Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки
Кафедра охорони праці
РЕФЕРАТ
На тему:
«АНАЛІЗ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»
МІНСЬК, 2008
1. Характеристика стану природного середовища Білорусі
З урахуванням постійного зростання міського населення все більшої значущості набуває проблема забруднення атмосферного повітря у великих містах і промислових центрах. Моніторинг стану атмосферного повітря проводиться в 14 містах республіки. Для оцінки якості повітря застосовуються встановлені Міністерством охорони здоров'я гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин і міжнародні стандарти, рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Для кожного міста розраховується комплексний індекс забруднення атмосфери (ІЗА), який враховує класи небезпеки, стандарти якості та середні рівні забруднення повітря.
Основними джерелами забруднення атмосферного повітря на території нашої республіки є автотранспорт, промислові підприємства та об'єкти енергетики.
Основна кількість викидів в атмосферу від стаціонарних джерел припадає на частку 6 міністерств (відомств): концерну «Беленерго», концерну «Білнафтохім», Міністерства архітектури і будівництва, Міністерства сільського господарства і продовольства і концерну «Беллесбумпром».
Розподіл викидів на території Білорусі нерівномірно. Найбільша кількість забруднюючих речовин викинуто в атмосферу на території Мінської області.
Забруднення грунтів в республіці відбувається в основному в результаті сільськогосподарського і промислового виробництва, а також водної та вітрової ерозії.
Вміст забруднюючих речовин у грунтах міст змінюється в широких межах: від значень, близьких до фонових, в районах новобудов до концентрацій, в десятки разів перевищують фонові, в зонах впливу промислових підприємств і старообжітих районах міст. Частіше всього вище допустимого грунту міст забруднені свинцем, цинком, кадмієм, міддю. Рівень забруднення грунтів у містах склався під сукупним впливом викидів промислових підприємств, ТЕЦ, автотранспорту і накопичення в грунтах твердих відходів.
Кількість промислових відходів дуже значно. Їх номенклатура становить близько 800 найменувань. Обсяг утворення токсичних відходів 1-4 класів небезпеки склав в 2001 р. на підприємствах республіки близько 1,5 млн. т. неутилізованих небезпечні відходи віддалялися на полігони промислових та побутових відходів або накопичувалися на території підприємства.
Щорічне утворення твердих побутових відходів (ТПВ) на території Білорусі становить близько 2,0 млн. т. Основна їх маса віддаляється на полігони ТПВ, близько 4% переробляється на Мінському сміттєпереробному заводі ГМП «Екорес». Всього на території республіки зареєстровано 160 полігонів ТПВ і 80 накопичувачів промислових відходів. На полігонах ТПВ захороняются промислово-побутове сміття від підприємств і організацій, комунальні відходи, нерідко - відходи виробництва.
У республіці існує мережа безперервного моніторингу стану природних вод. Спостереженням охоплено більшість промислових міст республіки. Проби води відбираються 7.12 раз на рік залежно від категорії водного об'єкта. Якість вод визначається в залежності від класу забрудненості води.
Як показали багаторічні спостереження, в республіці природний гідрохімічний фон природних вод до теперішнього часу перетворився в природно-техногенний. Це означає, що вміст у водах макрокомпонентів, перш за все сульфатів, хлоридів, натрію, калію, настільки перевищує фонові концентрації, що виходить за всі існуючі межі природних коливань.
Найбільш поширеними і несприятливими речовинами, що забруднюють поверхневі водойми Білорусі, є нітритний, нітратний і амонійний азот, легко окислюються органічні речовини, нафтопродукти і цинк.
Основним джерелом надходження забруднюючих речовин у поверхневі водойми є стічні води. Всього у водні об'єкти республіки надійшло 1170 млн. м стічних вод, у т. ч. забруднених - 26 млн. м., норматівночістих - 269 та нормативно-очищених - 875 млн. м.
Якість підземних вод республіки, більшості водоносних горизонтів і комплексів відповідає вимогам ГОСТ. Однак, на ділянках розміщення водозабірних свердловин в сельбищної зоні населених пунктів і міст, в районі очисних споруд, звалищ, відвалів промислових підприємств виявлено забруднення підземних вод. Погіршення їх якості виражається в збільшенні загальної мінералізації, вмісту сполук азоту, хлоридів, важких металів.
Погіршення якості природних вод в республіці пов'язано, в першу чергу, зі скидами в них неочищених або недоочищених промислово-господарських стічних вод, надходженням зливових і талих вод з урбанізованих територій.
