Управління дебіторською заборгованістю підприємства як основа його фінансової стійкості на

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

Державна освітня установа вищої професійної освіти

Російський Державний гуманітарний університет

Інститут економіки, управління та права

Економічний факультет

Кафедра фінансів і кредиту

ДИПЛОМНА РОБОТА

Управління дебіторською заборгованістю підприємства як основа його фінансової стійкості

(На прикладі ТОВ «РН-Північна нафту», м. Усинськ)

студентки 5 курсу очної форми навчання

Пекшеевой Катерини Миколаївни

Допущено до захисту на ДЕК

І.о.зав. кафедрою фінансів і кредиту

доктор економічних наук, доцент

___________________Ю.Н. Нестеренко

«__»____________ 2009

Науковий керівник

кандидат економічних наук, доцент

_____________________Д.А. Головенкін

(Особистий підпис)

«__»_____________ 2009

Москва 2009

ЗМІСТ

Введення

1. Теоретичні аспекти управління дебіторською заборгованістю організації як основа його фінансової стійкості

1.1 Поняття фінансової стійкості, його взаємозв'язок з активами і пасивами організації

1.2 Значення дебіторської заборгованості при управлінні фінансовою стійкістю

1.3 Способи управління дебіторською заборгованістю

2. Аналіз та оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства та стану управління дебіторською заборгованістю

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності підприємства

2.2 Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

2.3 Аналіз та оцінка управління дебіторською заборгованістю

3. Розробка та оцінка напрямів удосконалення управління дебіторською заборгованістю

3.1 Пропозиції з управління дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «РН - Північна нафту»

3.2 Сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості

3.3 Зміна терміну надання кредиту, контроль над дебіторською і кредиторською заборгованістю

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Програми

ВСТУП

Вибір теми дипломної роботи обгрунтований тим, що в ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства служить його фінансова стійкість. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами того ж профілю для отримання кредитів, залучення інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства. На фінансовий стан великий вплив має управління дебіторською заборгованістю, його збільшення або зменшення. Мистецтво управління дебіторською заборгованістю полягає в оптимізації загального її розміру та забезпечення своєчасної її інкасації.

Предмет дипломної роботи - удосконалення управління дебіторської заборгованості організації ТОВ «РН - Північна нафту». Об'єктом дослідження є базове дочірнє підприємство ВАТ "НК" Роснефть "в Тимано-Печорської нафтогазоносної провінції - ТОВ" РН - Північна нафту ". На сьогоднішній день Усинськ займає одне з лідируючих місць по видобутку нафти в Республіці Комі. ТОВ« РН - Північна нафту » - одне з небагатьох на сьогодні найбільш динамічно розвиваються структур у Усинську, платоспроможний попит на продукцію якої в цілому зростає.

Інтерес до такого підприємства як ТОВ «РН - Північна нафту» був викликаний багатьма причинами і головні з них: підприємство контролює кілька досить великих родовищ нафти; воно діє на самостійній основі; послугами підприємства користуються багато хто не тільки російські, але й зарубіжні компанії; ця організація вступає в конкурентну боротьбу з нафтовидобувними компаніями за частку на ринку.

Базове дочірнє підприємство ВАТ "НК" Роснефть "в Тимано-Печорської нафтогазоносної провінції - ТОВ" РН - Північна нафта "- зайняло друге місце в VII Всеросійському конкурсі" Російська організація високої соціальної ефективності "в номінації" Оплата праці та соціальні виплати ". У 2006 році Товариство подолала 5-мільйонну відмітку в річному обсязі видобутку.

Мета дипломної роботи: проаналізувати та розробити напрями вдосконалення системи управління дебіторською заборгованістю підприємства ТОВ "РН - Північна нафту".

Завдання роботи:

  • розглянути теоретичні аспекти управління дебіторською заборгованістю організації;

  • провести аналіз фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства ТОВ «РН - Північна нафту»;

  • проаналізувати поточний стан управління його дебіторської заборгованості;

  • розробити напрями вдосконалення управління дебіторською заборгованістю.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «РН - Північна нафту» проводиться на базі фінансової звітності підприємства за три роки: 2006, 2007, 2008рр.

У роботі використовуються такі методи фінансового аналізу:

  • Горизонтальний аналіз;

  • Вертикальний аналіз;

  • Метод фінансових коефіцієнтів;

  • Факторний аналіз.

Для проведення аналізу застосовується такі інструменти, як порівняння і угрупування. У роботі активно використовуються табличні та графічні методи.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕТІТОРСКОЙ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВА ЙОГО ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

1.1 Поняття фінансової стійкості, його взаємозв'язок з активами і пасивами організації

Фінансова стійкість підприємства - це незалежність його у фінансовому відношенні і відповідність стан активів і пасивів компанії завданням фінансово-господарської діяльності.

У російській практиці узагальнюючим показником фінансової стійкості компанії є надлишок чи нестача коштів для формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат. Це по суті справи абсолютна оцінка фінансової стійкості. 1

Співвідношення вартості запасів і величин власних і позикових джерел їх формування - один з найважливіших чинників стійкості фінансового стану підприємства. Ступінь забезпеченості запасів джерелами формування виступає в якості причини тієї чи іншою мірою поточної платоспроможності (або неплатоспроможності) організації.

В економічній літературі даються різні підходи до аналізу фінансової стійкості. Розглянемо методику Шеремета А.Д. і Сайфуліна Р.С., що рекомендує для оцінки фінансової стійкості визначати трикомпонентний показник типу фінансової ситуації.

Для розрахунку цього показника зіставляється загальна величина запасів і витрат підприємства та джерела коштів для їх формування:

ЗЗ = З + ПДВ = стор.210 (ф.1) + стр.220 (ф.1) (1.1)

де ЗЗ - величина запасів і витрат;

З - запаси (рядок 210 форма1);

ПДВ - податок на додану вартість по придбаних цінностей

При цьому використовується різна ступінь охоплення окремих видів джерел, а саме:

1) Наявність власних оборотних коштів, рівне різниці величини джерел власних коштів (власного капіталу) і величини необоротних активів.

ВОК = СС-ВА - У = стр.490-стр.190 - (стр.390) (1.2)

де СОС - власні оборотні кошти;

СС - величина джерел власного капіталу;

ВА - величина позаоборотних активів; У - збитки.

2) Багато фахівців при розрахунку власних оборотних коштів замість власних джерел беруть перманентний капітал: наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, тобто з урахуванням довгострокових кредитів і позикових коштів.

ПК = (СС + ДЗС)-ВА-(У) = (стр.490 + стр.590)-стр.190-(стр.390) (1.3)

де ПК - перманентний капітал;

ДЗС - довгострокові позикові кошти.

3) Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат, тобто наявність власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позикових коштів, короткострокових кредитів і позикових коштів, тобто всі джерела, які можливі.

ВІ = (СС + ДЗС + КЗС)-ВА-У (1.4)

де ВІ - всі джерела;

КЗС - короткострокові позикові кошти.

Як відзначають автори, до суми короткострокових кредитів і позикових коштів не приєднуються позики, не погашені в строк.

Показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат є наближеним, оскільки частина короткострокових кредитів видається під товари відвантажені (тобто вони не призначені для формування запасів і витрат), а для покриття запасів і витрат залучається частина кредиторської заборгованості, зарахованої банком при кредитуванні. 2

Незважаючи на ці недоліки, показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат дає суттєвий орієнтир для визначення ступеня фінансової стійкості.

Рис. 1.1 Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:

1) Надлишок або нестача власних оборотних коштів:

Ф ВОК = ВОК - ЗЗ (1.5)

де Ф СОС - надлишок чи недолік власних оборотних коштів.

2) Надлишок або нестача перманентного капіталу:

Ф ПК = ПК-ЗЗ (1.6)

де Ф ПК - надлишок чи недолік перманентного капіталу.

3) Надлишок або нестача усіх джерел (показник фінансово - експлуатаційної потреби):

Ф ВІ = ВІ - ЗЗ (1.7)

де Ф ПК - надлишок чи недолік всіх джерел.

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування трансформуються в трехфакторную модель (М):

М = (Ф СОС; Ф ПК; Ф ВІ) (1.8)

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. На практиці зустрічаються чотири типи фінансової стійкості (Додаток 1).

Перший тип фінансової стійкості можна представити у вигляді такої формули:

М 1 = (1,1,1), тобто Ф СОС ≥ 0; Ф ПК ≥ 0; Ф ВІ ≥ 0 (1.9)

Абсолютна фінансова стійкість (М 1) в сучасній Росії зустрічається дуже рідко.

Другий тип (нормальна фінансова стійкість) можна виразити формулою:

М 2 = (0,1,1), тобто Ф СОС ≤ 0; Ф ПК ≥ 0; Ф ВІ ≥ 0 (1.10)

Нормальна фінансова стійкість гарантує виконання фінансових зобов'язань підприємства.

Третій тип (нестійкий фінансовий стан) встановлюється за формулою:

М 3 = (0,0,1), тобто Ф СОС ≤ 0; Ф ПК ≤ 0; Ф ВІ ≥ 0 (1.11)

Четвертий тип (кризовий фінансовий стан) можна представити в наступному вигляді:

М 4 = (0,0,0), тобто Ф СОС ≤ 0; Ф ПК ≤ 0; Ф ВІ ≤ 0 (1.12)

При даній ситуації підприємство є повністю неплатоспроможним і знаходиться на межі банкрутства, так як ключовий елемент оборотних активів «Запаси» не забезпечений джерелами фінансування.

Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, наскільки раціонально підприємство управляє власними та позиковими коштами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан джерел власних і позикових коштів відповідало стратегічним цілям розвитку підприємства, так як недостатня фінансова стійкість може призвести до його неплатоспроможності, тобто відсутності грошових коштів, необхідних для розрахунків з внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також з державою. 3 В той же час наявність значних залишків вільних грошових коштів ускладнює діяльність підприємства за рахунок їх іммобілізації у зайві матеріально-виробничі запаси і витрати.

Отже, зміст фінансової стійкості характеризується ефективним формуванням та використанням грошових ресурсів, необхідних для нормальної виробничо-комерційної діяльності. До власних фінансових ресурсів, якими володіє підприємство, відносяться перш за все чиста (нерозподілений) прибуток і амортизаційні відрахування.

Загалом фінансова стійкість - це внутрішня сторона фінансового стану підприємства, що відображає збалансованість грошових потоків, доходів і витрат, коштів і джерел їх формування. Зовнішнім ознакою фінансової стійкості виступає платоспроможність господарюючого суб'єкта. 4

Платоспроможність - це здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання, що випливають з комерційних, кредитних та інших операцій платіжного характеру.

Задовільна платоспроможність підприємства підтверджується такими формальними параметрами, як:

  1. Наявність вільних грошових коштів на розрахункових, валютних та інших рахунках у банках;

  2. Відсутність тривалої простроченої заборгованості постачальникам, банкам, персоналу, бюджету, позабюджетним фондам та іншим кредиторам;

  3. Наявність власних оборотних коштів (чистого оборотного капіталу) на початок і кінець звітного періоду.

Низька платоспроможність може бути як випадковою, тимчасовою, так і тривалою. Останній її тип може привести підприємство до банкрутства.

Основні шляхи поліпшення платоспроможності на підприємствах, що мають нестійкий фінансовий стан, наступні:

  • Збільшення власного капіталу (розділу III балансу);

  • Зниження необоротних активів (за рахунок продажу або здачі в оренду невикористовуваних основних засобів);

  • Скорочення величини матеріально-виробничих запасів до оптимального рівня (до розміру поточного і страхового запасів). 5

Вищим типом фінансової стійкості є здатність підприємства розвиватися переважно за рахунок власних джерел фінансування. Для цього вона повинна мати гнучку структуру фінансових ресурсів і можливість при необхідності залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає позичкову заборгованість перед банками, зобов'язання перед бюджетом з податку на прибуток, але й інвестує кошти на капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості необхідний зростання не лише абсолютної маси прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або операційних витрат, тобто рентабельності. Слід мати на увазі, що висока прибутковість пов'язана зі значним рівнем ризику. На практиці це означає, що замість прибутку підприємство може понести істотні збитки і навіть стати неспроможним (неплатоспроможним).

Отже, фінансова стійкість господарюючого суб'єкта - це такий стан його грошових ресурсів, яке забезпечує розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності при мінімальному рівні підприємницького ризику.

Фінансовий стан підприємства і його стійкість також значною мірою залежать від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладено капітал і який дохід вони приносять.

Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття балансу. За цими даними можна встановити, які зміни відбулися в активах підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку - оборотні кошти, в тому числі у сфері виробництва та сфері обігу (рис.1.2).

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в грошову готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові, або основний капітал (розд. I), і оборотні активи (розд. II).

Довгострокові активи

Основні засоби


Довгострокові фінансові вкладення


Незавершені капітальні вкладення


Нематеріальні активи

Оборотні активи

Запаси


Дебіторська заборгованість


Короткострокові фінансові вкладення


Готівка

Рис. 1.2 Групування активів підприємства

Кошти підприємства можуть використовуватися як в його внутрішньому обороті, так і за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти на рахунках у банках).

Оборотний капітал може перебувати в сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і сфері обігу (готова продукція на складах і відвантажена покупцям, кошти в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі та на рахунках у банках, товари та ін .).

Капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах. У період інфляції знаходження коштів у грошовій формі приводить до зниження їх купівельної спроможності, тому що ці статті не переоцінюються у зв'язку з інфляцією.

У залежності від ступеня схильності інфляційним процесам всі статті балансу класифікуються на монетарні і немонетарні.

Монетарні активи - статті балансу, що відображають кошти і зобов'язання в поточній грошовій оцінці. Тому вони не підлягають переоцінці. До них належать грошові кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, кошти в розрахунках. Немонетарні активи - основні засоби, незавершене капітальне будівництво, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для продажу. Реальна вартість цих активів змінюється з плином часу та зміною цін і тому вимагає переоцінки.

Залежно від ступеня ризику вкладення капіталу розрізняють оборотний капітал:

  • з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

  • з малим ризиком вкладень: дебіторська заборгованість за мінусом сумнівних боргів, виробничі запаси за вирахуванням залежаних, залишки готової продукції за вирахуванням не користується попитом, незавершене виробництво;

  • з високим ризиком вкладень: сумнівна дебіторська заборгованість, залежані запаси, що не користується попитом готова продукція.

Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які інвестиції вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а отже, і фінансова стійкість підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність матеріальних ресурсів, то це негативно позначається на фінансових результатах підприємства та його фінансовому становищі. Те ж відбувається, якщо створені зайві виробничі запаси, які не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях. У результаті заморожується капітал, сповільнюється його оборотність, внаслідок чого погіршується фінансовий стан. Навіть при хороших фінансові результати, високому рівні рентабельності підприємство може відчувати фінансові труднощі, якщо нераціонально використовував свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість. 6

Особливо ретельно необхідно проаналізувати зміни складу і динаміки оборотних активів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства. При цьому слід мати на увазі, що стабільність структури оборотного капіталу свідчить про стійке, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції, і навпаки, суттєві структурні зміни - ознака нестабільної роботи підприємства.

Основна мета аналізу - своєчасне виявлення і усунення недоліків управління оборотним капіталом і знаходження резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання.

Аналізуючи структуру оборотних активів, слід мати на увазі, що стійкість фінансового стану значною мірою залежить від оптимального розміщення коштів за стадіями процесу кругообігу: постачання, виробництва і збуту продукції. Розміри вкладення капіталу в кожну стадію кругообігу залежать від галузевих і технологічних особливостей підприємств. Так, для підприємств з матеріаломістким виробництвом потрібно значне вкладення капіталу у виробничі запаси, для підприємств з тривалим циклом виробництва - у незавершене виробництво і т.д.

Слід враховувати також, що оборотні активи складаються з постійної і змінної частин, тобто залежної і не залежить від сезонних коливань ділової активності підприємства. 7

Взагалі, головною метою фінансової діяльності підприємства є нарощування власного капіталу та забезпечення сталого положення на ринку. Саме для цього і необхідно підтримувати платоспроможність і рентабельність організації, а також оптимальну структуру активу і пасиву.

1.2 Значення дебіторської заборгованості при управлінні фінансовою стійкістю

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, й на фінансовий стан підприємства надає збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Мистецтво управління дебіторською заборгованістю полягає в оптимізації загального її розміру та забезпечення своєчасної її інкасації.

Різке збільшення дебіторської заборгованості та її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства по відношенню до покупців, або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо воно відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку з скороченням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження - позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це сума боргів, належних організації від юридичних або фізичних осіб, у результаті господарських відносин з ними (в результаті передачі організацією в борг грошових коштів, товарів, робіт, послуг або надання відстрочки платежу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги) , відображена в активі бухгалтерського балансу по рядках 230 і 240.

Прострочена дебіторська заборгованість - Це враховується в бухгалтерському обліку заборгованість, що утворилася в результаті порушення договірних зобов'язань, фінансової, розрахункової або платіжної дисципліни. Простроченою заборгованістю вважається заборгованість, що виникла на наступний день після закінчення строку здійснення господарської операції за договором. 8

Наявність останньої створює фінансові труднощі, оскільки підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та ін Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення належних йому платежів.

Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т.д.

У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, встановити, чи немає в її складі сум, нереальних для стягнення, або таких, за якими закінчуються терміни позовної давності. Якщо такі є, то необхідно терміново вжити заходів з їх стягнення (оформлення векселів, звернення в судові органи та ін.)

Джерела інформації: баланс, матеріали первинного та аналітичного бухгалтерського обліку, а також «Додаток до балансу" (форма № 5)

Працівник, який займається управлінням дебіторською заборгованістю, повинен зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділити більше уваги великим сумам заборгованості.

При цьому важливо оцінити ймовірність безнадійних боргів, для чого використовується накопичений на підприємстві статистичний матеріал або висновок досвідчених експертів.

Безнадійна дебіторська заборгованість - це прострочена дебіторська заборгованість на термін 30 і більше календарних днів, яку неможливо стягнути з боржника (дебітора) як в судовому, так і в позасудовому порядку внаслідок ряду причин: неналежного оформлення звітних документів за зобов'язаннями; втраті документів, що підтверджують борг та необхідних для звернення в судові органи; відсутність відомостей про місце знаходження боржника (дебітора); банкрутство боржника при недостатності його майна для розрахунків з кредиторами та іншими істотними підставами.

Безнадійна дебіторська заборгованість до списання - це заборгованість зі строком позовної давності або заборгованість ліквідованого боржника, про яку є висновок Управління правового забезпечення про неможливість її стягнення, пропозиція інвентаризаційної комісії про її списання за результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості.

Важливо вивчити також якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості (Пдз) або період інкасації боргів. Він дорівнює часу між відвантаженням товарів та отриманням за них готівкових грошей від покупців:

Пдз = ДЗост * П / ДЗпог (1.13)

де ДЗост - Середні залишки дебіторської заборгованості;

П - Дні періоду;

ДЗпог - Сума погашеної дебіторської заборгованості за період.

Для характеристики якості дебіторської заборгованості визначається і такий показник, як частка резерву по сумнівних боргах в загальній сумі дебіторської заборгованості. Зростання рівня даного коефіцієнту свідчить про зниження якості останньої.

Сумнівна дебіторська заборгованість - це прострочена дебіторська заборгованість на термін 30 і більше календарних днів, що викликає сумнів у здатності боржника (дебітора) погасити борг перед підприємством у добровільному порядку і передбачає передачу необхідних матеріалів до Управління правового забезпечення для стягнення боргу в судовому порядку.

Ці показники зіставляють в динаміці, з середньогалузевими даними, нормативами і вивчають причини збільшення періоду перебування коштів у дебіторській заборгованості (неефективна система розрахунків, фінансові труднощі у покупців, тривалий цикл банківського документообігу тощо).

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель є високоліквідним активом, який може бути реалізований третій особі до настання строку його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Особливої ​​актуальності проблема неплатежів набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Падіння купівельної спроможності грошей характеризується однойменною коефіцієнтом, зворотним індексом цін.

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Можна також підрахувати загублені вигоди від недовикористання цих коштів в операційному або інвестиційному процесі. Для цього необхідно провести дисконтування суми кожного виду простроченого платежу з альтернативної ставкою прибутковості і зіставити з сумою простроченого платежу.

Якщо підприємство з метою залучення замовників та розширення масштабів своєї діяльності надає безпроцентну відстрочку платежу своїм покупцям на певний термін, то необхідно продисконтовані майбутні надходження з альтернативної ставкою прибутковості за цей термін.

Крім того, потрібно враховувати, що зростання дебіторської заборгованості у зв'язку з відстроченням платежу потребує залучення додаткових джерел фінансування активів підприємства, а отже, і додаткових фінансових витрат.

Отже, передбачуваний ефект від розширення масштабів діяльності повинен перевищувати вищеперелічені втрати.

Для прискорення інкасації дебіторської заборгованості зазвичай приймають такі заходи:

  • надання знижок покупцям за скорочення строків погашення заборгованості, щоб спонукати їх оплатити рахунки до встановленого терміну оплати;

  • введення штрафних санкцій за прострочення платежу; оформлення угоди з покупцями комерційним векселем з отриманням певного відсотка за відстрочення платежу;

  • відпуск товарів покупцям на умовах передоплати;

  • використання механізму факторингу і т.д.

При цьому потрібно зіставити ставку пропонованої знижки за достроковий платіж або надбавку відсотка за відстрочення платежу з очікуваною віддачею засобів в операційній або інвестиційної діяльності підприємства. 9

Управління грошовими коштами має таке ж значення, як і управління запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво управління грошовими потоками полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму грошових коштів, які потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума грошових коштів, яка необхідна ефективно керованого підприємству, - це, по суті справи, страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків; його повинно вистачити для виробництва всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, перебуваючи в рахунках в банку, не приносять доходу, а їх еквіваленти - короткострокові фінансові вкладення - мають невисоку прибутковість, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.

Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках в банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто припливом і відтоком грошей. Перевищення позитивного грошового потоку над негативним грошовим потоком збільшує залишок вільної грошової готівки, і навпаки, перевищення відтоків над притоками призводить до браку коштів і збільшення потреби в кредиті.

У процесі аналізу необхідно також вивчити динаміку залишків готівки на рахунках в банку і період знаходження капіталу в даному вигляді активів.

Період знаходження капіталу в готівці (ПДН) визначається наступним чином:

ПДН = СДНост * П / КрОб (1.14)

де СДНост - Середні залишки вільної грошової готівки;

П - Дні періоду;

КрОб - Сума кредитових оборотів за рахунками грошових коштів.

Для розрахунку прогнозованої суми залишку грошових коштів можна використовувати наступну формулу:

ОДС = ОДОплан / К (1.15)

де ОДОплан - Запланований річний обсяг грошового обороту;

К - Кількість оборотів середнього залишку грошових коштів у звітному періоді.

Для визначення необхідного залишку грошових коштів можуть застосовуватися і більш складні моделі:

(1.16)

де ОДС (max) - оптимальний розмір максимального залишку грошових коштів;

ОДС - оптимальний розмір середнього залишку грошових коштів;

ФРО - фінансові витрати з обслуговування однієї операції, пов'язаної з залучення грошових коштів;

ПДС - рівень втрати альтернативних доходів при зберіганні грошових коштів (середня ставка відсотка за депозитами у вигляді десяткового дробу);

Доплив - планований обсяг грошового обороту (негативного потоку грошових коштів).

У процесі аналізу необхідно визначити тривалість операційного та фінансового циклів і оцінити інтенсивність грошового потоку.

Операційний цикл включає в себе період від моменту надходження на склад підприємства придбаних товарно-матеріальних цінностей до надходження грошей від покупців за реалізовану їм продукцію (рис 1.3).

Рис. 1.3 Складові операційного та фінансового циклів

Склавши тривалість всіх стадій кругообігу, одержимо загальну тривалість операційного циклу (поц).

Поц = Пз + ПНП + ПГД + Пдз '(1.17)

де Пз - тривалість знаходження капіталу у виробничих запасах;

ПНП - тривалість знаходження капіталу на стадії незавершеного виробництва;

ПГП - тривалість знаходження капіталу в запасах готової продукції;

Пдз - тривалість інкасації дебіторської заборгованості.

Оскільки підприємства оплачують рахунки постачальників з деяким тимчасовим інтервалом, то тривалість фінансового циклу (ПФЦ), тобто циклу обігу готівки, менше операційного циклу на період обертання кредиторської заборгованості (ПКЗ):

ПФЦ = пз + ПНП + ПГП + Пдз - ПКЗ (1.18)

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку фінансового циклу і його складових, встановити, на яких стадіях кругообігу відбулося уповільнення оборотності грошових коштів, та розробити заходи, спрямовані на більш інтенсивне їх використання. 10

1.3 Способи управління дебіторською заборгованістю

Особливе значення має управління дебіторською заборгованістю, оскільки вона веде до прямого відволікання грошових та інших платіжних коштів з обороту. Бухгалтерам, фінансовим або керівним працівникам підприємства необхідно навчитися керувати боргами дебіторів, щоб не втратити зароблених коштів, одержаного прибутку і зменшити ризик фінансових втрат.

Існує ряд прийомів і способів запобігання невиправданого зростання дебіторської заборгованості, забезпечення повернення боргів і зниження втрат при їх не повернення. Для цього необхідно:

  • уникати дебіторів з високим ризиком несплати, наприклад покупців, що представляють організації, галузі або країни, які відчувають серйозні фінансові труднощі;

  • періодично переглядати граничну суму відпуску товарів (послуг) у борг виходячи з фінансового стану покупців і свого власного;

  • при продажу великої кількості товарів негайно виставляти рахунки покупцям, з тим щоб вони отримали їх не пізніше ніж за день до настання терміну платежу;

  • визначати термін прострочених платежів на рахунках дебіторів, порівнюючи цей термін із середнім по галузі, з даними у конкурентів і з показниками минулих років;

  • при наданні позики або кредиту вимагати заставу на суму не нижче величини дебіторської заборгованості по майбутніх платежу, користуватися послугами установ і організацій, які стягують борги за наявності поручительства;

  • гасити заборгованість шляхом заліку, тобто надання зустрічної однорідної вимоги, заміни первісного зобов'язання іншим або надання іншого виконання боргових зобов'язань;

  • продавати борги дебіторів банку, що здійснює факторингові операції, або іншим організаціям на основі договору цесії, якщо втрати від неповерненого боргу істотно менше, ніж кошти, які необхідно витратити на його стягнення. 11

Звичайно, в першу чергу необхідно не допускати необгрунтованої заборгованості, зростання не сплачених в строк і безнадійних до повернення боргів. Важливу роль тут відіграє обрана форма розрахунків між постачальниками і покупцями.

Для дебіторів з найбільшим ступенем ризику слід застосовувати передоплату відпущеної продукції (товарів, послуг) або пропонувати акредитивну форму розрахунків.

Попередня оплата вартості угоди - найбільш вигідний для постачальника спосіб розрахунків, тому що не тільки гарантує повну оплату, але і дозволяє використовувати в обороті грошові кошти покупця до того часу, поки товар стане його власністю. Для покупця-платника, навпаки, цей метод розрахунку невигідний, оскільки призводить до суттєвого відволікання грошових коштів з власного обороту. Компроміс інтересів найчастіше досягається шляхом надання цінових знижок за попередню оплату.

Безперечні переваги для постачальника надає акредитивна форма розрахунків. Акредитив як умовне грошове зобов'язання, прийняте банком за дорученням платника, не потребує авалі (поручительстві), гарантує своєчасність платежу при пред'явленні необхідних документів з відвантаження (відпуску) товарів. Разом з тим, як і при передоплаті, при цій формі розрахунків відбувається відволікання грошових коштів покупця, величина якого залежить від суми угоди і терміну дії акредитива. Найчастіше розрахунки за допомогою акредитивів використовуються при поставках з імпорту та експорту.

Управляти дебіторською заборгованістю можна, стимулюючи покупців до дострокової оплаті рахунків. Зазвичай це роблять шляхом надання знижок з ціни продажу або вартості поставки, якщо платіж здійснено раніше договірного терміну. Перевага постачальника полягає в тому, що, отримавши виручку раніше обумовленого терміну і використовуючи її в грошовому обороті, він відшкодовує надану знижку.

У кожному з перерахованих випадків необхідні попередній розрахунок і зіставлення додаткових витрат від продажів в борг і витрат, пов'язаних з ризиком несплати у встановлений договором строк або перетворення дебіторської заборгованості в безнадійну до стягнення.

Регулювання дебіторської заборгованості може здійснюватися за допомогою товарообмінних операцій (бартерних угод) і заліку взаємних вимог.

