ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ
ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Економічний зміст доходів і витрат організації
1.2 Інформаційна база для проведення аналізу доходів і витрат організації
1.3 Методика проведення аналізу доходів і витрат
2 АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ У ВАТ «БРЯНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ« КОРОВАЙ »»
2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
2.2 Аналіз майна та джерел його формування
2.3 Аналіз складу, структури та динаміки доходів організації
2.4 Аналіз складу, структури і динаміки витрат організації
3 РЕЗЕРВИ ЗРОСТАННЯ ДОХОДІВ І ВИТРАТ У ВАТ «БРЯНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ« КОРОВАЙ »»
3.1 Заходи щодо збільшення доходів організації
3.2 Заходи по зниженню витрат організації
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
ДОДАТКИ
ВСТУП
Незалежно від того, який профіль діяльності підприємства, в процесі діяльності завжди відбувається формування його доходів і витрат. Саме ці аспекти діяльності найбільш важливі для всіх зацікавлених сторін - власників підприємства, співробітників, держави, оскільки успішне їх формування і правильне планування дозволяють всім учасникам виробничої діяльності в кінцевому підсумку досягти своїх фінансових цілей - в першу чергу збільшення добробуту та якості життя, отримання прибутку.
Правильний облік і аналіз доходів і витрат важливий для відображення діяльності підприємства. Доходи і витрати підприємства впливають на фінансовий результат підприємства, метою ж будь-якого підприємства є отримання прибутку. Це і зумовило актуальність обраної теми.
Однак, незважаючи на наявність вже наявної вихідної концептуально-методологічної бази дослідження, існують практичні недоробки, пов'язані з недостатньою опрацюванням методичних засад обліку та аналізу доходів і витрат, які ускладнюють формування системно-цілісного уявлення про предмет дослідження.
Незважаючи на різноаспектне розгляд актуальних проблем обліку доходів і витрат підприємств, питання напрямків його вдосконалення не викликають сумнівів, однак існують відмінності в методико-методологічних підходах дослідників до їх визначення. Дана обставина в поєднанні з актуальністю досліджуваної проблематики зумовили вибір теми, об'єкта і предмета дослідження, формулювання його мети і завдань.
Метою курсової роботи є - вивчення теоретичних, нормативно-правових та практичних питань аналізу доходів і витрат підприємства.
Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені наступні завдання:
вивчити теоретичні аспекти аналізу доходів і витрат підприємства;
провести аналіз складу, структури та динаміки доходів і витрат ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »»;
позначити основні заходи щодо збільшення доходів і зниження витрат організації.
Об'єктом дослідження є торговельне підприємство ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »».
Предметом дослідження виступає сукупність економічних показників, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення економічної теорії.
Ця курсова робота грунтується на використанні таких методів: економіко-математичного, розрахунково-конструктивного, статистико-аналітичного, табличного, графічного, порівняння.
У процесі дослідження та проведення аналізу доходів і витрат, визначення недоліків, тенденцій та особливостей функціонування використані категоріальний, суб'єктно-об'єктний, комплексний, системний підходи, порівняльний аналіз, економіко-статистичний аналіз, маржинальний аналіз та динамічні ряди.
Інформаційно-емпіричної базою дослідження послужили дані бухгалтерської та оперативної звітності ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »» за 2007-2009 рр.., Нормативні, директивні і методичні документи Міністерства фінансів Російської Федерації, матеріали періодичної преси з досліджуваної проблеми.
Методичною і теоретичною основою курсової роботи є: нормативні акти, монографії так само література з аналізу фінансового стану підприємства, фінансового менеджменту, публікації в економічних журналах і газетах. Авторів: Баканова М.І., Шеремета А.Д., Ковальова В.В., Савицької Г.В., Нечитайло О.І. та інших.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатки.
Курсова роботи викладена на 51 аркуші машинописного тексту, включає 9 таблиць, додатки. Список використовуваної літератури представлений 25 джерелами.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1 Економічний зміст доходів і витрат організації
Доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком вкладу учасників.
