Омськ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ
Кафедра Економіки і управління сільськогосподарським виробництвом
Випускної кваліфікаційної роботи
«УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
НА ПРИКЛАДІ ГУП «Слухаючи-СИБІР» РАСГН р. Омськ
Дипломник
Керівник
Допускається до захисту
Зав. Кафедрою
Омськ 2008
ЗМІСТ
Введення
1. Теоретичні основи вдосконалення маркетингової діяльності
1.1 Сутність та зміст маркетингу
1.2 Управління маркетингом
1.3 Сутність маркетингового дослідження
1.4 Концепція цінової стратегії
1.5 Розвиток організації в конкурентному середовищі
2. Фінансово-економічна характеристика Слухаючи-СИБІР
2.1 Коротка економічна характеристика Слухаючи - СИБІР
2.3 Аналіз фінансового стану і платоспроможності Слухаючи-СИБІР
2.4 Стан маркетингової діяльності Слухаючи-СИБІР
2.5 Swot - аналіз
2.6 Аналіз ринку молочної продукції в м.Омську
3. Вдосконалення маркетингової діяльності Слухаючи-СИБІР
4. Охорона навколишнього середовища
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Програми
ВСТУП
В останні роки у зв'язку з розвитком у нашій країні ринкових відносин, розширенням можливостей зовнішньоекономічної діяльності значно зріс інтерес до маркетингу і маркетингової діяльності як концепції ринкового управління. Усвідомлення неможливості управління підприємством на основі колишніх принципів, призводить до переорієнтації діяльності підприємства на використання концепції маркетингу як філософії до сукупності практичних прийомів управління підприємством в умовах ринкових відносин.
Сталося це тому, що разом з поняттям «ринок» в життя підприємства увійшли і проблеми пов'язані з ним. Однією з таких проблем стала конкуренція. Боротьба за споживача, за ринок збуту тепер є основою збутової діяльності будь-якого підприємства, на неї спрямовані маркетингові зусилля. Для того щоб перемогти в цій боротьбі, необхідна повна достовірна інформація про переваги покупців, основних фактори, що впливають на рішення про покупку, побажання щодо нових характеристик продукції, виробленої конкурентами продукції, використовуваних ними технологіях, каналах збуту продукції, попит на новий товар, рекламі. Всією цією інформацією займаються маркетингові відділи існуючі на підприємстві. Цю інформацію підприємства отримує в результаті проведення маркетингових досліджень.
За допомогою маркетингу і маркетингової діяльності, яку здійснює підприємство, ведеться постійний пошук нових ринків, споживачів, видів продукції, в галузі застосування традиційної продукції, здатних забезпечити підприємству рівень прибутку. Маркетинг виступає як інструмент регулювання виробництва і збуту, орієнтуючи виробничу діяльність підприємства на ринковий попит.
Актуальність теми для випускної кваліфікаційної роботи стала маркетингова діяльність у розвитку підприємства, стратегія підвищення ефективності виробництва, формування ефективної товарної та цінової політики, тобто адаптація підприємства до ринкових умов.
Мета роботи - розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи маркетингової діяльності у Всеросійському Науково - Дослідницькому Інституті Молочної промисловості (ГУП Слухаючи-СИБІР РАСГН).
Завдання роботи:
визначити місце і роль маркетингової діяльності в розвитку підприємства;
виявити ефективність діяльності підприємства;
розробити рекомендації щодо вдосконалення маркетингової діяльності підприємства.
Об'єкт вивчення - фінансово - господарська та маркетингова діяльність Слухаючи-СИБІР.
