Облік придбання та списання

Наступним етапом нашої роботи буде аналіз спроможності підприємства розрахуватися за своїми короткостроковими зобов'язаннями поточними активами. Для цього розрахуємо коефіцієнти ліквідності балансу (табл. 5).
Таблиця 5 - Коефіцієнти ліквідності балансу

Показники	Оптимальне значення	2005	2006	2007
1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,25	0,04	0,02	0,015
2 Коефіцієнт проміжної ліквідності	0,8-1.0	0,49	0,55	0,47
3 Коефіцієнт поточної ліквідності	2,0-3,0	0,95	1,07	1,02

За аналізований період показники ліквідності були нижче оптимальних значень, не дивлячись на деяке їх зростання. Це говорить про те, що баланс підприємства не можна назвати ліквідним, а підприємство платоспроможним. Так, на даний момент часу в 2007 р. підприємство могло погасити лише 1,5% своїх короткострокових зобов'язань. Реалізувавши дебіторську заборгованість підприємство змогло б розрахуватися по 47% своїх короткострокових зобов'язань. Тільки реалізувавши оборотні активи в повному обсязі ТОВ «Шанс» змогло б погасити свій короткостроковий позиковий капітал, але в цьому випадку підприємство не змогло б вести свою комерційну діяльність.
Працівники ТОВ «Шанс» ведуть економічну, бухгалтерську, кадрову роботи, а також роботи з матеріально-технічного постачання. Для визначення обов'язків і співпідпорядкованості працівників повинні приводитися їх посадові інструкції, які оформлюються за загальною схемою, що включає 6 розділів: загальні положення, функції, права та обов'язки, відповідальність, взаємини і організація роботи. На даний момент на ТОВ «Шанс» посадові інструкції на працівників бухгалтерії розроблені. Структура бухгалтерії та розподіл обов'язків зображені в додатку 3.
Для виконання всіх умов за Договором ведення бухгалтерського обліку на ТОВ «Шанс» кожен працівник знає свої обов'язки і права, і несе персональну відповідальність. До того ж, для чіткої оперативності, існує перерозподіл обов'язків (у разі відсутності одного з працівників бухгалтерії), кожен працівник може виконати будь-яку бухгалтерську роботу: оформити первинні документи, на вимогу керівництва надати необхідну інформацію і т.д.
Так як відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник Товариства, то він і зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма структурними підрозділами та службами, працівниками організації, що мають відношення до обліку, вимог головного бухгалтера.
З цією метою на підприємстві існує ряд наказів, закріплюють вимоги щодо документального оформлення господарських операцій і відомостей. Наприклад, з метою посилення контролю за фінансовою дисципліною і поліпшення бухгалтерського обліку видано наказ № 1 від 01.01.01г., Де обумовлені терміни та порядок видачі грошових коштів під звіт співробітникам, вимоги щодо оформлення авансових звітів. Накази даного типу створюють систему внутрішнього контролю. При аналізі системи внутрішнього контролю на 000 «Шанс» слід враховувати специфічні особливості торгового підприємства, для якого характерним є те, що бухгалтерський облік в них ведеться обмеженим числом працівників, тому допускається суміщення обов'язків особи, відповідальної за ведення обліку та зберігання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, довіра до ефективності внутрішнього контролю на даному підприємстві має бути нижче, ніж для будь-якого іншого суб'єкта. Але в будь-якому випадку не підприємстві повинна бути створена система внутрішнього контролю, для забезпечення збереження майна, ефективності використання ресурсів, а також для законності здійснюваних операцій і отримання достовірних даних.
Робочий план рахунків Відповідно до ст.6 Закону про бухгалтерський облік, п.9 Положення ведення бухгалтерського обліку № 34-н, кожна організація повинна на основі затвердженого Мінфіном Плану рахунків (наказ № 34 від 01.11.00г.) Розробити власний робочий план рахунків, в якому слід передбачити рахунки, необхідні для ведення в організації синтетичного й аналітичного обліку.
При розробці власного робочого плану рахунків ТОВ «Шанс» походило зі складу наявного у нього майна, видів та особливостей угод, характеру діяльності для достовірного майнового і фінансового становища. При цьому розроблена номенклатура субрахунків, на думку головного бухгалтера, раціональна для управління, аналізу, контролю і звітності. Крім того, дана система кодування субрахунків розроблена відповідно з діючими програмами ПЕОМ.
На ТОВ «Шанс» бухгалтерський облік ведеться строго за затвердженими типовими формами первинних документів. Якщо підприємство стане використовувати документи, не передбачені типовими формами, то в наказі про облікову політику треба привести їх перелік (так само це відноситься до форм для внутрішньої звітності).
Роботу зі складання «графіка документообігу організовує головний бухгалтер. Основою розробки графіка документообігу є Положення про документи і документообіг в бухгалтерському обліку № 105.
ТОВ «Шанс» поступово переходять на повну автоматизацію бухгалтерського обліку. На даний момент автоматизовані такі об'ємні ділянки роботи, як облік заробітної плати; облік матеріалів і товарів; каса і розрахунковий рахунок.
При цьому бухгалтера вважають за краще використовувати таку програму як "1-С Бухгалтерія". Зокрема вона застосовується при виписці платіжних доручень, прибуткових і витратних касових ордерів, одним словом, грошових розрахунків підприємства. При нарахуванні заробітної плати та відрахувань до органів соціального забезпечення а так само при обробці інших господарських операцій в бухгалтерії використовуються програми місцевого призначення, розроблені та встановлені власним програмістом фірми. Природно, що дані програми поступаються таким сучасним вдосконаленим програмами, як "1-С Бухгалтерія", "Бухгалтер Консультант" та інші. Але власні програми дозволяють більш наочно і зручно відобразити основні особливості ведення обліку на підприємстві та відобразити такі моменти, які доступні лише місцевим програмам.

2. ОБЛІК ПРИДБАННЯ ТА списання паливно-мастильних матеріалів
Паливно-мастильні матеріали (ПММ) є основною статтею витрат при експлуатації автотранспорту. Під паливно-мастильними матеріалами розуміються автобензин, дизельне паливо, гас, дизельне і автотракторне олії, стиснений і зріджений газ, що використовуються в якості моторного палива, а також інші технічні та спеціальні рідини, що використовуються при експлуатації транспортних засобів (легкових і вантажних автомобілів, автобусів, мікроавтобусів, тягачів, самоскидів, фургонів, спеціальних і спеціалізованих автомобілів (крани, навантажувачі, пожежні автомобілі тощо)). ПММ, використовувані організаціями для експлуатації автотранспортних засобів, належать до матеріально-виробничих запасів, облік яких слід вести відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5 / 01, затвердженим Наказом Мінфіну Росії від 9 червня 2001 р. N 44н (далі - ПБО 5 / 01). Облік паливно-мастильних матеріалів організовується на основі:
- Суворого дотримання встановленого порядку приймання та відпуску паливно-мастильних матеріалів;
- - Тотожності даних оперативно-складського і бухгалтерського обліку паливно-мастильних матеріалів.
