Краматорський економіко-гуманітарний інститут
Кафедра економіки
на тему "Оподаткування на Україну"
Розробив студ. ________________________
(Групи)
____________________________
(П.І.Б.)
____________________________
(Підпис)
Керівник роботи
____________________________
(П.І.Б.)
Робота допущена до захисту "_____"___________________ р.
(Підпис керівника)
ЗМІСТ
Введення.
1. Поняття податкової системи.
2. Принципи оподаткування Україну.
3. Функції податків.
4. Система оподаткування України.
5. Основні завдання вдосконалення податкової системи України.
6. Висновок.
Список використаної літератури.
ВСТУП.
Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, діючі у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі з давніх-давен, ще на зорі людської цивілізації. Їх поява пов'язана з найпершими суспільними потребами.
У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На початковому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму коштів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Дуже часто воно вдається до допомоги відкупників. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) В країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупників податків в цей період ще дуже велика. І, нарешті, третій, сучасний етап - держава бере в свої руки всі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли виробитися. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності. У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На початковому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму коштів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Дуже часто воно вдається до допомоги відкупників. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) В країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупників податків в цей період ще дуже велика. І, нарешті, третій, сучасний етап - держава бере в свої руки всі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли виробитися. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності.
Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у встановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.
Здійснюючи вплив на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:
• досягнення постійного стійкого економічного зростання;
• забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;
• забезпечення повної зайнятості працездатного населення;
• забезпечення певного мінімального рівня доходів населення;
• створення системи соціальної захищеності громадян, в першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;
• рівновагу у зовнішньоекономічній діяльності.
Досягти цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення - це і є головне в економічній політиці держави.
Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво.
За допомогою суто економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовольняють суспільні потреби.
Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в України.
ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Податки - обов'язкові платежі до бюджету, що здійснюються юридичними та фізичними особами. До загальнодержавних податків належать податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств і організацій, митний збір, державний збір, податок на доходи громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за спеціальне використання природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища, відрахувань та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до Фонду сприяння зайнятості населення, до Фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Їх перелік визначений Законом України "Про систему оподаткування" (редакція від 02.02.94 р.).
Кожен закон повинен конкретизувати наступні елементи податку:
1) об'єкт податку - це майно або дохід, що підлягають оподаткуванню;
2) суб'єкт податку - це платник податку, тобто фізична або юридична особа;
3) джерело податку - тобто дохід з якого виплачується податок;
4) ставка податку - величина податку з одиниці об'єкта податку;
5) податкова пільга - повне або часткове звільнення платника від податку.
Податки можуть стягуватися такими способами:
1) кадастровий - (від слова кадастр - таблиця, довідник), коли об'єкт податку диференційований на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заноситься в спеціальні довідники. Для кожної групи встановлена окрема ставка податку. Такий метод характерний тим, що величина податку не залежить від прибутковості об'єкта.
Прикладом такого податку може служити податок на власників транспортних засобів. Він стягується за встановленою ставкою від потужності транспортного засобу, не залежно від того, використовується цей транспортний засіб чи простоює.
2) на основі декларації:
Декларація - документ, в якому платник податку приводить розрахунок доходу і податку з нього. Характерною рисою такого методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу і особою які отримують дохід.
Прикладом може служити податок на прибуток.
3) y джерела:
Цей податок вноситься особою, виплачує дохід. Тому, оплата податку виробляється до отримання прибутку, причому одержувач доходу отримує його зменшеним на суму податку.
Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб. Цей податок виплачується підприємством або організацією, на якій працює фізична особа. Тобто до виплати, наприклад, заробітної плати з неї віднімається сума податку і перераховується до бюджету. Решта суми виплачується працівникові.
Існують два види податкової системи: шедyлярная і глобальна.
У шедyлярной податкової системі весь дохід, отримуваний платником податків, ділиться на частини - шедyли. Кожна з цих частин оподатковується особливим чином. Для різних шедyл можуть бути встановлені різні ставки, пільги та інші елементи податку, перераховані вище.
У глобальній податковій системі всі доходи фізичних і юридичних осіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податків і спрощує планування фінансового резyльтатов для підприємців.
Глобальна податкова система широко застосовується в Західних державах ..
Серед податків, що надходять до бюджету, є прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників. Їх розмір залежить від об'єкта оподаткування, а непрямі включаються у ціну товарів і послуг. Для окремого платника їх розмір прямо не залежить від його доходів.
Ставка податку - важливий елемент податку, який визначає величину податку на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.д.).
Розрізняють, тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
1. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти чи газу).
2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі 13%).
3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, але і більшу його частку.
4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру зростання доходу. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не приводити до росту абсолютної величини податку при збільшенні доходів.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних осіб, які мають незначними доходами.
Податки бувають:
З натуральної базою оподаткування:
- По будинкові податки;
- По душові податки;
- Специфічні мита;
З вартісною базою оподаткування:
а) податки на базі валового доходу:
- Акцизи;
- Податки з обороту;
- Митні збори;
- Податки на майно, капітали і т.д.;
- Податки на відсотки, дивіденди і т.д.;
б) податки на базі очищеного доходу:
- Корпораціонний податок;
- Податок на індивідуальні доходи;
- Податок на додану вартість;
- Податок на спадщини.
ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНІ
Правовою основою податкової системи служать Закони України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР" Про систему оподаткування "та" Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", прийняті Верховною Радою України. У новому Законі України "Про систему оподаткування" передбачено, що при визначенні податків, зборів та обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності плетельщіков ця система будується на наступних принципах.
