"(З досвіду роботи)
М. І. Печенін, доцент кафедри російської літератури
У статті узагальнено і проаналізовано досвід роботи спецсемінарів на денному та заочному відділеннях факультету російської філології та культури Ярославського державного педагогічного університету в 1996-99 роках. Матеріали даної роботи адресовані не лише викладачам і студентам вузів, а й вчителям літератури середньої школи, які можуть використовувати їх при підготовці до уроків.
Творчість М. Булгакова викликає жвавий інтерес школярів і студентів. Деякі з учасників семінару вже приходять із заздалегідь виношеними, улюбленими темами. І дуже важливо цей інтерес поглибити та розвинути, вміло направивши дослідний пошук студентів.
В даний час семінар за М. Булгаковим може спертися на солідну наукову базу, тому що Булгакознавство (особливо в останні роки) розвивається дуже інтенсивно і плідно. І одна з найважливіших завдань семінару - навчити студентів самостійно працювати з науковою та критичної літературою, долати заідеологізованість булгакознавства минулих років, розглядати життя і творчість великого Майстра і літературу про нього з сучасних позицій. Тому одне із вступних занять присвячено огляду наукової і критичної літератури, де досить детально висвітлюється питання про те, як писати історію питання - найбільш важкий для студентів розділ доповіді. На цьому занятті називаються основні бібліографічні і ті загальні роботи, які всі студенти повинні опрацювати (незалежно від того, яку тему вони виберуть), дається і характеристика основних джерел: публікацій творів та їх чорнових редакцій, листів, щоденників, спогадів і т.д. Але незважаючи на велику кількість і різноманітність наукової літератури про творчість М. Булгакова, багато питань залишаються дослідженими недостатньо або зовсім не дослідженими. Це і дозволяє найкращим спецсемінарскім доповідям переростати в бакалаврські та дипломні роботи і навіть магістерські дисертації.
На одному з перших занять складається графік всієї роботи семінару, що дуже дисциплінує студентів, дається характеристика примірних тем доповідей (в процесі роботи вони можуть змінюватися). Дуже важливо пропонувати студентам теми різного ступеня складності і самостійності: від полурефератівних до суто дослідницьких, самостійних, щоб учасники семінару змогли правильно і усвідомлено вибрати тему, керуючись не тільки своїми інтересами, але й можливостями.
Тематика семінару кожен рік змінюється і оновлюється, але незмінними залишаються чотири великі блоку тем: 1). Особистість. М. Булгакова. 2). Драматургія. 3). Сатира. 4). Романи.
Зупинимося коротко на характеристиці першого блоку тим і основних напрямках розробки доповідей за художніми творами М. Булгакова.
Варіанти доповідей, які розкривають особистість письменника, вельми різноманітні. Ось деякі з них: М. Булгаков у спогадах рідних; М. Булгаков - Тетяна Миколаївна Лаппа; М. Булгаков - Любов Євгенівна Білозерська; М. Булгаков - Олена Сергіївна; М. Булгаков у спогадах письменників і акторів; М. Булгаков і влада ( або: М. Булгаков і Сталін) і т.д. Досить успішно студенти справляються із завданням збору і систематизацією великого і різноманітного матеріалу, важче йде його аналіз. Перевагою ряду доповідей цього циклу є залучення і аналіз художніх текстів. Наприклад, Олена Сергіївна як прототип Маргарити в знаменитому романі, зіставлення історії взаємин письменника з Оленою Сергіївною з тим, як розкривається тема кохання в романі; аналіз п'єси "Батум", причин її створення та заборони постановки на сцені при розробці теми "М. Булгакова та Сталін "і т.д.
При роботі над доповідями трьох інших циклів, тобто над художніми творами письменника, найголовніше завдання - вдосконалення і збагачення навичок самостійного аналізу художнього тексту, вміння зіставляти, різні точки зору та висловлювати власні судження.
Основна увага приділяється питанням поетики, тому що це найбільш важка частина літературознавчого аналізу для початківця дослідника.