Залежно від характеру, умов одержання і напрямків діяльності організації всі доходи організації поділяються на доходи від звичайних видів діяльності та інші доходи.
Доходи, що не відносяться до доходів від звичайних видів діяльності, є іншими доходами.
Організації мають право самостійно відносити ті чи інші види надходжень до доходів від звичайних видів діяльності або до інших доходів в залежності від характеру діяльності організації, виду доходів і умов їх одержання.
У бухгалтерській звітності організації, зокрема в звіті про прибутки та збитки, доходи організації, отримані за звітний період повинні відображатися з підрозділом на виручку та інші доходи. Поняття «виручка від продажу» відповідає поняттю «доходи від звичайної діяльності» (п. 5 ПБУ 9 / 99).
У формі № 2 «Звіт про фінансові результати», затвердженої Наказом Мінфіну Росії від 22.07.2003 № 67н «Про форми бухгалтерської звітності організацій» встановлено показник «Доходи і витрати по звичайних видах діяльності. Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) ». Таким чином, використання поняття «Виручка від реалізації» в бухгалтерському обліку не відповідає вимогам нормативних документів.
На практиці фахівці Мінфіну Росії не використовують це поняття з метою бухобліку, його застосовують тільки незалежні консультанти.
Доходами від звичайних видів діяльності згідно з п. 5 ПБУ 9 / 99 є виручка від продажу продукції і товарів, надходження, пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг (далі - виручка). Залежно від виду діяльності організації виручкою вважаються:
суми надійшла орендної плати, якщо предметом діяльності організації є надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди;
суми надійшли ліцензійних платежів (включаючи роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності, якщо предметом діяльності організації є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;
суми надходжень, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій, якщо предметом діяльності організації є участь у статутних капіталах інших організацій.
Умови, за наявності яких виручка визнається в бухгалтерському обліку організації, наведено у п. 12 ПБУ 9 / 99. Перерахуємо ці умови:
організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином;
сума виручки може бути визначена;
є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації. Впевненість у тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації, є у випадку, коли організація отримала в оплату актив або відсутня невизначеність відносно одержання активу;
право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до покупця або робота прийнята замовником (послуга надана);
витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.
Для визнання в бухгалтерському обліку виручки необхідно, щоб виконувалися всі п'ять умов одночасно.
Відповідно до п. 3 ПБУ 9 / 99 не визнаються доходами організації надходження від інших юридичних і фізичних осіб:
суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), акцизів, експортних мит і інших аналогічних обов'язкових платежів;
за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо. Наприклад, ст. 990 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі - ГК РФ) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент зобов'язаний сплатити комісіонерові винагороду і комісіонер має право відповідно до ст. 410 ЦК РФ утримати належну йому винагороду з усіх сум, що надійшли до нього від комітента. Таким чином, доходом комісіонера буде визнаватися тільки сума його винагороди за договором;
в порядку попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг, а також суми авансів в рахунок оплати продукції, товарів, робіт, послуг. Суми, отримані в порядку попередньої оплати і суми авансів, не включаються до доходів до моменту відвантаження продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. Дані суми відображаються на окремому субрахунку до рахунку, призначеному для обліку розрахунків з покупцями і замовниками;
завдатку, оскільки відповідно до ст. 329 ЦК РФ він є одним з видів виконання зобов'язань. Завдатком згідно зі ст. 380 ГК РФ визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні, на доказ забезпечення договору і в забезпечення його виконання. Угода про завдаток укладається у письмовій формі. У випадку сумніву щодо того, чи є надійшла сума завдатком, вона вважається сплаченою як аванс;
в заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставодержателю;
в погашення кредиту, позики, наданого позичальнику. Згідно зі ст. 807 ГК РФ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками. Обов'язком позичальника є повернення позикодавцеві тієї ж суми грошей (суми позики) або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості. Так як позичальник зобов'язаний повернути отриману за договором суму позики, дана сума не визнається доходом позичальника.
Витратами підприємства визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу підприємства.
Залежно від характеру, умов здійснення та напрямки діяльності організації всі витрати поділяються на витрати по звичайних видах діяльності та інші витрати. Таким чином, витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, представляють собою інші витрати організації.
