Загальна та дошкільна педагогіка Історія виникнення і розвитку професії «педагог». Спектр педагогічних сторінка 6

3) Індивідуальні.
Фронтальна форма навчання передбачає одночасну роботу з усім класом. Вона сприяє швидкому встановленню Рівня підготовки учнів, їх обізнаності з певних проблем, сприяє розвитку й формуванню колективу, доброзичливих стосунків, розв'язуванню виховних завдань. Недоліком цієї форми є неможливість урахування індивідуальних особливостей учнів, їх пізнавальних інтересів та рівня розвитку.
Групова форма передбачає поділ класу на групи по 5-7 учнів у кожній. Групові форми навчання розділяють (І.М. Чередов) на ланкові, бригадні, кооперовано-групові, диференційовано-групові. За групової форми навчання вчитель керує діяльністю учнів у групах за допомогою лідерів (ланкових, бригадирів, організаторів). Кожна група вибирає свій темп навчання.
Класно-урочна система навчання вбирає в себе всі перераховані загальні форми навчання і конкретизується в своїх формах. До форм класно-урочної системи навчання належать: 1) урок; 2) семінарські заняття; 3) лекція; 4) екскурсія; 5) практичні заняття; 6) консультації; 7) факультативні заняття; 8) домашні завдання; 9) додаткові заняття; 10) заліки; 11) іспити; 12) співбесіди.
До структури кожної конкретної форми навчання входить:
• управління педагогом навчальною діяльністю учнів, у ході якої він визначає мету та завдання, планує та організує навчальну роботу, здійснює контроль за виконанням завдань, засвоєнням знань тощо; регулює міжособистісні стосунки, створює доброзичливу атмосферу; стимулює продуктивну діяльність учнів;
• пізнавальна діяльність учнів, в ході якої вони засвоюють певні знання, способи діяльності, способи мислення, оволодівають навичками та вміннями;
• взаємодія вчителя і учнів.
Методи і форми навчання тісно пов'язані: методи реалізуються у формах, форми забезпечують організацію та існування методів. Історично найдавнішими і найпоширенішими формами були
індивідуальні, індивідуально-групові та масові.
Індивідуальна форма навчання характеризується високим рівнем самостійності та можливостями регулювання темпом діяльності учнів. Успіх і ефективність цієї форми визначається добором диференційованих завдань, систематичним контролем і наданням своєчасної допомоги. Недоліком є те, що діти не спілкуються між собою і їх досвід не стає колективним надбанням.
29. Види і форми навчання.
Будь-яка діяльність складається з трьох частин:
- Орієнтовно-мотиваційної;
- Операційно-виконавчої;
- Рефлексивно-оціночної.
Відсутність першої частини перетворює діяльність у хаотичне скупчення окремих дій без ясної і усвідомленої мети, коли людина не бачить особистісного сенсу в здійснюваних діях, не сприймає їх як значущі, важливі, необхідні для себе. Відсутність же третьої частини також приводить до втрати мети діяльності, оскільки у людини не сформована при цьому здатність оцінити своє поетапне просування до бажаного результату, можливість його досягнення, перспективи і наслідки своєї поведінки в подальшому. Успішність діяльності, можливість її коректувати, розвиток своїх творчих здібностей і самовдосконалення в цілому стають вельми скрутними за відсутності або невисокому рівні сформованості рефлексії.
Тому навчальна діяльність, як і будь-яка інша, повинна обов'язково містити всі три зазначених компонента і найважливіше завдання освіти - навчити учнів будувати свою діяльність як повноцінну, розумну, в якій всі три частини збалансовані, досить розгорнуті, усвідомлені і повністю здійснені.
При цьому мається на увазі, що всі дії, в тому числі контроль і оцінку, здійснює сам учень.
Форми навчання бувають конкретними (урок, , факультативні заняття, курсові, консультації, доп.
Заняття, форми контролю і загальними.
