Ім'я файлу: Практичне заняття 6 Очеретяний Пед. майстерність.docx
Розширення: docx
Розмір: 74кб.
Дата: 23.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Глосарій.docx
Селянська реформа 1861 року.docx
Розширення: docx
Розмір: 74кб.
Дата: 23.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Глосарій.docx
Селянська реформа 1861 року.docx
Практичне заняття № 6.
Прийоми творчої педагогічної взаємодії педагога.
Педагогічний такт у педагогічній творчій діяльності
План
Поняття педагогічної взаємодії.
Під виховною дієюрозуміють вплив вчителя на особистість учня з метою зміни його поведінки, переконань, стилю відношення до самого себе та навколишніх, формування ціннісної орієнтації та якостей особистості.
Засобами педагогічної дії є слово, міміка, приклад, вчинок, іноді бездіяльність. Основний же засіб педагогічної дії - це спілкування між вчителем та учнями. (Приклад з літератури № 11, стор. 42).
Результативність педагогічної взаємодії залежить від:
особливостей тих, хто впливає і на кого впливають;
ситуації або умов, в яких відбувається вплив;
вірного вибору методу впливу;
характеру відносин між взаємодіючими.
Відомий психолог Олексій Олександрович Бодальов дав таке визначення взаємодії: «Ситуація, коли одна людина впливає на іншу, називається ситуацією взаємодії, тобто проблема психологічного впливу може бути успішно вирішена тільки в тому випадку, якщо розглядати вплив як процес взаємодії, при якому змінюються обидві сторони».
Шляхи підвищення ефективності взаємодії
Вдосконалення стилю діяльності вчителя (демократичний, суб’єкт - суб’єкт);
Вдосконалення стилю відносин (стійко-позитивний);
Вдосконалення стилю спілкування (на основі зацікавленості спільною творчою діяльністю);
Активізація позиції вчителя.
У повсякденній роботі вчитель постійно к о р е г у є поведінку учнів, розвиває необхідні якості особистості. У цьому випадку вчитель використовує прийоми педагогічної взаємодії (прийоми педагогічного впливу).
Кожен прийом має свої характерні особливості, які виникають із поєднання двох елементів:
а) особливості, які створюються педагогічною ситуацією;
б) зміст тих почуттів, які народжуються у школяра в новій педагогічній ситуації і стають основою виникнення нових думок, нових мотивів поведінки та переборювання власних недоліків.
Певні дії, поведінка, слова вчителя повинні викликати у учня емоційний відгук, нове відношення до своїх вчинків. Кожен прийом характеризується зароджуванням у школяра почуттів і думок, які стають мотивами зміни поведінки.
Прийом педагогічної взаємодії - це засіб організації певної педагогічної ситуації, при якій на основі відповідних закономірностей у школярів виникають нові думки і почуття, мотиви, які спонукають учнів до позитивних вчинків, до переборювання своїх недоліків.
Для вибору необхідного прийому треба визначити характер і мотиви вчинків, душевний стан учня, зробити психологічний аналіз.
Принципи педагогічної взаємодії.
Використання прийомів педагогічної взаємодії засновано на дотримуванні
п р и н ц и п і в педагогічної взаємодії:
педагогічний оптимізм;
повага до вихованця;
розуміння духовного стану вихованця;
розкриття мотивів і зовнішніх обставин вчинків учнів;
зацікавленість у долі учня.
Розглянемо зміст цих принципів.
Можливості удосконалення особистості значні. І.П. Павлов вважав, що завдяки виключної пластичності вищої нервової діяльності людини «ніщо не залишається нерухомим, непіддатливим, а все завжди може бути досягнуто, змінюватися на краще, лише були б здійснені відповідні умови». Вчитель переконаний, що учень може змінитися на краще, і створює відповідні умови, наповнює учня вірою в себе для того, щоб він став активно боротися за свою гідність.
В діяльності педагога повага до вихованця набуває особливого значення: викликає у нього довіру, щирість, сприйнятливим до порад та пропозицій старших. Грубість, неповага до особистості вихованця породжують в відповідь образу, озлоблення і навіть прагнення зробити всупереч. Вихованець перестає рахуватися навіть з слушними вимогами вчителя.
Випадки порушення дисципліни учнем замітити неважко. Для правильного вибору прийомів педагогічного впливу необхідно розібратися у причинах, які привели до порушення, зрозуміти духовний стан учня, а для цього вчитель повинен знати особливості його особистості, умови життя, конкретні причини проступку і вдумливо їх проаналізувати. Особливого значення тут набувають такі якості особистості вчителя як спостережливість та проникливість.
