МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ФУНКЦІОНУВАННЯ КУЛЬТУРНО ЗУМОВЛЕНОЇ ЛЕКСИКИ У ЖАНРІ АМЕРИКАНСЬКОЇ ТЕАТРАЛЬНІЙ РЕЦЕНЗІЇ

Дипломна робота

Ломова Юлія Костянтинівна, студентка 505 А групи

Підпис :__________

Науковий керівник

Лаптєва А.І.

асистент каф. англ. мови

Підпис :___________

Рецензент:

Льовушкіна Є.Є.

старший викладач кафедри

англійської філології

Підпис :___________

Дипломна робота (проект) допущена до захисту «» _____________________

Завідуюча кафедрою Докучаєва Л.П.________________________ (Підпис)

Захист відбувся «» ______________________Оценка: «________________»

Голова ДАК :_________________________________________________

БЛАГОВІЩЕНСЬК 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. .... ... ... ... 2

Глава I. лінгвістики на СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ... ... .. ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5

1.1.Лінгвістіческіе парадигми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... .5

1.2.Лінгвокультурологія як галузь лінгвістики. ... ... ... ... ... ... ... 9

Глава II. ОСОБЛИВОСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .. 14

2.1.Амеріканскій національний характер ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .14

2.2.Історія виникнення американського театру ... ... ... ... ... ... ... 17

2.3.Театральная рецензія як об'єкт лінгвістичного дослідження ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .20

Глава III. СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ НОМІНАЦІЇ У АМЕРИКАНСЬКОЇ ТЕАТРАЛЬНІЙ РЕЦЕНЗІЇ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 24

3.1.Структура лексичного значення слова ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .24

3.2.Реаліі як знаки національної культури в театральній рецензії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 28

3.3.Коннотаціі загальнонаціональної американської культури в театральній рецензії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 38

ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 46

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 49

ВСТУП

В епоху інтеграції різних гуманітарних і суспільних наук для багатостороннього вивчення єдиного об'єкта - людини, його культури, його буття в соціумі, менталітету - народжуються нові напрямки і дисципліни на стику різних наук, на перетині їх об'єктів і методик дослідження. Лінгвокультурологія розглядає мову як культурний код нації, як знаряддя створення, розвитку та зберігання культури, а мовні знаки вивчаються як знаки національної культури.

Кожна людина належить до певної національної культури, що включає національні традиції, мову, історію, літературу. Економічні, культурні та наукові контакти країн і їх народів роблять актуальними теми, пов'язані з дослідженням міжкультурних комунікацій, співвідношення мов і культур, вивченням мовної особистості. При цьому неодмінною умовою реалізації будь-якого комунікативного акта має бути двостороннє знання реалій, що є основою комунікації, що отримало в лінгвістиці назву "фонових знань". Є.М. Верещагін і В.Г. Костомаров були першими вченими, які науково обгрунтували об'єктивність існування фонових знань, їх лінгвістичну природу, і показали, що семантика слова одним лексичним поняттям не вичерпується.

Можна виділити два різних підходи до розуміння національно-культурної специфіки: порівняльний та інтроспективний. Порівняльний підхід виявляє національно-культурну специфіку стосовно іншої мови. Інтроспективний підхід має справу з національною специфікою певних одиниць мови за межами зіставлення з іншими мовами. У даному дослідженні використовується інтроспективний підхід.

Існують різні методики виокремлення та опису культурно-значимої інформації, які взаємно доповнюють один одного і в той же час свідчать про складність її опису і наявності цілого ряду невирішених проблем. У зв'язку з цим звернення до національно-культурної специфіки американської театральної рецензії дозволяє говорити про актуальність обраної теми. Актуальність дослідження зумовлена ​​також зростанням інтересу до дослідження мови засобів масової інформації, до яких відноситься театральна рецензія. За останні роки значно збільшилась і кількість робіт, що розглядають культурний компонент мови, що свідчить про інтерес і прагнення лінгвістів до дослідження мовних явищ у широкому екстралінгвістичні контексті.

Вивчення засобів масової комунікації - одне з важливих і актуальних наукових і науково-практичних напрямів у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці. Незважаючи на те, що останнім часом з'явився інтерес до вивчення мови мас-медіа, театральна рецензія є ще достатньо невивченим жанром газетного стилю.

Об'єктом даного дослідження є американська театральна рецензія, представлена ​​в Інтернет-ресурсах США.

Предмет дослідження становить його національно-культурна специфіка.

Метою дослідження є виявлення та аналіз лінгвістичної експлікації національно-культурної специфіки лексики США в рамках театральної рецензії.

У відповідності з поставленою метою формулюються наступні завдання:

1. розглянути сучасну парадигму лінгвістичних досліджень;

2. розглянути лінгвокультурології як галузь сучасної лінгвістики;

3. дослідити особливості побудови театральної рецензії

4. провести лінгвокультурологічний аналіз лексичних засобів національно-культурної номінації в американській театральній рецензії.

Матеріалом для дослідження послужила 40 американських театральних рецензій, відібрані з наступних Інтернет-сторінок (www.nytheatre.com, www.curtainup.com). Критерієм відбору матеріалу послужило в першу чергу його знаходження у відкритому доступі. Вибір матеріалу для дослідження обумовлений і поставленими метою та завданнями. Оскільки в центрі уваги будуть стояти питання про зв'язок мовних одиниць з процесами в культурі, театральна рецензія як жанр публіцистики найяскравіше відображає національно-культурну специфіку етносу.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використані методи лексикографічного та контекстуального аналізу.

Глава I. Лінгвістики на СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

1.1. Лінгвістичні парадигми

Сучасна лінгвістика являє собою продукт тривалого і досить суперечливого історичного розвитку лінгвістичного знання. І багато хто її проблеми можуть бути краще зрозумілі в історичному аспекті [34].

Перш за все, слід зупинитися на самому понятті лінгвістичної парадигми. Парадигма (від древнегр. Paradeigma - приклад, зразок) термін американського філософа і методолога науки Томаса Куна. За Куну, парадигмою називається сукупність методів і прийомів, якими користується та чи інша наукова або філософська спільнота, об'єднана загальної наукової чи філософської ідеологією, на відміну від інших спільнот, об'єднаних іншою ідеологією і, відповідно, мають свої парадигми [22, С.5] .

Розглядають три лінгвістичні парадигми наукових досліджень: порівняльно-історичну, системно-структурну і антропоцентричну [22, С.5].

Порівняльно-історична парадигма була першою науковою парадигмою в лінгвістиці, бо порівняльно-історичний метод був першим спеціальним методом дослідження мови. Весь XIX ст. пройшов під егідою цієї парадигми [26].

На підставі передусім, порівняльно-історичних зіставлень Ф. де Соссюр та Бодуен де Куртене вводять розмежування синхронического і діахронічного підходів до вивчення мови. Дослідники, що удавалися до порівняльно-історичного підходу, зазвичай розглядають у компаративному плані еволюцію двох або більше товариств (країн), виділяючи загальні та особливі риси модернізації [4, С.145].

На рубежі 19-20 ст. складається структурний напрям у мовознавстві, у якому мова починає розглядатися, перш за все, як одна із знакових систем. Мова постає як складна багаторівнева система, що включає в себе безліч взаємопов'язаних і взаємообумовлених дискретних елементів. Мова зводиться більшою чи меншою мірою до структури, тобто мережі відносин між її елементами.

Лінгвістичний структуралізм - напрям у мовознавстві, що визначило в чому не тільки лінгвістичну, а й філософську та культурологічну парадигми усього ХХ століття. В основі структурного підходу - поняття структури як системної взаємозв'язку мовних елементів. Завдання структурної лінгвістики, як її розумів Соссюр, полягала у вивченні мови як системи [5, С.7]. Структурний підхід до вивчення мови, перш за все, як системи виключав будь-який зв'язок між мовою і дійсністю. Мова жорстко членів на рівні, кожен з яких розглядався як замкнута система. [5, С.7].

У структурній лінгвістиці виділяють два етапи розвитку. На першому етапі (з 20-х до 50-х рр..) Відзначаються такі особливості, як підвищена увага до структури плану вираження, ігнорування ролі соціальних і психологічних факторів у функціонуванні і варіюванні мови. Другий етап (з 50-х до 70-х рр..) Характеризують такі риси, побудова парадигм пропозиції і встановлення інваріантних схем пропозиції; поширення структурних методів на дослідження з лінгвістики тексту; широке застосування структурних методів в порівняльно-історичному мовознавстві. У 70-х рр.. структурний мовознавство розчинилося в нових лінгвістичних напрямках, "передавши" їм свій концептуальний апарат і свої дослідницькі методи [23, С.121].

Сучасний етап у розвитку лінгвістики характеризується своєю антропоцентричною спрямованістю. При антропоцентричному підході до вивчення мови експліцитно проголошується принцип осягнення мови в тісному зв'язку з буттям людини. Мова інтерпретується як конструктивне властивість людини, а людина визначається як людина, саме за допомогою мови. Вперше, такий підхід визначив В. Гумбольдтом, який розглядав розроблювану їм лінгвофілософскую концепцію мови як ядро ​​формування теорії людини в рамках філософсько-практичного людинознавства [18, С.12]. Вивчення мови, по Гумбольдту, «не виключає в собі кінцевої мети, а разом з усіма іншими областями служить вищій і спільної мети спільних устремлінь людського духу, мети пізнання людством самого себе і свого ставлення до всього видимого і прихованого навколо себе» [14, С .234].

Виявляється все більший інтерес до розробки понять системності мови і мови через розуміння людини. Так, В. Інгве в роботі "Лінгвістика як наука", вказуючи на сформовані протиріччя між нереальністю об'єктів мови і прагненням до наукового опису, що базується на мовних чинниках, і висуває положення про "лінгвістиці людини", об'єктом якої є люди. Актуальність проблеми взаємини об'єктивної дійсності, мови і мислення на черговому витку розвитку науки акцентує "людський фактор", що передбачає дослідження мовних феноменів у тісному зв'язку з людиною, його мисленням і різними видами духовно-практичної діяльності [15].

