ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему
Розробка комплексу маркетингу для торгової оптової компанії
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні та методологічні аспекти оптової торгівлі
1.1 Сутність, форми організації і значення оптової торгівлі
1.2 Організація маркетингу на підприємствах оптової торгівлі
1.3 Короткий огляд стану економіки та ринку оптової торгівлі республіки Хакасія
Глава 2. Аналіз маркетингової діяльності «Едель»
2.1 Загальна характеристика як суб'єкта маркетингової діяльності
2.2 Ринкові можливості компанії, її цільовий ринок і конкурентні позиції
Глава 3. Розробка комплексу маркетингу для ТК «Едель»
Маркетингове дослідження переваг роздрібних продавців
Розробка заходів в рамках комплексу маркетингу
Розробка заходів в рамках логістики. Оцінка їх економічної ефективності
Висновок
Бібліографія
Додаток
ВСТУП
Сучасна ринкова економіка - це гнучка система пристосування виробництва до споживання на основі інструментарію маркетингу. Механізм її реалізується через функціонування певних економічних інститутів і, перш за все, цілісною системою посередництва, що базується на актах купівлі-продажу товару або послуги.
Торгівля, будучи однією з базових форм прояву суспільних та економічних відносин, сприяє підвищенню матеріального і духовного потенціалу суспільства, створює сприятливий грунт для практичної реалізації здібностей і талантів кожного індивіда. Торгівля життєво необхідна для нормального функціонування, забезпечуючи стабільність економіки кожної країни.
Створення в Росії широкої і розгалуженої мережі торгових підприємств є необхідною умовою формування економічного середовища, яке сприяє створенню умов конкуренції для торгових компаній. Формування мережі оптових підприємств забезпечує не тільки розвиток конкуренції, але й освіту гнучких коопераційних зв'язків, сприяє насичення ринку товарами та послугами з урахуванням індивідуальних потреб і швидко мінливого попиту, прискореного впровадження технічних нововведень купівельного попиту. Оптові торгові підприємства створюють необхідні техніко-економічні та організаційні умови інтенсифікації суспільного виробництва і підвищення його ефективності шляхом правильної організації оптової торгівлі.
На товарному ринку створені великі, незалежні від держави приватні комерційні посередницькі структури, що займаються оптовою торгівлею. Сьогоднішній стан російської економіки диктує розумне ведення бізнесу, а в подальшому її підйом можуть бути досягнуті за рахунок інвестицій у промисловість, що дозволить також створити великі посередницькі структури, орієнтовані на реалізацію продукції вітчизняних товаровиробників. Тенденція росту підприємств за галузями економіки свідчить про те, що з розвитком ринкових відносин відбувається стійке зростання всіх підприємств.
Іншою тенденцією розвитку є зростання чисельності працівників, зайнятих у сфері обігу. Це обумовлено зростанням інфраструктурних галузей і підприємництва, який змушує освоювати нові форми відносин між виробниками і споживачами.
Усвідомлення організаційних стратегій передбачає здійснення систематичного розвитку мислення менеджерів з урахуванням досвіду минулих стратегічних рішень. Здатність вчитися на досвіді дає можливість підприємству правильно скоригувати свої комерційні зусилля та підвищити професіоналізм в області оптової торгівлі. Чималу роль у сфері оптової торгівлі відіграє розумний відбір постачальників продовольчих товарів.
Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю вирішення завдань, пов'язаних з удосконаленням комплексу маркетингу підприємства оптової торгівлі.
Метою в цьому дипломної роботі є дослідження маркетингової діяльності роботи оптової торгової компанії та розробка комплексу маркетингу на прикладі торгової оптової компанії.
Для досягнення мети, поставленої в рамках дипломного проектування необхідно вирішити наступні завдання:
охарактеризувати сутність, форми і значення оптової торгівлі;
розглянути дозвільні функції оптової торгівлі;
охарактеризувати маркетингову діяльність підприємств оптової торгівлі;
дати характеристику ринку оптової торгівлі регіону;
розглянути маркетингову діяльність підприємства оптової торгівлі «Едель»;
проаналізувати роль постачальників в діяльності компанії;
провести аналіз ринкових можливостей компанії, розглянути її цільовий ринок;
провести маркетингове дослідження переваг роздрібних продавців, які купують продукти харчування в ТК «Едель»;
розробити заходи в рамках комплексу маркетингу для компанії «Едель»;
розробити заходів у рамках логістики для компанії «Едель»;
оцінити економічну ефективність запропонованих заходів.