- При організації обліку ПММ необхідно дотримувати основні принципи оперативно-бухгалтерського методу обліку, якими є:
- - Справжня оперативність та бухгалтерська достовірність кількісного обліку ПММ на складах і в баках автотранспорту, який ведеться матеріально відповідальними особами в складських картках або інших регістрах;
- - Систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо в місцях зберігання за правильністю та своєчасністю документування складських організацій по руху ПММ, а також ведення складського обліку; бухгалтери повинні самостійно перевіряти відповідність фактичних залишків матеріалів в натурі даними поточного складського обліку;
- - Здійснення бухгалтерського обліку матеріальних ПММ у грошовому вираженні за обліковими цінами або за фактичною собівартістю в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання
- - Складів і комор (матеріально відповідальних осіб) - і марок ПММ;
- - Систематичне підтвердження органічного зв'язку між оперативними складським та бухгалтерським обліком звіркою показників кількісного та сумового обліку шляхом зіставлення залишків матеріалів за даними складського обліку, оцінених за прийнятими обліковими цінами або за фактичною собівартістю, з залишками матеріалів за даними бухгалтерського обліку.
- Відповідно до Плану рахунків паливно-мастильні матеріали враховуються на субрахунку 3 "Паливо" рахунку 10 "Матеріали". На цьому субрахунку відображається наявність та рух нафтопродуктів (нафта, дизельне паливо, гас, бензин тощо) і мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів. При використанні талонів на нафтопродукти облік їх ведеться також на субрахунку 3 "Паливо" рахунку 10.
- Облік паливно-мастильних матеріалів доцільно організувати в розрізі таких субрахунків:
- - Субрахунок 3-1 "Паливо на складі";
- - Субрахунок 3-2 "Паливо в баках автотранспорту";
- - Субрахунок 3-3 "Паливо за талонами".
- На субрахунку 10-3-1 "Паливо на складах" враховується наявність і рух усіх видів нафтопродуктів, отриманих для експлуатації транспортних засобів, машин, механізмів і для інших цілей і знаходяться на нафтоскладах, у пунктах заправки.
- Підставою для записів за дебетом субрахунка 10-3-1 "Паливо на складах" є первинні документи, за якими проводиться оприбуткування надійшли паливно-мастильних матеріалів матеріально відповідальними особами. За кредитом субрахунка 10-3-1 "Паливо на складах" проводиться списання паливно-мастильних матеріалів з підзвіту матеріально відповідальних осіб на підставі відомостей обліку видачі пально-мастильних матеріалів, вимог, лімітно-забірних відомостей, накладних.
- При цьому дебетуються:
- - Субрахунок 10-3-2 "Паливо в баках транспортних засобів" - на вартість відпущених бензину і дизельного палива іншим матеріально відповідальним особам і водіям;
- - Рахунки 23 "Допоміжні виробництва", 25 "Загальновиробничі витрати", 26 "Загальногосподарські витрати", 29 "Обслуговуючі виробництва і господарства", 44 "Витрати обігу" - на вартість відпущених з нафтоскладів (пунктів заправки) мастильних матеріалів.
- На субрахунку 10-3-2 "Паливо в баках транспортних засобів" враховуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями:
- - У вигляді талонів;
- - На підставі відомостей обліку видачі нафтопродуктів.
- Субрахунок 10-3-3 "Нафтопродукти за талонами" призначений для обліку талонів на бензин, дизельне паливо і мастильні матеріали. Облік ведеться в одиницях виміру, вказаних на придбаних талонах, і у вартісному вираженні. У той же час на цьому рахунку талони враховуються тільки в тому випадку, якщо договором заправки, укладеним з АЗС, передбачено, що право власності на ПММ переходить в момент передачі талонів.
- Для отримання більш точної інформації рекомендується використовувати субрахунки другого порядку. Наприклад:
- - Субрахунок 10-3-1-1 "Бензин на складі" - за марками;
- - Субрахунок 10-3-1-2 "Дизельне паливо на складі" - за видами;
- - Субрахунок 10-3-1-3 "Спеціальні масла на складі" - за видами.
- Аналітичний облік ведеться за окремими матеріально відповідальними особами, за видами і марками нафтопродуктів.
- Придбання ПММ може здійснюватися підприємством:
- - За готівковий розрахунок;
- - У безготівковій формі. У першому випадку ПММ купуються підзвітними особами, якими зазвичай є водії підприємства.
- Розрахунки при безготівковій формі придбання виробляються або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - спеціалізованої організації, або шляхом проведення взаємозаліку. Крім того, однією з поширених форм придбання ПММ є відпуск їх з автозаправних станцій (АЗС) за талонами, а також з пластикових карт.
2.1 Придбання ПММ за готівковий розрахунок на автозаправних станціях
- Придбання ПММ на АЗС за готівку - це найбільш поширений спосіб їх придбання. У цьому випадку водіям видаються з каси готівкові грошові кошти під звіт для придбання бензину (дизельного палива). Згідно з п. 11 Порядку ведення касових операцій в Російській Федерації (затв. Рішенням Ради директорів Центрального банку РФ від 22 вересня 1993 р. N 40) видача готівкових грошових коштів під звіт на господарсько-операційні витрати проводиться у розмірах і на строки, що визначаються керівниками організацій . Для цього керівник підприємства видає наказ, в якому визначає коло осіб, які мають право на отримання готівкових грошових коштів у касі підприємства під звіт. У цьому наказі також обумовлюються строки подання до бухгалтерії авансових звітів.
- При видачі коштів під звіт необхідно враховувати наступні вимоги чинного законодавства:
- - При наявності залишку по особовому рахунку підзвітної особи новий аванс може бути виданий тільки при поданні звіту за попереднім (попереднім) авансу (авансами);
- - Не допускається видача коштів особі, з якою організацією не укладено трудовий договір (контракт);
- - В організації повинні бути встановлені терміни та порядок звітності підзвітних сум.
- Журнал операцій.
- Облік руху паливно-мастильних матеріалів при заправці їх на АЗС за готівку.
Таблиця 6
Після закінчення встановленого терміну водій організації, який отримав грошові кошти на придбання ПММ, зобов'язаний подати до бухгалтерії авансовий звіт за уніфікованою формою N АТ-1, затвердженої Постановою Держкомстату Росії від 1 серпня 2001 р. N 55 "Про затвердження уніфікованої форми первинної документації N АО- 1 "Авансовий звіт", з доданням усіх виправдувальних документів, що підтверджують зроблені витрати.
Форма N АТ-1 "Авансовий звіт" призначена для застосування юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ) і застосовується для обліку грошових коштів, виданих підзвітним особам на адміністративно-господарські витрати.
Авансовий звіт складається в одному примірнику підзвітною особою і передається після його затвердження працівнику бухгалтерії.
На зворотному боці форми підзвітна особа вказує реквізити документа, що підтверджує придбання пально-мастильних матеріалів, - касового чека автозаправної станції.
