Аналіз фінансової діяльності підприємства

Оподатковуваний прибуток є різниця між балансовим прибутком і сумою податку на майно; доходів, отриманих у вигляді дивідендів по акціях і інших цінних паперів; доходів, отриманих від пайової участі в інших підприємствах; прибутку від посередницьких операцій; прибутку від страхової діяльності; суми відрахування до резервного та інші аналогічні фонди; витрат, що враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток. Іншими словами, оподатковуваний прибуток є балансовий прибуток за вирахуванням сум, що виключаються з оподаткування згідно з чинним законодавством.
Чистий прибуток - це та прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до благодійних фондів.
У процесі аналізу слід вивчити склад балансового прибутку, її структуру і динаміку (табл. 44).
Таблиця 44
Склад і динаміка структури балансового прибутку
Аналіз структури прибутку (збитку) дозволяє оцінити вплив окремих її складників на кінцевий фінансовий результат - прибуток (збиток) від діяльності підприємства за звітний рік. Найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації, тому його зниження буде свідчити про зниження ефективності основної діяльності підприємства. У зв'язку з цим одним з найважливіших завдань аналізу прибутку від реалізації є оцінка впливу окремих факторів на її зміна в порівнянні з попереднім роком.
Поглибленого аналізу також підлягають ті складові прибутку, (збитку) звітного року, які складають значну питому вагу у прибутку (збитку) звітного року.

6.3 Аналіз прибутку від реалізації продукції

Як зазначалося вище, основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції. На обсяг прибутку від реалізації продукції впливають 6 факторів: обсяг реалізації продукції; її структура; рівень виробничої собівартості; рівень комерційних витрат; рівень управлінських витрат; рівень средньореалізаціоних цін.
Прибуток від реалізацій продукції має прямопропорційна залежність від обсягу реалізації: більше продали, продукції - більше отримали прибутку; менше продали - відповідно менше отримали прибутку.
Зміна структури реалізованої продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. При збільшенні частки більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації сума прибутку зростає, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції - загальна сума прибутку знизиться.
Рівень виробничої собівартості, а також комерційних і управлінських витрат, і прибутку знаходяться в обернено пропорційній залежності: виробнича собівартість чи комерційні та управлінські витрати зросли - прибуток відповідно знижується і навпаки.
Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямопропорційної залежності: ціни зросли - відповідно зросла і сума прибутку і навпаки.
Для аналізу прибутку від реалізації продукції рекомендується таблиця 45.
Таблиця 45
Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, тис. р..
Щоб визначити вплив обсягу реалізації на прибуток від реалізації необхідно плановий прибуток (стор. 5, гр. 1) перерахувати на відсоток перевиконання або невиконання плану по реалізації продукції.
Щоб визначити вплив зміни структури реалізованої продукції на прибуток від реалізації необхідно зробити наступний розрахунок. Визначити суму різниці між прибутком за планом, перерахованим на фактичний обсяг продажів (стор. 5, гр. 2) і прибутком за планом (стор. 5, гр. 1). Ця різниця визначає суму прибутку, отриманого за рахунок зміни обсягу продажів і його структури. Отже, далі необхідно позбутися від впливу фактора обсягу продажів. Для цього з отриманої суми різниці по стор 5, гр. 2 і 1 необхідно виключити суму фактора впливу обсягу реалізації на прибуток від реалізації (див. попередній абзац). Показник по стор 2, гр. 5 визначає вплив виробничої собівартості на прибуток від реалізації.
Показники по стор 3 та стор. 4 гр.5 визначають вплив на прибуток від реалізації відповідно комерційних і управлінських витрат.
Показник по стр. 1 гр. 5 визначає вплив зміни рівня средньореалізаціоних цін на прибуток від реалізації.
Аналогічно вищевикладеному проводиться аналіз прибутку від реалізації продукції в порівнянні з попереднім роком. На зміну прибутку від реалізації продукції в звітному році в порівнянні з попереднім роком впливають ті ж фактори, як зміна цін на реалізовану продукцію; зміна її собівартості, включаючи комерційні та управлінські витрати; зміна фізичного обсягу реалізованої продукції; зміна структури реалізованої продукції.
Підготовка даних для оцінки впливу зазначених факторів вимагає поповнення недостатньої інформації для аналізу шляхом прямого перерахунку:
- Фактично реалізованої продукції у звітному році за цінами і тарифами попереднього року;
- Фактично реалізованої продукції у звітному році за собівартістю попереднього року (включаючи комерційні та управлінські витрати).
Для аналізу рекомендується таблиця 46.
Таблиця 46
Аналіз впливу факторів на зміну прибутку від реалізації, тис. р..

6.4 Аналіз прибутків і збитків від іншої реалізації

Для аналізу прибутків і збитків від іншої реалізації рекомендується таблиця 47.
Таблиця 47
Аналіз динаміки та структури іншої реалізації

Види операційних доходів і витрат	Сума, тис. р..			Уд. вага в загальній сумі доходів,%
	попередній рік	звітний рік	вимк. (+, -)	попередній рік	звітний рік	вимк. (+, -)
1	2	3	4	5	6	7
Доходи від реалізації основних засобів і іншого майна - всього з них: від реалізації основних засобів в т. ч.: машин та устаткування транспортних засобів від реалізації товарно-матеріальних цінностей в т. ч.: запасів сировини і матеріалів від реалізації цінних паперів від реалізації інших активів Доходи від здачі майна в оренду Отримані суми компенсації витрат, всього з них: на утримання законсерві- ваних виробничих потужностей та обсягів по закритій виробництва, не дав продукцію за анульованими виробничими замовленнями (договорами) Інші види операційних доходів
Разом доходів Витрати від списання основних засобів з балансу через морального зносу Витрати з утримання законсерві-ваних виробничих потужно-стей Витрати за анульованими замовленнями (договорами) Витрати по закритій виробниц-ству, не дав продукцію Негативні курсові різниці від переоцінки майна і зобов'язань, виражених в іноземній валюті Сума сплачених податків та зборів за рахунок фінансових результатів Інші види операційних витрат Разом витрат			100,0	100,0	-
			100,0	100,0	-

У процесі аналізу іншої реалізації особливу увагу слід приділити вивченню доходів від реалізації основних засобів і іншого майна, причин і винуватців освіти зайвих і непотрібних товарно-матеріальних цінностей. Реалізація таких запасів підвищує рентабельність виробництва, а реалізація запасів
матеріальних оборотних коштів також сприяє і прискоренню засобів в обігу.

6.5 Аналіз інших позареалізаційних доходів і витрат

Інші позареалізаційні доходи і витрати відображають доходи і витрати, не пов'язані з рухом майна підприємства. Для аналізу цих доходів і витрат рекомендується таблиця 48.

Таблиця 48
Аналіз динаміки і структури інших позареалізаційних доходів і витрат

Види позареалізаційних доходів і витрат	Сума, тис. р..			Уд. вага в загальній сумі,%
	попередній рік	звітний рік	вимк. +, -	попередній рік	звітний рік	вимк. +, -
1	2	3	4	5	6	7
- Сума кредиторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності - Суми, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки як безнадійної до отримання - Прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році - Отримані штрафи, пені, неустойки, інші види санкцій за порушення госпдоговорів, присуджені або визнання боржника - Суми, отримані на відшкодування завданих збитків у зв'язку з порушенням госпдоговорів - Суми страхового відшкодування і покриття з інших джерел збитків від стихійних лих та інших надзвичайних подій - Вартість зарахованого на баланс майна, що опинилося в надлишку за результатами інвентаризації - Інші види інших позареалізаційних доходів Разом інші позареалізаційні доходи - Сума уцінки виробничих запасів сировини і матеріалів - Сума уцінки готової продукції і товарів - Збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності - Борги, не реальні до стягнення
				100	100	-
- Сплачені штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення госпдоговорів - Суми, сплачені у відшкодування заподіяних збитків - Збитки по операціях минулих років, виявлені у звітному році - Збитки від списання раніше присуджених боргів по недостачах і розкраданням - Зважаючи на неспроможність боржника - Збитки від списання нестач матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації - Судові витрати - Інші види інших позареалізаційних витрат Разом інші позареалізаційні витрати				100	100	-

Наведена табл. 48 складається на основі даних аналітичного обліку за рахунком 80 "Прибутки і збитки".
По кожному виду позареалізаційних доходів і витрат встановлюються причини і винуватці виникнення, а також своєчасність вжиття заходів до стягнення (погашення) заборгованості. Так, наприклад, зменшення стягнених сум не завжди буває результатом кращого виконання договірних зобов'язань. Це може статися і внаслідок ослаблення фінансового контролю з боку підприємства. Надходження списаних безнадійних боргів говорить найчастіше про передчасне, недостатньо обгрунтованому їх списання. Аналіз санкцій включає поелементне їх вивчення з метою виявлення найбільш значних причин порушень госпдоговорів. Наприклад, якщо велика частина санкцій була сплачена підприємством за порушення умов перевезень, то в подальшому аналізі необхідно встановити причини сплачених санкцій та визначити шляхи підвищення ефективності транспортування продукції за рахунок зміни умов договорів з транспортними організаціями, припинення одних договорів і укладення нових і т. п.
Необхідно мати на увазі, що відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших економічних санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Аналіз інших позареалізаційних доходів і витрат повинен сприяти усуненню упущень в роботі фінансової, бухгалтерської, контрольної та юридичної служб підприємства.

6.6 Аналіз використання прибутку

Для аналізу використання прибутку залучаються дані звіту ф. № П-2 "Відомості про інвестиції", дані аналітичного обліку по рахунку 81 "Використання прибутку", по рахунку 88 "Нерозподілений прибуток", кошториси по фонду накопичення, фонду соціальної сфери і фонду споживання.
Прибуток, що залишається у підприємства після сплати податків та інших платежів до бюджету, надходить у його повне розпорядження. Підприємство самостійно визначає напрям використання залишається в його розпорядженні прибутку, якщо інше не встановлено установчими документами і прийнятої облікової політикою.
Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена ​​отримати якомога більше прибутку в бюджет, а керівництво підприємства - на розширене відтворення. Працівники підприємства зацікавлені в матеріальному стимулюванні праці.
Якщо держава обкладає підприємство дуже високими податками, то це не стимулює розвиток виробництва через вилучення коштів на оновлення виробництва і як результат - надходження коштів до бюджету. Те ж може статися, якщо всю суму прибутку використовувати на матеріальне стимулювання працівників підприємства. У цьому випадку в перспективі зменшиться виробництво продукції, тому що не будуть обновлятися основні виробничі фонди, скоротиться власний оборотний капітал, що в свою чергу призведе до зниження життєвого рівня працівників, скороченню робочих місць. Якщо ж зменшується частка прибутку на матеріальне стимулювання праці, то це у свою чергу призведе до зниження матеріальної зацікавленості працівників і; як наслідок - до зниження ефективності виробництва. Тому на кожному підприємстві повинен бути знайдений оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має зіграти аналіз господарської діяльності. Для аналізу рекомендується таблиця 49.

Таблиця 56
Резерви зростання прибутку за рахунок поліпшення якості продукції по виробу ...
Аналогічно підраховуються резерви зростання прибутку за рахунок зміни ринків збуту.
На закінчення аналізу узагальнюються всі виявлені резерви зростання прибутку (див. табл. 57)
Таблиця 57

Узагальнення резервів збільшення суми прибутку, тис. р..
Джерела резерву	Вид продукції				Всього
	А	У	З	D
Збільшення обсягу продажів Зниження собівартості продукції Підвищення якості продукції Зміна ринків збуту
Разом

За результатами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства розробляються заходи щодо усунення виявлених недоліків і використанню розкритих резервів.