У роботі були використані: річні звіти Слухаючи-СИБІР за 2000 - 2002 р.р., бухгалтерські документи, дані обласного комітету статистики, науково-методична література. При виконанні дипломної роботи були використані наступні методи дослідження:
узагальнення науково-методичної літератури;
вивчення документації;
розрахунково - конструктивний;
аналіз показників;
маркетингове дослідження;
метод математичної статистики.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Сутність та зміст маркетингу
Поняття маркетинг пов'язане з появою ряду праць, в яких була проаналізована і узагальнена діяльність різних виробників товарів і послуг із забезпечення їх продажу на ринку в умовах конкуренції, сформовані її принципи, напрями і методи реалізації, здатні привести до успіху в конкурентній боротьбі за споживачем.
В даний час є самі різні визначення маркетингу. З одного боку, він розглядається як концепція підприємницької діяльності в умовах конкуренції, в основу якої покладено задоволення споживчого попиту. Це виражається наступними визначеннями:
«Маркетинг - турбота про задоволення потреб клієнта за допомогою товару і цілого ряду чинників, пов'язаних із створенням, постановкою і споживанням товару»;
«Маркетинг - процес планування та управління розробкою товарів і послуг, ціновою політикою, просування товарів до покупців і збутом»;
«Концепція маркетингу - отримання прибутку шляхом задоволення потреб покупців за допомогою виявлення їх потреб шляхом проведення комплексу маркетингових досліджень» [].
«Маркетинг - це вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб за допомогою обміну» [].
З іншого боку, в літературі зустрічаються більш конкретні визначення маркетингу, що характеризують його як тільки одну з функцій управління підприємством, пов'язану із забезпеченням продажу вироблених їм товарів і послуг, наприклад такі:
«Маркетинг - вивчення ринку і просування товару в ньому»;
«Маркетинг - комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов'язаних з процесом реалізації продукції підприємства» [].
У цих та інших подібних визначеннях під маркетингом розуміється конкретна діяльність, пов'язана з вивченням ринку товарів і послуг і здійсненням заходів, що забезпечують їх продаж на ринку в умовах конкуренції.
Оскільки товари і послуги, призначені для продажу, повинні задовольняти потреби покупців, основним принципом маркетингу є орієнтація на споживчий попит.
Іншим принципом маркетингу є активний вплив на споживчий попит, чи інакше кажучи, формування споживчого попиту.
Звернемо увагу на такі важливі принципи:
Ретельний облік у прийнятті господарських рішень потреб клієнтів, стан і динаміки попиту і ринкової кон'юнктури.
При цьому споживачі часто недостатньо добре знають, що саме вони хочуть, тому одне з головних завдань маркетингу - це зрозуміти, що бажають споживачі.
Створення умов для максимального пристосування виробництва до вимог ринку, до структури попиту виходячи з моментальної вигоди, а з довгострокової перспективи.
Інформування потенційних споживачів і вплив на них з допомогою всіх доступних засобів, насамперед реклами з метою схилити їх придбати саме даний товар.
Таким чином, визначимо більш конкретно цілі маркетингу:
Максимізація споживання, максимізує виробництво, рівень зайнятості, а отже, і добробут суспільства.
Максимізація ступеня задоволення споживачів. Тут більш важливим є не збільшення споживання, а досягнення зростання ступеня задоволеності споживачів.
Слідуючи максимізації вибору споживачів, необхідно забезпечити можливість знайти товари, в точності що задовольняють їхні потреби.
4) Максимізація якості життя. Відповідно до цієї мети, маркетинг повинен забезпечити не тільки кількість, якість, різноманітність і доступність товарів за прийнятними цінами, але також якість культурного і фізичного середовища проживання людей.
На основі результатів подібних маркетингових досліджень співробітники служби маркетингу виробляють рекомендації з визначення цілей і завдань підприємства з продажу вироблених їм товарів і послуг, щодо поліпшення їх якості та доцільності розробки нових видів товарів і послуг відповідно до побажань споживачів, з цінової політики, щодо вдосконалення способів доставки та розвитку мережі збуту, а також пропозиція по програмі дій (плану маркетингу), спрямовані на просування товарів і послуг з урахуванням конкретної ринкової ситуації.