Бартерна угода являє собою не грошовий, але оцінений і збалансований товарообмін, що оформляється єдиним договором. При цьому оцінка товарів і послуг здійснюється за договірними цінами. Компенсація дебіторської заборгованості і взаємних претензій здійснюється в основному додатковими поставками або їх зменшенням. Інші умови бартерних угод аналогічні умовам договорів купівлі-продажу. Як форма розрахунків бартерні операції використовуються при відсутності або обмеженості грошових коштів, у тому числі конвертованої валюти, або при нестійкості її курсу.

Дебіторська заборгованість при бартерних угодах виникає при незбалансованості взаємних поставок протягом звітного періоду. Оскільки у взаєморозрахунках беруть участь як мінімум дві організації, кожна з сторін зобов'язується передати другій стороні один товар або послуги в рівній за вартістю сумі. На практиці, проте, зустрічаються випадки, коли частина їх вартості погашається за допомогою бартерної угоди, а інша частина - грошовими коштами.

Досить ефективними, забезпечують збалансованість дебіторської заборгованості, є розрахунки між покупцями (споживачами) і постачальниками (підрядчиками), засновані на заліку взаємних вимог по обопільним поставкам. Використання цієї форми розрахунків має бути обумовлено відповідними договорами. 12

Регулювання дебіторської заборгованості заліком взаємних вимог багато в чому схоже з товарообмінними операціями. Схожість полягає в повному або часткову відсутність грошових розрахунків між організаціями. Разом з тим припинення боргового зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги не змінює його грошового характеру і не зачіпає підстав виникнення. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за наявності зобов'язань за розрахунками у двох і більше сторін, коли вони в результаті виконання різних за змістом договорів по відношенню один до одного одночасно є і дебіторами, і кредиторами.

При проведенні заліку взаємних вимог необхідно:

  • оформити акт звірки взаєморозрахунків на підставі даних бухгалтерського обліку у контрагентів;

  • підтвердити первинними розрахунковими документами суму заборгованості з виділенням ПДВ;

  • звірити величину заборгованості на підставі договору і первинних документів, що свідчать про виникнення заборгованості;

  • оформити акт про взаємозалік, який повинен стати фінансовим документом, що свідчить про припинення зобов'язань.

Передача дебіторської заборгованості іншим організаціям може бути оформлена простим і переказним векселями. Погашення заборгованості за векселем зазвичай не викликає формальних труднощів, оскільки зобов'язання дебітора є безумовним. У всіх випадках платником за простим векселем є юридична особа, його виписало. У переказному векселі міститься доручення векселедавця сплатити платнику зазначену в ньому суму. У цьому випадку кредитор виписує вексель, в якому боржник може стати платником, а потім продати його зацікавленому покупцеві.

Застосовуючи векселі як засіб управління дебіторською заборгованістю, необхідно мати на увазі, що для боржника вони завжди пов'язані з ризиком дисконту, тобто втрат при передачі.

Аналіз розрахунків, здійснюваних векселями, дозволяє визначити ефективність використання векселів як одного зі способів управління дебіторською заборгованістю.

Одним із способів повернення дебіторської заборгованості є її продаж банку або іншій кредитній установі - договір факторингу. 13 Зазвичай таку заборгованість продають за гострої потреби в коштах, а купують підприємства, які є боржниками дебітора. Купуючи дебіторську заборгованість з дисконтною знижкою, вони пред'являють її до погашення боржником за повною вартістю.

Основою угоди із продажу боргів дебіторів є договір переуступки права вимоги. Відповідно до цього договору право вимагати повернення боргу та інші права та обов'язки первісного кредитора переходять до іншої організації за відповідну плату. За договором цесії новий кредитор може вимагати від боржника сплати не тільки основного боргу, але і штрафів, пені та неустойок. До договору додаються документи, що підтверджують суму заборгованості. Це може бути оригінал або копія первісного договору, акт звірки взаємної заборгованості кредитора і боржника.

Аналіз розрахунків за договором цесії дозволяє визначити можливість продажу боргів дебіторів від первісного кредитора до іншої організації.

Договір факторингу відрізняється від договору цесії тим, що полягає він виключно з банком або кредитною установою та передбачає крім передачі боргу і операцію кредитування під поступку грошової вимоги. У цьому договорі має бути визначено розмір винагороди, що сплачується банку за надану операцію, та порядок оплати дебіторської заборгованості. Величина винагороди встановлюється звичайно у відсотках до суми грошової вимоги.

Переваги факторингу для кредиторів полягають в тому, що погашення дебіторської заборгованості проводиться своєчасно, скорочуються втрати через затримку платежів, запобігається виникнення сумнівних боргів, підвищується ліквідність організації, вада в тому, що оплата послуг посередника проводиться в рахунок одержуваної заборгованості, в результаті чого сума боргу виявляється нижче початкової.

Аналіз розрахунків за договором факторингу дозволяє визначити доцільність даної операції.

Різновидом покупки боргу є форфейтинг. Ця форма розрахунків застосовується головним чином у зовнішній торгівлі при продажу великих об'єктів нерухомості (комплектів великотоннажного устаткування, великих партій дорогих товарів тощо). Купівля боргу при форфейтинге оформляється оборотним документом, як правило, векселем кредитора без права регресу, тобто на безоборотной основі. Основна відмінність такої форми розрахунків полягає в тому, що кредитування постачальника здійснюється на середні і тривалі терміни, в той час як факторинг передбачає короткострокове фінансування.

При форфейтинге переваги для продавця полягають у тому, що він отримує платіж на початку операції, усувається ризик неплатежів, для покупця - в ​​тому, що він набуває дорогі товари в кредит з найменшими сукупними витратами. Витрати покупця складаються в погашенні послідовно пред'являються йому форфейтером платіжних вимог (векселів). Недоліки форфейтинга - в тому, що кожна бере участь в операції сторона (продавець, покупець, банк-форфейтер, банк-гарант) має свій інтерес і вимагає врахувати його при розробці умов договору, в результаті чого сума платежів зростає. Покупець боргу приймає на себе зобов'язання про відмову (форфейтинге) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора при неможливості виконання зобов'язань покупцем. При цьому покупка оборотного боргового зобов'язання відбувається зі знижкою (дисконтом).

Аналіз розрахунків при форфейтинге дозволяє визначити можливість кредитування постачальника на середні і тривалі терміни.

Одним із способів реструктуризації дебіторської заборгованості є обмін боргу на акції. Кредитор може обміняти вимоги щодо повернення боргу як на акції, викуплені в акціонерів, так і на акції, додатково випущені у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу. У тому і іншому випадку організація-кредитор в обмін на погашення дебіторської заборгованості підсилює свою частку участі в управлінні підприємством-боржником, набуває певні права на його власність і результати діяльності.

При реструктуризації дебіторської заборгованості шляхом надання кредитору права участі в акціонерному капіталі підприємства-боржника боргове зобов'язання перетворюється на зобов'язання організації-дебітора провести додаткову емісію своїх акцій і передати їх у володіння кредитору. Останній набуває право продажу цих акцій інвесторам або стати співвласником підприємства-дебітора, здійснити необхідні перетворення, що підвищують ефективність його діяльності.

При реструктуризації дебіторської заборгованості таким шляхом необхідно взяти до уваги обмеження, які встановлюють чинне законодавство та статут організації-дебітора у відношенні емісії акцій: її розмір повинен затверджуватися загальними зборами акціонерів, а проспект емісії - федеральною комісією з цінних паперів.

Аналіз обміну боргу на акції дозволяє встановити ефективність вкладення коштів в акції підприємства.

Дебіторська заборгованість може бути стягнута через суд на основі пред'явленої претензії до боржника. У тих випадках, коли суд відмовив у задоволенні позову, на підставі його рішення борг можна визнати безнадійним і списати на фінансові результати діяльності організації або за рахунок резерву по сумнівних боргах.

На збитки підприємства-кредитора може бути списана дебіторська заборгованість після закінчення терміну позовної давності (три роки), яка погашається окремо за кожним дебітором на підставі проведеної звірки розрахунків, письмового обгрунтування необхідності списання та наказу керівника організації.

Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності відноситься на рахунок коштів резерву по сумнівних боргах або безпосередньо на фінансові результати діяльності підприємства. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованість організації, яка не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями (заставою, поручительством і т.п.). Право створення резервів по сумнівних боргах за рахунок фінансових результатів мають підприємства, що визначають для цілей оподаткування виручку від продажу продукції (робіт, послуг) по моменту відвантаження, оскільки при обчисленні оподатковуваного прибутку враховують виручку від продажів незалежно від того, сплачені виставлені рахунки чи ні.

Аналізуючи розрахункові взаємовідносини між організаціями, можна зробити висновок, що найбільший ризик відпустки товарів і послуг без передоплати або негайної оплати виникає в період розладу грошового обігу, валютного дефолту, інших потрясінь фінансово-кредитної системи країни, а також при розрахунках з підприємствами держав з нестійким політичним режимом. У переважній більшості випадків відпускати товар у кредит з розумними термінами оплати цілком виправдано. Більш того, це певною мірою вираз довіри до покупця і його платіжним можливостям, яке у всіх випадках оцінюється ним позитивно і сприяє розвитку господарських взаємовідносин.

Таким чином, організація ефективного аналітичного забезпечення управління дебіторською заборгованістю дасть змогу контролювати стан розрахунків з дебіторами, знижувати ризик не повернення дебіторської заборгованості та утворення простроченої заборгованості, своєчасно визначати потребу в додаткових ресурсах для покриття дебіторської заборгованості, виробляти раціональну політику надання кредитів, що призведе до покращення фінансового стану підприємства. 14

ВИСНОВОК: Уміле управління дебіторською заборгованістю підприємства дуже впливає на його позитивне фінансовий стан, а значить і на фінансову стабільність організації.

Потрібно ретельно вивчати динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, встановлювати, чи немає в її складі сум, нереальних для стягнення, або таких, за якими закінчуються терміни позовної давності, значить необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, і якщо такі є, то необхідно терміново вжити заходів з їх стягнення (оформлення векселів, звернення в судові органи та ін.) Також необхідно вивчати якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості (Пдз) або період інкасації боргів.

Немало важливо визначати тривалість операційного та фінансового циклів і оцінити інтенсивність грошового потоку. Операційний цикл включає в себе період від моменту надходження на склад підприємства придбаних товарно-матеріальних цінностей до надходження грошей від покупців за реалізовану їм продукцію.

При аналізі управління дебіторською заборгованістю як основи фінансової стійкості підприємства необхідно розраховувати ряд показників:

  • період інкасації боргів;

  • коефіцієнт купівельної спроможності в період інфляції;

  • показники платоспроможності;

  • коефіцієнт автономії;

  • коефіцієнт фінансування;

  • коефіцієнт заборгованості;

  • коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності і т.д.

Для управління дебіторської заборгованості організації можуть використовувати ряд прийомів і способів запобігання невиправданого зростання дебіторської заборгованості, забезпечення повернення боргів і зниження втрат при їх не повернення. Вони більш детально описані в пункті 1.3.

2. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА СТАНУ УПРАВЛІННЯ його дебіторської заборгованості

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності підприємства

У 2003 році ВАТ «Північна нафту» увійшло до складу державного ВАТ «НК« Роснефть »- це лідер російської нафтової галузі і одна з найбільших публічних нафтогазових компаній світу. ВАТ «НК« Роснефть »включено до переліку стратегічних підприємств і організацій Росії. Основним акціонером компанії є держава, якій належить трохи більше 75% її акцій. У вільному обігу перебувати близько 15% акцій Компанії. У 2006 році при консолідації активів у рамках реструктуризації ВАТ «НК« Роснефть »було створено ТОВ« РН - Північна нафту ». У 2007 році ВАТ «НК« Роснефть »першою в Росії подолала 100-мільйонний рубіж річного видобутку нафти. Такі темпи зростання багаторазово перевищили показники конкурентів як в Росії, так і за кордоном. Ця компанія зберігає позицію світового лідера серед публічних нафтогазових корпорацій за обсягом доведених запасів нафти і газового кондінсата.

ТОВ «РН - Північна нафту» створено шляхом перетворення ВАТ «Північна Нафта» і ВАТ «НК - Роснефть». Це підприємство володіє ліцензіями на розробку 17 нафтових родовищ: Баганское, Південно-Баганское, Салюкінское, Сандівейское, Північно-Баганское, Веякошорское, Среднемакаріхінское, Хасирейское і Черпаюское, Нядейюское, Усіна-Кушорское, Східно-Веякское, Східно-Баганское, Південно-Веякское і Верхньо-Макаріхінское, Осовейское, Неруюское - які вимагають завершення геологорозвідувальних робіт (Додаток 2).

У 2006 році Товариство подолала 5-мільйонну відмітку в річному обсязі видобутку.

До завдань підприємства входить геологічне вивчення, розробка і освоєння родовищ на території двох російських регіонів - Республіки Комі і Ненецького автономного округу Архангельської області, тобто муніципальних утворень "Місто Усинськ" і "Місто Інта". Фахівці ТОВ «РН - Північна нафту» успішно справляється з їх вирішенням, виконуючи високі планові завдання. У суворих кліматичних умовах вони створили і продовжують розвивати систему технологічних ліній довжиною більше 560кілометров розтягнутих на території протяжністю 350км на північному сході від базового міста Усинськ. Товарна нафта підприємства надходить в північно-західну транспортну систему компанії.

За погодженням з відповідними державними органами та Радою Міністрів Республіки Комі було прийнято рішення про доцільність освоєння зазначених вище родовищ силами спільного підприємства із залученням іноземних інвестицій, з використанням сучасних технічних засобів і технологій, як вітчизняних, так і закордонних.

Глибина покладів - від 1,5 до 4 тисяч метрів. Більша частина запасів відноситься до важкодоступних і приурочена до нізкопроніцаемие карбонатним колекторам. Тому розробка родовищ супроводжується застосуванням сучасних технологій з буріння, освоєння та експлуатації пробурених свердловин.

«РН - Північна нафту» за своїм типом є Товариством з обмеженою відповідальністю. Правове становище Товариства, порядок його реєстрації, а також права та обов'язки учасників товариства визначаються Цивільним Кодексом Російської Федерації, Федеральним Законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю» від 08.02.1998 р. № 14-ФЗ, іншими правами, актами РФ і Статутом підприємства.