Лекція 7. Аналіз фінансового стану підприємства

7.1 Поняття, значення, завдання і джерела аналізу фінансового стану підприємства

Склад і розміщення майна підприємства у вартісному виразі і джерел його утворення на звітну дату характеризують майновий і фінансовий стан підприємства. Фінансовий стан підприємства визначається його здатністю фінансувати свою діяльність за рахунок наявних в його розпорядженні власних, позикових і залучених коштів, вмілого їх розміщення та ефективного використання коштів і т. д.
Фінансовий стан підприємства може бути абсолютно стійким, нормально стійким, нестійким і кризовим.
Абсолютна стійкість фінансового стану підприємства забезпечується в тих випадках, коли запаси і витрати (3) менше суми власного оборотного капіталу (СК _об) і кредитів банків під товарно-матеріальні цінності (КБ _™), тобто 3 <СК _про + КБ _ТМЦ, а коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів (Коз) більше 1, тобто

До оз =	СК про + КБ ТМЦ	> 1
	З

Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства за умови 3 = СК _про + КБ _ТМЦ, тобто

До оз =	СК про + КБ ТМЦ	= 1
	З

Нестійкий фінансовий стан, при якій порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення його рівноваги за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (І _вр) в оборот підприємства (резервного фонду, фондів нагромадження і споживання, кредитів банків на тимчасове поповнення оборотних коштів, підвищення кредиторської заборгованості над дебіторською та ін), тобто 3 = СК _про + КБ _ТМЦ + І _вр або

До оз =	СК про + КБ ТМЦ + І вр	= 1
	З

Кризовий фінансовий стан, при якому З> СК _про + КБ _ТМЦ + І _вр або

До оз =	СК про + КБ ТМЦ	<1
	З

Рівновага платіжного балансу тут забезпечується за рахунок прострочення платежів по оплаті праці, позиках банків, постачальникам, бюджету, позабюджетним фондам і ін
Стійкість фінансового стану може бути відновлена ​​шляхом:
а) прискорення оборотності капіталу;
б) обгрунтованого зменшення запасів і витрат;
в) поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Яке саме буде фінансовий стан підприємства залежить від результатів його діяльності. При успішному виконанні планів виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості, зростанні маси отримуваного прибутку, вмілому розміщен-ванні оборотного капіталу і т.д. фінансове становище підприємства буде все більше зміцнюватися і навпаки.
Для оцінки фінансового стану використовують також показники, що характеризують структуру капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення, ефективності і інтенсивності його використання, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і запасу його фінансової стійкості.
В аналізі фінансового стану підприємства зацікавлені багато споживачів інформації: керівники підприємства і його засновники, а також інвестори - для контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів та інвестицій; кредитні установи - для визначення умов кредитування і ступеня ризику, постачальники - для забезпечення своєчасних розрахунків за поставлені матеріальні цінності; податкові служби - для забезпечення надходжень податкових платежів до бюджету і т.д.
Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:
- Оцінка майнового стану підприємства;
- Оцінка капіталу, вкладеного в майно підприємства;
- Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами та оцінка впливу факторів на величину їх зміни;
- Аналіз ефективності використання оборотних коштів;
- Аналіз показників фінансової стійкості підприємства;
- Оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є ф. № 1 "Бухгалтерський баланс", ф. № П-2 "Відомості про інвестиції", ф. № П-3 "Відомості про фінансовий стан організації" та інші форми звітності, дані первинного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

7.2 Групування статей у бухгалтерському балансі та їх зміст

Роль балансу в аналізі фінансового стану підприємства

Основний офіційний документ, який використовується для аналізу фінансового стану підприємства, є бухгалтерський баланс та додатки до нього.
За своєю формою бухгалтерський баланс представляє таблицю, в якій в активі відображаються кошти підприємства, а в пасиві - джерела їх утворення.
У розділі I "Необоротні активи" відображаються основні засоби та нематеріальні активи за залишковою вартістю, в т.ч. вартість земельних ділянок, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення та інші необоротні активи.
У розділі II "Оборотні активи" відображаються запаси і витрати, всі види дебіторської заборгованості з розбивкою по рядках очікуваного погашення (протягом 12 м-ців і більше 12 м-ців після звітної дати), короткострокові фінансові вкладення і залишок грошових коштів.
У розділі III балансу (у пасиві) відображаються "Капітал і резерви", IV та V розділах відповідно довгострокові і короткострокові пасиви. Розрахунки по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, а також фонди споживання зі складу власних джерел перенесені в розділ короткострокових фінансових зобов'язань, що підвищує аналітичність бухгалтерського балансу.
Баланс дозволяє отримати основну інформацію, необхідну для зовнішнього аналізу. Внутрішній аналіз вимагає розшифровки багатьох показників балансу.
Для оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства необхідно вміти читати баланс і добре володіти методикою його аналізу. Вміти читати баланс - це значить знати зміст кожної його статті, способи її оцінки та взаємозв'язок з іншими статтями балансу, характер можливих змін по кожній статті і їх вплив на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність.
Див Г. В. Савицька "Аналіз господарської діяльності підприємства", ІП "Екоперспектіва", Мінськ - Москва, 1998, стор 426 - 454
Аналіз пасиву балансу. Відомості, які наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено у оборот підприємства довгострокових і короткострокових позикових; коштів, тобто пасив показує, звідки взялися кошти, кому зобов'язане за них підприємство.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені. За ступенем приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (розділ III пасиву) і позиковий (розділи IV та V пасиву). За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий постійний (перманентний) (Ш і IV розділи пасиву) і короткостроковий (V розділ пасиву).
Необхідність у власному капіталі обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності підприємств. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо у випадках сезонного характеру виробництва. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений-ний капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.
У той же час, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким через необхідність швидкого повернення і короткостроковість використання позикових коштів.
Отже, від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
Аналіз активів підприємства. Все, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу називається його активами. Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, т, е. про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.
Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в грошову готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові або основний капітал (I розділ) і поточні (оборотні) активи (II розділ).
Кошти підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів, акцій, облігацій інших підприємств).
Оборотний капітал може перебувати в сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і сфері обігу (готова продукція, кошти в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка, товари та ін
Оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формі. Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а значить, і фінансовий стан підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність сировини, матеріалів, то це негативно позначиться на фінансових результатах підприємства та його фінансовому становищі, Те ж відбудеться, якщо створені зайві виробничі запаси, які не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях, . У результаті заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і як наслідок погіршується фінансовий стан. І за гарних результатів, високому рівні рентабельності підприємство може відчувати фінансові труднощі, якщо воно нераціонально використовував свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість.
Збільшення грошей на рахунках в банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Сума грошей повинна бути такою, щоб її вистачало для погашення всіх першочергових платежів. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу. Їх треба швидко пускати в обіг з метою отримання прибутку: розширювати своє виробництво або вкладати в акції інших підприємств.
При аналізі дебіторської заборгованості необхідно її підрозділяти на нормальну і прострочену. Наявність простроченої дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, уповільнює оборотність капіталу. Необхідно прискорювати платежі шляхом удосконалювання розрахунків, передоплати, застосування векселів і т.д. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, встановити, чи немає в її складі сум, нереальних для стягнення або таких, за якими закінчуються терміни позовної давності для прийняття невідкладних заходів для їх стягнення. Особливої ​​актуальності проблема неплатежів у термін набуває в умовах інфляції. Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості визначається за формулою:
Середні залишки заборгованості за рахунками дебіторів х дні періоду
Сума дебетового обороту за рахунками дебіторів
Щоб підрахувати збитки підприємства від дебіторської заборгованості, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (за мінусом отриманої пені).
Великий вплив на фінансовий стан підприємства надає стан виробничих запасів. Їх запаси повинні бути оптимальними, тобто щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма необхідними ресурсами і в той же час, щоб вони не залежувалися на складах. Для аналізу виробничих запасів рекомендується таблиця 58.
Таблиця 58
Аналіз відповідності фактичних запасів планової потреби, тис. р..
Причинами наднормативного кількості виробничих запасів можуть бути наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей, завищення нормативів, надплановий завезення і т. д.
На багатьох підприємствах велику питому вагу в поточних активах займає готова продукція. Причинами цього можуть бути втрати ринку через неконкурентоспроможність продукції та інших причин, низька купівельна спроможність господарюючих суб'єктів і населення, висока собівартість продукції та, як наслідок, високі ціни на неї, низька якість, неритмічність випуску і відпустки і т.д. Збільшення залишків готової продукції на складах призводить до заморожування оборотних коштів, відсутності грошової готівки, зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, з оплати праці і т.д.
Аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу
Між статтями активу і пасиву балансу існує нерозривний взаємозв'язок. Кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування в пасиві. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позикові кошти.
Поточні активи утворюються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб вони наполовину були сформовані за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія; погашення позикових коштів.
Власний капітал в балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми власного капіталу (розділ III балансу) виключити суму довгострокових (необоротних) активів (розділ I балансу). Отримана сума наявності власних оборотних коштів збільшується на суми доходів майбутніх періодів, фонду споживання! і засобів майбутніх витрат і платежів, що відображаються у V розділі балансу, тому що вони фактично використовуються в обороті підприємства і прирівнюються до власних коштів. Для аналізу рекомендується таблиця 59.

1.3 Завдання аналізу діяльності підприємства

Діяльність підприємств відображається в бухгалтерському, статистичному і оперативно-технічному обліках і звітності. Але самі по собі облік і звітність не розкривають у достатній мірі взаємозв'язок і взаємозалежність господарських процесів, що здійснюються в ході діяльності підприємства. Наприклад, у звітності є показник продуктивності праці. Але ані в обліку, ні в звітності не розкривається вплив продуктивності праці на зміну випуску продукції, зниження її собівартості, зменшення потреби в робочій силі і т. д. Тому ті сторони діяльності підприємства, які не можуть бути відображені в обліку та звітності, вивчають шляхом їх аналізу.
Таким чином, аналіз господарсько-фінансової діяльності є як би продовженням обліку та звітності і виступає як форма контролю за напруженістю планових завдань, їх якістю та ходом виконання, виявленням недоліків у роботі підприємства і резервів, здійсненням намічених заходів щодо підвищення ефективності виробництва і якості роботи. Аналізу діяльності підприємства належить велика роль в узагальненні та розповсюдженні передового досвіду, зміцнення конкурентоспроможності підприємства.
Основні завдання аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства наступні:
перевірка обгрунтованості показників внутрішньогосподарського планування, їхньої напруженості і реальності виконання;
об'єктивний контроль за ходом виконання договірних зобов'язань, внутрішньогосподарських планів, підбиття підсумків та оцінка діяльності підприємства щодо їх виконання;
виявлення причин, позитивно чи негативно вплинули на виконання договірних зобов'язань і внутрішньогосподарських планів;
вишукування резервів виробництва і передових методів організації праці, застосування прогресивної техніки і технології, передового досвіду з метою збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості, зниження собівартості та витрат обігу, підвищення продуктивності праці, рентабельності, зміцнення фінансового стану і т. д. ;
розробка конкретних заходів щодо використання виявлених резервів, усунення недоліків;
контроль за виконанням цих заходів.

1.4 Виконавці аналітичної роботи на підприємстві

Аналізом охоплюються всі сторони діяльності підприємства: технічна, технологічна, організаційна, фінансова і т. д. Провести такий аналіз в повному обсязі одному спеціалісту або навіть відділу заводоуправління практично неможливо. У зв'язку з цим до аналітичної роботи повинні залучатися всі відділи заводоуправління: виробничо-технічний, технологічний, постачання і збуту, планово-економічний, праці та заробітної плати, фінансовий та ін
Кожен відділ займається аналізом тих питань і сторін діяльності підприємства, за які він відповідає. Наприклад, аналіз організаційно-технічного рівня і розвитку підприємства проводить виробничо-технічний відділ, аналіз організації та дотримання технологічного процесу - технологічний відділ (лабораторія), аналіз виконання плану по прибутку і фінансового стану - бухгалтерія та фінансовий відділ. Працівники відділу матеріально-технічного постачання виявляють резерви економії матеріалів, можливості ліквідації наднормативних запасів матеріальних цінностей і скорочення витрат, пов'язаних з перевезенням та зберіганням матеріалів і т. д.
Багато суміжні питання діяльності підприємства досліджуються кількома відділами заводоуправління. Наприклад, організацію праці та використання робочої сили аналізують виробничо-технічний і планово-економічний відділи, відділ кадрів; рівень собівартості - бухгалтерія, планово-економічний і технологічний відділи і т. д. В умовах ринку особливо зростає роль маркетингової служби, яка вивчає зовнішнє середовище функціонування підприємства, ринків сировини та збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту і пропозиції, формування цінової політики і т. д. Тому маркетингова служба повинна брати участь практично в аналізі всіх питань діяльності підприємства.
Очолює аналітичну роботу на підприємстві економічна служба, яка разом з іншими відділами заводоуправління складає програму і графік аналізу діяльності підприємства.
У програмі необхідно чітко визначити коло аналізованих питань кожним відділом заводоуправління, вказати відповідальних осіб та терміни виконання. Коло аналізованих питань повинен охопити всі сторони діяльності підприємства. Ця програма може використовуватися тривалий час (роки). Вона повинна постійно вдосконалюватися і доповнюватися з урахуванням конкретних умов роботи підприємства. Програму і графік стверджує керівник підприємства.
Всі відділи заводоуправління у встановлені терміни надають економічної службі довідки за результатами аналізу. Вона узагальнює їх у зведеній довідці і передає на розгляд керівництву підприємства. Результати аналізу діяльності підприємства обговорюються на засіданні Ради підприємства та відображаються в наказі по підприємству. У констатуючій частині наказу робляться висновки за результатами аналізу діяльності, а в резолютивній - намічаються заходи щодо усунення виявлених недоліків і використанню розкритих резервів. По кожному заходу вказують також конкретних виконавців та терміни його виконання. Контроль за виконанням наказу покладається на економічну службу. Результати аналізу діяльності підприємства повинні доводитися до відома працівників підприємства, тобто обговорюватися на загальних зборах працівників підприємства або акціонерів, що допоможе успішніше впроваджувати рекомендовані заходи, більш повно виявляти наявні резерви і недоліки в роботі підприємства.
Крім відкритого аналізу в умовах ринкової економіки проводиться аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства з використанням закритих для широкої громадськості джерел інформації. Цей аналіз проводиться для внутрішнього використання вищим керівництвом підприємства і носить засекречений характер.

