Валерій Якович Райцин, доктор економічних наук, професор, проректор Російської економічної академії імені Г. В. Плеханова.
Рівень життя (добробут) населення - складне соціально-економічне поняття. Знання про рівень життя передусім дає аналіз умов (потреб), задоволення яких необхідне для життєдіяльності. Найважливіші серед них (перша група потреб) - харчування, споживання одягу, взуття та інших предметів, що становлять фізичні (фізіологічні) елементи рівня життя. Другу групу потреб утворюють духовні (інтелектуальні) умови життя і, нарешті, третю - соціальні потреби, що задовольняються в процесі суспільної діяльності. Всі три групи потреб породжені не лише природними, але й історичними умовами життя.
Недарма кажуть, що рівень життя - дзеркало економіки. Економістів, в тому числі спеціалізуються на економіко-математичному моделюванні рівня життя, в першу чергу цікавить та межа потреб, формування і задоволення якої залежить від виробництва. Тому в економічній літературі найбільш поширене уявлення про рівень життя як про кількість споживаних матеріальних, культурно-побутових та соціальних благ і ступеня задоволення потреб у них на досягнутій стадії розвитку продуктивних сил.
Всі три групи потреб у своїх головних рисах визначаються соціально-економічними умовами. Разом з тим вони залежать і від природних, і від фізіологічних чинників. Тому поряд з рівнем розвитку виробництва при вивченні потреб не можна не враховувати особливості зовнішнього середовища, в першу чергу природно-кліматичні умови, а також особливості структури населення (за віком, статтю, характером трудової діяльності). Нарешті, певну роль у формуванні потреб грають соціальна приналежність та місце проживання (місто, село), а також пов'язані з цим особливості культури. Складаються таким чином потреби стають основою формування невиробничого споживання, що визначається як процес задоволення потреб.
У визначенні рівня життя підкреслюється, по-перше, тісний зв'язок добробуту з рівнем розвитку продуктивних сил - виробництвом, споживанням, потребами. По-друге, дане визначення враховує зіставні та піддаються кількісній оцінці сторони життя. Однак у широкому сенсі добробут ними не вичерпується. Воно залежить і від таких, наприклад, факторів, як умови праці, відпочинку, стан навколишнього середовища та ін, вплив яких на рівень життя виміряти поки не вдається. Ці та подібні їм ознаки частіше враховуються в характеристиках образу і якості життя, хоча на відміну від рівня життя дані поняття ще не устоялися. По-третє, у визначенні звертається увага на історичний характер потреб, їх мінливість у часі.
З часом роль окремих факторів у формуванні потреб змінюється. У міру розвитку продуктивних сил способи задоволення потреб населення стають все більш різноманітними, зростає роль зовнішнього середовища. Правда, зростання продуктивних сил дозволяє згладжувати вплив останньої на потреби. Тим не менше все виразніше проявляється специфічна проблема взаємин людини з зовнішнім середовищем. Вирішення екологічних проблем (забезпечення чистого повітря, тиші і т.д.) стає не менш важливим завданням, ніж задоволення матеріальних і духовних потреб людини.
Разом з тим зберігають свій вплив і фізіологічні чинники формування потреб, оскільки залишається їх першооснова - властивості, іманентні людині як вищій формі саморозвивається організму, який для свого відтворення повинен харчуватися, одягатися, спілкуватися з людьми і природою, і т.д. І хоча значення цих факторів згодом відносно зменшується, їх вплив ніколи не зникне, тому що ніколи не зникнуть названі властивості.
Потреби становлять найважливішу сторону рівня життя. Вони задовольняються в процесі споживання, тобто використання людиною тих чи інших благ.
Якщо брати безпосередньо особисті потреби людей, то дане визначення буде характеризувати особисте споживання. Від нього слід відрізняти виробниче споживання, тобто використання засобів виробництва і предметів праці для створення матеріальних благ. Хоча в процесі виробничого споживання люди самі по собі нічого не споживають, воно в кінцевому рахунку здійснюється заради задоволення особистих потреб, тому дане вище визначення справедливе і для виробничого споживання.
Слід зазначити, що шляхи та методи підвищення рівня життя людей в різні періоди розвитку країни неоднакові, перш за все, в силу мінливих економічних можливостей. Якщо в перші роки існування радянської влади вони дозволяли лише частково регулювати матеріальне становище шляхом перерозподілу благ на користь трудящих класів, то в роки довоєнних п'ятирічок зростання рівня життя був пов'язаний з плановими заходами, спрямованими на ліквідацію безробіття, збільшення фонду заробітної плати, доходів населення і виробництва товарів народного споживання. Відновлення економічного потенціалу країни у повоєнні роки та його подальше зростання дозволили спочатку здійснити заходи щодо підвищення рівня життя всього населення (шляхом, наприклад, неодноразових знижень роздрібних цін), а потім перейти до диференційованого зростання добробуту.
Рівень життя можна розглядати у трьох аспектах: стосовно до всього населення, його соціальним групам і відносно сімей з різною величиною доходу. Останні дві категорії особливо важливі для характеристики ступеня розшарування населення за майновим станом. Вони активно вивчаються, оскільки зближення добробуту різних груп населення і скорочення диференціації доходів сімей є пріоритетними цілями соціальної політики розвинених країн.