Для вірної оцінки вчинку необхідно з’ясувати мотиви, тобто внутрішні причини, що збудили учня до його здійснення. Часто мотиви сховані від зовнішнього зору. Необхідно провести бесіду з учнем, проаналізувати попередні ситуації, які привели до цього вчинку. Від мотиву поведінки слід відрізняти зовнішні обставини, тобто конкретні об’єктивні життєві умови, ситуації, які визначають вчинок при відсутності відповідного мотиву.
Зацікавленість у долі учня розвивається в учителя з любові до дітей і відповідальності за їх життя. Знання сімейних умов життя учня, його інтересів поза школою дає вчителю можливість допомогти у скрутній ситуації. Така турбота вчителя, як правило, викликає у учня відповідне позитивне ставлення до вчителя, бажання донести радість, не спричиняти більше неприємностей.
Класифікація та характеристика прийомів педагогічної взаємодії.
Деякі прийоми взаємодії корегують поведінку учнів на основі виклику позитивних почуттів, які надихають їх на нові позитивні вчинки. Цю групу прийомів називають утворюючими, так як вони сприяють розвитку нових позитивних якостей і стримують негативні.
Інші прийоми допомагають виправити поведінку, спонукуючи переважно негативні почуття. Цю групу прийомів називають гальмуючими, так як вони сприяють подоланню негативних якостей і розвивають позитивні.
Таблиця прийомів педагогічної взаємодії
| І | Утворюючі | ІІ | Гальмуючі |
| І.1. | Переконання | ІІ.1. | Паралельна педагогічна дія |
| І.2. | Заохочення | ІІ.2. | Наказ |
| І.3. | Доброта, увага, турбота | ІІ.3. | Лагідний докір |
| І.4. | Обхідний рух | ІІ.4. | Натяк |
| І.5. | Прохання | ІІ.5. | Уявна байдужість |
| І.6. | Показ умінь та переваги вчителя | ІІ.6. | Іронія |
| І.7. | Активізація потаємних почуттів дитини | ІІ.7. | Розвінчання |
| І.8. | Опосередкованість | ІІ.8. | Уявна недовіра |
| І.9. | Фланговий підхід | ІІ.9. | Прояв обурення |
| І.10 | Пробудження гуманних почуттів | ІІ.10. | Осудження |
| І.11 | Проява засмучення | ІІ.11. | Покарання |
| І.12 | Моральна підтримка і укріплення віри у власні сили | ІІ.12. | Попередження |
| І.13 | Організація успіху в навчанні | ІІ.13. | Збудження неспокою про майбутнє покарання |
| І.14 | Довіра | | |
| І.15 | Залучення до цікавої діяльності | | |
| І.16 | Моральні вправи | | |
| В и б у х | |||
Розкриємо зміст прийомів педагогічної взаємодії.
І.1. Переконання.Це роз’яснення та доказ правильності або необхідності певної поведінки чи недопущення якогось вчинку. В процесі переконання у учнів формуються погляди, які стають критерієм оцінки вчинків оточуючих людей, власної поведінки.
Переконання поряд з моральними вправами – головний метод виховання учнів. Переконувати можливо і справою, і словом. Переконуючи справою, вчитель створює певні умови, при яких доказ випливає з життєвого досвіду. Треба уникати одноманітності при переконуванні, нотацій, до яких діти звикають і перестають на них реагувати. Цей прийом вимагає від вчителя щирості при спілкуванні.
Велику схожість з переконанням має прийом навіювання, оскільки теж здійснюється при проведенні бесіди. Але при навіюванні правильність чи хибність вчинку вчитель не доводить, він лише ненав’язливо виказує учню свою думку. При цьому обов’язковим є авторитет вчителя, правильність взаємовідносин між ними.
Переконання використовується в поєднанні з іншими прийомами, наприклад, організацією успіху в навчанні, залученням до цікавої діяльності.
І.2. Заохочення.Сприяє закріпленню позитивних форм поведінки у учня, який здійснив добрий вчинок; заохочувані вчинки стають еталоном для поведінки інших. Заохочення повинно бути справедливим... При заохочуванні учнів треба дотримуватися почуття міри. Заохочення треба поєднувати з пред’явленням нових вимог. Види заохочень: схвалення; похвала; нагорода; довіра; задоволення деяких інтересів, потреб; вираження позитивного відношення до учнів.
І.3. Доброта, увага, турбота. Викликають у учнів відповідні позитивні почуття. Неочікуваний прояв доброти, уваги та турботи можуть викликати у учня, який скоїв негативний вчинок, сильні відповідні почуття вдячності. При цьому учень повинен бачити щирість діяльності вчителя.