Функціональними напрямками виробничої діяльності підприємства є:

  • буріння експлуатаційних та розвідувальних свердловин;

  • видобуток, переробка і транспортування УВ сировини;

  • підвищення продуктивності нафтових експлуатаційних свердловин;

  • капітальний та підземний ремонт існуючих свердловин;

  • впровадження західних технологій і принципів управління;

  • інвестиції в обладнання і споруди по охороні навколишнього середовища і надр.

Стратегія розвитку ТОВ «РН - Північна нафту» здійснюється в рамках загальної стратегії «НК« Роснефть »на період до 2015 року, розробленою з урахуванням тенденцій розвитку світової енергетики, характерних особливостей діяльності найбільших світових нафтогазових компаній, конкурентної ситуації на російському енергетичному ринку і внутрішніх можливостей «НК« Роснефть ».

У числі пріоритетів розвитку на довгострокову перспективу «Роснєфті» - збільшення обсягів видобутку нафти за рахунок підвищення ефективності розробки наявних родовищ, реалізація інвестиційних проектів в Західному Сибіру, ​​на Далекому Сході, на півдні і півночі Європейської частини Росії, поліпшення структури сировинної бази. Передбачено також підвищення дієвості управління холдингом за рахунок централізації всіх управлінських функцій, формування високопрофесійного і згуртованого колективу, забезпечення безпеки та екологічної чистоти виробництва, проведення активної науково-технічної політики у створенні технологічних ресурсозберігаючих комплексів у всіх видах діяльності компанії. У результаті реалізації стратегічної програми розвитку «Роснефть» планує вийти на принципово новий рівень розвитку, який дозволить їй стати лідером паливно-енергетичного комплексу Росії і встати в один ряд з провідними енергетичними корпораціями світу.

2.2 Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

Забезпечення ефективного функціонування підприємства в умовах ринкової економіки вимагає економічно грамотного управління його діяльністю, яке багато в чому визначається умінням її аналізувати. За допомогою економічного аналізу фінансово-господарської діяльності вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються чинники зміни результатів діяльності, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, виробляється економічна стратегія його розвитку. Фінансова звітність підприємстві представлена ​​в додатках 8-10.

Аналіз починається з складання аналітичного балансу, при цьому окремі статті балансу виключаються, а сума інших коригується. Таблиця аналітичного балансу представлена ​​у додатку 3.

З представленої таблиці чітко видно ситуація значно різкого зменшення загальної суми активів у 2007 році в 2,5 рази в порівнянні з 2006 роком (тобто на 14026243 тис. крб.), І це зниження тривало і далі, до початку 2009 року сума активів склала 7900889 тис.руб.

Проведемо аналіз фінансової стійкості за величиною надлишку (нестачі) власних оборотних коштів за період з 2006 по 2008 року.

Провівши аналіз фінансової стійкості за величиною надлишку (нестачі) власних оборотних коштів можна сказати, що в 2006 році фінансовий стан підприємства ТОВ "РН - Північна нафту" було не стійке. Так як спостерігався недолік власних оборотних коштів для покриття наявних запасів і витрат. Ця становище організації залишалося таким до кінця 2007 року (табл. 2.1; 2.2)

У 2008 рік по всім трьох варіантах розрахунку (табл. 2.3) спостерігається покриття власними оборотними засобами наявних у ТОВ "РН - Північна нафту" запасів і витрат, тому фінансове становище організації на 01.01.2009р. можна характеризувати як абсолютно стійке. Більш всі три показники покриття власними оборотними засобами запасів і витрат протягом 2008 року поліпшили свої значення.

Табл. 2.1 Аналіз фінансової стійкості за величиною надлишку (нестачі) власних оборотних коштів за 2006 рік

Показник власних оборотних коштів (ВОК)

На початок 2006р.

На кінець 2006р


Значення показника

Надлишок (недолік) *

Значення показника

Надлишок (недолік)

1

2

3

4

5

СОС (розрахований без урахування довгострокових і короткострокових пасивів)

-9 093 787

-12 841 282

1 826 950

-73 288

ПК (розрахований з урахуванням довгострокових пасивів)

-827 602

-4 575 097

1 826 950

-73 288

ВІ (розрахований з урахуванням і довгострокових, і короткострокових пасивів)

1 980 771

- 1766724

1 991 850

91 612

* Надлишок (недолік) СОС розраховується як різниця між власними оборотними засобами і величиною запасів і витрат.

Табл. 2.2 Аналіз фінансової стійкості за величиною надлишку (нестачі) власних оборотних коштів за 2007 рік

Показник власних оборотних коштів (ВОК)

На початок 2007р.

На кінець 2007р.


Значення показника

Надлишок (недолік) *

Значення показника

Надлишок (недолік)

1

2

3

4

5

СОС (розрахований без урахування довгострокових і короткострокових пасивів)

1 826 950

-73 288

1 803 273

+165 020

ПК (розрахований з урахуванням довгострокових пасивів)

1 826 950

-73 288

1 803 401

+165 148

ВІ (розрахований з урахуванням довгострокових і короткострокових пасивів)

1 991 850

+91 612

2 127 384

+489 131

* Надлишок (недолік) СОС розраховується як різниця між власними оборотними засобами і величиною запасів і витрат.

Табл. 2.3 Аналіз фінансової стійкості за величиною надлишку (нестачі) власних оборотних коштів за 2008 рік

Показник власних оборотних коштів (ВОК)

На початок 2008р

На кінець 2008р.


Значення показника

Надлишок (недолік) *

Значення показника

Надлишок (недолік)

1

2

3

4

5

СОС (розрахований без урахування довгострокових і короткострокових пасивів)

1 803 273

+165 020

2 134 087

+288 677

ПК (розрахований з урахуванням довгострокових пасивів)

1 803 401

+165 148

2 138 197

+292 787

ВІ (розрахований з урахуванням довгострокових і короткострокових пасивів)

2 127 384

+489 131

2 370 151

+524 741

* Надлишок (недолік) СОС розраховується як різниця між власними оборотними засобами і величиною запасів і витрат.

Розрахуємо ще деякі показники фінансової стійкості організації ТОВ «РН - Північна нафту» (табл. 2.4), такі як коефіцієнт автономії, капіталізації (плече фінансового платежу), коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування, коефіцієнт фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь залежності організації від позикового капіталу. Даний коефіцієнт організації на 1.01.2006г. не відповідав нормі, ситуація покращилась лише до кінця 2006р. і більше вже не погіршувалася впродовж трьох аналізованих років. За всі ці три роки спостерігалася позитивна динаміка. На 1 січня 2009р. коефіцієнт автономії склав 0,77. Отримане значення показує, що стан ТОВ "РН - Північна нафта" в основному залежить від власного капіталу (77% від загального капіталу організації).

Коефіцієнт капіталізації на 1 січня 2006 року перевищував нормативне значення (1,61), але до кінця року він значно зменшився і продовжував знижуватися протягом усіх трьох років. До початку 2009 року цей коефіцієнт склав 0,29, що говорить про значну перевагу власного капіталу над позиковим капіталом.

Табл. 2.4 Аналіз інших показників фінансової стійкості

Показник

Значення показника

Зрад.

Пок-ля за 2008р.

Опис показника і його нормативне значення


1.01. 2006

1.01.

2007

1.01.

2008

1.01. 2009



1

2

3

4

5

6

7

Коефіцієнт автономії

0,38

0,69

0,72

0,77

+0,05

Відношення власного капіталу до загальної суми капіталу. Рекомендоване значення:> 0,5

(Зазвичай 0,6-0,7)

Коефіцієнт капіталізації

1,61

0,44

0,39

0,29

-0,10

Відношення позикового капіталу до власного

Обмеження - не вище 1,5

Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування

1,74

1,35

1,46

1,55

+0,09

Показує яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел

Нижня межа - 0,1,

оптимальна величина> або = 0,5

Коефіцієнт фінансової залежності

0,62

0,31

0,28

0,23

-0,05

Показує частку позикового капіталу в загальній сумі капіталу.

Рекомендоване значення: <0,5.

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,74

0,69

0,72

0,77

+0,05

Показує яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел

Обмеження -> або = 0,6

Коефіцієнт фінансової стійкості за аналізовані року відповідав оптимального значення (2006р. - 0,69, 2007р .- 0,72, 2008р.-0, 77), що свідчить про стійкі джерела фінансування організації ТОВ «РН - Північна нафту».

Проведемо аналіз ліквідності балансу за 3 роки (табл. 2.5, 2.6, 2.7). І по кожному року визначимо надлишок (недолік) активів для покриття зобов'язань.

За аналізовані року (2006 - 2008рр.) З чотирьох співвідношень, що характеризують співвідношення активів за ступенем ліквідності і зобов'язань за строком погашення, виконуються всі, крім одного.

Табл. 2.5 Аналіз ліквідності балансу за 2006 року (тис. крб.).

Активи за ступенем ліквідності

На кінець 2006р., Тис. руб.

Приріст з поч. року,%

Норм. Соотн.

Пасиви за строком погашення

На кінець 2006р., Тис. руб.

Приріст c поч. року,%

Надлишок / недолік тис. руб., (гр.2 - гр.6)

А1. Високоліквідні активи

443 104

+489,2

> =

П1. Найбільш термінові зобов'язання

2 554 889

-16,6

-2 111 785

А2. Швидко реалізованих активи

2 203397

+80,4

> =

П2. Среднесроч. зобов'язання

164 900

-94,1

2 038 497

А3. Повільно реалізовані активи

1 900238

-49,3

> =

П3. Довгострокові зобов'язання

-

-

1900 238

А4. Важкореалізовані активи

4 319484

-75,8

<=

П4. Постійні пасиви

6 146 434

-29,8

-1 826 950

Табл. 2.6 Аналіз ліквідності балансу за 2007 року (тис. крб.).

Активи за ступенем ліквідності

На кінець 2007р., Тис. руб.

Приріст з поч. року,%

Норм. Соотн.

Пасиви за строком погашення

На кінець 2007р., Тис. руб.

Приріст c поч. року,%

Надлишок / недолік тис. руб., (Гр.2 - гр.6)

А1. Високоліквідні активи

157 194

-64,5

> =

П1. Найбільш термінові зобов'язання

2 014 413

-21,2

-1 857 219

А2. Швидко реалізованих активи

2 346350

+6,5

> =

П2. Среднесроч. зобов'язання

323 983

+2,0

+2 022 364

А3. Повільно реалізовані активи

1 638253

-13,8

> =

П3. Довгострокові зобов'язання

128

-

+1 638 125

А4. Важкореалізовані активи (необоротні активи)

4 240351

-1,8

<=

П4. Постійні пасиви

6 043 624

-1,7

-1 803 273

Організація нездатна погасити найбільш термінові зобов'язання за рахунок високоліквідних активів (грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень), які складають тільки 16% у 2006р., 7% у 2007р., 9% в 2008р від необхідної величини.

Табл. 2.7 Аналіз ліквідності балансу за 2008 року (тис. крб.).

Активи за ступенем ліквідності

На кінець 2008р., Тис. руб.

Приріст з поч. року,%

Норм. Соотн.

Пасиви за строком погашення

На кінець 2008р., Тис. руб.

Приріст c поч. року,%

Надлишок / недолік тис. руб., (Гр.2 - гр.6)

А1. Високоліквідні активи

162 749

+3,5

> =

П1. Найбільш термінові зобов'язання

1792385

-17. 5

-1 629 636

А2. Швидко реалізованих активи

1 922423

-18,1

> =

П2. Среднесроч. зобов'язання

-

-

+1 922 423

А3. Повільно реалізовані активи

1 845410

+12,6

> =

П3. Довгострокові зобов'язання

4110

+3110,9

+1 841 300

А4. Важкореалізовані активи

3 970307

-6,4

<=

П4. Постійні пасиви

6 104394

+1, 0

- 2134087

Відповідно до принципів оптимальної структури активів за ступенем ліквідності, короткострокової дебіторської заборгованості повинно бути досить для покриття середньострокових зобов'язань. У даному випадку це співвідношення виконується (швидко реалізованих активи перевищують середньострокові зобов'язання).

Так само, враховуючи співвідношення повільно реалізованих активів з довгостроковими зобов'язаннями і важкореалізованих активів з постійними пасивами, можна зробити висновок, що баланс є високоліквідним. У додаток 4 представлена ​​діаграма ліквідності балансу на початок 2007, 2008, 2009 року.

Проведемо оцінку платоспроможності підприємства ТОВ «РН - Північна нафту», для чого розрахуємо коефіцієнти абсолютної, швидкої та поточної ліквідності по кожному року (табл.2.8, 2.9. 2.10).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує в якій мірі всі поточні фінансові зобов'язання забезпечені готовими засобами платежу. Чим вище його величина, тим більше вірогідність погашення боргів. На початок січня 2009р. коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,09 - нижче рекомендованого значення. Це свідчить про те, що ТОВ «РН - Північна нафту» найближчим часом не зможе погасити поточну короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів і прирівняних до них фінансових вкладень.

Табл. 2.8 Показники ліквідності підприємства за 2006р.

Показник ліквідності

Значення показника

Зрад. пок-ля

Розрахунок / рекомендоване значення


на початок звітного періоду

на кінець звітного періоду



1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності

0,86

1,67

+0,81

Відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Необхідне значення-не менше 2

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,22

0,97

+0,75

Допустиме значення - від 0,7 до 0,8, бажано - 1

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,01

0,16

+0,15

Відношення високоліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення: від 0,1 до 0,7

Табл. 2.9 Показники ліквідності підприємства за 2007р.

Показник ліквідності

Значення показника

Зрад. пок-ля

Розрахунок / рекомендоване значення


на початок звітного періоду

на кінець звітного періоду



1

2

3

4

5

1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності

1,67

1,77

+0,1

Відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Необхідне значення-не менше 2

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,97

1,07

+0,1

Допустиме значення - від 0,7 до 0,8, бажано - 1

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,16

0,07

-0,09

Відношення високоліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення: від 0,1 до 0,7

Табл. 2.10 Показники ліквідності підприємства за 2008р.

Показник ліквідності

Значення показника

Зрад. пок-ля

Розрахунок / рекомендоване значення


на початок звітного періоду

на кінець звітного періоду



1

2

3

4

5

1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності

1,77

2,19

+0,39

Відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Необхідне значення-не менше 2

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

1,07

1,16

+0,09

Допустиме значення - від 0,7 до 0,8, бажано - 1

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,07

0,09

+ 0,02

Відношення високоліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення: від 0,1 до 0,7

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності показує в якій мірі всі поточні фінансові зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок високо ліквідних активів. Задовольняє звичайне співвідношення 0,7-1. Однак воно може бути недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути. За ТОВ «РН - Північна нафту» на початок 2006 року цей коефіцієнт не відповідав нормативному значенню, але до кінця року коефіцієнт покращився (наблизився до 1) і протягом наступних двох років не погіршувався. На 1 січня 2009 року коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнював 1,16.