Об'єктом дослідження в даній дипломній роботі є торгова оптова компанія «Едель», що спеціалізується на реалізації продуктів харчування.
Предметом дослідження є аспекти діяльності торгової оптової компанії та фактори, що впливають на вдосконалення маркетингової діяльності на регіональному ринку надання послуг з оптової реалізації продуктів харчування.
Для досягнення поставленої в рамках дипломного проектування мети застосовані такі методи дослідження, як послужили інструментом для зборів теоретичного і фактичного матеріалу.
При виконанні дослідження застосовувалися такі методи дослідження: наукове узагальнення, економічний аналіз, методи аналогій, а також структурний і системний підходи.
Емпіричною базою дипломного дослідження є оптове торгове підприємство «Едель».
Наукова новизна роботи полягає в комплексному підході до вивчення формування комплексу маркетингу, стратегії діяльності окремо взятого оптового торговельного підприємства на прикладі Торговельної компанії «Едель», що реалізує продукти харчування.
Практична значимість роботи полягає в наступному:
застосування пропонованої автором моделі організації маркетингу дозволить торгової компанії найбільш ефективно здійснювати діяльність у сфері реалізації продуктів харчування населенню;
технологічна форма опису моделі маркетингової діяльності забезпечує простоту її застосування на практиці керівництвом і фахівцями компанії без залучення зовнішніх консультантів.
Практична значимість даної роботи полягає в аналізі маркетингової діяльності торгової компанії, її ринкових можливостей, конкурентних позицій, з метою вдосконалення маркетингової діяльності ТК «Едель».
При проведенні даного прикладного дослідження з'явилася можливість дати рекомендації керівництву компанії щодо подальшого вдосконалення діяльності компанії в рамках маркетингу.
Методологічну і теоретичну основу даної роботи склали перекладні праці західних вчених, а також праці провідних російських вчених в області маркетингу, таких як Данько Т.П., Крилов І.В., Яненко Я., Мані І.Б., Сіміонова Н.Г . та інші.
ГЛАВА 1. теоретичні та методологічні аспекти оптової торгівлі
Сутність, форми організації і значення оптової торгівлі
Вітчизняна історія розвитку торгівлі свідчить, що тільки на початку 30-х років, після відмови від приватнопідприємницької діяльності в народному господарстві, національна статистика офіційно зафіксувала категорії «оптова та роздрібна торгівля», визначивши їх понятійний зміст.
Всі попередні роки, та й нині, традиційно вважалося, що оптова торгівля - це продаж відносно великими партіями, а розподіл і продаж зменшених партій - це їх роздріб.
Термін «роздрібна торгівля» походить від російського дієслова «ворожнечі», тобто розділяти, відокремлювати один від одного. В умовах ринкових відносин, так і тих, що були в нашій країні в недалекому минулому розподільних умовах вона означала продаж товарів безпосередньо населенню, тобто для особистого споживання.
На відміну від роздрібної, оптова торгівля практично завжди була з партионность товарів, опосередковуючи початкову стадію їх руху на ринок. Якого-небудь іншої ознаки, зокрема руху товару в особисте або виробниче споживання, надходження товару в торгово-роздрібну мережу для подальшого перепродажу тощо, фактично не існувало. У Росії в діючих в даний час нормативних документах немає конкретного визначення поняття «оптова торгівля» і ніде не регламентовано обов'язковий розмір мінімальної партії поставки, не встановлено порядок розрахунків з постачальниками.
Саме в той період, у зв'язку з відмовою від практики приватної підприємницької діяльності в країні, статистичними нововведеннями (для цілей обліку) було визначено понятійний зміст оптового і роздрібного товарообігу.