І.4. Обхідний рух. Учень, який здійснив проступок, знаходиться у дуже важкому духовному стані: однокласники відносяться вороже, підозріло; конфлікт зростає, розв’язка наближується. В таких умовах підтримка вихователя, який силою свого авторитету відводить ці звинувачення, справляє на учня сильне враження; він здивований неочікуваністю подій. І, зрозуміло, учень вдячний вчителю за підтримку. Таке «покривання» може визвати у колективі невдоволеність, розчарування і в деякій мірі похитати авторитет вчителя. А.С. Макаренко вважав обхідний рух складним прийомом педагогічної дії і радив використовувати його тільки у крайніх випадках.
Доцільність звертання до цього прийому лише у тих випадках, коли учень в деякій мірі увійшов у колектив, почав виправлятися, але ще не може повністю позбутися серйозних недоліків. Розкриття його проступку, осудження з боку учнів, втрата довіри в їх очах можуть створити таке оточення біля учня, при якому він в подальшому не зможе залишитися в даному колективі. Вже потім наодинці вчитель з учнем проводить бесіду, з якої учень повинен зрозуміти поведінку вчителя як підтримку на даний час, а не як схвалення проступку.
Обхідний рух можна розглядати як окремий випадок іншого прийому педагогічної дії - прояв доброти, уваги, турботи.
І. 5. Прохання. Прохання з боку вчителя дає можливість учню допомогти, викликає готовність учня зробити це, мобілізує сили дитини на усунення труднощів, пробуджує радість, гордість. Прохання допомагає зблизитися з учнем, створити більш доброзичливі взаємовідносини. Прохання улюбленого вчителя, як правило, виконується учнем з задоволенням.
Прохання виражається через деякі слова. Особливого значення набуває інтонація, з якою вчитель висловлює прохання. Ті ж самі слова при іншій інтонації набувають значення наказу. Прохання можна розглядати як різновид прийому пробудження гуманних відчуттів.
1.6. Показ умінь і переваги вчителя.Порушення дисципліни можуть бути викликані тим, що вчитель ще не завоював авторитету, не користується належною повагою учнів. Прояв умінь і переваги вчителя в тій області, якою захоплюються самі учні, викликає замилування, визнання авторитету і надалі веде до позитивних змін у поведінці учнів.
Для використання такого прийому педагогічного впливу вчитель повинен не тільки глибоко знати свій предмет, але бути майстром і в якійсь іншій області. Враження посилюється, коли майстерність учителя виявляється для учнів зненацька.
1.7. Активізація таємних почуттів дитини.Вплив полягає в створенні непомітно для учня таких обставин, що викликають звучання глибоко схованих позитивних почуттів, на їхній основі виховуються шляхетні прагнення. Задача вихователя складається в тому, щоб у педагогічній ситуації, що організується, активізувати таємні почуття дитини, зробити їх головними і на цих почуттях базувати перебудову поведінки учня.
Цей прийом сприяє встановленню більш добрих взаємовідносин між вихователем і учнем.
1.8. Опосередкування.Означає, що вчитель досягає бажаних змін у поведінці учня не прямою вказівкою, як себе поводити, а за допомогою якоїсь проміжної ланки. Такою ланкою є поставлена учню умова, при виконанні якої він одержує можливість задовольнити свої потреби, інтереси, бажання. Важкий шлях до цілі, насичений вольовими зусиллями, служить вправою в правильній поведінці і вихованні волі.
1.9. Фланговий підхід - Учитель, знайшовши провину учня, не завжди засуджує і карає його. Він може вміло торкнутися якихось почуттів дитини, активізація яких спонукає до гарної поведінки. Розмова з винним у цьому випадку не зосереджується на зробленому порушенні, а ведеться в іншому плані і проте позитивно впливає на поведінку учня. Задача вчителя полягає в тому, щоб створити умови для активізації визначеного позитивного почуття і допомогти зародженню мотиву потрібної дії.
1.10. Пробудження гуманнихпочуттів.Деякі негідні вчинки учнів викликані відсутністю в них гуманізму, поваги до людей. Для пробудження гуманних почуттів необхідно знайти в навколишнім оточенні такі умови, при яких учні самі побачили б людей, що потребують допомоги. Але щоб діти не пройшли байдуже мимо, учитель повинний звернути їхню увагу на випробовувані людьми труднощі і сприяти, таким чином, здійсненню гарного вчинку. Даний прийом ґрунтується на співпереживанні - одному з законів утворення почуттів.
