Ф11. 01. 07-06 міністерство освіти І науки україни

(Ф11.01.07-06)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та бізнес-адміністрування
Кафедра фінансів, банківської справи та страхування
ДОМАШНЯ РОБОТА з дисципліни
«Міжнародні розрахунки і валютні операції»
Варіант 10
Виконала студентка ФК – 201 Бз групи ФЕБА спеціальності «072» Фінанси, банківська справа та страхування залікова книжка № 19.0018
Осадча Катерина Олександрівна
Прийняла: к. е. н., доцент Рибак О.М.
2021 рік

2
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………...… 3 1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів…………...…... 4 2. Інформаційні технології і міжнародних валютних розрахунках та кредитно- фінансових операціях……………………...…………………………. …….….… 12
Висновки…………..………………………………………………………………. 17
Список використаних джерел……………………………………………………. 18

3
Вступ
Середовище міжнародного ринку включає безліч різних аспектів - економічних, організаційних, правових. Дане середовище корінним чином відрізняється від умов господарювання, в яких звикли оперувати суб'єкти підприємництва. Ефективність економічної діяльності в даному зовнішньому середовищі в першу чергу вимагає чіткого уявлення про правові рамки, в яких вона здійснюється, і ясного усвідомлення того, що практично єдиним
інструментом регулювання взаємостосунків між учасниками зовнішньоекономічних угод є відповідна правова система, побудована і на національних і на міжнародних джерелах. Метою регулятивної політики держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності економічних агентів повинне стати створення раціональної системи норм і механізмів, яка б сприяла досягненню мети підприємств на зовнішніх ринках, і кінець кінцем забезпечувала б їх участь в міжнародному розподілі праці.
Питання розрахунків є одним з ключових в міжнародному торговому обороті. Законодавство і банківська система повинні надавати підприємствам достатню кількість інструментів, які забезпечували б як здійснення розрахунків, так і покриття ризиків, які виникають у зв'язку з цим. При цьому
інструменти повинні забезпечувати гнучкість і можливість швидкого реагування підприємств на зовнішні умови, що постійно змінюються.
Одним з найважливіших складових зовнішньоекономічних зв'язків є здійснення розрахунків за одержані товари, послуги, тощо. Проведення розрахунків між зацікавленими сторонами (експортери, імпортери, тощо.) здійснюють спеціалізовані установи, якими є банки. Правовою основою розрахункових відносин є міжнародні договори і норми внутрішнього національного законодавства. На правове регулювання міжнародних

4 розрахунків впливають систематизовані уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики.
Розрахункова функція є одним з основних видів банківської діяльності і для цього банк повинен мати певний набір організаційних і технічних
інструментів. Банківські системи різних країн не функціонують окремо один від одного, а, навпаки, знаходяться в постійній взаємозалежності і взаємодії
Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком
і інтернаціоналізацією товарного виробництва і звернення. У них відображається відносно відособлена форма руху вартостей в міжнародному обороті через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту.
1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.
Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв'язку з цим стає поширеною співпраця між суб'єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами - резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.
Міжнародні розрахунки – це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно- матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам. Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється

5 безготівковим шляхом. Посередниками при цьому виступають, як правило, великі банки, в яких відкриті відповідні рахунки учасників зовнішньоторговельних операцій.
Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери та
імпортери, а також банки, що їх обслуговують. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним законодавством, правилами, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.
Основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам
ЗЕД, наступні:

продаж і купівля для клієнтів іноземної валюти;

надання позик в іноземній валюті;

участь в інкасуванні платежів з-за кордону;

участь в платежах клієнтів іноземним партнерам;

ведення валютних рахунків клієнтів;

ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;

надання послуг по документарному акредитиву;

облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;

надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього
інтерес;

інші.
Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими

6 вимогами й зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:

по-перше, на відміну від внутрішніх, регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями, такими як, наприклад. Уніфікований чековий закон, затверджений Женевською конвенцією в 1931 р.; Уніфікований закон про перевідний! простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р.;
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 500) видана Міжнародною торгівельною палатою
(МТП) в 1993 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких вступила в силу з 1 січня 1979 р. (публікація МТП № 322); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, видані МТП в 1978 р. (публікація
№325); Уніфіковані правила для гарантій, які підлягають оплаті за вимогою, видані МТП 1992р. (публікація № 458), та інші, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Подібний розмах уніфікації міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв'язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, внаслідок цього, розрахунків, універсалізацією банківських операцій;