1.5 Види та етапи аналізу діяльності підприємства

По колу досліджуваних питань аналіз господарсько-фінансової діяльності поділяють на повний і тематичний. При повному аналізі досліджуються всі сторони діяльності підприємства без винятку. При тематичному аналізі вивчаються тільки окремі сторони або показники роботи підприємства: використання обладнання або робочої сили, витрати фонду заробітної плати або рівень собівартості вироблюваної продукції, використання електроенергії або матеріалів, фінансовий стан підприємства або розмір одержуваного прибутку і т.д.
За часом проведення і використовуваної інформації розрізняють одноразовий і періодичний аналіз діяльності підприємства.
Одноразовий аналіз має разовий характер і здійснюється окремими відділами заводоуправління для власного використання або за спеціальним розпорядженням керівництва підприємства.
Періодичний аналіз проводять за певні проміжки часу. По колу аналізованих показників він відноситься до постійно повторюваному і служить цілям контролю за виконанням плану, оцінки результатів господарської діяльності, раціонального використання основних і оборотних фондів і т. д.
Одноразовий аналіз здійснюють за разовим, а періодичний - за стабільними програмами.
Періодичний аналіз у свою чергу поділяють на оперативний (поточний) і наступний.
При оперативному аналізі вивчають лише окремі питання діяльності підприємства, за якими можна отримувати щоденну інформацію: випуск і реалізація продукції, витрата сировини, заробітної плати, стан розрахунків з постачальниками і покупцями і т. д. Його виробляють за зміну, добу, п'ятиденку, декаду. Він органічно включається в процес оперативного управління, здійснюється не тільки керівниками тих чи інших підрозділів, а й самими виконавцями окремих виробничих операцій і забезпечує оперативність у виявленні резервів і недоліків у роботі підприємства.
Удосконалення способів отримання і обробки інформації за допомогою математичних методів і ЕОМ дозволяє розширити коло питань, що піддаються оперативному аналізу. Крім того, застосування математичних методів і ЕОМ допомагає не тільки швидко оцінити досягнуті результати, а й прогнозувати хід господарських операцій на найближчі дні і декади.
Оперативний аналіз здійснюють за даними поточного обліку і звітності, показаннями контрольно-вимірювальних приладів.
Подальший аналіз проводять за минулий звітний період (місяць, квартал, рік, п'ятиріччя). Його мета - дати оцінку діяльності підприємства за минулий період за всіма основними показниками, виявити недоліки в роботі і невикористовувані резерви, а також ті чи інші закономірності й тенденції в розвитку підприємства для прогнозування (планування) його діяльності на майбутній період (рік, п'ятиріччя). Подальший аналіз базується в основному на даних планів, всіх видів обліку і звітності, а також джерела Позаоблікове характеру.
Аналітичну роботу на підприємстві поділяють на кілька етапів. На першому етапі складають план роботи, в якому вказують мету і програму аналізу, терміни проведення, виконавців, джерела. Заздалегідь розробляють форми аналітичних таблиць і графіків. Визначають технічні засоби узагальнення і використання матеріалів аналізу.
На другому етапі підбирають вихідні матеріали (дані), перевіряють їх достовірність і проводять аналітичну обробку (приведення у порівнянне стан і т. д.).
Найбільш важливий етап - третій, у якому виявляють причини, що викликали відхилення від плану, рівня попереднього періоду. Для цього визначають коло взаємодіючих факторів і проводять їх угруповання. На основі вимірювання позитивного або негативного впливу окремих чинників встановлюють невикористані можливості (резерви) поліпшення аналізованих показників діяльності підприємства на певній ділянці його роботи.
Далі узагальнюють результати аналізу: роблять висновки, виробляють зведений підрахунок резервів підвищення ефективності роботи підприємства, вносять пропозиції щодо мобілізації та використання внутрішньогосподарських резервів, усунення виявлених недоліків і закріплення досягнутих успіхів.
На останньому етапі здійснюють контроль за реалізацією результатів аналізу та впровадженням рекомендованих заходів.
Результати аналізу оформляють по-різному. Оперативний аналіз звичайно завершують прийняттям термінових заходів щодо усунення виявлених недоліків і використанню розкритих резервів. На не яких підприємствах ведуть спеціальні журнали для реєстрації прийнятих і впроваджених пропозицій для накопичення інформаційного матеріалу.
За результатами подальшого аналізу складаються довідки, порядок розгляду і використання яких викладено в розділі 1.4 даного розділу.

1.6 Джерела аналізу діяльності підприємства

Для аналізу діяльності підприємства необхідно мати відповідні джерелами інформації. Найбільш важливими з них є всі види звітності: бухгалтерська, статистична (державна і внутрівідомча) і оперативно-технічна, які містять різнобічну кількісну та якісну характеристику діяльності підприємства за аналізований період. Використовують також регістри бухгалтерського та оперативно-технічного обліку і первинні документи.
В даний час проводиться велика робота зі скорочення періодичності і обсягу звітності підприємств. Значно зменшилася кількість звітів і число показників у них. У зв'язку з цим знижуються можливості використання бухгалтерських і статистичних звітів для аналітичних цілей. Відповідно зростає роль регістрів бухгалтерського обліку та первинної документації всіх відділів управління та підрозділів підприємства в аналізі його діяльності.
Джерелами інформації служить також планова і нормативна документація: план економічного і соціального розвитку підприємства; господарські договори, які регулюють господарські зв'язки між постачальниками і споживачами; норми витрати матеріалів, сировини, заробітної плати, електроенергії та ін
Крім перерахованих при аналізі використовують матеріали ревізій та перевірок, протоколи зборів і виробничих нарад, газетні та журнальні статті, що характеризують діяльність аналізованого або споріднених йому підприємств, доповідні і пояснювальні записки і т. д.
Велику допомогу при аналізі діяльності можуть надати також бесіди з робітниками і службовцями підприємства. Особливо багато інформації в результаті бесід з працівниками підприємства можна одержати з питань організації праці і виробництва, фінансового стану і т. п.
Всі джерела інформації повинні бути достовірними. Тому до початку аналізу діяльності підприємства необхідно перевірити рахунки періодичної і річної бухгалтерської та статистичної звітності, відповідність планових даних розрахунками і затверджених кошторисів, спадкоємність звітних показників і т. д.

Лекція 2. Аналіз технічного рівня і технічного розвитку підприємства

2.1 Значення, завдання і джерела аналізу

Факторами підвищення економічної ефективності виробництва є організаційне та технічний розвиток, зовнішньоекономічні, соціальні та природні умови господарської діяльності.
Удосконалення організаційно-технічного рівня господарської діяльності - це комплексний безперервний процес її раціоналізації, що охоплює науково-технічний прогрес і науково-технічний рівень виробництва і виробленої продукції, структуру господарської системи і рівень організації виробництва і праці, господарський механізм і методи господарювання.
Підвищення організаційно-технічного рівня підприємства в будь-якій галузі матеріального виробництва в кінцевому рахунку виявляється в ефективності використання всіх 3 елементів виробничого процесу: праці, засобів праці та предметів праці. Якісні показники використання виробничих ресурсів - продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість і оборотність оборотних коштів, що відображають інтенсивність використання ресурсів, - є одночасно і показниками економічної ефективності підвищення організаційно-технічного рівня та інших умов виробництва.
Технічна реконструкція на основі впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів дозволяє оперативно перебудовуватися на випуск нової високоякісної продукції і дає найбільший економічний і соціальний ефект.
На організаційно-технічний рівень підприємства роблять вплив три групи факторів:
- Науково-технічна група, яка характеризує технічний стан технологічного обладнання, впровадження засобів механізації та автоматизації виробництва тощо;
- Організаційно-виробнича група, яка визначає рівень спеціалізації та концентрації підприємства, організацію виробничих процесів;
- Організаційно-управлінська група, яка характеризує організаційно-розпорядчі (адміністративні) та економічні методи організаційного впливу на всі сторони виробничого процесу.
Завданням аналізу організаційно-технічного рівня виробництва є виявлення і впровадження передових методів управління та найбільш раціональної організації виробництва, впровадження передової техніки і технології та їх ефективне використання, застосування більш раціональних адміністративних та економічних заходів впливу на виробництво.
Джерелами аналізу є дані плану організаційного і технічного розвитку та підвищення економічної ефективності виробництва, акти впровадження нової техніки і технологій, бухгалтерський і статистичний облік і звітність та інші джерела.

2.2 Аналіз організаційно-технічних заходів

В умовах ринкової економіки, конкурентної боротьби з'являється необхідність постійного контролю за впровадженням у виробництво останніх досягнень НТП, тобто нової техніки, технології та організації виробництва. Для цього на підприємствах складаються плани організаційно-технічного розвитку та підвищення економічної ефективності виробництва (плани оргтехмероприятий). Впровадження включених в ці плани заходів дозволяє збільшити випуск продукції та поліпшити її якість, підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції і т. д.
При аналізі виконання планів оргтехмероприятий в першу чергу розглядають повноту і своєчасність їх виконання, фактичну економічну ефективність. При невиконанні або несвоєчасному виконанні будь-якого передбаченого у плані заходу підприємству завдається шкода. Воно не зможе в цьому випадку досягти наміченого планом рівня організації виробництва, отримати передбачену економічну вигоду (прибуток), а це може негативно позначитися на фінансовому стані підприємства і мати інші небажані наслідки.
При виявленні будь-яких відхилень у виконанні окремих пунктів плану оргтехмероприятий необхідно встановити конкретну причину цього, розглянути наслідки, до яких вони призвели, вжити заходів до усунення цих причин.
Документом, що визначає виконання плану оргтехмероприятий та їх вплив на фактичні показники виробництва, є акти впровадження. В актах впровадження вказують фактично досягнуті техніко-економічні показники (збільшення обсягу виробництва, зниження трудомісткості операцій, економія сировини, палива, енергії, скорочення чисельності персоналу і т. п.), сумарну грошову економію і витрати на здійснення заходу. Результати аналізу можуть бути представлені у вигляді такої аналітичної таблиці (табл. 1):
Таблиця 1
Аналіз виконання оргтехмероприятий

2.3 Аналіз стану раціоналізаторської винахідницької роботи на підприємстві

Стан раціоналізаторської і винахідницької роботи на підприємстві доцільно дослідити при аналізі виконання планів оргтехмероприятий. Необхідно встановити чисельність раціоналізаторів, кількість надійшли від них пропозицій, проаналізувати питання, що стосуються їх розгляду та впровадження у виробництво, ефективність пропозицій. І такий аналіз повинен проводитися в динаміці за ряд періодів. При цьому слід перевірити правильність обчислення винагороди авторам пропозицій і його виплати. У практиці робота окремих підприємств мають випадки необгрунтованого заниження суми авторської винагороди, відмов у його виплаті, що негативно позначається на розвитку раціоналізації та винахідництва. Всі показники, що характеризують стан раціоналізаторської і винахідницької роботи, необхідно звести в аналітичні таблиці. При цьому аналітичні таблиці слід доставляти окремо за раціоналізаторської і по винахідницькій роботі.
Таблиця 2
Динаміка показників по раціоналізаторській роботі
Далі слід проаналізувати стан раціоналізаторської роботи на конкретних ділянках і в цехах, для чого рекомендується таблиця 3.
Аналогічні таблиці складаються за винахідницькій роботі.
При аналізі слід перевірити дотримання термінів розгляду пропозицій, що надійшли та їх впровадження. При виявленні фактів порушення зазначених строків необхідно виявляти конкретні причини цього і негайно усувати їх. В іншому випадку може бути повністю втрачена економічна ефективність раціоналізаторських і винахідницьких пропозицій.
Таблиця 3
Основні показники раціоналізаторської роботи в цехах (на ділянках)

2.4 Аналіз технічного стану устаткування

Застосовувані знаряддя праці, їх технічний стан і ступінь відповідності сучасному розвитку техніки в значній мірі характеризують технічний рівень підприємства і зумовлюють ефективність їх використання. Найбільш активний вплив на продуктивність праці та організацію технологічного процесу мають технологічне обладнання та засоби механізації. Тому в першу чергу слід аналізувати технічний стан технологічного обладнання.
Технічний стан обладнання характеризується її фізичним і моральним зносом, рівнем застосування нової техніки, а це в першу чергу залежить від віку обладнання. Старе обладнання, як правило, менш продуктивно і більше зношене. Проте слід враховувати, що застаріле, але фізично придатне до експлуатації обладнання може бути модернізовано, тобто шляхом конструктивних змін або заміни окремих вузлів і деталей застарілого обладнання усувається його моральний знос. У цьому випадку техніко-економічні показники старого обладнання доводяться до рівня останніх зразків, що випускаються промисловістю, і збільшується термін його експлуатації. Модернізація старого обладнання обходиться значно дешевше, ніж придбання та встановлення нового. Тому, якщо можна модернізувати застаріле обладнання, слід йти по цьому шляху. Застарілим вважається устаткування, яке функціонує 10-15 років, більше 15 років - сильно застарілим. Устаткування, що знаходиться в експлуатації до 5 років належить до прогресивного.
Для характеристики технічного стану устаткування недостатньо його підрозділяти тільки за віком. Справа в тому, що різне технологічне обладнання має неоднаковий нормативний термін експлуатації. Тому технічний стан обладнання буде відображати також ступінь його зносу, тому що чим коротше нормативний термін експлуатації обладнання, тим норми амортизації по ньому встановлюються вище.
При аналізі технічного стану обладнання слід розглянути, які заходи вживаються на підприємстві для заміни застарілого, непридатного для модернізації обладнання, тобто який коефіцієнт оновлення. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більшою мірою оновлено обладнання.
Для аналізу технічного стану обладнання рекомендується таблиця 4.
Таблиця 4
Характеристика технічного стану технологічного обладнання
Примітка: Вік обладнання визначається за його технічним паспортом
Коефіцієнт модернізації визначають як відношення числа модернізованих одиниць обладнання до загальної кількості обладнання даного виду.
Коефіцієнт зношеності - відношення суми нарахованого зносу обладнання до вартості цього обладнання на кінець року.
Коефіцієнт оновлення - відношення вартості знову надходження за рік обладнання до вартості обладнання даного виду на кінець року.
Аналіз технічного стану устаткування дозволяє скласти план його першочергової заміни або модернізації. При аналізі слід звернути увагу на впровадження нової техніки, особливо автоматизованої. Коефіцієнт автоматизації виробництва визначають як відношення використовуваного автоматизованого устаткування до загальної його кількості. Для порівняння цей коефіцієнт необхідно обчислити за ряд періодів, що дозволить встановити реальні досягнення підприємства в області автоматизації виробничих процесів.