По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає одно напруженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевих бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.
По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутку), і в тому числі - про надання визначених пільг.
По-третє, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечення надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державні цільові фонди.
Обов'язки і відповідальність у системі оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи - стабільності і гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів до бюджету, фінансових санкцій та ін Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому і в кожному регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності і т. д. У Законі України "Про систему оподаткування" також передбачається, що ставки податків і розмір інших обов'язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено 3законодательством Україні. В умовах ринку така стабільність потрібно на більш тривалий час.
З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, який передбачає зміну розмірів податків і інших обов'язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи або знімає з нього відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за дії, які під час їх вчинення не визнавалися правопорушенням.
Під гнучкістю податкового законодавства розуміється здатність податкової системи швидко перебудовуватися для ефективного рішення різноманітних питань, що виникають у податковій політиці держави, без порушення стабільності системи оподатковування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві держава відмовилася від невиправданих себе вкрай жорстких ставок податків на підприємства, встановило фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, усунуло зрівнялівку в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадянам, більш чітко регламентувала права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України.
Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних від обов'язків по сплаті податків та інших обов'язкових платежів, що, у чергу, створює попередні умови для розвитку найбільш необхідних пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва та ін
Сучасна податкова система регламентує основні обов'язки платників: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження; у строки, встановлені законодавством, подавати в державні податкові інспекції та інші державні органи бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів; своєчасно і в повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші обов'язкові платежі, допускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються з метою отримання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення податків та інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів.
Кафедра економіки
Курсова робота
з основ економічної теоріїна тему "Оподаткування на Україну"
|
|
____________________________
(П.І.Б.)
____________________________
(Підпис)
|
____________________________
(П.І.Б.)
Робота допущена до захисту "_____"___________________ р.
Робота захищена "____"____________________ р.
Оцінкою ________ ________________(Підпис керівника)
Краматорськ
ЗМІСТ
Введення.
1. Поняття податкової системи.
2. Принципи оподаткування Україну.
3. Функції податків.
4. Система оподаткування України.
5. Основні завдання вдосконалення податкової системи України.
6. Висновок.
Список використаної літератури.
ВСТУП.
Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, діючі у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі з давніх-давен, ще на зорі людської цивілізації. Їх поява пов'язана з найпершими суспільними потребами.
У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На початковому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму коштів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Дуже часто воно вдається до допомоги відкупників. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) В країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупників податків в цей період ще дуже велика. І, нарешті, третій, сучасний етап - держава бере в свої руки всі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли виробитися. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності. У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапа. На початковому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму коштів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Дуже часто воно вдається до допомоги відкупників. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) В країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупників податків в цей період ще дуже велика. І, нарешті, третій, сучасний етап - держава бере в свої руки всі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли виробитися. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності.
Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у встановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.
Здійснюючи вплив на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:
• досягнення постійного стійкого економічного зростання;
• забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;
• забезпечення повної зайнятості працездатного населення;
• забезпечення певного мінімального рівня доходів населення;
• створення системи соціальної захищеності громадян, в першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;
• рівновагу у зовнішньоекономічній діяльності.
Досягти цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення - це і є головне в економічній політиці держави.
Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво.
За допомогою суто економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовольняють суспільні потреби.
Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в України.
ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Податки - обов'язкові платежі до бюджету, що здійснюються юридичними та фізичними особами. До загальнодержавних податків належать податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств і організацій, митний збір, державний збір, податок на доходи громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за спеціальне використання природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища, відрахувань та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до Фонду сприяння зайнятості населення, до Фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Їх перелік визначений Законом України "Про систему оподаткування" (редакція від 02.02.94 р.).
Кожен закон повинен конкретизувати наступні елементи податку:
1) об'єкт податку - це майно або дохід, що підлягають оподаткуванню;
2) суб'єкт податку - це платник податку, тобто фізична або юридична особа;
3) джерело податку - тобто дохід з якого виплачується податок;
4) ставка податку - величина податку з одиниці об'єкта податку;
5) податкова пільга - повне або часткове звільнення платника від податку.
Податки можуть стягуватися такими способами:
1) кадастровий - (від слова кадастр - таблиця, довідник), коли об'єкт податку диференційований на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заноситься в спеціальні довідники. Для кожної групи встановлена окрема ставка податку. Такий метод характерний тим, що величина податку не залежить від прибутковості об'єкта.
Прикладом такого податку може служити податок на власників транспортних засобів. Він стягується за встановленою ставкою від потужності транспортного засобу, не залежно від того, використовується цей транспортний засіб чи простоює.
2) на основі декларації:
Декларація - документ, в якому платник податку приводить розрахунок доходу і податку з нього. Характерною рисою такого методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу і особою які отримують дохід.
Прикладом може служити податок на прибуток.
3) y джерела:
Цей податок вноситься особою, виплачує дохід. Тому, оплата податку виробляється до отримання прибутку, причому одержувач доходу отримує його зменшеним на суму податку.
Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб. Цей податок виплачується підприємством або організацією, на якій працює фізична особа. Тобто до виплати, наприклад, заробітної плати з неї віднімається сума податку і перераховується до бюджету. Решта суми виплачується працівникові.
Існують два види податкової системи: шедyлярная і глобальна.
У шедyлярной податкової системі весь дохід, отримуваний платником податків, ділиться на частини - шедyли. Кожна з цих частин оподатковується особливим чином. Для різних шедyл можуть бути встановлені різні ставки, пільги та інші елементи податку, перераховані вище.