Продаж товарів для подальшого перепродажу стала іменуватися оптової, а продаж товарів особистого, індивідуального споживання - роздрібну. Форми організації оптової торгівлі представлені у вигляді схеми (рисунок 1).
Рисунок 1 - Основні форми організації оптової торгівлі на товарному ринку
Світова практика виділила наступні види оптової торгівлі:
торгівля через оптову закупівельну мережу, до якої належать біржі, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки. Здійснює закупівлю врожаю сільськогосподарських культур, сировинних матеріалів та інших, які підлягають складуванню товарів, таких, як зерно, бавовна, шерсть, метали, металобрухт. Необхідно постійне спостереження за змінами кон'юнктури ринку (біржі, виставив, аукціони) для зниження ризику, пов'язаного з коливаннями цін;
торгівля за прямими виробничим зв'язкам. У вітчизняній практиці вона включала в себе: прямі, прямі тривалі, опосередковані зв'язку та ін Торгівля зазвичай з'єднує дві послідовні стадії виробничого процесу. Особливе значення має в торгівлі чорними металами і сталлю;
торгівля сировиною і матеріалами. Даний вид оптової торгівлі в свою чергу включає в себе: оптову торгівлю з централізованою доставкою товарів. Оптовий торговець здійснює постачання товарами роздрібних торговців і також надає їм великий сервіс; оптову торгівлю з отриманням товарів у постачальника. Клієнт оптового торговця, роздрібний продавець або великий споживач самостійно забирають товар;
оптову торгівлю «CASH-AND-CARRY»;
оптову торгівлю то стелажів. Великі підприємства роздрібної торгівлі надають оптовому торговцю торговельні зали зі стелажами або площі на стелажах. Торговець за свій рахунок здійснює поточне наповнення стелажів, як правило, нескладними товарами і забирає назад непродані товари. Цим він знімає навантаження з роздрібного продавця і доповнює його асортимент.
За асортиментом продукції розрізняють такі види оптової торгівлі:
оптова торгівля товарами широкого асортименту. В широкому і неуглубленном асортименті різних товарних груп споживач знаходить пропозицію, що відповідає його попиту. Наприклад, оптова торгівля продовольчими товарами;
спеціалізована оптова торгівля. Оптовий торговець формує невеликий, але поглиблений асортимент товарів різної якості однієї товарної групи і тим самим надає споживачеві широкий вибір товарів.
Існують наступні види оптовиків:
оптовики з повним циклом обслуговування, надають такі послуги, як зберігання товарних запасів, надання продавців, кредитування, забезпечення доставки товарів і надання сприяння сфері управління;
оптовики змішаного асортименту - займаються декількома асортиментними групами товарів, щоб задовольнити як потреби роздрібних торговців, так і роздрібних підприємств торгівлі з вузькоспеціалізованим товарним асортиментом;
оптовиків неширокого насиченого асортименту - займаються однією або двома асортиментними групами товарів при значно великій глибині асортименту;
вузькоспеціалізовані оптовики. Вони займаються лише частиною тієї чи іншої асортиментної групи товарів, охоплюючи її на велику глибину.
В останні роки зростання оптової торгівлі сприяли кілька значних тенденцій в економіці. Це:
розвиток масового виробництва на великих підприємствах, віддалених від основних виробників готової продукції;
збільшення обсягів виробництва про запас, а не для виконання заявок;
зростання числа рівнів проміжних виробників і користувачів;
загострення необхідності пристосовувати товари до потреб проміжних і кінцевих користувачів з точки зору кількості, упаковки та ін
Значення оптової торгівлі для беруть участь в угодах контрагентів полягає в тому, що оптова торгівля надає наступні переваги для виробників:
розвантажує органи збуту. Немає потреби оформляти безліч накладних, рахунків, проводок за бухгалтерськими книгами та листів-нагадувань. Знижуються витрати, пов'язані з реалізацією продукції, оскільки замість великої кількості підприємств роздрібної торгівлі поставки здійснюються тільки на адресу невеликого числа великих підприємств оптової торгівлі;
знижує коливання завантаження виробничих потужностей. Оптовий торговець робить замовлення на кілька місяців вперед. Тому підприємство-виробник може здійснювати довгострокове планування. Тим самим завантаження виробничих площ стає рівномірніше, а виробництво - раціональніше, знижуються витрати виробництва;
зменшується ризик, пов'язаний зі зберіганням продукції на складі. У виробника є можливість відвантаження товарів, замовлених оптовим торговцем, негайно після їх виготовлення;
фінансові переваги полягають у тому, сто, як правило, оптовий торговець здійснює оплату в короткі терміни з використанням знижки при платежі готівкою, авансом або даючи зобов'язання по векселям. Тим самим виробник отримує необхідні вільні кошти для продовження свого виробництва.
