Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15 КК України).
| Об’єктивні ознаки замаху є |
| а) вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину | б) недоведення злочину до кінця | в) причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного |
| таке діяння, що безпосередньо посягає на об’єкт, що знаходиться під охороною кримінального закону, створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди | вказує на незавершеність його об’єктивної сторони. Вона не отримує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена | такі причини можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально караний замах відсутній внаслідок добровіль-ної відмови (ст. 17 КК України) |
| З суб'єктивної сторони |
| замах на злочин можливий тільки з прямим умислом. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і хоче довести розпочатий нею злочин до кінця з настанням зазначених наслідків |
Відповідальність за замах на злочин можлива при умислі на вчинення певного конкретного злочину.
| Замах на злочин |
| Закінчений замах на злочин | Незакінчений замах на злочин |
| якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК) | якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця ( ч. 3 ст. 15 КК) |
| Залежно від придатності об’єкта і засобів посягань розрізняють: |
| Придатний замах на злочин | Непридатний замах на злочин | |
| це вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину на придатні об’єкти і придатними, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи | - замах на непридатний об’єкт ( може бути тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей (ознак) або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до кінця) | |
| - замах з непридатними засобами (може бути тоді, коли особа помилково чи через незнання застосовує такі засоби, за допомогою яких, внаслідок їх об’єктивних властивостей, неможливо закінчити злочин. Замах із непридатними засобами може бути як закінченим, так і незакінченим) | ||
| абсолютно непридатні засоби | відносно непридатні засоби | |
| засоби, використання яких за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилково прийнятою за отруту) | засоби, які лише за даних конкретних обставин не можуть привести до виконання задуманого (наприклад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї, що виявилася зіпсованою) | |
| Значення поділу замаху на злочин на види |
| 1. Поділ замаху на злочин необхідний для призначення покарання (закінчений замах на злочин за ступенем реалізації умислу своїми ознаками ближчий до закінченого злочину, і тому він завжди більш небезпечний, ніж незакінчений замах на злочин. Між ними існує різниця в ступені реалізації умислу і, виходячи з цього, у виконанні об’єктивної сторони злочину. У закінченому замаху на злочин суб’єкт виконав усі заплановані ним дії, зробив усе, що вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, а при незакінченому замаху на злочин винний не зробив усього, що він вважав за необхідне для доведення злочину до кінця) |
| 2. При незакінченому і закінченому замаху на злочин суспільно небезпечний наслідок не настає з різних причин (при незакінченому замаху на злочин він взагалі не може настати, оскільки винний не закінчив саме діяння, необхідне для спричинення наслідку, а при закінченому замаху на злочин суспільно небезпечний наслідок міг настати, бо винним виконані усі дії для його спричинення) |
| 3. Поділ замаху на злочин на закінчений і незакінчений має значення і під час вирішення питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця (добровільна відмова під час незакінченого замаху на злочин можлива завжди, а при закінченому – тільки в окремих випадках) |
| 4. Специфічні особливості непридатного замаху інколи можуть бути підставою для пом’якшення покарання чи для повного звільнення від кримінальної відповідальності |
| Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину |
| 1. Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об’єктивною стороною (при замаху на злочин вона не завершена, відсутні деякі її ознаки (або не доведене до кінця діяння, що утворює об’єктивну сторону складу злочину, або відсутній суспільно небезпечний наслідок), а при закінченому злочині об’єктивна сторона повністю виконана) |
| 2. Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь (при замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину) |
Підставою відповідальності за готування до злочину і за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. Під час готування до злочину і замаху на злочин має місце склад незакінченого злочину – склад готування до злочину або склад замаху на злочин. Відповідно до ст. 16 КК України кримінальна відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин настає за ст. 14 КК або ст. 15 КК і за тією статтею Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готувався або на який вчинив замах.
5. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
Добровільна відмова – остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч.1. ст. 17 КК).
| Ознаки добровільної відмови |
| остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин | відмова від вчинення злочину з волі самої особи | наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця |
| Означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. Перерва у вчиненні злочину, його призупинення, тимчасова відмова від доведення його до кінця не створюють добровільної відмови від вчинення злочину, оскільки не припиняється загроза, небезпека заподіяння шкоди об'єкту, який охороняється кримінальним законом | При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця | Особа вважає, що причини (обставини), які він не в змозі подолати для закінчення початого їм злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити |
| Добровільна відмова від доведення злочину до кінця |
| 1. Добровільна відмова від злочину можлива тільки в незакінченому злочині, лише до моменту закінчення злочину, бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати створену нею небезпеку заподіяння шкоди об'єкту, який охороняється кримінальним законом |
| 2. На стадії готування до злочину добровільна відмова можлива у всіх випадках, причому у формі простої бездіяльності. Утримання від подальших дій зі створення умов для вчинення злочину усуває небезпеку для об'єкта, який охороняється кримінальним законом і виключає можливість вчинення злочину |
| 3. На стадії незакінченого замаху на злочин добровільна відмова, як і при готуванні до злочину, можлива завжди. Також достатньо утримання від подальших дій, які були безпосередньо спрямовані на вчинення злочину |
| 4. На стадії закінченого замаху на злочин добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, може втрутитись і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку |
Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різними: усвідомлення аморальності діяння, каяття, бажання виправитися, страх перед відповідальністю, жалість, невигідність вчинення злочину тощо. Ці мотиви не мають значення для добровільної відмови від злочину.
| Правові наслідки добровільної відмови від злочину |
| 1. Добровільна відмова від злочину є самостійною підставою виключення кримінальної відповідальності за незакінчений злочин, оскільки шляхом добровільної відмови особа усуває створену нею небезпеку, не дає їй реалізуватися, перетворитися на фактичне заподіяння шкоди об'єкту, перешкоджає закінченню злочину |
| 2. Особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені нею готування до злочину або замах на злочин |
| 3. Якщо в діянні (діях або бездіяльності), яке вчинене особою до добровільної відмови, вже міститься склад іншого закінченого злочину, кримінальна відповідальність настає за це посягання, а за добровільно припинене готування або замах відповідальність виключається |
Дійове каяття – такі дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення загладити його наслідки.
| Ознаки дійового каяття |
| Об'єктивні ознаки | Суб'єктивні ознаки |
| певна активна поведінка особи, яка вчинила злочин | осуд винним своїх дій |
| Дійове каяття може проявлятися в різних виглядах: |
| запобігання шкідливих наслідків вчиненого злочину | відшкодування заподіяного збитку або усуненні заподіяної шкоди |
| сприяння розкриттю злочину | з'явлення із зізнанням |
| інші подібні дії, що пом'якшують наслідки вчиненого злочину і відповідальність за нього | |
| Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця |
| Добровільна відмова | Дійове каяття |
| можлива тільки при незакінченому злочині | має місце як при незакінченому, так і при закінченому злочині |
| може виявитися й у бездіяльності, у простому (чистому) утриманні від подальшого вчинення злочину | завжди потребує тільки активної поведінки особи |
| можлива лише від злочинів, вчинених з прямим умислом | може бути як в умисних, у тому числі вчинених з непрямим умислом, так і в необережних злочинах |
| особа звільняється від кримінальної відповідальності внаслідок саме добровільної відмови від вчинення злочину, що свідчить про відсутність в її діянні складу злочину | склад злочину має місце, і тому воно, як правило, розглядається як обставина, що пом'якшує покарання. Навіть, якщо особа при дійовому каятті в деяких випадках і звільняється від кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 45 КК), то не у зв'язку з відсутністю в її діянні складу злочину, а з інших обставин, зазначених у законі |
Лекція 10
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
План лекції:
1. Поняття і значення співучасті.
2. Види співучасників.
3. Форми співучасті.
4. Відповідальність співучасників.
5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
6. Причетність до злочину.
1. Поняття і ознаки співучасті
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 18