«Антропоцентризм» - глибинна діалектика, що пронизує всі напрямки лінгвістичних досліджень. З точки зору антропоцентризму, мова розглядається як виразник і носій думки, що продукується автором, як її невідривна складова. Антропоцентрісткая лінгвістика активно розвиває ідею Гумбольдта, виражену О. Потебнею наступним чином: «Говорити, значить не передавати свою думку іншого, а тільки порушувати в іншому його власні думки» [13].

Таким чином, на перший план висувається вивчення мовної особистості як Ego, що визначає семантичний простір мови. У такому аспекті досліджується соціально значуща поведінка особистості, співвідношення і взаємозв'язок мови і культури, культурне явище і його мовне позначення. Відповідно до цього підходу, за визначенням В.М. Шаклсіна, етнос, соціальна група або окрема людина моделюють світ не тільки через свою мову, але і через лінгвокультурні оціночні відповідності [2].

З позицій антропоцентричної парадигми, людина пізнає світ через усвідомлення себе, своєї теоретичної та предметної діяльності в ньому [22, С.6]. Прагнення до обліку "людського чинника" у мові передбачає вивчення мови з метою пізнання її носія. Робиться спроба розглянути мовні явища в аспекті "мова і людина". Принцип антропоцентризму проявляється у двох аспектах: "людина в мові", який виступає як форма свідомості і транслятор культур, і "мова в людині", який є мірою всіх речей, в тому числі мови і культури [11, С.9]. З точки зору Н.Д. Арутюновой, ідея антропоцентризму у вивченні мови придбала пріоритетне становище в лінгвістиці [5, С.23].

Антропоцентрична парадигма - це переключення інтересів дослідника з об'єктів пізнання на суб'єкта, тобто аналізується людина в мові і мова в людині, оскільки, за словами І. А. Бо-Дуена де Куртене, «мова існує тільки в індивідуальних мізках, тільки в душах, тільки у психіці індивідів або особин, що складають дане мовне суспільство» [25] .

Нова парадигма припускає нові установки і мети дослідження мови, нові ключові поняття і методики. Антропоцентрична спрямованість мовних досліджень характеризується певними принциповими установками: експансіонізм - міждисциплінарний характер досліджень, який передбачає вихід в інші науки; функціоналізм, який орієнтується на мову не стільки як на об'єкт, але, перш за все, як на інструмент діяльності, а також на вивчення всього різноманіття функцій мови та експланаторность, яка полягає в поясненні та інтерпретації мовних явищ [28].

Отже, антропоцентрична парадигма виводить на перше місце людини, а мова вважається головною характеристикою людини, його найважливішою складовою. Людський інтелект, як і сама людина, немислимий поза мови і мовної здатності як здатності до породження і сприйняття мовлення. Якби мова не втручався в усі розумові процеси, то людина не вийшла б за рамки безпосередньо спостережуваного. Текст, створюваний людиною, відображає рух людської думки, будує можливі світи, запам'ятовуючи на собі динаміку думки і способи її представлення за допомогою засобів мови [11, С.5].

1.2. Лінгвокультурології як галузь лінгвістики

Лінгвістика, що вивчає загальні процеси мови, цілком закономірно і традиційно звертається до питань культури як допоміжного матеріалу для більш глибокого проникнення в суть мовних явищ. Усі дослідники, які вивчають взаємозумовленість мови і культури виходять з положення, що взаємовідношення мови і культури представляється як фактор взаємного розвитку та існування [21].

В даний час не існує загальноприйнятого визначення поняття «культура», що говорить не тільки про широке інтерес до цієї області, але й про ті труднощі, з якими стикається дослідник. Слово «культура» походить від латинського «colere» - «обробіток, виховання, розвиток, шанування, культ». Первісне визначення культури належить Е. Тайлор, який розумів культуру як комплекс, що включає знання, вірування, мистецтва, закони, мораль, звичаї та інші здібності та звички, знайдені людиною як членом суспільства. Культура розглядається як сукупність всіх форм діяльності; система цінностей; система створення, зберігання та передачі інформації і т.д. [22, С.12].

В.А. Маслова, враховуючи той факт, що до теперішнього часу не існує єдиного розуміння культури, виділяє таке визначення культури. «Культура - це сукупність всіх форм діяльності суб'єкта у світі, заснована на системі установок і приписів, цінностей і норм, зразків і ідеалів; це спадкова пам'ять колективу, яка« живе »лише в діалозі з іншими культурами» [22, С.17] .

Питанням взаємодії мови і культури займалися багато видатних дослідники всього світу. Мова впливає на культуру. Теоретичною основою цього підходу є гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа, за якою мова обумовлює тип мислення мовця на ньому народу [40, С.189]. З іншого боку культура, у свою чергу, безпосередньо впливає на мову. Як зазначав Е. Сепір «Мова не існує ... поза культурою, тобто поза соціально успадкованою сукупності практичних навичок та ідей, що характеризують наш спосіб життя» [28, С.185]. Накопичений досвід нації відбивається і фіксується в мові як зберігача інформації про її культуру, в цьому відбивається кумулятивна функція мови.

Усвідомлення зв'язку мови і культури, а також антропоцентричность привели до швидкого розвитку дисциплін, які вивчають національно-культурний фактор в мові: етнолінгвістики, етнопсихологія, соціолінгвістика, лінгвокультурології.

Як самостійний напрям лінгвістики лінгвокультурології оформилася в 90-ті роки XX ст. Термін «лінгвокультурології» з'явився в останнє десятиліття в зв'язку з роботами фразеологічної школи, очолюваної В.М. Телія, а також роботами Ю. С. Степанова, А. Д. Арутюнова, В. В. Воробйова, В. А. Маслової та інших дослідників. Якщо культурологія досліджує «самосвідомість людини по відношенню до природи, суспільству, історії, мистецтва та інших сфер його соціального і культурного буття, а мовознавство розглядає світогляд, яка відображається й фіксується в мові у вигляді ментальних моделей мовної картини світу», то лінгвокультурології «має своїм предметом і мову, і культуру, що знаходяться в діалозі, взаємодії »[22, С.9]. Виникнення на стику лінгвістики і культурології обумовлює «дослідження прояви культури народу, які позначилися і закріпилися в мові» [24]. Ця наука - одне з основних напрямків в сучасній лінгвістиці, яке формується в межах антропоцентричної парадигми, «орієнтована на культурний фактор у мові і на мовний чинник в людині». Вона йде від духу мови або від тих чи інших явищ, пов'язаних з мовної ментальністю, вивчає національно-культурну специфіку мови [21].

Лінгвокультурологія спрямована на дослідження того, як різноманітні форми буття культури різних етносів відображаються і закріплюються у мові. При такому підході мова розуміється одночасно і як продукт культури, і як її продуцент, найважливіша її складова, і як чинник формування культурних кодів. Іншими словами, мова виступає в якості одного з фундаментальних підстав існування та функціонування культури [28, С.185].

Об'єктом лінгвокультурології є дослідження «взаємодії мови, який виступає в якості транслятора культурної інформації, культури з її установками і людини, який створює цю культуру, користуючись мовою» [22, С.36].

Предметом дослідження цієї науки є «одиниці мови, які придбали символічне, еталонне, образно-метафоричне значення в культурі і які узагальнюють результати власне людського національної свідомості» [22, С.36].

Слід зазначити, що до сьогоднішнього моменту понятійний апарат лінгвокультурології не сформований повністю, деякі поняття запозичуються з культурології та лінгвокраїнознавства. Найбільш важливими для нашої роботи є ті поняття, за допомогою яких може бути представлена ​​національно-культурна інформація в мовних одиницях.

Мова культури - система знаків і їх відносин, за допомогою яких встановлюється координація ціннісно-смислових форм і організовуються існуючі або знову виникаючі уявлення, образи, поняття й інші смислові конструкції [22, С.48].

Культурний фон - характеристика номінативних одиниць, що позначають явища соціального життя і історичні події [22, С.48].

Установки культури - це свого роду ідеали, відповідно до яких особистість кваліфікується як «гідна / негідна». Установки культури виробляються протягом історичного шляху, що проходить народом, який відкладається в соціальній пам'яті і формує установки [22, С.49].

Культурні цінності виконують самі різні функції в механізмах життя людини. Серед різноманіття цінностей виділяються абсолютні, які «свідчать про особливості світосприйняття народу» [22, С.50].

Ментальність є одним з першорядних понять, що визначають національно-культурну специфіку етносу. В.А. Маслова визначає поняття ментальності як «світогляд в категоріях і формах мови, які поєднують у собі інтелектуальні, духовні та вольові якості національного характеру в типових його проявах» [22, С.48]. Т.Г. Стефаненко диференціює це поняття як «незримий мінімум духовного єднання людей, без якого неможлива організація будь-якого суспільства» [33, С.137]. Найпростіше, але досить чітке визначення ментальності запропонував Ж. Дюбі - це «система образів, які лежать в основі людських уявлень про світ і про своє місце в цьому світі і, отже, визначають вчинки і поведінку людей» [33, С.137] .

Випливає з попереднього поняття менталітету, по В.А. Маслової, визначається як «категорія, яка відображає внутрішню організацію і диференціацію ментальності, склад розуму, склад душі народу; деяку глибинну структуру свідомості, що залежить від соціокультурних, мовних, географічних та інших чинників» [22, С.49]. Вона говорить про те, що особливості національних менталітетів виявляються тільки на рівні мовної картини світу, яка нею визначається як «унікальне суб'єктивне уявлення дійсності, що включає в себе об'єкти як безпосередній, так і опосередкованої реальності, до якої належать такі компоненти культури, як міфи, перекази , легенди, релігійні погляди і т.д. »[22, С.49].

Таким чином, можна зробити висновок, що лінгвокультурології орієнтована на дослідження культурного компонента мови, найбільш яскраво виражається в лексичних одиницях, які виступають виразником національної ментальності.

РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

2.1. Американський національний характер

В даний час існують різні точки зору не тільки на те, що таке національний характер, але і чи існує він взагалі, чи є він важливою ознакою, диференціюються різні етноси.

Так, наприклад, А. Вежбицкая відзначає національну специфічність будь-якої мови, пропонуючи виявляти властивості національного характеру. «Національний характер», якщо розуміти під ним сукупність властивостей особистості, типових для всіх або більшості представників будь-якого народу, не існує, проте ж, це поняття має місце, якщо розуміти його як стійкий комплекс специфічних для даної культури цінностей, установок, поведінкових норм »[12, С.76]. Отже, можна зробити висновок, що існують цінності, які в тій чи іншій нації виражаються більшим чином, «релевантні лише окремим культурам» [12, С.78].

