Якщо одержувач відмовився від акцепту доручення-вимоги, то що надійшли з цього повчанню-вимогу товари (за винятком швидкопсувних) надходять на відповідальне зберігання одержувача. При частковій відмові від акцепту товар залишається на відповідальному зберіганні одержувача в тій його частині, від оплати якої він відмовився.
У випадку акцепту платіжного доручення-вимоги відділення банку одержувача сповіщає відділення банку платника про оплату одержувачем розрахункового документа. Сума платежу зараховується відділенням банку платника на розрахунковий або інший рахунок платника.

Схема документообігу при розрахунку платіжними вимогами

Платник	1	Одержувач
2 липня		4 Травня
Відділення банку, що обслуговує платника	3 6	Відділення банку, що обслуговує одержувача

Рис. 3. Схема документообігу при розрахунку платіжними вимогами
1 - відправка документів, що підтверджують відвантаження товару;
2 - здача платником платіжного доручення-вимоги чотири або трьох примірниках на інкасо;
3 - відправлення платіжного доручення-вимоги у двох примірниках установі банку платника;
4 - повідомлення одержувача про надходження платіжного доручення-вимоги:
5 - відправка одержувачу оплаченого платіжного доручення-вимоги;
6 - повідомлення про оплату одержувачем рахунку;
7 - перерахування платежу за рахунок платника і повідомлення про це платника.
Перевагою акцептной форми розрахунків платіжними вимогами і те, що вона дозволяє платнику контролювати дотримання платником умов, передбачених договорами. Її недолік полягає в порівняно повільному надходження коштів на рахунок платника (3 дні на акцепт і подвійний термін поштового пробігу).
Розрахунки платіжними дорученнями-вимогами можуть здійснюватися і без їх акцепту. Наприклад, з рахунку платника без акцепту оплачуються вимоги за газ, воду, електричну та теплову енергію, каналізацію, користування телефоном, поштово-телеграфні та деякі інші послуги.
Акредитивна форма розрахунків застосовується в двох випадках: коли вона встановлена ​​договором і коли платник переводить одержувача на цю форму розрахунків відповідно до положень про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.
Особливість акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що оплату платіжних документів виробляють за місцем перебування платника відразу після відвантаження ним продукції.
Документарний акредитив являє собою угоду, з якого банк, що діє за дорученням платника і відповідно до його вказівок, зобов'язується зробити платежі одержувачеві коштів або оплатити, акцептувати або врахувати виставлені їм переказні векселі, або дати повноваження іншому банку здійснити такий платіж або оплату, акцепт або облік переказних векселів проти передбачених документів при дотриманні всіх умов акредитива.
Учасниками акредитивної операції є:
банк-емітент - банк, що відкрив акредитив за дорученням та відповідно до вказівок платника;
наказодавець акредитива - платник, зазвичай клієнт банку-емітента, що доручає останньому відкрити акредитив;
бенефіціар - особа, на користь якого відкривається акредитив, одержувач коштів по акредитиву;
авізуючий банк - банк, який повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива на його користь; часто він же є виконуючим банком, а при підтвердженні їм акредитива і підтверджуючим банком;
виконуючий банк - банк, уповноважений банком-емітентом проводити платежі і здійснювати всі інші дії, передбачені акредитивом;
підтверджуючий банк - банк, що підтверджує акредитив на прохання банку-емітента і приймає на себе тим самим тверде зобов'язання по акредитиву на додаток до зобов'язання останнього.
Акредитив - це форма розрахунків через банк, який у цьому випадку є не тільки посередником у розрахунках, але їх активним і відповідальним учасником. Граючи роль забезпечення при здійсненні розрахунків, акредитив виступає і як інструмент фінансування платника, що одержує оплату ще до надходження товару до одержувача, а при акредитивах, відкритих з умовою відстрочки платежу - фінансування одержувача. У сучасній світовій торгівлі розрахунки по акредитиву займають одне з провідних місць.
У ході виконання операції по акредитиву документи, що подаються в банк, грають важливу роль і до них пред'являються строгі формальні вимоги. Так, уніфіковані правила встановлюють, що "в операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу з документами, а не з товарами і (або) іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть відноситися документи".
За акредитивом з умовою платежу за пред'явленням бенефіціар отримує виручку після подання документів до банку і їх перевірки (у міжнародному обороті процедура іменується "документи проти платежу"). Банк повинен зробити перевірку документів у строк, що не перевищує семи робочих днів після їх надходження. Платіж може бути, однак, зроблений валютуванням (зарахуванням на рахунок бенефіціара), відстроченим на кілька днів, якщо виконуючий банк отримує покриття не прямо від банку-емітента, а через наступні структури (в порядку "рамбурсу").
За акцептні акредитиви продавець (бенефіціар) виставляє перекладний вексель на банк-емітент, що підтвердив або третій банк, який при пред'явленні документів замість платежу виробляє його акцепт.
За акредитивом з відстроченим платежем при наданні бенефіціаром документів, що відповідають умовам акредитива, банк-емітент або підтвердив банк видає письмову обіцянку здійснити платіж при настанні узгодженого сторонами терміну, визначеного умовами акредитива. Такий платіж можливий як за підтвердженими, так і за непідтвердженими акредитивами. Термінові акредитиви є інструментом фінансування покупця так само, як і акцептні акредитиви.
Акредитиви з негоціацією (купівлею) оплачуються, як правило в банку-емітенті по поданні документів або при настанні терміну і передбачають при проходженні документів можливість їх негоціації (покупки) будь-яким банком або визначено зазначеним банком, які розглядаються як виконуючі. Практично така процедура зводиться до надання кредиту продавцю.
Виконуючий банк Негоціюючий (купує) документи по акредитиву, якщо вони відповідають його умовам і якщо акредитив був ним підтверджено. В іншому випадку документи відправляються банку-емітенту і тільки після надходження покриття їх еквівалент виплачується бенефіціару.
Умови акредитива з авансовим платежем можуть передбачати здійснення частини платежів авансом в рахунок суми акредитива. Розрізняють забезпечені і незабезпечені авансові платежі. Незабезпечені авансові платежі пов'язані для одержувача з ризиком несумлінного використання платником отриманих коштів. Забезпеченням повернення авансу в цьому випадку може служити гарантія банку, яка звичайно містить умову зниження її суми в міру виконання поставок та здійснення відповідних платежів.
Якщо товар поставляється окремими партіями через певні проміжки часу, сторони можуть погодити відкриття револьверного акредитива, сума якого, покриваючи чергову часткову поставку, після здійснення платежу автоматично відновлюється в попередньому розмірі. Револьверна застереження може формулюватися в різних варіантах, наприклад, сума акредитива після виплати може відновлюватися кілька разів до досягнення встановленої максимальної суми.
Акредитив зазвичай відкриває банк покупця за його дорученням після того, як сторони за договором купівлі-продажу погодять умови постачання і порядок розрахунків. У договорі при цьому вказується:
1. Найменування банку-емітента.
