Лекція 8
СКЛАД ЗЛОЧИНУ
Ключові слова: склад злочину, елементи складу злочину, ознаки складу злочину, види складу злочину, кваліфікація злочинів.
План лекції
1. Поняття і значення складу злочину.
2. Елементи та ознаки складу злочину.
3. Види складу злочину.
4. Кваліфікація злочинів.
Поняття та значення складу злочину
Згідно ст. 2 Кримінального кодексу України “підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом”. Склад злочину – це одне з основних понять кримінального права України, оскільки в межах вчення про склад злочину розвиваються всі основні інститути кримінального права.
Склад злочину – сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних (об’єктивних та суб’єктивних) ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
2. Елементи та ознаки складу злочину
Елемент складу злочину – це однорідна група юридичних ознак, що характеризують злочин з якогось одного боку. Елементи складу злочину - це об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину.
Ознаки складу злочину – узагальнена юридично значуща властивість (якість), що притаманна всім злочинам даного виду. Ознаки, що характеризують об’єкт і об’єктивну сторону, прийнято називати об’єктивними, а суб’єкт і суб’єктивну сторону – суб’єктивними ознаками злочину.
| Склад злочину утворюють такі елементи: |
| Об'єкт злочину | Об'єктивна сторона злочину | Суб'єкт злочину | Суб'єктивна сторона злочину |
| Під об’єктом розуміють ті інтереси (блага), яким заподіюється чи може бути заподіяна шкода в результаті злочинного замаху і, які охороняються кримінальним законом від цих зазіхань. Об’єкт є тим, на що завжди посягає злочин і, чому він завжди заподіює певної шкоди | зовнішня сторона злочину (або зовнішній акт поведінки), що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обставинами, способом, а також засобами вчинення злочину | це фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального Кодексу України може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК) | внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, яке нею вчиняється, і до його наслідків |
| Ознаки злочину поділяються на дві групи |
| Обов’язкові | Факультативні |
| ознаки, притаманні складу усіх злочинів без винятку: для об’єкта злочину – соціальні інтереси чи блага (суспільні відносини), що охороняються кримінальним законом; для об’єктивної сторони – діяння (дія чи бездіяльність); для суб’єкта – фізична особа, осудність, вік; для суб’єктивної сторони – вина | ознаки, що є обов’язковими для одних складів і необов’язковими для інших. До таких ознак відносять: час, місце, обставини та спосіб вчинення злочину, мотив та мету, ознаки, що характеризують спеціального суб’єкта злочину і т. ін. |
Види складів злочину
| Види складів злочину за ступенем суспільної небезпеки |
| Основний (простий) | Кваліфікований | Із особливо обтяжуючими (кваліфікуючими) обставинами | Привілейованим (із пом’якшуючими обставинами) |
| визнається склад злочину, що містить сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що завжди мають місце під час вчинення цього виду злочину, однак, не передбачає додаткових ознак, що підвищують чи знижують рівень суспільної небезпеки вчиненого, тобто не містить ні обтяжуючих, ні пом’якшуючих ознак | визнається склад злочину, що містить обтяжуючі вину обставини (кваліфікуючі ознаки), наявність яких тягне підвищене покарання порівняно зі злочином, що утворює основний склад | тобто такими, які надають злочину особливої суспільної небезпечності | є склад злочину, що, крім ознак основного складу, містить ще й ознаки, що виступають підставою для значного зменшення розміру покарання порівняно із покаранням, встановленим за злочин, що утворює основний склад, тобто містить пом’якшуючі обставини |
| Види складів злочину за способом опису в законі ознак або за структурою |
| Простий | Складний |
| склад злочину характеризується однією формою вини, містить опис одного діяння, що посягає на один об’єкт | склад злочину із кількома об’єктами або який передбачає дві чи більше дії або дві різні форми вини. До складних належатьтакож альтернативні склади злочину, об’єктивна сторона яких описує не одну злочинну дію чи спосіб дії, або не один злочинний наслідок, а кілька варіантів, наявність хоча б одного з яких є підставою для вирішення питання про кримінальну відповідальність |
| Види складів злочину за особливостями конструкції ознак об'єктивної сторони злочину |
| Матеріальні склади | Формальні склади | Усічені склади |
| момент закінчення злочину законодавець пов'язує з настанням злочинних наслідків. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони у таких складах злочину виступають суспільно небезпечні наслідки | для наявності закінченого злочину потрібно лише вчинити діяння, зазначене в законі. Настання тих чи інших наслідків, що можуть бути викликані цим діянням, на кваліфікацію не впливає | момент закінчення злочину законодавець переносить на стадію готування або замаху. Для визнання такого злочину закінченим не потрібно не тільки настання злочинних наслідків, але і доведення до кінця тих дій, що здатні викликати дані наслідки |