Урок - колективна форма навчання, якій притаманні постійний склад учнів, певні рамки занять, жорстка регламентація навчальної роботи над одним і тим же для всіх навчальним матеріалом.
Аналіз проведених уроків показує, що їхня структура і методика багато в чому залежить від тих дидактичних цілей і завдань, що вирішуються в процесі навчання, а також від тих засобів, що є у розпорядженні вчителя. Все це дозволяє говорити про методичну різноманітність уроків, які, однак, можуть бути класифіковані за типами:

1. уроки-лекції (практично - це монолог вчителя на задану тему, хоча при відомій майстерності вчителя такі уроки набувають характеру бесіди);
2. лабораторні (практичні) заняття (такого роду уроки зазвичай присвячені відпрацюванню умінь і навичок);
3. уроки перевірки і оцінки знань (контрольні роботи тощо);
4. комбіновані уроки. Такі уроки проводяться за схемою:
- Повторення пройденого - відтворення учнями раніше пройденого матеріалу, перевірка домашнього завдання, усний і письмове опитування і т. д.
- Освоєння нового матеріалу. На цьому етапі новий матеріал викладається вчителем, або
«видобувається» у процесі самостійної роботи учнів з літературою.
- Відпрацювання навичок і вмінь застосування знань на практиці (найчастіше - рішення задач по новому матеріалу);
- Видача домашнього завдання.
Факультативні заняттяяк форма навчання були введені наприкінці 60-х - початку 70-х рр.. в процесі чергової безуспішної спроби реформувати шкільну освіту. Ці заняття покликані дати глибше вивчення предмета всім бажаючим, хоча на практиці, вони дуже часто використовуються для роботи з відстаючими учнями.
Екскурсії - форма організації навчання, при якій учбова робота здійснюється в рамках безпосереднього ознайомлення з об'єктами вивчення.
Домашня робота - форма організації навчання, при якій учбова робота характеризується відсутністю безпосереднього керівництва вчителя.
Позакласна робота: олімпіади, кухлі і т.п., повинні сприяти найкращому розвитку індивідуальних здібностей учнів.
Види навчання: традиційне, дистанційне і розвиваюче навчання.
Традиційне навчання-цей вид навчання є самим найпоширенішим і являє собою навчання знанням, умінням і навичкам за схемою: вивчення нового - закріплення - контроль - оцінка. Цей вид навчання володіє цілим поряд недоліків, які будуть розглянуті нижче в порівнянні з двома іншими видами навчання. В даний час традиційне навчання поступово витісняється іншими видами навчання, тому що визначаються інші вимоги до особистості і процесу її розвитку в школі. Їх суть в тому, що колишня освітня парадигма, заснована на думці, що можна визначити достатній для успішної життєдіяльності запас знань і передавати його учневі, себе вичерпала.
Дистанційна форма навчання (ДН)- це отримання освітніх послуг без відвідин Вузу, за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації, таких як електронна пошта, телебачення і INTERNET. Дистанційне навчання можна використовувати у вищій школі, а також для підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців.
Розвивальне навчання-Серед великого числа новацій, захльостують сьогодні школу, розвиваюче навчання (РО) займає досить стабільне положення і стоїть на одному з перших місць по значимості і з'єднуються з ним очікувань по підвищенню якості освіти. Разом з тим, теорія і технологія розвиваючого навчання далекі від завершення, особливо для середньої і старшої ланки. Більш того, поняття «розвиваюче навчання" існує на рівні досить розпливчастого образа і трактується далеко не однозначно навіть фахівцями.
Освіта - частина процесу формування особистості. За допомогою цього процесу суспільство передає знання, навички від однієї людини іншою. У процесі навчання учневі нав'язуються певні культурні цінності; процес навчання направлений на соціалізацію особистості, але іноді навчання конфліктує з
істинними інтересами учня.
30. Урок, заняття як форми організації педагогічного процесу, їх
особливості та вимоги до них.
Урок - це форма організації навчання з групою учнів одного віку, постійного складу; заняття по твердому розкладу, з єдиною для всіх програмою навчання (П. І. Підкасистий).