Не визнаються витратами організації вибуття активів:
у зв'язку з придбанням (створенням) необоротних активів (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів тощо);
вклади до статутних (складеному) капітали інших організацій, придбання акцій акціонерних товариств та інших цінних паперів не з метою перепродажу (продажу);
за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;
в порядку попередньої оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;
у вигляді авансів, задатку в рахунок оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;
в погашення кредиту, позики, отриманих організацією.
Витратами по звичайних видах діяльності є витрати, пов'язані з виготовленням продукції і продажем продукції, придбанням і продажем товарів. Такими витратами також вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг.
В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю [4, с.64].
В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю.
В організаціях, предметом діяльності яких є участь у статутних капіталах інших організацій, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю.
Витрати, здійснення яких пов'язане з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, і від участі в статутних капіталах інших організацій, коли це не є предметом діяльності організації, ставляться до інших витрат.
Витратами по звичайних видах діяльності вважається також відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, що амортизуються, здійснюваних у вигляді амортизаційних відрахувань.
Витрати по звичайних видах діяльності формують:
1) витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів, товарів та інших матеріально-виробничих запасів;
2) витрати, що виникають безпосередньо в процесі переробки (доопрацювання) матеріально-виробничих запасів для цілей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг та їх продажу, а також продажу (перепродажу) товарів (витрати по утриманню та експлуатації основних засобів та інших необоротних активів, а також для підтримання їх у справному стані, комерційні витрати, управлінські витрати та ін) [5, с.87].
При формуванні витрат по звичайних видах діяльності повинна бути забезпечена їх угруповання по наступним елементам:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні потреби;
амортизація;
інші витрати.
Для цілей управління в бухгалтерському обліку організується облік витрат за статтями витрат. Перелік статей витрат встановлюється організацією самостійно.
Іншими витратами організації є, зокрема:
витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;
витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;
витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій.
Перелічені витрати є іншими тільки в тому випадку, якщо види діяльності, при здійсненні яких ці витрати здійснені, не є предметом діяльності організації.
Крім вже названих, до складу інших витрат також включаються:
витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;
відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);
витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями;
відрахування в оціночні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку (резерви по сумнівних боргах, під знецінення вкладень у цінні папери та інше), а також резерви, що створюються у зв'язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності [11, с.54].
1.2 Інформаційна база для проведення аналізу доходів і витрат організації
Результативність аналізу доходів і витрат підприємства в значній мірі залежить від його інформаційного та методичного забезпечення. Всі джерела даних для проведення аналізу поділяються на:
нормативно-планові;
облікові;
Позаоблікове.
До джерел інформації нормативно-планового характеру відносяться всі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання та ін
Джерела інформації облікового характеру - це всі дані, які містять документи бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також всі види звітності, первинна облікова документація.
Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належать бухгалтерського обліку та звітності, де найбільш повно відбиваються господарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний і повний аналіз даних, які містяться в первинних та зведених облікових регістрах та звітності, забезпечує прийняття необхідних коригуючих заходів, спрямованих на досягнення кращих результатів господарювання [9, с.32].
Найбільш важливими серед документів бухгалтерського обліку є форми звітності, затверджені Наказом Мінфіну Російської Федерації від 22.07.2003 р. № 67н:
форма № 1 «Бухгалтерський баланс»;
форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
форма № 3 «Звіт про зміни капіталу»;
форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»;
форма № 5 «Додатки до бухгалтерського балансу».
Дані статистичного обліку та звітності підприємства використовуються для поглибленого вивчення тенденцій основних показників та факторів, які формують їх рівень. Вивчення даних макроекономічної статистики в цілому по галузі або народному господарству необхідно для оцінки зовнішніх умов функціонування підприємства та ступеня господарських і фінансових ризиків.
Оперативний облік і звітність сприяють більш своєчасному в порівнянні зі статистикою або бухгалтерським обліком забезпеченню аналізу необхідними даними (наприклад, про виробництво і відвантаження продукції, про стан виробничих запасів) і тим самим створюють умови для підвищення ефективності аналітичних досліджень.