До авансового звіту додаються чеки ККМ, що видаються автозаправної станцією (АЗС). Відповідно до п. 12 Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 29.07.1998 N 34н (введеного в дію з 1 січня 1999 р.), всі господарські операції, що проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік і заповнюються відповідні податкові регістри. Первинні облікові документи приймаються до обліку, якщо вони складені за формою, що міститься в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації.
Касовий чек повинен містити наступні дані: - найменування організації-продавця (АЗС);
- ІПН (ідентифікаційний номер платника податків) організації-продавця;
- - Номер касового апарату;
- - Номер і дату видачі чека;
- - Вартість ПММ з урахуванням ПДВ.
- У деяких регіонах для АЗС введений єдиний податок на поставлений дохід. У таких випадках вартість ПММ не включає в себе ПДВ;
- - Марку ПММ, кількість палива і ціну за одиницю.
- Ці реквізити не є обов'язковими для чека ККМ. Однак більшість АЗС у даний час видають саме такі чеки. Якщо в чеку немає зазначених реквізитів, то АЗС видає товарний чек. Наявність чека ККМ з необхідними реквізитами є підставою для заповнення платником податків відповідного податкового регістра і віднесення до складу витрат, які приймаються для цілей оподаткування, вартості ПММ, використаних у виробничій діяльності підприємства.
- Залишок невикористаного авансу здається підзвітною особою в касу організації за прибутковим касовим ордером в установленому порядку, перевитрата компенсується і видається підзвітній особі за видатковим касовим ордером. Підзвітні суми, не повернуті працівниками у встановлені терміни, відображаються за кредитом рахунка 71 "Розрахунки з підзвітними особами" і дебетом рахунка 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Надалі ці суми списуються з рахунку 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" в дебет рахунків:
- - 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" (якщо вони можуть бути утримані з оплати праці працівника);
- - 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями" (коли вони не можуть бути утримані з оплати праці працівника).
- Аналітичний облік за рахунком 71 "Розрахунки з підзвітними особами" ведеться по кожній сумі, виданої під звіт.
2.2 Придбання ПММ за талонами
Для придбання ПММ за талонами організація укладає договір купівлі-продажу з продавцем ПММ, який організовує відпустку автомобільного палива через певну мережу АЗС. Перелік АЗС, що відпускають ПММ за талонами даного продавця, наведено в договорі (із зазначенням їхніх адрес). Сплативши визначене договором кількість бензину відповідної марки, організація отримує талони, за якими водії будуть заправляти автомобілі на АЗС. В даний час існує безліч видів талонів, які можна умовно розділити на три основні групи:
- Кількісно-сумовий талон, в якому вказані марка, кількість і вартість палива. Такий талон є зобов'язанням фірми відпустити певну кількість ПММ зазначеної марки за конкретною ціною. У цьому випадку підприємство оплачує автозаправної станції вартість ПММ авансом. АЗС відпускає підприємству на вартість оплаченого палива талони, складені в кількісному вираженні, вказує вартість одного літра палива і зобов'язується відпустити ПММ за талонами за ціною, фіксованою на дату одержання авансу.
- Кількісний талон, в якому вказані марка і кількість палива, тобто зобов'язання відпустити певну кількість ПММ конкретної марки.
- Вартісний талон, в якому вказані марка палива та загальна вартість талона. У цьому випадку автозаправна станція зобов'язується відпустити підприємству бензин певної марки за талонами за ціною, що діє на дату отримання бензину. Для отримання, зберігання та видачі талонів водіям наказом керівника призначається матеріально відповідальна особа. Отримання талонів зазвичай здійснюється самим матеріально відповідальною особою. У разі якщо талони на заправку палива отримують інші особи, вони зобов'язані в день отримання цих талонів здати їх матеріально відповідальній особі для їх оприбуткування і зберігання. Отримавши талони, матеріально відповідальна особа на підставі товаросупровідних документів постачальника становить прибутковий ордер за формою N М-4 (затв. Постановою Держкомстату Росії від 30.10.1997 N 71а) і здає прибуткові документи в бухгалтерію організації. У прибутковому ордері необхідно вказати марку бензину, серію та номери отриманих талонів, номінал талонів в літрах і вартість талона в гривнях виходячи з вартості бензину, зазначеної в договорі і рахунку на оплату.
Матеріально відповідальна особа, яка на зберігання талони, на вимогу, підписану керівником і головним бухгалтером, видає талони спеціально призначеному працівнику для видачі водіям транспортних засобів. Повторна видача талонів може проводитися тільки після повного звіту за раніше видані талони. Талони на право отримання палива видаються водіям тільки після пред'явлення ними подорожнього листа, на якому диспетчером або уповноваженим на те керівником підприємства особою в рядку "видати пальне" записано прописом кількість дозволеного до видачі палива за талонами відповідно до завдання і з урахуванням кількості бензину в баках при виїзді на лінію. Видача талонів відображається у відомості обліку видачі талонів, в якій за отримані талони розписується водій, а на кожну марку палива ведеться окрема Відомість.
На підприємствах з великим парком машин Відомість видачі талонів складається і здається в бухгалтерію щодня. Відомість може складатися щотижня або подекадно. Все залежить від кількості автомобілів на підприємстві. При змінній організації роботи матеріально відповідальних осіб на підприємстві для обліку руху ПММ доцільно використовувати Книгу обліку талонів.
Книга обліку талонів на паливо повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства і скріплена печаткою. Записи в Книзі здійснюються щодня по документах, які послужили підставою для оприбуткування та списання у витрату талонів на ПММ. При цьому на кожен вид талонів і марку бензину слід відкривати окремий розділ Книги. Якщо водії транспортних засобів не використовували отримані талони, то після закінчення роботи вони зобов'язані їх здати матеріально відповідальній особі. Матеріально відповідальна особа проводить відповідні записи у відомості повернення талонів. Далі у встановлені керівництвом підприємства терміни (на практиці зазвичай щомісяця) матеріально відповідальна особа на підставі прибуткових і витратних документів складає звіт про рух талонів і передає його в бухгалтерію. При цьому в звіті повинні відкриватися окремі розділи по кожній марці ПММ і по кожному виду талонів. На підставі зазначеного звіту та відповідних первинних документів талони списуються з підзвіту матеріально відповідальної особи в підзвіт водіям. Бухгалтерський облік сплачених та отриманих організацією талонів повинен забезпечувати ведення обліку за видами ПММ і місця їх перебування. Облік талонів на ПММ доцільно організувати на рахунку 10 "Матеріали". Аналітичний облік ведеться за видами бензину та за матеріально відповідальними особами. Бухгалтерський облік паливно-мастильних матеріалів, придбаних за талонами, залежить від моменту переходу права власності на ПММ до покупця талонів, а також від виду талонів. Вони можуть бути літровими або вартісними. Якщо підприємство набуває літрові талони (на них зазначено вид палива і літраж), то зміна цін, що сталося після оплати талонів, ніяк не вплине на оцінку ПММ в обліку: ПММ будуть відображатися за ціною придбання.
- Журнал операцій.
