Хвороба Крона - запальне рецидивуюче захворювання, що характеризується переважно гранульоматозними, некротичних-виразковими і рубцево-стснозірующімі процесами в стінці травного тракту, що носять зазвичай обмежений, сегментарний характер.
Етіологія і патогенез. Поки залишаються невідомими. Мабуть, найбільш імовірною причиною захворювання є вірусне, а також вторинне бактеріальне ураження кишечнику на тлі імунної сенсибілізації організму.
Патологоанатомічна картина. Частіше уражається дистальний ділянку клубової кишки протягом 15-20 см ізольовано або в поєднанні з ураженням сліпий та інших відділів товстої кишки. Характерна наявність досить чіткої межі між зміненими і незміненими ділянками кишки. Стінка кишки набрякла, під серозним покровом видно білі горбки (гранульоми). Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, відзначаються явища лімфостазу в підслизовому шарі. На поверхні слизової оболонки видно ділянки некрозу, виразки, а при тривалому перебігу захворювання - рубці, нерідко звужують просвіт кишки, і ділянки атрофії слизової оболонки. Мікроскопічне дослідження виявляє набряк стінки кишки, гіперплазію лімфоїдних фолікулів, утворення гранульом, переважно складаються зі своєрідних гігантських і епітеліоїдних клітин. У важких випадках утворюються абсцеси у стінці кишки, внутрішні та зовнішні нориці.
Клінічна картина. Клініка хвороби Крона дуже варіабельна і багато в чому залежить від локалізації та гостроти процесу.
Гостра форма хвороби проявляється різкими болями в животі (частіше у правій здухвинній ділянці), блювотою, проносами, високою температурою тіла і по клінічній картині найчастіше нагадує гострий апендицит. Хронічні форми захворювання проявляються болями в животі, проносами з наявністю у випорожненнях слизу і гною, метеоризмом, схудненням, нерідко субфебрилітетом. При пальпації живота виявляється болючість над зоною поразки, нерідко резистентність черевної стінки. Іноді вдається пальпувати ригідну і хворобливу частини кишки або запальні конгломерати в цій області. При ураженні товстої кишки часто виявляються зміни слизової оболонки та шкіри в області ануса (набряки, тріщини, виразки, рецидивуючі абсцеси, нориці). Позакишкові проявами хвороби є артрити, ірити, вузлова еритема.
При дослідженні крові нерідко виявляється анемія, у період загострення захворювання - нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, в ряді випадків - гіпопротеїнемія. При рентгенологічному дослідженні визначаються потовщення складок слизової оболонки ураженої ділянки внаслідок запального набряку, зернистість рельєфу з дрібними дефектами наповнення, в типових випадках - характерне шнуровідние звуження дистального ділянки клубової кишки (симптом струни). Поразки товстої кишки останнім часом діагностуються частіше завдяки використанню колоноскопії і прицільної біопсії з наступним гістологічним дослідженням біоптатів.
Перебіг і ускладнення. Початок захворювання може бути гострим з подальшим переходом у хронічну форму або (частіше) хронічним рецидивуючим, повільно прогресуючим. При несприятливому перебігові виникають ускладнення: непрохідність кишечника, яка нерідко має підгострий перебіг з чергуванням періодів погіршення і часткового відновлення прохідності кишки, абсцеси, внутрішні або (рідше) зовнішні нориці; при тривалому перебігу може розвиватися амілоїдоз внутрішніх органів.
Діагноз і диференціальна діагностика. У типових випадках діагноз встановлюють на підставі характерних даних клінічної картини захворювання, результати рентгенологічного дослідження, а при ураженні товстої кишки і шлунку - і ендоскопії з гістологічним дослідженням біоптатів. Диференціальний діагноз у більшості випадків важкий. Гострі форми захворювання нерідко помилково діагностуються як гострий апендицит чи будь-яке інше гостре хірургічне захворювання. На відміну від гострого апендициту при хворобі Крона спостерігається не затримка стільця, а проноси, але ця ознака є ненадійним.
Хронічні форми захворювання слід відрізняти від бактеріальної та амебної дизентерії, балантидіазу, а також від хронічного коліту. При не-специфічному виразковому коліті на відміну від хвороби Крона не промацуючи-ются запальні конгломерати в області ураження кишечнику, нехай-Характерною спонтанне виникнення кишкових свищів, виразкових поразок анальної зони, однак більш часто розвиваються кишкові кровотечі. 0блегчает діагноз колоноскопія. Туберкульоз кишечника також може імітувати хвороба Крона, але він зазвичай розвивається на тлі вираженого легоч-ного процесу як наслідок його генералізації: туберкулінові проби (Пірке і Манту) бувають різко позитивними. Диференціальна діагностика хвороби Крона і пухлин товстої кишки можлива на підставі даних ирриго-і колоноскопії, у сумнівних випадках вдаються до діагностичної лапаратомии.
Лікування. Терапія проводиться звичайно в умовах стаціонару. Призначають дієтичне харчування, мета якого-усунення диспепсії, щадіння слизової оболонки травного тракту, нормалізація білкового і віта-мінного балансу організму. Тому в період загострення рекомендується часте дробове харчування з достатньою кількістю вітамінів, мікроелементів.
Для усунення проносів призначають холіноблокуючу засоби (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат та інші), а також обволікаючі та аяжущіе речовини (як при хронічному ентериті). Корисні препарати травних ферментів: панкреатин, абомін, вітогепатпанкреатін, полі-зим, фестал та ін Болі знімаються холінолітиками або призначенням аналь-гетики. При залізодефіцитній анемії парентерально вводять препарати заліза і вітаміни С, B6, B12, фолієву кислоту. При наявності гіпопротеїнемії виробляють повторні переливання плазми, альбуміну і білкових гідролізатів.
Хворим з високою температурою, множинними виразками, нагноєнням гранульом призначають сульфаніламідні препарати (сульфасалазин по 6 - 8 г на день та ін) або антибіотики широкого спектру дії (оксацилін, не-оміцін та ін.) В особливо важких випадках застосовують кортикостероїдні гормони, проте слід враховувати, що якщо на початку лікування вони сприяють клінічного поліпшення, то потім, після їх відміни, хвороба нерідко протікає з ще більшою активністю. При хронічному перебігу захворювання основне значення має раціональний підбір дієти.
Оперативне лікування проводять хворим з хронічною формою хвороби Крона при відсутності ефекту від консервативного лікування або при виникненні ускладнень.
Хворі з хворобою Крона повинні перебувати на диспансерному обліку. Хоча лікування в більшості випадків і не приводить до одужання, воно полегшує перебіг захворювання і покращує прогноз.