Наявність каналів оптового товарообігу надає значні вигоди для роздрібної торгівлі:
полегшується організація закупівель. З великої кількості пропозицій виробників оптовий торговець відбирає найвигідніші, зводить їх в одне замовлення, і тим самим полегшує вибір роздрібному торговцю;
забезпечується терміновість і малий обсяг поставок. Роздрібний торговець може в будь-який час запастися товарами в найкоротший термін і в довільно малих кількостях;
відпадає необхідність утримання великих складських запасів і знижується ризик;
забезпечується кредитна допомога. Досвід ділових зв'язків дає оптовому торговцю можливість оцінити кредитоспроможність роздрібного торговця і надати йому кредитну допомогу;
надає сервісні послуги з організації продажу товарів.
1.2 Організація маркетингу на підприємствах оптової торгівлі
Товарна політика. Розглядаючи розмаїття продуктів харчування на ринках, слід зазначити, що їхній широкий спектр пропонується усіма спеціалізованими фірмами з реалізації продуктів харчування. У зв'язку з цим різко зросла значення маркетингової роботи компаній, зміст і цілі якої істотно змінилися в останні роки під впливом зростаючої конкуренції на оптових ринках.
«Вивчення поведінки споживача, його переваг, сприйняття їм різних конкурентних пропозицій та принципи прийняття рішення про купівлю дозволяють компаніям, представленим на роздрібному ринку, приймати правильні рішення, знижуючи рівень невизначеності і ризику. Управління маркетингом має будуватися не на здогадках, а на зворотному зв'язку зі споживачем »1. Основними завданнями товарної політики в торговій компанії є: визначення та задоволення запитів споживачів; оптимальне використання технологічних знань і досвіду самої компанії; оптимізація фінансових результатів; оптимальної кваліфікації кадрів і (або) іншої логічної залежності. Керівництво компанії розробляє стратегії свого інтенсивного розвитку, тобто більш повно використовує існуючі ресурсні та інші можливості для розвитку організації і підвищення ділової активності і ефективності його діяльності. Підприємство використовує стратегії, які розглянуті нижче.
Стратегія розширення контрольованих ринкових сегментів передбачає збільшення обсягу продажів існуючих товарів на вже завойованих ринках. Для здійснення такої стратегії підприємство використовує наступні можливості:
знайти, використовувати слабкі сторони товарів, що надаються конкурентами;
переконати потенційних споживачів придбати свій товар і залучити нових клієнтів;
запропонувати додаткові послуги, пов'язані з придбанням продуктів.
Стратегія розвитку продукту заснована на інтенсивній науково-дослідній роботі по вдосконаленню вже пропонованої продукції, способам продажів продуктів. Стратегія завоювання нових ринків передбачає розширення сфери обслуговування зовнішніх і внутрішніх ринків, збільшення кількості реальних споживачів. В основі цієї стратегії лежить виробнича маркетингова концепція, і керівництво підприємства робить такі кроки, як: вивчення демографічних ринків (для нових соціальних груп населення); аналіз ринку роздрібних організацій (контрагентів, постачальників, конкурентів і т.д.); аналіз специфіки окремих географічних ринків. Товарна політика в компанії зумовлює певний курс дій на основі чітко сформульованої програми поведінки на ринку. Товарна політика на підприємстві передбачає заходи з підвищення конкурентоспроможності пропонованих послуг, оптимізації товарного асортименту, поліпшення умов доставки продуктів харчування. Вона передбачає:
систематичне дослідження оцінок продуктів, дослідження реакцій споживачів на маркетингові дослідження на етапах просування товару;
розробку систем управління якістю продуктів харчування;
контроль якості продукції;
активізацію зусиль працівників компанії у забезпеченні якості роботи;
організацію спеціальних підрозділів, що відають питаннями планування.