- Облік руху паливно-мастильних матеріалів при заправці їх на АЗС за готівку.
Таблиця 7

2.3 Методи формування фактичної вартості
ПММ Надійшли до організації можуть враховуватися на субрахунку 10-3 або за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), або за обліковими цінами. Останній варіант оцінки рекомендується для середніх і великих організацій, що пов'язано з великою кількістю господарських операцій та документів, невідфактуровані поставки цінностей і з інфляційними процесами, що впливають на ціноутворення, і т.д. Якщо аналітичний облік матеріальних цінностей ведеться за фактичною собівартістю, то на рахунку 10 "Матеріали" відображається інформація про наявність та рух товарно-матеріальних цінностей в оцінці за фактичною собівартістю. При цьому організації на окремих аналітичних рахунках можуть враховувати окремо транспортно-заготівельні витрати для їх контролю та правильності списання за напрямками використання цінностей. Якщо ж аналітичний облік матеріальних цінностей ведеться за планово-обліковими цінами, то їх фактична собівартість попередньо накопичується на рахунку 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей", а відхилення (різниця між вартістю цінностей за обліковими цінами та їх фактичною собівартістю) відносять на рахунок 16 " Відхилення у вартості матеріалів ". Ці суми відхилень у подальшому списують за напрямками використання матеріалів пропорційно їх вартості витрати (використання) за обліковими цінами. Вибір одного із зазначених методів обліку ПММ повинен в обов'язковому порядку відбиватися в обліковій політиці організації.
2.4 Облік ПММ за фактичної собівартості
Відповідно до вимог Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5 / 01, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 09.06.2001 N 44н, фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством РФ). До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться: - суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю); - суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів; - митні збори; - невозмещаемие податки , що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів. Так, наприклад, при придбанні ПММ за готівковий розрахунок на АЗС з у м м и Н Д С, у п л а ч е н н и е п р о д а в ц у т о п л і в а, в к л ю ч а ю т з я в с т о і м про з т ь Г С М у с у я з і з неможливістю виключення сум податку через відсутність рахунки-фактури; - винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріально -виробничі запаси; - витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Сюди входять такі витрати: із заготівлі та доставці ПММ; за змістом заготівельно-складського підрозділу організації, на послуги транспорту по доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих запасів. Таким чином, у фактичну собівартість ПММ включаються всі витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням цих матеріалів.

2.5 Облік ПММ за обліковими цінами
В даний час багато підприємств відповідно до прийнятої ними облікової політикою ведуть облік матеріальних цінностей, до яких відносяться і ПММ, з використанням рахунків 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей" і 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей". Такі підприємства ведуть облік ПММ за обліковими цінами. Цей метод обліку зручний у тих випадках, коли організація у своїй діяльності використовує ПММ, ціни на які можуть змінюватися в залежності від того, у яких постачальників вони купуються, а також при постійній зміні вартості транспортних послуг та інших витрат, що включаються до собівартості. При цьому в якості облікових цін на матеріали застосовуються:
- Договірні ціни;
- Фактична собівартість матеріалів за даними попереднього місяця або звітного періоду (звітного року);
- Планово-розрахункові ціни, що розробляються і затверджуються організацією стосовно рівню фактичної собівартості відповідних матеріалів. Планово-розрахункові ціни призначені для використання всередині організації;
- Середня ціна групи, що представляє різновид планово-розрахункової ціни і встановлюється у випадках укрупнення номенклатурних номерів матеріалів шляхом об'єднання в один номенклатурний номер декількох видів однорідних матеріалів, що мають незначні коливання в цінах. При цьому на складі такі матеріали враховуються на одній картці.
При істотних відхиленнях планово-розрахункових цін і середніх цін від ринкових вони підлягають перегляду. Такі відхилення не повинні перевищувати, як правило, десять відсотків.
У разі застосування договірних цін ролі облікових інші витрати, які включаються у фактичну собівартість матеріалів, враховуються у складі транспортно-заготівельних витрат. Також у складі транспортно-заготівельних витрат враховуються відхилення:
- Які виникають між фактичною собівартістю матеріалів, сформованої в поточному місяці, і їх облікової ціною (при використанні фактичної собівартості матеріалів як облікової ціни);
- Договірних цін від планово-розрахункових (при застосуванні планово-розрахункових цін ролі облікових цін);
- Які виникають між фактичною собівартістю матеріалів та середню ціну групи (при використанні середньої ціни групи в якості облікової ціни).
Купівельна вартість ПММ, а також інші витрати, пов'язані з їх придбанням, обліковуються за дебетом рахунка 15 "Заготівельні та придбання матеріальних цінностей". З кредиту цього рахунку вартість ПММ за обліковими цінами списується в дебет рахунку 10. Різниця між фактичною собівартістю матеріалів та їх вартістю в облікових цінах відображається у кореспонденції рахунків 15 і 16.
Дані операції оформляються проводками:
Табли ца 8
У бухгалтерському балансі сума значаться на кінець звітного періоду відхилень фактичних витрат з придбання матеріально-виробничих запасів від їх облікової ціни або відхилень, пов'язаних з наданням організації знижок (накидок) згідно з договором, приєднується до вартості залишків матеріально-виробничих запасів, відображених за відповідними статтями групи статей "Запаси", або віднімається при визначенні підсумкових даних за статтею у разі отримання знижок. Надалі згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затвердженої Наказом Мінфіну Росії від 31.10.2000 N 94н, накопичені на рахунку 16 "Відхилення у вартості матеріалів" різниці у вартості придбаних матеріально-виробничих запасів, обчисленої у фактичній собівартості придбання (заготівлі), та облікових цінах списуються (сторнуються при негативній різниці) в дебет рахунку обліку витрат на виробництво (витрат на продаж) або інших відповідних рахунків. Згідно з п. 25 Методичних рекомендацій про порядок формування показників бухгалтерської звітності організації, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 28.06.2000 N 60н, порядок списання виявлених відхилень фактичних витрат з придбання матеріально-виробничих запасів від їх облікової ціни встановлюється організацією самостійно при прийнятті облікової політики. На практиці широко поширений спосіб, коли частка транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до облікової вартості ПММ, списаних до витрат, визначається як відношення суми залишків цих витрат на початок місяця і поточних витрат за місяць до суми залишків ПММ на початок місяця і які надійшли за місяць, помножене на 100. За исчисленному таким чином відсотку списуються зазначені видатки на витрати з виробництва (витрати на продаж). Розглянемо порядок списання сум, врахованих на рахунку 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей".