У глобальній податковій системі всі доходи фізичних і юридичних осіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податків і спрощує планування фінансового резyльтатов для підприємців.
Глобальна податкова система широко застосовується в Західних державах ..
Серед податків, що надходять до бюджету, є прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників. Їх розмір залежить від об'єкта оподаткування, а непрямі включаються у ціну товарів і послуг. Для окремого платника їх розмір прямо не залежить від його доходів.
Ставка податку - важливий елемент податку, який визначає величину податку на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.д.).
Розрізняють, тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
1. Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти чи газу).
2. Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без обліку диференціації його величини (наприклад, що діяв у СРСР до 1 липня 1990 р. податок на заробітну плату в розмірі 13%).
3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу. При прогресивній ставці оподатковування платник податків виплачує не тільки велику абсолютну суму доходу, але і більшу його частку.
4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру зростання доходу. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не приводити до росту абсолютної величини податку при збільшенні доходів.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних осіб, які мають незначними доходами.
Податки бувають:
З натуральної базою оподаткування:
- По будинкові податки;
- По душові податки;
- Специфічні мита;
З вартісною базою оподаткування:
а) податки на базі валового доходу:
- Акцизи;
- Податки з обороту;
- Митні збори;
- Податки на майно, капітали і т.д.;
- Податки на відсотки, дивіденди і т.д.;
б) податки на базі очищеного доходу:
- Корпораціонний податок;
- Податок на індивідуальні доходи;
- Податок на додану вартість;
- Податок на спадщини.
ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНІ
Правовою основою податкової системи служать Закони України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР" Про систему оподаткування "та" Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", прийняті Верховною Радою України. У новому Законі України "Про систему оподаткування" передбачено, що при визначенні податків, зборів та обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності плетельщіков ця система будується на наступних принципах.
По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає одно напруженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевих бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.
По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутку), і в тому числі - про надання визначених пільг.
По-третє, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечення надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державні цільові фонди.
Обов'язки і відповідальність у системі оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи - стабільності і гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів до бюджету, фінансових санкцій та ін Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому і в кожному регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності і т. д. У Законі України "Про систему оподаткування" також передбачається, що ставки податків і розмір інших обов'язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено 3законодательством Україні. В умовах ринку така стабільність потрібно на більш тривалий час.
З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, який передбачає зміну розмірів податків і інших обов'язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи або знімає з нього відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за дії, які під час їх вчинення не визнавалися правопорушенням.
Під гнучкістю податкового законодавства розуміється здатність податкової системи швидко перебудовуватися для ефективного рішення різноманітних питань, що виникають у податковій політиці держави, без порушення стабільності системи оподатковування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві держава відмовилася від невиправданих себе вкрай жорстких ставок податків на підприємства, встановило фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, усунуло зрівнялівку в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадянам, більш чітко регламентувала права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України.
Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних від обов'язків по сплаті податків та інших обов'язкових платежів, що, у чергу, створює попередні умови для розвитку найбільш необхідних пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва та ін
Сучасна податкова система регламентує основні обов'язки платників: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження; у строки, встановлені законодавством, подавати в державні податкові інспекції та інші державні органи бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів; своєчасно і в повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші обов'язкові платежі, допускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються з метою отримання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення податків та інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів.
Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займають санкції як ефективний інструмент державного економічного і адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, які не дотримуються чинного законодавства.
Санкції передбачають стягнення з порушника певної грошової суми в бюджет і покликані підсилити економічну відповідальність за ефективність господарської діяльності, а також за виконання законів про оподаткування. Найбільш істотні зміни і доповнення до законодавства, що регламентують порядок визначення розміру і застосування штрафних санкцій до підприємств, посадовим особам та громадянам, внесені до Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, значно зменшений. До прийняття нового закону фінансові санкції застосовувалися до підприємства у вигляді штрафу у двох кратному (200%), а при повторному порушенні протягом року - у десятикратному (1000%) розмірі від суми прихованої (заниженої) прибутку (доходу); за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також за неподання податкової декларації, звітів, розрахунків та інших документів для обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету стягувався додатковий штраф у розмірі 50% належної суми податку або інших обов'язкових платежів . У новому законі розмір основного штрафу в названих випадках скоротився до 500% (у 2 рази), в додаткового - до 10% (у 5 разів). Крім того, додатковий штраф не застосовується до підприємств за порушення бухгалтерського обліку, пов'язаного з оподаткуванням) а майнова відповідальність у подібних випадках покладається на посадових осіб підприємств, винних у цих порушеннях. У результаті посилюється персональна відповідальність працівників за фінансову діяльність підприємства.
Принципові зміни в законодавстві порозуміваються наступними основними причинами. По-перше, раніше прийняті закони про податки виходили з неправильної посилки про те, що, чим вище розмір штрафу, тим більше коштів надходить у бюджет, і у зв'язку з цим головним ланцюгом фінансових санкцій було зосередження на фіскальній функції оподатковування - поповненні дохідної частини державного та місцевого бюджетів. Наведемо дані про фінансові санкції, застосовуваних до підприємств по чинним законодавствам України та Росії. У РФ при прихованні (заниженні) доходу (прибутку) стягуються вся сума не доплат і штраф у розмірі цієї суми, при повторному порушенні - штраф у двох кратному розмірі зазначеної суми (її п'ятикратний розмір стягується тільки при навмисному приховуванні доходів, встановленому судом). За відсутність обліку об'єктів оподатковування і за ведення такого обліку з порушенням встановленого порядку, що спричинило за собою приховання або заниження доходу за перевірений період, стягується додатковий штраф у розмірі 10% грошової суми податку. Як бачимо, по новому Закону України, розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, наближається до розмірів, встановлених законодавством Російської Федерації, чим намічається інтеграція податкових систем обох країн.