Одна ж із завдань формування оптимального асортименту - визначення набору товарних груп продуктів харчування, найбільш бажаних для успішної роботи на ринку.
Цей вибір зумовлюється асортиментної стратегією підприємства та принципами асортиментної політики торгової компанії: принцип гнучкості, принцип синергізм.
Політика ціноутворення. Досягнення довгострокового прибутку передбачає здійснення цінової політики. В умовах перевищення пропозиції над попитом, характерних для ринків, цінова вплив на конкурентоспроможність і можливості зміцнення становища торгової компанії виявляється обмеженим. На формування ціни впливає безліч факторів: ціни конкурентів, рівень попиту, рівень доходів, стадія ЖЦТ і т.д. - Це зовнішні чинники. До внутрішніх належать: маркетингові та цінові мети і стратегії підприємства, його витрати виробництва та обігу і ін У маркетинговій діяльності виробництва ціна виконує важливу функцію: вона погоджує інтереси компанії і клієнтів. У компаніях застосовна наступна схема побудови ціноутворення:
компанія визначає мету свого маркетингу (виживання, максимізація прибутку, завоювання лідерства);
компанія виводить для себе криву попиту, яка говорить про ймовірні кількостях продукції на ринку;
компанія розраховує, як міняється сума її витрат при різних рівнях пропозиції послуг;
компанія вивчає ціни конкурентів;
компанія вибирає кращий метод ціноутворення;
компанія встановлює остаточну ціну на товари та послуги.
Так як компанія не завжди в змозі опрацювати варіанти своїх дій безпосередньо в момент зміни цін, єдиний спосіб скоротити термін відповідної реакції з боку конкурентів - передбачати можливі цінові маневри. Перш за все, керівництво компанії вибирає одну основну і (або) декілька альтернативних стратегій ціноутворення в залежності від рейтингу самої компанії, розміру контрольованого їй ринку і конкретної ситуації економіко-політичної кон'юнктури. При плануванні комплексу товарів компанія визначає й аналізує структуру витрат і їх ціну. У успішних торгових компаній є чітка цінова політика - вони встановлюють ціни на доставку різних видів продуктів і вносять до них зміни відповідно до зміни ринкової кон'юнктури. Процес розробки цінової стратегії підприємства складається з декількох етапів.
На підставі стратегічної програми визначаються задачі стратегії ціноутворення. Для компанії першорядною є задача одержання максимального прибутку.
Однак в умовах конкуренції і зміні кон'юнктури ринку дана задача може бути сформульована по-іншому, наприклад, отримання максимального прибутку при утриманні лідерства на ринку. В даному випадку компанія переслідує мети: встановлення максимально можливих цін на свої товари за умови утримання лідируючого положення в певному ринковому сегменті, що практично виключало б можливість конкуренції та дозволяло б тривалий час працювати з достатнім прибутком. Наступний етап розробки цінової стратегії - аналіз факторів, що впливають на ціну (внутрішні і зовнішні). До внутрішніх факторів належать витрати на обслуговування транспорту, доставку і т.д., вибір ринкових сегментів, імідж фірми, наявність додаткових послуг.
До зовнішніх - рівень реального та прогнозованого попиту на вид продукції та його еластичність, наявність ресурсів, рівень інфляції, наявність конкуренції, ціни конкурентів. Після аналізу всіх факторів, що впливають на цінову стратегію, компанія визначає методи ціноутворення.
Існує кілька методів визначення цін на продукти харчування. Серед них можна виділити встановлення ціни шляхом підсумовування витрат на реалізацію даного продукту та необхідного прибутку; розрахунок ціни на основі розрахунку беззбитковості і забезпечення цільового прибутку; визначення ціни на підставі оцінок споживчих якостей продуктів харчування і т.д.
