Податкові наслідки списання заборгованості

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

1. Податкові наслідки списання заборгованості

Цивільні правовідносини, в тому числі у сфері підприємницької діяльності, будуються на принципі сумлінності і розумності учасників. Відповідно до ст. 290 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до їх умовами та вимогами законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайно ставляться.

У той же час на практиці можуть виникати різні ситуації, наслідком яких є невиконання боржниками прийнятих на себе зобов'язань. Причиною цього можуть бути і несумлінність, і підприємницький ризик, і багато іншого.

Незважаючи на те, що невиконання майнових зобов'язань не тягне прямої передачі грошей, прав чи майна від однієї особи іншій, воно може привести до певних податкових наслідків.

Так, усім відомо, що відповідно до ст. 12 Закону Республіки Білорусь "Про бухгалтерський облік та звітності" (далі - Закон про бухгалтерський облік) виявлені при інвентаризації суми дебіторської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув, відповідно до рішення керівника організації списуються в комерційній організації на позареалізаційні витрати або за рахунок резерву по сумнівних боргах, а в некомерційній організації - на збільшення видатків. У свою чергу виявлені під час інвентаризації суми кредиторської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув, відповідно до рішення керівника організації списуються в комерційній організації на позареалізаційні доходи, а в некомерційній організації - на збільшення доходів (джерел фінансування).

Ці правила знайшли відображення і в податковому законодавстві. Зокрема, п. 3.10 ст. 128 Особливої ​​частини Податкового кодексу Республіки Білорусь (далі - ПК), яка набрала чинності з 1 січня 2010 р., встановлено, що до складу позареалізаційних доходів включаються в тому числі і суми кредиторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності. Такі доходи відображаються в тому звітному періоді, на який припадає день, наступний за днем закінчення строку позовної давності.

Згідно ж п. 3.9 ст. 128 НК до складу позареалізаційних доходів також включаються суми, одержані в погашення дебіторської заборгованості після закінчення термінів позовної давності, а також суми, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості, неможливою (нереальною) для стягнення. При цьому неможливою (нереальною) для стягнення визнається тільки дебіторська заборгованість ліквідованих юридичних осіб та припинили діяльність індивідуальних підприємців, щодо яких в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців (далі - ЄДР) міститься запис про виключення з нього юридичних осіб і індивідуальних підприємців.

У свою чергу, відповідно до п. 3.22 ст. 129 НК до складу позареалізаційних витрат включаються збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув:

- Термін позовної давності;

- Термін давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання в разі повернення стягувачеві виконавчого документа, за яким стягнення не вироблено або вироблено частково у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках у банках та іншого майна.

НК визначено, що такі витрати відображаються в тому звітному періоді, на який припадає день, наступний за днем закінчення таких строків.

Згідно з п. 3.23 ст. 129 НК до складу позареалізаційних витрат включаються також збитки від списання дебіторської заборгованості, неможливою (нереальною) для стягнення.

Можна відзначити, що до введення в дію Особливої ​​частини НК ст. 2 Закону Республіки Білорусь "Про податки на доходи і прибуток" передбачала, що до складу доходів від позареалізаційних операцій включаються суми кредиторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності, а також суми погашеної дебіторської заборгованості, раніше включених до складу позареалізаційних витрат у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

У свою чергу до складу витрат від позареалізаційних операцій включалися збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та інших боргів, неможливих (нереальних) для стягнення. Іншими боргами, неможливими (нереальними) для стягнення для цілей оподаткування, визнавалася вже згадана вище дебіторська заборгованість ліквідованих юридичних осіб та припинили діяльність індивідуальних підприємців, стосовно яких до ЄДР є запис про ліквідацію (припинення діяльності).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що тепер до складу позареалізаційних доходів включаються суми, одержані в погашення дебіторської заборгованості після закінчення термінів позовної давності, незалежно від того, чи були ці суми дебіторської заборгованості в момент подібного закінчення строків позовної давності включені до складу позареалізаційних витрат чи ні.

До позареалізаційних витрат з 1 січня 2010 р. відносяться збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув термін давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання в разі повернення стягувачеві виконавчого документа, за яким стягнення не вироблено або вироблено частково у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках у банках та іншого майна.

Зупинимося на особливостях застосування зазначених норм, як діяли раніше, так і вживаних в поточному році, докладніше.