Коефіцієнт поточної ліквідності поліпшив своє значення за три роки і до кінця 2008 року став дорівнює 2,19, що відповідає оптимальному значенню. Це свідчить про те, що ТОВ «РН - Північна нафту» в змозі погасити короткострокові зобов'язання поточними активами.

Отже можна зробити висновок, що на 1 січня 2009 року підприємство ТОВ «РН - Північна нафту» є платоспроможним, і цей стан абсолютно стійке.

За результатами проведеного аналізу виділено та згруповано за якісним ознакою основні показники фінансового стану (станом за підсумками 2006р, 2007р., 2008р.) Та результатів діяльності ТОВ «РН - Північна нафту», які наведені нижче. При цьому враховано не тільки поточне значення показників, але і динаміка за 2008 рік.

Аналіз виявив такі:

Нижче в таблиці (2.11) наведені основні фінансові результати діяльності ТОВ «РН - Північна нафту» протягом трьох років.

Табл. 2.11 Фінансові результати за 2006 - 2008рр.

Показник

Значення показника, тис. руб.

Зрад. пок-ля за 2008р.


01.01.07

01.01.08

01.01.09

тис. руб.

1

2

3

4

5

1. Виручка від продажу товарів, продукції, робіт, послуг

3 164 460

8 863 349

9 261 530

+398181

2. Витрати по звичайних видах діяльності

3 190 253

8 048 937

8 725 203

+676266

3. Прибуток (збиток) від продажу

-25 793

814 412

536 327

-278085

4. Інші доходи

308 936

577 134

916 442

+339308

5. Інші витрати

477 276

1 089 688

1 148 376

+58688

6. Прибуток (збиток) від інших операцій

-194 133

301 858

304 393

+2535

7. Податкові зобов'язання, податок на прибуток

+90 467

283 764

241 362

-42402

8. Чистий прибуток (збиток)

-103 666

18 094

63 031

+44937

У 2006 році результати фінансової діяльності були негативними, прибутку не було. Збиток склав 103 666 тис. руб.

Тепер проведемо розрахунки показників рентабельності (табл.2.12, 2.13).

Табл. 2.12 Динаміка показників рентабельності ТОВ «РН - Північна нафту»

Показники рентабельності

Значення показника

(В копійках)

Зміна за 2008р. (Коп)


01.01.07

01.01.08

01.01.09


1

2

3

4

5

1. Величина прибутку від продажів на кожен рубль, вкладений у виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)

-0,8

10,1

6,2

-3,9

2. Величина прибутку від продажів в кожному рублі виручки від реалізації (рентабельність продажів)

-0,8

9,2

5,8

-3,4

3. Величина прибутку до оподаткування на рубль усіх витрат організації

0

3,3

3,1

-0,2

На 1 січня 2007 року показники рентабельності мали негативні значення. Але до початку 2008 року становище значно покращилося (величина прибутку від продажів на кожен рубль, вкладений у виробництво і реалізацію продукції, збільшилася на 10,9 коп; величина прибутку до оподаткування на рубль усіх витрат організації збільшилася на 3,3 коп.), Як наслідок прибутковості діяльності ТОВ «РН - Північна нафту» у 2007р.

На 1 січня 2009 року ці показники теж були позитивними. Але в порівнянні з аналогічним періодом минулого року вони зменшилися, як наслідок падіння рівня прибутковості ТОВ «РН - Північна нафту» в 2008р.

За аналізований 2008р. організація по звичайних видах діяльності отримала прибуток у розмірі 5,8 копійок з кожної гривні виручки від реалізації (на 3,4 коп. менше попереднього року). Показник рентабельності, розрахований як відношення прибутку до оподаткування до сукупних витрат організації, склав 3,1 копійок. Це означає, що з кожної гривні, витраченої за аналізований період у рамках фінансово-господарської діяльності ТОВ «РН - Північна нафту», було отримано 3,1 копійок прибутку (що але 0,2 коп. Менше попереднього року).

Дані таблиці 2.13 показують ефективність використання всього майна організації, а також власного капіталу.

Табл. 2. 13 Показники рентабельності

Показник рентабельності

Значення показника у звітному періоді,%

Розрахунок показника


2006р.

2007р.

2008р.


Рентабельність активів (ROA)

-1,17

0,2

0,8

Відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів

Рентабельність власного капіталу (ROE)

-1,69

0,3

1,0

Відношення чистого прибутку до середньорічної величини власного капіталу

Згідно з показниками ділової активності фінансовий стан підприємства ТОВ «РН - Північна нафту» на 1 січня є стабільним.

Проведемо аналіз кредитоспроможності ТОВ "РН - Північна нафту" 1 січня 2009р. за методикою Ощадбанку Росії (затв. "Регламентом надання кредитів юридичним особам Ощадбанком Росії та його філіями від 8 грудня 1997р. N 285-р").

Табл. 2.14

Показник

Факт. значення

Категорія

Вага пок-ля

Розрахунок суми балів

Довідково: категорії показника






1

2

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,09

3

0,11

0,33

0,2 і вище

0,15-0,2

менше 0,15

Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності

1,16

1

0,05

0,05

0,8 і вище

0,5-0,8

менше 0,5

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,09

1

0,42

0,42

2,0 і вище

1,0-2,0

менее1, 0

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів (крім торгівлі)

2,83

1

0,21

0,21

1,0 і вище

0,7-1,0

менше 0,7

Рентабельність основної діяльності

0,2 0

1

0,21

0,21

0,15 і вище

менше 0,15

нерентаб.

Разом

х

х

1

1,22

Відповідно до методики Ощадбанку позичальники діляться в залежності від отриманої суми балів на три класи:

  1. першокласні - кредитування яких не викликає сумнівів (сума балів від 1 до 1,05);

  1. другого класу - кредитування вимагає зваженого підходу (понад 1,05 але менше 2,42);

  2. третього класу - кредитування пов'язане з підвищеним ризиком (2,42 і вище).

У даному випадку сума балів дорівнює 1,22. Тому, видача кредитів ТОВ "РН - Північна нафту" на 1 січня 2009р. не пов'язана з підвищеним ризиком, але вимагає зваженого підходу.

Для укладення проведемо розрахунок ймовірності банкрутства ТОВ «РН-Північна нафту» на 1 січня 2009р (табл. 2.15). У якості одного з показників ймовірності банкрутства організації нижче розрахований Z-рахунок Альтмана:

Z-рахунок = 1,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 К3 + 0,6 К4 + К5 (2.1)

Табл. 2.15 Вірогідність банкрутства ТОВ «РН - Північна нафту»

Коеф-т

Розрахунок

Значення

Множник

Твір (гр. 3 х гр. 4)

1

2

3

4

5

К1

Відношення оборотного капіталу до величини всіх активів

0,50

1,2

0,60

К2

Ставлення нерозподіленого прибутку і фондів спец. призначення до величини всіх активів

-0,02

1,4

-0,03

К3

Ставлення фін. результату від продажів до величини всіх активів

0,07

3,3

0,23

К4

Відношення власного капіталу до позикового

3,41

0,6

2,05

К5

Відношення виторгу від продажів до величини всіх активів

1,17

1

1,17

Z-рахунок Альтмана:

4,02

Передбачувана ймовірність банкрутства в залежності від значення Z-рахунку Альтмана становить:

Для ТОВ "РН - Північна нафту" значення Z-рахунку на кінець грудня 2008р. склало 4,02. Це говорить про низьку ймовірність банкрутства ТОВ "РН - Північна нафту". Однак слід звернути увагу, що отримані на основі Z-рахунку Альтмана висновки не можна визнати беззастережно достовірними через обмежень на використання даного показника в умовах російської економіки.

2.3 Аналіз та оцінка управління дебіторською заборгованістю

Кошти, що надходять від дебіторів, є одним з основних джерел доходів виробничих підприємств. Несвоєчасна оплата покупцями своїх зобов'язань призводить до дефіциту грошових коштів, збільшує потребу організації в оборотних активах для фінансування поточної діяльності, погіршує фінансовий стан. Це, у свою чергу, призводить до необхідності зміни розрахункових відносин між організацією та покупцями, виробленню раціональної політики надання кредитів та інкасації заборгованостей.

Стан дебіторської заборгованості, її розмір і якість істотно впливають на фінансовий стан організації. За російськими джерелами, дебіторська заборгованість у середньому становить близько 33% всіх активів організацій. 15 Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: видом продукції та ступенем насиченості нею ринку, місткістю ринку, договірними умовами і прийнятою системою розрахунків на конкретному підприємстві, платоспроможністю і акуратністю дебіторів.

Основними завданнями аналітичного забезпечення управління дебіторською заборгованістю є:

Аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю має базуватися на відповідній методиці аналізу дебіторської заборгованості.

Управління дебіторською заборгованістю, як правило, включає аналіз абсолютних та відносних показників стану, структури і руху дебіторської заборгованості, оцінку частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів, оцінку співвідношення дебіторської заборгованості з результатом основної діяльності (виручкою від продажу), оцінку частки сумнівної заборгованості в складі дебіторської, аналіз зміни дебіторської заборгованості за термінами її утворення. Крім того, необхідно проводити аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, розраховувати реальну дебіторську заборгованість. 16

По-перше, проведемо аналіз абсолютних та відносних показників стану, структури і руху дебіторської заборгованості за три роки (табл.2.16, 2.17, 2.18).

Табл. 2.16 Склад дебіторської заборгованості на 2006р.

Показники

Значення показників

Зрад., Тис.руб.


На поч. 2006р, тис. грн.

На поч. 2006р,%

На кін. 2006р, тис. грн.

На кін. 2006р,%


Аванси видані

173 911

14,24

639 575

29,03

465 664

Покупці і замовники

464 292

38,02

629 952

28,59

165 660

Інші дебітори

582 938

47,74

933 870

42,38

350 932

Разом

1 221 141

100

2 203 397

100

982 256

За 2006 рік дебіторська заборгованість збільшилася на 982 256 тис.руб., Причому це тільки короткострокова дебіторська заборгованість. У 2006 році була відсутня дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати. Розглянемо зміна дебіторської заборгованості в розрізі кожної її складової: до кінця 2006 року сума виданих авансів збільшилася на 465 664 тис.руб.; Заборгованість покупців і замовників збільшилася на 165 660. тис.руб.; заборгованість інших дебіторів (42,38% у загальній сукупності дебіторської заборгованості) збільшилася на 350 932 тис. грн.)

У 2007 і 2008 роках, так само як і в попередньому аналізованому періоді, довгострокова дебіторська заборгованість відсутня.

За 2007 рік дебіторська заборгованість знову збільшилася, але вже сума зміни була значно менше (на 142 953 тис. грн.). Така зміна зовсім не є негативним, так як період погашення цієї заборгованості теж скоротився (95 днів).

Табл.2.17 Склад дебіторської заборгованості на 2007р.

Показники

Значення показників

Зрад., Тис.руб.


На поч. 2007р, тис. грн.

На поч. 2007р,%

На кін. 2007р, тис. грн.

На кін. 2007р,%


Аванси видані

639 575

29,03

578 363

24,65

-61 212

Покупці і замовники

629 952

28,59

754 910

32,17

124 958

Інші дебітори

933 870

42,38

1 013 077

43,18

79 207

Разом

2 203 397

100

2 346 350

100

142 953

У 2008 році стан стало ще краще, в кінець року дебіторська заборгованість склала 1922423 тис.руб., Що на 423 927 тис.руб. менше попереднього аналізованого року. Оборотність цієї заборгованості дорівнює 4,8; термін її погашення 75 днів.

Розглянемо зміна дебіторської заборгованості за 2008 рік у розрізі конкретних дебіторів. За виданими авансами на кінець 2008 найбільшу питому вагу складають аванси видані ВАТ «НК« Роснефть »- 41,6% і ТОВ« РН - Буріння »- 36,3%. Що ж стосується заборгованості покупців і замовників, можна зазначити що але початок 2008 року така заборгованість була на 404 476 тис.руб. більше ніж до кінця року (найбільша питома вага 64,7% - ВАТ «НК« Роснефть »у загальній сумі на 01.01.2009р).

Так само розглянемо прострочену дебіторську заборгованість за 2008 рік. До кінця року вона збільшилася на 15 721тис.руб. Таке зростання простроченої заборгованості відбулось у зв'язку із збільшенням виданих авансів (на 23 683тис.руб.), А заборгованість покупців і замовників (на 3 251тис.ру.), Також інших дебіторів (на 4 711тис.руб.) Зменшилася.

Табл. 2.18 Склад дебіторської заборгованості на 2008р.

Показники

Значення показників

Зрад., Тис.руб.


На поч. 2008р, тис. грн.

Прострочений. 01.01.08р, тис.руб.

На кін. 2008р, тис. грн.

Прострочений. 31.12.08г, тис.руб.


Аванси видані,

в тому числі:

578 363

42 522

557 684

66 205

-20 679

Прогрес - СТ

12 209

1 656



-12 209

РОСС Будівельна компанія

9 873

2 176



- 9873

Роснефть НК ВАТ

199 490


231 795

1 460

32 305

РН - Буріння

178 900


202 313


23 413

Будмонтаж

87 220

24 163

31 977

30 566

-55 243

Арктікнефтеспецстрой

60 414

10 844

26 721

25 599

-33 693

Сервіс Бурових Растворов



6 790

6 572

6 790

Ера - Спецбуд

14 254

2 469

1 778

1 778

-12 476

Інші

16004

1215

56310

231

40 306

Покупці і замовники,

в тому числі

754 910

20 418

350 434

17 167

-404 476

Усінскгеонефть

185 181

10 523



-185 181

Сіменс

7 247




7 247

Ухт. механічний завод

6 417

4 248



6 417

Роснефть НК ВАТ

477 940


226581


-251 359

Ройлком

20 740


2054

2054

-18 686

Усинськ - Алнас ​​- Сервіс

11 526


1500


-10 026

Арізона Компані

5 904

1 968

1290


-4 614

Хімеко - Ганг

7 818




-7 818

Інші

32138

3679

119009

15113

86 871

Інші дебітори,

в тому числі:

1 013 077

24 525

1 014 305

19 814

1 228

РН - Сервіс м. Москва

601 814


88


-601 726

Роснефть НК ВАТ

209 395

1 037

717 735


508 340

РН - Буріння

26 602

2 193

84 049


57 447

Будмонтаж

6 306

51

147

147

-6 159

Нефтемонтаж ВАТ

19 620

19620

19620

19620

-

Інші

149340

1624

192666

47

43 326

Разом

2 346 350

87 465

1 922 423

103 186

-423 927

Склад дебіторської заборгованості за аналізовані нами періоди в діаграмах представлені в додатку 5.