2. Вид акредитива і спосіб його виконання.
3. Порядок сповіщення платника (бенефіціара) про відкриття акредитива.
4. Повний перелік і точна характеристика документів подаються платником для отримання коштів по акредитиву.
5. Термін подання документів після відвантаження товару.
6. Термін дії акредитива та інші необхідні умови.
Положення про безготівкові розрахунки передбачає, що для відкриття акредитива платник повинен представити своєму банку (банку-емітенту) заяву на бланку, де слід вказати:
1. Номер договору, за яким відкривається акредитив.
2. Термін дії акредитива (число і місяць його закриття).
3. Найменування платника.
4. Найменування банку, виконуючого акредитив.
5. Місце виконання акредитива.
6. Повне і точне найменування документів, проти яких проводяться виплати по акредитиву, термін їх подання та порядок оформлення (повний розгорнутий перелік може зазначатися у додатку до заяви).
7. Вид акредитива з зазначенням по ньому необхідних даних.
8. Для поставки яких товарів (послуг) відкривається акредитив, термін відвантаження (надання послуг).
9. Суму акредитива.
10. Спосіб реалізації акредитива.
Після врегулювання з клієнтом всіх деталей доручення на відкриття акредитива і питання постановки покриття банк-емітент направляє банку бенефіціара (виконуючому банку) повідомлення про відкриття акредитива з проханням підтвердити його. Одночасно про це повідомляється клієнт. Виконуючий банк перевіряє зміст і достовірність акредитива, однак він не зобов'язаний давати своє підтвердження і брати на себе відповідальність за платіж по акредитиву. Його рішення визначається його відносинами з банком-емітентом та іншими обставинами. У разі відмови підтвердити акредитив виконуючий банк відповідно інформує банк-емітент, а акредитив авізує бенефіціару без підтвердження.
Отримавши акредитив, бенефіціар негайно перевіряє його текст і при необхідності відразу ж погоджує з платником (наказодавцем) можливі зміни. Дотримання термінів в акредитивній операції має велике значення. Початком дії акредитива вважається дата його відкриття. Акредитив повинен бути вказаний строк подання документів після відвантаження. Уніфіковані правила встановлюють, що в іншому випадку банки не приймають документи, подані ним пізніше ніж через 21 день після дати відвантаження. Іноді акредитив містить і інші терміни, пов'язані з операції.
Для використання акредитива бенефіціар (платник) повинен представити до виконуючого банку документи, підтверджуючі виконання всіх умов акредитива. Це може відбутися тільки після виконання поставки, оскільки вони зазвичай включають також і транспортний документ. Передумовою платежу є передача документів в повному обсязі, бездоганному стані і у встановлений акредитивом термін.
Банк перевіряє документи у розумний строк, але не пізніше ніж протягом семи робочих днів після отримання, після чого при відсутності зауважень кредитує рахунок бенефіціара. Виконуючий банк відсилає документи банку-емітенту і одночасно на суму платежу бенефіціару дебетує його кореспондентський рахунок. Відшкодування може бути отримано і в іншому, заздалегідь визначеному банку, так званому "рамбурсной банку", який зазвичай пов'язаний кореспондентськими відносинами з банком-емітентом і банком, що підтвердив акредитив. Положення про безготівкові розрахунки покладає на виконуючий банк обов'язок перевіряти при виплаті по акредитиву дотримання платником всіх умов акредитива, правильність оформлення реєстру рахунків, відповідність підписів і друку заявленим зразкам, а також наявність належної акцептной написи, якщо умовами акредитива передбачено акцепт уповноваженого одержувача.
Якщо при перевірці надійшли до нього документів банк-емітент встановить, що вони мають відхилення від умов акредитива, вона на свій розсуд може запропонувати приказодателю (клієнту) прийняти їх, незважаючи на розбіжності (наприклад, якщо вони несуттєві). При відсутності згоди останнього на це він протягом семи днів інформує про виявлені невідповідності підтвердив банк, повертає документи і має право вимагати відшкодування раніше дебетувати суми з відсотками.
Уніфіковані правила докладно описують деякі документи, найбільш часто фігурують в умовах акредитивів: транспортні, страхові, рахунок-фактуру. Так, різних видів транспортних документів присвячується ряд статей. Інші документи розглядаються в загальних рисах. Транспортним документом є документ, що підтверджує факт відвантаження товару, оплачуваної з акредитива. У залежності від шляху, яким товар відправляється, це може бути морський або річковий коносамент, документ на змішані перевезення, залізнична, авіаційна чи автомобільна накладна, поштова квитанція. Представлений по акредитиву комплект документів завжди включає рахунок-фактуру, може включати страховий поліс або сертифікат, а також ваговій та пакувальний листи, сертифікат аналізу та контролю та інші документи. Положення про безготівкові розрахунки спеціально регламентує порядок подання по акредитиву реєстру рахунків. У разі невідповідності даних, що містяться в документах, умовам акредитива, банк не приймає їх, і акредитив втрачає свою якість надійного забезпечення платежу. Тому ретельна перевірка, як платником, так, і одержувачем відповідності документам умов акредитива має першорядне значення.
Акредитив повинен визначати в деталях, які документи і якого змісту будуть вимагатися. За відсутності точних вказівок у цьому відношенні банк приймає документи такими, якими вони представлені, якщо їхні дані не суперечать будь-якому іншому з поданих документів.
Коли у бенефіціара немає можливості усунути виявлені в документах відхилення від умов акредитива, виконуючий банк може погодитися здійснити платіж із застереженням подальшого схвалення документів одержувачем, якщо банк вважає відхилення несерйозними і за умови, що бенефіціар представить гарантію повернення виплачених коштів на першу вимогу. Проте слід мати на увазі, що виплата "із застереженням" пов'язана для платника з певним ризиком, тому що якщо одержувач не прийме документи та виплачена сума буде повернена - можливо, зі сплатою комісії, витрат та пені, - подальша можливість реалізації поставленого товару може виявитися під питанням.
Закриття акредитива у виконуючому банку проводиться: - після закінчення терміну акредитива;
- За заявою бенефіціара про відмову від подальшого використання акредитива до закінчення його терміну;
- За заявою наказодавця про відкликання акредитива або зменшенні його суми (при відкличного акредитива - по односторонньому заяві, а при безвідкличному - за згодою бенефіціара).
Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент. Не використана по акредитиву сума перераховується цьому банку за його вказівкою і повертається їм на рахунок платника. Всі подальші претензії з основного договору між сторонами по суті самої поставки товару (надання послуг) розглядаються сторонами безпосередньо без участі банків. При здійсненні виконуючим банком платежу по акредитиву чи іншої операції у відповідності з його умовами банк-емітент зобов'язаний відшкодувати йому понесені витрати. Витрати по акредитивній операції, які зазвичай покладаються на наказодавця (одержувача), являють собою ряд комісій банку:
- За відкриття акредитива;
- За авізування акредитива без підтвердження;
- За підтвердження акредитива;
- За зміну акредитиву;
- За перевірку документів та виплату з акредитива або акцепт переказного векселя, а також деякі інші витрати, зокрема, поштові.