по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливо лише за умови вільного обміну національної валюти на валюти інших країн, безперешкодного руху грошей. Отже, найбільш ефективне включення тієї

7 чи іншої країни в міжнародний розподіл праці і міжнародні торговельні розрахунки можливе лише на основі конвертованої валюти;

по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, які безпосередньо впливають на проведення зовнішньоторговельних розрахунків. Валютні обмеження – це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження звужують можливості і підвищують витрати на валютний обмін і платежі за міжнародними угодами.
Основними принципами валютних обмежень є: дефіцит валюти, тиск зовнішньої заборгованості, проблеми з платіжним балансом. Головна мета їх введення - концентрація валютних цінностей в руках держави, а також вирівнювання платіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці. При цьому можливі різні форми валютних обмежень, наприклад обов'язковий продаж експортерами частини валютної виручки на внутрішньому валютному ринку, регулювання строків платежів по експорту та імпорту, зокрема контроль за авансовими платежами по імпорту і платежами в розстрочку по експорту.
Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит (рис. 1.1).

8
Рис. 1.1. Способи платежу у зовнішньоторговельних операціях
Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця. Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.
Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.
Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов:

імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження;

імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару;

імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті,

9

імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару.
Звичайно, для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для
імпортера - остання.
Авансові перерахунки передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.
Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка – через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази.
Імпортер платить ще до відвантаження продукції.
Переваги: експортер отримує гроші негайно без ризику несплати.

10
Недоліки: імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.
Аванс може надаватися в грошовій (визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення) і товарній формах (надання замовником сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення).
Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20
% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту. У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.
Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.
Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий період.
Користування кредитом передбачає сплату відсотків покупцем товару.
За термінами комерційні кредити поділяються на:

короткострокові (до одного року);

середньострокові (від року до п'яти років);

довгострокові (від п'яти до десяти років і більше).
У контракті обумовлюються:

вартість кредиту, яка вимірюється у відсотках річних;

строк користування кредиту;

строк погашення кредиту;

11

пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуються відсотки;

інші умови.
Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов'язань за контрактом.
При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу.
Серед способів запобігання несплати або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепті аваль векселів, аваль-чеків.
Гарантії бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні – покупця.
У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі – при банківському переказі, максимальний – при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення). Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоекономічного договору.
Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються:

12 експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, економічна кон'юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо. У розрахунках за договорами купівлі-продажу здебільшого використовуються банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.
2. Інформаційні технології в міжнародних валютних розрахунках та
кредитно-фінансових операціях
Фінтех трансформує методи, якими оперують фінансові підприємства, то, як вони співпрацюють і ведуть переговори зі своїми клієнтами, регуляторами і
іншими учасниками галузі.
Практично всі типи бізнесу використовують Фінтех - від стартапів і зростаючих компаній до визнаних і авторитетних мастодонтів. В останні роки в Фінтех з'явилося багато нових напрямків, які спираються на передові технології, створені спеціально для певних секторів або функцій у фінансовій екосистемі.
До подібних напрямках, наприклад, можна віднести RegTech (технології, які допомагають компаніям відповідати вимогам регуляторних органів) і
InsurTech (страхові технології).
Проте, не дивлячись на безперервні технологічні інновації, традиційні банки все ще зберігають домінуючу роль у фінансовій екосистемі. Сьогодні по всьому світу як і раніше існують тисячі банків і кредитних організацій з фізичними філіями, які поки що не відчувають сильну конкуренцію з боку нових Фінтех-компаній, які орієнтуються в основному на молоде покоління.
Але стан справ може змінитися дуже швидко. Існування нової, добре фінансованої конкуренції не може ігноруватися навіть визнаними стовпами