4. Кваліфікація злочинів
Кваліфікація злочину – це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
| Умови вірної кваліфікації злочину: |
| точне і повне встановлення фактичних обставин справи |
| глибоко професійне вивчення фактичних обставин справи |
| визначення приблизного кола норм, під дію яких може підпадати вчинене діяння |
| порівняння ознак злочинів, названих у диспозиціях виділених для аналізу статей КК, з ознаками вчиненого діяння |
| розмежування суміжних складів злочину |
| побудова висновку і закріплення в процесуальному документі остаточної кваліфікації, що полягає: а) у вказівці відповідної статті чи пункту, частини статті Особливої частини КК, що передбачає кримінальну відповідальність за даний вид злочину, б) у вказівці (у разі потреби) статті Загальної частини КК, що встановлює відповідальність за незакінчену злочинну діяльність, співучасть, множинність злочинів тощо |
Лекція 9
СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ
План лекції
1. Поняття і види стадій злочину.
2. Закінчений та незакінчений злочини, їх види.
3. Готування до злочину.
4. Замах на злочин.
5. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
1. Поняття і види стадій злочину
Термін “стадія злочину” законодавцем в КК України не використовується. Діючий Кримінальний кодекс України вживає терміни «закінчений» та «незакінчений» злочини.
Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.
| До незакінченого злочину відносяться: |
| 1) готування до злочину і замах на злочин | 2) є добровільна відмова від доведення злочину до кінця |
| злочин, перерваний з обставин, що не залежать від особи | злочин, перерваний з волі діяча |
| Існують три стадії злочинної діяльності: |
| Готування до злочину ст. 14 КК України | Замах на злочин ст. 16 КК України | Закінчений злочин ч. 1 ст. 13 КК України |
Не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об’єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний.
Стадії вчинення злочину відрізняються моментом закінчення злочинного діяння. Діяння може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а припинитися на попередніх етапах (готування або замаху на злочин).
2. Закінчений та незакінчений злочини, їх види
Закінчений злочин – діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
| Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом |
| Злочин із матеріальним складом | Злочин із формальним складом | Злочин з усіченим складом |
| вважається закінченим із того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок (вбивство є закінченим із моменту позбавлення життя іншої людини (ст. 115-119 КК) | вважається закінченим із моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків (розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328) вважається закінченим із моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею) | є різновидом злочинів із формальним складом, тому вони є закінченими з моменту вчинення самого діяння, однак момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину або замаху на злочин (бандитизм (ст. 257 КК) є закінченим злочином з моменту організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації або на окремих осіб) |
Незакінчений злочин – це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України зв’язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного.
Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) – це не здійснена можливість завдання шкоди об’єкту посягання. Злочинна діяльність припиняється у зв’язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб’єкта.
| Незакінчений злочин |
| Готування до злочину | Замах на злочин |
| Ч. 2 ст. 13 КК України | |
3. Готування до злочину
Готування до злочину – це підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК).
| Готування до злочину |
| З об’єктивної (зовнішньої) сторони | З суб’єктивної (внутрішньої) сторони |
| може проявлятися в різних діях, але спільним для них є те, що всі вони полягають лише у створенні умов для вчинення злочину, який, однак, не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного (наприклад, винного затримали органи влади) | можливе лише з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і хоче створити такі умови. При цьому винний має умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину |
Виявлення умислу – прояв особою тим чи іншим засобом (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин.
Відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. При виявленні умислу відсутня сама дія або бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності.
4. Замах на злочин
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 18