Обліковим документом згідно з нашою класифікацією є і економічний паспорт підприємства, де накопичуються дані про результати господарської діяльності за кілька років. Значна деталізація показників, які містяться в паспорті, дозволяє провести численні дослідження динаміки, виявити тенденції та закономірності розвитку економіки підприємства [13, с.27].
Позаоблікове джерела інформації - це документи, що регулюють господарську діяльність, а також дані, що характеризують зміну зовнішнього середовища функціонування підприємства. До них належать такі документи:
Офіційні документи, якими зобов'язано користуватися підприємство у своїй діяльності: закони держави, укази президента, постанови уряду, накази вищестоящих органів управління, акти ревізій та перевірок, накази і розпорядження керівників підприємства, рішення ради директорів, зборів акціонерів і т.д.
Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення арбітражу та судових органів, рекламації.
Науково-технічна інформація (публікації, звіти за результатами науково-дослідної роботи та ін.)
Технічна і технологічна документація.
Матеріали спеціальних обстежень стану виробництва на окремих робочих місцях - хронометраж, фотографія і т.п.
Інформація про основні контрагентів підприємства - постачальників і покупців. Дані про постачальників необхідні для прогнозування їх надійності та цінової політики. Відомості про покупців потрібні для характеристики їх поточної та довгострокової платоспроможності.
Дані про основних конкурентів, отримані з різних джерел інформації - Інтернету, радіо, телебачення, газет, журналів, інформаційних бюлетенів та ін
Дані про стан ринку матеріальних ресурсів (обсяги ринків, рівень і динаміка цін на окремі види ресурсів).
Відомості про стан ринку капіталу (ставки рефінансування, офіційні курси іноземних валют, ставки комерційних банків за кредитами і депозитами та ін.)
Дані про стан фондового ринку (ціни попиту і пропозиції за основними видами цінних паперів, обсяги і ціни угод по основних видах фондових інструментів, зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку).
Дані Держкомстату про зміни макроекономічної ситуації в країні та ін [14, с.38-39].
Документальну інформацію для проведення аналізу доходів і витрат підприємства можна також класифікувати по ряду ознак у відповідності з рисунком 1.
По відношенню до об'єкту дослідження інформація буває внутрішньої і зовнішньої. Система внутрішньої інформації - це дані статистичного »бухгалтерського, оперативного обліку та звітності, планові дані, нормативні дані, розроблені на підприємстві, і т.д. Система зовнішньої інформації - це дані статистичних збірників, періодичних і спеціальних видань, конференцій, ділових зустрічей, офіційні, господарсько-правові документи і т.д.
Рис. 1.2.1. Класифікація документальної інформації
По відношенню до предмета дослідження інформація ділиться на основну і допоміжну, необхідну для більш повної характеристики досліджуваної предметної області.
За періодичності надходження аналітична інформація підрозділяється на регулярну і епізодичну. До джерел регулярної інформації належать планові і облікові дані. Епізодична інформація формується в міру необхідності, наприклад дані про новий конкурента [15, с.52].
Регулярна інформація, у свою чергу, класифікується на постійну, що зберігає своє значення тривалий час (коди, шифри, план рахунків бухгалтерського обліку та ін), умовно-постійну, що зберігає своє значення протягом певного періоду часу (показники плану, нормативи), і зміну, що характеризує часту змінюваність подій (звітні дані про стан аналізованого об'єкта на певну дату).
По відношенню до процесу обробки інформацію можна віднести до первинної (дані первинного обліку, інвентаризацій, обстежень) та вторинній, що пройшла певну стадію обробки та перетворень (звітність, кон'юнктурні огляди тощо).