Збутова політика. «Один з провідних теоретиків з проблем управління збутом, Петер Друкер, говорив так:« Мета маркетингу - зробити зусилля по збуту непотрібними. Його мета - так добре пізнати і зрозуміти клієнта, що товар або послуга будуть точно підходити останньому і продавати себе самі »1. Компанії можуть мати власні канали збуту: офіси, що знаходяться як в діловій частині міста, так і за межами його; підприємство має свої бази і виробничі приміщення: збут продуктів харчування проводиться по розподілених територіям.
Компанія у своїй діяльності використовує вертикальні збутові системи. І Використовуйте традиційна і координована вертикальні структури. Координованих вертикальну структуру використовують в основному виробники продукції, які оплачують торгових представників самі. Традиційну ж вертикальну структуру використовують міксовие торгові представники. «В умовах ринку недостатньо спиратися на інтуїцію, судження керівників і фахівців і минулий досвід, а необхідно одержувати адекватну інформацію до і після прийняття рішень. На характер прийнятих рішень впливає велика кількість чинників. І головне навіть не в кількості, а скоріше в непередбачуваності більшості з них. Поведінка конкурентів, наприклад, часто виходить за рамки традиційних схем. Ситуація ускладнюється тим, що система управління маркетингом функціонує в реальному масштабі часу »1.
Торгова компанія повинна здійснювати управління та контроль над каналами збуту. Якщо 10-15 років тому більшість виробників цікавив обсяг закупівель продукції, то зараз вони стежать за всім процесом розподілу продукції, впроваджуючи у торговельні компанії своїх працівників, оплачують торгових представників і тренуючи їх.
Великі виробники, ті, які мають команди торгових представників у містах, практично контролюють весь канал збуту.
Торгова компанія в такому випадку використовує у своїй збутової діяльності логістичні функції, здійснюючи і зберігання, та збір замовлень на продукти харчування, і, звичайно ж, доставку по регіонах як найближчим, так і віддаленим.
Комунікаційна політика. Метою комунікаційної політики компанії є просування товару на ринок. Основними її елементами в компанії є: реклама, засоби стимулювання збуту, персональні продажі, знижки.
Маркетинговою діяльністю на підприємстві займаються спеціалізовані відділи якими проводиться робота по залученню покупців продуктів харчування, просуванню даного товару на ринку.
«Маркетинг використовує засоби масової інформації та інші способи, щоб заволодіти увагою і переконати багатьох людей - людей, які можуть взагалі не мати ніякого прямого контакту ні з ким з компанії даного збутовика» 2.
Одне із завдань торгової компанії - виконання певних соціальних обов'язків. На практиці діяльність у даному напрямку припускає вирішення завдань підтримки та розвитку ініціативи власних співробітників (відносини всередині підприємства), сприяння створенню нових можливостей для молоді (освіта), підтримку малозабезпечених верств населення (благодійність) і ін Таким чином, людські відносини являють собою вплив на громадську думку, склалася в результаті діяльності компанії, її реклами і благодійних заходів. У свою чергу, процвітаюча торгова оптова компанія планує заходи в цій сфері для майбутнього впливу на громадську думку.
1.3 Короткий огляд стану економіки та ринку оптової торгівлі республіки Хакасія
«На сьогоднішній день, незважаючи на фінансову кризу, оптовий ринок Абакана динамічно розвивається. Ціни на продукти харчування повільно, але вірно, піднімаються вгору. Мабуть, про високі ціни на продовольчі товари люди готові говорити постійно і в будь-якому місці, будь то вулиця, автобус, офіс або магазин. Тільки за жовтень приріст цін на деякі продукти харчування перевищив 1% »1.