Після затвердження керівництвом плану маркетингу здійснюються відповідні заходи, пов'язані з просуванням товарів і послуг підприємства на ринку в умовах конкуренції [].
1.2 Управління маркетингом
Єдиної формули організації роботи на основі маркетингу не існує, як немає єдиної схеми побудови маркетингової роботи на рівні підприємства.
Організація маркетингової діяльності включає побудову структури управління маркетингом, підбір фахівців належної кваліфікації, розподіл завдань, прав і відповідальності між співробітниками служби, створення умов ефективної роботи та взаємодії з іншими службами підприємства.
Організація маркетингу може бути орієнтована на продукт, сегмент, може бути функціональною.
При продуктивної орієнтації фахівці служби маркетингу закріплюються за видами або групами продукції.
Діяльність з управління продуктів включає:
планування продуктової стратегії;
прогнозування обсягу продажів;
моніторинг характеристик продукції;
рекламу і стимулювання продажів;
маркетингові дослідження;
вибір марки продукції, упакування;
планування виробництва та інноваційної діяльності;
ціноутворення;
розподіл продукції.
При ринкової (сегментної) орієнтації кожен фахівець служби маркетингу працює з певною групою покупців, несе відповідальність за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингової діяльності у певних сегментах ринку. Головним достоїнством такої структури управління є концепція маркетингової діяльності навколо конкретних ринкових сегментів [].
Найбільш прийнятною для розвивається аграрного ринку Росії є функціональна орієнтація. Діяльність фахівців служби в такому випадку організовується, виходячи з функцій маркетингу, які вони виконують (рис.1). Функціональну структуру маркетингу характеризує слабка гнучкість стратегії, оскільки вона орієнтує на досягнення поточного ефекту, а не на впровадження нововведень. У цілому ж така структура є ефективною формою організації тільки при стійкому виробництві обмеженого асортименту виробів.
Для фірм, що випускають великий асортимент продукції, що вимагає специфічних умов виробництва і збуту, ефективна організація маркетингу по товарному принципу (рис.2.). Вона має ряд переваг []
Рис. 1 - Функціональна структура управління маркетингом.
Керуючий Керуючий Керуючий
маркетингом маркетингом маркетингом
товаром А товаром Б товаром В
Рис.2 - Товарна структура служби маркетингу.
Керуючий по певному товару координує весь комплекс маркетингу піт кожному товару і швидше реагує на виникаючі на ринку проблеми. Така маркетингова структура обходиться дорожче, ніж функціональна, оскільки вимагає більше витрат на оплату праці з - за збільшення кількості працівників [].
Маркетологи по продуктах проводять дослідження ринків і попиту споживачів, розробляють стратегію і тактику агропромислової фінансової групи в цілому підприємств - засновників окремо. Організація управління будується на наступних принципах: по - перше, маркетолог працює не з широким колом товарів, а з окремим товаром або їх групою (кінцева продукція, сільськогосподарську сировину, матеріально - технічні засоби, послуги), по - друге, ні один товар не повинен бути обійдений увагою.
Управління діяльністю - стратегічно важливий напрямок в системі управління маркетингом, від якого принципово залежать два інших. Концепція управління маркетинговою діяльністю формується і інтегрується в систему управління підприємством на самому вищому рівні. Реальні управлінські процеси в розрізі конкретної діяльності організації здійснюється за допомогою системи управління маркетинговою функцією. Маркетингові заходи, які здійснюються безпосередньо маркетингової службою і направляються на створення попиту на товари (послуги), є предметом управління попитом в системі управління маркетингом підприємства.
На ефективність управління маркетингом найбільший вплив має рівень управління діяльністю. Дана подфункция системи управління маркетингом визначається ставленням до маркетингу на підприємстві, застосуванням його принципів у процесі виробничо - торгової діяльності.
Яким би професійним і ефективним не був керівник маркетингової служби на підприємстві, якщо вище керівництво не усвідомлює необхідності спрямованості будь-якої діяльності підприємства на споживача, маркетинг такого підприємства не буде ефективним [].