Схема документообігу при акредитивній формі розрахунків

Платник	4	Одержувач
5 Березня		1
Відділення банку, що обслуговує платника	2	Відділення банку, що обслуговує покупця

Рис. 4 Схема документообігу при акредитивній формі розрахунків
1 - акредитивний заява;
2 - доручення про відкриття акредитива;
3 - повідомлення про відкриття акредитива;
4 - відвантаження продукції і відправка відповідних документів;
5 - пред'явлення реєстру рахунків для негайної оплати.
Акредитив враховують на рахунку 55 "Інші рахунки в банках", субрахунок «Акредитиви».
Акредитив може бути виставлений за рахунок власних коштів та за рахунок банківського кредиту.
Залишок невикористаного акредитива повертають організації-одержувачу і зараховують на розрахунковий рахунок, якщо акредитив виставлений за рахунок власних коштів, або перераховують до погашення заборгованості за позикою, якщо акредитив виставлений за рахунок банківського кредиту.
До недоліків акредитивної форми розрахунків слід віднести заморожування коштів одержувачів на період дії акредитива до його фактичного використання, а також можливість затримки відвантаження продукції платником до надходження акредитива. Разом з тим вона гарантує негайну оплату рахунків платників та сприяє дотриманню розрахунково-платіжної дисципліни.
Суть операції інкасування полягає в прийнятті банком (банком-ремітентом) у суворій відповідності з інструкціями свого клієнта (довірителя) зобов'язання здійснити операції з представленими довірителем документами з метою одержання від платника акцепту і (або) платежу, або видачі комерційних документів проти акцепту і (або ) платежу, або видачі документів на інших умовах.
При здійсненні інкасових операцій банки і їхні клієнти, крім Цивільного кодексу Російської Федерації (ГК РФ) та Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації, керуються Уніфікованими правилами по інкасо, розробленими і затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Інкасо може бути "чистим" і "документарними". Чисте інкасо - це інкасо лише фінансових документів (переказних і простих векселів, чеків, платіжних розписок і інших подібних документів, що використовуються для отримання платежів), коли перераховані фінансові документи не супроводжуються документами комерційними. До числа останніх належать рахунки, транспортні та страхові документи, документи про право власності і будь-які інші документи, які не є фінансовими. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжуваних комерційними документами, а також інкасо тільки комерційних документів.
Учасниками операції документарного інкасо є: довіритель - клієнт банку, що доручає йому проведення інкасової операції;
банк-емітент (у міжнародному обороті "банк-ремітент") - банк, якому довіритель доручає отримання (інкасування) платежу від одержувача;
виконуючий (інкасуючий) банк - банк, залучений банком-емітентом для виконання інкасового доручення клієнта;
платник - особа, якій повинні бути представлені для оплати документи згідно інкасовому дорученням.
Інкасування платежу від одержувача може проводитися різними шляхами. Розглянемо їх детально:
1. Документи проти платежу. Виконуючий банк повинен вручити документи одержувачу тільки проти негайної оплати. На практиці деякі одержувачі утримуються від прийняття документів та платежу до прибуття товару, якщо в договорі купівлі-продажу не погоджено, що оплата повинна послідувати при першому пред'явленні документів. Тому необхідно мати відповідне умова в договорі і включати його до інкасового доручення.
2. Документи проти акцепту. Виконуючий банк може вручити документи тільки проти акцепту платником переказного векселя строком на визначену кількість днів від пред'явлення або на певний день (вексель "на стільки-то днів від пред'явлення" або "строковий вексель"). У цьому випадку одержувач може перепродати отриманий товар і використовувати виручені кошти для оплати векселя у встановлений термін. Продавець, таким чином, надає покупцеві відстрочку платежу, отримуючи в забезпечення акцептований переказний вексель. Однак протягом терміну векселя він несе ризик неплатежу, а також вимагати від покупця додаткової гарантії оплати векселя з боку третьої особи, переважно банку, у формі вексельного поручительства (авалю або банківської гарантії). У інкасовому дорученні зазвичай вказується, чи повинен бути здійснений протест векселя в неплатежі. Без такої вказівки виконуючий банк робити цього не зобов'язаний.
3. Документи проти листа про прийняття зобов'язання. Виконуючий банк передає документи одержувачеві проти листи-зобов'язання (гарантійного листа), текст якого становить банк-емітент або довіритель (продавець). Цим листом платник приймає на себе зобов'язання оплатити суму інкасо у встановлений термін. Перевага при цьому віддається гарантії банку, якщо тільки платник не є абсолютно надійним.
При виконанні інкасового доручення на банки не покладається обов'язки з перевірки документів, наданих їм довірителем для відсилання одержувачу. Вони повинні тільки упевнитися за зовнішніми ознаками відповідно отриманих документів, перерахованих в інкасовому дорученні. Про відсутність будь-якого документа або про виявлене невідповідність банк негайно сповіщає довірителя і, якщо недолік не усунений, банк має право повернути документи без виконання. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони були отримані. За наслідки, що виникають із-за затримки, втрат, перекручувань або помилок в дорозі або при передачі засобами зв'язку, банки, що беруть участь у розрахунках по інкасо, не несуть ніяких зобов'язань і відповідальності. Операції розрахунків за інкасо включає три основні фази:
1. Інкасове доручення довірителя (продавця).
2. Пересилання інкасового доручення банку-емітента виконуючому банку.
3. Іінкассірованіе суми платежу виконуючим банком. Розглянемо ці фази докладно:
1. Інкасове доручення довірителя. Після відправки товару продавець отримує відповідний транспортний документ, який він передає разом з іншими передбаченими договором купівлі-продажу документами (рахунок-фактура, страховий сертифікат тощо) своєму банку для направлення на інкасо одержувачу. Для оформлення інкасового доручення банки зазвичай користуються розробленими ними формулярами. Це забезпечує надійність проведення операції, так як в подальшому беруть участь у ній банки дотримуються тільки доручення.
2. Пересилання інкасового доручення виконуючому банку. Банк-емітент, упевнившись за зовнішніми ознаками відповідно отриманих від клієнта документів, перерахованих в інкасовому дорученні, направляє їх з необхідними інструкціями виконуючому банку (банку платника).
3. Інкасування платежу та перекладів виручки. При інкасо з умовою "документи проти платежу" платник оплачує документи, і виконуючий банк негайно направляє виручку банку-емітента, який зараховує її на рахунок клієнта.
При інкасо за схемою "документи проти акцепту" платник акцептує отриманий з документами переказний вексель; в залежності від вказівки в інкасовому дорученні акцепт залишається у виконуючому банку або повертається банку-емітенту. В останньому випадку продавець може врахувати вексель або доручити інкасувати суму при настанні терміну платежу.
Вимога платежу має бути пред'явлено не пізніше дня настання терміну платежу. Часткові платежі допускаються тільки у випадках, коли це встановлено банківськими правилами або за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні. Виконуючий банк повинен представити документи платнику для оплати або акцепту негайно після отримання інкасового доручення. Він має право утримати з інкасованих сум належне йому винагороду та відшкодування витрат.
Якщо платіж та (або) акцепт не отримано, виконуючий банк негайно сповіщає про причини цього банк-емітент, який відповідно інформує клієнта і запитує подальші вказівки. Виконуючий банк має право повернути документи банку-емітенту, якщо він не отримає від нього вказівок щодо подальших дій у розумний строк або у строк, встановлений банківськими правилами. Для забезпечення бездоганного здійснення інкасової операції сторони за договором купівлі-продажу повинні передбачити в його тексті детально всі її умови, зокрема, основні елементи обраного виду інкасо.
У разі невиконання або неналежного виконання інкасового доручення клієнта банк-емітент несе перед ним відповідальність на підставах і в розмірі, передбачених законом для випадків порушення зобов'язань. Якщо при виконанні інкасового доручення виконуючий банк порушив правила здійснення розрахункових операцій, відповідальність перед довірителем може бути покладена на цей банк.
Відповідно до домовленості сторін при укладенні договору купівлі-продажу з розрахунком по інкасо в інкасовому дорученні визначається, за чий рахунок відноситься комісія і (або) витрати по інкасо (формуляри інкасового доручення передбачають різні можливості).
Якщо, незважаючи на вказівку в інкасовому дорученні, платник відмовляється від оплати комісії і (або) видатків, вони можуть бути віднесені на рахунок довірителя, і банк має право стягнути їх з виручки. Розміри банківської комісії визначаються чинними тарифами банків. Вони включають в основному:
- Збори за видачу документів проти платежу або акцепту;
- Збори за звільнення партій товару, коли вони адресовані банку або експедиторові у розпорядження банку;
- Збори за отримання платежу по акцепту при настанні терміну.
Платіжні доручення використовуються організаціями для розрахунків за продукцію і послуги, розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування та ін Їх можна застосовувати в межах одного міста і іногородніх розрахунках.
Платіжне доручення є розпорядження власника рахунку банку на перерахування грошових коштів з його розрахункового рахунку на рахунок отримувача грошей. У ньому обов'язково вказують призначення які підлягають перерахуванню сум.
Платіжне доручення передається в установу банку платника в порядку наступного акцепту після одержання одержувачем товарно-матеріальних цінностей або наданих йому послуг. Разом з тим він може виписуватися і для попередньої оплати рахунків платників. Під попередньою оплатою розуміють оплату товарів або наданих послуг, готових до відвантаження (надання) одержувачем відразу після отримання платежу і відвантажених (надаються) не пізніше 3 робочих днів з дня отримання платежу.
Платіжні доручення оформляють, як правило, на суму не менше граничної величини, встановленої для банківських операцій по безготівковому розрахунку. Платежі менш цієї суми здійснюють зазвичай поштовими переказами. Не обмежується сума переказів на ім'я окремих громадян належних особисто їм коштів на ім'я інших організацій, де немає кредитних установ.
При розрахунках платіжними дорученнями (перекладами) операції з розрахунку у платників і покупців відображають на рахунках бухгалтерського обліку таким чином, як і при розрахунках платіжними дорученнями-вимогами.
Розрахунки чеками в останні роки все ширше використовується при одногородних розрахунках (особливо для розрахунків з транспортними організаціями).
Розрізняють чеки з лімітованих і нелімітованих чекових книжок. Лімітовані чекові книжки видаються для розрахунків тільки з одним платником або підрядником. Сума ліміту і термін дії книжки повинні бути обмежені.
Згідно зі ст. 877 ГК РФ, чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю. При цьому в якості платника за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставлення чеків. Основні реквізити чека такі:
1. Найменування "чек", включене в текст документа,
2. Доручення платнику виплатити певну грошову суму.
3. Найменування платника і вказівка ​​рахунку, з якого повинен бути здійснений платіж.
4. Зазначення валюти платежу.
5. Зазначення дати і місця складання чека.
6. Підпис особи, що чек, - чекодавця. Як і у випадку векселі, відсутність у документі будь-якого із зазначених реквізитів позбавляє його сили чека.