Для створення оптимальних податків найбільш важливими є такі вимоги:
а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни;
б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;
в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинен бути мінімальним;
г) скорочення витрат податками на утримання адміністрації і дотримання податкового законодавства;
д) використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;
е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;
ж) система податків повинна мати мінімум необгрунтованих пільг, бути пов'язаною із загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати;
з) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.
Податкова система може переслідувати різні цілі, які не обов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.
Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший - грунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо кажучи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.
Другий підхід заснований на принципі здатності платити, відповідно до яких податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинен внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають мак свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.
При побудові податкової системи слід також взяти до уваги такі спостереження:
а) універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають;
б) прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання;
в) частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес;
г) при зростанні податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися;
д) витрати прогресивного прибуткового оподаткування значно вище пропорційного.
Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.
Суб'єкти податку виступають або у вигляді налогоносітеля, або кінцевого платника податків, формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.
Об'єктом або предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства або майна. Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються. Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що становить базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю оподаткування.
У залежності від принципу і характеру предмета оподаткування податкові ставки можуть бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) або процентними. Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними. Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, зростання обсягів накопичення, створенню умов, які полегшують підприємствам оновлення основного капіталу.
Підприємствам і підприємцям, які займаються торгово-посередницькою діяльністю, необхідно встановити податки в розмірі 35-40%, а податок на додану вартість - 18-20%.
Податки - найбільш адекватний свободі господарської діяльності метод взаємин держави як з підприємствами, так і з населенням, найбільш демократичний спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу дня контролю і своєчасної сплати податків, з можливостями (у випадках порушення законодавства) вести наслідок, забезпечити безпеку діяльності її працівників.
ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ
Регулююча
Державне регулювання здійснюється в двох основних напрямках:
- Регулювання ринкових, товарно-грошових відносин. Воно складається головним чином у визначенні "правил гри", тобто розробка законів, нормативних актів, що визначають взаємини діючих на ринку осіб, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. До них відносяться закони, постанови, інструкції державних органів, що регулюють взаємовідносини товаровиробників, продавців і покупців, діяльність банків, товарних і фондових бірж, а також бірж праці, торгових домів, що встановлюють порядок проведення аукціонів, ярмарків, правила обігу цінних паперів і т.п . Цей напрямок державного регулювання ринку безпосередньо з податками не пов'язано;
- Регулювання розвитку народного господарства, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут мова йде головним чином про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою спрямування їх діяльності в потрібному, вигідному суспільству напрямку.
Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами - шляхом застосування налагодженої системи оподаткування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділення з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель та здійснення народногосподарських програм і т.п. Центральне місце в цьому комплексі економічних методів займають податки.
Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподаткування, вводячи одні і скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.
Стимулююча
За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва та ін Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків проявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування і ряду інших звільняється від оподаткування.
Розподільна
Або, вірніше, пере розподільна. За допомогою податків у державному бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на рішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних цільових програм - наyчно-технічних, економічних та ін
За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, доходів громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції і капіталомісткі і фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці та автостради, видобувні галузі, електростанції та ін
Пере розподільна функція податкової системи має яскраво виражений соціальний характер. відповідним чином побудована податкова система дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, напрями значної частини бюджету коштів на соціальні потреби населення, повного або часткового звільнення від податків громадян, які потребують соціального захисту.
Фіскальна
Нарешті, остання функція податків - фіскальна, вилучення частини доходів підприємств і громадян для утримання державного апарату, оборони стани і тієї частини невиробничої сфери, яка не має власних джерел доходів (багато установ культури - бібліотеки, архіви та ін), або вони недостатні для забезпечення належного рівня розвитку - фундаментальна наука, театри, музеї і багато навчальних закладів і т.п.
Зазначене розмежування функцій податкової системи носить умовний характер, оскільки всі вони переплітаються і здійснюються одночасно.
СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ Я УКРАЇНА
Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у встановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.
Історично податки є найбільш давньою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій. Крім податків існують і інші види платежів до державного бюджету, плата за використання ресурсів і відрахування до цільових фондів.
У нашій країні стягується загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі, а також місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
До першої групи належать податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств і організацій, митний збір, державний збір, податок на доходи громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за спеціальне використання природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища, відрахувань та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до Фонду сприяння зайнятості населення, до Фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Їх перелік визначений Законом України "Про систему оподаткування".
Серед податків, що надходять до бюджету, є прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників. Їх розмір залежить від об'єкта оподаткування, а непрямі включаються у ціну товарів і послуг. Для окремого платника їх розмір прямо не залежить від його доходів.
Другою складовою податкової системи є система непрямого оподаткування. В Україні застосуються два види непрямих податків: універсальні і специфічні акцизи, а також мита. З точки зору виконання фіскальних функцій вони ефективніші, ніж прямі, оскільки їхня база оподаткування менш чутлива до змін тенденцій економічного розвитку країни.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б: введення в дію законодавчих актів з питань оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття; незмінність ставок пільг та правил оподаткування протягом мінімум 3 років з моменту введення в дію актів податкового законодавства , а також податкового законодавства щодо платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програм на протязі всього часу їх дії.