Про американські цінності писали багато дослідників. Р. Лінд у книзі «Місце соціальної науки в американській культурі», в якій він виділив базові ціннісні орієнтації американської нації. Е.Я. Баталов у своїй статті «Американські цінності в сучасному світі» посилається на дослідження політолога Д. Девайн фундаментальних американських цінностей. Серед основних американських цінностей він виділяє «приватну власність», «рівність», кажучи, перш за все, про рівність можливостей, і «свободу». Багато дослідників американських цінностей говорять про «індивідуалізм» як про центральний який створюється принципі міжособистісних відносин. Р. Белл у книзі «Звички серця» відзначає, що «індивідуалізм лежить в основі американської культури» [6].

Е.Я. Баталов до числа фундаментальних американських цінностей відносить прагнення до досягнення «особистого успіху», він говорить про неодмінною орієнтації американського людини на персональний успіх [6].

Одна з основних національних цінностей полягає в прагненні американської нації самостійно «будувати своє життя», не покладаючись на долю. Поняття «фаталізму» має негативну конотацію, тому що повністю виключає ініціативність, і людина, що покладається на веління долі, розцінюється безініціативним і ледачим. Для більшості американців не існує поняття недосяжного, вони відмовляються брати до уваги будь-які обмеження [6].

Прагнення до зміни є рівноцінним прогресу і досягнення успіху. На відміну від інших країн, в яких існує страх перед зміною, як чимось невідомим, а, отже, таким, що лякає, в США прагнення змінити своє життя є однією з яких складаються успіху [6].

Час має також велику важливість. Для Американців, час - ресурс, як і вода або вугіллю, який може використовуватися добре чи погано. "Час - гроші". Таким чином, Американці захоплюються добре-організованим людиною. Ідеальний чоловік пунктуальний і уважний до часу інших людей [6].

Рівність також є однією з основоположних американських цінностей. Поняття «рівності» не обмежується дотриманням конституційного права, що виключає дискримінацію, але надає рівні можливості для всіх своїх громадян. «Американська мрія» є відображенням цієї національної американської цінності, за якою будь-яка людина, не залежно від свого соціального стану, може досягти успіху і досягти успіху в житті [6].

Однією з основних цінностей американської національної культури є їх відданість індивідуалізму. З раннього дитинства американці розглядають себе окремими індивідуумами, які визнають себе відповідальними за власні вчинки в житті [6].

До теперішнього часу проведено велику кількість порівняльно-культурних досліджень індивідуалізму, який розглядається як «мета-цінності, що включають в себе широкий кластер переконань і стереотипів поведінки: більш приватні цінності». Т.Г. Стефаненко вважає, що основний зміст індивідуалізму полягає в тому, що людина приймає рішення і діє у відповідності зі своїми особистими цілями, вважаючи за краще їх цілям громадським. «Я» визначається як незалежна одиниця, а індивіди як базова одиниця соціального сприйняття [33, С.138].

Основні цінності індивідуалістичної культури - свобода у вчинках і самодостатність, самостійність у судженнях, владу над оточуючими, незалежність [6].

Інше національною цінністю є ставлення до майбутнього. Орієнтація у майбутнє виражається в переконанні, що воно принесе успіх і удачу. Як наслідок, американці менш зацікавлені історією, ніж інші нації, вони розраховують на майбутнє і дивляться вперед [6].

Ставлення до праці є ще однією характерною рисою американської нації, тісно пов'язаної цінністю «час» [6]. Американці відрізняються своєю працездатністю, а вільний час розцінюється ними як можливість підвищення ефективності роботи.

Суперництво і конкуренція є хорошою можливістю розкрити свій потенціал, показати свою індивідуальність і неповторність [6].

Практичність і прагматичність американської нації виражається в прагненні отримати якусь користь із будь-якої діяльності. У той же час, заняття або робота, що не приносить результату (у тому числі і матеріального) може бути розцінена безглуздою і марною [6].

Таким чином, американська нація, що володіє певною культурою, традиціями, має цілу низку культурних ціннісних характеристик: індивідуалізм, час, практичність, прогресивність, конкуренція, цілеспрямованість, рівність.

2.2. Історія виникнення американського театру

Для кращого розуміння національних мовних особливостей і характерних рис американської театральної рецензії зробимо невеликий екскурс в історію виникнення та розвитку американського театру.

Історія американського театру щодо нетривала. Ранні відомості про театр Сполучених Штатів Америки належать до XVII століття. Місіонери, що приїхали з Європи, влаштовували в США містеріальні подання, мета яких полягала в релігійної пропаганди [27, C.15].

Театр як вид мистецтва в сучасному його розумінні склався в США до середини XIX століття. Центром театральної культури був Нью-Йорк, де існувала велика кількість великих репертуарних театрів. Багато в чому вона базувалася на популярності окремих театральних акторів, зірок [3].

Під час боротьби за незалежність (1775-1783) театральні вистави були заборонені. І тільки в 1785 році в Нью-Йорку відновили свою діяльність театральні трупи. До кінця XVIII століття в Америці існувала "Стара американська компанія", на сцені якої з'явилися перші американські п'єси [27, С.15].

У 1820-1830 роках у великих містах Америки створюються театри, будуються спеціальні театральні приміщення. Серед них: "Парк", "Четем", "Бауері" - у Нью-Йорку, "Честнат Стріт" - у Філадельфії, "Тремонті" - в Бостоні і ін Художній рівень вистав був досить низьким - в країні фактично не було ще в цей час ні одного серйозного театру, вистави являли собою, як правило, суміш з циркових номерів, мелодрам, пантомім та бурлеском [43, С.36].

У другій половині XIX століття в США зростає кількість театрів - за рахунок появи німецької та італійської опери, французької драми. У другій половині XIX століття в центральних містах США стали виникати стаціонарні театри [27, С.16]. Але більша частина труп, як і раніше залишаються "бродячими" - найбільш своєрідними з них були "плавучі" театри. Плавучі театри переміщалися на невеликих річкових пароплавах, що плавали в літній час по Міссісіпі, і давали спектаклі в усіх населених пунктах, розташованих на її берегах [43, С.36]. Репертуар театральних труп складався з однієї п'єси, яка йшла до тих пір, поки мала успіх, тобто приносила доходи. Такий підхід сформував принцип "системи зірок" в американському театрі. Постановки без участі "зірок", до яких звикла і публіка, були приречені на неуспіх, їм платили величезні гонорари [27, С.16].

На рубежі XIX-XX століть виникають театри, належать трестам. Театри, об'єднувалися в трести, які перетворювалися в синдикати. Фірми синдикатів контролювали діяльність театрів, отримували відрахування від спектаклів, видавали дозволи на оренду театральних приміщень [3].

Однак до кінця XIX століття традиційна репертуарна трупа, яка виступає разом в декількох постановках протягом певного періоду часу, поступово поступилася своїм місцем театру, організованому за принципом антрепризи, коли актори наймаються для участі в одній виставі протягом обмеженого строком показу даного спектаклю за часом. І на сьогоднішній момент антреприза є провідною формою організації професійного театру в США [3].

Потрібно відзначити, що спроби створити значима в художньому відношенні мистецтво не припинялися в США ніколи. Так, наприклад, рух "позабродвейських театрів", що зародився в 40-і роки. Рух цих театрів, протиставили себе комерційному театру, ширилося. У 50-60-ті роки воно вже стало найважливішим елементом театрального життя США [27, С.16].

Початок діяльності позабродвейських театрів прийнято пов'язувати з режисером Хозе Кінтеро, який створив в 1952 році експериментальний театр "Круг в квадраті". Цей театр з великим успіхом грав п'єсу Т. Вільямса "Літо і дим", яка провалилася на Бродвеї. Репертуар цього театру, дійсно, затвердив його репутацію як театру серйозного і художнього [3].

Саме існування цих театрів показувало, що завжди знайдуться глядачі, які хочуть серйозних вистав і відповідей на життєві питання. Головним для цих театрів було мистецтво, а не гроші і комерційний успіх. Позабродвейських театри висловлювали протест проти шоу-бізнесу, ставлячи на своїй сцені поетичні за формою вистави [43, С.37].

З кінця 60-х років у США з'являється нове театральне течія, яка рішуче пориває з принципами розважальності і комерції Бродвею і протиставляє себе мирному мистецтву позабродвейських театрів. Бунтівна молодь розгортає рух "поза-поза-Бродвею", тобто рух "третього театру", що відкидає все старе [27, С.19]. Радикальні театри виходять на вулиці і площі, відмовляючись від зручностей залу для глядачів і сцени, нерідко влаштовуючи вистави у вигляді демонстрацій перед урядовими установами, виступаючи перед страйкарями на заводах, активно беручи участь у передвиборній боротьбі [27, С.16].

Специфічним є взаємини американського театру і держави. Відзначається, що в США немає національного театру, що має на увазі відсутність фінансової підтримки театрів на федеральному рівні. Хоча, слід зазначити, що спроби створити національний театр робилися не раз. Так, наприклад, в 1935 році для забезпечення роботою непрацюючих акторів, режисерів, художників урядом були створені федеральні театри, проіснували до 1939 року [3]. Крім того, в США, на відміну від багатьох інших країн, не існує спеціального роду заохочень видатних діячів на державному рівні: всі премії, що присуджуються в Сполучених Штатах в області театру, вручаються приватними фондами та організаціями [3].

Багато американських театрознавці зазначають, що сучасний стан американського театру можна охарактеризувати двома словами: різноманітність і еклектика. Це, перш за все, виявляється в урізноманітненні існуючих форм театральних колективів у США [3].

З фінансової точки зору всі американські театри можна розділити на комерційні (commercial) і некомерційні (not-for-profit). Комерційні театри націлені на глядацький успіх, і це є визначальним фактором у їх репертуарній політиці [3].

Театри Нью-Йорка відрізняються різним ступенем експериментальності. На Бродвеї зосереджені комерційні театри, відомі в основному постановками мьюзікл, а театральний експеримент представлений театрами вневнебродвейского течії [3].