Чек може передаватися по індосаменту, причому при оплаті индоссированного чека платник зобов'язаний перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів. При цьому індосамент, вчинений платником, є недійсним, що покликане не допустити появу в обігу вже оплачених банком чеків. Особа, яка володіє переказними чеком, отриманим за індосаментом, вважається його законним власником, якщо вона засновує своє право на безперервному ряді індосаментів.
Платіж за чеком може бути гарантований повністю або частково через аваль. У відношенні авалю діють правила, подібні до діючих відносно векселя. Те ж відноситься і до наслідків відмови від оплати чека, який повинен бути посвідчений:
- Вчиненням нотаріусом протесту;
- Відміткою платника на чеку про відмову в його оплаті із зазначенням дати подання чека до оплати;
- Відміткою інкасуючого банку із зазначенням дати про те, що чек своєчасно виставлений і не оплачений.
У разі відмови платника від оплати чека чекодержатель має право за своїм вибором пред'явити позов до одного, кількох чи до всіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцю, авалістів, индоссантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність. У цьому випадку чекодержатель має право вимагати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також відсотків відповідно до встановлених санкціями за прострочення у виконанні грошового зобов'язання згідно з п. 1 ст. 395 ГК РФ.
Розрахунки в порядку планових платежів здійснюється в тих випадках, коли між платниками і одержувачами склалися стійкі господарські та розрахункові відносини, а поставки носять регулярний характер. Сутність даної форми полягає в тому, що одержувач сплачує вступник товар рівними сумами в терміни, встановлені угодою між платниками і одержувачами (як правило, не рідше ніж через 5 днів). Розрахункові документи при даній формі розрахунків можуть виписуватися як одержувачем (платіжні доручення-вимоги), так і платником (доручення, чеки). Сторони періодично уточнюють стан розрахунків і на підставі фактичного відпуску товарів проводять перерахунок. Розрахунки уточнюють один раз у 5, 10 або 15 днів, але не рідше ніж через 30 днів.
Розрахунки в порядку планових платежів дозволяють значно зменшити обсяг облікової та фінансової роботи, оскільки відпадає необхідність контролю за оплатою кожного окремого платіжного документа.
1.3. Вплив дебіторської заборгованості на фінансові
результати підприємства і методика управління дебіторською
заборгованістю
Недолік оборотних коштів, з одного боку, і надлишок погано ліквідних товарів, з іншого боку, призводять до неліквідності балансу підприємства, тобто до того стану, коли підприємство не може швидко (або хоча б в строк) повернути борги своїм кредиторам. Пасивна частина балансу підприємства, сформована кредиторською заборгованістю, виявляється "забезпеченої" в активі або неліквідним товаром, або дебіторською заборгованістю.
Згідно зі ст. 410 ЦК РФ можливе припинення зобов'язання повністю або частково шляхом заліку зустрічної вимоги до боржника. Для того щоб залік зустрічних вимог був можливий, необхідно, щоб зачитуємо вимоги задовольняли таким умовам:
- Необхідно забезпечити встречности вимог;
- Необхідно забезпечити однорідність вимог. Наприклад, обидві вимоги повинні бути грошовими або обидва повинні бути товарними. Причому за загальним правилом обставини походження вимог у цьому випадку не грають ніякої ролі;
- Необхідно, щоб терміни виконання зачитуємо вимог або були вже наступними, або були визначені як "до запитання". Слід зауважити, що якщо термін виконання вимоги не вказаний, він вважається "до запитання", а також не можна зарахувати вимоги, якщо хоча б для одного з них термін настане в майбутньому;
- Необхідно волевиявлення хоча б однієї із сторін заліку. Законодавство не передбачає в обов'язковому порядку згода двох сторін заліку. Норма про достатність волевиявлення одного боку є імперативною, і будь-яка угода сторін про неприпустимість заліку зустрічних вимог без згоди контрагента мізерно. Хоча обопільне волевиявлення, укладену договором заліку, буде тільки вітатися;
- Необхідно, щоб зачитуємо вимоги були дійсними, тобто не були б фіктивними, вигаданими або удаваними. Також необхідно звернути увагу, щоб по зачитуємо вимогам ще не минули строки позовної давності, або пресекательние терміни, передбачені законодавством або договором, з якого дана вимога випливає. Коли закінчуються терміни пресекательной давності, вимога стає недійсним. Коли ж мова йде про закінчення строків позовної давності, це ще не означає недійсності вимоги, однак угода заліку в цьому випадку недопустима на підставі ст. 411 ГК РФ. Договірні відносини в переважній більшості передбачають умова попередньої оплати договірних зобов'язань, однак, якщо такий пункт у договорі відсутня, оплата товарів, робіт послуг не збігається за часом з їх наданням, а виробляється пізніше. Такі взаємовідносини між одержувачем і платником називаються комерційним кредитуванням.
З одного боку, комерційне кредитування дозволяє збільшити обсяг виробництва і реалізації товарів, але, з іншого боку, у платника виникає ряд проблем, таких, як нестача оборотних коштів, неплатежі, складність контролю за несвоєчасністю отримання платежів, можливість появи сумнівних боргів. Таких проблем можна уникнути за допомогою факторингу.
Основним документом, що регулює факторингові операції, є Цивільний кодекс РФ, яким передбачені досить докладні правила, що регулюють ці відносини.
