| 2. Необережність складається з інтелектуальної і вольової ознак (моментів) | ||
| Злочинна самовпевненість містить у собі дві ознаки (моменти): інтелектуальний і вольовий | Злочинна недбалість містить у собі два елементи: інтелектуальний і вольовий | |
| Інтелектуальна ознака при самовпевненості містить у собі: а) передбачення фактичних ознак вчиненого особою діяння; б) передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків; в) передбачення розвитку причинного зв'язку. Вольова ознака – особа легковажно розраховувала на відвернення наслідків | Інтелектуальна ознака (момент) злочинної недбалості в законі чітко не сформульований, але його наявність передбачається: а) у свідомому недотриманні правил обережності, у свідомій зневазі до існуючих, установлених (писаних чи неписаних) правил обережності; б) інтелектуальна ознака злочинної недбалості може проявлятися й у неусвідомленому чи в недостатньо усвідомленому порушенні правил обережності . Вольовий момент складається у відсутності певної поведінки, спрямованої на організацію своїх дій | |
| Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу | ||
| 1. Відмінність за характером передбачення (за інтелектуальним моментом) – при непрямому умислі передбачення завжди конкретне, а при самовпевненості – абстрактне (не плутати з конкретним розрахунком при самовпевненості на ненастання наслідків). 2. При непрямому умислі через конкретне передбачення особа свідомо допускає настання наслідку, а при самовпевненості особа легковажно розраховує на відвернення наслідків | ||
| Казус (випадок) | ||
| Казус (випадок) – це невинне заподіяння шкоди суспільним відносинам, що виключає притягнення до кримінальної відповідальності особи, що вчинила дане діяння. Казус полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого їм діяння, і за обставинами справи не могла і не повинна була їх передбачати | ||
| Подвійна (складна) чи змішана форма вини | ||
| У діючому праві існують склади злочинів, кваліфіковані за наслідками. Це такі склади, де як кваліфікуюча ознака фігурує якийсь наслідок, що обтяжує відповідальність (кваліфікацію). Прикладами можуть бути, зокрема, ч. 2 ст. 121 КК, ч. 3 ст. 133 КК, ч. 2 ст.134 КК | ||
| 3. Мотив та мета складу злочину: поняття, види, значення | ||
| Факультативні ознаки суб'єктивної сторони | ||
| Мотивом злочину називаються ті внутрішні спонукання, якими керується суб'єкт при здійсненні злочину. Мотив в одних випадках виступає як необхідна, обов'язкова ознака складу, в інших – як кваліфікуюча ознака, а, по-третє, враховується при призначенні покарання в ролі пом'якшуючої чи обтяжуючої обставини. Мотив злочину властивий лише навмисним злочинам. Але мотивація визначеного роду має місце і при здійсненні необережних злочинів | Мета злочину – це той кінцевий (проміжний) результат, що міститься у свідомості винного, до якого він прагне, скоюючи злочин. Мета є лише в злочинах, вчинених із прямим умислом. У ряді випадків у КК мета позначена як основна, обов'язкова ознака суб'єктивної сторони конкретного складу злочину, в інших – як кваліфікуюча ознака; у всіх інших випадках вона враховується судом лише при призначенні покарання | |
| Мотиви поділяються на дві великі групи | ||
| 1. Мотиви низинного характеру (низинні мотиви) | Цілі злочину можуть бути: | |
| 2. Мотиви, позбавлені низинного змісту, характеру | 1. Найближчі | |
| 2. Кінцеві (проміжні і перспективні) | ||
| Емоції | ||
| Аналізуючи структуру суб'єктивної сторони складу злочину, потрібно звернути увагу на місце в ній емоцій. Емоції лежать в основі будь-якої діяльності людини. Це реакція людини на вплив внутрішніх та зовнішніх подразників, що має яскраво виражене суб’єктивне забарвлення, що охоплює всі види чутливості та переживань. Реакція людини в цьому випадку залежить від почуттів та настрою. Вітчизняне кримінальне право не розглядає емоції як ознаку суб'єктивної сторони складу злочину, визнаючи при цьому, що у певних випадках вони впливають на поводження винної особи. Дана позиція відрізняється від точки зору російських правознавців, якими останнім часом емоції включені в число факультативних ознак складу злочину | ||