2.5 Аналіз використання обладнання за потужністю

На підприємствах з потокової організацією виробництва робота технологічних машин і устаткування взаємопов'язана. Тому, якщо в потік включити окремі високопродуктивні машини і обладнання, то їх проектна потужність не може бути використана в повній мірі з-за меншої пропускної здатності інших видів машин і устаткування, що беруть участь в потоці. Таке впровадження нової техніки нераціонально і неефективно.
Щоб виявити, наскільки повно використовуються потужності устаткування і підприємства в цілому, необхідно проаналізувати використання потужності кожного виду обладнання, що бере участь в потоці. Для цього рекомендується таблиця 5.
Таблиця 5
Використання потужності устаткування на окремих стадіях потокової лінії
Примітка: Фактична змінна (добова) продуктивність потоку, одиниць ...
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається як відношення фактичної кількості вироблених за зміну (добу) виробів до сумарної потужності устаткування. Потужність устаткування визначається з технічних паспортах. Такий аналіз можливий в тих галузях промисловості, де можливий позмінний (добовий) облік виробленої продукції (виробів).
При виявленні нерівномірності, навантаження на окремі види обладнання в потоці необхідно з'ясувати причини цього. При недостатній завантаженості устаткування (коефіцієнт інтенсивності <1) не забезпечується його нормативна окупність, підвищується ймовірність морального зносу. Крім того не слід забувати про те, що оподатковуються податком на майно. Отже, зайві одиниці устаткування призводять до зростання цього податку та зменшення суми прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
За переобтяженому обладнання (коефіцієнт інтенсивності> 1) можливі два варіанти. Якщо таке обладнання успішно справляється з роботою і перевантаження не позначається негативно на якості вироблюваної продукції і не створює аварійної ситуації, то є сенс експлуатувати його з перевантаженням. У цьому випадку не потрібно капвкладень для придбання і встановлення додаткового обладнання з метою збільшення його потужності, обладнання швидше себе окупить, і ймовірність його морального зносу зводиться до мінімуму. Крім того, знижується відносна сума податку на майно. Якщо такий шлях нереальний, то необхідно додати обладнання для ліквідації "вузьких місць" у потоці з метою збільшення потужності або замінити його новим, більш продуктивним. Це пов'язано з додатковими капвкладеннями, а також наявністю вільної виробничої площі на ділянці.
Далі досліджується ступінь використання виробничих потужностей підприємства в цілому. Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні техніки, технології та організації виробництва. Міра використання виробничих потужностей характеризується такими коефіцієнтами:
Вивчаються динаміка цих показників, виконання плану по їх рівні і причини їх зміни, такі, як введення в дію нових і реконструкція діючих виробництв, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

2.6 Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів та їх структури

Основні виробничі фонди (ВПФ) представляють собою сукупність вироблених суспільною працею матеріальних цінностей, що діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду, неодноразово беруть участь у процесі виробництва і втрачають свою вартість частинами у міру зношування.
Ступінь використання ОПФ характеризується показниками фондовіддачі і фондомісткості. Фондоотдачу визначають як відношення суми виробленої продукції до середньорічної вартості ОПФ. Фондомісткість - величина обернена фондовіддачі.
Показник фондовіддачі слід обчислити за ряд років для зіставлення в динаміці. Для аналізу рекомендується табл. 6.

Таблиця 6
Ефективність використання ОПФ
На рівень фондовіддачі впливає не тільки сума виробленої продукції, яка залежить від ефективності використання потужності підприємства, робочого часу, ритмічності роботи і т. п., а й структури ОПФ.
Під структурою ВПФ розуміється питома вага окремих видів основних фондів у загальній їх вартості. ОПФ по відношенню до виробництва продукції можна підрозділити на 2 частини: активну і пасивну. До активної частини належать ті основні фонди, які надають активний вплив на предмет праці (верстати, обладнання, машини, передавальні пристрої і т. п.), a до пасивної - ті, які беруть участь у виробничому процесі, але безпосередній вплив на предмет праці не надають (будівлі, споруди).
Підвищення ефективності виробництва в першу чергу залежить від більш високих темпів розвитку активної частини ОПФ. Аналіз структури і зростання ОПФ дозволяє визначити, в якому напрямку йшло їх розвиток. Зміна структури ОПФ на підприємстві можна проаналізувати за табл. 7.

Таблиця 7

Зміна структури ОПФ
Фондовіддача є узагальнюючим показником ефективності використання ОПФ. Ефективність використання фондів характеризують і приватні показники: коефіцієнт використання потужності, продуктивність окремих видів обладнання в натуральних вимірниках і т. д. До приватним показниками можна віднести і фондовіддачу активної частини ОПФ, аналіз якої становить інтерес з точки зору обгрунтованості зростання цієї частини ОПФ (табл. 8)

Таблиця 8
Фондовіддача активної частини ОПФ

2.7 Аналіз фондоозброєності та технічної озброєності праці

Впровадження нової техніки, передової технології, механізації та автоматизації виробничих процесів з метою збільшення обсягу виробництва продукції і підвищення продуктивності праці призводять до зростання ОПФ підприємства, зміцненню його матеріально-технічної бази. У зв'язку з цим з кожним роком зростає частка ОПФ, що припадають на одного працюючого. Отже, підвищується фондоозброєність праці, яку визначають як відношення вартості ОПФ до середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу (ППП). Зростання фондоозброєності праці повинен супроводжуватися зростанням продуктивності праці. При цьому темпи зростання продуктивності праці повинні бути вищі за темпи зростання фондоозброєності праці.
Для аналізу фондоозброєнності праці рекомендується таблиця 9.

Таблиця 9
Аналіз фондоозброєності праці
Причинами відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання фондоозброєності праці можуть бути невмотивований спад виробництва продукції, необгрунтоване зростання ОПФ, особливо пасивної їх частини, чисельності працівників управління у складі ППП та ін
Більш об'єктивну оцінку ефективності впровадження нової техніки, передової технології, механізації та автоматизації виробництва можна дати за показником технічної озброєності праці, яку обчислюють як відношення активної частини ВПФ до найбільшого числа робітників у зміні. Так як дані про найбільшу чисельності робітників у зміні часто відсутні, на практиці технічну озброєність праці розраховують на одного середньооблікового робітника. В абсолютній величині цей показник буде дещо занижений, але при зіставленні його в динаміці він дасть правильне уявлення про темпи зростання технічної озброєності праці. При цьому темпи зростання технічної озброєності праці не повинні випереджати темпи зростання продуктивності праці робітників.
Для аналізу технічної озброєності праці рекомендується таблиця.
Таблиця 10
Аналіз технічної озброєності праці

2.8 Аналіз електроозброєність праці

Зростання механізації та автоматизації виробничих процесів викликає збільшення споживання електроенергії на виробничі цілі. Отже, зростає кількість спожитої енергії в середньому на 1 робітника, т е. електроозброєність праці, яку визначають як відношення кількості спожитої електроенергії на виробничі цілі до середньоспискової кількості робітників.
Збільшення споживання електроенергії повинне супроводжуватися ощадливим його використанням і зростанням продуктивності праці. При цьому темпи зростання продуктивності праці повинні бути вищі за темпи зростання електроозброєність праці. Наскільки економно використовується електроенергія, можна простежити за показником питомої її витрати на одиницю виробленої продукції (за наявності можливості визначення такого показника) або на 1 тис. н. обсягу продукції. Цей показник повинен мати тенденцію до зниження, тоді зростання електроозброєність праці можна вважати раціональним і ефективним. Для аналізу рекомендується таблиця 11.
Таблиця 11
Аналіз електроозброєність праці

Лекція 3. Аналіз виробництва та реалізації продукції

3.1 Завдання та джерела аналізу виробничих результатів

Основним завданням промислових підприємств є найбільш повне забезпечення попиту споживачів високоякісною продукцією. Якість випущеної і реалізованої продукції (робіт, послуг) - надалі - продукції - визначається потребами ринку, виробничо-технічними можливостями підприємства та ефективністю використання його ресурсів.
Реалізуючи продукцію, підприємство відшкодовує витрати на її виготовлення і збут і отримує прибуток, що служить джерелом технічного та соціального розвитку. Несвоєчасна реалізація продукції завдає шкоди не тільки виробникові, а й підприємствам - споживачам, викликаючи порушення їх нормальної діяльності.
Аналіз виробничих результатів проводиться за такими основними напрямками:
- Оцінка динаміки виробництва і реалізації продукції;
- Аналіз виробництва продукції по номенклатурі і асортименту;
- Аналіз впливу факторів на обсяг продукції;
- Аналіз впливу структурних зрушень на обсяг продукції;
- Аналіз ритмічності роботи підприємства;
- Оцінка та аналіз конкурентоспроможності продукції;
- Аналіз оновлення продукції;
- Аналіз якості продукції.
Обсяг виробництва продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції отримують за допомогою вартісної оцінки в оптових цінах. Натуральні показники використовуються при аналізі обсягів виробництва за окремими видами однорідної продукції. Умовно-натуральні застосовуються для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва продукції. Наприклад, на консервних заводах використовується показник тисяч умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів і т. д.
Основна інформація для аналізу виробничих результатів міститься в планах економічного і соціального розвитку підприємства, оперативних планах - графіках, формах статистичної звітності № П-1 "Відомості про виробництво і відвантаження товарів і послуг", даних аналітичного обліку за рахунками 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг) ", 45" Товари відвантажені "і ін

3.2 Оцінка динаміки виробництва та реалізації продукції

Динаміка обсягу виробництва і реалізації продукції характеризує зміну виробництва продукції і ступінь насичення ринку продукцією підприємства. Оцінка динаміки обсягу виробництва та реалізації продукції здійснюється за порівнянними оптовими цінами (без ПДВ і акцизів). Як порівнянних цін застосовуються діючі ціни у відповідному місяці звітного року (фіксовані ціни). Використовуючи індекс цін визначається обсяг виробленої та реалізованої продукції в попередньому році в цінах, що діють у звітному році, тобто у фіксованих (порівнянних).
Для аналізу рекомендується таблиця 12.

Таблиця 12
Оцінка динаміки виробництва та реалізації продукції
Різниця в темпах зростання реалізованої продукції та обсягу виробництва продукції може відбутися за рахунок зміни залишків нереалізованої продукції в звітному році в порівнянні з попереднім.
Як відомо, виробництво продукції має завершуватися її реалізацією. Тому особливу увагу слід приділяти динаміці обсягу реалізованої продукції. На обсяг реалізації продукції впливають 2 групи факторів:
- Зміна обсягу виробництва продукції;
- Зміна залишків нереалізованої продукції.
Для аналізу впливу цих факторів рекомендується таблиця 13.
Таблиця 13
Розрахунок впливу факторів на зміну обсягу реалізації продукції в порівнянних (фіксованих) цінах, тис. р..