Наведемо ряд прикладів. Робота над темою "Сатирична фантастика М. Булгакова 20-х років" передбачає порівняльний аналіз повістей "Дияволіада", "Фатальні яйця" і "Собаче серце", що дозволяє показати зростання і збагачення сатиричного майстерності письменника; все більш тонким і органічним стає з'єднання художньої умовності з зображенням життя у формах самого життя. У доповіді, спеціально присвяченому аналізу "Собачого серця" як вершині сатири М. Булгакова 20-х років, досліджується переростання гумору в сатиру, комічного в трагічне. Одна з основних завдань аналізу повісті - розкриття засобів створення сатири: прийоми сатиричного загострення образів (портрети та мовні характеристики Шарикова і Швондера), комічний ефект, побудований на контрасті нереальності того, що сталося з цілком природним поведінкою персонажів, сатирична гіпербола і фантастичне припущення як один з видів гротеску (за визначенням Ю. Манна), комічна деталь, прийоми езопової мови, пародії і т.д. Аналіз повісті закономірно підводить до виявлення головного політичного підтексту "Собачого серця" - паралелі між ризикованою і безуспішною операцією по олюднювання собаки і революцією 1917 року.
При вивченні своєрідності в романі "Майстер і Маргарита" можливі різні шляхи: можна розглянути образи окремих сатиричних персонажів і засоби їх створення. Але більш проблемним і продуктивним, хоча і більш складним є інший шлях: розкрити систему сатиричної образності, виділивши основні об'єкти сатири (Москва, установи та організації, квартири і магазини), розглянути засоби сатири. Наприклад, зміст і призначення пародії: Берліоз - Авербах, МАССОЛІТ - РАПП, Іван Бездомний - Д. Бідний, О. Безименський і т. д.
Питання про пародії може стати об'єктом самостійного дослідження. Це, перш за все, розгляд пародії як жанру. Так, в доповіді про жанр "Багрового острова" розглядаються такі сатиричні жанри, як пасквіль, памфлет і пародія. Заперечуючи наявність у п'єсі пасквіля, студенти простежують шлях М. Булгакова від памфлету (у фейлетоні "Багряний острів") до пародії у п'єсі з тією ж назвою і доводять, що це не тільки пародія на драматургію і театр його часу, але і на революційні події 1917 року, що так завзято замовчувалося дослідниками до 1991 р. по цілком зрозумілих політичних причин.
Взагалі в тематиці кожного семінару велика увага приділяється питанням жанру і композиції. Наприклад, у доповідях про жанр "Майстра і Маргарити" розглядається своєрідність філософського роману: постановка в ньому вічних, глобальних проблем людського буття (добра і зла, правди і брехні, віри і безвір'я, смерті і безсмертя, пошуків істини і т.д.) . Глибше й точніше дослідити жанрову природу роману допомагає термін, введений М. Бахтіним - меніпея.
При дослідженні композиції "Майстра і Маргарити" розкривається взаємозв'язок і взаємопроникнення трьох просторових і часових пластів через рішення загальних філософських, етичних і соціальних проблем, прийом роману в романі, принцип дзеркальності, проектування проблем і образів один на одного, що об'єднує функція образів-символів і образів -лейтмотивів, своєрідність фіналу, в якому поєднуються різні пласти оповіді.
Поряд з цими досить широкими темами кожен рік студентам пропонуються і досить вузькі, суто дослідницькі теми, пов'язані з вивченням поетики. Так, дуже цікавими доповідями, переросли у дипломні роботи, були дослідження лейтмотивів в "Майстрі і Маргариті" і кольорописі і світлопису в тому ж романі. У роботі про лейтмотив "Майстра і Маргарити" не тільки по-новому, дуже оригінально і самостійно аналізуються ті образи, на які вже звернули увагу літературознавці (спеки, грози, місяця), але і досліджується абсолютно новий пласт роману - слова і фрази-лейтмотиви . Простежуючи за текстом слово-лейтмотив "Пора!", Студентка показує проступають за ним плинність часу, вихід до вічних проблем буття. Дослідження фрази-лейтмотив "Цього не може бути" дозволяє виявити роль її в розкритті конфлікту віри і безвір'я, а також простежити її композиційну роль зв'язку двох пластів роману - реального та ірреального. Інша фраза-лейтмотив "Про боги, боги!", Знаходячи все нові смисли, обростаючи асоціаціями, дає ключ до розуміння багатьох таємниць великого роману.