13 банківської індустрії. Вона представлена так званими challenger banks, або необанкамі, які пропонують послуги онлайн і не мають офісів, а також величезним числом інших Фінтех-стартапів.
Тенденція до появи необанків зародилася в Європі, але вже помітна в
США, Азії та інших регіонах.
Світовий Фінтех-ринок оцінювався в $ 127,66 млрд в 2018 році і, як очікується, зросте до $ 310 млрд до 2022 року при середньорічному темпі зростання в 24,8%.
Темпи зростання такі високі за рахунок сектора онлайн-платежів, розвиток якого стимулюють Фінтех-компанії. Вони роблять оплату товарів і послуг швидше, простіше, зручніше і економічно вигідніше для клієнтів. Тепер можна робити це за допомогою криптовалюта, балів лояльності та інших цифрових грошових альтернатив.
Важливий фактор зростання онлайн-платежів - поширення по всьому світу мобільних технологій і розвиток онлайн-комерції в цілому. Наприклад, такі американські компанії, як Square і Stripe, надають портативні системи для касових терміналів, які можуть миттєво зчитувати і обробляти безконтактні платежі від сервісів на зразок Apple Pay, а також через кредитні карти і деякі кріптовалютние гаманці.
Інший піонер Фінтех-сектора США - платіжний сервіс PayPal - в 2019 році збільшив призначену для користувача базу на 14% в порівнянні з попереднім роком, досягнувши рекордного показника в 305 млн активних рахунків.
Зростаючий попит на Фінтех-рішення стимулює ринок і змушує все більше число бізнесів впроваджувати цифрові платіжні системи.
Нові технології надали компаніям недорогий спосіб створення зручних, персоналізованих, інтуїтивно зрозумілих продуктів. З кожним роком

14 розширюється список тих, хто їх використовує - від фінансових груп до телеком-бізнесу, - завдяки зниженню технологічних і цінових бар'єрів для доступу до послуг.
За даними опитування PwC, більше половини представників вищого менеджменту з фінансової індустрії вважають, що найбільші зміни в сферу фінансових послуг протягом наступних двох років внесе штучний інтелект.
Цікавим напрямком для застосування і розвитку цієї технології є, наприклад, робо-едвайзінг.
Інші керівники впевнені, що правила гри в Фінтех змінить інтернет речей.
Наприклад, страховики можуть використовувати IoT для ефективного управління ризиками та розробки нових бізнес-моделей в таких областях, як моніторинг обладнання і стану здоров'я, а також в техобслуговуванні.
Блокчейн - ще одна технологія, яку Фінтех-компанії використовують все частіше. Він підвищує безпеку і прозорість роботи сервісів. Блокчейн - не
єдина технологія, яка може підвищити стандарти безпеки Фінтех-компаній.
Важливість збереження даних користувачів значно стримує зростання ринку, так як Фінтех-стартапи ще не володіють солідною репутацією, яка є у традиційних банків.
Британський необанк Revolut - одна з провідних Фінтех-компаній серед тих, які роблять упор на безпеку сервісу. Він дозволяє користувачам включати і вимикати за бажанням функції безконтактної оплати, платежів жестами і онлайн і зняття готівки в банкоматі. Крім того, Revolut використовує одноразові CVV-коди безпеки і автоматично блокує будь-які транзакції з негайним повідомленням власника через додаток, якщо карта була активована в значній відстані від звичайної локації користувача.
Revolut - одна з найбільш швидкозростаючих Фінтех-компаній на
європейській арені. Вона була створена в липні 2015 року та одразу ж

15 поставила перед собою непросту задачу: перевернути фінансовий сектор з ніг на голову.
Revolut допомагає користувачам вирішити дві важливі проблеми. По- перше, проблему високих комісій, які банки стягують за конверсійні операції при оплаті і зняття готівки у валюті, відмінній від рахунку карти (в середньому ці комісії складають 1-5%). По-друге, проблему тимчасової затримки, яка відбувається, коли банки конвертують кошти за курсом наступного дня.
Сервіс обміну валюти за курсом, близьким до ринкового, виявився проривним для Великобританії. На поточний момент число користувачів
Revolut вже перевалило за 10 млн чоловік.
Банк пропонує своїм користувачам кредитну карту без щорічної плати за обслуговування, якій можна повністю управляти через додаток. Компанія також тестує персональні позики серед 2 млн користувачів, які повинні пройти попередню перевірку, перш ніж отримати доступ до послуг сервісу.
Крім того, нещодавно Nubank звернув увагу на власників малого бізнесу і тестує бета-версію облікового запису для цих користувачів.
Якщо відволіктися від необанков і подивитися в сторону інших Фінтех- напрямків, то одним самих з цікавих і затребуваних сервісів є мікроінвестірованіе. Його яскравий представник - Acorns, американська компанія зі спеціалізацією на мікроінвестірованіі і робо-едвайзінге.
Acorns орієнтується на інвесторів-початківців, тому комісії бере невеликі.
Важлива складова філософії компанії - підвищення фінансової грамотності користувачів. Вкладаючи навіть незначні суми, людина починає цікавитися фондовим ринком та інвестиціями, вчиться розуміти фінансову звітність компаній і макроекономічні індикатори.

