Суб'єктивна сторона– це внутрішня сторона злочину. Це психічна діяльність особи в момент вчинення суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим КК України, що виражає його відношення до злочину та його наслідків.
| Значення суб'єктивної сторони: |
| а) впливає на кваліфікацію злочину |
| б) дає можливість відмежувати один злочин від іншого |
| в) дає можливість відмежувати злочинне від незлочинного |
| г) впливає на призначення покарання |
| д) впливає на рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальностіі покарання |
| Ознаки суб'єктивної сторони злочину |
| 1. Вина (обов’язкова ознака) (ст. 23 КК України) | 2. Мотив (факультативна ознака) | 3. Мета (факультативна ознака) |
| Відповідно до ст. 21 КК, вина – це психічне відношення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), передбаченого діючим КК, і його наслідків, виражене у формі умислу чи необережності | Мотивом злочину називаються ті внутрішні спонукання, якими керується суб'єкт при здійсненні злочину. Мотив – це рушійна сила злочину, це внутрішня причина його здійснення | Мета злочину – це той кінцевий результат, що міститься у свідомості винного, до якого він прагне, скоюючи злочин |
2. Провина: поняття, форми, види, значення
(розділ V КК України)
Розглядаючи поняття вини, необхідно виділити в ньому чотири важливих елементи.
Потрібно розрізняти: зміст вини, сутність вини, форми вини, ступінь вини.
| 1. Елементи вини |
| Зміст вини | Сутність вини | Форми вини | Ступінь вини |
| є відображення в психіці (свідомості) особи об'єктивних ознак вчиненого діяння, тобто фактичних ознак, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону. Таким чином, зміст вини визначається змістом об'єктивних ознак конкретного складу | визначає соціальну природу вини, оскільки вина проявляється в злочинному діянні. Отже, соціальна сутність вини складається в негативному відношенні особи до суспільних відносин, тим цінностям, благам, що охороняються нормами права | умисел і необережність | визначає вагу скоєного злочинного діяння |
| Значення вини: |
| 1. Вина особи в злочині обов'язково повинна бути встановлена, виходячи з об'єктивних обставин справи. Вина входить у зміст предмета доказування по кожній справі. Вина - це прояв психічної діяльності особи під час вчинення злочину |
| 2. Діє принцип суб'єктивного ставлення в вину, тобто відповідальності за вчинене діяння і його наслідки лише при наявності вини |
| 3. Відсутність вини означає відсутність суб'єктивної сторони і, отже, складу злочину, кримінальної відповідальності і покарання |
| 4. Вина має суттєве значення для правильної кваліфікації злочину і для визначення міри покарання за вчинене |
| Форми вини |
| 1. Умисел (ст. 24 КК) | 2. Необережність (ст. 25 КК) | |||
| Злочин визнається скоєним умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння (дії чи бездіяльності), передбачала суспільно небезпечні наслідки та бажала чи свідомо допускала настання цих наслідків | Злочин визнається вчиненим з необереж- ності, якщо особа яка його вчинила перед- бачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого нею діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або хоч і не передбачала можливості настання суспільно небезпеч- них наслідків свого діяння, але повинна була і могла їх передбачати | |||
| Прямий умисел (ч.2 ст. 24 КК) | Непрямий умисел (ч.3 ст. 24) | Злочинна самовпевненість (ч. 2 ст. 25 КК) | Злочинна недбалість (ч.3 ст. 25 КК) | |
| має місце там, де особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння, передбачає можливість чи неминучість настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння і бажає настання цих наслідків | має місце там, де особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого нею діяння, передбачає тільки можливість настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння, не бажає цих наслідків, хоч свідомо допускає їхнє настання | має місце там, де особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого нею діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення | має місце там, де особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого нею діяння, хоча повинна була і могла їх передбачати | |
| Спеціальні види умислу | ||||
| 1. Заздалегідь обміркований умисел – між виникненням умислу вчинити злочин і його реалізацію є певний, іноді дуже тривалий період часу | ||||
| 2.Раптово виниклий умисел характерний для тих випадків, коли між виникненням і реалізацією наміру на здійснення злочину практично немає розриву чи в часі цей розрив украй незначний | ||||
| 3. Різновидом раптово виниклого умислу є афектований умисел, до ознак якого відносяться раптовість виникнення, короткочасність протікання | ||||
| 4.Конкретизований – це такий вид умислу, при якому особа чітко і ясно розуміє наслідки свого діяння | ||||
| 5. Неконкретизований умисел - це такий вид умислу, при якому особа передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, але не розуміє, у чому вони конкретно проявляться | ||||
| 1. Умисел складається з інтелектуальної і вольової ознак (моментів) | ||||
| 1. Інтелектуальний момент прямого умислу полягає: | 1. Інтелектуальна ознака непрямого умислу складається з двох елементів: | |||
| а) в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру вчиненого нею діяння | а) особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого діяння | |||
| б) у передбаченні можливості чи неминучості настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння | б) передбачає можливість настання наслідків цього діяння | |||
| 2. Вольова ознака (момент) прямого умислу | 2. Вольова ознака непрямого умислу | |||
| визначається в законі словами «особа бажає настання суспільно небезпечних наслідків». Причому, бажання може означати: а) прагнення досягти мети свого вчинку (особа з помсти убиває потерпілого – смерть потерпілого – це той наслідок, до якого особа прагне); б) але бажання може означати і прагнення до кількох цілей, коли в особи маються і цілі другорядні (під час розбою особа нападає на потерпілого і заподіює йому поранення з метою заволодіння майном, отже, заподіяння поранення – другорядна мета) | виключає бажання настання наслідків, а характеризується їхнім свідомим допущенням. Свідоме допущення наслідків передбачає: а) даний наслідок виступає як побічний результат поведінки суб'єкта; б) особа при цьому прагне до досягнення якихось інших наслідків, до інших бажаних цілей – вони можуть бути злочинними і незлочинними; в) свідоме допущення означає надію «на або» або байдуже відношення до злочинних наслідків | |||
| Відмінність непрямого умислу від прямого | ||||
| Цю відмінність варто проводити як за інтелектуальним, так і за вольовим моментами, а саме: | ||||
| а) за характером передбачення: при непрямому умислу особа передбачає лише можливість настання наслідків свого діяння, а при прямому – як можливість, так і неминучість наслідків вчиненого їм діяння. Дуже часто на практиці виникають ситуації, коли особа передбачає неминучість настання наслідків свого діяння, а вольовий момент чітко не вдається установити (наприклад, нанесення в бійці глибокого ножового поранення в груди, від чого потерпілий помер). Коли особа передбачає неминучість наслідків, варто вважати, що має місце прямий умисел. Передбачення неминучості наслідків означає наявність прямого умислу | ||||
| б) за вольовою ознакою: при прямому умислі особа бажає настання наслідків, а при непрямому умислі, навпаки, не бажає, а настання наслідків нею лише свідомо допускається, вони виступають як можливий побічний результат діяння винного | ||||
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18