Регіональні театри надзвичайно різноманітні і за репертуаром, і оп структурі. Велика кількість театрів засновано за національною ознакою, де знаходять своє відображення настрою осіб різних національностей, що проживають в США. Окремо можна також виділити феміністський театр і театр, в центрі уваги якого стоять проблеми сексуальних меншин [3].

Специфічною формою існування театру, характерною для США, є Шекспірівські фестивалі, що проводяться в багатьох штатах і округах. І, нарешті, необхідно відзначити численні аматорські, або непрофесійні театри (community theatre) [3].

2.3. Театральна рецензія як об'єкт лінгвістичного дослідження

Завданням цього параграфа є розгляд театральної рецензії як мови засобів масової інформації, його особливостей та відмінностей.

Вітчизняна і зарубіжна наука розглядає театральну рецензію як належить до сфери масової комунікації, яка «широко відображає складні форми мовного спілкування і взаємодії, а також структурного своєрідності того суспільства, в якому воно здійснюється» [27, С.14].

Головною особливістю використання мови в сучасному світі є масовий характер комунікації інформаційних процесів, посилення впливу на реципієнта за рахунок нових мас-медіа, які по-новому структурують колишні форми і можливості інформаційної комунікації.

Вивчення мови ЗМІ - актуальне завдання для лінгвістів, які скликаються для розгляду його в широкому контексті, що дозволяє зрозуміти і пояснити вплив соціальних, політичних і культурних чинників на функціонування мови в суспільстві. Предметом вивчення стає преса, радіо, кіно, реклама, інтернет [10, С.149].

До загальних рис, характерних для мови мас-медіа в сучасному інформаційному суспільстві відносять:

1. кількісне і якісне ускладнення конкретних сфер мовної комунікації на рівні ЗМІ (усна публіцистична мова, газетно-публіцистичний стиль, специфіка мови радіо, телебачення);

2. різноманітність норм мовної поведінки окремих соціальних груп, властиве сучасній мовної комунікації, яка знаходить відображення у мовній дійсності мас-медіа;

3. демократизацію публіцистичного стилю і розширення нормативних меж ЗМІ;

4. слідування мовної моді;

5. свідомий відхід від літературно-мовної норми [10, с.150].

Слово «рецензія» від латинського «recensio», в перекладі означає «перегляд, повідомлення, оцінка, відгук про що-небудь». Можна сказати, що рецензія - це жанр, основу якого складає відгук (насамперед - критичний) про твір художньої літератури, мистецтва, науки, журналістики і т.п. [38]. В якій би формі не був даний такий відгук, суть його - виразити відношення рецензента до досліджуваного твору. Відмінність рецензії від інших газетних жанрів полягає в тому, що предметом рецензії виступають інформаційні явища - книги, брошури, спектаклі, кінофільми, телепередачі, і т.д.

Рецензія повинна переслідувати якусь мету - «розповісти аудиторії про те, що дійсно заслуговує її уваги, і про те, що уваги її негідно, допомогти читачеві краще розбиратися в питаннях тієї сфери, якої стосується рецензованому твір» [38]. Рецензія має бути ясною за змістом і формою, доступної для адресатів різної категорії читачів, слухачів, глядачів.

Опубліковані в періодичній пресі рецензії можуть бути об'єднані в певні типологічні групи. За темою рецензії ділять на літературні, театральні, кінорецензії і т.д. [38].

Одним з найскладніших видів рецензії є театральна рецензія. Так, якщо в рецензії на літературний чи образотворче твір критик має справу тільки з самим цим твором, майстерністю його автора, то в театрі, окрім автора, беруть участь режисери, актори, музиканти, оформлювачі і т.д.

Театральну рецензію слід віднести до публіцистичного стилю, завдання якого полягає у впливі на масову свідомість за допомогою суспільно значимої інформації. Характерні риси публіцистичного стилю - логічність, образність, емоційність, оцінність, заклично. Функція переконання є не тільки домінантною для цього стилю, але й «первинної, вираженої в слові (в його предметному значенні, емоційних та оціночних відтінках) і не опосередкованої іншими факторами і категоріями» [31, С.128].

Розглядаючи публіцистичний стиль на лексичному рівні, слід відзначити використання наступних мовних засобів:

1. широке вживання суспільно-політичної, економічної, загальнокультурної лексики;

2. використання урочистій лексики, часто в поєднанні з розмовною;

3. акцентування авторського «я», особистої оцінки ситуації;

4. розширення значення слів в контексті, іронічні збільшення їхнього змісту, часта мовна гра, каламбури (особливо в заголовках) [16, С.96].

Театральна рецензія є безпосереднім відображенням національної культури, в силу того, що вона є «дзеркалом» відбувається в національній театральній сфері, яка становить культурний компонент життя суспільства.

У теж час рецензія визначається як різновид оціночно-критичного типу текстів, основна особливість яких полягає в тому, що оцінка є в них домінуючою комунікативною настановою [29, С.19].

Таким чином, жанр театральної рецензії має яскраво виражену культурну специфіку, національний компонент якої простежується як на рівні лексичних одиниць мови, так і в аспекті оцінковості. Безумовно, в театральній рецензії відбивається національно-культурна специфіка етносу, так як театральна рецензія - явище не тільки мовне, а й культурний.

Глава III. СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ НОМІНАЦІЇ У АМЕРИКАНСЬКОЇ ТЕАТРАЛЬНІЙ РЕЦЕНЗІЇ

Кумулятивна функція властива всім мовним одиницям, проте найбільш яскраво вона проявляється в області лексики. Згідно цій точці зору, у семантичній структурі номінативних одиниць мови присутній екстралінгвістичні зміст, який прямо і безпосередньо відображає обслуговується мовою національну культуру. Ця частина значення слова називається національно-культурним компонентом, а номінативні одиниці мови, що містять такий компонент, прийнято називати лексикою з національно-культурним компонентом семантики.

Як зазначав Е. Сепір, мову у своїй лексиці більш-менш точно відображає культуру, яку він обслуговує [28, С.185]. Слово - це відбиток не предмета самого по собі, а його почуттєвого образу, воно еквівалентно не самого предмета, а його розуміння в акті мовного творення. Усяка мова, позначаючи окремі предмети, насправді творить, він формує для говорить на ньому народу картину світу.

Роль слова в американській театральній рецензії - багатопланова проблема. Для того щоб дослідити національно-культурну специфіку лексики американської театральної рецензії, необхідно спочатку розглянути, з чого складається значення слова, що в себе включає національно-культурний компонент семантики слів і які знаки національної культури представлені в реаліях.

3.1. Структура лексичного значення слова

На думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, зв'язок мови і культури найбільш яскраво проявляється на лексико-семантичному рівні, тобто у значенні слів [9, С.243]. Однак семантизація національно-культурного компонента лексичних одиниць усе ще видається складним завданням, оскільки немає стійко склалася методології виявлення національно-культурного компонента лексичних одиниць і ясного розуміння його місця в семантичній структурі слова [42, С.17].

При описі лексичної семантики виділяються два основних підходи: диференціальний та інтегральний.

Диференціальний аналіз, у тому вигляді, як він був запропонований Дж. Катц і Дж. Фодора, грунтується на тому, що значення слова складається з певної кількості семантичних компонентів (диференціальних ознак). Цей підхід дозволяє описувати значення слова як структуру простими і економними засобами [39, С.48]. Однак, «реально функціонуюче слово не піддається аналізу цими методами, оскільки значення не є закритою, жорсткою структурою і не може бути представлено у вигляді невеликої кількості семантичних компонентів» [32, С.156].

Прихильники інтегрального підходу до значення вважають, що семантика мовних одиниць набагато глибше і об'ємніше простого набору диференційних ознак. Вони розуміють лексичне значення як складну, "безмежну", надлишкову і нежорстку структуру [23]. Отже, і семантика слова не є чимось остаточним і саме в цьому сенсі безмежна. До того ж контекст, який розуміється як сума зафіксованих у мовному соціумі слововживань, також не відображає в повному обсязі значення слова і має бути доповнений логічним аналізом досягнутого суспільством рівня пізнання відповідного предмета [42, С.14].

Порівняння двох концепцій значення слова показує, що інтегральний підхід до значення не заперечує диференціального, а лише включає його як окремий випадок. Обидві концепції трактують значення слова як структуру. Однак прихильники диференційного підходу представляють значення як набір обмеженої кількості диференціальних ознак, в той час як при інтегральному підході значення розуміється як складна, безмежна, нежесткая структура.

Прихильники інтегрального підходу виходять з поданні лексичного значення як складну структуру, що складається з декількох частин - макрокомпонентів [12, С.73].

Зазвичай у значенні слова виділяють як мінімум два макрокомпоненти (блоку, аспекту):

• Денотативний (предметно-логічний, когнітивний, дескриптивних-орієнтований, інформаційний), що становить смисловий центр слова;

• Конотативний (прагматичний, модальну рамку созначения) [35, С.36].

Таке членування в якійсь мірі пояснюється специфікою свідомості людини: «логічне, раціональне доповнюється емоціями, чуттєвим досвідом» [8, с.136].

Деякі дослідники виділяють два аспекти - (власне) денотативний і сигніфікативний [23, С.18]. Тоді під денотатом розуміють співвіднесеність слова з одиничним об'єктом (предметом) або групою одиничних об'єктів для фіксації різноманітних ознак: форми, призначення і т.п. Таким чином, денотат - це емпіричний компонент значення і результат конкретного мислення. Сигніфікат (концепт, понятійне відображення) містить классообразующій (типові) ознаки. На думку М.В. Нікітіна, денотативне значення неоднаково і нестабільно у говорить і у слухача і відноситься до категорій мови, а сигнификативно "вирівнюється" у мовця і слухача і є, в першу чергу, категорією мови. Тому лінгвістичні словники фіксують не денотатівние, а сигніфікативного значення слів. Такий підхід іноді критикується як механістичний і спрощений: словникові дефініції містять (або, принаймні, в ідеалі повинні містити) як денотативне, так і сигніфікативного значення [18, С.20].

Будучи змістовним ядром і відбиваючи загальні для класу ознаки, сигніфікат утворює інтенсіонал лексичного значення. При цьому периферію лексичного значення називають терміном імплікаціонал, під яким розуміється сукупність факультативних, семантичних ознак, які актуалізуються контекстом: "інтенсіонал складає неодмінний постійний компонент значення імені, а імплікаціонал-його обумовлений і варіюється в контекстах компонент" [23, С.23].