1.3 Сутність маркетингового дослідження
Маркетингові дослідження - це цілеспрямований збір, обробка та аналіз інформації з метою зменшення невизначеності при прийнятті управлінських рішень.
Напрямок і характер маркетингових досліджень формуються під впливом проблем, які необхідно вирішувати (маркетингове середовище, споживачі, конкуренти, товари, ринки).
Маркетингові дослідження, щорічно проводяться підприємствами, розрізняють як за масштабами, так і за видами. Кожне з них самостійно визначає тематику і обсяг досліджень виходячи з наявних можливостей і потреб в інформації, тому види маркетингових досліджень, що проводяться різними компаніями, можуть бути різними.
Найважливішими факторами, що визначають масштаби маркетингових досліджень та їх спрямування, є розмір і спеціалізація підприємства. Так, середні підприємства витрачають на маркетингові дослідження 1,5% свого бюджету, а великі 3,5%. Підприємства, що випускають споживчі товари, витрачають на маркетингові дослідження 0,08% від валового обороту, в той час як виробники продукції промислового призначення 0,04%.
Проведення маркетингових досліджень вітчизняними підприємствами даний час є скоріше винятком, ніж правилом. Причинами цього є:
- Нестійкість і непередбачуваність розвитку економічної і політичної ситуації в країні і, як наслідок цього, націленістю більшості фірм на забезпечення поточного прибутку;
- Відсутність позитивного досвіду проведення таких досліджень;
- Недооцінка вітчизняними виробниками корисності досліджень
Принципи проведення досліджень.
Якість дослідження залежить від дотримання базових принципів проведення маркетингових досліджень - об'єктивності, точності, ретельності.
1. Об'єктивність - необхідність врахування всіх чинників і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації.
Точність - чіткість постановки завдань дослідження, однозначність їх розуміння і трактування, вибір інструментів дослідження, що забезпечують необхідну достовірність результатів.
Ретельність - детальність планування кожного етапу дослідження, якість виконання всіх операцій, професіоналізм і відповідальність дослідницького колективу [].
Маркетингова інформаційна система.
Маркетингова інформаційна система - сукупність процедур і методів, призначених для регулярного, планомірного збору, аналізу і розподілу інформації для підготовки та прийняття управлінських рішень.
Види маркетингової інформації та джерела її отримання.
Для виживання в конкурентній боротьбі необхідно постійне забезпечення осіб приймають рішення максимально достовірною інформацією. Сьогодні інформація є не менш важливим ресурсом підприємства, ніж гроші, сировину, обладнання та персонал.
У процесі аналізу, планування, здійснення і контролю ефективності маркетингових заходів менеджерам потрібно різноманітна інформація. Маркетингова інформація дозволяє підприємству:
- Знизити фінансовий ризик і небезпеку для образа фірми;
- Отримати конкурентні переваги;
- Стежити за маркетинговим середовищем;
- Координувати стратегію;
- Оцінювати ефективність діяльності;
- Підкріплювати інтуїцію менеджерів.
Зазвичай маркетингову інформацію підрозділяють на первинну і вторинну.
Первинна інформація - це дані, одержувані в результаті спеціально проведених для рішення конкретної маркетингової проблеми польових досліджень.
Вторинна інформація - це дані, зібрані раніше для цілей, відмінних від цілей конкретного маркетингового дослідження. Джерела вторинної інформації поділяються на внутрішні (документація фірми: бюджети, звіти, рахунки, запаси, попередні дослідження тощо) і зовнішні.