Позовна давність

Таким чином, питання списання дебіторської та кредиторської заборгованості безпосередньо залежать від закінчення термінів позовної давності. Свого часу у платників податку на прибуток виникало досить багато питань щодо списання дебіторської і кредиторської заборгованості на фінансовий результат, що враховується при оподаткуванні прибутку, і в основному вони були пов'язані з питаннями застосування позовної давності.

Поняття позовної давності наведено в ст. 196 ЦК, згідно з якою позовною давністю визнається строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Статтею 197 ЦК встановлено загальний строк позовної давності, який становить три роки. Крім цього законодавством можуть бути встановлені спеціальні строки позовної давності. Типовим прикладом такого спеціального строку позовної давності є термін позовної давності в чотири роки, встановлених ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, укладеної в Нью-Йорку 14.06.1974 (в редакції Протоколу про зміну Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, укладеного у Відні 11.04.1980).

Таким чином, із закінченням трирічного або іншого встановленого для кожного конкретного випадку строку позовної давності у платника податку на прибуток з'являються певні зобов'язання. Зокрема, необхідно включити суми кредиторської заборгованості до складу позареалізаційних доходів, а суми дебіторської заборгованості - до складу позареалізаційних витрат.

Республіка Білорусь дотримується принципу незмінності встановленого законом строку позовної давності, у зв'язку з чим терміни позовної давності та порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін. Те ж саме можна сказати і про підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності, які встановлюються виключно законодавчими актами.

Відповідно до ст. 201 ДК протягом терміну позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається після закінчення терміну виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг строку позовної давності починається, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (а якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги - то по закінченню зазначеного терміну).

Іноді на практиці припускаються помилки, коли початок перебігу строку давності пов'язують з датою укладення договору або датою відображення зобов'язання в бухгалтерському обліку. Необхідно враховувати, що такі підходи не засновані на правилах обчислення строків позовної давності, встановлених законодавством.

Початок перебігу строку позовної давності настає виключно з моменту порушення прав конкретного суб'єкта. Наприклад, якщо організація відвантажила товари іншому підприємству, яке повинно було здійснити оплату протягом 30 днів, то строк позовної давності необхідно обчислювати не з моменту відвантаження товару, а з моменту, коли покупець порушив умови договору і не сплатив у встановлений договором термін отриманий товар.

Стаття 202 ЦК регулює питання обчислення строків позовної давності при зміні осіб у зобов'язанні. Зокрема, нею встановлено, що зміна осіб у зобов'язанні не тягне зміни строку позовної давності та порядку його обчислення. У першу чергу ця обставина має враховувати кредитор.

2. Призупинення й переривання перебігу строку позовної давності

Особливу увагу необхідно звертати на питання зупинення і перериву перебігу строку позовної давності. У цих випадках загальний строк позовної давності змінюється і, як наслідок, списання заборгованості проводиться в інші строки або взагалі не проводиться.

Статтею 203 ЦК встановлено, що перебіг строку позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил Республіки Білорусь, переведених на воєнний стан;

3) в силу встановленої на підставі законодавчого акту Урядом Республіки Білорусь відстрочки виконання зобов'язань (мораторій);

4) у силу призупинення дії акта законодавства, що регулює відповідне ставлення.

Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені обставини виникли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку давності (якщо цей термін дорівнює 6 місяців або менше - протягом строку давності).

З дня припинення обставини, яка стала підставою для зупинення строку давності, перебіг строку давності продовжується. Частина, що залишилася терміну подовжується до 6 місяців (якщо термін позовної давності дорівнює 6 місяців або менше - до строку давності).

Більш цікаві випадки перерви перебігу строку позовної давності. Так, відповідно до ст. 204 ЦК перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, які свідчать про визнання боргу.

Після перерви протягом терміну позовної давності починається заново. При цьому час, що минув до такої перерви, не зараховується у новий термін. Іншими словами, кожен факт визнання боргу зобов'язаною особою перериває термін позовної давності, і він починає текти заново.

Які ж обставини можуть свідчити про визнання боргу? З урахуванням того, що ЦК не містить будь-якого їх переліку і не пред'являє до дій про визнання боргу особливих вимог, вони можуть бути будь-якими.