У коннотатівном макрокомпоненти, званому іноді також модальної рамкою або прагматичним макрокомпонентів, традиційно виділяють емоційно-оцінний і експресивний компоненти [4]. При цьому під конотаціями розуміють несуттєві, але стійкі ознаки поняття. На думку М.В. Нікітіна, до коннотатівном (прагматичному) макрокомпоненти відноситься те із змістовної сторони знака, що не вміщала перш лінгвістика [23, С.24].

Слід також звернути увагу на те, що термін "конотація" трактується неоднозначно. Сфера його розуміння розширилася і вийшла далеко за межі експресивно-оцінний-стилістичних рамок. У сучасних дослідженнях конотації можуть розумітися як будь-яка додаткова інформація про ситуацію і учасників акту спілкування, їх ставлення один до одного і предмета промови, як нові додаткові компоненти змісту слів, як сукупність семантичних нашарувань, почуттів і уявлень про знакові або про властивості і якості об'єктів, для позначення яких вживається слово [17, С.89]. Конотативний макрокомпоненти можна розкласти в свою чергу на компоненти.

До теперішнього часу виділено групи конотацій, які обумовлені різними причинами:

а) ситуативно-психологічними (конотації іронічності, ефемістічності, посилення);

б) соціолінгвістичного (конотації жаргонічності, разговорности, книжності і т.д.);

в) територіально-національними (конотації діалектної чи національної маркованості);

г) культурними (конотації ідеологічності, культури тощо);

д.) власне мовними (конотації новизни, архаїчності, іншомовного, термінологічним) [12, С.75].

Важливим є питання про взаємовідносини денотативного і конотативного в структурі значення слова. Між денотативним і конотативний компонент немає абсолютного протиставлення. Навпаки, вони діалектично пов'язані: конотації можуть нашаровуватися на денотат, проникати в його і з часом стати частиною денотативного компонента [12, С.75].

Взаємовідносини денотативного і конотативного компонентів представляють інтерес при вивченні культурно-значимої інформації у складі лексичного значення слова. У культурно значимої лексиці слід виділити реалії, національно-культурний компонент у яких є частиною як денотативного, так і конотативного значення слова, а також фонову лексику, де він виражається тільки в коннотатівном макрокомпоненти [37, С.54].

У наступних параграфах ми зупинимося докладніше на реаліях як найбільш яскравих національно-культурних лексичних одиницях і культурних коннотациях, виражають ціннісні установки американського етносу.

3.2. Реалії як знаки національної культури

У цьому параграфі ми звертаємося до розгляду американських реалій як знаків національної культури.

Реалії - це лексика, максимально навантажена соціокультурної інформацією. Основними ознаками реалій є безеквівалентності і національно-культурна маркированность.

Реаліями називають слова, що не мають понятійних відповідників у зіставлюваних мовах через відсутність самих позначуваних предметів або явищ у зіставляється культурі, тобто реалії позначають повністю унікальні об'єкти певної культури. Деякі дослідники називають такі реалії денотативним [36, С.115], або абсолютними [41, С.13]. Поряд з денотативним виділяються коннотатівние реалії, тобто такі слова, в плані змісту яких позначаються поняття в порівнюваних культурах збігаються, але позначають їх слова володіють додатковими (конотативних) значеннями і викликають у свідомості носія мови певні культурно-історичні асоціації. До них відносяться, зокрема, слова-символи, фольклорні, історичні, літературні та мовні алюзії [36, С.116].

Реалії докладно вивчаються у рамках лінгвокраїнознавства, яке традиційно ділить їх на два типи:

1. ономастичних реалії;

2. реалії, виражені апелятивності лексикою.

Національно культурний фон ономастичної лексики представляє великий інтерес. До ономастичним реаліям відносяться топоніми, антропоніми, зазвичай мають культурно-історичні асоціації [42, С.15].

Під антропонімів розуміють, перш за все «власні іменування людей, імена особисті, прізвища, родові імена, прізвиська та псевдоніми» [19, С.76]. Топоніми, в свою чергу, представлені географічними назвами [19, с.482].

Потрібно зазначити, що зміст національного та культурного компонента імен та назв не вичерпується тільки лише структурно-словотворчі своєрідністю в кожній мові. Ім'я визначається і особливостями конотацій, що виникають на основі культурно-історичного розвитку. Наприклад, говорячи про важливі історичні події лише опосередковано називають те місце, де вони відбулися: "We fought Lexington to free ourselves / We fought Gettysburg to free others" Лексінгтон - місто в США, де в 1778 р. відбулося перше битва під час Війни за незалежність північноамериканських колоній. Геттисберг - місце, де 1-3 червня 1863 сіверяни здобули рішучу перемогу над рабовласниками Півдня [7].

Особливий випадок є імена людей. Так, наприклад, серед особливостей американської антропонімії є додавання Jr (= Junior - молодший) до імені сина, що носить ім'я або прізвище батька, по-друге, в США прийнято давати хлопчикам друге, середнє ім'я. Замість середнього імені часто використовують ініціал, який нічого не значить, в більшості випадків і служить для відмінності людей, що мають однакові імена і прізвища. Ім'я може також вказувати на соціальне становище індивіда, так у «американці з претензіями на соціальний престиж мають в якості першого або середнього імені дівоче прізвище матері» [7]. Наприклад, John Fitzgerald Kennedy. Також існує тенденція використовувати імена відомих державних діячів. В якості перших імен стали вживатися Madison, Washington, Franklin, Jefferson. У США майже всі жінки в заміжжі беруть не тільки прізвище чоловіка, але і його ім'я. Наприклад. Mrs. George Jones - пані Джодж Джонс.

Існують також аллюзівние імена, тобто імена, які «містять натяк на історичну подію або літературний твір - імена персонажів античної міфології, біблійні імена, імена персонажів літератури» і т.д. [7].

Аналіз американських театральних рецензій показує, що більшість ономастичних реалій включає в себе цілий комплекс історичних, національно-культурних асоціацій, загальноприйнятих в американському суспільстві. Зупинимося на топонімах і антропонимах, що володіють національно-культурними конотаціями.

Прикладом національно-культурного топоніма може служити вираз Big Apple, що означає такий великий розважальний, культурний і діловий центр як New York City.

Ex. "Tony and Buzz Barrel have always dreamt of taking their two-man variety show from their country home in Little While, Kansas to The Big Apple, and now they've finally arrived" (The Barrel Brothers Big Apple Show).

У рамках театральної рецензії топонім New York символізує ще й такий найбільший театральний центр як Бродвей, де зосереджені найбільші комерційні театри США.

Ex. The film is a documentary of the radically anti-establishment and inventive skateboarders from Southern California [59].

У наведеному прикладі фігурує топонім Southern California . У свідомості носіїв американського варіанту англійської мови California існує як сонячний штат, де проживає безліч молодих людей, і де втілюються в життя ідеї і мрії. California - це Діснейленд і Голлівуд. Південь Каліфорнії асоціюється з відпочинком. Це місце курортів, куди приїжджає велика кількість туристів.

У наступному прикладі присутній топонім Texas, що позначає один з найбільших штатів у США. Відповідно до словника Лонгман цей топонім має цілу низку національно-культурних конотацій. "Texas, a large state in the south of the US. When people think of Texas, they often think of cowboys and of the oil industry. It is also sometimes thought of as the place where everything is bigger than anywhere else ".

"Smith manages to invest Rufus with affectations so perfect that they simultaneously feel both genuine and absurd: part monster with a Texas-size appetite for everything from crowns to countries ..." [64].

У контексті пропозиції словосполучення Texas - size appetite наділяє власника величезними претензіями та амбіціями.

У наступному прикладі фігурує топонім 42 ^nd Street, який для будь-якого американця є символом Манхеттена і його знаменитих мюзиклів.

"Fame on 42 ^nd Street knows its goals and achieves them" [55].

"Mary's chafing at being the family's nurturing rock of Gibraltar - helping her husband in his business, caring their home and children" [57].

У наступному прикладі фігурує топонім Gibraltar (a town and port on the Rock of Gibraltar on the southern coast of Spain. It has belonged to the UK since 1713, but the Spanish government would like it to belong to Spain. Many tourists visit Gibraltar). Розглядаючи культурні асоціації, можна помітити різницю в російських та американських коннотациях. У російській свідомості скеля асоціюється з неприступністю і, стосовно до відносин всередині родини, викликає тільки негативні конотації. В американському свідомості це топонім володіє наступним конотативне значення (the Rock of Gibraltar is seen as something that is very solid and will continue forever). Таким чином, порівняння сімейних відносин зі скелею Гібралтару наділяє їх міцністю і довговічністю.

Таким чином, можна зробити висновок, що топоніми є ономастичні реалії, що несуть у собі крім культурно-обумовленого денотативного значення, ще й певні культурні конотації, не завжди експліціруемие в словниках.

Аналіз антропонімів, найбільш часто зустрічаються в театральній рецензії показав, що вони, часто пов'язані з прецедентними іменами. Це імена та прізвища відомих людей - теле-і кінозірок, відомих політичних діячів, спортсменів, фінансових магнатів і т.д. Для середнього американця згадування імен цих людей, що є символом краси, достатку, благополуччя, успіху, викликає позитивні конотації, і як наслідок, переносить ці якості на театральну виставу.

Так, наприклад, згадка імені John Lennon - легенди світової музичної індустрії (a British singer and songwriter, who was a member of The Beatles, and wrote most of their songs with Paul McCartney. He was shot and killed outside his home in New York City ) асоціюється з популярністю та успіхом, викликає бажання відвідати такий спектакль.

"The" beatle "on whom their ears, eyes and surveillance buds are trained is John Lennon" [54].

У наступному прикладі автор рецензії, описуючи спектакль, будує цілу ланцюжок з прецедентних імен, добре відомих будь-якому американцю.

"Avenue Q" is Sesame Street meets The Simpsons with a touch of Sex and the City "[49].

Sesame Street в американській свідомості асоціюється з дитячою розважально-освітньої передачею (one of the most popular and admired television programmes for young children, made ​​in the US and also shown in the UK. It teaches children about numbers, letters etc in an amusing way, and it also deals with social questions such as racism and attitudes to people who are disabled).