Основними джерелами зовнішньої вторинної інформації є:
- Публікації національних і міжнародних офіційних організацій;
- Публікації державних органів, міністерств, муніципальних комітетів і організацій;
- Публікації торгово-промислових палат і об'єднань;
- Збірники статистичної інформації;
- Звіти і видання галузевих фірм і спільних підприємств;
- Книги, повідомлення в журналах і газетах;
- Публікації навчальних, науково-дослідних, проектних інститутів і суспільно-наукових організацій, симпозіумів, конгресів, конференцій;
- Прайс-листи, каталоги, проспекти й інші фірмові публікації;
- Матеріали консалтингових організацій [].
В даний час ринок інформаційних послуг являє собою сукупність економічних, правових і організаційних відносин щодо продажу і купівлі інформаційних послуг, що складаються між постачальниками і споживачами інформації.
Просування товару за допомогою реклами.
Реклама є одним з найважливіших видів діяльності, за допомогою якого фірма передає інформацію, переконують споживача в доцільності придбання її товару.
Рекламою (комерційної) іменують публічне надання інформації про товар і послуги за допомогою художніх, технічних і психологічних прийомів з метою виникнення попиту та здійснення продажу. Залежно від цілей розрізняють наступні види реклами: початкова, конкурентна, підтримуюча.
Первісна реклама має на меті ознайомити можливих споживачів з новим для даного ринку товаром або послугами шляхом надання докладних відомостей про якість, ціну, спосіб споживання, місце продажу товару або послуги. Така реклама покликана переконати споживача в доцільності купити новий товар або скористатися послугою [].
Конкурентна реклама націлена на виділення рекламованого товару з маси аналогічних, що випускаються конкуруючими фірмами, характеристику його відмінностей і стимулювання покупця купити саме цей товар.
Підтримуюча реклама спрямована на підтримку попиту на раніше рекламований товар. Вона носить нагадує характер. Іноді подібна реклама використовується як засіб тимчасового впливу на покупця для ліквідації зайвих запасів товарів на складах виробників або торговців і сезонного розпродажу товарів.
Основними засобами реклами є:
реклама в періодичній пресі та довідниках;
реклама по телебаченню;
реклама по радіо;
кінореклама;
зовнішня (зовнішня) реклама;
реклама в місцях продажу;
речова реклама;
реклама в оформленні товару;
реклама шляхом показу товару у дії;
престижна реклама;
публічна реклама;
реклама марок.
Вибір рекламного засобу залежить від багатьох факторів, у тому числі від:
- Характеру рекламованого, зміст реклами;
наявність асигнувань на рекламу;
розмірів ринку (його ємності);
цілей реклами (створити ринок для нового продукту або розширювати вже існуючий ринок);
масштабів рекламної компанії;
кола можливих споживачів; специфічних вимог ринку;
технічних можливостей виготовлення засобів реклами в потрібній кількості в необхідні терміни.
Охоплення. Рекламодавець визначає, яке число осіб в рамках цільової аудиторії має ознайомитися з його рекламною компанією за конкретний відрізок часу []. Частота появи реклами. Рекламодавець фіксує скільки разів за конкретний час повинен мати справу з його рекламним оголошенням середній представник цільової аудиторії.
Сила впливу. Важлива також оцінка ефективності впливу, яку повинен забезпечити контакт з його рекламою.
В умовах високої насиченості ринку споживчими товарами в розвинених країнах використання окремих засобів інформації виявляється зазвичай недостатнім. Тому промислові і торгові фірми особливо при впровадженні на ринок нового товару, проводять рекламні кампанії, в рамках яких проводиться сукупність заходів, пов'язаних в певній послідовності і класифікованих за силою таким чином, щоб сприяти підвищенню інтересу до даного товару, для затвердження товару на ринку.
Таким чином, в російській рекламній практиці широко використовуються найрізноманітніші методи, застосовуються і абсолютно нові, практично невідомі в світовій практиці знахідки в галузі реклами. Російський рекламний бізнес, на відміну від багатьох інших галузей безперервно розширюється: з'являються нові рекламні агентства, які на замовлення фірм виробляють оригінальну рекламу, розширюються рекламні площі на вулицях міст і в метрополітені. Процес реклами на телебаченні і радіо перебуває під суворим контролем. [].