Далі в таблицях 2.19. і 2.20 розраховані показники оборотності низки активів, що характеризують швидкість повернення авансованих на здійснення підприємницької діяльності грошових коштів, а також показник оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості.

Табл. 2.19 Показники оборотності активів

Загальні показники оборотності

Значення показників оборотності


2006р.

2007р.

2008р.

Оборотність активів

(Відношення виручки до середньорічної вартості активів)

0,4

1,1

1,2

Оборотність власного капіталу

(Відношення виручки до середньорічної величини власного капіталу)

0,5

1,5

1,5

Оборотність дебіторської заборгованості

(Відношення виручки до середньорічної величини дебіторської заборгованості)

1,4

3,8

4,8

Оборотність оборотних коштів

(Відношення виручки до середньорічної вартості оборотних активів)

0,7

2,1

2,4

Оборотність кредиторської заборгованості

(Відношення виручки до середньорічної величини кредиторської заборгованості)

1,2

4,4

5,9

Табл. 2.20 Показники управління активами

Показники управління активами

Значення показника,

коефіцієнт (днів)


2006р.

2007р

2008р

Оборотність матеріальних засобів (запасів)

77

70

84

Термін погашення дебіторської заборгованості

257

95

75

Термін погашення кредиторської заборгованості

300

81

61

Відповідно до результатів розрахунків, в 2006 році дебіторська і кредиторська заборгованість погашалася за 257 і 300 днів. Оборотність власного капіталу (0,5) показує, скільки рублів виручки припадає на 1 карбованець вкладеного власного капіталу. До 2007 року ситуація покращилася і більше не погіршувалася.

У 2008 році дебіторська і кредиторська заборгованість погашалася за 75 і 61 днів відповідно. Оборотність активів (1,2); оборотність власного капіталу (1,5), тобто 1,5 крб. виручки припадає на 1 карбованець вкладеного капіталу.

Проведемо розрахунок фінансового та операційного циклів підприємства ТОВ «РН - Північна нафту» (таблиця 2.21). Цей цикл починається з моменту оплати постачальниками даних матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Табл.2.21 Динаміка тривалості операційного та фінансового циклів за 2006, 2007, 2008 року, дні

Показники

2006

2007

2008

Зрад. за остан. рік

Тривалість операційного циклу

334

165

159

-6

Тривалість фінансового циклу

34

84

98

+14

Як видно з таблиці, тривалість фінансового циклу в 2006 була в 3 рази менше, ніж у 2008 році, а тривалість операційного навпаки зменшилася. (Додаток 6)

ВИСНОВОК: ТОВ «РН - Північна нафту» створено шляхом перетворення ВАТ «Північна Нафта» і ВАТ «НК - Роснефть». Основним акціонером компанії є держава, якій належить трохи більше 75% її акцій. У вільному обігу перебувати близько 15% акцій Компанії. Це підприємство володіє ліцензіями на розробку 17 нафтових родовищ.

Функціональними напрямками виробничої діяльності підприємства є:

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства ТОВ «РН - Північна нафту» можна відзначити, що воно стабільно, фінансово стійко.

Станом на кінець 2008р. були отримані такі показники, виключно добре характеризують фінансовий стан і результати діяльності підприємства:

Наступні 2 показника фінансового стану організації мають нормальні або близькі до нормальних значення:

Серед показників, незадовільно характеризують фінансовий стан компанії, можна виділити наступні:

Що ж стосується дебіторської заборгованості, то можна зазначити що її стан в 2008 році покращився у порівнянні з попередніми роками. Оборотність цієї заборгованості дорівнює 4,8; термін її погашення 75 днів.

3. РОЗРОБКА ТА ОЦІНКА НАПРЯМКІВ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

3.1 Пропозиції з управління дебіторської заборгованості на підприємстві ТОВ «РН - Північна нафту»

У зв'язку з тим, що управління дебіторською заборгованістю займає особливе місце в існуванні організації, оскільки це заборгованість веде до прямого відволікання грошових та інших платіжних коштів з обороту. Доцільно запропонувати наступні заходи щодо скорочення дебіторської заборгованості:

  1. проводити роботу з ліквідації простроченої заборгованості та вчасно вживати заходів недопущення її утворення в майбутньому.

На попередньому етапі роботи над проектом договору виконавець повинен здійснювати збір вичерпного обсягу інформації про платоспроможність і рівні виробничо-господарської дисципліни ділового потенційного партнера, для чого в обов'язковому порядку, в рамках компетенції залучати служба економічної безпеки організації.

Необхідно повністю усувати договірні відносини з контрагентом, що мають сумнівну і безнадійну до стягнення дебіторську заборгованість.

  1. проводити заліки зустрічних вимог, без відволікання грошових коштів та збільшення сальдо заборгованості на кінець періоду;

Підписання документів, що підтверджують виконання договору (постачання матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт, надання послуг) слід проводити на підставі фактичного виконання договірних зобов'язань та відповідно до укладеного договору і терміном оплати рахунок-фактури.

Рахунку та рахунку-фактури необхідно приймати до оплати тільки за наявності документів, що підтверджують фактичне виконання договірних зобов'язань (товарно-транспортні, товарні, залізничні накладні, акти здачі приймання і т.д.), а також за умови прийняття їх до обліку бухгалтерією організації. Отримані рахунки-фактури, що підлягають перевиставляння, приймати до оплати строго при наявності:

  1. Найчастіше складати акти звірки взаємних розрахунків. Наприклад, при обороті товарів, робіт, послуг понад один мільйон рублів акти звірки необхідно складати не рідше одне рази на місяць, а при обороті товарів, робіт, послуг менш одного мільйона рублів - щоквартально.

Якщо в результаті складання актів звірки в розрахунках з контрагентом виникає прострочена дебіторська заборгованість, то оплата отриманих рахунків не повинно здійснюватися до моменту усунення виниклої дебіторської заборгованості, про що контрагент зобов'язаний проінформувати в письмовій формі.

  1. проводити стандартизацію умов погашення дебіторської заборгованості сторонніх дебіторів по знову укладеними договорами і вносити зміни в існуючі договори, з метою мінімізації авансів за умовами розрахунків в договорах.

  2. виключити сплату авансів з простроченої дебіторської заборгованістю до терміну її погашення.

    У процесі своєї роботи організація стикається з проблемами виникнення простроченої дебіторської заборгованості, усунення якої займаються курирують підрозділу організації спільно з управлінням правового забезпечення, службою економічної безпеки і казначейської-фінансовим управлінням. Для поліпшення роботи з погашення заборгованості можна запропонувати наступний порядок її усунення:

    По кожному етапу роботи з погашення заборгованості необхідно проводити оперативний облік (реєстр) із зазначенням найменування контрагента, номери і дати договору, суми та вжитих заходів з погашення заборгованості. По першому і другому етапах роботи з погашення заборгованості облік повинен курируватися спеціальним підрозділом організації. По третьому етапу роботи облік по стягненню заборгованості буде проводитися Управлінням правового забезпечення шляхом подачі позовної заяви і його розгляду в судовому порядку ..

    Так само в процесі роботи організації бувають такі випадки, при яких необхідно проводити списання дебіторської заборгованості на результати фінансово-господарської діяльності підприємства (причому списанню підлягає тільки безнадійна до стягнення дебіторська заборгованість, неможливість стягнення якої підтверджена документально).

    Дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності необхідно списувати за кожним договором на підставі рішення Центральної інвентаризаційної комісії та наказу за результатами проведеної інвентаризації статей балансу організації.

    Структурний підрозділ, у який буде надходити інформація, що свідчить про неможливість стягнення дебіторської заборгованості (про ліквідацію Контрагента, про набуття чинності рішення суду про відмову у стягненні дебіторської заборгованості за відсутності можливості його подальшого оскарження, про припинення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна для стягнення тощо), зобов'язана у 3-денний термін передати вказану інформацію в відповідальний структурний підрозділ та надати копії документів, що надійшли.

    Для структурного підрозділу, що займається дану дебіторську заборгованість істотно було б виконання наступних обов'язків:

    1. прийняття рішень про необхідність розгляду списання цієї заборгованості,

    2. вимога висновків Управління правового забезпечення організації, а в разі необхідності - Служби економічної безпеки про неможливість стягнення заборгованості та рекомендації до її списанню,

    3. напрям в бухгалтерію службову записку, погоджену з курирує Заступником генерального директора по даному напрямку з даного напрямку, про необхідність списання заборгованості при проведенні інвентаризації статей балансу з додатком повного пакету документів.

    4. контролювання терміну позовної давності для стягнення дебіторської заборгованості.

    3.2 Сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості

    Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку в РФ дозволяють використовувати російським фірмам ряд нових форм управління дебіторською заборгованістю - її рефінансування, тобто переведення в інші форми оборотних активів підприємства (грошові активи, короткострокові цінні папери).

    Одними з форм рефінансування дебіторської заборгованості є:

    На міжнародному рівні факторинг широко застосовується останні 25-30 років і в даний час є однією з найбільш поширених послуг комерційних банків.

    Економічна сторона факторингу проявляється в тому, що він дозволяє

    підвищити ліквідність активів підприємства, а також оборотність капіталу і тим самим рентабельність діяльності підприємців. Використання факторингу в багатьох випадках дозволяє підприємствам знизити витрати на утримання спеціальних фінансових служб, підвищивши ефективність фінансового обслуговування за рахунок передач цих функцій спеціалізованим компаніям, де така діяльність, як правило, більш ефективна в силу високого ступеня раціоналізації.

    Якщо оцінювати факторинг з точки зору відкриваються їм можливостей, то в цих умовах факторинг у широкому сенсі прийнято вважати важливим інструментом сучасного менеджменту, особливо щодо фінансування і керівництва підприємством, а також управління ризиками.

    Таким чином, факторинг має такі основні функції:

    1) ведення відповідних бухгалтерських операцій;

    2) контроль за наданим комерційним кредитом, включаючи одержання платежів;

    3) захист від кредитних ризиків (у випадку факторингу «без обороту»);

    4) фінансування поточної діяльності клієнта.

    Факторинг - це прямий продаж дебіторської заборгованості банку. Покупець бере на себе всі кредитні ризики і ризики по витребуванню грошових коштів. Доходи, одержувані продавцем, рівні номінальної вартості дебіторської заборгованості мінус комісійні.

    У світовій практиці вартість факторингових послуг включає два елементи:

    1) плату за обслуговування (комісію), яка розраховується як певний відсоток від суми рахунків фактур, а іноді може встановлюватися фіксування, - в середньому ця сума знаходиться в межах 0,5-3% вартості рахунків-фактур;

    2) плату за надані в кредит кошти.

    Факторинг має ряд переваг перед кредитором для продавця:

    1. швидке надання грошових коштів;

    2. звільнення від функції оцінки платоспроможності дебіторів;

    3. поліпшення балансової структури.

    Недоліками факторингу є висока вартість послуги і ускладнення взаємовідносин з покупцями в результаті зміни власника дебіторської заборгованості.

    Договір (угода) про факторингове обслуговування, як правило, укладається на строк від одного року до чотирьох років.

    До укладення договору на надання факторингових послуг факторинговий відділ повинен:

    Факторингові операції оподатковуються також податком на додану вартість. Постачальники, які уклали договір з банком на факторингове обслуговування, включають оплату за нього в собівартість продукції / послуг.

    Комісійна винагорода за факторингове обслуговування зараховується в доходи банку і враховується при розрахунку бази оподаткування для сплати податку на прибуток.

    Факторингові операції специфічні і вимагають тісних і довірливих зв'язків з постачальниками.

    Іноді факторинг намагаються порівнювати з кредитом, хоча факторинг і банківський кредит мають різну природу і спрямовані на задоволення різних потреб постачальників. Кредит характеризується терміновістю, що передбачає його погашення через визначений термін. Таким чином, банківський кредит абсолютно неприйнятний для фінансування поставок з відстрочкою платежу. Якщо шестимісячний кредит буде направлений на фінансування відвантажень товарів з відстрочкою платежу, то як зміняться умови роботи компанії в ситуації погашення товарного кредиту, і що буде, якщо постачальнику не вдасться отримати новий кредит після його погашення. Сьогодні в Росії більшість кредитів видаються на термін до року, що як раз і призводить до подібних ситуацій. Факторинг ж на сьогоднішній день є єдиним безстроковим пасивом в російській економіці і дозволяє планувати програму розвитку на багато років вперед.

    Іншою особливістю кредиту є необхідність надання застави для його отримання. Принциповою відмінністю факторингу і кредиту полягає в тому, що кредит орієнтований на успіхи компанії в минулому, на ті активи, які були зароблені вчора, факторинг ж орієнтований на майбутні успіхи в продажах, і навіть якщо продажі зростуть у 5 разів, це не буде обмеженням для фінансування в рамках факторингу.

    Проведемо розрахунки з факторингу, щоб дізнатися чи буде вигідно для організації ТОВ «РН - Північна нафту» користуватися цією формою рефінансування. Ця організація користується послугами тільки Всеросійського Банку Розвитку Регіонів.

    Припустимо підприємство продасть ВБРР право стягнення дебіторської заборгованості на суму 500 000 тис. руб. на наступних умовах:

    Додаткові витрати по факторингу складуть:

    1. комісійна плата 500 000 тис. руб. * 0,025 = 12 500 тис. руб.

    2. плата за користування кредитом ((500 000 * 0,75) * 0,20) = 75 000тис. руб.

    Річна ефективна ставка факторингу складе

    (12 500 + 75 000) / (500 000 * 0,75) * 100% = 23,33% <24%, таким чином, здійснення факторингової операції для підприємства вигідно, ніж отримання фінансового кредиту на період оплати боргу покупцем, тому що отриманий показник нижче ніж середній рівень процентної ставки на ринку грошей.

    Спонтанне фінансування (надання знижок покупцям) виправдано у випадках коли система знижок залучає грошові кошти і прискорює оплату. Цей спосіб більш дешевий для отримання коштів, так як таке кредитування не вимагає від клієнта забезпечення.