Показники	Попередній рік	Звітний рік		Вимкнути. +, -		Темпи зростання,%
		план	факт	від попереднього року	від плану	за планом	фактично
Обсяг реалізованої продукції Обсяг продукції Зміна залишків нереалізованої продукції

Вплив факторів на зміну обсягу реалізації продукції можна аналізувати і в діючих цінах відповідного року. При такому аналізі визначається частка зміни залишків нереалізованої продукції від обсягу виробництва продукції та її збільшення (зменшення) в порівнянні з попереднім періодом. Для цього рекомендується табл. 14.

Таблиця 14
Розрахунок впливу факторів на зміну обсягу реалізованої продукції в діючих цінах, тис. р..
Збільшення залишків нереалізованої продукції в діючих цінах відповідного року у звітному році в порівнянні в попередньому роком при одночасному зниженні їхньої частки від обсягу продукції свідчить про зростання цін на продукцію та зниження фізичного обсягу залишків нереалізованої продукції.
При зміні обсягу реалізованої продукції за рахунок зміни обсягу виробництва продукції аналізується номенклатура і асортимент продукції за даними звіту ф. № П-1.
При значному збільшенні (зменшенні) залишків нереалізованої продукції слід розглянути зміну окремих видів залишків нереалізованої продукції за даними бухгалтерського обліку: готова продукція на складах, товари відвантажені і т. д. Слід вказати причини зростання залишків нереалізованої продукції (неритмічність роботи підприємства; скупчення на складах
підприємства продукції, що не користується попитом; несвоєчасна оплата продукції замовником і т. д.) У процесі аналізу слід визначити заходи щодо скорочення залишків готової продукції, прискоренню її відвантаження та розрахунків за продукцію.

3.3 Аналіз виробництва продукції по номенклатурі і асортименту

Номенклатура - це перелік найменувань виробів, робіт, послуг. Асортимент - перелік найменувань виробів, робіт, послуг із зазначенням кількості по кожному з них. У процесі аналізу вивчаються зміни в номенклатурі і асортименті продукції в порівнянні з попереднім роком, а також встановлюються причини зміни як залежні, так і не залежні від роботи підприємства. У всіх випадках необхідна не просто констатація фактів зміни номенклатури і асортименту продукції, що випускається, а вивчення доцільності цих змін. Об'єктивно всі зміни в номенклатурі і асортименті продукції, що випускається повинні бути підпорядковані інтересам і вимогам ринку. При цьому повинні дотримуватися і власні інтереси підприємства, тобто прагнути випускати високорентабельну, а не збиткових і низькорентабельних продукцію.
На підставі звіту ф. № П-1 рекомендується скласти аналітичну таблицю 15.
Відсоток виконання за асортиментом продукції, що випускається в порівнянні з попереднім роком представляє відношення підсумку гр. 6 до підсумку гр. 5.
Величина середнього відсотка асортименту продукції менша 100 свідчить про асортиментних зрушення у виробництві продукції в порівнянні з попереднім роком.
Аналогічним способом може визначатися середній відсоток по асортименту в порівнянні з планом.
Таблиця 15
Аналіз зміни асортименту продукції звітного року в порівнянні з попереднім роком

3.4 Аналіз впливу різних факторів на обсяг продукції

На зміну обсягу продукції впливають фактори, що характеризують використання трудових та матеріальних ресурсів, ОПФ.
Для виявлення величини впливу факторів на зміну обсягу продукції використовуються наступні залежності:

Величина впливу зазначених факторів на зміну обсягу продукції розраховується прийомом елемінірованія: вплив середньорічної чисельності ППП і продуктивності праці способом різниць; вплив матеріальних витрат і матеріаломісткості продукції - способом ланцюгових підстановок; вплив середньорічної вартості ОПФ і фондовіддачі - способом різниць.
Для аналізу взаємодії факторів використання виробничих ресурсів на зміну обсягу продукції рекомендується таблиця 16.
Таблиця 16
Взаємодіючі чинники використання виробничих ресурсів, що впливають на зміну обсягу продукції
Збільшення обсягу продукції повинно забезпечуватися підвищенням ефективності використання виробничих ресурсів: зростанням продуктивності праці і фондовіддачі, зниженням матеріаломісткості продукції.

3.5 Аналіз впливу структурних зрушень на обсяг продукції

Структура випущеної продукції характеризується відношенням між окремими її видами, тобто питомою вагою окремих видів продукції в загальному обсязі продукції у вартісному вираженні. У зв'язку з тим, що трудомісткість і матеріаломісткість окремих видів продукції не однакові, то розходження в темпах зростання по окремих видах продукції тягнуть за собою зміни структури об'єму продукції, тобто структурні зрушення.
Для виявлення структурних зрушень темп зростання обсягу продукції у вартісному вираженні порівнюється з темпом зростання обсягу продукції в трудовому вираженні. Якщо темпи зростання обсягу продукції у вартісному виразі вищі темпи зростання обсягу продукції в трудовому вираженні, то структурні зрушення відбулися за рахунок збільшення випуску продукції з найменшою питомою трудомісткістю і навпаки.
Питома трудомісткість окремих видів продукції визначається діленням трудомісткості виготовлення виробу в нормо-годинах (нормо-год) на яку можна порівняти ціну виробу.
Для оцінки впливу структурних зрушень на обсяг продукції рекомендується скласти таблицю 17.
Таблиця 17
Обсяг продукції у вартісному та трудовому вираженні
Щоб визначити зміну обсягу продукції за рахунок структурних зрушень, необхідно різницю в темпах зростання у вартісному та трудовому виразах перемножити на обсяг продукції у вартісному вираженні в попередньому році, в тис. р..
В умовах ринкової економіки структурні зрушення метушні при зміні кон'юнктури попиту на продукцію підприємства
призводять до зміни напруженості праці робітників при випуску одного і того ж обсягу продукції у вартісному вираженні.

3.6 Аналіз ритмічності роботи підприємства

Під ритмічною роботою підприємства розуміється рівномірний випуск продукції в суворій відповідності з добовим або місячним графіком виробництва. Порушення ритмічності виробництва продукції призводить до неповного використання виробничих потужностей в окремі дні місяця і до перевантаження в інші, порушення охорони праці і техніки безпеки, до надурочних робіт і перевитрати фонду зарплати, появи шлюбу, зриву роботи суміжних підприємств - споживачів продукції, сплату штрафів за порушення умови постачань і інших негативних наслідків. Тому необхідно ретельно аналізувати ритмічність роботи підприємства і вживати своєчасних заходів для усунення чинників, що її порушують. Зазначений аналіз дозволяє виявити резерви поліпшення всіх техніко-економічних показників роботи підприємства.
Для аналізу ритмічності випуску, продукції рекомендується таблиця 18.
Таблиця 18
Характеристика ритмічності роботи підприємства
Аналогічна таблиця складається для аналізу ритмічності реалізації (відпуску) продукції.
Показники ритмічності випуску і реалізації продукції звітного року порівнюються з аналогічними показниками попереднього року, що дозволяє оцінити зміну ступеня ритмічності випуску і реалізації продукції.
Дня характеристики ступеня точності виконання планових завдань за окремі відрізки часу аналізованого періоду розраховується коефіцієнт ритмічності виробництва. Для цього рекомендується таблиця.
Таблиця 19

Вихідні дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності виробництва продукції

Необхідно прагнути до досягнення коефіцієнта ритмічності, рівному 1. При коефіцієнті нижче 1 необхідно вивчати конкретні причини неритмічної роботи підприємства з метою їх усунення.
Причини аритмічності роботи підприємства можна підрозділити на дві групи: внутрішні і зовнішні.
Внутрішні причини - важкий фінансовий стан підприємства, низький рівень організації, технології та матеріально-технічного забезпечення виробництва, а також планування і контролю та ін
Зовнішні причини - несвоєчасне постачання сировини і матеріалів постачальниками, недолік енергоресурсів не з вини підприємства та ін
Слід мати на увазі, що наведені вище аналітичні таблиці 18 і 19 допускають певне перекручення коефіцієнта ритмічності за рахунок взаімопогашенія внутрідекадних коливань. Більш точний коефіцієнт ритмічності можливо обчислити по виробництвам, де ведеться позмінне планування і облік випуску продукції.

3.7 Оцінка та аналіз конкурентоспроможності продукції

В умовах ринкової економіки підприємство повинно визначати ступінь відповідності своєї продукції вимогам як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Вирішення цього завдання забезпечується оцінкою конкурентоспроможності продукції, що випускається.
Під конкурентоспроможністю продукції підприємства розуміється здатність продукції в певний період часу відповідати сформованим або передбачуваним вимогам ринку і бути успішно реалізованою за наявності пропозицій інших аналогічних товарів. В умовах зовнішньоекономічної діяльності підприємства конкурентоспроможною вважається продукція, що йде на експорт у розвинені країни за цінами світового ринку.
Конкурентоспроможність продукції визначається як сукупність якісних і вартісних характеристик, які забезпечують задоволення конкретних потреб покупця і умов конкретного ринку. Без чіткого знання співвідношення техніко-експлуатаційних характеристик своєї продукції з аналогічною продукцією конкурентів (як підприємств всередині країни, так і зарубіжних фірм) неможливо визначити напрями вдосконалення своєї продукції і розробки нових виробів.
При виборі продукції для порівняння необхідно, щоб конкуруюча і оцінювана продукція була аналогічна за призначенням та умовами експлуатації, орієнтована на одну і ту ж групу споживачів.
Для оцінки конкурентоспроможності продукції застосовують систему одиничних, групових та інтегральних показників.
Одиничний показник - відношення величини будь-якого параметра виробу до величини відповідного параметра, при якій потреба цілком задовольняється, або до величини відповідного параметра конкуруючого зразка (базового зразка).
Груповий показник - розраховується на базі одиничних показників і характеризує відмінність між виробом і потребою по групі параметрів. Групові показники розраховуються на основі одиничних показників за групами технічних, економічних, нормативних параметрів.
Груповий показник за технічними параметрами (К _т) дорівнює сумі добутків одиничних показників на коефіцієнти їх вагомості, що встановлюються фахівцями-експертами з даного виду товару.
Груповий показник за економічними параметрами (До _ц) розраховується на основі цін споживання порівнюваних виробів. Ціна споживання визначається як сума початкових (одноразових) витрат споживача (купівельна ціна виробу), експлуатаційних витрат (паливо, енергія, вода, сировину, робоча сила та інших) І поточних витрат (поточний ремонт, обслуговування та ін.) Для вироби, термін служби якого перевищує рік, ціна споживання повинна визначатися з урахуванням фактору часу.
Груповий показник по нормативних параметрах (К _н) розраховується на основі спеціально виділених серед інших технічних показників як твір одиничних показників, які можуть приймати тільки два значення: " 1 " - Якщо виріб відповідає обов'язковим для даного ринку нормам і " 0 " - Якщо не відповідає. Рівність будь-якого одиничного показника " 0 " означає, що груповий показник за нормативними параметрами також дорівнює " 0 " , Тобто виріб не конкурентне через невідповідність певній нормі (стандарту).
На основі групових показників розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності товару (К _{к, інт)} за формулою:

К к, інт =	До н	До т
		До ц

При К _{к, інт} <1 оцінюваний товар поступається товару-зразку, при К _{к, інт>} 1 - оцінюваний товар є більш конкурентоспроможним, ніж товар - зразок. При аналізі конкурентоспроможності по декількох зразках інтегральний показник визначається як середньозважений показник по кожному окремому зразку.
Для аналізу конкурентоспроможності продукції рекомендується таблиця 20.
Таблиця 20
Показники оцінки конкурентоспроможності продукції
Для збереження завойованих позицій на світовому і внутрішньому ринках необхідно періодично проводити аналіз конкурентоспроможності продукції. Показники конкурентоспроможності продукцій звітного року необхідно порівнювати з показниками попереднього року. Аналіз конкурентоспроможності продукції повинен супроводжуватися розробкою відповідних рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності відповідного виду продукції.