У п. 13 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 02.12.2005 № 29 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням строків позовної давності" наведено приблизний перелік дій, що свідчать про визнання боргу. Зокрема, в ньому зазначено, що до дій, свідчить про визнання боргу, які переривають перебіг строку позовної давності, можуть належати: часткова сплата боржником або за його згодою іншою особою основного боргу і (або) сум неустойки, відсотків; сплата відсотків за основним боргу; визнання претензії повністю або частково у відношенні конкретних вимог; укладення додаткової угоди, з якого випливає, що боржник визнає наявність боргу; звернення боржника з проханням про зміну договору в частині, що стосується погашення боргу; звернення боржника з проханням про надання відстрочки або розстрочки платежу ; акцепт платіжного вимоги, а також інші дії, в залежності від конкретних обставин справи, що підлягають дослідженню і оцінці господарським судом.

В якості дій, що свідчать про визнання боргу, слід також розглядати і вчинення працівником боржника дій по виконанню зобов'язання за умови, що ці дії входили в коло його службових (трудових) обов'язків або грунтувалися на довіреності, або повноваження працівника на вчинення таких дій випливало з обстановки , в якій він діяв (п. 1 ст. 183 ДК).

Наприклад, підписання актів звіряння заборгованості уповноваженим на те організацією особою також може розглядатися як факт визнання боргу. І навпаки, акт звірки розрахунків, що відображає наявність заборгованості однієї особи перед іншим, підписаний уповноваженою особою, наприклад, головним бухгалтером, якому не надано повноваження підписання документів, що підтверджують фінансові зобов'язання організації, без підпису керівника організації не буде свідчити про визнання боргу. Також видається, що акт звірки буде документом, свідчить про визнання боргу, лише в тому випадку, коли він дозволяє ідентифікувати зобов'язання, з якого виник борг.

Якщо мали місце обставини, які свідчать про визнання боргу, протягом строку позовної давності переривається. Відповідно у платника податку на прибуток не з'являється зобов'язання списувати суми дебіторської заборгованості на позареалізаційні витрати, а суми кредиторської заборгованості - на збільшення позареалізаційних доходів. Відповідно не виникають і податкові зобов'язання.

З урахуванням того, що саме боржник вчиняє дії про визнання боргу, він може або сприяти настанню податкового зобов'язання, або відсувати його в майбутнє, визнаючи борг.

У зв'язку з цим, якщо боржник буде постійно здійснювати дії про визнання боргу, термін позовної давності буде постійно перериватися. Відповідно термін настання податкового зобов'язання також буде постійно відсуватися, і (теоретично) може ніколи не настати.

При розгляді питань, пов'язаних з позовною давністю, необхідно враховувати, що сам по собі факт закінчення такого терміну не свідчить про припинення зобов'язання боржника. Як було зазначено вище, позовною давністю визнається строк для захисту права, тобто його закінчення не може бути підставою для відмови у позові, не може позбавити кредитора права вимагати виконання зобов'язання і вже тим більше - права боржника виконати це зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 200 ДК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. Закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення судом рішення про відмову в позові.

Можна також відзначити, що згідно зі ст. 207 ЦК у разі виконання зобов'язання боржником або іншим зобов'язаним особою після закінчення терміну позовної давності ці особи не вправі вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання вони і не знали про закінчення строку давності.

Таким чином, боржник після закінчення терміну позовної давності цілком може виконати своє зобов'язання або суд може задовольнити вимогу кредитора, якщо боржник не заявить про застосування терміну позовної давності.

Податкове законодавство не говорить про те, за рахунок яких джерел відображати виконання зобов'язання в такій ситуації. У той же час нам представляється, що ці витрати пов'язані із здійсненням діяльності та повинні ставитися до витрат, що враховуються при оподаткуванні.

Відповідно до ст. 129 НК позареалізаційними витратами визнаються витрати, втрати, збитки, вироблені платником для здійснення своєї діяльності і безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів (робіт, послуг), майнових прав. Витрати по виконанню зобов'язань платника перед його контрагентами можуть бути пов'язані із здійсненням діяльності. У такому випадку вони повинні враховуватися при оподаткуванні.

Слід зазначити, що стосовно даного питання існує й інша думка, яка зводиться до того, що витрати з виконання зобов'язань не повинні враховуватися при оподаткуванні, оскільки віднесення таких сум до складу позареалізаційних витрат для цілей оподаткування не передбачено. У той же час не можна не відзначити, що перелік позареалізаційних витрат, передбачений законодавством, не є закритим.