2.6 Оперативно-складський облік ПММ
Зберігання паливно-мастильних матеріалів організаціями має здійснюватися на спеціально обладнаних і огороджених нафтоскладах, стаціонарних пунктах (посадах) заправки транспортних засобів, машин, механізмів. Об'єкти для зберігання нафтопродуктів за своїми функціональними особливостями поділяються на типи:
- Центральні нафтосклади - для прийому й зберігання всього асортименту одержуваного палива, їх видачі в автоцистерни, тару та баки транспортних засобів;
- Стаціонарні пункти заправки машин на виробничих ділянках, відділеннях, бригадах - для прийому нафтопродуктів з автоцистерн, видачі нафтопродуктів у баки транспортних засобів, машин і механізмів, дрібну тару;
- Пости заправки транспортних засобів мастилами та мастилами в пунктах технічного обслуговування або у ремонтних майстернях, виробляють заправку або дозаправку агрегатів або вузлів транспортних засобів, машин, агрегатів при технічному обслуговуванні або ремонті.
Тара з-під нафтопродуктів (бочки, бідони тощо) повинна зберігатися у приміщенні або під навісом окремо від нафтопродуктів.
Тара багаторазового обороту, придатна для наливу, підприємствами здається нафтобазам в обмін на однойменну і такого ж призначення тару, в якій затарений одержуваний продукт.
У баки транспортних засобів, машин, механізмів, бочки і дрібну тару паливно-мастильні матеріали відпускаються тільки через паливо-чи мастилороздавальні агрегати.
При надходженні в організацію паливно-мастильних матеріалів працівники, з якими наймачем укладені договори про повну матеріальну відповідальність, зобов'язані:
- Перевірити відповідність надійшли паливно-мастильних матеріалів за кількістю, сортами і марками, зазначеним у супровідних документах постачальника-відправника;
- Забезпечити повний злив паливно-мастильних матеріалів, а після закінчення зливу оглянути транспортні резервуари (цистерни) для перевірки повноти зливу;
- Своєчасно оприбуткувати надійшли паливно-мастильні матеріали. Оприбуткування паливно-мастильних матеріалів проводиться на підставі супровідних документів постачальників.
Облік паливно-мастильних матеріалів у місцях зберігання ведеться матеріально відповідальними особами на картках складського обліку типової форми М-17 або в книгах, що містять реквізити, що вказуються у картках складського обліку, окремо за кожним найменуванням і марці паливно-мастильних матеріалів.
Кількість виданих палива і масла записується у відомість обліку видачі палива і мастильних матеріалів. ПММ для використання для інших виробничих потреб (технічного обслуговування і ремонту) видаються зі складу на підставі вимог чи лімітно-забірними відомостями при наявності на них підписів осіб, яким наказом керівника підприємства надано право дозволяти відпустку ПММ.
На підставі документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів: товарно-транспортних накладних, актів, вимог, відомостей обліку видачітопліва і мастильних матеріалів, відомостей визначення щільності і температури, що засвідчують правильність перерахунку кількості нафтопродуктів з об'ємних одиниць у масові і назад, - матеріально відповідальна особа складає звіт про рух ПММ.
Складський облік паливно-мастильних матеріалів в натуральному виразі на нафтоскладах, у коморах ведеться в одиницях маси. Паливно-мастильні матеріали, що знаходяться в інших місцях зберігання (в пунктах заправки, виробничих дільницях, відділеннях, бригадах тощо), враховуються у тих одиницях, в яких вони отримані матеріально відповідальними особами.

Таблиця 9
Журнал операції
Облік руху ПММ при зберіганні їх у стаціонарних пунктах
2.7 Особливості проведення інвентаризацій ПММ
Інвентаризація здійснюється відповідно до ст. 12 Закону про бухгалтерський облік, п. п. 26 - 28 Положення ведення бухгалтерського обліку, а також Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 13 червня 1995 р. N 49. При проведенні інвентаризації слід враховувати, що наявність палива в баках автомобілів та талонів на паливо (у натуральному гідність) у водіїв визначається на підставі акту зняття залишків, який складається щомісяця за станом на останній день місяця або на день проведення інвентаризації. На підставі даних залишків палива в баках і талонів на паливо у водіїв, згрупованих за марками палива, та середньої ціни відпущеного у звітному місяці палива визначається вартість зазначених залишків палива, яка і повинна дорівнювати вартості ПММ, відображених по субрахунку "Бензин, дизельне паливо в баках автомобілів, талони у водіїв ". Документальне оформлення результатів проведених інвентаризацій повинно проводитися з урахуванням Постанови Держкомстату Росії від 18 серпня 1998 р. N 88, яким з 1 січня 1999 р. введені в дію нові уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку результатів інвентаризацій. Крім того, при проведенні інвентаризацій слід використовувати Постанова Держпостачу СРСР від 26 березня 1986 р. N 40 "Про затвердження Норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску і транспортуванні". Природний спад - це допустима величина безповоротних втрат нафтопродуктів внаслідок неминучих фізичних процесів. Природний спад нафтопродукту визначається множенням відповідної норми на масу прийнятого нафтопродукту в тоннах. Дані інвентаризації відображаються в акті, і на фактичний результат проводиться корегування в журналі обліку ПММ. Втрати, пов'язані з зачисткою резервуарів, ремонтом, будь-які аварійні втрати і т.д. в нормах природного убутку не враховуються. Також ці норми не застосовуються для розфасованих або зберігаються в герметичній упаковці нафтопродуктів. Величина норми природного убутку визначається в залежності від: - пори року (осінньо-зимового (з 1 жовтня по 31 березня) або весняно-літнього (з 1 квітня по 30 вересня) періоду); - кліматичної зони (наприклад, Московська область знаходиться в другій кліматичній зоні); - групи нафтопродуктів (поділ на групи вироблено за фізико-хімічними - типу резервуарів, в яких зберігаються нафтопродукти. В даний час продовжують діяти Норми природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску і транспортуванні, затверджені Постановою Держпостачу СРСР від 26 березня 1986 р. N 40 "Про затвердження Норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску і транспортуванні". Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю майна, і даними бухгалтерського обліку відображаються на рахунках бухгалтерського обліку в наступному порядку: - надлишок ПММ оприбутковується за ринковою вартістю , і відповідна сума зараховується на фінансові результати діяльності; - недостача ПММ і їх псування в межах норм природного убутку відносяться на витрати виробництва, понад норми - за рахунок винних осіб (якщо винні особи не встановлені або суд отк а за л у вз и з ка ні і у б ит до в с ні х, у б тк і про т не д ос та ч і Г З М і і х по рч і з п ис и в аю тс я на фінансові результати діяльності).