1.11 Прояв засмучення.Людині властива здатність розуміти щиросердечний стан іншої людини, співчувати, відгукуватися на чужі переживання. Особливо уважні і чуйні діти стосовно улюбленого, шановного вчителя. На основі відносин між вчителем і вихованцями, перейнятих взаємною повагою, будується цей прийом. Учитель, знайшовши ту чи іншу провину, порушення дисципліни, виражає своє щире засмучення, передане і змістом слів, звернених до учня, і мімікою, і інтонацією. У засмученні вчителя розкривається повага до учня, довіра до нього, тому що вчитель не міг очікувати від вихованця подібної поведінки. Прояв засмучення можна розглядати як окремий випадок іншого, більш загального прийому - пробудження гуманних почуттів.
1.12 Моральна підтримка і зміцнення віри у власні сили.Прийом, необхідний у підході до боязких, соромливих, замкнутих дітей. Боязкість і непевність у власних силах знижують працездатність учня, найчастіше негативно позначаються на успішності. Утративши віру у свої сили, учень стає байдужим до навчання, оцінкам, шкільному колективу. Створюється, таким чином, досить небезпечна психологічна ситуація: учень почуває себе в школі зайвим, неповноцінним, його самолюбство страждає. За таких умов гаснуть його творчі сили, він стає пасивним, попадає в ряди невстигаючих. Сутність прийому полягає в тому, що вчитель створює таку педагогічну ситуацію, у якій учень може виявити себе щонайкраще. Для використання даного прийому вчителю необхідно вірити в те, що в кожній дитині є щось цікаве, коштовне, що важливо розкрити для навколишніх і для нього самого. Важливо потім у повсякденній шкільній обстановці організувати умови, при яких учень зміг би виявити свої можливості.
1.13. Організація успіху в навчанні.Одна з закономірностей розвитку почуттів виявляється в тім, що успіх у діяльності надихає й окриляє людину, підсилює інтерес до цієї діяльності. Цей прийом особливо корисний у відношенні учнів, що не в змозі самостійно справитися з завданнями, мають потребу в повсякденній систематичній допомозі. Положення, у якому знаходяться ці діти, змушує страждати їхнє самолюбство. Отже, допомога повинна виявлятися в дуже делікатній формі, треба щадити їхнє самолюбство. Крім того, щоб наздогнати товаришів, учню необхідно довго і завзято працювати, а значні витрати праці виявляються не відразу. Тому вчитель, уловлюючи найменші зрушення, повинний, підкреслювати досягнення, заохочувати відстаючого учня. Організація успіху в навчанні виявляється більш ефективним прийомом, коли йому передує моральна підтримка і зміцнення віри у власні сили, тобто прийом, що будить почуття власного достоїнства.
1.14. Довіра. Доручення вихованцю деякої відповідальної справи. Важливе значення має правильний вибір доручення. Воно повинно бути для учня цікавим, відповідати його здібностям. Сам процес його виконання повинний бути захоплюючим, посильним, але не легким, інакше завдання не викликає необхідного вольового зусилля. Довіра викликає в учнів почуття відповідальності. Спочатку корисніше застосувати прийом залучення в цікаву діяльність з урахуванням схильностей, здібностей. Спільна діяльність зблизить учня з класом, поріднить зі школою. Далі варто використовувати прийом організації успіху в навчанні. Довіра доцільніше застосувати на наступному етапі виховної роботи, коли для цього вже з'явилися сприятливі умови.
1.15. Залучення до цікавої діяльності. Учитель, знаючи схильності, вікові особливості учня, утягує його в цікаву діяльність, завдяки якій розвиваються здібності, народжуються гарні прагнення дитини. Однак учень не завжди в стані сам визначити свої інтереси, організувати захоплюючу справу. Учитель повинний прийти йому на допомогу, щоб неробство, нудьга не штовхнули дитину на різні кепські справи. У процесі захоплюючої діяльності встановлюються нові взаємини в колективі. Спільна діяльність створює дружні і ділові відношення, що є своєрідним містком для зближення з усім колективом.
1.16. Моральна вправ. Організація обставин, які вимагають від учня правильних учинків, розрахованих на розвиток визначених рис характеру чи інших моральних якостей. Визначаючи якість характеру, що насамперед необхідно виховати, вихователь «примушує» учня зробити ряд учинків, що своїм змістом вимагають, щоб дитина виявляла саме цю рису характеру. Багаторазове правильне поводження послужить моральною вправою у виробленні позитивної риси характеру.
1 2 3 4