Крім договору факторингу, Цивільним кодексом РФ регулюються також відносини цесії (операції з відступлення вимоги). Цессія на відміну від договору факторингу, використовуваного у підприємницькій діяльності, носить загальногромадянський характер і має більш широке застосування. Загальним правилом для цесії є перехід права первісного кредитора до нового кредитора у тому обсязі і на тих умовах, які існували до моменту переходу права. Інше може бути передбачено законом або договором. Обсяг же грошових вимог, ПВ факторові, може бути різним і повинен бути чітко визначений у договорі. Відмінною рисою договору факторингу є і передбачена законом можливість поступки права на отримання грошових коштів, яке виникне в майбутньому.
Таким чином, ряд правил про цесії поширюється на факторинг (наприклад, щодо форми договору факторингу), у той час як зворотній залежності немає.
При вексельної оплати вступників ресурсів або продукції, що продається (робіт, послуг) можуть використовуватися прості і перекладні векселі.
Простий вексель - це письмове боргове грошове зобов'язання однієї сторони (векселедавця) сплатити певну суму грошей після настання строку платежу іншій стороні (векселедержателю) за вчиненим торговельних угодах або на сплату за виконані роботи або надані послуги. У ньому вказують місце і дату видачі, суму зобов'язання у цілому або з виділенням зобов'язання з виплати відсотків, термін і місце платежу, найменування одержувача, підпис векселедавця.
Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. Цей документ перетворюється у боргове зобов'язання після його акцепту трасатом. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель може використовуватися неодноразово, тим самим, виконуючи функцію універсального кредитно-розрахункового документа. Істотно прискорює обіг коштів облік (дисконтування) векселів у банках. У цьому випадку векселедержатель за допомогою індосаменту передає вексель банку до настання терміну платежу і отримує вексельну суму за вирахуванням облікового відсотка на користь банку, званого дисконтом.
У розвитку вексельного обігу в країні істотна роль постанови Уряду від 26 вересня 2000 р. № 1024, відповідно до якого з 1 листопада 2000 р. в господарський оборот впроваджені єдині зразки бланків для простого і переказного векселя. Зазначені бланки можуть застосовуватися при укладенні господарських договорів на строк не більше 180 днів.
Постановою рекомендовано Центральному банку РФ використовувати для проведення переоблікові операцій векселі, і доручено подати Уряду РФ дані про врахованих комерційними банками векселі небанківських установ, але не погашених в строк. Передбачені прискорені процедури позачергового судового розгляду позовів про погашення боргових зобов'язань, оформлених векселями. В даний час облік розрахунків з використанням векселів в одержувача векселя рекомендується здійснювати за спрощеною схемою на тих же рахунках, на яких відображаються розрахунки без використання векселів. Виділення розрахунків з використанням векселів здійснюється в аналітичному обліку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ розрахунок дебіторської та кредиторської ХАРАКТЕРУ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ГЕЛЕУМ-ДИЗАЙН»
2.1. Організаційна характеристика ТОВ «Гелеум-Дизайн»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелеум-Дизайн», іменоване надалі ТОВ «Гелеум-Дизайн», створено у відповідність з Федеральним законом від 08.02.1998 року № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю».
ТОВ «Гелеум-Дизайн» керується у своїй діяльності Цивільним кодексом Російської Федерації, Федеральним законом від 08.02.1998 року № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», а також цим Статутом. ТОВ «Гелеум-Дизайн» володіє правами юридичної особи з моменту його державної реєстрації в установленому порядку, має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку і штамп зі своїм найменуванням та зазначенням місця знаходження ТОВ «Гелеум-Дизайн», бланки встановленого зразка, товарний знак і знаки обслуговування.
ТОВ «Гелеум-Дизайн» має у власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді і арбітражі.
Товариство має цивільні права і несе цивільні обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених федеральними законами, у відповідності з метою і предметом діяльності.
ТОВ «Гелеум-Дизайн» несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном і не відповідає за зобов'язаннями свого засновника.
Засновник ТОВ «Гелеум-Дизайн» не відповідає за його зобов'язаннями і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Гелеум-Дизайн», у межах вартості внесеного ним вкладу.
У разі неспроможності (банкрутства) ТОВ «Гелеум-Дизайн» з вини засновника або з вини інших осіб, які мають право давати обов'язкові для ТОВ «Гелеум-Дизайн» вказівки або іншим чином має можливість визначати його дії, на зазначеного засновника або інших осіб в разі недостатності майна ТОВ «Гелеум-Дизайн» може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Російська Федерація, суб'єкти Російської Федерації та муніципальні освіти не несуть відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Гелеум-Дизайн», так само як і суспільство не несе відповідальності за зобов'язаннями Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації і муніципальних утворень.
Основною метою створення ТОВ «Гелеум-Дизайн» є здійснення комерційної діяльності для отримання прибутку.
Предметом діяльності ТОВ «Гелеум-Дизайн» є:
- Виробництво та реалізація будматеріалів, збірно-розбірних будов.
- Продаж лісу, лісопиляння, деревообробка;
- Будівництво об'єктів промислового і цивільного призначення, виконання будівельно-монтажних робіт;
- Підготовча робота на будівельному майданчику;
- Зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд,
- Консультаційні послуги в галузі будівництва і нерухомості;
- Будівництво, реконструкція і ремонт житлових та нежитлових приміщень;
Види діяльності, що потребують ліцензування, ТОВ «Гелеум-Дизайн» здійснює тільки після отримання відповідних ліцензій.
В даний час найбільш розвинене виробництво і транспортування віконних і дверних блоків, від якого підприємство отримує найбільший прибуток і підрядні будівельно-відновлювальні роботи.

