Ім'я файлу: аналітико-синтетична діяльність мозку.docx Розширення: docx Розмір: 19кб. Дата: 24.11.2021 скачати Пов'язані файли: курсова готова ФІНАНСИ.docx Вексельна форма міжнародних розрахунків.Сутність та порядок їх з МРіВО.pdf курсова статистика катя 16.10.docx философия.pdf 62-Текст статті-94-1-10-20190908.pdf ООтРТ.docx Аналітико-синтетична діяльність мозку Мислення — процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. «Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити»; «доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Критерій його істинності — суспільна практика. Процес мислення є переходом суб'єкта від наявних до нових знань.» Мислення як процес відбувається завдяки мисленнєвим діям та операціям. Мисленнєві дії – «це дії з об’єктами, що відображені в образах, уявленнях та поняттях. Поняття – це відображення загальних і притому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності. Серед мисленнєвих операцій найважливішими вважаються «аналіз – розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей; синтез – поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле; порівняння – встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності; абстрагування – відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ; узагальнення» Можна назвати ще «класифікацію і систематизацію» Основними формами процесу мислення є «судження і міркування. До процесу міркування включаються умовиводи» [4,с.115] – «це утворення з декількох суджень нового судження» [3,с.73]. При цьому людина «іде шляхом індукції або дедукції. Мислення полягає в постійних переходах суб’єкта від часткового до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки. Відповідно до завдань і змісту мислення розрізняють такі його види: наукове, технічне, поетичне, музичне і т.д. Схильність людини до того чи іншого виду мислення може виступати і як індивідуально-типологічна її особливість» [4,с.115]. Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій: «за суміжністю; за подібністю; за контрастом» Асоціаціями називаються «елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення або поняття викликає інші» Судження – найпростіший акт мислення, «що відображає зв’язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на запитання, яке виникло у процесі діяльності. Судження – основа розуміння» Умовиводи – це «утворення з декількох суджень нового судження. Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння» [3,с.73]. Розуміння – «пізнання зв’язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби» [3,с.73]. Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається «процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження» [3,с.73]. Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається «процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок» [4,с.73]. Говорячи, про мислення, слід зазначити, що уява є вищою формою розумової діяльності людини, однією з провідних характеристик творчої особистості. Уява – це психічний процес «створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію. Розрізняють два види уяви – відтворювальну і творчу. Відтворення залежить від: вихідної інформації; обсягу та якості знань людини; наявності психологічної установки» [3,с.74]. Отже, мислення – вища форма відображення мозком навколишнього світу, найскладніший процес, суть якого полягає в тому, що він відображає: загальні і важливі властивості предметів і явищ, в тому числі і такі властивості, які не сприймаються безпосередньо; важливі відношення і закономірні зв’язки між предметами і явищами. До основи процесу мислення покладено складну аналітико-синтетичну діяльність кори великих півкуль: утворення другосигнальних зв’язків, які спираються на першосигнальні зв’язки (нервові). Враховуючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що мислення займає вагоме місце серед психолого-педагогічних та соціальних чинників, формуючих життєво активну, гуманістично спрямовану та духовно багату особистість. Численні подразники зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму сприймаються рецепторами і стають джерелом імпульсів, які надходять у кору великого мозку. Імпульси, які надійшли ,в корі аналізуються(розрізняються) і синтезуються (з’єднуються, узагальнюються). Здатність кори розрізняти і вичленювати окремі подразнення, диференціювати їх і є виявленням її аналітичної діяльності. Слід зауважити, що початковий аналіз подразнень починається уже в рецепторах (одні з них сприймають світлові подразники, другі – звукові, треті – хімічні і т. д.) Вищі форми аналізу відбуваються в корі великого мозку. З аналітичною діяльністю кори великого мозку тісно пов’язана її синтетична діяльність, яка виявляється в об’єднанні, узагальненні збудження, що виникло в різних її ділянках під дією різних подразників. Прикладом такого процесу може бути утворення тимчасового зв’язку, яке лежить в основі вироблення будь якого умовного рефлексу. Складна синтетична діяльність виявляється в утворенні рефлексів 2-го, 3-го і вищих порядків. В основі узагальнення лежить процес іррадіації збудження. Аналіз і синтез нерозривно зв’язані між собою, і в корі відбувається складна аналітико-синтетична діяльність. |