Держава повинна навчитися грамотно керувати доходами й відмовитися від діючої нині жорстокої зарегульованості економіки, яка штовхає підприємця в "тінь". Інакше кажучи, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.
Для цього слід забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон'юнктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права дати відстрочки, розстрочки з оплати податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій залежно від фінансового стану платника податків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиного умови - в кінці певного звітного періоду платник податків зобов'язаний повністю оплатити всю суму заборгованості. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробувану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника й особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.
Уряд різних держав можуть бути в будь-яких відносинах, однак підприємці прагнуть і будуть прагнути до співпраці, якщо воно взаємно вигідно. У випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємці втратять великі доходи.
Наприклад. Після введення Україною податку на додану вартість на продукцію, що імпортується, Росія ввела аналогічний податок на товари, які надходять з України. Внаслідок цього Україна втратила російський ринок збуту цукру, так як його експорт став невигідним. В даний час обома сторонами цей податок скасовано.
Тому досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами суміжних держав, які є основними економічними партнерами України - важливе питання сьогоднішнього дня. Створення досконалої податкової системи всередині однієї окремо взятої країни не вирішує повністю рішення всіх проблем.
Необхідно до мінімуму довести негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, яка склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність завдає збитків однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцю. Щоправда, ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди виправдовується прибутком, яку вони отримують.
Тіньова економіка небезпечна ще й тим, що активно залучає до своєї сфери все нових і нових суб'єктів підприємницької діяльності. Наприклад, комерційні банки, на жаль, надзвичайно зацікавлені в активній спільній роботі з фіктивними підприємствами. Тільки в одному з перевірених податковою інспекцією комерційних банків з 1000 діючих розрахункових рахунків 294 використовувались фіктивними підприємствами.
Головне завдання, яке ставлять перед податковою поліцією, не розпилювати сили на нескінченні перевірки лотків та кіосків, а систематично відпрацьовувати найбільш значні факти ухиляння від сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства. Можна навести лише дві цифри: утримання всієї податкової поліцією обходиться державі в 13 млн. гривень на рік, тоді як за пів року бюджет поповнився на 190 млн. гривень завдяки дії податкової поліції.
Я вважаю, що саме поняття податкової реформи включає в себе не тільки зміну законодавства, яке регулює розміри і процес збору податків, а і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність з вже існуючими ринковими нововведеннями, яка могла б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бюджет.
Всі розуміють, що при бажанні, за рік або два не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз, перш за все, потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. З одужанням економіки удосконалюватиметься і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпаки - стимулювати її.
Я розумію, що весь час податкові органи, як органи фіскальні, є і будуть одними з найбільш непопулярних державних інститутів у країні. Але хочу підкреслити, що податки - це плата за цивілізацію, і виповняться вони повинні цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.
ВИСНОВОК
Сьогодні Україна знаходиться на стадії формування податкової системи, головне завдання якої - створити умови для розвитку підприємництва і на цій основі забезпечити повне задоволення державних і соціальних потреб.
Сьогодні вже можна підвести деякі підсумки річної роботи ДПА України. За цей час ще гостріше встали всі проблеми податкового поля України, ще наочніше стали для дозволу питання, пов'язані з виплатою податків. Збільшився відсоток виявлення порушень податкового законодавства. Наприклад, у минулому році порушення податкового законодавства були виявлені у 52% перевірених підприємств, а за результатами 9 місяців поточного року - вже у 56%.
Зрозуміти безпосередній зв'язок між бюджетом країни та добробутом кожного громадянина, в тому числі і підприємця, повинен кожний.
Недоплачуючи податки до бюджету, кожен з нас прямо чи опосередковано обкрадає сам себе. Уявіть собі щасливого і багатого підприємця, в офісі якого (а зараз нерідко й вдома) систематично вимикають електроенергію і воду, не працює опалення. Навіть самі сучасні модифікації автомобілів стають безпорадними на наших неосвітлених дорогах, вкритих ямами. Як би це ні було сумно, але це реальність нашого життя, як при всьому цьому деякі особи нерідко захоплюються тим, що вони якимось чином відхилилися від сплати податків. Тоді дозвольте запитати: чи виграють вони від цього? На перший погляд (з урахуванням одномоментної вигоди в грошовому вираженні), може бути, і так, але якщо подивитися глибше - у жодному випадку. Держава, яка не має достатньо коштів, стає безпорадним у справі захисту своїх громадян, як в соціальному, так і в загальнодержавному плані. Висновок простий: відносини між державою та підприємцем повинні будуватися на засадах паритетності та взаємовигоди, а регулюватися можуть тільки через збалансовану податкову систему.
Беручи до уваги вищесказане, хотів би зупинитися на одній з особливостей економічної ситуації, яка склалася на Україну. Існуюча податкова база здатна забезпечити наповнення бюджету і навіть більше. Одночасно безсістемное надання пільг платникам і масове ухилення суб'єктів підприємницької діяльності від виплати податків примушує державу розширювати податкову базу та ввести жорсткішу систему стягнення податків. Створюється парадоксальна ситуація чим більше податків намагаємося зібрати, тим менше платників їх виплачує.
На мій погляд, побудову такої податкової системи, яка б забезпечила створення сприятливого податкового клімату на Україні, неможлива без впровадження цілого комплексу заходів, які докорінно змінили б сам підхід до виплати податків, як необхідного атрибуту держави.
Література:
1. Бобров В.Я. Основи рінкової ЕКОНОМІКИ: Підручнік.-К.: Либідь, 1995.-320с.