Виробнича структура ТОВ «Гелеум-Дизайн»
SHAPE \ * MERGEFORMAT

Головний інженер

Заст. директора з капітального будівництва

ПСУ 1. Начальник ПСУ 2. Електрик 3. Оператор інертних матеріалів 4. Диспетчер ПСУ 5. Менеджер з продажу будівельного матеріалу

1. Гол. енергетик 2. Охорона праці

МТО Інженер МТО

ПТО 1. Заст. директора з економіки 2. Начальник ПТО 3. Інженер ПТО

Відділ головного механіка 1. Головний механік 2. Диспетчер автотранспорту

1. Начальник ділянки 2. Виробник робіт № 1 3. Виконавець робіт № 2 4. Виробник робіт № 3 5. Виконавець робіт № 4 6. Майстер № 1 7. Майстер № 2

Водії легкового автотранспорту: 1.Водій № 1 2. Водій № 2 3. Водій № 3

Водії вантажного автотранспорту: 1.Водій № 1 2. Водій № 2 3. Водій № 3 4. Водій № 4 5. Водій № 5

Директор

Бухгалтерський відділ 1.Гл.Бухгалтер 2.Бухгалтер 3.Бухгалтер матеріального столу 4.Бухгалтер-касир

Рис.5
Як видно з наведеного вище малюнка, на чолі виробничої структури підприємства стоїть директор підприємства. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходяться три заступники - заступник по капітальному будівництву, головний бухгалтер та головний інженер. У свою чергу кожен з них має свою ієрархію підлеглих. Заступнику з капітального будівництва підпорядковується ПСУ (виробничо-будівельний вузол), в функції якого входить безпосереднє виробництво віконних і дверних блоків, лісопиляння. Головному інженеру підкоряться, МТО (матеріально-технічний відділ), головний енергетик і охорона праці, ПТО (планово-технічний відділ), відділ головного механіка й начальник дільниці. До обов'язків головного інженера входить координація діяльності компанії пов'язана з виробничим процесом. МТО відповідає за своєчасних ремонт техніки, оснащення її всіма необхідними матеріалами, зберігання запасних частин та іншого інвентарю необхідного для виробництва. У коло обов'язків головного енергетика входить забезпечення підприємства енергетичними ресурсами, зокрема електроенергією. Керівник відділу з охорони праці зобов'язаний приводити у відповідність з науковими рекомендаціями умови праці на підприємстві, своєчасно проводити інструктаж з техніки безпеки. Основним завданням ПТО є прогнозування положення ринку будівництва і будівельних матеріалів, а також розробка графіків будівництва, планів завантаженості потужностей та іншої планово-нормативної документації. Відділ головного механіка призначений для підтримки працездатності транспортних засобів і своєчасному технічному огляді бетоновозів. В обов'язки начальників ділянок входить координація дій майстрів на місці, які у свою чергу проводять інструктаж і контроль діяльності виконавців робіт. Діяльність начальників ділянок регламентується планово-нормативними документами, розробленими в ПТО. У свою чергу, начальники ділянок можуть вносити корективи в ці документи шляхом надання необхідної інформації та її обгрунтування у ПТО.
У підпорядкуванні відділу головного механіка знаходяться водії легкового автотранспорту, водії вантажного автотранспорту, Автокранівники і водій-експедитор. У коло обов'язків водіїв легкового автотранспорту входить доставка легковагих вантажів по місту зі складу, виїзд на місця будівельних об'єктів. Водії вантажного автотранспорту повинні доставляти вантажі на будівельні об'єкти.
Заступник директора по суспільних питаннях відповідає за зв'язок організації з зовнішнім середовищем. У його компетенцію входить коло питань пов'язаних з презентацією нової продукції, рекламна діяльність, зв'язок з пресою.
В даний час штат співробітників ТОВ «Гелеум-Дизайн» укомплектований усіма необхідними співробітниками. Директор, його заступники та менеджери організації мають вищу освіту. Виконавці на місцях пройшли спеціальну підготовку і мають всі необхідні навички роботи.
У постійному штаті співробітників налічується більше 64 чоловік. Підприємства також укладає договори підрядів на будівельні та інші роботи, що тимчасово збільшує кількість працівників на балансі підприємства. Плинність кадрів дуже мала і знаходиться в межах норми. Співробітники підприємства тісно контактують один з одним; переважає неформальний тип взаємовідносин, що призводить до сприятливого клімату всередині організації. Підприємство займається також і підвищенням рівня професіоналізму своїх співробітників, у зв'язку з чим час від часу відправляє їх на курси підвищення кваліфікації.
Вищим органом управління ТОВ «Гелеум-Дизайн» є його засновник, який керує діяльністю товариства відповідно до законодавства та цього Статуту.
До виключної компетенції засновника ТОВ «Гелеум-Дизайн» відносяться:
- Визначення основних напрямків діяльності підприємства, а також ухвалення рішення про участь в асоціаціях та інших об'єднаннях комерційних організацій;
- Зміна Статуту, в тому числі зміна розміру статутного капіталу;
- Обрання директора і дострокове припинення його повноважень; укладення договору з директором;
- Обрання та дострокове припинення повноважень ревізійної комісії (ревізора);
- Затвердження річних звітів та річних бухгалтерських балансів;
- Прийняття рішення про розподіл чистого прибутку, визначення порядку покриття збитків;
- Затвердження (прийняття) документів, що регулюють внутрішню діяльність;
- Призначення аудиторської перевірки, затвердження аудитора і визначення розміру оплати його послуг;
- Прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію;
- Призначення ліквідаційної комісії і затвердження ліквідаційних балансів;
- Прийняття рішень про внесення засновником вкладу у майно товариства;
- Вирішення інших питань, передбачених законодавством та цим Статутом
Керівництво поточною діяльністю ТОВ «Гелеум-Дизайн» здійснюється одноосібним виконавчим органом - директором.
Директор ТОВ «Гелеум-Дизайн» призначається засновником товариства на строк не менше двох років.
Директор:
- Без довіреності діє від імені товариства, в тому числі представляє його інтереси і робить угоди;
- Видає доручення на право представництва від імені організації, в тому числі довіреності з правом передоручення;
- Забезпечує виконання поточних і перспективних планів ТОВ «Гелеум-Дизайн»;
- Видає накази про призначення на посади працівників, про їх переведення і звільнення, застосовує заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;
- Приймає рішення і видає накази з оперативних питань діяльності організації, обов'язкові для виконання працівниками;
- Забезпечує необхідні умови праці працівникам, що відповідають вимогам безпеки та гігієни у відповідності з кодексом законів про працю Російської Федерації;
Права і обов'язки директора, порядок здійснення ним повноважень з управління ТОВ «Гелеум-Дизайн» встановлюються договором, укладеним між суспільством і директором.
Структура управління ТОВ «Гелеум-Дизайн» є лінійною. На це вказує той факт, що директору підпорядковуються його заступники, головний бухгалтер, головний інженер, а ним у свою чергу виконавці на місцях, що повністю відповідає опису лінійної структури управління. Так, головному бухгалтеру підпорядковується відділ бухгалтерії, у підпорядкуванні головного інженера знаходиться МТО, а зокрема інженер МТО, заступнику з капітального будівництва підпорядковується безпосередній виконавець - ПСУ. Оскільки структура управління є лінійною, то зв'язків між службами практично немає, оскільки у них дуже мало точок дотику. Наприклад, головний бухгалтер та головний інженер мають мало спільних виробничих інтересів у зв'язку зі своєю специфічною діяльністю. Зв'язки між службами встановлені посадовими інструкціями, а також іншими документами нормативного характеру. Координація діяльності на підприємстві відбувається на пряму між відділами, що скорочує час для прийняття рішення. З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що відносини між відділами носять в основному неофіційний характер.
Статутний капітал є основним джерелом формування власних коштів підприємства і становить сукупність засобів, спочатку вкладених у підприємство його власником. Статутний капітал ТОВ «Гелеум-Дизайн» становить 60500 рублів.
Ефективне господарювання передбачає постійне вивчення показників роботи підприємства. У процесі оперативного аналізу торгової діяльності вивчають і оцінюють показники, які характеризують, з одного боку, результат - прибуток і товарообіг, а з іншого, ресурси і витрати - матеріально-технічна база, оборотний капітал, трудові ресурси, витрати обігу. Це означає, що аналітична робота повинна базуватися на системі показників. Основні показники роботи підприємства наведені нижче у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Основні показники роботи ТОВ «Гелеум-Дизайн»