3.8 Аналіз оновлення продукції

Важливою характеристикою діяльності підприємства з підтримання конкурентоспроможності продукції є її оновлення. Основними напрямками аналізу оновлення продукції є:
- Аналіз загального рівня оновлення продукції та його темпів;
- Аналіз новизни продукції;
- Аналіз змінюваності продукції.
Загальний рівень оновлення продукції вимірюється часткою нової і модернізованої продукції в загальному обсязі продукції в діючих цінах. До нової продукції відносять досвідчені зразки, що забезпечують оновлення продукції в майбутньому, вироби настановної партії і вироби першої промислової партії. Нова продукція базується на принципово інших конструкційної основі або інших принципах дії. Розрізняють 3 ступеня новизни:
1. Принципово нова продукція, яка не має аналогів у світовій практиці;
2. Продукція, вперше освоювана в РФ, що має закордонні аналоги;
3. Продукція нова для підприємства-виробника, що має вітчизняні аналоги.
Модернізована продукція включає вироби з поліпшеними техніко-економічними показниками, зміненої матеріальною основою або дизайном.
Для аналізу оновлення продукції рекомендується таблиця 21.
Таблиця 21
Аналіз оновлення продукції
Показник загального рівня оновлення продукції звітного голи порівнюється з рівнем попереднього року.
Також аналізується структура нової продукції за ступенем її новизни і по стадіях оновлення. При оцінці новизни продукції необхідно враховувати збільшення частки нової продукції, яка не має аналогів у світовій практиці і частки продукції, вперше освоюваної в РФ, що має закордонні аналоги. Однак більш висока питома вага нової продукції, що має вітчизняні аналоги, в обсязі нової продукції свідчить про збільшення обсягу нової продукції за рахунок уже відомих в РФ науково-технічних досягнень.
Для аналізу змінюваності продукції визначаються показники:
- Коефіцієнт випередження частки освоєних виробів над часткою знятих з виробництва (К _оп);
- Середній вік, що випускається.
частка освоєних

До оп =

виробів у загальному випуску продукції
частка знятих з виробництва
виробів у загальному випуску продукції
Частка освоєних виробів і знятих з виробництва можуть розраховуватися як за кількістю найменувань продукції, так і за обсягом їх виробництва у вартісному вираженні.
Коефіцієнт випередження, розрахований за кількістю найменувань продукції, характеризує розширення (До _оп> 1,0) або скорочення (До _оп <1,0) номенклатури продукції, що випускається.
Середній вік випускається продукції визначається як середньозважена величина, і аналіз цього показника ведеться в динаміці за ряд років.

3.9 Аналіз якості продукції

Під якістю продукції розуміється сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.
Для аналізу якості продукції використовуються показники питомої ваги сертифікованої продукції в загальному обсязі вироблюваної продукції підприємства у діючих цінах, питомої ваги експортної продукції в загальному обсязі продукції і коефіцієнта сортності продукції для оцінки якості споживчих товарів.
Для оцінки та аналізу динаміки показників якості продукції підприємства рекомендується таблиця 22.
Таблиця 22
Аналіз показників якості продукції
При необхідності в табл. 22, 23 можна ввести планові показники, що розширить аналіз досліджуваного питання, з точки зору досягнення запланованого рівня якості вироблюваної продукції.
Коефіцієнт сортності продукції можна визначити двома способами:
а) відношенням кількості продукції I сорту до загальної кількості продукції;
б) відношенням вартості продукції всіх сортів до можливої ​​вартості продукції за ціною I сорту. Для цього рекомендується таблиця 23
Таблиця 23
Аналіз якості продукції
Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на поправний і непоправний, внутрішній (виявлений на підприємстві) і зовнішній (виявлений споживачами). Випуск шлюбу веде до підвищення собівартості продукції, зменшення обсягу продукції, зниження прибутку і рентабельності. Всі випадки шлюбу повинні піддаватися ретельному вивченню з метою їх усунення.

Лекція 4. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

4.1 Значення, завдання і джерела аналізу використання трудових ресурсів підприємства

До трудових ресурсів держави належить частина населення країни, яка володіє відповідними фізичними даними, професійними знаннями і навичками праці за необхідне спеціальностями і може бути використана в якості робочої сили в народному господарстві.
Від наявності достатніх трудових ресурсів на конкретній підприємстві і забезпечення їх ефективної роботи багато в чому залежить обсяг виробництва, асортимент і якість вироблюваної продукції, її собівартість і, як наслідок, фінансові результати діяльності підприємства в цілому.
Основними, завданнями аналізу використання трудових ресурсів підприємства є:
- Дослідження забезпеченості підприємства необхідним трудовими ресурсами;
- Визначення і вивчення показників руху та постійності кадрів;
- Вивчення і оцінка рівня продуктивності праці на підприємстві;
- Вивчення використання робочого часу;
- Вивчення організації оплати праці персоналу підприємства;
- Вивчення використання матеріальних і моральних стимулів;
- Вивчення динаміки зростання середньої заробітної плати і розгляд її відповідності зростанню продуктивності праці та ін
Основними джерелами аналізу є ф. № П-4 "Відомості про чисельність, заробітної плати і рух працівників", відповідні розділи плану економічного і соціального розвитку підприємства, дані поточного бухгалтерського та оперативно-технічного обліку та інші матеріали, а також матеріали відділу кадрів та ін

4.2 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

В умовах автоматизованого і високомеханізованого виробництва ефективність використання ОПФ, сировини, поліпшення якості і структури виробленої продукції залежать як від кількості працюючих, так і від рівня їх кваліфікації, трудової і виробничої дисципліни і т.д. Відповідно до чинного законодавства підприємства самі визначають загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, стверджують штати. При цьому необхідно мати на увазі, що у звіті ф. № П-4 не наводиться докладна розшифровка по категоріям працюючих. Тому для аналізу необхідно використовувати дані первинного обліку та скласти аналітичну таблицю 24, у якій чисельність персоналу звітного року порівнюють з чисельністю попереднього року. При необхідності в табл. 24 можна ввести планові показники звітного року, що може розширити аналіз досліджуваного питання в частині досягнення запланованих рівнів в організації праці на підприємстві.

Таблиця 24
Забезпеченість підприємства кадрами і структура персоналу підприємства

Категорія персоналу	Попередній рік	Звітний рік	От-клон. (+,-)	Темп росту,%	Уд. вага персоналу,%
					попе-дущ. рік	звітний рік
Середньооблікова чисельність всього персоналу, чол. в т.ч.: ППП з нього: робочі службовці в т.ч.: керівники фахівці непромисловий персонал з нього персонал підсобного сільського господарства транспорту торгівлі громадського харчування дитячих садків, ясел					100,0	100,0

Неукомплектованість персоналу нерідко чинить негативний вплив на динаміку обсягу продукції та її якість. Навіть неукомплектованість непромислового персоналу побічно впливає на хід виробництва. Наприклад, неукомплектованість персоналу дитячих садків, ясел, медсанчастини і т.д.
Скорочення чисельності робітників не на шкоду обсягом виробництва продукції та її якості можливе за умови механізації та вдосконалення організації праці, особливо в допоміжних і підсобних підрозділах підприємства.
У ході аналізу слід перевірити забезпеченість виробництва робітниками певних професій, зіставивши для цього фактичну і планову чисельність робітників по всіх використовуваних на підприємстві професіями. У разі виявлення значних відхилень з яких-небудь професій необхідно встановити конкретні причини і намітити заходи щодо їх усунення. Значна нестача робочих з якої-небудь професії ускладнює роботу підприємства, створюючи так звані "вузькі місця" у виробництві.
Слід проаналізувати відповідність кваліфікації робітників вимогам технології шляхом порівняння ступеня складності робіт з рівнем кваліфікації робітників.
Загальна кваліфікація робітників характеризується середнім тарифним розрядом, який визначається як середньозважена величина.
Ступінь складності робіт визначається як середньозважена величина розряду робіт і трудомісткості їх виконання.
Середній розряд виконуваних робіт має бути дещо вищим розряду робітників для підвищення їх зацікавленості в підвищенні кваліфікації.

4.3 Аналіз показників руху та постійності кадрів

Забезпеченість кадрами, особливо робітниками, залежить від їхнього руху протягом аналізованого періоду. Інтенсивність руху робочих кадрів характеризується коефіцієнтами:
- Обороту по прийому;
- Обороту з вибуття;
- Загального обороту;
- Змінюваності кадрів;
- Плинності кадрів;
- Сталості кадрів;
- Стабільності кадрів.
Для аналізу динаміки показників руху робочих кадрів рекомендується таблиця 25.
Таблиця 25
Динаміка показників руху робочих кадрів
Коефіцієнти руху кадрів не плануються, тому їх аналіз проводиться порівнянням показників звітного року з показниками попереднього року або краще за ряд років.
Плинність робочих грає велику роль в діяльності підприємства. Постійні кадри, тривалий час працюють на підприємстві, удосконалюють свою кваліфікацію, освоюють суміжні професії, швидко орієнтуються в будь-якій нетипової обстановці, створюють певну ділову атмосферу в колективі і активно впливають тому на рівень продуктивності праці. Для вивчення причин плинності кадрів слід періодично проводити соціологічні дослідження та спостереження з метою вивчення змін, що відбуваються в якісному складі робочих, керівників і фахівців, тобто в кваліфікації, стажі роботи, спеціальності, освіту, вік і т. п. Звільнення робітників при скороченні обсягу виробництва при розрахунку показників плинності кадрів не враховуються.
Для оцінки соціальних результатів вивчаються також коефіцієнти сталості і стабільності кадрів.
Коефіцієнт сталості кадрів визначається як відношення чисельності працівників, які перебувають в обліковому складі протягом року і більше, до середньооблікової чисельності працівників.
Коефіцієнт стабільності кадрів - це відношення чисельності працівників, які працювали на підприємстві більше 3-х років, до їх середньоспискової чисельності.
Коефіцієнти постійності і стабільності кадрів відображають рівень оплати праці та задоволеність працівників умовами праці, трудовими і соціальними пільгами.

4.4 Вивчення та оцінка рівня продуктивності праці на підприємстві

Продуктивність праці - це показник, що характеризує рівень витрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Його можна також визначати як кількість виробленої продукції на одного працівника ППП або одного робітника за одиницю I часу (рік, квартал, місяць, день, годину). Цьому показнику необхідно приділяти особливу увагу, тому що саме від нього залежить рівень багатьох інших показників - обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати та ін
При аналізі продуктивності праці слід встановити ступінь виконання плану і динаміку зростання, причини зміни рівня продуктивності праці. Такими причинами можуть бути зміна обсягу продукції і кількості ППП, використання засобів механізації та автоматизації, наявність або усунення внутрішньозмінних і цілодобових простоїв, стан нормування праці та ін
Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробіток на одного працюючого або одного робітника) значною пені залежить від матеріаломісткості окремих видів продукції, обсягу кооперованих поставок, структури продукції. Більш об'єктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений з чистої продукції, тобто за обсягом продукції за вирахуванням матеріальних витрат і амортизації основних фондів.
Більш високий темп зростання продуктивності праці, обчислений за обсягом продукції в оптових цінах, в порівнянні з темпом зростання продуктивності праці, обчисленого з чистої продукції, свідчить про зміну структури та асортименту продукції в звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом і бік збільшення випуску продукції з більш високою матеріаломісткістю.
Порівняння рівня продуктивності праці звітного року з попереднім роком дозволяє дати оцінку динаміки продуктивності праці за рік. Продуктивність праці обчислюється на одного працівника ППП і на одного робітника. Наявність цих двох показників дозволяє проаналізувати зрушення структури персоналу підприємства. Більш високий темп зростання продуктивності праці одного працівника ППП в порівнянні з темпом зростання продуктивності праці одного робітника свідчить про збільшення питомої ваги робітників у загальній чисельності ППП і про зниження питомої ваги службовців. Зростання питомої ваги службовців, в т.ч. керівників і фахівців, виправданий лише в тому випадку, якщо при цьому досягається підвищення продуктивності праці всього персоналу ППП за рахунок більш високої організації виробництва, праці та управління. Наприклад, механізації і особливо автоматизації виробничого процесу тощо
Для вивчення та оцінки рівня продуктивності праці на підприємстві рекомендується скласти таблицю 26.

Таблиця 26
Показники продуктивності праці на підприємстві
Як правило, темпи зростання продуктивності праці одного працівника ППП (одного працюючого) повинні бути рівні або бути вище темпів зростання продуктивності праці одного робітника.
Виробіток на одного працюючого дорівнює добутку виробітку на одного робітника і питомої ваги робітників у загальній чисельності ППП. Отже, необхідно прагнути до підвищення питомої ваги робітників у загальній чисельності ППП, тобто скорочення управлінського персоналу за рахунок комп'ютеризації та інших досягнень НТП.
Слід зазначити, що об'єктивно основним джерелом підвищення продуктивності праці взагалі є впровадження в практику роботи будь-якого виробництва досягнень науки і техніки, тобто НТП.