The Simpsons - назва одного з найпопулярніших американських мультиплікаційних фільмів, відомого не тільки в США, але і в Росії. Згідно словникової статті це ім'я асоціюється ще і з американською родиною, американським способом життя. (The Simpsons - a humorous US television cartoon programme about a family called Simpson, consisting of: Homer, the father, Marge, the mother, Bart, the son, Lisa, the daughter, and Maggie, the baby. The characters are yellow with big heads and big eyes, and Marge has blue hair that sticks up high above her head. Bart is clever but lazy, and does not like school. Lisa is very intelligent, reads a lot, and does well at school. The children argue and fight a lot. Marge takes care of them all and tries to stop the arguing and fighting. Homer loves his children but spends a lot of time watching TV, eating, and drinking beer. He works in a nuclear power station. Some people disapprove of the programme and think that it gives a bad imdivssion of American family life. But other people think it shows the problems and worries that real families experience, which the 'perfect 'families in some other television shows do not).

Sex and the City - назва одного з найпопулярніших американських серіалів, які піднімають питання сексуальних відносин.

Таким чином, вживаючи ці імена, автор переносить на виставу ряд характеристик, якими вони володіють. Це, перш за все, успіх, популярність. Крім того, у такий спосіб автор розкриває головні особливості постановки: використання ляльок-маріонеток (Sesame Street), сфокусованість на відносинах всередині сім'ї (The Simpsons) і сексуальних відносинах (Sex and the City).

Prince Charming - це ім'я являє собою своєрідний ідеал чоловіка (informal or humorous a perfect man who a young girl might dream about meeting).

"She has found an actor who gives Simba just the right touch of loving prince charming and mind-of-his-own divteenager" [68].

У наступній прикладі зустрічається ім'я, яке стало своєрідною торговою маркою.

"The play is a glittering amalgam of puppetry, song, fairy tale and Disney-plus-stand-up comedy humor" [68].

Disney - ім'я відомого американського продюсера, власника однієї з найвідоміших кіностудій США (A US film producer who started his own company in the 1920s, and is famous especially for making cartoon films for children, and for inventing some of the best known cartoon characters, including Mickey Mouse and Donald Duck. His company continues to make popular films, especially for children).

Ibsen, Henrik

a Norwegian writer of plays known especially for writing about middle class society and criticizing social attitudes and behaviour. His best-known plays include Peer Gynt, A Dolls House, Hedda Gabler, An Enemy of the People, and Ghosts.

"The play is redivsentative of Ibsen 's canon." [70].

У наступному прикладі зустрічається ім'я, яке стало прецедентним.

"A smart production, with Andy Warhol-like blow-ups ..." [59].

Andy Warhol - ім'я відомого американського художника і режисера (a US artist who had an important influence on modern art and music, especially in the 1960s. He is known for his pictures in the pop art style, which were of ordinary objects such as the Campbell's Soup Can, or of famous people such as Marilyn Monroe. He also made films such as The Chelsea Girls (1966) and Trash (1970). His films, which usually dealt with sex and drugs, did not try to tell stories and the actors often invented their words as they spoke). Таким чином, порівняння постановки з ім'ям відомого художника переносить на виставу ряд характеристик, притаманних цьому імені: успіх, популярність, індивідуальність.

Tootsie Roll - це ім'я є торговою маркою американської жувальної цукерки (trademark, a type of small, tube-shaped chewy sweet with a chocolate taste, sold in the US). У словнику відсутні будь-які культурні конотації, однак, у контексті пропозиції виявляються явний негативний відтінок значення. Елеонор Рузвельт - дружина президента США, порівнюється з дилетантом, жують жувальну цукерку.

"Eleanor Roosevelt as a Tootsie Roll-popping dilettante who owes her intellectual growth to Hickock" [59].

Таким чином, можна зробити висновок, що ономастичних реалії містять окрім власне денотативного значення стійкі культурні конотації, відомі будь-якому носію мови, але не завжди закріплені в статтях словників.

Реалії, виражені апелятивності лексикою, найбільш численні і включають:

• побутові, етнографічні реалії, пов'язані з культурними особливостями етносу і позначають оселі і будівлі, національний одяг, свята, звичаї, ритуали та ін;

Ex. "Brownies are also served" [71].

Brownies являє собою національної американська страва, що позначає тістечко з горіхами.

Shepherd 's pie - традиційне національне блюдо, являє собою запечене м'ясо з картоплею.

Незважаючи на розширення економічних і культурних зв'язків, більшість американських реалій сьогодні належать тільки американській культурі, позначають предмети і явища, типові тільки для американського суспільства. Деякі з них запозичуються в різні мови, наприклад, іменники гамбургер, хот дог і ряд інших були запозичені в російську мову зовсім недавно, і конотації «американський», «пов'язаний з американським способом життя» до цих пір зберігаються в даних лексемах. Але, в отліченіе від російської в американській свідомості гамбургер є не просто їжею ресторанів швидкого харчування, а невід'ємною частиною американського побуту. У наступному прикладі лексема sandwich виступає в ролі метафори, спожитої для позначення сімейного стану.

"This lonely and downcast woman redivsents the middle layer in the generational sandwich" [57].

• суспільно-політичні реалії, що позначають засоби національно-культурної номінації, в тому числі одиниці адміністративного поділу, політичні та соціальні інститути, політичні партії тощо;

Наступний приклад відображає суспільно-політичної реалію американського соціуму.

Rep - представник від республіканської партії в США, однією з ведучою.

• культурно-історичні реалії, що позначають історичні та культурні явища і процеси; географічні терміни, які позначають особливості природно-географічного середовища, флори і фауни (крім топонімів) і т.д. [37].

В американській театральній рецензії широко вживаються реалії, виражені апелятивності лексикою, які позначають предмети побуту, національні страви, суспільно-політичні та культурні організації, типові тільки для американського суспільства.

В американській театральній рецензії широко представлені реалії, що відображають культурне життя країни.

Ex. "Last year the Off-Off-Broadway Manhattan Ensemble Theater mounted its own version of that solo play, this time with Tovah Feldshuh in the title role".

Ця реалія представляє собою загальна назва всіх американських експериментальних театрів, які за своїм репертуару протистоять класичним театрам Бродвею.

La Mama - Назва комерційного театру Бродвею, одного з найвідоміших і популярних.

Torch singer - виконавець, чиї пісні присвячені любовної тематики.

Matinees, ця реалія є загальною назвою для всіх денних спектаклів.

The post show dinner позначає собою вечерю, яка дається після подання і включається у вартість квитка.

docudrama - ця культурна реалія представляє собою властивий для американського театру жанр «документальної драми», побудованої на реальних подіях і фактах (a film, usually for television, that divsents a true story as a play).

"Ears on a Beatle is a docu-drama carved from a true chapter in American history" [54].

Отже, реалії, виражені апелятивності лексикою, позначають предмети і явища життя, властиві американському суспільству і відомі будь-якому жителеві США.

Отже, реалії в американській театральній рецензії є закріпленими в мові культурними знаками, які відображають національно-культурні особливості американського етносу.

Таким чином, можна зробити висновок, що реалії виступають в якості лексичних одиниць, які мають яскраво вираженою національно-культурною специфікою, характерною виключно для будь-якої окремо взятої нації. Реалії є свого роду культурним кодом, вивчення якого дозволяє глибше проникнути в культуру певного соціуму.

3.3. Конотації загальнонаціональної американської культури в театральній рецензії

Метою даного розділу є розгляд того, як загальнонаціональні цінності американської культури знаходять відображення в рамках театральної рецензії. Поділяючи думку В.А. Маслової, що виділяє коннотатівние слова як найбільш яскраві виразники світогляду та культурно-національної специфіки етносу, проаналізуємо прояв американських цінностей у коннотатівном макрокомпоненти слова.

Індивідуалізм як базове поняття американської національної ціннісної специфіки в рамках театральної рецензії може бути виявлений на наступному лексичному матеріалі. Перш за все, відзначимо, що словникове визначення лексеми individualism ("the idea that the rights and freedom of the individual are the most important rights in the society, a central belief in most western countries, esp. In the US"), безсумнівно, несе в собі позитивну конотацію і визначає важливість дотримання загальнолюдських прав, що забезпечують свободу особистості. Індивідуалізм, у разі співвідношення його з особистістю, тісно пов'язаний з поняттям індивідуальності.

Поняття індивідуальності за визначенням словників полягає в наступному - all the characteristics that belong to an individual and that distinguish him from others. Вже в самій словникової дефініції можна простежити позитивну конотацію, яка виражається в прагненні американської нації проявити свою неповторність і винятковість. Даний концепт в американській театральній рецензії конкретизується в наступних лексичних одиницях.

Словникові дефініції однією з ключових лексем individual нейтральні (Individual - considered separately from other people or things in the same group). Однак, розглядаючи її в контексті пропозиції можна виділити яскраво виражену конотацію винятковості.

"The chemistry between the actors is potent, as are their individual performances" [54].

У наведеному вище прикладі в контексті пропозиції прикметник individual набуває позитивно маркуються конотативне значення "особистого", відмінного від інших.

Лексема standout в словникової статті трактується як безумовний лідер, індивідуаліст. У контексті пропозиції ця лексична одиниця набуває позитивну конотацію, згідно з якою індивідуалізм є основною складовою успіху.

"These actors are also notable standouts though the cast ..." [69].

Таку ж конотацію несе в собі і прикметник standout, вжите в поєднанні з performance і набуває відтінок, що означає виключне уявлення, що мотивує читача відвідати його.

"It's nice to see Ms. James once again after her standout performance in the company "[49].

Лексема remarkable (important enough to be noticed), що відображає відповідно до словникової дефініції винятковість чого-небудь.

"Their ability to convey mood and emotion is remarkable, and it infects the audience" [49].

"The remarkable extent to which it has remained art in the truest sense of the term" [51].

У контексті пропозиції лексема набуває додатковий відтінок значення, і у свідомості американського народу трактується як щось незвичайне, що виходить за рамки традиційного, що, безсумнівно, викликає в американців бажання відвідати такий спектакль.

Таку ж конотацію набуває і прикметник original, розглядається в контексті словосполучення.