1.4 Концепція цінової стратегії
"Користі немає - цінності немає,
Цінності немає - ціни немає ".
Ціна, єдиний елемент традиційного маркетингу, що забезпечує продавцю реальний дохід. Ринкова ціна не є незалежною змінною, її значення залежить від значення інших елементів маркетингу, а так само від рівня конкуренції на ринку і загального стану економіки. Зазвичай інші елементи маркетингу також змінюються (наприклад, при збільшенні диференціації продукції з метою максимально підняти ціну або, як мінімум, різницю між ціною і собівартістю).
Основним завданням стратегії ціноутворення в ринковій економіці стає одержання максимального прибутку при запланованому обсязі продажів. Цінова стратегія повинна забезпечити довгострокове задоволення потреб споживачів, шляхом оптимального поєднання внутрішньої стратегії розвитку підприємства та параметрів зовнішнього середовища в рамках довгострокової маркетингової стратегії.
Отже, при розробці цінової стратегії кожне підприємство має визначити для себе її головні цілі, як, наприклад, доведення до максимуму виторгу, ціни, обсягів реалізації продукції або конкурентоспроможності, забезпечення певної рентабельності.
Структура цінової стратегії складається зі стратегії ціноутворення і стратегії управління цінами.
Стратегія ціноутворення дозволяє визначити з позицій маркетингу рівень цін і граничні ціни на окремі товари. Ціноутворення завжди слід проводити з урахуванням номенклатури та якості продукції, її корисності, значимості і купівельної спроможності споживачів і цін конкурентів. В окремих випадках слід враховувати і ціни на продукцію - замінник.
Стратегія управління цінами є, комплекс заходів щодо підтримки умовних цін при фактичному їх регулювання відповідно до різноманітністю та особливостями попиту, конкуренції на ринку.
Ціна є найбільш помітною з усіх складових конкурентноздатності і, отже, її зміни швидше виявляються і викликають відповідну реакцію. Зміни інших елементів маркетингу можуть бути менш помітними, їх важче знайти й організувати відповідні дії [].
Вибір методу ціноутворення.
Щоб встановити оптимальний рівень цін, застосовують два традиційних методи розрахунку: орієнтацію на витрати і задану (бажану для продавця) прибуток чи орієнтацію на ціни основних конкурентів або одного конкурента-лідера. Перший метод одержав назву витратного, другий - адміністративного.
Витратний метод використовує інформацію про повні, прямих, усереднених, стандартних і граничних витрат, враховує політику цільової ціни (цільової норми прибутку).
Які ж ще методи ціноутворення, що орієнтуються на конкуренцію і попит, можна було б рекомендувати?
Орієнтація на середні ринкові ціни продукції даного роду (галузеві). Цей метод характерний для підприємств, що працюють на слабомонополізірованних товарних ринках. В основі середніх галузевих цін лежать суспільно необхідні витрати праці, які забезпечують прибуток стійко працюючим підприємствам.
Орієнтація на цінового лідера. Цей метод практикується на ринках, де домінують кілька (3-5) підприємств, так що ринок практично повністю поділений між ними. У цьому випадку одне з підприємств, частка ринку якого є найбільшою, мовчазно визнається іншими виробниками ціновим лідером. Будь-які зміни цін, що вживаються ним, відтворюються іншими підприємствами, щоб не вносити хаос в ринковий механізм і зберігати свою частку ринку.
Орієнтація на попит. На відміну від цін, орієнтованих на витрати виробництва, ці ціни встановлюють, постійно спостерігаючи за інтенсивністю попиту. При підвищенні попиту ціни збільшують, а при падінні - зменшують, хоча витрати виробництва при цьому залишаються незмінними. У результаті відбувається "цінова дискримінація", що означає, що продукція одночасно продається за кількома цінами, залежно від місця і часу продажу, а іноді і від категорії Споживача (найбільш часто використовується при реалізації продукції тривалого користування).