Зведені показники добробуту ділять на три групи. Першу групу складають синтетичні показники, до яких відносяться національний дохід, фонд споживання національного доходу, загальний фонд споживання населенням матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, у тому числі в розрахунку на душу населення, реальні доходи у розрахунку на члена сім'ї в різних соціальних групах , середня і мінімальна заробітна плата працівників різних галузей виробництва, співвідношення душових реальних доходів, мінімальної та середньої заробітної плати працівників різних галузей виробництва, співвідношення мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії, частка суспільних фондів споживання в реальних доходах населення, частка суспільних фондів споживання в загальному обсязі споживання матеріальних благ і послуг, мінімальна пенсія, громадські фонди споживання. (Громадськими фондами споживання називають ту частину загального фонду споживання, яка формується державою для задоволення потреб верств населення, в силу об'єктивних причин матеріально незахищених або слабо захищених (дітей, людей похилого віку, інвалідів та ін.) З громадських фондів ці верстви населення отримують пенсії, стипендії , посібники та інші, безпосередньо не пов'язані з результатами праці, виплати.)
У другу групу входять показники споживання населенням конкретних видів матеріальних благ і послуг, а також опосередковують це споживання вартісні показники як основні елементи реальних доходів населення. Зокрема, в плані підвищення рівня життя враховується споживання населенням продовольчих і непродовольчих товарів, предметів тривалого користування і забезпеченість житлом, витрати на оплату послуг, споживання продовольчих і непродовольчих товарів у розрахунку на душу населення, споживання предметів тривалого користування в розрахунку на 100 сімей, кількість житла, що припадає на одного міського жителя, споживання послуг у розрахунку на душу населення, загальна структура споживання.
Реальні доходи населення представлені у вигляді таких елементів: фонду заробітної плати працівників різних соціальних груп, натуральних надходжень з особистого підсобного господарства, матеріальних витрат у сфері послуг, грошових доходів із суспільних фондів споживання, валової продукції житлового будівництва, заощаджень населення і заборгованості по товарах, купленим в кредит, зміни цін і грошових доходів, не реалізованих на придбання товарів.
Третю групу складають показники забезпеченості населення дитячими установами, телевізійним мовленням, різного роду послугами охорони здоров'я, комунального господарства та ін
Основою для обчислення всіх показників рівня життя служить національний дохід - джерело споживання населенням матеріальних благ. Він має прямі і зворотні зв'язки з фондом споживання, який, у свою чергу, характеризує загальну величину реальних доходів; остання може бути отримана і шляхом складання їх окремих елементів. Реальним доходам відповідає також і певна матеріально-речова структура споживання, кореспондуючий і з фондом споживання національного доходу. Нарешті, показники забезпеченості населення послугами залежать і від реальних доходів (і, отже, від фонду споживання національного доходу), і від показників споживання в натуральному вираженні.
Найважливіший зовнішній кореспондент показників рівня життя - матеріальне виробництво. Від нього насамперед залежить дохід, що формується в матеріальному виробництві і за вартістю, і за натурально-речовому складу. Природно тому, що споживання матеріальних благ безпосередньо пов'язано з матеріальним виробництвом. Крім того, з багатьма показниками рівня життя матеріальне виробництво має опосередковані зв'язку. Так, наприклад, воно визначає показники, що характеризують товарообіг, праця і кадри, розвиток народної освіти та культури, розвиток охорони здоров'я і фінанси, які, у свою чергу, пов'язані з показниками споживання населенням матеріальних благ, з показниками забезпеченості дитячими установами, телевізійним мовленням і медичним обслуговуванням. Від фінансів залежить і забезпеченість населення комунальними послугами, а також реальні доходи у вигляді пенсій, стипендій, допомог. Показники рівня життя впливають на всі інші показники народного господарства, перераховані вище. І матеріальне виробництво, і трудові, і фінансові, і інші показники формуються з урахуванням тих завдань, які вирішуються в області підвищення добробуту.
Сформована система показників рівня життя, як бачимо, характеризує його з різних сторін: споживання (за натурально-речовій структурі і за вартістю), забезпеченості населення різного роду послугами і, нарешті, за допомогою синтетичних показників - з боку споживання населенням певної сукупності матеріальних благ і послуг. Ряд показників дозволяє оцінити соціальні зрушення в структурі доходів і споживання, оскільки деякі з них розраховуються окремо для різних категорій населення. Структура населення враховується в розрахунках таких важливих показників рівня життя, як громадські фонди споживання та забезпеченість населення різного роду послугами, а також показників споживання окремих видів матеріальних благ. У них же знаходить відображення та врахування впливу на добробут зовнішнього середовища, від якої залежать і асортимент споживаних товарів і послуг, і розвиток тих суспільних фондів, які використовуються для організації відпочинку. При цьому всі показники добробуту пов'язані з матеріальним виробництвом, так що сформульовані вище вимоги до аналізу та прогнозування рівня життя в прийнятій системі його показників в основному виконуються.