Показники	2005, тис. руб.	2006, тис.руб.	2006 у% до 2005
1	2	3	4
1. Виручка від продажів	9932	10277	103,5
2. Витрати	1949	1968	101,7
3. Прибуток (збиток)	405	439	108,4
4. Рентабельність,%	0,21	0,22	105,6
5. Основні засоби	5516,7	4687,1	85,1
6. Фондовіддача, грн. / руб.	1,8	2,1	117,1
7. Фондоозброєність, грн. / чол	74,6	70,1	94,1
8. Фондомісткість, грн. / руб.	0,55	0,45	82,1
9. Оборотні кошти	1097,9	2735	249,1
11. Число оборотів, об.	39,7	95,8	241,3
12. Коефіцієнт закріплення, руб. / руб.	0,11	0,27	245,4
13. Чисельність працівників, чол.	74	67	90,5
14. Фонд оплати праці	1025	1650	161,7
15.Среднемесячная заробітна плата, руб.	1385,1	2463,8	178,7
16. Продуктивність праці, грн. / чол.	134,2	153,4	114,4

З таблиці 2.1.1 видно, що за досліджуваний період спостерігається зростання багатьох фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства. Збільшилася продуктивність праці на 1,1%; виручка від продажів у порівнянні з попереднім роком зросла на 345 тис. руб.; Знизилася фондоозброєність з 74,6 руб. / чол, в 2005 році до 70,1 руб. / чол, в 2006 році; частка основних засобів у валюті балансу зменшилася на 8,5%, а також коефіцієнт оновлення основних засобів з 0,11 грн. / руб. у 2005 році до 0,27 грн. / руб. у 2006 році.
Здійснення діяльності будь-якого підприємства можливе на основі функціонування вкладеного капіталу. Авансований капітал включає в себе основні та оборотні кошти. Склад капіталу залежить від сфери діяльності - у торгівлі у складі оборотного капіталу висока питома вага коштів у товарних запасах.
Основні засоби і трудові ресурси - важливі елементи виробничого процесу будь-якої структурно-правової організації. Ефективне їх використання дає великий економічний ефект. У будь-якому виробництві повинен відбуватися безперервний процес заміни старих основних засобів новими, процес їхнього відновлення, що створює основу для подальшого підвищення ефективності виробництва.
Для оцінки господарської та підприємницької діяльності необхідно проаналізувати стан та ефективність використання оборотних коштів підприємства. Основні засоби обліковуються та аналізуються у вартісному і натуральному виразах.
Результати роботи підприємства залежать не тільки від загального розміру фондів, але і від їх структури. Відношення окремих видів основних фондів до загальної їх вартості визначає структуру основних фондів.
Структура основних засобів підприємства представлена ​​у таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.
Склад і структура основних засобів Т