Тема "кольоропис і світлопис в романі" Майстер і Маргарита "майже не досліджена: якщо за світлопису є окремі спостереження (часом дуже спірні і суб'єктивні), то за кольорописі немає жодної роботи. Тому студентам доводиться йти по" цілині ", самостійно і поглиблено працювати над текстом роману. А між тим звернення до цього, здавалося б, вузькому питання допомагає виявити не тільки глибинні, часом підтекстовий пласти роману, але і краще осягнути деякі секрети майстерності письменника.
У доповідях на цю тему вдало показується багатозначність кольору в романі, його роль у розкритті внутрішнього світу героїв. В одній з таких робіт по-новому, всупереч усталеної традиції, дається трактування сонячного і місячного світла в романі. Студентка доводить, що сонячне світло приносить не радість, а горе, змушує страждати, а місячний - не світло інфернального світу, а світ, який несе героям роману розраду і спокій. Причому звернення до ранніх редакціям та інших творів М. Булгакова збагачує аналіз, робить більш доказовими спостереження і висновки.
Основне завдання доповіді, спеціально присвяченого кольорописі в романі "Майстер і Маргарита", - виявлення символіки основних кольорів, їх відтінків і поєднань, їх семантичної багатозначності. У роботі простежується традиційне використання письменником колірних визначень, що спирається на фольклорні, міфологічні та християнські традиції, на досвід російської літератури XIX-XX століть. Цікаво й тонко, наприклад, досліджено подібність і відмінність кольору у М. Булгакова в порівнянні з його попередниками (Ф. Достоєвський, М. Горький, А. Білий, Л. Андрєєв, Ф. Сологуб та ін.) А з іншого боку автор показує нетрадиційне, особистісне, суб'єктивне, часто асоціативне сприйняття кольору великим письменником. Кількісні підрахунки використання того чи іншого кольору в романі обертаються його якісними характеристиками.
Одне із завдань семінару - навчити студентів вести полеміку. При висвітленні низки тим це стає головною метою доповіді. Наприклад, працюючи над темою "Полеміка навколо образу Воланда в сучасному булгакознавства", студент повинен не лише зіставити численні трактування цього образу, але й визначити своє ставлення до них, висловити свою точку зору на те нове, що з'являється в традиційному образі Сатани.
Розкриваючи тему "Сенс фіналу роману" Майстер і Маргарита ", студенти порівнюють численні трактування питання про те, чому головні герої не заслужили світло, а заслужили спокій, і висловлюють власні судження. А доповідь на тему" М. Булгаков і Художній театр ", у центрі якого - конфлікт драматурга з улюбленим театром, передбачає розгорнуту полеміку з книгою А. Смілянського" Михайло Булгаков у Художньому театрі ", де зроблено спробу повністю виправдати театр і його керівників. Тепер, коли зняті заборони, коли з'явилася можливість широко використовувати архівні матеріали і не боятися сказати гірку правду як про трагедію Майстра, так і трагедії прославленого театру, дана тема набуває особливого змісту і значення. Велике гідність цієї доповіді - широке використання ще не опублікованих матеріалів з архіву МХАТу та Відділу рукописів Державної Російської бібліотеки , що дозволяє більш глибоко і доказово розкрити не тільки особисті і творчі взаємини М. Булгакова з мхатовці, але і сам характер епохи - згубний вплив на мистецтво тоталітарної влади, дає можливість ще яскравіше виявити громадянську мужність М. Булгакова, що ненавидить насильство, не здатного плазувати перед сильними світу цього.