У деяких випадках цінова дискримінація робиться в залежності від місця продажу, наприклад, від категорії та престижності магазину [].
1.5 Розвиток організації в конкурентному середовищі
Ключовим поняттям підприємницької діяльності є конкурентоспроможність. Дане поняття різнобічне і поширюється на такі складові діяльності підприємства, як товар і основні його характеристики: якість, технологія виробництва. Структура поняття дозволяє стверджувати, що конкурентоспроможність об'єкта складається з конкурентоспроможності його елементів і їх організованості для досягнення мети.
Для підприємства мету можна сформулювати: як бути краще за інших учасників конкретного ринку за деякими показниками діяльності протягом тривалого періоду. Передбачається, що ці переваги дозволяють краще задовольняти потреби клієнта з його індивідуальним критеріям.
Існує дві сторони конкурентоспроможності. Це елементи, її складові (висока якість товару, додатковий сервіс товару, обслуговування протягом всього терміну служби і т.д.), і цільове рішення задачі продажу товару в конкретній ситуації (конкретний покупець з його індивідуальних потреб, його можливість і здатність вибирати з безлічі конкуруючих на ринку організацій за власною шкалою переваг, особистих якостей самого продавця). Перемога в конкурентній боротьбі (збільшення частки компанії на ринку), по суті, висловлює результати конкурентоспроможності. Співвідношення конкурентоспроможності і конкуренції м охарактеризувати як відношення «потенціал-використання потенціалу» [].
Першість в конкурентній боротьбі можливо при високому рівні обох складових, а програш - при слабкій організації і хорошому товар. Стійкий виграш не можливий при поганому товар, його низькій якості або рівні технології виробництва. Таким чином, цілеспрямована організація підприємницького типу в конкурентних умовах повинна володіти двома отребутамі.
По - перше, певною властивістю, необхідним для організації процесу досягнення мети у зовнішньому середовищі на конкурентних умовах. У нашому випадку це властивість - конкурентоспроможність. Найважливішою умовою при встановленні характеру даної властивості організації виступають властивості самого середовища. Таким властивістю в ринкових умовах є наявність ресурсів. Саме в ресурсонесущей середовищі розгортаються конкуренція як за доступ до ресурсів, так і за досягнення цілей діяльності організації.
По - друге певною системою управління діяльністю організації, що базується на ключовому властивості (конкурентоспроможності) для досягнення цілей її функціонування. У сучасних ринкових умовах характерною для процесу целедостижения підприємницької організації є множинність цілей. Це з одного боку з іншого, відбулося ускладнення вимог споживача до товарів і супроводжуючим послуг, до посилення індивідуалізації даних вимог [].
2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Слухаючи-СИБІР
2.1 Коротка економічна характеристика Слухаючи - СИБІР
Всеросійський науково-дослідний інститут молочної промисловості СИБІР знаходиться в місті Омську за адресою Червоний шлях - 163. Він був створений у березні 1958 року, відомий широкому колу промислових підприємств, торгівлі, покупцям як СФ ГУ Слухаючи. Але з 1 січня 2002 року підприємство змінило назву тепер воно називається «Слухаючи - СИБІР». За час свого існування був кілька разів реконструйований, розширював свою лабораторію і виробничу базу, постійно розвивав науково - технічний потенціал.
В даний час в корпусах Слухаючи-СИБІР розміщені науково - дослідні лабораторії, машинобудівне конструкторське бюро, цех з виробництва сухих бактеріальних заквасок і препаратів, виробничий цех, експериментальний цех сушіння, адміністративно - управлінські та допоміжні служби.
В оцінці економічних умов підприємства велику роль відіграють виробничі фонди (забезпеченість, використання, рух).
При аналізі руху основних виробничих фондів (ОПФ) застосовуються такі відносні показники, розрахунки яких представлені в додатку.