2. Булатова А.С. Економіка: Підручник / Під ред.А.С.Булатова.2-е вид., Перераб.і дод.-М: Видавництво БЕК, 1999-816с.
3. Климко Г.Н. Основи економічної Теорії: політекономічній аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. 2-ге вид., Перероб. І допов. -К: Вища шк.-Знання, 1997-743с.
4. Медведєв В.А. Політична економія: Підручник для вузів / Медведєв В.А.., Абалкін Л.І., Намисто О.І. і др.-М.: Политиздат ,1990-735с.
5. Меньшиков С.М. Нова економіка. Основи економічних знань, Навчальний посібник.-М: Междунар.отношенія, 1999-400с.
6. Ніколенко Ю.В. Основи економічної Теорії за редакцією проф.Ю.В.Ніколенка, 2-ге від.К.: "Либідь", 1998-270с.
7. Пруссова Л.Г. Про Снові рінкової ЕКОНОМІКИ: Виробничо-практичне відання.-К.: РВО "Поліграфкніга", 1993-304с.
8. Соболєв В. М. Макроекономіка. Навчальний посібник для студентів економ. вузів та факультетів .- Харків: НВФ "Студцентр", 1997-224с.
9. Коровяковская Є. Експортне відшкодування з ПДВ / / Баланс - 2000. - № 37. - С. 52 - 54.
10. Папінова О. Оподаткування / / Баланс - 2000. - № 43 с. 54 - 55
11. Нормативна база "Податок на прибуток, валові витрати" / / Баланс - клуб 2000.
12. Закон України "Про податок на додану вартість" / / Негоціант - 1997. - № 42 - 43
Санкції передбачають стягнення з порушника певної грошової суми в бюджет і покликані підсилити економічну відповідальність за ефективність господарської діяльності, а також за виконання законів про оподаткування. Найбільш істотні зміни і доповнення до законодавства, що регламентують порядок визначення розміру і застосування штрафних санкцій до підприємств, посадовим особам та громадянам, внесені до Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, значно зменшений. До прийняття нового закону фінансові санкції застосовувалися до підприємства у вигляді штрафу у двох кратному (200%), а при повторному порушенні протягом року - у десятикратному (1000%) розмірі від суми прихованої (заниженої) прибутку (доходу); за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також за неподання податкової декларації, звітів, розрахунків та інших документів для обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету стягувався додатковий штраф у розмірі 50% належної суми податку або інших обов'язкових платежів . У новому законі розмір основного штрафу в названих випадках скоротився до 500% (у 2 рази), в додаткового - до 10% (у 5 разів). Крім того, додатковий штраф не застосовується до підприємств за порушення бухгалтерського обліку, пов'язаного з оподаткуванням) а майнова відповідальність у подібних випадках покладається на посадових осіб підприємств, винних у цих порушеннях. У результаті посилюється персональна відповідальність працівників за фінансову діяльність підприємства.
Принципові зміни в законодавстві порозуміваються наступними основними причинами. По-перше, раніше прийняті закони про податки виходили з неправильної посилки про те, що, чим вище розмір штрафу, тим більше коштів надходить у бюджет, і у зв'язку з цим головним ланцюгом фінансових санкцій було зосередження на фіскальній функції оподатковування - поповненні дохідної частини державного та місцевого бюджетів. Наведемо дані про фінансові санкції, застосовуваних до підприємств по чинним законодавствам України та Росії. У РФ при прихованні (заниженні) доходу (прибутку) стягуються вся сума не доплат і штраф у розмірі цієї суми, при повторному порушенні - штраф у двох кратному розмірі зазначеної суми (її п'ятикратний розмір стягується тільки при навмисному приховуванні доходів, встановленому судом). За відсутність обліку об'єктів оподатковування і за ведення такого обліку з порушенням встановленого порядку, що спричинило за собою приховання або заниження доходу за перевірений період, стягується додатковий штраф у розмірі 10% грошової суми податку. Як бачимо, по новому Закону України, розмір фінансових санкцій, застосовуваних до підприємств, наближається до розмірів, встановлених законодавством Російської Федерації, чим намічається інтеграція податкових систем обох країн.
Для створення оптимальних податків найбільш важливими є такі вимоги:
а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни;
б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;
в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинен бути мінімальним;
г) скорочення витрат податками на утримання адміністрації і дотримання податкового законодавства;
д) використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;
е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;
ж) система податків повинна мати мінімум необгрунтованих пільг, бути пов'язаною із загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати;
з) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.
Податкова система може переслідувати різні цілі, які не обов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.
Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості. Перший - грунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо кажучи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.
Другий підхід заснований на принципі здатності платити, відповідно до яких податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинен внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають мак свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.
При побудові податкової системи слід також взяти до уваги такі спостереження:
а) універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають;
б) прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання;
в) частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес;
г) при зростанні податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися;
д) витрати прогресивного прибуткового оподаткування значно вище пропорційного.
Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.
Суб'єкти податку виступають або у вигляді налогоносітеля, або кінцевого платника податків, формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.
Об'єктом або предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства або майна. Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються. Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що становить базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю оподаткування.
У залежності від принципу і характеру предмета оподаткування податкові ставки можуть бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) або процентними. Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними. Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, зростання обсягів накопичення, створенню умов, які полегшують підприємствам оновлення основного капіталу.
Підприємствам і підприємцям, які займаються торгово-посередницькою діяльністю, необхідно встановити податки в розмірі 35-40%, а податок на додану вартість - 18-20%.