2.8 Документальне оформлення витрачання ПММ
Відповідно до п. 1 ст. 9 Федерального закону від 21.11.1996 N 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" всі господарські операції, що здійснюються організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Документальне підтвердження витрат є необхідною умовою для їх визнання як витрати для цілей оподаткування (п. 1 ст. 252 Податкового кодексу Російської Федерації (НК РФ)). Основним виправдувальним документом, на підставі якого визначається витрата і списання бензину, є шляховий лист. Відповідно до Статуту автомобільного транспорту РФ шляховий лист засвідчує приналежність транспортного засобу даним юридичній (фізичній) особі, яка здійснює перевезення. Подорожній лист дає право водієві: - на виїзд автомобіля з гаража (місця стоянки) на дороги загального користування для виконання встановленого в ньому завдання, а також - на в'їзд автотранспортного засобу і знаходяться в ньому осіб, зазначених у шляховому листі, на територію вантажовідправника або вантажоодержувача , якщо для цього не потрібен спеціальний пропуск. При прийомі вантажу до перевезення водій-експедитор підприємства-перевізника пред'являє вантажовідправнику водійське посвідчення і шляховий лист. Згідно з п. 2 ст. 9 Закону N 129-ФЗ первинні облікові документи приймаються до обліку, якщо вони складені за формою, що міститься в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації. Уніфіковані форми подорожнього листа (за видами автомобілів) затверджені Постановою Держкомстату Росії від 28 листопада 1997 р. N 78:

Форма	Порядок заповнення форми
Форма N 3 Подорожній лист легкового автомобіля	Є первинним документом з обліку роботи легкового автотранспорту і підставою для нарахування заробітної плати водієві. Виписується в одному примірнику диспетчером або уповноваженою особою
Форма N 3 спец. Подорожній лист спеціального автомобіля	Є основним первинним документом обліку роботи спеціального автомобіля і підставою для нарахування заробітної плати водієві. Форма розрахована на виконання завдання у двох замовників і дійсна тільки на один день (зміну). Розділ "Результати роботи автомобіля" заповнюється особами, які відповідають за цю роботу. В розділ "Особливі відмітки" заносяться відомості про зміну завдання, зазначеного в розділі "Завдання водієві", відомості про супроводжуючих осіб і т.п. Відривні талони подорожнього листа заповнюються організацією, якій належить спецавтомобіль, і служать підставою для пред'явлення рахунку замовнику
Форма N 4 Подорожній лист легкового таксі	Є первинним документом з обліку роботи легкового таксі і підставою для нарахування заробітної плати водієві. Щодня перед початком робочого дня водій отримує шляховий лист, а після закінчення зміни повертає його в диспетчерську
Форма N 4-С Подорожній лист вантажного автомобіля	Подорожні листи вантажного автомобіля є основним документом первинного обліку, визначає разом з товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажів товарних показники для обліку роботи рухомого складу і водія, а також для нарахування заробітної плати водію та здійснення розрахунків за перевезення вантажів. Форма N 4-С (відрядна) застосовується при здійсненні перевезень вантажів за умови оплати роботи автомобіля за відрядними розцінками. Форма N 4-П (погодинна) застосовується за умови оплати роботи автомобіля за почасовим тарифом і розрахована на одночасне виконання перевезень вантажів до двох замовників протягом одного робочого дня (зміни) водія. Відривні талони подорожнього листа заповнюються замовником і служать підставою для пред'явлення організацією - власником автотранспорту рахунку замовнику. До рахунку докладають відповідний відривний талон. Подорожній лист залишається в організації - власника автотранспорту, у ньому повторюються ідентичні записи про час роботи автомобіля у замовника і служать підставою для обліку роботи автомобіля протягом робочого дня. У випадку, коли при погодинній оплаті роботи автомобіля будуть перевозитися товарно-матеріальні цінності, в шляховий лист вписуються номери товарно-транспортних документів і додається один примірник цих товарно-транспортних документів, за підсумком яких вказується кількість перевезених тонн вантажу та інші показники, що відображають роботу автомобіля і водія. Заповнення подорожнього листа до видачі його водієві проводиться диспетчером організації або особою, на це уповноваженою. Інші дані заповнюють працівники організації - власника автотранспорту і замовники
Форма N 4-П Подорожній лист вантажного автомобіля
Форма N 6 Подорожній лист автобуса	Є первинним документом з обліку роботи автобуса і підставою для нарахування заробітної плати водієві. Всі відомості про автобус, витраті палива і завдання водіям записуються в дорожньому листі диспетчером і механіком. Форма застосовується для обліку роботи автобуса на міських і приміських маршрутах
Форма N 6 спец. Подорожній лист автобуса незагального користування	Подорожній лист є основним первинним документом обліку роботи автобуса незагального користування з перевезення пасажирів. Подорожній лист оформляється тільки для виконання замовлення однієї організації. Розділ "Результат роботи автобуса" заповнюється при обробці подорожніх листів особами, які відповідають за цю роботу
Форма N 8 Журнал обліку руху подорожніх листів	Застосовується організацією для контролю за рухом подорожніх листів, виданих водієві, і здачею оброблених подорожніх листів до бухгалтерії
Форма N 1-Т Товарно-транспортна накладна	Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна складається з двох розділів: - товарного, що визначає взаємини вантажовідправників та вантажоодержувачів і службовця для списання товарно-матеріальних цінностей у відправників і оприбуткування їх у вантажоодержувачів; - транспортного, визначального взаємини вантажовідправників - замовників автотранспорту з організаціями - власниками автотранспорту, що виконали перевезення вантажів, і службовця для обліку транспортної роботи та розрахунків вантажовідправників чи вантажоодержувачів з організаціями - власниками автотранспорту за надані їм послуги з перевезення вантажів

Форми подорожніх листів, затверджені Держкомстатом, обов'язкові тільки для автотранспортних організацій. Всі інші організації можуть розробити їх форми самостійно. Розроблену організацією форму подорожнього листа слід затвердити наказом про облікову політику організації і привести у додатку до цього наказу.
У дорожньому листі обов'язково повинні бути проставлені порядковий номер, дата видачі, штамп і печатку організації, якій належить автомобіль. Якщо автомобіль перевозить вантаж, то до дорожніми листами повинні бути включені товарно-транспортні накладні, оформлені належним чином. Відомості про пробіг автомобіля і про масу вантажу, що перевозиться, наведені в дорожньому листі та товарно-транспортної накладної, служать розрахунковою базою для визначення нормованої витрати палива у конкретному автомобілі.
Подорожній лист дійсний тільки на один день або зміну. На більш тривалий термін він видається тільки у разі відрядження, коли водій виконує завдання протягом більше однієї доби (зміни).
Оформлення подорожнього листа до видачі його водієві зазвичай здійснюється диспетчером або іншим спеціально призначеним співробітником організації. Якщо постачальник або покупець перевозить товар власним або орендованим автотранспортом, то шляховий лист оформляють спеціально призначені співробітники цих організацій.
При заповненні подорожнього листа диспетчер присвоює йому номер і записує дату його видачі, яка повинна відповідати даті його реєстрації в Журналі обліку руху подорожніх листів (форма N 8, затверджена Постановою Держкомстату Росії N 78). У кожному рядку Журналу послідовно записують номер подорожнього листа, дату його видачі, П.І.Б. водія і ставлять свої підписи водій і диспетчер із зазначенням дати прийому подорожнього листа диспетчером від водія.
Потім заповнюється сам шляховий лист.
Подорожнього листа присвоюється номер, проставляються дата його виписки і назва організації (можна також адресу і телефон). У рядках, відведених для відомостей про водія, вказуються його прізвище, ім'я та по батькові, номер посвідчення водія та реєстраційний номер ліцензійної картки. У рядках для відомостей про автомобіль вказують його марку і державний реєстраційний номер. Нижче ставлять свої підписи медпрацівник і механік (або інша уповноважена особа, яка відповідає за технічний стан автомобіля та дозволяє виїзд).