    Після поставки товару дебітора постачальник надає банку накладну і відразу ж отримує у формі авансу значну частину, до 90% від суми поставки, не чекаючи платежу від свого покупця. Залишки коштів з постачання (за вирахуванням комісії банку) зараховуються на розрахунковий рахунок постачальника в міру їх фактичної оплати покупцями на факторинговий рахунок банку. Тобто в даному випадку банк виступає в якості особи, авансує товарний кредит, що надається постачальником покупцеві з наступним поверненням йому залишку суми поставки.

    Постачальник отримує можливість планувати свої фінансові потоки незалежно від платіжної дисципліни покупців, будучи упевненим в безумовному надходженні коштів з банку проти акцептованих товарно-транспортних документів з поставок із відстрочками платежу. Найчастіше торговий оборот постачальника обмежується лише за рахунок того, що покупець не в змозі сплатити більший об'єм закупівлі, не маючи для цього достатніх обігових коштів, а постачальник, відповідно, не має обігових коштів, необхідних для надання або збільшення товарного кредиту покупцю. Така форма факторингу дозволяє постачальнику запропонувати своїм покупцям товарний кредит, обмежений лише збутовими можливостями покупця.

    Розрахуємо чи скористаються покупці наданої знижкою в розмірі 5% при оплаті в 10 термін при максимальній тривалості відстрочки за умовами договорів у 75 днів.

    Ціна відмови від знижки = відсоток знижки / (100% - відсоток знижки) * 360 / (максимальна тривалість відстрочки платежу - період, протягом якого надається знижка) * 100%

    Ціна відмови від знижки = 5% / (100% - 2%) * 360 / (75 - 10) * 100% = 28,26%

    Оскільки дане значення перевищує рівень банківського відсотка за короткостроковим кредитом (24%), то можна розраховувати на те, що покупці скористаються запропонованою знижкою в 5% і 10 термін вироблять оплату більшу кількість покупців. У цьому випадку час стягнення грошових платежів скоротитися.

    Розрахуємо чи буде вигідним для підприємства ТОВ «РН - Північна нафту» надавати знижки.

    Планований обсяг продажів: 3 000 000тис. руб.

    Величина дебіторської заборгованості до надання знижки:

    3 000 000 тис. руб. * 75 днів / 360 днів = 625 000 тис. руб.

    Величина дебіторської заборгованості після надання знижки:

    3000 000тис. руб. * 10 днів / 360 днів = 83 333,33 тис. руб.

    Це призведе до вивільнення грошових коштів для подальшого інвестування.

    Даний розмір активів вивільниться у підприємства:

    625 000тис. руб. - 83 333,33 тис. руб. = 541 666,67 тис.руб.

    Втрати на знижку складуть:

    3 000 000 тис. руб. * 5% = 150 000 тис.руб. отже підприємству вигідно буде надавати покупцям знижку в розмірі 5% при даній рентабельності активів, так як втрати на знижку менше ніж додатковий прибуток.

    3.3 Зміна терміну надання кредиту, контроль над дебіторською і кредиторською заборгованістю

    У сучасному світі в умовах жорсткої конкуренції питання управління дебіторською заборгованістю грає важливу роль в підвищенні ефективності управління оборотними активами будь-якої організації. Вони можуть інвестувати значні кошти у дебіторську заборгованість, тим самим позбавляючи себе мобільності та можливості здійснювати активну інвестиційну діяльність, знижуючи ліквідність. Управління дебіторською заборгованістю здійснюється за допомогою розробки кредитної політики, а саме вирішення питання про те, кому надавати товарний кредит, на яких умовах і на який термін. Грамотно розроблена кредитна політика дозволяє максимізувати грошовий потік і компенсувати ризик, прийнятий на себе компанією, що в кінцевому підсумку підвищує вартість компанії і добробут акціонерів.

    Кредитна політика передбачає вирішення таких важливих питань:

    Для того щоб вирішити ці питання та розробити кредитну політику, адекватну обраної стратегії розвитку компанії, необхідно:

    Розглянемо, який результат може принести зміна стандартів кредитоспроможності, методів збору прострочених боргів і розмірів знижок. Покажемо вплив цих факторів на результат діяльності підприємства ТОВ «РН - Північна нафту»

    Припустимо, що підприємство вирішило перейти до нової кредитної політики, передбачає збільшити річний обсяг продажів до 10 000 000 тис. руб. Безнадійні борги складуть 2% обсягу реалізації, і уявімо що вони залишаться на тому ж рівні .. Підприємство надає 15 денну відстрочку платежу. Поточний річний обсяг реалізації дорівнює 9261530 тис. крб. Змінні витрати становлять 87% від обсягу реалізації. Період оборотності дебіторської заборгованості 75 днів. Ціна капіталу, інвестованого в дебіторську заборгованість, дорівнює 10%. Знижок не планується.

    Так як планується збільшення обсягу реалізації використовуємо формулу для визначення приросту дебіторської заборгованості.

    I = (DSOn - DSOo) * (So / 360) + V * DSOn * (Sn - So) / 360 (3.1)

    де I - приріст величини дебіторської заборгованості;

    DSOn - оборотність дебіторської заборгованості в днях після зміни кредитної політики;

    DSOo - оборотність дебіторської заборгованості в днях до зміни кредитної політики;

    So - поточний валовий обсяг реалізації;

    V - змінні витрати як відсоток від валового обсягу реалізації;

    Sn - прогнозований обсяг реалізації після зміни кредитної політики.

    I = (90 - 75) * (9 261 530 / 360) + 0,87 * 90 * (10 000 000 - 9 261 530) / 360 = 385 897,08 + 160 617,22 = 546 514,31

    У величиною 385 897,08 тис.руб., Що характеризує додаткові витрати з підтримання дебіторської заборгованості пов'язаної з колишнім обсягом реалізації, враховані витрати прямого фінансування та альтернативні витрати. А у витратах пов'язаних з дебіторською заборгованістю обумовленої приростом обсягу реалізації, враховані витрати прямого фінансування, складові 160 617,22 тис. руб.

    Приріст обсягу реалізації призведе до збільшення дебіторської заборгованості:

    DSOn * (Sn - So) / 360 = 90 * (10 000 000тис.руб. - 9261 530тис.руб.) / 360 = 184 617,50 тис. руб.

    За попередньої кредитної політиці обсяг реалізації в день дорівнює

    9261 530тис.руб. / 360 = 25 726,47 тис. руб. (Ці кошти у подальшому можна було використовувати для інвестування). Зміна кредитної політики призведе до збільшення терміну надходження коштів. Підприємству необхідно отримати додатковий кредит для покриття змінних витрат або відмовитися від негайної використання частки нерозподіленого прибутку.

    Визначимо приріст прибутку за рахунок збільшення періоду кредитування, використовуючи наступну формулу:

    P = (Sn-So) * (1-V) - k * I - (Bn * Sn - Bo * So) - (Dn * Sn * Pn - Do * So * Po) (3.2)

    де K - ціна інвестицій у дебіторську заборгованість;

    Bn - середній обсяг безнадійних боргів при новому обсязі реалізації (відсоток від нового валового обсягу реалізації);

    Bo - середній обсяг безнадійних боргів у поточному обсязі реалізації (відсоток від нового валового обсягу реалізації);

    DN - передбачуваний відсоток торгової знижки при новому обсязі реалізації;

    Do - відсоток торгової знижки при поточному обсязі реалізації;

    Ро - частка обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсязі реалізації до зміни кредитної політики,

    Pn - частка обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсязі реалізації після зміни кредитної політики;

    Pо - частка обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсязі реалізації до зміни кредитної політики.

    Вплив нової кредитної політики на доподатковий прибуток підприємства:

    P = (10 000 000 - 9 261 530) * (1 - 0,87) - (0,10 * 546 514,31) - (0,02 * 10 000 000 - 0,02 * 9261530 тис. крб .) - 0 = 26 580,27 тис.руб.

    Таким чином, ми бачимо, що зміна кредитної політики для аналізованого підприємства з пропонованою 15 денний відстрочкою є вигідним, принаймні за даних умов, оскільки прогнозується приріст прибутку (26 580,27).

    Припустимо, що фактичне значення пропонованої відстрочки становить 20 днів, тобто перевищує термін надання кредиту, що дорівнює 15 дням. У цьому випадку приріст інвестицій у дебіторську заборгованість складе

    I = (95 - 75) * (9 261 530 / 360) + 0,87 * 95 * (10 000 000 - 9 261 530) / 360 = 514 529,44 + 169 540,40 = 684 069,85 тис.руб ., а зміна до податкового прибутку одно

    Р = (10 000 000 - 9 261 530) * (1 - 0,87) - (0,10 * 684 069,85) - (0,02 * 10 000 000 - 0,02 * 9261530 тис. крб.) - 0 = 12 824,72 тис.руб.

    Таким чином, подовження періоду кредитування призводить до зниження очікуваного прибутку, тим не менш приріст має місце, тому зміна кредитної політики залишається вигідним і в цих умовах.

    Якщо допустити, що через рік підприємство вирішило скоротити термін оплати з 15 днів до 10 днів. Передбачається, що таке скорочення призведе до скорочення величини приросту дебіторської заборгованості до 408 958,77 тис. руб., а доподатковий прибуток змінитися до 40 335,82 тис.руб.

    На основі проведених розрахунків у таблиці 3.1. показані впливу запропонованих заходів на результати діяльності ТОВ «РН - Північна нафту».

    У зв'язку із запропонованими заходами спостерігається зменшення наявної у підприємства дебіторської заборгованості на 857 млн. руб., Збільшується сума грошових коштів організації. У пасиві балансу відбувається зменшення за розділом капітал і резерви.

    Табл. 3.1 Вплив запропонованих заходів

    Показники

    АКТИВ, млн.руб.

    ПАСИВ, млн.руб.


    ВОА

    Оборотні активи

    Капітал і резерви

    Краткосроч. і довгострокові. обов'язковий.



    Запаси + ПДВ

    Дебітор. Заборго.

    Ден. середовищ. і краткосроч. фін. вкладення.



    Бух. баланс на 31.12.2008

    3 970

    1 845

    1 922

    163

    6 104

    1 796

    Бух. баланс на 31.12.2009 без запропонованих заходів

    3 970

    1 845

    1 922

    193

    6 134

    1 796

    Вплив запропонованих заходів:

    Факторинг

    0

    0

    -500

    +412

    -8 8

    0

    Знижки в 5%

    0

    0

    -542

    + 392

    -150

    0

    Залучення нових клієнтів за рахунок відстрочки

    0

    0

    +18 5

    -159

    +26

    0

    Купівля акцій (приріст вартості до кінця року 20%)

    0

    0

    0

    +129

    +129

    0

    Разом

    3 970

    1 845

    1 065

    937

    6 021

    1 796

    Бух. баланс на 31.12.2009 з урахуванням запропонованих змін

    3 970

    1 845

    1 065

    967

    6 051

    1 796

    В основі встановлення стандартів оцінки покупців лежить їх кредитоспроможність. Кредитоспроможність покупця характеризує систему умов, що визначають його здатність залучати кредит в різних формах і в повному обсязі у передбачені терміни виконувати всі пов'язані з ним фінансові зобов'язання.

    Визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців, є початковим етапом побудови системи стандартів їх оцінки. За товарним (комерційним) кредитом така оцінка здійснюється звичайно за такими критеріями:

    Угрупування покупців продукції за рівнем кредитоспроможності грунтується на результатах її оцінки і передбачає зазвичай виділення наступних їх категорій:

    Диференціація кредитних умов відповідно з рівнем кредитоспроможності покупців (категорією ризику його замовлення), поряд з розміром кредитного ліміту, може здійснюватися за такими параметрами, як термін надання кредиту; необхідність страхування кредиту за рахунок покупців; форми штрафних санкцій і т.п.

    Найбільша частина дебіторської заборгованості складається із замовлень, виконуваних для міського і обласного бюджету. Саме ця група дебіторів є найбільш ризиковою з точки зору не повернення боргу, отже, саме до них необхідно застосовувати більш суворі методи стягнення дебіторської заборгованості.

    У складі процедури інкасації дебіторської заборгованості мають бути передбачені терміни і форми попереднього і наступного нагадувань покупцям про дату платежів; можливості та умови пролонгування боргу за наданим кредитом; умови порушення справи про банкрутство неспроможних дебіторів.

    Підіб'ємо підсумок проведеної роботи. Для чого вивчимо прогнозний аналітичний баланс на 31.12.2009р. (Додаток 7) Відзначимо, що сума активу прогнозного балансу з урахуванням запропонованих заходів зменшиться за рахунок значного скорочення дебіторської заборгованості.

    Побудуємо також прогноз ліквідності баланс (Таблиця 3.2; 3.3).

    Табл. 3.2 Прогноз ліквідності балансу на 31.12.2009р. без запропонованих заходів (млн. руб.)

    Активи за ступенем ліквідності

    31.12.09.

    без заходів млн. руб.

    Норм. Соотн

    Пасиви за строком погашення

    31.12.09.

    без заходів

    млн.руб.

    Надлишок / недолік тис. руб., (Гр.2 - гр.6)

    А1. Високоліквідні активи

    193

    > =

    П1. Найбільш термінові зобов'язання

    1 792

    - 1599

    А2. Швидко реалізованих активи

    1 922

    > =

    П2. Среднесроч. зобов'язання

    -

    1 922

    А3. Повільно реалізовані активи

    1 845

    > =

    П3. Довгострокові зобов'язання

    4

    1841

    А4. Важкореалізовані активи

    3 970

    <=

    П4. Постійні пасиви

    6 134

    -2 164

    З складеного прогнозу видно ситуація не хватки високоліквідних активів для погашення найбільш термінових зобов'язань, нестача становить 1 599 млн. руб. Решта співвідношення активів за ступенем ліквідності з зобов'язаннями повністю виконуються.

    Табл. 3.3 Прогноз ліквідності балансу на 31.12.2009р. з урахуванням запропонованих заходів (млн. руб.)

    Активи за ступенем ліквідності

    31.12.09.

    з урахуванням заходів

    Норм. Соотн.

    Пасиви за строком погашення

    31.12.09.