"Those who saw the original production have found the sets at the Golden to be less makeshift looking and the costumes to be gussied up" [49].

"It's definitely one of the most original shows in New York right now, and it's a welcome respite from the usual bland yet-another-revival Broadway fare" [49].

Оригінальність у даному випадку є синонімом індивідуальності, що проявляється в театральній постановці, тим самим автор рецензії апелює до американського свідомості, спраглому незвичайного видовищного вистави, розкриває індивідуальність його творця.

Конотація індивідуальності може бути виявлена ​​на прикладі лексеми superb, трактується в словнику як extremely good; excellent.

"There's the Superb interplay between stars and co-stars, stars and secondary players and company" [53].

Вже у значенні самого префікса super укладена позитивна конотація виходить за рамки звичайного предмета чи явища (more powerful than usual).

Конотація індивідуальності може бути виявлена ​​на прикладі наступної лексеми з префіксом super, що виражає вищу форму талановитості і винахідливості акторської трупи.

"Just the fortuitous combination of a super-talented creative team coming together at the right time" [61].

Лексема life відповідно до словникової дефініції має досить нейтральне значення, що позначає (the period between a person's birth and death during which they are alive) життя, перш за все, як тимчасове поняття.

"... They are losing their way of life" [56].

Але, на рівні словосполучення "someone 's way of life "створює позитивно коннотірованний відтінок" особистого "," індивідуального ", що належить конкретній людині. Але, в поєднанні з дієсловом to lose, що позначає втрату, набуває зовсім протилежне значення, що позначає спосіб життя, який виключає індивідуальність і, як, наслідок, досягнення успіху.

У сучасних лексикографічних джерелах лексема lifestyle тлумачиться нейтрально: "a way of living, including the kind of home one lives in, the things one owns, the kind of job one does, and the leisure activities one enjoys", а її конотації не експлікується.

Проте вже на рівні словосполучення з'являються певні конотації. Так, вживання даної лексеми з присвійним займенником his lifestyle створює позитивну конотацію "особистого", що належить конкретній людині.

His lifestyle reflected the strength of his vision of life [70].

Конфіденційність як відмінна риса американської нації є ще однією національною цінністю американського суспільства (Privacy is usually given particular value and people expect to have their privacy respected by others).

"... The author's wish for absolute privacy" [71].

На відміну від російської нації, приватність в американській свідомості є необхідною складовою життя. Тому лексема privacy має яскраво виражений позитивний конотативне значення, яке відображає бажання автора постановки бути незалежним.

Американська ціннісна орієнтація в майбутнє в рамках театральної рецензії може бути виражена у словосполученнях з лексемою future.

"... Their desire to confront the past and face the future" [71].

"... The characters stare into the future" [70].

У поєднанні з дієсловами to face, to stare into лексема набуває позитивну конотацію, метафорично відображаючи спрямованість погляду в майбутнє, яке виступає джерелом нової, більш успішного життя.

У першому прикладі яскраво відображено ставлення до майбутнього (to face) і минулого (to confront).

Час також є значущим національним показником для американського суспільства. Між тим, в словникової дефініції національно-культурний компонент не експлікується (Time, something that is measured in minutes, hours, years etc using clocks).

Відмінною особливістю американської театральної рецензії є точне зазначення тривалості рецензованої постановки.

"... A truly entertaining ninety minutes for a modest cost" [69].

"... The eighty minutes play ..." [67].

"... Tells the story of Shakespeare's Macbeth in less than 90 minutes" [45].

"This leads to a 45-minute play" [60].

"... The ninety-minute intermissionless play gallops along entertainingly and with a good deal of humor" [54].

This purposefully anthropomorphic cast provides a gasp-after-gasp inducing, fly-by two hours and forty minutes [68].

Ця особливість найбільш яскраво відображає прагнення американської нації здійснювати контроль над часом і планувати свій відпочинок також ретельно і раціонально, як і робочий час.

Прогресивність, що є ще однією національною цінністю в США, виявляється, перш за все, у прагненні до зміни, може бути виявлена ​​на прикладі таких лексем як innovative, new, creative, modern.

Лексема innovative в рамках словникової дефініції трактується як щось інноваційне, новаторське (an innovative process, method, plan etc is new, different, and better than those that existed before, using clever new ideas and methods).

"The Chicago exemplifies the collaborative spirit that has imbued our most innovative musicals" [53].

У контексті innovative musical набуває значення новаторського твору, має позитивну оцінну конотацію, враховуючи прагнення американського народу «йти в ногу з часом» та привітання прогресивних і нестандартних ідей.

Таке ж експліцитно виражене конотативне значення несе в собі лексема new (Recently made, or invented), що позначає будь-яку новинку. "Birdy's Bachelorette" Party is New York's newest interactive comedy "[50].

У американській свідомості така комедія асоціюється з сучасним, «що йде в ногу з часом» подією, а чудова ступінь прикметника new ще більш посилює позитивне конотативне значення.

Лексема creative трактується як (producing new and original ideas and things; imaginative or invented) щось нове, що відбиває творчий потенціал людини.

"... Creative consultant Spencer Chandler, who have put the evening together with real assurance and craft" [46].

У наведеному прикладі прикметник creative відображає індивідуальність, як одну з найбільш вітають рис американського національного характеру.

У наступному прикладі автор рецензії створює цілий ланцюжок позитивно коннотірованних прикметників, що створюють у свідомості кожного американця образ вистави, в якому проявляється індивідуальне бачення автора, що, як наслідок, викликає інтерес у глядацької аудиторії.

"... The creative and innovative new work being done by theater artists" [45].

У наступних прикладах відображена інша риса американського національного характеру. Той, хто багато працює, буде винагороджена сповна. Ця риса найбільш повно відображена в понятті «американська мрія» (American Dream - the idea that the USA is a place where everyone has a chance of becoming rich and successful).

Лексема top тлумачиться як "the best" (to be on the way to the top, to reach to the top) і в контексті пропозиції виражає вершину театральної майстерності, яка в американській свідомості рівнозначна поняттю успіху, в даному випадку, театрального спектаклю.

"... Hold a well-deserted place in the top cannon of musical collaborations" [53].

Цікавим представляє виявити національну конотацію прикметника black. Прикметник black в основному своєму значенні вживається для позначення певного кольору (чорного). Але в контексті пропозиції іменник blackness вжито не в значенні "кольору".

"He relives his time spent in the hell known as the Hole he takes you with him into its utter blackness" [63].

У контексті пропозиції це іменник уживається для вираження негативного уявлення про пекло, як про досить зловісному місці. Таким чином, в американській свідомості ця лексема викликає негативну конотацію.

Протистояння «чорного» і «білого» тісно пов'язане з таким явищем як расова дискримінація, коли ці прикметники, що вживаються в своєму основному значенні: вираз кольору, трактуються як дві протидіючі сили. White, вжите в значенні чистого (pure) відображає приналежність до білої раси , black асоціюється не тільки з певним кольором шкіри, але ще наділяється її володаря негативними рисами (Dirty, gloomy, bad).

"Anna typifies Gibbons 'practice of having white as well as African-American characters in his often race oriented plays" [45].

Наведений вище приклад відображає сучасну тенденцію не вживати прикметник чорний по відношенню до представників афро-американської раси щоб уникнути расових конфліктів і непорозумінь.

Таким чином, семантика слова не вичерпується одним лексичним поняттям, а виходить за її межі. Слова, які мають національно-культурними конотаціями не просто вказують на предмет, але і несуть у собі значення його відмінних властивостей. Однією і тією ж лексичної одиниці можуть відповідати абсолютно різні семантичні описи в залежності від того, в рамках якої цивілізації вона розглядається.

Отже, можна зробити висновок, що значна частина лексики має національно-культурними конотаціями, які відображають загальні ціннісні установки і орієнтири всієї американської нації. Це, перш за все, такі загальнонаціональні цінності як час, індивідуалізм, прогресивність, спрямованість у майбутнє і т.д.

ВИСНОВОК

Дане дослідження виконане в руслі лінгвістичних досліджень останніх десятиліть, для яких, при всій відмінності трактування терміна «культура» і розуміння характеру взаємодії мови і культури, загальним є усвідомлення того факту, що в житті соціуму мова та культура виступають як невід'ємні один від одного сутності. Мова є компонентом культури і служить найважливішим засобом її формування та збереження. Питання про те, яким чином національно-культурна специфіка заломлюється в мові - область, досить складно виокремлювати й не цілком визначилися як самостійна. Питання про те, в чому конкретно і на яких рівнях проявляється національно-культурна специфіка в мові, залишається дискусійним.

Виконана на основі цього робота дозволила описати американську театральну рецензію як культурно-обумовлений жанр публіцистичного стилю, а також проаналізувати реалії та конотації як елементи семантизації національно-культурної специфіки.

Виконане дослідження не є порівняльним аналізом американської театральної рецензії, а базується на інтроспективної підході, що включає аналіз текстів рецензій і даних словників.

На першому етапі дослідження розглядався сучасний етап розвитку лінгвістики, який характеризується своєю антропоцентричною спрямованістю. Принцип антропоцентризму, що поширюється на всі сфери наукових дослідження, акцентує увагу на людині і передбачає вивчення будь-яких наукових явища в тісному зв'язку з особистістю. У рамках сучасній лінгвістиці цей принцип проявляється в тісному зв'язку мовних явища з людиною, його мисленням і різними видами духовно-практичної діяльності.

Сучасна лінгвістика, що вивчає загальні процеси мови, цілком закономірно звертається до питань культури. Проблема взаємозв'язку мови та культури є пріоритетною для багатьох галузей лінгвістики. Лінгвокультурології, що виникла на стику лінгвістики і культурології, досліджує взаємозв'язок і взаємозумовленість мови і культури і, в рамках антропоцентричної парадигми, орієнтована на культурний фактор у мові і мовний чинник в людині. Область досліджень лінгвокультурології пов'язана з мовною ментальністю та національно-культурною специфікою мови.

На другому етапі нашого дослідження розглядаються особливості американської національної культури, які полягають в певних загальнокультурних ціннісних установках американського етносу, а також в особливостях розвитку американського театру, історично визначити культурну специфіку мови. Театральна рецензія, що є своєрідним «дзеркалом» культурного життя країни, також досліджується на цьому етапі.