У розд. I "Завдання водієві" вказуються маршрути руху, найменування вантажу і (або) мета поїздки. Якщо маршрутів багато і всі вони не вміщуються на одному дорожньому листі, то можна оформити окремий маршрутний лист із зазначенням дат і всіх маршрутів поїздок, що додається до подорожнього листа. При цьому в розділі "Завдання водієві" подорожнього листа робиться посилання на номер цього маршрутного листа.
У розд. II "Робота водія та автомобіля" диспетчер (механік або інше призначена особа) фіксує показання спідометра. Після закінчення терміну, на який видано дорожній лист, водій здає його диспетчеру. Диспетчер засвідчує правильність знятих показань приладів своїм підписом на дорожньому листі. Потім від диспетчера подорожній лист приймає бухгалтер.
За свідченнями спідометра бухгалтер визначає пробіг автомобіля. За затвердженими нормами витрат палива та пробігу автомобіля визначається витрата палива.
Подорожній лист на наступний день (зміну) видається водієві за умови, що він здав подорожній лист попереднього дня роботи.
Відповідальність за правильне оформлення подорожнього листа несуть керівники організації та особи, відповідальні за експлуатацію автомобілів і беруть участь у заповненні документа.
Всі дорожні листи виписують в одному примірнику і зберігають п'ять років.
Пробіг автомобіля, який є одним з основних показників для визначення кількості витраченого бензину, визначається на підставі показань спідометра, які в обов'язковому порядку відображаються в дорожньому листі. У зв'язку з цим організації повинні вести журнали обліку показань спідометра, складати акти зняття показань спідометра та щомісячні акти вимірів залишків бензину в паливних баках. З метою податкового обліку витрат на бензин рекомендується щорічно заповнювати Журнал зняття показань спідометра за такою формою.
У даному Журналі обліку доцільно на кожну марку автомобіля відкривати кілька сторінок з таким розрахунком, щоб вести записи по кожному конкретному автомобілі протягом року. Після закінчення року Журнал закривається, а інформація про показання спідометра на 31 грудня повинна бути перенесена в новий журнал. Як правило, в баках автомобілів завжди є кількість бензину (або іншого палива), яке представляє собою перехідний залишок на наступний місяць (квартал). Кількість бензину в баках автомобілів має відповідати даним бухгалтерського обліку. Для цього доцільно періодично проводити фактичний завмер палива. Для вимірювання кількості невитраченого бензину в баку використовується занурюваний в бензобак (при певній температурі навколишнього повітря) спеціальний щуп з нанесеною шкалою, який повинен регулярно піддаватися калібруванні. При цьому фахівцям організації необхідно враховувати певні погрішності, що виникають при знятті показань спідометра з традиційного стрілочного приладу, оскільки показання лічильника добового пробігу, встановленого в "нуль", дозволяють автомобілю продовжувати процес руху ще деякий час.
2.9 Норми витрат палива або мастильного матеріалу
Поняття "норма витрати палива або мастильного матеріалу" стосовно до автомобільного транспорту передбачає встановлене значення міри споживання даного витратного матеріалу при роботі конкретного автомобіля. Відповідно до норм ПБУ 10/99 "Витрати організації", затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 6 травня 1999 р. N 33н, витрати на утримання службового автотранспорту, фактично зроблені організацією (у тому числі витрати на бензин), у повному обсязі визнаються в складі витрат по звичайних видах діяльності. Норми витрати палив і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (Р 3112194 - 0366-03), затверджені Департаментом автомобільного транспорту Мінтрансу Росії 29 квітня 2003 р., термін дії яких встановлений у межах з 01.07.2003 по 31.12.2007, для цілей податкового обліку не застосовуються. Необхідною умовою для віднесення витрат на ПММ у зменшення податкової бази по податку на прибуток є тільки наявність правильно оформлених первинних документів, які підтверджують фактичні суми витрат на придбання ПММ та виробничі цілі експлуатації автомобіля (оформлені в установленому порядку режим роботи автомобіля, дорожні листи і т.д .). Тому кожна організація має право самостійно визначити норми витрат палива, мастильних матеріалів і спеціальних рідин з урахуванням технологічних особливостей свого виробництва. Такі норми організація розробляє для контролю над витратою ПММ на експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт автомобільної техніки. Вони затверджуються наказом керівника організації.
Норма витрати палив і мастильних матеріалів стосовно до автомобільного транспорту передбачає встановлене значення міри його споживання при роботі автомобіля конкретної моделі, марки або модифікації.
Норми витрати палив і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для розрахунків нормативного значення витрати палив за місцем споживання, для ведення статистичної та оперативної звітності, визначення собівартості перевезень та інших видів транспортних робіт, планування потреби підприємств у забезпеченні нафтопродуктами, для розрахунків з оподаткування підприємств, здійснення режиму економії та енергозбереження споживаних нафтопродуктів, проведення розрахунків з користувачами транспортними засобами, водіями і т.д.
При нормуванні витрати палив розрізняють базове значення витрати палив, яке визначається для кожної моделі, марки або модифікації автомобіля в якості загальноприйнятої норми, і розрахункове нормативне значення витрати палив, що враховує виконувану транспортну роботу й умови експлуатації автомобіля.
Норми витрати палив можуть встановлюватися для кожної моделі, марки і модифікації експлуатованих автомобілів і відповідають визначеним умовам роботи автомобільних транспортних засобів відповідно до їх класифікації та призначенням. Норми включають витрати палив, необхідний для здійснення транспортного процесу. Витрата палива на технічні, гаражні та інші внутрішні господарські потреби, не пов'язані безпосередньо з технологічним процесом перевезень пасажирів і вантажів, до складу норм (у таблиці) не включений і встановлюється окремо.
Для автомобілів загального призначення встановлені наступні види норм:
- Базова норма в літрах на 100 км (л/100 км) пробігу автотранспортного засобу (АТС) у спорядженому стані;
- Транспортна норма в літрах на 100 км (л/100 км) пробігу при проведенні транспортної роботи:
- Автобуса, де враховується споряджена маса та нормована за призначенням автобуса номінальна завантаження пасажирів;
- Самоскида, де враховується споряджена маса та нормована завантаження самоскида (з коефіцієнтом 0,5);
- Транспортна норма в літрах на 100 тонно-кілометрів (л/100 ткм) при проведенні транспортної роботи вантажного автомобіля враховує додатковий до базової норми витрати палива при русі автомобіля з вантажем, автопоїзда з причепом або напівпричепом без вантажу та з вантажем або з використанням встановлених раніше коефіцієнтів на кожну тонну вантажу, що перевозиться, маси причепа або напівпричепа - до 1,3 л/100 км і до 2,0 л/100 км для автомобілів, відповідно, з дизельними і бензиновими двигунами, - або з використанням точних розрахунків, виконуваних за спеціальною програмі-методикою безпосередньо для кожної конкретної марки, модифікації і типу АТС.