Таблиця 1
Показники характеризують ОПФ Слухаючи-СИБІР
Показники
Роки
2008 до 2006
2006
2007
2008
році (+ / -)
Коефіцієнт зростання ОПФ
0,99
0,98
1,05
0,06
Коефіцієнт зносу
0,442
0,459
0,850
0,408
Коефіцієнт вибуття ОПФ
0
0,072
0,003
0,003
Коефіцієнт оновлення ОПФ
0,022
0,086
0,12
0,098
Фондовіддача
1,197
1,705
1,333
0,136
Фондомісткість
0,835
0,587
0,750
-0,085
З отриманих коефіцієнтів можна зробити наступний висновок, що підприємство має в своєму розпорядженні основними виробничими фондами для подальшої успішної роботи підприємства. Коефіцієнт зростання показує на скільки збільшилася вартість ОПФ і як видно цей коефіцієнт підвищується в 2008оду на 0,06 пунктів у порівнянні з базисним роком .. Коефіцієнт зносу за три роки зріс на 0,408.
Коефіцієнт вибуття ОПФ характеризує частку вибулих основних засобів в загальній вартості основного капіталу. Цей показник знизився, тому що підприємство списало старе обладнання. Постійна модернізація обладнання, щоб не відставати від своїх конкурентів підтверджується коефіцієнтом поновлення, який теж збільшився на 0,098 в 2008 році порівняно з 2006 роком.
Коефіцієнт фондовіддачі показує, яка сума виручки від продажу припадає на одиницю вартості основних засобів, характеризує ефективність використання основних засобів підприємства.
Фондовіддача в 2008 році в порівнянні з базисним роком зросла на 0,136, що свідчить про збільшення завантаження устаткування і про значний ступінь фізичного та морального зносу.
Визначаючи фондомісткість зіставляють вартість основних засобів та виручку від продажу. Коефіцієнт фондомісткості відображає потребу в основному капіталі на одиницю вартості основних засобів цей показник знизився на 0,085.
У виробничих цехах Слухаючи - СИБІР технологічні процеси та обладнання забезпечують вироблення широкого асортименту традиційних видів молочних продуктів - молока пастеризованого раз-особистої жирності, кефіру, сиру, сметани, вершкового масла, сухого
цільного і знежиреного молока, кисломолочні продукти і десерти. Повний асортимент продукції представлений в прайс - листі (додаток).
В даний час з урахуванням вимог ринку за рахунок цілеспрямованої роботи з технічного та технологічного переозброєння виробництва, придбання нових видів фасовочно-пакувального обладнання, використання різних харчових добавок асортимент продукції істотно збагатився.
Застосовуються нові види упаковки (ПЮР - пак, фінпак, тетрапак, полістиролові коробочки, полімерні стаканчики), освоєно нові технології, в їх числі виробництво йогуртів з фруктовими та ароматичними добавками, пудингів і желе із сироватки, сирних паст з пікантними наповнювачами та інших продуктів.
Ведуться підготовчі роботи з перепрофілювання виробничого цеху під вироблення продуктів дитячого харчування.
Свою продукцію Слухаючи постачає в магазини міста Омська, дитячі садки, дитячі табори, оздоровчі санаторії Омська, також покупцями є приватні підприємці, оптові покупці.
Продукція розрахована на різні верстви населення з різним рівнем доходів.
Таблиця 4
Склад і структура товарної продукції Слухаючи-СИБІР
Роки
Вид продукціїї
2006
2007
2008
тис. руб.
% До підсумку
тис.руб.
% До підсумку
тис.руб.
% До підсумку
Молоко 2,5%
9205
21,6
10203
18,7
12586
19,0
Кисломолочна продукція:
- Сметана 20% вагова
10120
23,8
16856
30,8
19651
29,7
- Кефір 3,2%
5836
13,7
4668
8,5
9324
14,1
- Інші кисл. мовляв.
продукти
2760
6,5