На даний момент в республіці працює 1067 підприємств у сфері промислового виробництва, з них 610 підприємств віднесено до категорії великих і середніх. З них в даний час в Абакані працюють 6 оптово-роздрібних ринків, 5 з яких знаходяться у приватній власності, а також близько 60 торгових зон, до яких відносяться оптові бази, торговельні комплекси. За оцінкою Міністерства економіки Республіки Хакасія в 2009 році обсяг виробленого ВРП склав 74 113 млн. рублів і збільшився на 7,8% у реальному вираженні в порівнянні з 2007 роком (у той час як по Росії - на 14,2%). Питома вага республіки у виробництві валового регіонального продукту Російської Федерації і СФО становить відповідно 0,2% і 2,1%. 2
В результаті впливу світової фінансової кризи на економіку республіки індекс випуску товарів і послуг базових видів економічної діяльності (сільськогосподарське виробництво; видобуток корисних копалин; обробні виробництва; виробництво і розподіл електроенергії, газу та води; будівництво; транспорт, роздрібна торгівля, оптова торгівля) Республіки Хакасія істотно знизився в четвертому кварталі 2008 року - першому півріччі 2009 року щодо аналогічних періодів попередніх років.
Динаміка індексу випуску базових видів економічної діяльності Республіки Хакасія в 2008 році, першому і другому кварталах 2009 року представлена в таблиці 1.
Таблиця 1 Динаміка випуску базових видів діяльності Республіки за період 2008-2009 рр..
2008 | 2009 | |||||
квартали | квартали | |||||
I | II | III | IV | I | II | |
Індекс випуску товарів і послуг базових видів економ. діяльності, (% до соотв. періоду минулого року) | 107,6 | 107,4 | 108,0 | 99,5 | 88,7 | 85,6 |
Уповільнення і скорочення темпів зростання фізичних обсягів практично у всіх видах діяльності, а також зростання проміжного споживання привів до зниження валового регіонального продукту в першому півріччі 2009 року на 5,6% до аналогічного періоду 2008 року (у Росії ВВП за цей період знизився на 10, 4%).
Попередній прогноз індексу обсягу ВРП в 2009 році становить 97,2% до рівня 2008 року, з часткою випуску промислових товарів більше 50%. Визначальним чинником зміни ВРП буде різкий темп зниження обсягів оптової та роздрібної торгівлі, обробних виробництв, будівельної галузі, виробництва і розподілу електроенергії, газу та води у зв'язку з аварією на Саяно-Шушенській ГЕС. Структура ВРП республіки в аналізований період свідчить про середній ступінь диверсифікації економіки республіки і вказує на розвиток середнього та малого бізнесу в республіці. Це пов'язано зі зниженням частки в ВРП видів діяльності, які монопольно визначали основні економічні тенденції розвитку.
Розвиток ринку товарів і послуг протягом 2009 року характеризувався уповільненням темпів зростання всіх його основних показників, що призвело до невисоким показниками росту в цілому за рік у порівнянні з зазначалося в попередніх роки. Прискорення інфляційних процесів і деяке уповільнення темпів зростання реальних грошових доходів населення стримували поточну динаміку обороту роздрібної та оптової торгівлі, обороту громадського харчування та реалізації платних послуг населенню. Якщо говорити про структуру ринку товарів і послуг населенню республіки, то тут очевидно наступне.
У структурі ВРП республіки в 2009 році на послуги доводилося 48,7%, що нижче на 0,5 п.п. рівня 2007 року, це обумовлено зниженням темпів зростання послуг у другій половині 2009 року. Оборот ринку товарів і послуг в 2009 році збільшився на 21,7% до 2007 року.
Однак, найбільша питома вага припадає на оборот оптової торгівлі (таблиця 2).
Таблиця 2. Динаміка індексів фізичного обсягу ринку товарів і послуг у% до попереднього року
2007 | 2008 | 2009 | Перше півріччя 2010 року до першого півріччя 2009 року | |
Оборот роздрібної торгівлі у всіх каналах реалізації | 122,9 | 123,1 | 100,5 | 90,9 |
у тому числі продовольчі товари, з них: | 128,9 | 105,7 | 102,5 | 93,8 |
алкогольні | 102,8 | 120,5 | 100,6 | 94,2 |
непродовольчі товари | 115,4 | 145,8 | 97,2 | 87,6 |
Оборот громадського харчування | 128,1 | 130,6 | 100,3 | 77,4 |
Платні послуги населенню | 106,9 | 109,9 | 105,7 | 97,1 |
Оборот оптової торгівлі | 146,1 | 94,1 | 124,4 | 90,1 |