1.3 Методика проведення аналізу доходів і витрат
У ході структурного аналізу з'ясовуються основні співвідношення, пов'язані з одержанням виручки від реалізації, і зроблені з цією метою витрати. Інформація для аналізу продажів, необхідного для складання прогнозів на наступний період (періоди), доступна в повному обсязі лише внутрішньому аналітику. У ході такого аналізу має бути встановлено: які основні елементи отримання виручки; наскільки залежний попит від цін на продукцію (тобто еластичність попиту); чи існує у підприємства можливість пристосуватися до зміни попиту шляхом модифікації продукції, що випускається або введення на ринок нових товарів; який ступінь концентрації покупців; наскільки велика залежність від основних покупців; яка диверсифікація продукції по географічних ринків збуту. [10, с. 114]
Для багатогалузевих підприємств або підприємств, що функціонують на різних географічних ринках збуту, необхідно оцінити інформацію про доходи в розрізі окремих сегментів збуту. Справа в тому, що внесок окремих сегментів в одержання загального обсягу реалізації, як правило, різний. Отже, для того щоб оцінити перспективи багатопрофільних підприємств, а також ризики їх діяльності, слід окремо проаналізувати доходи та витрати по кожному сегменту. З цією метою в міжнародній практиці використовується сегментарна звітність, рекомендації зі складання якої містяться в Міжнародному стандарті фінансової звітності № 14. У російській практиці передбачається відображення інформації про структуру реалізації в розрізі окремих сегментів у пояснювальній записці.
При аналізі витрат основна проблема - переконатися у відповідності доходів і витрат даного періоду. Інша проблема полягає в тому, щоб відійти від прийнятого в нашій країні податкового підходу до формування собівартості продукції (робіт, послуг). Відомо, що російській практиці притаманний підхід, при якому за державою закріплено право визначати можливість для підприємств включення або невключення тих чи інших витрат до собівартості. Даний підхід реалізований у Положенні про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку. [7, с. 65]
Зміни та доповнення до Положення про склад витрат, внесені постановою Уряду Російської Федерації від 1 липня 1995 р. № 661, хоча і містять твердження про те, що всі вироблені організацією витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, підлягають включенню до собівартості продукції, повністю даний підхід не витримують.
У той же час інструкціями Мінфіну Росії про порядок заповнення форм річної бухгалтерської звітності передбачено, що при визначенні собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) слід керуватися зазначеною постановою. У результаті з об'єктивних причин достовірність результатів аналізу прибутковості діяльності, що проводиться на підставі даних звіту про прибутки та збитки, не забезпечується.
Дана інформаційна обмеженість повинна бути врахована при проведенні внутрішнього аналізу фінансових результатів, головним завданням якого має стати об'єктивне відображення доходів і витрат з метою виявлення реальної прибутковості діяльності підприємства.
У всьому світі визнається, що фінансова звітність, на основі якої зовнішні користувачі приймають управлінські рішення, повинна містити повну інформацію про витрати, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, а не про ту їх частини, що враховується при розрахунку оподатковуваної бази. Саме зіставленням повної суми витрат з виручкою визначається їх ефективність. В іншому випадку розрахунок показників ефективності (рентабельності) витрат втрачає економічний сенс.
Додаткова інформація про структуру витрат та їх динаміки може бути отримана при аналізі співвідношень: "собівартість / виручка"; "комерційні витрати / виручка"; "управлінські витрати / виручка". За динамікою даних співвідношень роблять висновки про ту увагу, яка приділяється на підприємстві різних функцій управління: адміністративно-управлінської; комерційно-збутової, а також про здатність підприємства керувати співвідношенням "витрати / доходи".
Тенденція до зростання зазначених співвідношень може свідчити про те, що у підприємства існують проблеми контролю над витратами. У зв'язку з цим може бути корисним постатейний розгляд витрат з метою виявлення резервів їх зниження. Так, у складі управлінських витрат згідно з Типовою номенклатурою статей виділяють: витрати на управління підприємством; загальногосподарські витрати; податки, збори і відрахування; непродуктивні витрати. Аналіз повинен виділити в складі кожної групи контрольовані і неконтрольовані витрати з тим, щоб оцінити реальну можливість їх зниження. [15, с. 61]
Головна мета звіту про прибутки та збитки полягає в прогнозуванні майбутніх доходів. Для цього необхідно розглянути кожен елемент звіту і оцінити ймовірність його присутності в майбутньому.