    з урахуванням заходів

    Надлишок / недолік тис. руб., (Гр.2 - гр.6)

    1

    2

    4

    5

    6

    8

    А1. Високоліквідні активи

    967

    > =

    П1. Найбільш термінові зобов'язання

    1 792

    -825

    А2. Швидко реалізованих активи

    1 065

    > =

    П2. Среднесроч. зобов'язання

    -

    1 065

    А3. Повільно реалізовані активи

    1 845

    > =

    П3. Довгострокові зобов'язання

    4

    1 841

    А4. Важкореалізовані активи

    3 970

    <=

    П4. Постійні пасиви

    6 051

    -2 081

    З урахуванням запропонованих заходів складений прогноз показує, що хоч і спостерігається нестача високоліквідних активів, але він в 2 рази зменшився.

    Тепер розрахує показники ліквідності (таблиця 3.4)

    Всі показники відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт абсолютної ліквідності з урахуванням запропонованих заходів на 31.12.2009 поліпшить своє значення.

    Табл. 3.4 Прогнозні показники ліквідності підприємства на 31.12.2009

    Показник ліквідності

    Значення показника

    Розрахунок / рекомендоване значення


    31.12.2009 без меропр.

    31.12. 2009

    з урахуванням заходів


    1

    2

    3

    5

    1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності

    2,21

    2,16

    Відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Необхідне значення-не менше 2

    1

    2

    3

    4

    2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

    1,18

    1,13

    Допустиме значення - від 0,7 до 0,8, бажано - 1

    3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

    0,11

    0,54

    Відношення високоліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення: від 0,1 до 0,7

    У висновку проведемо аналіз кредитоспроможності ТОВ "РН - Північна нафту" на 31.1212009. за методикою Ощадбанку Росії з урахуванням запропонованих заходів (таблиця 3.5.).

    Табл. 3.5 Показники кредитоспроможності ТОВ «РН - Північна нафту»

    Показник

    Факт. значення

    Категорія

    Вага пок-ля

    Розрахунок суми балів

    Довідково: категорії показника






    1

    2

    3

    Коефіцієнт абсолютної ліквідності

    0,54

    1

    0,11

    0,33

    0,2 і вище

    0,15-0,2

    менше 0,15

    Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності

    1,13

    1

    0,05

    0,05

    0,8 і вище

    0,5-0,8

    менше 0,5

    Коефіцієнт поточної ліквідності

    2,16

    1

    0,42

    0,42

    2,0 і вище

    1,0-2,0

    менее1, 0

    Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів (крім торгівлі)

    3,37

    1

    0,21

    0,21

    1,0 і вище

    0,7-1,0

    менше 0,7

    Рентабельність основної діяльності

    0,2 0

    1

    0,21

    0,21

    0,15 і вище

    менше 0,15

    нерентаб.

    Разом

    х

    х

    1

    1

    У даному випадку сума балів дорівнює 1. Тому ТОВ "РН - Північна нафта" буде першокласним позичальником, кредитування якого не викликає сумніву.

    ВИСНОВОК: У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість займає особливе місце в існуванні організації, оскільки вона веде до прямого відволікання грошових та інших платіжних коштів з обороту, отже їй треба вміючи і майстерно керувати. А саме проводити аналіз та контроль за дебіторською заборгованістю, а так само ряд існуючих заходів щодо скорочення дебіторської заборгованості:

    • проводити роботу з ліквідації простроченої заборгованості та вчасно вживати заходів недопущення її утворення в майбутньому.

    • проводити заліки зустрічних вимог, без відволікання грошових коштів та збільшення сальдо заборгованості на кінець періоду;

    • частіше складати акти звірки взаємних розрахунків;

    • проводити стандартизацію умов погашення дебіторської заборгованості сторонніх дебіторів по знову укладеними договорами і вносити зміни в існуючі договори, з метою мінімізації авансів за умовами розрахунків в договорах;

    • виключити сплату авансів з простроченої дебіторської заборгованістю до терміну її погашення.

    Отже, кожна компанія прагне до розвитку, до зростання своїх продажів. Однак обмежені фінансові та організаційні можливості більшості постачальників стримують їх у здійсненні поставлених цілей. На допомогу приходять фінансові продукти та послуги, що дозволяють організаціям розвивати свій бізнес.

    Одними з таких «інструментів» є:

    • факторинг - це прямий продаж дебіторської заборгованості банку;

    • облік векселів виданих покупцям продукції;

    • спонтанне фінансування.

    У цьому розділі були проведені розрахунки по факторингу для підприємства ТОВ «РН-Північна нафту», при яких було виявлено, що якщо банк буде надавати кредит у формі попередньої оплати боргових вимог у розмірі 75% від суми боргу під 20% річних, з комісією 2 , 5%, анализируемому підприємству буде вигідно користуватися послугами такої форми рефінансування.

    Також були розраховані показники спонтанного фінансування. Можна зробити висновок, що підприємство ТОВ «РН-Північна нафту» може надати знижки в розмірі 5% при оплаті в 10 термін, так як це призведе до вивільнення грошей для подальшого інвестування.

    Управління дебіторською заборгованістю здійснюється за допомогою розробки кредитної політики, а саме вирішення питання про те, кому надавати товарний кредит, на яких умовах і на який термін. Грамотно розроблена кредитна політика дозволяє максимізувати грошовий потік і компенсувати ризик, прийнятий на себе компанією, що в кінцевому підсумку підвищує вартість компанії і добробут акціонерів.

    У цьому розділі проведені розрахунки для того щоб з'ясувати чи вигідно буде підприємству ТОВ «РН - Північна нафту» в майбутньому перейти до нової ліберальної кредитної політики для залучення нових покупців. Розрахунки показали, що анализируемому підприємству можна зробити цей крок, тому що зміна політики з 15 або 20 денний відстрочкою буде приносити деяку додаткову доподатковий прибуток, у розмірі 26 580,27 тис.руб. або 12 824,72 тис.руб. відповідно.

    ВИСНОВОК

    У процесі виконання дипломної роботи "Управління дебіторською

    заборгованістю організації як основа його фінансової стійкості (на прикладі ТОВ «РН - Північна нафту» г.Усінска), відповідно до її метою, були розроблені напрямки удосконалення системи управління дебіторською заборгованістю підприємства ТОВ "РН - Північна нафту" на основі фінансового аналізу. Для чого в роботі було розглянуто основне коло питань, що дозволяють комплексно уявити зміст процесу управління дебіторською заборгованістю в сучасних умовах і забезпечують вироблення ефективних управлінських рішень у цій сфері.

    Це дозволить підвищити рентабельність підприємства і поліпшити тим самим його фінансовий стан. А підвищення рентабельності підприємства - одна з найважливіших цілей фінансового менеджменту.

    У даній роботі розкрито сутність фінансової стійкості, платоспроможності, управління дебіторської заборгованості та грошовими коштами; проведена методика управління цією заборгованістю.

    Аналізуючи діяльність підприємства можна зробити наступні висновки.

    Станом на кінець 2008р. були отримані такі показники, виключно добре характеризують фінансовий стан і результати діяльності підприємства:

    • збільшення власного капіталу організації при тому що, активи ТОВ "РН - Північна нафту" зменшилися на 481 259 тис.руб.;

    • баланс підприємства є платоспроможним, всі коефіцієнти оцінки структури балансу відповідають встановленій нормі. Більше того, спостерігається позитивна динаміка в порівнянні з аналогічним періодом 2007р.;

    • хороша фінансова стійкість за величиною надлишку власних оборотних коштів. Коефіцієнт фінансової стійкості відповідає оптимальному значенню (0,77), і за звітний період спостерігається його збільшення, що свідчить про стійкі джерела фінансування;

    • коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів відповідає нормі;

    • згідно оцінки ділової активності фінансовий стан підприємства є стабільним, тому що всі показники відповідають нормі;

    • чистий прибуток склав 63 031тис.руб. більше того спостерігалася позитивна динаміка в порівнянні з минулим періодом (+44 937 тис.руб.)

    Наступні 2 показника фінансового стану організації мають нормальні або близькі до нормальних значення:

    • частка власного капіталу невиправдано висока (77,2%);

    • була отримана виручка рівна 9261530 тис.руб., яка позитивно змінилася за звітний період. Але не дивлячись на це прибуток від продажу (в розмірі 536 327 тис.руб.) зменшилася на 278 085 тис.руб., що пов'язано із зростанням витрат по звичайної діяльності, що становить 5,8% від виручки.

    Серед показників, незадовільно характеризують фінансовий стан компанії, можна виділити наступні:

    • коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,09 - нижче рекомендованого значення. Це свідчить про те, що ТОВ «РН - Північна нафту» найближчим часом не зможе погасити поточну короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів і прирівняних до них фінансових вкладень;

    • показники рентабельності мають негативні значення як наслідок падіння рівня прибутковості ТОВ «РН - Північна нафту» в 2008р. в порівнянні з аналогічними показниками 2007р.

    Що ж стосується дебіторської заборгованості, то можна зазначити що її стан в 2008 році покращився у порівнянні з попередніми роками. Оборотність цієї заборгованості дорівнює 4,8; термін її погашення 75 днів.

    Так само можна відзначити, що аналізована нами підприємство ТОВ «РН - Північна нафту» може в майбутньому для поліпшення свого фінансового стану скористатися формами рефінансування: факторинг, спонтанне фінансування. А також для залучення нових покупців перейти до ліберальної кредиторської політиці.

    СПИСОК ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    1. Джерела

    1.1.Опублікованние джерела

    1. Цивільний кодекс Російської Федерації, ч. 1. [Електронний ресурс]: федер. закон № 51-ФЗ 30.11.1994 зі зм., внесеними Федеральним законом від 18.12.2006 N231-ФЗ, в ред. 18.12.2008. Документ опублікований не був. Доступ з справ.-правової системи «КонсультантПлюс». (Дата звернення: 13.01.2009)

    2. Цивільний кодекс Російської Федерації, ч. 2. [Електронний ресурс]: федер. закон № 14-ФЗ від 26.01.1996 із змінами., внесеними Федеральним законом від 26.01.1996 N 15-ФЗ, Ухвалою Конституційного Суду РФ від 23.12.1997 N 21-П, Федеральним законом від 18.12.2006 N 231-ФЗ, в ред. 28.12.2008. Документ опублікований не був. Доступ з справ.-правової системи «КонсультантПлюс». (Дата звернення: 26.12.2008)

    3. Податковий кодекс РФ, ч. 1. [Електронний ресурс]: федер. закон № 154-ФЗ 09.07.1999 зі зм., внесеними Федеральним законом від 27.07.2006 N137-ФЗ, в ред. 27.07.2008. Документ опублікований не був. Доступ з справ.-правової системи «КонсультантПлюс». (Дата звернення: 28.01.2009)

    1.2. Неопубліковані джерела

    4. Стандарт про управління дебіторською та кредиторською заборгованістю ТОВ «РН - Північна нафту». - У., 2008. - 40с.

    5. Статут організації ТОВ «РН - Північна нафту».

    2. Література

    1. Бланк І.А. Фінансова стратегія підприємства. - Київ: Ніка-Центр, Ельга, 2004 - 711 с.

    2. Ван Хорн Д.К. Основи управління фінансами. - М.: Фінанси і статистика, 2006. - 740 с.

    3. Гіляровський Л.Т., Лисенко Д.В., Ендовіцкій Д.А. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності. - М.: Велбах, 2006. - 486с.

    4. Козак А. Ю., Фінансова політика господарських суб'єктів: проблеми розробки та впровадження. - Єкатеринбург, Вид-во АМБ, 2005. - 412 с.

    5. Каплан, Роберт С. Організація, орієнтована на стратегію. - М.: Олімп-Бізнес, 2006. - 392 с.

    6. Ковальов В.В. Практикум з фінансового менеджменту. - М.: Фінанси і статистика, 2004 - 288 с.

    7. Ковальова А.М. Фінанси: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 512 с.

    8. Любушкін Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 471 с.

    9. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П., Маркар'ян С.Е. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - 3-е изд., Перераб. І доп. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2002. - 224 с.

    10. Мездріков Ю.В.аналітіческое забезпечення управління дебіторською заборгованістю / / Економічний аналіз: теорія і практика, 2008, N 5, с.13-20

    11. Нагловскій С.М. Логістика проектування і менеджменту виробничо-комерційних систем. - Калуга: Манускрипт, 2004. - 336 с.

    12. Пантелєєва І.А. До визначення платоспроможності підприємств-Фінанси, № 10, 2000.

    13. Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 512с.

    14. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2001 .- 416 с.

    15. Шопенко Д.В., Книш М.І., Гончарук О.В., Управління фінансами підприємства. Навчальний посібник. - СПб.: Дмитро Буланін, 2002. 264 с.

    16. Факторинг: особливості та перспективи розвитку / / Сучасний фінансовий ринок РФ: Матеріали міжнар. Наук .- С56 практ. конф. - Перм, 2006. - 416 с.

    17. Економічні проблеми Росії: альтернативні варіанти. М.: МАТИ, 2006. - 175 с.

    1 Любушкін Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 471 с.

    2 Любушкін Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 471 с.

    3 Гіляровський Л.Т., Лисенко Д.В., Ендовіцкій Д.А. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності. - М.: Велбах, 2006. - 486с.

    4 Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 374с.

    5 Любушкін Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 471 с.

    6 Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 405-407С.

    7 Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 412с.

    8 Стандарт про управління дебіторською та кредиторською заборгованістю ТОВ «РН - Північна нафту». - У., 2008. - 6с.

    9 Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 418-422с.

    10 Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. 4-е видання, вища освіта - М., 2007 .- 423-426с.

    11 Мездріков Ю.В. Аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю / / Економічний аналіз: теорія і практика, 2008, N 5, с.17

    12Мездріков Ю.В. Аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю / / Економічний аналіз: теорія і практика, 2008, N 5, с.17

    13 Факторинг: особливості та перспективи розвитку / / Сучасний фінансовий ринок РФ: Матеріали міжнар. Наук .- С56 практ. конф. - Перм, 2006.

    14 Економічний аналіз: теорія і практика, 2008, N 5

    15 Любушкін Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.

    16 Мездріков Ю.В. аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю / / Економічний аналіз: теорія і практика, 2008, N 5, с.17

    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Фінанси, гроші і податки | Диплом
    550.3кб. | скачати

    Схожі роботи:
    Управління дебіторською заборгованістю підприємства 2
    Управління дебіторською заборгованістю підприємства
    Ефективне управління дебіторською заборгованістю і запасами підприємства
    Управління дебіторською заборгованістю
    Управління дебіторською заборгованістю 2
    Грошові потоки та управління дебіторською заборгованістю
    Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві
    Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві 2
    Управління дебіторською заборгованістю на прикладі ТОВ Ритм
    © Усі права захищені
    написати до нас