4.5 Аналіз використання робочого часу

Як зазначалося вище, продуктивність праці вимірюється обсягом продукції, виробленої в одиницю часу. Тому зростання продуктивності праці багато в чому залежить від ефективності використання робочого часу: зниження втрат робочого часу і нераціонального його використання підвищує продуктивність праці без будь-яких додаткових капітальних вкладень. Тому аналізу використання робочого часу має надаватися велике значення.
При поліпшенні використання робочого часу у звітному році в порівнянні з попереднім співвідношення між темпами зростання продуктивності праці одного робітника річний, денний і часовий повинні бути наступними: продуктивність праці річна> денна> годинна.
Співвідношення: продуктивність праці річна> денна свідтельствует про зниження людино-днів неявок на роботу (цілоденних втрат) у звітному році в порівнянні з попереднім.
Співвідношення: продуктивність праці денна> годинна засвідчує про зниження внутрізмінних втрат робочого часу у звітному році в порівнянні з попереднім.
Зміна цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу можна простежити за наведеною вище аналітичної таблиці 26. Можливе збільшення випуску продукції за рахунок скорочення втрат робочого часу визначається твором середньогодинної продуктивності праці одного робітника в попередньому році на кількість втрачених людино-годин усіма робітниками.
У процесі аналізу необхідно зіставити в розрахунку на одного робітника фактично відпрацьований робочий час і неявки звітного року з показниками попереднього року в розрізі причин (табл. 27).
Таблиця 27
Баланс робочого часу на одного середньооблікового робітника, дні
У всіх випадках зростання втрат робочого часу необхідно з'ясувати конкретні причини цього з метою усунення негативних наслідків.
Далі необхідно звернути увагу на наявність понаднормових робіт, які хоч і компенсують внутрішньозмінні втрати робочого часу, але вказують на погану організацію виробничого процесу, що призводить до негативних наслідків (зростання собівартості продукції за рахунок доплат за понаднормову роботу, зниження якості продукції з-за "штурмівщини" - зростання травматизму через втому робітників і т.д. і т.д.). Вплив понаднормових робіт на випуск продукції визначається добутком кількості людино-годин, відпрацьованих надурочно у звітному році на фактичну годинну виробіток робітників.
Також необхідно приділити увагу на непродуктивні витрати робочого часу. На підприємстві є приховані втрати робочого часу, які безпосередньо як втрати не враховуються. Це витрати робочого часу на виготовлення забракованої продукції та виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу.
Для визначення непродуктивних втрат робочого часу, пов'язаних з браком, необхідно суму заробітної плати робітників у забракованої продукції та виплаченої зарплати робітникам на його виправлення розділити на середньогодинну зарплату робітників. Аналогічно визначаються втрати робочого часу у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу: сума доплат робітникам-відрядникам у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи на їх фактичну середньогодинну зарплату в звітному році. Поряд з врахованими втратами робочого часу необхідно аналізувати також внутрізмінні втрати робочого часу за даними одноразових спостережень.

4.6 Аналіз організації оплати праці персоналу підприємства

Заробітна плата є частиною національного доходу країни, що розподіляється відповідно до кількості і якості витраченої праці. Від оплати праці залежить зростання реальних доходів і рівень матеріального добробуту працівників. Підприємство зобов'язане використовувати оплату праці як найважливіший засіб стимулювання зростання її продуктивності, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і зміцнення дисципліни. Для цього підприємство саме визначає форми і системи оплати праці працівників, не допускаючи зрівняльності; вводить різні доплати (за суміщення професій, збільшення обсягу виконуваних робіт і т.д.). При цьому доплати можуть виплачуватись без будь-обмежень, але за рахунок і в межах економії фонду заробітної плати вивільнених працівників. Кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.
Для аналізу використання фонду заробітної плати складається таблиця 28.
Таблиця 28
Аналіз динаміки фонду заробітної плати, тис. р..
За наведеною таблиці 28 можна судити про абсолютні відхилення у використанні фонду заробітної плати. Однак потрібно мати на увазі, що абсолютне відхилення саме по собі не характеризує використання фонду заробітної плати, тому що цей показник визначається без обліку ступеня виконання плану або зміни проти показників минулого року за обсягом виробництва продукції. Тому необхідно визначати і відносне відхилення по фонду заробітної плати. Відносне відхилення розраховується як різниця між фактичною сумою заробітної плати і плановим фондом, скоригованим на коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції. Аналогічно визначається відносне відхилення і до попереднього року.
Однак при цьому необхідно враховувати, що коректується тільки змінна частина фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це зарплата робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, відповідна частці перемінної зарплати (табл. 29).

Таблиця 29
Вихідні дані для аналізу відносного відхилення по фонду заробітної плати ППП, тис. р..
Постійна частина оплати праці не змінюється при зміні обсягу виробництва (зарплата робітників за тарифними ставками, зарплата службовців по окладів, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна сума відпускних).
При розрахунку відносного відхилення по фонду зарплати використовується так званий поправочний коефіцієнт, який відображає питому вагу змінної зарплати в загальному фонді. Він показує, на яку частку відсотка слід збільшити плановий фонд зарплати за кожен відсоток перевиконання плану по випуску продукції.
Аналогічно розраховується відносне відхилення і стосовно до фонду заробітної плати за попередній рік.
Далі слід проаналізувати причини зміни постійної частини фонду зарплати, куди входять зарплата робочих-почасовиків, службовців, працівників дитсадків і ясел, клубів, ДК, санаторіїв-профілакторіїв і т.д., а також всі види доплат. Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від середньоспискової їх чисельності і середнього заробітку за відповідний період часу. Середньорічна зарплата робочих-почасовиків, крім того, залежить ще від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робочим за рік, середньої тривалості робочої зміни і середньогодинної заробітку.
Фонд зарплати службовців може змінитися за рахунок чисельності управлінського персоналу і середньорічного заробітку.
Велике значення для аналізу використання фонду зарплати має вивчення середнього заробітку працівників підприємства, його зміна, а також факторів, що визначають його рівень. Це вивчення слід провести в розрізі категорій і професій і в цілому по підприємству.
Певні висновки про раціональність використання фонду зарплати можна зробити при аналізі структури і наявності непродуктивних виплат у його складі (табл. 30).
Таблиця 30
Характеристика структури фонду зарплати робітників

Необхідно добиватися зниження непродуктивних виплат у структурі фонду заробітної плати, що буде свідчити про поліпшення організації виробництва і праці на підприємстві.

4.7 Аналіз використання матеріальних і моральних стимулів

З урахуванням накопиченого досвіду щодо стимулювання праці постійно удосконалюється вся система матеріального і морального заохочення трудових колективів, спрямована на прискорення рос-га продуктивності праці і скорочення плинності кадрів, постачання продукції в асортименті та в терміни відповідно до укладених договорів, поліпшення кінцевих результатів всієї роботи підприємства . Основою матеріального стимулювання на підприємствах є преміальна система. Премії повинні нараховуватися залежно від трудового внеску колективу і кожного працівника персонально, уравнительность в матеріальному заохоченні неприпустима. Для забезпечення преміальної системи грошовими ресурсами створюються фонди економічного стимулювання. Розміри відрахувань у ці фонди зростають при поліпшенні показників діяльності підприємства і, навпаки, при погіршенні - знижуються.
При аналізі необхідно перевірити правильність відрахувань у фонди економічного стимулювання і потім розглянути, як впливає матеріальне стимулювання на основні показники діяльності підприємства.
Про ефективність використання преміальної системи можна судити за низкою показників. Одним з них є преміяотдача. Для аналізу преміяотдачі рекомендується табл. 31.

Таблиця 31
Характеристика преміяотдачі виробленої продукції
Показник премія віддачі повинен мати тенденцію до зростання.
Про ефективність використання премій можна також судити по співвідношенню темпів зростання продуктивності праці і преміяотдачі (табл.32).
Таблиця 32
Характеристика співвідношення темпів зростання продуктивності праці і премія віддачі
Темпи зростання премія віддачі повинні випереджати темпи зростання продуктивності праці.
До числа показників, що характеризують ефективність використання преміальної системи, можна віднести рентабельність премії, їх економічність та ін Рентабельність премій визначається відношенням суми отриманого прибутку до суми виплачених премій. У матеріаломістких та енергомістких виробництвах доцільно простежити розміри економії сировини і матеріалів або електроенергії на рубль виплачених премій. Ці показники повинні мати тенденцію до зростання. Методика їх аналізу схожа з методикою аналізу преміяотдачі.
Щоб проаналізувати розвиток матеріального стимулювання на підприємстві, необхідно розглянути динаміку питомої носа премій у фонді заробітної плати (табл. 33).
Таблиця 33
Характеристика питомої ваги премій у фонді зарплати, тис. р..
Зниження питомої ваги премій буде свідчити про зниження ролі преміальної системи в діяльності підприємства.
Певний інтерес може представити розмір виплачуваних премій в динаміці в розрахунку на 1 робітника, 1 фахівця, 1 керівника.
У ході аналізу слід розглянути використання моральних стимулів, як нагородження за трудові успіхи орденами і медалями, дипломами та грамотами, занесення на Дошку пошани, до Книги пошани і т. п.

4.8 Аналіз середньої заробітної плати і співвідношення темпів її зростання з темпами зростання продуктивності праці

Показником, що характеризує рівень оплати праці, є середня заробітна плата. Її зміни впливають на витрату фонду зарплати, на собівартість продукції. Величина середньої зарплати, як правило, залежить від продуктивності праці. У принципі зростання продуктивності праці є основним джерелом підвищення середньої зарплати. У той же час і середня зарплата активно впливає на рівень продуктивності праці.
Для розширеного відтворення, отримання необхідного прибутку і рентабельності виробництва потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання оплати. Якщо цей принцип порушується, то це призводить до перевитрати фонду зарплати, підвищення собівартості вироблюваної продукції і зменшення прибутку, "проїдання" національного доходу.
Співвідношення між зростанням продуктивності праці і середньої заробітної плати може бути встановлено за коефіцієнтом випередження зростання продуктивності праці середньої заробітної плати, який розраховують як відношення відсотка зростання продуктивності працях відсотку зростання середньої заробітної плати.
Для аналізу рекомендується таблиця 34.

Таблиця 34
Аналіз темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати
При випереджаючому темпі зростання середньої зарплати над темпами росту продуктивності праці необхідно проаналізувати склад фонду зарплати по елементах, звернувши особливу увагу на виплати, не пов'язані з обсягом продукції.
Для збереження високого рівня оплати праці та конкурентоспроможності продукції підприємство повинно мати більш високий продуктивність праці за рахунок зниження трудових витрат.
Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої зарплати, як зазначалося вище, безпосередньо впливає на собівартість продукції. Перевищення темпу зростання середньо? зарплати призводить до збільшення витрат на оплату праці на один рубль обсягу продукції. Витрати на оплату праці на один рубль обсягу продукції розраховуються як відношення фонду зарплати до обсягу продукції у діючих цінах відповідного року.
Зміна собівартості за рахунок зміни рівня витрат на оплату праці на один рубль обсягу продукції (І _себ) визначається за формулою
З _Зог - кошти фонду зарплати на один рубль обсягу продукції в звітному році (коп.);
З _{з пр. г} - те ж у попередньому році;
П _ог - обсяг продукції в звітному році, тис. р..
Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці можна застосовувати такі показники, як обсяг продукції або суми прибутку, що припадають на рубль зарплати. При наявності можливості бажано провести міжзаводський порівняльний аналіз, який покаже, яке підприємство працює більш ефективно. Для аналізу рекомендується таблиця 35.
Таблиця 35
Показники ефективності використання фонду зарплати

Лекція 5. Аналіз собівартості продукції промислового підприємства

5.1 Значення, завдання та джерела аналізу собівартості продукції

Повна собівартість промислової продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. Собівартість продукції має велике значення для економіки підприємства, тому що розмір одержуваної ним прибутку значною мірою залежить від рівня собівартості. Як відомо, прибуток є різниця між виручкою від реалізації продукції і її повною собівартістю. Отже, якщо собівартість нижча, то прибуток вище, і навпаки. Підприємствам необхідно домагатися підвищення рентабельності, ліквідації збитковості виробництва, збільшення прибутку не за рахунок підвищення цін на свою продукцію, а за рахунок зниження собівартості і поліпшення її якості, тому що саме по собі підвищення цін на продукцію ніякої реальної вигоди суспільству не несе.
Аналіз собівартості продукції має винятково важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст або зниження і на цій основі дати оцінку роботи підприємства і визначити можливості і резерви зниження собівартості продукції.
Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, визначається Положенням про склад витрат no-виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду РФ .
Основними завданнями аналізу собівартості продукції є: вивчення і оцінка рівня собівартості продукції, виявлення чинників, що впливають на рівень собівартості і визначення їх розмірів; розробка заходів щодо подальшого зниження собівартості продукції.
Джерелами аналізу собівартості продукції будуть служити: ф. № 5-з "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)", планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані первинного бухгалтерського обліку витрат та інших

5.2 Структура і склад собівартості продукції

На підприємствах планування і облік собівартості продукції ведеться в розрізі елементів витрат і калькуляційних статей витрат.
Елементи витрат поділяються на 4 групи: а) матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія), б) витрати на оплату праці (зарплата і відрахування на соціальні потреби), в) амортизація ОЗ; г) інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банків, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування в позабюджетні фонди тощо). Таким чином, планування і облік собівартості продукції за елементами витрат створює умови для контролю та аналізу собівартості продукції в розрізі елементів, складових сам процес виробництва продукції: витрати предметів праці (матеріальні витрати); витрати самої праці (оплата праці та відрахування на соціальні потреби); витрати засобів праці (амортизація ОЗ); накладні витрати (інші витрати).
З впровадженням нової техніки і вдосконаленням організації виробництва зменшується частка витрат на оплату праці і зростає частка матеріальних витрат і частка амортизації ОС. Зміна структури витрат у бік зменшення питомої ваги матеріальних витрат при відносному збільшенні витрат на оплату праці пов'язане зі структурними зрушеннями в складі продукції.
Отже, групування витрат за елементами дозволяє проместі аналіз матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції та встановити вплив технічного прогресу на собівартість продукції, тобто вести контроль за правильністю напрямки розвитку собівартості продукції в цілому по підприємству.
Угрупування витрат за статтями калькуляції потрібна для обчислення собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві. Угрупування витрат за статтями калькуляції вказує, на які цілі і в яких розмірах зроблені витрати, що полегшує шляхом аналізу пошук резервів для їх скорочення. Статті калькуляції включають в себе: сировину і матеріали, поворотні від ходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничий робітників, відрахування на соціальні потреби виробничих робітників, витрати на підготовку і освоєння виробництва, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від шлюбу, інші виробничі витрати, комерційні витрати, управлінські витрати.
Всі калькуляційні статті витрат слід підрозділити на дві групи за ознакою їх залежності від обсягів виробництва продукції:
а) постійні, не залежать від обсягу виробництва (амортизація ОЗ, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці тощо);
б) змінні, що змінюються, як правило, пропорційно обсягу виробництва продукції (відрядна зарплата, сировину і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі та ін.)
Необхідність розподілу калькуляційних витрат на постійні та змінні має велике аналітичне значення, тому що дає можливість простежити вплив постійних витрат на рівень собівартості продукції при зміні обсягу виробництва: при зростанні обсягу виробництва продукції сума постійних витрат в її собівартості знижується обернено пропорційно і навпаки. Змінні витрати в цьому випадку ніякого впливу на собівартість продукції не надають, тому що в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.
Розглянемо цю залежність на відверненому прикладі (табл. 36):
Таблиця 36
Вплив постійних витрат на собівартість продукції при зміні обсягу виробництва
З наведеного прикладу видно, що собівартість одиниці продукції знизилася майже вдвічі. Це відбулося за рахунок п'ятикратного зростання обсягу виробництва і відповідно пропорційного п'ятикратного зниження постійних витрат при незмінному розмірі змінних витрат в одиниці продукцій.

