Ім'я файлу: Вексельна форма міжнародних розрахунків.Сутність та порядок їх з
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 08.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
курсова готова ФІНАНСИ.docx
МРіВО.pdf
курсова статистика катя 16.10.docx
аналітико-синтетична діяльність мозку.docx
философия.pdf
62-Текст статті-94-1-10-20190908.pdf
ООтРТ.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 08.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
курсова готова ФІНАНСИ.docx
МРіВО.pdf
курсова статистика катя 16.10.docx
аналітико-синтетична діяльність мозку.docx
философия.pdf
62-Текст статті-94-1-10-20190908.pdf
ООтРТ.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
З навчальної дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
На тему : «Вексельна форма міжнародних розрахунків. Сутність та порядок їх здійснення»
Виконала студентка гр. МН(ЛГ) –II-3:
Розумець Ліна
Перевірив доц. кафедри економіки:
Павлюк В.І.
м.Київ 2020
Зміст
1.Сутність «міжнародні розрахунки» та «вексельна форма розрахунків».
2.Види векселів та їх класифікація.
3.Порядок здійснення розрахунків векселями.
4.Заходи,необхідні для подальшого ринку векселів в Україні.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Сутність «міжнародні розрахунки» та «вексельна форма розрахунків
Міжнародні розрахунки - це система організації, регулювання та здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, а також підприємствами та громадянами різних країн.
Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковим способом, шляхом перерахунку коштів з одного рахунка в банку на інший. При цьому банки виступають не тільки як посередники між експортерами й імпортерами - вони виконують функції кредиторів, які фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, а також виступають у ролі гарантів.
У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з урахуванням моменту його фактичної доставки. У міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий, авансовий, кредитний, комбінований (поєднує три попередні).
Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформлюється векселем.
Вексель — це письмове зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.
2.Види векселів та їх класифікація
Залежно від форми та способу стягнення заборгованості, а також складу зобов’язаних осіб розрізняють такі види векселів:
1. Простий – є письмовим документом, що засвідчує зобов’язання векселедавця сплатити у встановлений термін векселедержателю або за його вказівкою іншій особі зазначену суму коштів. Простий вексель складається та підписується боржником (покупцем товарів).
2. Переказний (тратта) – є письмовим документом, що містить наказ векселедавця (трасанта) платнику (трасату) виплатити вказану суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту).
При цьому отримувачем коштів по векселю може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так i кожен з наступних векселедержателів (індосат). Переказний вексель складається і підписується боржником постачальника (трасантом).
У свою чергу, прості та переказні векселі за формою випуску поділяються на:
пред’явника – права, посвідчені векселем, належать його пред’явнику;
іменні – права за векселем належать зазначеній у такому векселі особі;
ордерні – права, що виникають на підставі векселя, належать особі, зазначеній у такому векселі, яка може сама реалізувати ці права або призначити своїм розпорядженням іншу уповноважену особу.
Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред’явлення та іншими ознаками.
Векселі казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:
— для здійснення розрахунків;
— для зарахування сплати податків до державного бюджету;
— як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.
Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред’явника зі строком платежу не більше одного року.
Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.
Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.
Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов’язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.
Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.
Переказний вексель (тратта) виписує та підписує кредитор (трасант).
Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату — особі-боржнику векселедавця — сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.
Ремітент — власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу — комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунку векселедавця на рахунок власника векселя.
Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.
Векселі на пред’явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.
Доміцільований вексель — це такий вексель, у якому вказано конкретне місце платежу. Доміцілювання простого векселя здійснюється для того, щоб встановити місце та умови опротестування даного векселя. Доміцілювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, тому що усуває якісь труднощі, що могли б виникнути при здійсненні платежу в іншому місці.
Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі — як записи на електронних рахунках.
3.Порядок здійснення розрахунків векселями.
Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням "Про переказний і простий вексель", прийнятим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. № 528. Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється "Порядком проведення банками операцій з векселями", затвердженим Правлінням Національного банку України від 25.02.1993 р.
Порядок випуску і обігу векселів у багатьох країнах світу визначається Женевською вексельною конвенцією, прийнятою у 1930 р. У колишньому СРСР 07.08.1937 р. було прийнято Постанову ЦВК та РНК СРСР "Положення про переказний і простий вексель", яке в основному діє й тепер.
Важливе значення сьогодні має формування надійного механізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну основу такого механізму могла б скласти загальнодержавна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відразу ж розпізнати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросовісного придбання векселів.
Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу на відміну від інших розрахункових документів, у яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріальні цінності (послуги, роботи) здійснюються розрахунки.
Вексель – це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строго визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспективним є розвиток розрахункових операцій з бездокументарними векселями, тобто використання електронної форми векселів.
Бездокументарний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов'язання.
Будь-який переказний вексель може бути переданий за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя – індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїми правами, називається "індосант", а яка набуває їх – "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абстрактні зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедержатель за видачі векселя.
Особа, у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як законний векселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.
Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля – вексельного поручительства. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, таким чином, сприяє ширшому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль.
При настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним у публічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.
4. Заходи,необхідні для подальшого ринку векселів в Україні
Однією з проблем, яка гальмує розвиток ліквідного ринку вексельного обігу — це юридична безграмотність керівників та головних бухгалтерів більшості підприємств України різних форм власності.
Тисячі підприємств споживають газ, електроенергію, використовують телефонні лінії, перевозять продукцію по залізних дорогах, але часто керівництво такого підприємства, почувши слово “вексель”, починає відмовлятися мати справу з іншим підприємством і говорять, що з векселями не працюють.
Як не прикро визнати, але для багатьох підприємств у тому числі і державних, слово “вексель” асоціюється з обманом, шахрайством, небезпекою. Дуже часто на підприємстві бухгалтер і не проти дати згоду на купівлю векселя і закрити ним якусь свою заборгованість, але йому просто не хочеться піднімати закони, консультуватися з юристом, податковою адміністрацією.
Для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні заходи, спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці суб’єкти вексельного обігу є найменш захищені. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо випуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності. Це може призвести і призводить до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів.
Щоб уникнути такої ситуації, потрібно зробити певні важливі законодавчі нововведення, що досить часто неможливо через відсутність політичної волі.
По-перше, запровадити процедуру державної реєстрації певних категорій векселів, яка повинна передбачати реєстрацію кожного випуску векселів із терміном обігу понад 360 днів. Потрібно створити комісію з цінних паперів, яка б дозволила за визначених умов реєструвати безперервні програми випусків векселів один раз.
По-друге, впровадити процедуру встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків. Емітенти векселів при проведення державної реєстрації повинні були б, звертатися до рейтингового агентства, яке б надавало відповідний рейтинг новому випуску векселів на визначену суму. Це дало б можливість інвесторам постійно одержувати необхідну інформацію про рейтинг векселів, які вони бажають придбати.
По-третє, здійснити заходи, спрямовані на створення ліквідного вторинного ринку векселів, щоб кожний інвестор знав: векселі, якими він володіє, можуть бути продані в будь-який час.
По-четверте, потрібно регламентувати умови та розміри оподаткування операцій з векселями, а також обмеження випуску векселів сумою сплаченого статутного фонду, резервного фонду або вартості чистих активів, або процентного співвідношення цих величин. За активізації вексельного обігу на фондовому ринку України явно визначилися прогалини у вітчизняному законодавстві, яке регулює порядок випуску та обігу зазначених цінних паперів.
Висновки
Отже, можна зробити висновок про необхідність проведення в Україні комплексної реформи вексельного законодавства, метою якої має стати захист прав векселедержателя, та підвищення відповідальності векселедавця, і яка повинна включати , насамперед:
- запровадження процедури державної реєстрації певних категорій векселів; - впровадити процедуру встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків векселів;
- впровадити вторинний ринок векселів;
- регламентувати умови та розміри оподаткованих операцій з векселями;
Без здійснення вище вказаних заходів справне функціонування вексельної форми обігу в Україні, зокрема на українських підприємствах, вбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в законодавстві можуть призвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру до векселя як цінного паперу. Однак можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового поля, яке б забезпечувало процедуру стягнення боргів за векселями, ліквідність українського вексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими котировками, однак лише за умови політичної волі наших законотворців.
Список використаних джерел
https://n-auditor.com.ua/uk/component/na_archive/226.html?view=material
http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2010/eco_2010_4/2010_4/099-103.pdf
http://www.d-learn.pu.if.ua/data/users/7588/import/Тема%204%20ЗЕД.pdf
https://studfile.net/preview/5483910/page:9/
http://ukr.vipreshebnik.ru/groshi/533-poryadok-zdijsnennya-rozrakhunkiv-vekselyami.html