Урок є основною формою організації педагогічного процесу, так як передбачає не тільки організацію навчально-пізнавальної діяльності, а й інтелектуальний розвиток учнів, формування їх потреби в знаннях, світогляду, активності, самостійності, працьовитості, дисциплінованості. Урок завжди многопланов, так як в ньому взаємодіють всі компоненти процесу навчання: педагогічні цілі, дидактичні завдання, зміст, методи, прийоми, засоби. Він повинен бути закінченим у смисловому, часовому й організаційному відносинах відрізком навчального процесу і представляти собою логічну одиницю теми, розділу, курсу.
За образним висловом Н. М. Верзилина, «урок - це сонце, навколо якого як планети обертаються всі
інші форми навчальних занять». Це - консультації, семінари, екскурсії, факультативи, олімпіади, домашня робота і т.д.. Можна виділити особливості уроку, що відрізняють його від інших форм навчання:
- постійна група учнів;
- чітке час проведення за розкладом;
- обов'язковість відвідування;
- певний навчальною програмою обсяг засвоюваного матеріалу;
- керівництво з боку вчителя діяльністю учнів;
- послідовність різних видів завдань;
- оптимальне співвідношення фронтальної, групової та індивідуальної роботи.
Аналіз проведених в школі уроків показує, що їх методика багато в чому залежить від тих дидактичних цілей і завдань, які вирішуються в процесі вивчення тієї чи іншої теми. Це дозволяє говорити про різноманітність уроків і виділяти ті з них, які характеризуються рядом спільних особливостей. У педагогіці існують різні класифікації уроків.
Одну з перших класифікацій, досі зберігають своє наукове значення, дав К. Д. Ушинський. Він виділяв:
-уроки змішані, що мають своєю метою повторення пройденого;
- уроки пояснення та закріплення нового матеріалу;
- уроки усних вправ;
- уроки письмових вправ;
- уроки перевірки і оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання і в кінці навчального року.
Найбільш визнаною в сучасних умовах є класифікація уроків за дидактичними цілями (Б. П. Єсіпов,
М. А. Данилов, Г. І. Щукіна, В. А. Онищук):
- урок вивчення нового навчального матеріалу - основний час відводиться на передачу і засвоєння нових знань;
-урок вдосконалення знань, умінь і навичок - основне призначення цих уроків: систематизація та узагальнення нових знань.
-урок узагальнення та систематизації вивченого.
-урок перевірки та контролю знань.
-комбінований урок - це найбільш поширений тип уроку в існуючій практиці роботи школи
Структура уроку - співвідношення елементів уроку в їх певної послідовності та взаємозв'язку між собою.
Найбільш складною, розгалуженою є структура комбінованого уроку. На даному уроці ставляться різноманітні дидактичні завдання, для вирішення яких потрібно створення різних навчальних ситуацій..
31. Допоміжні форми організації освітнього (педагогічного) процесу.
Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:
1) за кількістю учнів - індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;
2) за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативи, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
4) за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо); за тривалістю часу навчання - класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки "без дзвінків".
До допоміжних форм організації навчальної роботи належать різноманітні заняття, які доповнюють і розвивають класно-урочну діяльність учнів. З-поміж них виділяють: семінари, практикуми, консультації, конференції, гуртки, факультативні заняття, навчальні екскурсії, домашню самостійну роботу учнів та інші форми.
Екскурсії - форма організації навчання, яка дозволяє проводити спостереження, а також вивчення різних предметів, явищ і процесів в природних умовах. Відмінність від уроку: проводиться поза класом, не має строго розмежування в часі, може проводитися не учителем, склад учнів може відрізнятися від складу класу.
Домашня навчальна робота - самостійне виконання учнями завдань поза класом без безпосереднього керівництва вчителя, але під його опосередкованим впливом.