16
Незважаючи на привабливість окремих Фінтех-компаній, особливо лідерів ринку, вкладення в більшість з них, швидше за все, залишать венчурних
інвесторів ні з чим.
Зокрема, це стосується ключового для Revolut британського ринку.
Першими дзвінками в цьому сенсі стали догляд німецького N26 з
Великобританії, а також повне припинення роботи банківського додатка Loot в травні минулого року.
На що звертати увагу при виборі компаній в одному з найбільш ризикованих, але й потенційно найприбутковішому технологічному секторі?
Ми при аналізі Фінтех-компаній для інвестицій на стадіях робимо упор на аналіз конкурентного середовища, а також на стан галузі в цілому на головному для компанії регіональному ринку. На наш погляд, саме ці аспекти будуть визначати, чи стане компанія багатомільярдним бізнесом або про її існування через кілька років всі забудуть.
Тільки зібравши дані воєдино і здійснивши комплексний аналіз самої компанії і кожного її конкурента, а також безлічі інших параметрів, ми можемо прийти до висновку, чи принесе ця інвестиція тризначну прибутковість або ж ризики занадто великі і компанію краще обійти стороною.

17
Висновки
Необхідність міжнародних розрахунків випливає з самої сутності
існування людства, а також з розуміння соціального розподілу праці. Не для кого не таємниця, що самотня країна нормально існувати не може. Це пов'язано з тим, що в одній країні не можна налагодити виробництво всіх без винятку товарів народного споживання і виробничої спрямованості, щоб задовольнити всі потреби суспільства.
Звідси випливає необхідність налагодження міжнародних зв'язків і міжнародного розподілу праці і як наслідок – торгівлі. А торгівля, безперечно не може існувати без розвинутої системи розрахунків між підприємствами, громадянами і урядами різних держав світу. Тобто необхідність міжнародних розрахунків випливає з сутності людського буття.
Також можна сказати, що використання аналітичних програмних продуктів дає керівникові потужний інструмент прогнозування, вибору варіантів та аналізу майбутнього фінансового стану підприємства, моніторингу його поточного стану для прийняття своєчасних і адекватних управлінських рішень. Подальше вдосконалення існуючих і створення нових аналітичних програмних продуктів по аналізу фінансового стану діяльності пов'язані з розвитком методики аналізу фінансової звітності, розробкою нових методичних підходів до проведення фінансового аналізу на основі використання ширшої
інформаційної бази.

18
Список використаної літератури
Романов А.Н. Компютеризация фінансово-экономічного аналізу комерційної діяльності підприємств,корпорацій,фірм / І.Я. Лукасевич, Г.А.
Титоренко. - М.: Інтерпракс, 2004.
2. Романов А.Н. Про спільні програмні системи підтримки інвестиційних рішень / І.Я. Лукасевич, А.Н. Романов // Фінансовий менеджмент. - 2006. -
№3/4.
3. Петленко Ю.В. Організація служби фінансового менеджменту на підприємстві / Ю.В. Петленко// Фінанси України. – 2004. – №5. – С.94-98.
4. Тельнова А.В. Особенности построения отечественной системы финансового менеджмента [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/592_13/telnova.pdf
5. Пономаренко В.С. Механізм управління підприємством: стратегічний аспект/ Е.Н. Ястремская, В.М. Луховский, В.С.Пономаренко. - Х.: Изд-во
ХГЭУ, 2002. – 252 с.
6. Погріщук Б.В., Козловський А.В. Інформаційні системи і технології в економіці: Навч. посібник. – Вінниця: ВІЕ ТАНГ, 2004. – 164 с.
7.Проектування інформаційних систем: Посібник / За редакцією
В.С.Пономаренка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 488 с.
8. Сендзюк М.А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 2004. – 339 с.
9. Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Єрьоміна Н.В., Краєва О.С. Основи
інформаційних систем: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ,
2001. – 420 с.