Основними шляхами покращення якості та відновлення водних ресурсів республіки є запобігання або значне зменшення надходження в природні водойми стічних вод, вдосконалення систем і методів їх очищення, впорядкування землекористування, створення водоохоронних зон, боротьба з ерозією і т.д.
2. Економічні основи природокористування
Виробництво, розвиваючись, використовує практично всі види існуючих природних ресурсів, і сам процес виробництва, у кінцевому рахунку стає процесом безперервного взаємодії суспільства і природи. Цей процес повинен і може бути впорядкований за рахунок введення жорсткого економічного механізму природокористування, який базується на наступних основних заходи:
екологізація свідомості кожного члена суспільства, пронизана взаєморозумінням, терпимістю і терпінням, повагою прав іншого, ввічливістю і самоконтролем;
система законів, що регламентують дії власника з екологічного пресингу на біосферу;
державна і міждержавна система контролю за впливом на навколишнє середовище;
економічна підтримка екологічно чистих конструкторських і технологічних рішень та економічний тиск (у формі грошових штрафів, податків тощо) на суб'єктів господарювання, погіршують якість навколишнього середовища.
Всі природопользователи відповідно до чинного законодавства в республіці повинні здійснювати оплату за природні ресурси, які вони використовували для господарської діяльності, вносити екологічний податок за вплив на навколишнє середовище, відшкодовувати збитки, завдані державі нераціональним природокористуванням. Крім того, для стимулювання природоохоронної діяльності можуть здійснюватися пільгове кредитування природоохоронних заходів, створюватися екологічні програми та фонди, екологічне страхування, а також застосовуватися інші ринкові механізми управління природокористуванням.
Серед платежів за природні ресурси виділяють плату:
за право користування природними ресурсами;
за відтворення та охорону природних ресурсів.
Плата за право користування природними ресурсами призначена для власника цих ресурсів, чи то держава або приватний власник. Оплата здійснюється за нормативами, що встановлюються Радою Міністрів РБ та територіальними органами управління (плата за землю, воду, заготівлю деревини, дикорослих ягід, грибів, лікарських трав, вилов риби, видобуток рудних і нерудних копалин і т.д.).
Ефективним інструментом економічного управління природокористуванням є екологічні («зелені») податки, які покликані вирішувати принаймні два завдання:
зробити вартість продукції більш відповідної вартості витрачених природних ресурсів і збитку, що наноситься при цьому навколишнього середовищі;
сприяти компенсації екологічного збитку, заподіяного суб'єктом господарювання в процесі господарської діяльності, державі і суспільству, тобто в даному випадку прямо реалізується принцип «забруднювач платить».
Екологічні податки вносяться підприємствами і організаціями всіх форм власності за викиди шкідливих речовин в атмосферу, скиди стічних вод у природні водойми, розміщення відходів виробництва як у встановлених місцях, так і на власній території.
Суб'єктам господарської діяльності можуть надаватися податкові пільги в тому випадку, якщо вони виробляють природоохоронне устаткування, матеріали, надають послуги в галузі вирішення екологічних проблем підприємств. З іншого боку, при оподаткуванні підприємств, що виробляють екологічно небезпечну продукцію, озоноруйнівні речовини, пестициди, енергоємну техніку і т.п., можуть застосовувати підвищені ставки екологічних податків.
При переході до ринкової економіки з'являються інші форми економічного регулювання природокористування:
продаж прав на забруднення;
система "застава-повернення»;
екологічне страхування;
ринки природних ресурсів, прав на забруднення, лімітів викидів і скидів та ін [8]
3. Аналіз витрат на охорону навколишнього середовища ВАТ «МЗОО»
У результаті виробничої діяльності на ВАТ «МЗОО» утворюються промислові відходи 4-х класів небезпеки і безпечні відходи. Всього на підприємстві за 2007 рік утворилося 42011,05 тонн відходів, з них мають клас небезпеки - 6574,4 тонн (див. таблицю 1).
Основними промисловими відходами на підприємстві є відходи ливарних цехів - відходи формувальних і стрижневих сумішей, шлак ваграночний, шлам очищення ваграночних газів, промислово-побутове сміття та ін відходи.
Таблиця 1
Плата за викиди, скиди, розміщення відходів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, млн. руб.
Затверджені ліміти на речовину | Плата | ||
Нормативи | Платежі | ||
2005 | 2007 | ||
Викидів в атмосферу |