Третій етап розглядає слово як одиницю національно-культурної номінації та відображає позицію багатьох зарубіжних і вітчизняний лінгвістів, вважають, що національно-культурна специфіка етносу найяскравіше виражається саме на лексичному рівні. Вивчення лексики з позицій взаємодії мови і культури піднімає питання про те, яку частину словникового запасу становить культурно-маркована лексика, а також як культурна специфіка проявляється в семантиці слова. Ця проблема є однією з найбільш суперечливих, дискусійних і недостатньо вивчених.

У структурі слова виділяють два основних макрокомпоненти: денотативний, що несе основне значення слова, і конотативний, що володіє несуттєвими, але стійкими емоційно-оціночними та експресивними відтінками созначения.

Традиційно виділяють реалії як найбільш експонованих і досить легко експліціруемую частина культурно-маркованої лексики. Більш проблематичним слід визнати експлікацію культурно-ціннісних конотацій, що викликають у свідомості носія мови певні асоціації. У роботі була зроблена спроба проаналізувати експлікацію культурного компонента в реаліях і коннотациях американської національної лексики в рамках театральної рецензії.

У роботі розглядалися конотації загальнонаціональної американської культури, що відображають загальні ціннісні установки всього американського соціуму в цілому. Національно-культурні конотації американської лексики охоплюють значну частину словникового складу мови, і не завжди достатньо експлікується у словниках.

Реалії в театральній рецензії є культурними знаками, що позначають унікальні предмети або явища американської культури з символічним, образно-метафоричним значенням. При цьому одна лінгвокультурологічна одиниця (реалія) може співвідноситися відразу з декількома знаками національної культури. Реалії в театральній рецензії є свого роду культурним кодом, вивчення якого дозволяє краще зрозуміти культуру соціуму.

Таким чином, аналіз лексики американської театральної рецензії в аспекті взаємодії мови і культури дозволив виявити основні культурно-обумовлені лексичні одиниці, що володіють національною специфікою.

Список літератури

1. Абрамова Т.В. Національна специфіка культури мовного спілкування в непрямих мовленнєвих актах. http://www.yspu.yar.ru. (16.03.04).

2. Американа. Англорусскій лингвострановедческий словник. http://www.americana.ru/ (16.04.04)

3. Американський театр. http://heartlink.ur.ru/USA/teatr.htm (29.03.04).

4. Апресян Ю.Д. Лексична семантика. Синонімічні засоби мови. - М.: Наука, 1974. - 367с.

5. Арутюнова Н.Д., Падучева Є.В. / / Витоки, проблеми та категорії прагматики / / Нове в зарубіжній лінгвістиці. Вип. 16. Лінгвістична прагматика. - М., 1985. - С.3-43.

6. Баталов Е.Я. Американські цінності в сучасному світі. http://www.amstud.msu/ru/full_text/texts/conf1995/batalov21/htm (17.04.04).

7. Н.В. Безуглова. Лингвострановедческий аналіз ономастичних реалій

8. http://www.FESTU.ru/PubSite/projects/GUZEL/5.htm (17.04.04).

9. Васильєв Л.М. Сучасна лінгвістична семантика. - М.: Вища школа, 1990. - 176с.

10. Верещагін Є.М., Костомаров В.Г., Лінгвокраїнознавчі теорія слова. - М.: Рос. Яз., 1980. - 320 с.

11. Володіна М.М. Аспекти вивчення мови засобів масової інформації на філологічному факультеті МДУ ім. М.В. Ломоносова. Вісник МГУ. Сер. 9. Філологія. 2000. № 6. С. - 149-151.

12. Герасименко І.В. Соціопрагматики американської ділової кореспонденції: автореф. Дис. ... Кфн. - Хабаровськ, 2001. с. - 17.

13. Говердовскій В.І. Діалектика конотації та денотації / / Питання мовознавства. - 1985. № 2. - С. 71-79

14. Голєв Н.Д. Експертиза конфліктних текстів у сучасній лінгвістичній і юридичної парадигмах.

http://philopsy.wallst.ru/stat12.html (16.03.04)

15. Гумбольдт В. фон. Мова і філософія культури. М., 1985. С383.

16. Дігоева Е.В. Мова і наука XX століття: http://www.darial-on.ru (23.01.04).

17. Кайда Л.Г. Поетика публіцистики. - М., 1989. - 140с.

18. Комлєв Н.Г. Компоненти змістовної структури слова. М.: Изд-во Моск. Ун-ту, 1986. - 192с.

19. Кульгавова Л.В. Досвід аналізу значень говорить (на матеріалі абстрактного імені love в сучас. Анг. Мові): Автореф. Дис. ... Канд. Філол. Наук. - Іркутськ, 1995. - 16с.

20. Лінгвістичний енциклопедичний словник. - М., 1990. - С. 481-482

21. Лінгвістичний структуралізм: претензії і результати. http://lib.userline.ru/book (13.03.04)

22. Мазіна Р.Р. Мова і суспільство. http://www.ibci.ru/konferencia/page/statya39.htm

23. Маслова В. А. Лінгвокультурологія. - М.: Ізд.центр "Академія", 2001. - 208с.

24. Нікітін М.В. Основи лінгвістичної теорії значення. - М.: Вища школа, 1988. - 168 с.

25. Пехтерев А. Національно-культурна специфіка тексту іноземною / російською мовою. http://www.mapryal.org/vestnik/vestnik29/v29_3.htm. (16.02.04).

26. Піщальникова В.А.. Зміст поняття картина світу в сучасній лінгвістиці. http://aomai.ab.ru/Books/Files/1998-01/13/pap_13.html. (22.03.04).

27. Побережник І.В. Просторова динаміка модернізації теоретико-методологічні аспекти.

http://www.iriss.ru/attach_download?object_id (12.02.04)

28. Польшіна Ю.А. Актуалізація національно-культурного компонента в тексті театральної рецензії: автореф. Дис. ... Канд. філол. наук, - Владивосток, 2003. - 27с.

29. Сепір Е. Вибрані праці з мовознавства і культурології / Под ред. А.Є. Кібрика. - М., 1968. - 274с. -С.185

30. Синдєєва Т.І. Мовний жанр «Газетна рецензія» і його лінгво-текстові характеристики. Автореф. Дис. ... Канд. філол. наук. - М.; 1984. - 25с.

31. Словник культури ХХ століття. http://rudnevslovar.narod.ru/p1.htm. (14.02.04).

32. Солганик Г.Я. Про поетику публіцистики. / / Функціональна стилістика: теорія стилів та їх мовна реалізація. Міжвузівський збірник наукових праць. - Перм, 1986; 132. - С.128-134

33. Стернин І.А. Лексичне значення слова в мові. - Воронеж: Изд-во Воронезького ун-ту, 1985. - 172 с.

34. Стефаненко Т.Г. Етнопсихологія: Учеб. Посібник для студентів вузів. - М.: Аспект-Пресс, 2003. - 367с.

35. Сусов Іван Павлович Історія мовознавства: Навчальний посібник для студентів старших курсів та аспірантів. http://lib.userline.ru/book_print.php?id=639&secid=8251&page=2 (12.02.04).

36. Телія В.Н, конотативний аспект семантики номінативних одиниць. - М.: Наука, 1986. - 142с.

37. Тіткова Г.Д. Лінгвістичні аспекти лінгвокраїнознавства / / Питання мовознавства. - 1986. - № 6. - С. 113-118

38. Томахін Г.Д. Реалії-американізми. - М.: Вища школа, 1988. - 240с.

39. Рецензія. ТГУ Філологічнскій факультет. Відділення журналістики. www.newsman.tsu.ru/library/main/tertichnii/chapter3/4_11.print (12.02.04).

40. Шафіков С.Г. Семантичні універсалії в лексиці / Під. ред. Р.З. Мурясова. - Уфа: Башкирська ун-т, 1996. - 196с.

41. Уорф Б.Л. Лінгвістика і логіка / / Нове в лінгвістиці. Вип. 1/Под ред. В.А. Звегинцева. - М.: Изд-во Иностр. Літ., 1960. - С. 183-198

42. Шумагер Є.І. Слова-етнореаліі у складі лексики сучасної мови: Автореф. Дис. ... Канд. Філол. Наук. - Калінін, 1986. - 16с.

43. Щербина Н.В. Американський рекламний текст в аспекті взаємодії мови і культури: Автореф. Дис. ... Кандидата філол. Наук. - Хабаровськ, 2002. - 26.

44. American Theatre. United States Information Agency, 1992. - 58p.

45. Longman Dictionary of English Language and Culture, 2002

46. Bee-luther-hatchee. (12.02.04). www.curtainup.com

47. A Match Made in Manhattan. (12.02.04). www.curtainup.com

48. Assyrian Monkey Fantasy. (12.02.04). www.curtainup.com

49. Aunt Dan and Lemon. (12.02.04). www.curtainup.com

50. Avenue Q. (9.04.04.). www.curtainup.com

51. Birdy's Bachelorette Party www.curtainup.com

52. Blue Man Group. (9.04.04.). www.curtainup.com

53. Bump. (12.02.04). www.curtainup.com

54. Chicago. (12.02.04). www.curtainup.com

55. Ears On a Beatle. (9.04.04.). www.curtainup.com

56. Fame On 42nd Street. (12.02.04). www.curtainup.com

57. Fiddler On the Roof www.curtainup.com

58. From Door to Door www.curtainup.com

59. Frozen. (9.04.04.). www.curtainup.com

60. First Lady Suite. (12.02.04). www.nytheatre.com

61. Golda's Balcony. (9.04.04.). www.curtainup.com

62. Gypsy. (9.04.04.). www.curtainup.com

63. I Am My Own Wife. (9.04.04.). www.curtainup.com

64. In the Belly of the Beast Revisited. (9.04.04.). www.curtainup.com

65. King Cowboy Rufus Rules The Universe. (9.04.04.). www.curtainup.com

66. King Lear. (9.04.04.). www.curtainup.com

67. Ordet. (12.02.04). www.curtainup.com

68. The Last Supper. (12.02.04). www.curtainup.com

69. The Lion King. (9.04.04.). www.curtainup.com

70. The Viy. (12.02.04). www.curtainup.com

71. The Wild Duck. (12.02.04). www.curtainup.com

72. Tom Walker. (12.02.04). www.curtainup.com