РЕФЕРАТ
На Тему:
БІОЕТТИЧНІ ПРОБЛЕМИ В
СУЧАСНІЙ МЕЖИЦИНІ
Виконала:
Студентка 424 групи ПБМК
Сокирко Дарина
Полтава 2021р.
ЗМІСТ
Список скорочень 4
Вступ 5
Тема 1. Етика і медицина. Історія біоетики 7
Тема 2. Взаємини лікаря і пацієнта.
Основні принципи біоетики 17
Тема 3. Моральні проблеми медичної генетики
і втручання в репродукцію людини 27
Тема 4. Проблеми ставлення до смертельно хворих і вмираючих пацієнтів. Моральні проблеми
трансплантології 43
Література 59
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини ВМА – Всесвітня Медична Асоціація
ВООЗ – Всесвітня Організація Охорони Здоров’я ВР – Верховна Рада
ЄЕС – Європейське Економічне Співтовариство КМ – Кабінет Міністрів
ЛЗ – лікарський засіб
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я ООН – Організація Об’єднаних Націй РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав СНІД – синдром набутого імунодефіциту ЕКЗ – екстракорпоральне запліднення
ВСТУП
Біоетика, або біомедична етика, – це коло міждисциплінарних науково-практичних досліджень, який останнім часом швидко роз- вивається і набуває все більшого значення. Проблемам біомедичної етики присвячена діяльність численних наукових конференцій різ- ного рівня. Видається низка спеціалізованих часописів при націо- нальних асоціаціях лікарів, при міжнародних організаціях, таких, як Рада Європи, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін. У переважній більшості кра- їн світу засновані спеціалізовані комітети та комісії з біомедичної етики. У 1996 р. Радою Європи була прийнята Конвенція «Про пра- ва людини і біомедицину», з набуттям чинності якої принципи і положення біоетики набули сили закону в країнах-членах Ради Єв- ропи. На сьогодні біомедична етика запроваджена у навчальний процес вищих і середніх медичних навчальних закладів більшості країн Північної Америки і Європи як обов’язкова медична дисцип- ліна, а також утверджується в такій ролі у державах Азії, Африки і Латинської Америки. Рішення IV Конференції ВООЗ з проблем ви- кладання біомедичної етики (Женева, 1994 р.) наголошують, що ви- кладання цієї дисципліни має бути не вибірковим, а обов’язковим.
Біомедична етика за своєю суттю є адекватною щодо сучасних суспільних умов, етично обґрунтованою відповіддю на найгостріші моральні проблеми теперішнього часу. Саме такі, що виникли вна- слідок прогресу медичної науки і розвитку біомедичних технологій. Основні положення біоетики (наприклад, правило добровільної ін- формаційної згоди) склали теоретичні, а потім і правові основи для нового міжнародно визнаного етичного стандарту медичної прак- тики, який сформувався в останні десятиліття. Вони знайшли своє відображення в численних установчих документах міжнародного права, національних законодавствах, етичних кодексах і деклараці- ях міжнародних і національних медичних асоціацій.
Відсутність систематичної освіти лікарів та провізорів більшо- сті країн, зокрема Азії, Африки, СНД, у сфері сучасної біомедичної етики, як показує практика, негативно позначається на їх іміджі з погляду Міжнародного медичного співтовариства, ставить їх в не- вигідне положення щодо підготовлених у цій сфері європейських і американських колег (наприклад, при розробці загальних програм наукової співпраці). Це також негативно позначається і на проблемі конвертації дипломів, які отримують випускники деяких медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів, перешкоджає фор- муванню нових стосунків в системі охорони здоров’я, які більш адекватно відповідають сучасним політико-економічним умовам.
Завдяки спільним зусиллям вчених різних спеціальностей, а також лікарів і фармацевтів сьогодні створені високоефективні тех- нології лікування (зокрема і лікарські препарати), які роблять мож- ливим позбавлення людини від хвороб, що ще зовсім недавно вва- жалися невиліковними, дозволяють істотно знизити рівень непра- цездатності різних вікових груп населення, значно підвищити якість життя в цілому. Разом з тим для більшості населення і фахів- ців-медиків не завжди є досить зрозумілим, які з новозастосованих методологій терапії, засобів лікування і препаратів, що надходять до аптеки, є найбільш прийнятними або безпечними з точки зору моральних критеріїв. Наскільки вони можуть суперечити або взага- лі зачіпати загальноприйняті на певній території проживання лю- дей і в певній етнічній групі населення звичаї, релігійні та інші принципи і поняття. У кожному конкретному випадку, даючи реко- мендацію щодо вибору того або іншого препарату, провізор вирішує невелике, але важливе моральне завдання її обґрунтування для пе- вного пацієнта і конкретних умов застосування.
Грамотно консультувати хворого з усіх питань, що стосуються застосування лікарських засобів для лікування і профілактики різ- них захворювань та їх ускладнень, провізор може лише на основі сучасних етичних принципів. Все вищесказане визначає важливість цієї проблеми для сучасного провізора.
1 2 3 4 5 6