| Значення факультативних ознак суб'єктивної сторони складу злочину | ||
| Не забуваючи про те, що мотив і мета розглядаються в науці кримінального права, як факультативні ознаки, можна зазначити їхнє значення при наданні юридичної оцінки вчиненому злочинцем: | ||
| 1. У деяких складах злочинів вони виступають як його обов'язкові ознаки (корисний мотив під час крадіжки) | ||
| 2. У деяких складах злочинів вони виступають як його кваліфікуючі ознаки (корисний мотив під час кваліфікованого вбивства) | ||
| 3. У деяких складах злочинів вони виступають як ознаки, що враховуються під час призначення покарання в ролі пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин (ст.ст. 66, 67 КК) | ||
Лекція 6
ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ
Ключові слова: об’єкт злочину, предмет злочину, предмет злочинного впливу, суспільні відносини, структурні елементи суспільних відносин, двооб'єктні злочини.
План лекції
1. Поняття та значення об'єкта злочину.
2. Структура суспільних відносин та визначення механізму спричинення шкоди об'єкта злочину.
3. Класифікація об'єктів злочину. Двооб'єктні злочини.
4. Предмет злочину.
Поняття та значення об'єкта злочину
Об'єкт злочину - цінності, що охороняються кримінальним законом, на які спрямоване злочинне діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди цим цінностям.
Законодавчий перелік об'єктів злочину надається в ч.1 ст. 1 КК України, - це права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Крім цього, перелік об'єктів злочинів міститься в назвах усіх розділів Особливої частини КК, а також диспозиціях окремих норм, наприклад ч.1 ст.111 КК України (державна зрада).
| Об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення й в основних рисах зводиться до такого: |
| 1. Об'єкт злочину – елемент кожного злочинного діяння, будь-який злочин є таким тільки тоді, коли суспільним відносинам охоронюваним кримінальним правом заподіюється чи може бути заподіяна істотна шкода. Це знаходить підтвердження в такій законодавчо закріпленій ознаці злочину, як суспільна небезпека |
| 2. Об'єкт злочину – обов'язкова ознака складу злочину. Юридичне значення об'єкта, насамперед, визначається тим, що він є обов'язковим елементом будь-якого складу злочину. Не може бути жодного конкретного складу злочину (вбивство, крадіжка, державна зрада й ін.) без безпосереднього об'єкта посягання |
| 3. Об'єкт злочину має принципове значення для кодифікації кримінального законодавства. За ознакою родового об'єкта злочину будується Особлива частина Кримінального кодексу України |
| 4. Правильне встановлення об'єкта злочину дозволяє відмежувати злочин від інших правопорушень і аморальних провин. Крім того, при явній малозначності реальної чи можливої шкоди яким-небудь суспільним відносинам, навіть охоронюваним кримінальним правом, не може йти мова про злочин (ч. 2 ст. 11 КК — малозначне діяння), тому що об'єкту не спричиняється тієї шкоди, що передбачається від злочину |
| 5. Об'єкт злочину дозволяє визначити характер і ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння, тобто, яким саме суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним правом, і в якому ступені (наскільки серйозно) заподіяна чи могла бути заподіяна шкода |
| 6. Об'єкт злочину має важливе, а іноді і вирішальне, значення для правильної кваліфікації діяння й відмежування одного злочину від іншого. Неприйняття до уваги специфіки об'єкта посягання, неправильне його встановлення приводить на практиці до судових помилок |
2. Структура суспільних відносин та визначення механізму спричинення шкоди об'єкту злочину
Щоб з'ясувати сутність об'єкта злочину і механізм злочинного посягання на нього, важливо визначити структуру суспільних відносин і взаємодію, систему зв'язків між різними елементами його складових частин.