Базова норма витрати палив залежить від конструкції автомобіля, його агрегатів і систем, категорії, типу та призначення автомобільного рухомого складу (легкові, автобуси, вантажні і т.д.), від виду використовуваних палив, враховує масу автомобіля в спорядженому стані, типізований маршрут і режим руху в умовах експлуатації в межах "Правил дорожнього руху".
Транспортна норма (норма на транспортну роботу) включає в себе базову норму і залежить або від вантажопідйомності, або від нормованого завантаження пасажирів, або від конкретної маси перевезеного вантажу.
Експлуатаційна норма встановлюється за місцем експлуатації АТС на основі базової або транспортної норми з використанням поправочних коефіцієнтів (надбавок), що враховують місцеві умови експлуатації, за формулами, наведеними в даному документі.
Норми витрати палив на 100 км пробігу автомобіля встановлені в наступних вимірах:
- Для бензинових і дизельних автомобілів - у літрах бензину чи дизпалива;
- Для автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому газі (СНД), - у літрах СНД з розрахунку 1 л бензину відповідає "1,32 л СНД, не більше" (рекомендована норма в межах 1,22 + / - 0,10 л СНД до 1 л бензину, в залежності від властивостей пропан-бутанової суміші);
- Для автомобілів, що працюють на стиснутому (компримованому) природному газі (СПГ) - в нормальних метрах кубічних СПГ, з розрахунку 1 л бензину відповідає 1 + / - 0,1 куб. м СПГ (в залежності від властивостей природного газу);
- Для газодизельних автомобілів норма витрат стисненого природного газу вказана в куб. м з одночасним зазначенням норми витрати дизпалива в літрах, їх співвідношення визначається виробником техніки (або в інструкції з експлуатації).
Облік дорожньо-транспортних, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою поправочних коефіцієнтів (надбавок), регламентованих у вигляді відсотків підвищення або зниження вихідного значення норми (їх значення встановлюються наказом чи розпорядженням керівництва підприємства, що експлуатує АТС, або місцевої адміністрації).
Робота автотранспорту в зимовий час року в залежності від кліматичних районів країни - від 5% до 20% (включно - і далі за текстом для всіх верхніх граничних значень коефіцієнтів). Порядок застосування, значення та терміни дії зимових надбавок представлені в Додатку N 2.
Робота автотранспорту на дорогах загального користування (I, II і III категорій) у гірській місцевості, включаючи міста, селища і приміські зони, при висоті над рівнем моря:
від 300 до 800 м - до 5% (нижньогір'є);
від 801 до 2000 м - до 10% (середньогір'я);
від 2001 до 3000 м - до 15% (високогір'я);
понад 3000 м - до 20% (високогір'я).
Робота автотранспорту на дорогах загального користування I, II і III категорій зі складним планом (поза межами міст і приміських зон), де в середньому на 1 км шляху є більше п'яти заокруглень (поворотів) радіусом менше 40 м (або з розрахунку на 100 км шляху - близько 500) - до 10%, на дорогах загального користування IV та V категорій - до 30%.
Робота автотранспорту в містах з населенням:
понад 3 млн. чоловік - до 25%;
від 1 до 3 млн. чоловік - до 20%;
від 250 тис. до 1 млн. чоловік - до 15%;
від 100 до 250 тис. людей - до 10%;
до 100 тис. осіб у містах, селищах міського типу та інших великих населених пунктах (за наявності регульованих перехресть, світлофорів або інших знаків дорожнього руху) - до 5%.
Робота автотранспорту, яка потребує частих технологічних зупинок, пов'язаних з навантаженням і вивантаженням, посадкою і висадкою пасажирів, у тому числі маршрутні таксомотори-автобуси, вантажно-пасажирські та вантажні автомобілі малого класу, автомобілі типу пікап, універсал і т.п., включаючи перевезення продуктів і дрібних вантажів, обслуговування поштових скриньок, інкасацію грошей, обслуговування пенсіонерів, інвалідів, хворих і т.п. (За наявності в середньому більш ніж однієї зупинки на 1 км пробігу, при цьому зупинки у світлофорів, перехресть і переїздів не враховуються) - до 10%.
Перевезення нестандартних, великогабаритних, великовагових, небезпечних вантажів, вантажів у склі і т.д., рух у колонах і при супроводі, і інших подібних випадках - із зниженою середньою швидкістю руху автомобілів 20 - 40 км / год - до 15%, з пониженою середньою швидкістю нижче 20 км / год - до 35%.
При обкатці нових автомобілів, що вийшли з капітального ремонту (пробіг визначається виробником техніки) - до 10%.
При централізованому перегоні автомобілів своїм ходом в одиночному стані або колоною - до 10%, при перегоні-буксируванні автомобілів в спареному стані - до 15%, при перегоні-буксирування в строєному стані - до 20%.
Для автомобілів, що перебувають в експлуатації більше 5 років із загальним пробігом більше 100 тис. км, - до 5%, більше 8 років з загальним пробігом більше 150 тис. км - до 10%.
При роботі вантажних автомобілів, фургонів, вантажних таксомоторів і т.п. без обліку маси перевезеного вантажу, а також при роботі автомобілів в якості технологічного транспорту, включаючи роботу усередині підприємства - до 10%.
При роботі спеціальних автомобілів (патрульних, кінознімальних, ремонтних, автовишок, автонавантажувачів і т.д.), що виконують транспортний процес при маневруванні, на знижених швидкостях, при частих зупинках, рух заднім ходом і тому подібне - До 20%.
При роботі в кар'єрах, при русі по полю, при вивезенні лісу і т.п. на горизонтальних ділянках доріг IV і V категорій: для АТС у спорядженому стані без вантажу - до 20%, для АТС з повним або частковим завантаженням автомобіля - до 40%.
При роботі в надзвичайних кліматичних й важких дорожніх умовах в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, при сильному снігопаді та ожеледиці, повені та інших стихійних лихах для доріг I, II і III категорій - до 35%, для доріг IV і V категорій - до 50%.
При навчальної їзди на дорогах загального користування - до 20%; при навчальної їзди на спеціально відведених навчальних майданчиках, при маневруванні на знижених швидкостях, при частих зупинках і русі заднім ходом - до 40%.
При використанні кондиціонера або установки "клімат-контроль" при русі автомобіля - до 7% від базової норми.
При використанні кондиціонера на стоянці нормативні витрати палива встановлюється з розрахунку за одну годину простою із працюючим двигуном, то ж на стоянці при використанні установки "клімат-контроль" (незалежно від пори року) за одну годину простою із працюючим двигуном - до 10% від базової норми.
При простоях автомобілів під завантаженням чи розвантаженням у пунктах, де за умовами безпеки або іншим чинним правилам забороняється вимикати двигун (нафтобази, спеціальні склади, наявність вантажу, що не допускає охолодження кузова, банки та інші об'єкти), а також в інших випадках вимушеного простою автомобіля з включеним двигуном - до 10% від базової норми за одну годину простою.