Види домашньої роботи: за характером пізнавальної діяльності - репродуктивна і творча; по навчальних дій - виконання вправ і вирішення завдань, робота з підручником, спостереження і досліди, читання додаткової літератури, підготовка доповідей і повідомлень, виготовлення посібників і т.п.
Семінар - форма навчального процесу, побудована на самостійному вивченні учнями за завданням вчителя окремих питань, проблем з наступним оформленням матеріалу у вигляді доповіді, реферату та спільного обговорення.
Практикум - комплекс самостійних лабораторних робіт учнів. Ця форма організації навчальної роботи використовується при вивченні предметів природничого циклу (біології, хімії, фізики, географії). На цих заняттях учні після закінчення великої теми чи розділу курсу (а також в кінці навчального року) проводять індивідуально або невеликими бригадами лабораторні роботи, вирішують експериментальні завдання з пройденої частини курсу. Практикуми розраховані на тривалий час - 10-16 годин протягом двох-трьох тижнів.
Факультативи - одна з форм навчання, спрямована на розширення науково-теоретичних знань і практичних навичок учнів, розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей та профорієнтацію.
Класифікація факультативів по освітнім завданням (тобто за змістом освіти):
• з поглибленого вивчення навчальних предметів;
• з вивчення додаткових дисциплін;
• міжпредметні факультативи.
32. Поняття про засоби організації освітнього (педагогічного) процесу.
Класифікації засобів організації освітнього (педагогічного) процесу.

Педагогічні засоби далеко не відразу стали обов'язковим компонентом педагогічного процесу.
Довгий час традиційні методи навчання базувалися на слові, але "епоха крейди і розмови скінчилася", у зв'язку із зростанням інформації, технологізації суспільства виникає необхідність використовувати технічні засоби навчання.
Педагогічні засоби - це матеріальні об'єкти, призначені для організації та здійснення педагогічного процесу.
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який "розміщено" між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності.
Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.
Класифікація педагогічних засобів польського дидакта В. Оконя:
Прості засоби. 1. Словесні: підручники, навчальні посібники. 2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини.
Складні засоби. 1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші. 2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо. 3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео. 4.
Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.
При використанні будь-якого виду засобів необхідно дотримуватися міри та пропорції, які визначаються закономірностями навчання, зокрема, законом інтеріоризації. Так, відсутність або недостатня кількість засобів наочності знижує якість знань за рахунок зменшення пізнавального
інтересу та утруднення розуміння і образного сприйняття матеріалу. Але велика кількість демонстрацій створює розважальний настрій в учнів. Оптимальним при вивченні складної теми є 4
— 5 демонстрацій за урок, враховуючи й засоби для самостійної роботи учнів та засоби контролю.
Поняття інтеріоризації Виготський розумів, як перетворення зовнішніх дій на внутрішній усвідомлений план людини.
33. Виховання – складова цілісного освітнього (педагогічного) процесу.
Цілісний педагогічний процес:
1) відображає цілеспрямовані зусилля людей з реалізації педагогічної діяльності;
2) систематизує розрізнені факти, знання, вміння та навички, норми поведінки, необхідні для гармонійного розвитку особистості в єдиний процес.
Педагогічний процес є не механічним поєднанням процесів виховання, навчання, розвитку, а новим якісним утворенням, у якому всі складові процеси підпорядковуються єдиній меті.
Домінуючою функцією процесу навчання є навчання, процесу виховання — виховання, процесу розвитку — розвиток. Проте кожен з названих процесів у цілісному педагогічному процесі виконує і супутні функції. Так, зокрема, виховання здійснює не лише виховну, а й розвиваючу та освітню функції. Цей характер взаємозв’язків відбивається на меті, завданнях, змісті, формах
і методах органічно невіддільних процесів. Так, наприклад, у змісті виховання домінує формування переконань, норм, правил, ідеалів, ціннісних орієнтацій, установок, мотивів та ін., проте водночас формуються й уявлення, знання та вміння. Всі ці процеси ведуть до головної мети — формування особистості, але кожен з них сприяє досягненню цієї мети властивими йому засобами.