| Суспільні відносини |
| складаються самі по собі в процесі існування суспільства будь-якої соціально-економічної формації |
| не створюються законом, хоча закон може сприяти їхньому утворенню, розвитку і зміцненню відповідно до інтересів особистості, суспільства і держави |
| існують об'єктивно |
| структура суспільних відносин являє собою цілісну систему утворюючих його елементів, відповідним чином взаємозалежних і взаємодіючих один із одним |
| суспільні відносини, як цілісна система, а не які-небудь його складові частини можуть бути визнані об'єктом злочину |
| Структурними елементами суспільних відносин є: |
| суб'єкти (носії) відносин | предмет, із приводу якого існують відносини | 3) соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин |
| як суб'єкти суспільних відносин можуть виступати фізичні і юридичні особи, колективи, об'єднання, а також сама держава | предметом суспільних відносин можуть виступати, насамперед, фізичні тіла, речі (природні об'єкти, різні товари чи предмети, які не мають ознак товару), а також сама людина | під соціальним зв'язком найчастіше розуміють визначену взаємодію, взаємозв'язок суб'єктів |
3. Класифікація об'єктів злочину. Двооб'єктні злочини
Об'єкти злочину класифікуються «по вертикалі» і «по горизонталі».
| 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПО ВЕРТИКАЛІ |
| Загальний об’єкт злочину – це сукупність усіх суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом від злочинних посягань |
| Родовий об’єкт злочину – це об'єкт, що охоплює визначене коло тотожних чи однорідних за своєю соціально-політичною чи економічною сутністю суспільних відносин, що у силу цього повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм |
| Безпосередній об’єкт злочину – ті конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону визначеного кримінального закону і яким заподіюється шкода злочином |
| 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПО ГОРИЗОНТАЛІ |
| Основним безпосереднім об’єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець |
| Додатковим безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, яким поряд з основним об'єктом злочину завжди заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди, або даним суспільним відносинам шкода може і не заподіюватися (вони можуть бути не поставлені під погрозу заподіяння шкоди) |
Існують такі злочини, що можуть одночасно посягати на два безпосередніх об'єкти – так звані двооб`єктні злочини (наприклад, під час грабежу з застосуванням насильства посягання здійснюється одночасно і на власність і на особистість). У таких випадках звичайно розрізняють основний, чи головний, і додатковий об'єкти злочину.
У двооб`єктних злочинах – безпосередній об’єкт
Основний
Додатковий
Обов`язковий
Факультативний
| Додатковий безпосередній об’єкт |
| Додатковий обов'язковий об'єкт | Додатковий факультативний об'єкт |
| це такий об'єкт, який у даному складі злочину є завжди. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим обов'язковим – особистість | це такий об'єкт, який при здійсненні визначеного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я під час хуліганства) |
4. Предмет злочину
Предмет відносин – це структурний елемент суспільних відносин.
Предметом злочину варто вважати будь-які речі матеріального світу, з визначеними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.
| Предмет відрізняється від об'єкту злочину такими ознаками: |
| на відміну від об'єкта, що є обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину, предмет злочину ознака факультативна. |
| на відміну від об'єкта злочину, якому завжди наноситься шкода в результаті здійснення злочинного діяння предмет може не тільки отримувати шкоду від злочину, а також може і залишатися незмінним |
| предмет злочину – це завжди речі матеріального світу, тоді як об'єкт злочину – це суспільні відносини |
| предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів здійснення злочинного діяння як ознаки об'єктивної сторони злочину. Якщо предмет злочину – це речі матеріального світу, з визначеними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину, то знаряддя і засоби здійснення злочину – ті предмети, що використовуються злочинцем для здійснення |
Поряд із предметом суспільних відносин і предметом злочину в науці кримінального права виділяють і таке поняття, як предмет злочинного впливу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18