Податки - найбільш адекватний свободі господарської діяльності метод взаємин держави як з підприємствами, так і з населенням, найбільш демократичний спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу дня контролю і своєчасної сплати податків, з можливостями (у випадках порушення законодавства) вести наслідок, забезпечити безпеку діяльності її працівників.
ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ
Регулююча
Державне регулювання здійснюється в двох основних напрямках:
- Регулювання ринкових, товарно-грошових відносин. Воно складається головним чином у визначенні "правил гри", тобто розробка законів, нормативних актів, що визначають взаємини діючих на ринку осіб, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. До них відносяться закони, постанови, інструкції державних органів, що регулюють взаємовідносини товаровиробників, продавців і покупців, діяльність банків, товарних і фондових бірж, а також бірж праці, торгових домів, що встановлюють порядок проведення аукціонів, ярмарків, правила обігу цінних паперів і т.п . Цей напрямок державного регулювання ринку безпосередньо з податками не пов'язано;
- Регулювання розвитку народного господарства, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут мова йде головним чином про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою спрямування їх діяльності в потрібному, вигідному суспільству напрямку.
Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами - шляхом застосування налагодженої системи оподаткування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділення з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель та здійснення народногосподарських програм і т.п. Центральне місце в цьому комплексі економічних методів займають податки.
Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподаткування, вводячи одні і скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.
Стимулююча
За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва та ін Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків проявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування і ряду інших звільняється від оподаткування.
Розподільна
Або, вірніше, пере розподільна. За допомогою податків у державному бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на рішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних цільових програм - наyчно-технічних, економічних та ін
За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, доходів громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції і капіталомісткі і фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці та автостради, видобувні галузі, електростанції та ін
Пере розподільна функція податкової системи має яскраво виражений соціальний характер. відповідним чином побудована податкова система дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, напрями значної частини бюджету коштів на соціальні потреби населення, повного або часткового звільнення від податків громадян, які потребують соціального захисту.
Фіскальна
Нарешті, остання функція податків - фіскальна, вилучення частини доходів підприємств і громадян для утримання державного апарату, оборони стани і тієї частини невиробничої сфери, яка не має власних джерел доходів (багато установ культури - бібліотеки, архіви та ін), або вони недостатні для забезпечення належного рівня розвитку - фундаментальна наука, театри, музеї і багато навчальних закладів і т.п.
Зазначене розмежування функцій податкової системи носить умовний характер, оскільки всі вони переплітаються і здійснюються одночасно.
СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ Я УКРАЇНА
Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у встановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.
Історично податки є найбільш давньою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій. Крім податків існують і інші види платежів до державного бюджету, плата за використання ресурсів і відрахування до цільових фондів.
У нашій країні стягується загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі, а також місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
До першої групи належать податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств і організацій, митний збір, державний збір, податок на доходи громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за спеціальне використання природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища, відрахувань та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, до Фонду сприяння зайнятості населення, до Фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Їх перелік визначений Законом України "Про систему оподаткування".
Серед податків, що надходять до бюджету, є прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників. Їх розмір залежить від об'єкта оподаткування, а непрямі включаються у ціну товарів і послуг. Для окремого платника їх розмір прямо не залежить від його доходів.
Другою складовою податкової системи є система непрямого оподаткування. В Україні застосуються два види непрямих податків: універсальні і специфічні акцизи, а також мита. З точки зору виконання фіскальних функцій вони ефективніші, ніж прямі, оскільки їхня база оподаткування менш чутлива до змін тенденцій економічного розвитку країни.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б: введення в дію законодавчих актів з питань оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття; незмінність ставок пільг та правил оподаткування протягом мінімум 3 років з моменту введення в дію актів податкового законодавства , а також податкового законодавства щодо платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програм на протязі всього часу їх дії.
Держава повинна навчитися грамотно керувати доходами й відмовитися від діючої нині жорстокої зарегульованості економіки, яка штовхає підприємця в "тінь". Інакше кажучи, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.
Для цього слід забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон'юнктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права дати відстрочки, розстрочки з оплати податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій залежно від фінансового стану платника податків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиного умови - в кінці певного звітного періоду платник податків зобов'язаний повністю оплатити всю суму заборгованості. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробувану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника й особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.
Уряд різних держав можуть бути в будь-яких відносинах, однак підприємці прагнуть і будуть прагнути до співпраці, якщо воно взаємно вигідно. У випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємці втратять великі доходи.
Наприклад. Після введення Україною податку на додану вартість на продукцію, що імпортується, Росія ввела аналогічний податок на товари, які надходять з України. Внаслідок цього Україна втратила російський ринок збуту цукру, так як його експорт став невигідним. В даний час обома сторонами цей податок скасовано.
Тому досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами суміжних держав, які є основними економічними партнерами України - важливе питання сьогоднішнього дня. Створення досконалої податкової системи всередині однієї окремо взятої країни не вирішує повністю рішення всіх проблем.
Необхідно до мінімуму довести негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, яка склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність завдає збитків однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцю. Щоправда, ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди виправдовується прибутком, яку вони отримують.
Тіньова економіка небезпечна ще й тим, що активно залучає до своєї сфери все нових і нових суб'єктів підприємницької діяльності. Наприклад, комерційні банки, на жаль, надзвичайно зацікавлені в активній спільній роботі з фіктивними підприємствами. Тільки в одному з перевірених податковою інспекцією комерційних банків з 1000 діючих розрахункових рахунків 294 використовувались фіктивними підприємствами.