Крім того, ЦК встановлено, що втручання в приватні справи не допускається, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється на підставі правових норм в інтересах національної безпеки, громадського порядку, захисту моральності, здоров'я населення, прав і свобод інших осіб (принцип неприпустимість довільного втручання у приватні справи). Зрозуміло, що під втручанням слід розуміти не тільки пряме вплив або примушування до чого-небудь, але й всі ті ситуації, коли суб'єкт змушений змінювати прийняті ним рішення. У розглянутому нами випадку податкове законодавство "підштовхує" платника до певних дій, а саме до застосування строків позовної давності, що також може вважатися втручанням у приватні справи.

3. Нові правила списання заборгованості

Вище вже зазначалося, що з 1 січня 2010 р. у платників з'явилася можливість відносити до позареалізаційних витрат, що враховуються при оподаткуванні прибутку, збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув термін давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання в разі повернення стягувачеві виконавчого документа, за яким стягнення не вироблено або вироблено частково у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках у банках та іншого майна.

Питання виконавчого провадження у господарських справах регулюються Господарським процесуальним кодексом Республіки Білорусь (далі - ГПК).

За загальним правилом, передбаченим ст. 337 ГПК, виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання не пізніше 6 місяців з дня набрання судовим постановою законної сили, або з дня закінчення строку, встановленого при відстрочці або розстрочення його виконання, або з дня набрання законної сили ухвалою господарського суду про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі, якщо виконання судової постанови було призупинено, час, на який воно припинялося, не зараховується у вказаний термін для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому ГПК прямо встановлено, що виконавче провадження не може бути порушено за виконавчими документами, щодо яких минув термін давності для їх пред'явлення до виконання.

У той же час в розглянутій нами ситуації мова йде не про ті випадки, коли виконавче провадження не порушено. Необхідно враховувати, що норма п. 3.22 ст. 129 НК говорить не тільки про закінчення строку давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання. Вона містить умови, які повинні бути виконані, інакше збитки від списання заборгованості не будуть враховуватися при оподаткуванні. Зокрема, повинен бути факт повернення стягувачеві виконавчого документа, за яким стягнення не вироблено або вироблено частково у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках у банках та іншого майна.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 366 ГПК виконавчий документ, за яким виконання не виробляється або вироблено неповно, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутні майно та (або) грошові кошти, на які може бути звернено стягнення. У такому випадку судовий виконавець складає відповідний акт.

При цьому не можна не відзначити, що повернення виконавчого документа стягувачу не перешкоджає повторному пред'явленню цього документа до виконання в межах строку давності. Іншими словами, цілком можливо, що стягувач не буде чекати закінчення терміну давності і знову пред'явить виконавчий документ до стягнення. Однак, якщо достовірно відомо, що у боржника відсутнє майно і грошові кошти, це навряд чи приведе в якому-небудь результату.

Таким чином, підводячи підсумок сказаному, необхідно відзначити, що збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув термін давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання, враховуються при оподаткуванні прибутку лише в тому випадку, коли виконавче провадження було розпочато, але згодом виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на рахунках у банках та іншого майна.

На закінчення хотілося б звернути увагу на питання, відповіді на яке НК не містить. Норма п. 3.22 ст. 129 НК є відсильною, тобто "Відправляє" нас до інших положень, що регулює питання списання заборгованості. Якщо мову вести про списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, то відповідні норми можна виявити в Законі про бухгалтерський облік. У той же час жоден з актів законодавства не містить положень, які передбачають списання дебіторської заборгованості, за якою минув термін давності для пред'явлення виконавчих документів до виконання, що може викликати певні труднощі з застосуванням розглянутих норм на практиці.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
49.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Світова криза заборгованості причини і наслідки
Недійсні угоди та їх податкові наслідки
Облік придбання та списання
Облік надходження та списання матеріальних активів
Бухгалтерський облік ПММ та списання на витрати
Способи списання витрат на ремонт основних засобів
Облік рахунків до отримання. Методи формування поправки по сумнівних боргах. Списання безнадійних
Аналіз кредиторської заборгованості 2
Облік дебіторської заборгованості
© Усі права захищені
написати до нас