Імовірність одержання доходів або виникнення витрат у майбутньому визначається їхньою стабільністю. Тому в звіті про прибутки та збитки аналітик повинен виділити статті стабільно повторюються і надзвичайні. Необхідність такого поділу пов'язана з тим, що для цілей прогнозування фінансових результатів повинні бути використані показники, очищені від впливу надзвичайних операцій. Наприклад, бухгалтерський прибуток відчуває вплив таких операцій, як списання основних засобів з балансу через їх морального зносу, анулювання виробничих замовлень (договорів), припинення виробництва, відображення збитків від стихійних лих, пожеж, аварій, судових витрат і багатьох інших фактів господарської діяльності, мають, як правило, випадковий характер.
Низька ймовірність виникнення цих операцій у майбутньому зумовлює необхідність уточнення отриманого результату та використання в прогнозному аналізі вже скоригованої величини.
При віднесенні прибутків і збитків до розряду екстраординарних потрібно, щоб були дотримані обидві умови. Як приклад екстраординарних статей можна назвати збитки, пов'язані зі стихійними лихами, зміни в методах обліку, коригування фінансового результату минулих періодів та деякі інші. У звіті про прибутки та збитки дані статті показуються окремо після відбиття показника прибутку після оподаткування, а їх зміст розкривається в коментарях до звіту. [13, с. 72]
У свою чергу відповідно до вимог МСФЗ № 8 у складі фінансового результату рекомендується виділяти результат від звичайної діяльності та результати надзвичайних операцій.
Російські нормативні акти також вказують на необхідність розкриття інформації про всі істотні статтях звіту про прибутки та збитки. Однією з причин цієї вимоги є забезпечення аналітика коректної інформацією про фінансові результати підприємства.
Рідкісні і надзвичайні статті звіту про прибутки та збитки російських підприємств відображаються, як правило, у складі інших позареалізаційних доходів і витрат. [8, с. 112]
Критерієм віднесення результатів фінансових операцій до складу звичайної діяльності також є регулярність їх отримання. Наприклад, якщо підприємство має фінансові вкладення в цінні папери інших організацій, то доходи від участі в інших організаціях увійдуть до розрахунку фінансового результату від звичайної діяльності.
З метою підвищення достовірності фінансового прогнозування і складання прогнозного звіту про прибутки та збитки застосовуються розрахунок і аналіз динаміки показника, який визначається як відношення фінансового результату від звичайної діяльності до виручки.
Як зазначалося раніше, всі істотні статті, які потрапляють до складу надзвичайних, повинні бути розкриті у поясненнях до звітності.
Іншим прийомом оцінки "якості" одержуваної чистого прибутку (чистий прибуток розглядається як кінцева характеристика нарощення власного капіталу) є аналіз динаміки внутрішніх показників прибутковості: "результат від реалізації / виручка"; "результат від фінансово-господарської діяльності / виручка"; "результат звітного року / виручка ";" чистий прибуток / виручка ". Очевидно, що кожен наступний показник зазнає впливу дедалі більшої кількості чинників. Маючи на увазі, що останній показник є узагальнюючим, розрахунок проміжних показників використовується для кращого розуміння причин його зміни. Мета такого аналізу - підтвердити стабільність отримання даного чистого доходу з кожного карбованця продажів. [6, с. 83]
2 АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ У ВАТ «БРЯНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ« КОРОВАЙ »»
2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Брянський хлібокомбінат« Коровай », заснована згідно з Указом Президента РФ« Про організаційні заходи щодо перетворення державних підприємств в акціонерні товариства »від 1 липня 1992р. № 721 шляхом перетворення державного булочно-сухарного підприємства «Брянське» і є його правонаступником.
Повне найменування: Відкрите акціонерне товариство «Брянський хлібокомбінат« Коровай ».
Скорочене фірмове найменування: ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай ».
Поштова адреса: 241019, м. Брянськ, вул. Червоноармійська, 142.
ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »є спеціалізованим підприємством хлібопекарської промисловості з випічки хлібобулочної й бубличні продукції, а так само кондитерських виробів. Метою Товариства є отримання прибутку.
Основними видами діяльності ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »є:
- Виробництво хлібобулочних і кондитерських виробів;
- Фірмова торгівля;
- Інші види діяльності, не заборонені законодавством.
Товариство є юридичною особою і має у власності відокремлене майно, отражаемое на його самостійному балансі. Товариство може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Суспільство у праві у встановленому порядку відкривати банківські рахунки на території РФ і за її межами. Товариство має круглу печатку, штампи та бланки із своїм найменуванням. Виробничо-фінансову діяльність Товариство здійснює на договірній основі, при цьому Суспільство вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарювання, якщо це не суперечить чинному законодавству РФ і цього Статуту (Додаток 1).
На малюнку 2.1.1. представлена організаційна структура підприємства.
У структурі управління організацією виділяються наступні елементи: ланки (відділи), рівні (ступені) управління і зв'язку - горизонтальні і вертикальні.
Малюнок 2.1.1. Організаційна структура управління ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »
До ланок управління відносяться структурні підрозділи, а також фахівці, які виконують відповідні функції управління або їх частину. До ланок управління слід відносити і менеджерів, що здійснюють регулювання та координування діяльності декількох підрозділів. В основі освіти ланки управління лежить виконання відділом певної функції управління. Встановлюються між відділами зв'язку носять горизонтальний характер.
Під рівнем управління розуміють сукупність ланок управління, що займають певну щабель у системі управління організацією. Щаблі управління знаходяться у вертикальній залежності і підкоряються один одному за ієрархією: менеджери вищого ступеня управління приймають рішення, які конкретизуються і доводяться до нижчих ланок. Організаційні структури управління відрізняються великою різноманітністю форм, в основі яких лежать відмітні ознаки, зокрема, розміри виробничо - комерційної діяльності організації, виробничий профіль, ступінь фінансово - економічної самостійності.
ВАТ «Брянський хлібокомбінат« Коровай »має 5 виробничих ліній, продуктивністю 30 тонн за добу:
Кондитерський цех:
- Тортова лінія;
- Пряничная лінія.
Хлібний цех:
- Хлібна лінія;
- Булочні штучні вироби;
- Сухарній-бубличні лінія.
Основними функціями управління на підприємстві є наступні.
Загальне керівництво підприємством та його підрозділами:
прогнозування перспектив розвитку комбінату;
вивчення ринкової інформації;
проведення переговорів, укладання договорів;
координація всієї діяльності.
Оперативне керівництво:
контроль за виробництвом та збутом продукції;
здійснення операцій з реалізації продукції;
контроль за дисципліною.
Організація праці і заробітної плати:
розробка положення про оплату праці;
проведення спостережень щодо використання робочого часу;
розрахунки з нарахування заробітної плати.
Організація матеріально-технічного постачання:
організація роботи з постачальниками сировини;
визначення вимог на залучені ресурсів;
проведення переговорів та укладення договорів
Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності:
аналіз доходів і витрат;
аналіз собівартості продукції;
аналіз отримання прибутку;
аналіз використання ресурсів;
проведення комісій.
Звітність:
складання всіх видів звітів;
здача (прийом) звітній документації.
Комплектування, підготовка і перепідготовка кадрів:
аналіз функціонування системи управління персоналом;
вирішення питань прийому, звільнення і перестановки кадрів;
питання преміювання і покарань;
організація підвищення кваліфікації.
Загальне діловодство і технічне обслуговування апарату управління:
система роботи з документами;
автоматизація управлінського обліку.
Таблиця 2.1 .1
Чисельність працівників ВАТ «Брянський Хлібокомбінат« Коровай »в 2007 - 2009 р.р.
Показники | 200 7 р. | 200 8 р. | 200 9 р. | 2009-2007рр.,% |
Всього працівників, | 547 | 550 | 567 | 103,5 |
в тому числі: | ||||
- Промислово-виробничого персоналу | 350 | 335 | 326 | 93,1 |
- Працівники апарату управління | 162 | 167 | 173 |