Головне завдання, яке ставлять перед податковою поліцією, не розпилювати сили на нескінченні перевірки лотків та кіосків, а систематично відпрацьовувати найбільш значні факти ухиляння від сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства. Можна навести лише дві цифри: утримання всієї податкової поліцією обходиться державі в 13 млн. гривень на рік, тоді як за пів року бюджет поповнився на 190 млн. гривень завдяки дії податкової поліції.
Я вважаю, що саме поняття податкової реформи включає в себе не тільки зміну законодавства, яке регулює розміри і процес збору податків, а і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність з вже існуючими ринковими нововведеннями, яка могла б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бюджет.
Всі розуміють, що при бажанні, за рік або два не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз, перш за все, потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. З одужанням економіки удосконалюватиметься і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпаки - стимулювати її.
Я розумію, що весь час податкові органи, як органи фіскальні, є і будуть одними з найбільш непопулярних державних інститутів у країні. Але хочу підкреслити, що податки - це плата за цивілізацію, і виповняться вони повинні цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.
ВИСНОВОК
Сьогодні Україна знаходиться на стадії формування податкової системи, головне завдання якої - створити умови для розвитку підприємництва і на цій основі забезпечити повне задоволення державних і соціальних потреб.
Сьогодні вже можна підвести деякі підсумки річної роботи ДПА України. За цей час ще гостріше встали всі проблеми податкового поля України, ще наочніше стали для дозволу питання, пов'язані з виплатою податків. Збільшився відсоток виявлення порушень податкового законодавства. Наприклад, у минулому році порушення податкового законодавства були виявлені у 52% перевірених підприємств, а за результатами 9 місяців поточного року - вже у 56%.
Зрозуміти безпосередній зв'язок між бюджетом країни та добробутом кожного громадянина, в тому числі і підприємця, повинен кожний.
Недоплачуючи податки до бюджету, кожен з нас прямо чи опосередковано обкрадає сам себе. Уявіть собі щасливого і багатого підприємця, в офісі якого (а зараз нерідко й вдома) систематично вимикають електроенергію і воду, не працює опалення. Навіть самі сучасні модифікації автомобілів стають безпорадними на наших неосвітлених дорогах, вкритих ямами. Як би це ні було сумно, але це реальність нашого життя, як при всьому цьому деякі особи нерідко захоплюються тим, що вони якимось чином відхилилися від сплати податків. Тоді дозвольте запитати: чи виграють вони від цього? На перший погляд (з урахуванням одномоментної вигоди в грошовому вираженні), може бути, і так, але якщо подивитися глибше - у жодному випадку. Держава, яка не має достатньо коштів, стає безпорадним у справі захисту своїх громадян, як в соціальному, так і в загальнодержавному плані. Висновок простий: відносини між державою та підприємцем повинні будуватися на засадах паритетності та взаємовигоди, а регулюватися можуть тільки через збалансовану податкову систему.
Беручи до уваги вищесказане, хотів би зупинитися на одній з особливостей економічної ситуації, яка склалася на Україну. Існуюча податкова база здатна забезпечити наповнення бюджету і навіть більше. Одночасно безсістемное надання пільг платникам і масове ухилення суб'єктів підприємницької діяльності від виплати податків примушує державу розширювати податкову базу та ввести жорсткішу систему стягнення податків. Створюється парадоксальна ситуація чим більше податків намагаємося зібрати, тим менше платників їх виплачує.
На мій погляд, побудову такої податкової системи, яка б забезпечила створення сприятливого податкового клімату на Україні, неможлива без впровадження цілого комплексу заходів, які докорінно змінили б сам підхід до виплати податків, як необхідного атрибуту держави.
Література:
1. Бобров В.Я. Основи рінкової ЕКОНОМІКИ: Підручнік.-К.: Либідь, 1995.-320с.
2. Булатова А.С. Економіка: Підручник / Під ред.А.С.Булатова.2-е вид., Перераб.і дод.-М: Видавництво БЕК, 1999-816с.
3. Климко Г.Н. Основи економічної Теорії: політекономічній аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. 2-ге вид., Перероб. І допов. -К: Вища шк.-Знання, 1997-743с.
4. Медведєв В.А. Політична економія: Підручник для вузів / Медведєв В.А.., Абалкін Л.І., Намисто О.І. і др.-М.: Политиздат ,1990-735с.
5. Меньшиков С.М. Нова економіка. Основи економічних знань, Навчальний посібник.-М: Междунар.отношенія, 1999-400с.
6. Ніколенко Ю.В. Основи економічної Теорії за редакцією проф.Ю.В.Ніколенка, 2-ге від.К.: "Либідь", 1998-270с.
7. Пруссова Л.Г. Про Снові рінкової ЕКОНОМІКИ: Виробничо-практичне відання.-К.: РВО "Поліграфкніга", 1993-304с.
8. Соболєв В. М. Макроекономіка. Навчальний посібник для студентів економ. вузів та факультетів .- Харків: НВФ "Студцентр", 1997-224с.
9. Коровяковская Є. Експортне відшкодування з ПДВ / / Баланс - 2000. - № 37. - С. 52 - 54.
10. Папінова О. Оподаткування / / Баланс - 2000. - № 43 с. 54 - 55
11. Нормативна база "Податок на прибуток, валові витрати" / / Баланс - клуб 2000.
12. Закон України "Про податок на додану вартість" / / Негоціант - 1997. - № 42 - 43