5.3 Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічними елементами

Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції проводиться шляхом порівняння питомих ваг фактичних витрат за економічними елементами звітного року з аналогічними показниками попереднього року і дозволяє вивчити структури витрат на виробництво і реалізацію продукції. Для аналізу динаміки структури витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічними елементами рекомендується таблиця 37.
З впровадженням нової техніки і вдосконаленням організації виробництва зменшується частка витрат на оплату праці, а частка матеріальних витрат і частка амортизації основних засобів зростає. Зміна структури витрат у бік зменшення питомої ваги матеріальних витрат при відносному збільшенні витрат на оплату праці пов'язане зі структурними зрушеннями в складі продукції. Аналіз складу комерційних і управлінських витрат проводиться за даними аналітичного обліку по рахунках "Комерційні витрати" та "Управлінські витрати".
Таблиця 37
Динаміка структури витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічними елементами

5.4 Аналіз собівартості продукції по калькуляційних статтях витрат

Калькуляційні статті витрат, їх склад і методи розподілу витрат за видами продукції формуються з урахуванням характеру і особливостей виробництва.
Для аналізу динаміки собівартості продукцій по калькуляційних статтях рекомендується таблиця 38.

Таблиця 38
Динаміка собівартості продукції по калькуляційних статтях

Статті витрат	Сума, тис. р..		Економія (-), перевитрата (+)
	попередній рік	звітний рік	тис. р..	% До статті витрат
1. Сировина і матеріали 2. Зворотні відходи (віднімаються) 3. Паливо і енергія на технологічні цілі 4. Основна зарплата виробничих робітників 5. Додаткова зарплата про-виробничих робітників 6. Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників 7. Витрати на освоєння та підготовку виробництва 8. Загальновиробничі витрати в т. ч. витрати на утримання устаткування цехові витрати 9. Загальногосподарські витрати 10. Втрати від браку 11. Інші виробничі витрати 1 2. Виробнича собівартість і т. ч. змінні витрати [П. 12 - (п. 8 + п. 9 + п. 10 + п. 11)]

Статті витрат показують, на які цілі зроблено витрати. Таблиця показує, за якими статтями мала місце економія в порівнянні з попереднім роком, а за якими - допущений перевитрата. Встановлюються статті витрат, за якими відбулися найбільші зміни і з'ясовуються їх причини.
Однією з причин зміни витрат по змінним статтям є збільшення (або зниження) обсягу продукції і зміна її структури, а також зміна норм витрат і цін на матеріали, паливо, енергію; зміна трудомісткості продукції і середньогодинної оплати праці за статтею "основна заробітна плата виробничих робітників ".
Вплив взаємодіючих факторів на зміну прямих матеріальних витрат і прямих трудових витрат виробничих робітників визначається при аналізі собівартості окремих видів продукції.
Причини зміни витрат на підготовку і освоєння виробництва встановлюється шляхом порівняння кошторисів цих витрат за звітний і попередній роки.
При аналізі зміни непрямих витрат (загальновиробничих і загальногосподарських) вивчаються їх кошторису у звітному році в порівнянні з попереднім роком і дані аналітичного обліку по рахунку 25 "Загальновиробничі витрати" та рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".
При виявленні втрат від браку аналізуються їх причини за актами ВТК і по рахунку 28 "Брак у виробництві" та вживаються заходи до їх усунення.
Аналіз інших виробничих витрат проводиться за видами їх складу, та з'ясовуються причини їх зміни у звітному році в порівнянні з попереднім роком. Вплив зміни факторів на зміну собівартості продукції аналізується способами різниць або ланцюгових підстановок.

5.5 Аналіз собівартості окремих видів продукції

Аналіз собівартості окремих видів продукції проводиться по калькуляціях (плановим і фактичним). При аналізі калькуляцій собівартості окремих видів продукції фактичні витрати в цілому і по окремих статтях порівнюються з плановими показниками, а по порівнянній продукції - з даними попереднього року.
Особливу увагу необхідно приділити виробам, що становить найбільшу питому вагу в обсязі продукції. При цьому слід мати на увазі, що значний перевитрата може бути допущений за окремими статтями калькуляції при відсутності перевитрат по собівартості виробу в цілому. Тому аналізуючи калькуляції окремих видів продукції, слід вивчити не тільки загальне відхилення фактичної собівартості від планової або від попереднього року, але і відхилення по окремих калькуляційних статтях.
Найбільшу увагу серед калькуляційних статей слід приділити аналізу матеріальних витрат. Витрати по сировині і матеріалам у собівартості продукції становлять до 75-78% у середньому по країні.
Для аналізу прямих матеріальних витрат рекомендується скласти таблицю 39.
Таблиця 39
Визначення взаємодіючих факторів на зміну витрат за статтею "Сировина і матеріали" в собівартості одиниці продукції
Наведена таблиця дозволяє виявити вплив дотримання норм витрат матеріалів і цін на них на собівартість продукції.
Аналогічно аналізується вплив факторів на зміну витрат за статтею "Паливо і енергія на технологічні цілі".
Калькуляційна стаття "Основна заробітна плата виробничих робітників" також відноситься до числа найважливіших у собівартості продукції. Для аналізу прямих трудових витрат рекомендується таблиця 40.
Таблиця 46
Визначення взаємодіючих факторів на зміну витрат за статтею "Основна заробітна плата виробничих робітників" у собівартості одиниці продукції
Аналогічно аналізується зміна прямих матеріальних і | трудових витрат у собівартості одиниці продукції в порівнянні з попереднім роком.
Значну частину собівартості продукції складають непрямі витрати. Їх аналіз проводиться при вивченні кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

5.6 Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління

До витрат на обслуговування виробництва і управління відносяться:
- Загальновиробничі витрати (витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання та цехові витрати);
- Загальногосподарські витрати.
При аналізі витрат на обслуговування виробництва і управління слід:
- Оцінити динаміку витрат як в цілому, так і за окремими видами;
- Дати оцінку зміни витрат у розрахунку на один карбованець обсягу продукції, як в цілому, так і за окремими видами;
- Дати оцінку виконання кошторисів витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, цехових і загальногосподарських витрат;
- Вивчити причини як перевищення планових витрат, так і економії витрат за кошторисами.
Для аналізу динаміки витрат на обслуговування виробництва і управління рекомендується таблиця 41.
Таблиця 41
Аналіз динаміки витрат на обслуговування виробництва і управління
При аналізі порівнюються темпи зростання обсягу продукції з темпами зростання витрат на обслуговування виробництва і управління. Темп зростання обсягу продукції має випереджати темп зростання вказаних витрат. У цьому випадку відбувається відносне скорочення витрат у розрахунку на один карбованець продукції.
Зіставлення в динаміці витрат на обслуговування виробництва і управління в розрахунку на один карбованець продукції показує, як змінилася їх частка у вартості продукції і яка спостерігається тенденція - зростання чи зниження.
Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління включає вивчення їх величини і складу за кошторисами витраті (табл.42).

Таблиця 42
Аналіз кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, тис. р..
У процесі аналізу по кожній статті кошторису фактичні, витрати порівнюються з плановими і визначаються причини відхилень.
На відхилення фактичних витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування від планової величини за кошторисом в основному впливають два чинники: зміна обсягу виробництва і порушення кошторису витрат. Для виявлення впливу кожного з цих факторів витрати поділяються на змінні і умовно-постійні.
Статті, величина витрат по яких змінюється під впливом зміни обсягу виробництва, відносять до змінних витрат, а статті, розмір яких практично не залежить від обсягу виробництва, - до умовно-постійних.
До змінних витрат, відносять статті: експлуатація машин і устаткування, внутрихозяйственное переміщення вантажів, знос МШП. Решту витрат відносять до умовно-змінним.
Для виявлення впливу фактора обсягу виробництва необхідно планову величину змінних витрат по кошторису перерахувати з урахуванням виконання плану за обсягом продукції і з отриманого результату відняти планові змінні витрати. Шляхом виключення розміру впливу першого фактора із загального відхилення по кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання визначають вплив другого чинника на зміну витрат по кошторису.
Економічний характер цехових і загальногосподарських витрат аналогічний витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, що обумовлює однаковий підхід до їх аналізу. Коригування кошторису за окремими статтями цих витрат не здійснюється, тому що вони вважаються умовно-постійними. Їх аналіз зводиться до контролю за дотриманням кошторисів та розгляду обгрунтованості запланованого зміни рівня витрат та ступеня їх виконання. Для аналізу цехових і загальногосподарських витрат складається така ж аналітична таблиця (табл. 42), як і для аналізу кошторису витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання з використанням своїх статей кошторису (утримання апарату управління цеху, амортизація будівель і т.д.).
При аналізі цехових і загальногосподарських витрат слід звернути особливу увагу на наявність непродуктивних витрат (втрати від псування і недостачі сировини і готової продукції, оплата простоїв з вини підприємства та ін), причини утворення яких слід з'ясувати і усунути.
При аналізі комерційних витрат необхідно шукати шляхи для їх розумного скорочення: пошук більш дешевих видів транспорту, скорочення відстані перевезення вантажів, застосування більш дешевої тари не на шкоду якості, побудова більш ефективної і продуманої реклами і т. д.

5.7 Аналіз витрат на 1 карбованець продукції

Узагальнюючим показником, що характеризує рівень собівартості продукції, є витрати в копійках на 1 рубль продукції. Планування і облік рівня собівартості у вигляді витрат в копійках на 1 рубль продукції дозволяє застосувати єдиний показник як по порівнянній, так і непорівнянної продукції, пов'язати між собою планування прибутку і собівартості, дає можливість стежити за динамікою рівня собівартості за ряд років. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до обсягу виробленої продукції в діючих цінах (без ПДВ і акцизів).
На його рівень впливають об'єктивні і суб'єктивні фактори внутрішнього і зовнішнього характеру. До числа факторів, що впливають на рівень витрат на 1 карбованець обсягу продукції відносяться: Зміна обсягу випуску продукції, зміна структури продукції, що випускається, зміна середнього рівня відпускних цін на продукцію (у зв'язку з інфляцією, зміни якості продукції, ринків збуту), зміна рівня питомих змінних витрат, зміна суми постійних витрат.
Розглянемо аналіз витрат на 1 карбованець обсягу продукції на наступному умовному прикладі, наведеному в підручнику Г. В. Савицької "Аналіз господарської діяльності підприємства", ІП "Еко-перспектива", 1998, Москва - Мінськ, Стор. 279-281. Вихідні дані для факторного аналізу:
Обсяг продукції (без ПДВ і акцизів), тис. р..:
за планом 96000
фактично при плановій структурі і планових цінах 98500

100800104300

фактично за цінами плану
фактично за фактичними цінами
Собівартість продукції, тис. р..:
за планом на плановий випуск продукції 77952
за планом, перерахованим на фактичний обсяг продукції 79372
по плановому рівню на фактичний випуск продукції 80640
фактична при плановому рівні постійних витрат 82723
фактично 84168
Для аналізу рекомендується таблиця 43.
Таблиця 43
Розрахунок впливу факторів на зміну суми витрат на 1 карбованець обсягу продукції
З таблиці видно, що Ð