У процесі роботи студенти повинні розвивати і збагачувати навички порівняльного аналізу творів. Іноді це стає головним завданням дослідження. Така, наприклад, тема "Біблійний сюжет у романах М. Булгакова" Майстер і Маргарита "і Ч. Айтматова" Плаха ".
Головне завдання доповіді - зіставлення функцій біблійного сюжету в двох романах (на рівні філософсько-етичної проблематики, композиції, персонажів, мови та стилю), а також порівняння кожного з романів з Біблією (Новим завітом). У роботі виявляється як подібність, так і відмінність у використанні і трактуванні біблійного сюжету у двох письменників. Представляється досить правомірним пояснення різниці інтерпретацій не тільки особистістю самих письменників та їх головних героїв, але й відмінністю епох (30-х і 80-х років XX століття).
Особливо цікаві й актуальні теми, присвячені не просто порівняльного аналізу творів різних авторів, але й дають можливість вивчити питання про "белетризації" класичних творів у тому сучасних "продовженнях". Ця проблема до цих пір залишається практично неопрацьованою. Літературознавці і критики, як і раніше зарозуміло "не помічають" подібного явища в сучасній художній прозі, незважаючи на те, що воно стало дуже масовим і симптоматичним.
Наведемо один приклад розробки даної проблеми в доповіді "Інтерпретація мотивів і образів М. Булгакова в сучасній белетристиці (" Собаче серце "М. Булгакова -" Онук доктора Борменталя "А. Житинського)". Ніхто з булгакознавці не звернув уваги на повість А. Житинського, хоча вона і була опублікована в журналі "Аврора". А між тим зіставлення цих двох повістей, хоча і написаних на різному рівні художньої майстерності, дає можливість побачити сучасність і безсмертя творів великого Майстра, його пророчий дар, справедливість його застережень, вплив "секретів" його майстерності, показати, як творчий діалог з М. Булгаковим збагачує творчість сучасного письменника (аж ніяк не першого плану).
Безсумнівним достоїнством ряду доповідей з сатирі М. Булгакова є розгляд її в контексті російської сатиричної літератури XIX-XX століть. Це, перш за все, питання про традиції М. Гоголя і М. Салтикова-Щедріна, що дозволяє виявити ті витоки, на які спирався М. Булгаков вже в 20-і роки. Покажемо це на розробці теми "Традиції М. Гоголя в ранній творчості М. Булгакова". Вдало в доповіді виділяються ті мотиви і образи, які зближують "Записки на манжетах" з такими гоголівськими творами, як "Ніс" і "Записки божевільного", а ранні сатиричні повісті ("Дияволіада", "Фатальні яйця" і "Собаче серце") з "Вієм" і "Шинеллю". Велика увага в доповіді приділяється тим художнім прийомам, які зближують булгаковські твори з сатирою М. Гоголя: переплетення фантастики з реально-побутовим, гротеск, характер портрета і фіналів і т. д. Значна перевага цієї доповіді - докладний і самостійний аналіз ще не вивченого фейлетону М. Булгакова "Пригоди Чичикова". Інтертекстуальні аналіз фейлетону, виявлення різних рівнів прояву інтертекстуальності в цьому творі дозволяє більш глибоко і оригінально дослідити гоголівські традиції.
До тематики семінару кожен рік включаються теми, присвячені творчій історії творів М. Булгакова.
Завдяки публікаціям останніх років і перш за все книг "Великий канцлер" (1992) та "Невідомий М. Булгаков" (1993), де надруковані деякі ранні редакції роману "Майстер і Маргарита" чи уривки з них, а також, у книзі "М. А. Булгаков. П'єси 20-х років "(1990), що містить ранні редакції ряду п'єс, доторкнутися до творчої історії може і початківець дослідник, який не має можливості працювати в рукописному відділі Російської державної бібліотеки, куди Є. С. Булгакова в 1966 р. передала збереглися ранні редакції творів письменника.
Ретельна і копітка робота над ранніми редакціями, їх зіставлення з канонічним текстом розвиває філологічну спостережливість студентів, збагачує аналіз твору. Так, зіставлення ранніх редакцій "Майстра і Маргарити" з остаточним текстом дозволяє показати, як розвивався і збагачувався задум твору, його система образів, як поступово головними героями ставали Майстер і Маргарита, яких не було у перших варіантах, як змінювалися їхні характери. Наприклад, як від зображення головної героїні кілька цинічною, егоїстичною і навіть вульгарної письменник переходить до створення образу благородної, мужньої і самовідданої жінки, оточеного в романі особливим ореолом любові і поваги.
Вельми цікавим і перспективним є питання про автобіографізм, що дозволяє розкрити деякі риси творчої індивідуальності письменника. Як правило, ця проблема в доповідях студентів розглядається на творах, написаних у різні роки: від ранніх оповідань до роману "Майстер і Маргарита", що дозволяє переконливо показати, як змінюється сам принцип заломлення автобіографічного матеріалу. Наприклад, в доповіді про автобіографізм в ранній творчості М. Булгакова зіставлення фактів біографії письменника з тим, яке відбиток вони знайшли в "Записках на манжетах", "Записках юного лікаря" і прилеглих до них оповіданнях, дає можливість побачити, як письменник все далі відходить від прямого перенесення власної біографії на сторінки творів, що дозволяє зробити висновок про два типи втілення автобіографічного початку в ранній прозі М. Булгакова: де герой багато в чому близький до самого автора, і опосередкованому, "духовному автобіографізм", який виявиться найбільш продуктивним у зрілій творчості письменника.
У доповіді "Проблема автобіографізму в романі" Біла гвардія "дуже ретельно і по крупицях зібраний матеріал про будинок і родині письменника, його дитячих, гімназійних, університетських роках, про Київ часів громадянської війни дає можливість зіставити реальні факти з тим, яке відбиток вони знайшли в романі, показати близькість Олексія Турбіна до самого автора, тобто оцінити рівень і ступінь автобіографізму в цьому творі. І разом з тим побачити неможливість прочитання роману як автобіографії письменника. Зіставлення "Білої гвардії" з "Днями Турбіних" допомагає побачити якісно інший рівень автобіографізму в п'єсі в порівнянні з романом (наприклад, показати, як переосмислення образу головного героя багато в чому віддалило його від письменника).
У процесі роботи семінару дуже важливо навчити студентів чітко виділяти концепцію всієї доповіді і підпорядковувати їй розкриття теми. Це стає ще більш цінним, коли основна думка є відкриттям самого доповідача. Наприклад, в основу всієї роботи "Інтерпретація демонологічної теми в романі М. Булгакова" Майстер і Маргарита "(свита Воланда)" було покладено тезу про те, що ця свита - тінь людства, що демонічні сили в романі зображені багато в чому нетрадиційно: не примарами , не видно, а реальними людьми зі своїми характерами, звичками, манерою поведінки. І зроблено це для того, щоб людина подивилася на себе з боку, оцінив свої вчинки, задумався над головними цінностями життя, "очистився" і вийшов на правильний шлях. Аналіз фінальної сцени показує, що свита Воланда лише тимчасово надягає людські маски, а у фіналі постає у своєму справжньому вигляді.
Останнє заняття спецсемінари присвячено підсумкам його роботи, які підводить викладач. На цьому занятті проводиться і письмова анкета (анонімна), де студенти пишуть про те, що їм дав семінар, що здалося особливо вдалим, а також висловлюють критичні зауваження, роблять пропозиції щодо поліпшення його роботи, що дуже важливо викладачеві для подальшого вдосконалення цієї дуже цікавої форми навчальної роботи, яка збагачує не тільки студентів, але й самого керівника семінару.