Ім'я файлу: metod5.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 798кб.
Дата: 04.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
стаття в часопис.docx
8485.doc
питання до екз..pdf
71394.doc
Документ Microsoft Office Word.docx

20
РОЗДІЛ 3
Л е г к о а т л е т и ч н і с т р и б к и
Всі стрибки в легкій атлетиці можна поділити на два види:
1) стрибки з місця, багатоскоки, зістрибування в глибину, вистрибування догори та ін.;
2) змагальні види стрибків з розбігу, які обумовлені чіткими офіційними правилами.
В програму офіційних змагань стрибки з місця не входять, а використовуються переважно в тренувальному процесі як ефективний засіб розвитку швидкісно-силових якостей легкоатлетів всіх спеціалізацій.
Легкоатлетичні стрибки з розбігу - це група змагальних видів легкої атлетики, яка поділяється на два види: горизонтальні стрибки (у довжину і потрійний) і вертикальні стрибки (у висоту і з жердиною).
Дальність і висота польоту залежить від початкової швидкості, кута вильоту і висоти вильоту ЗЦМ тіла. Щоб досягти високих спортивних результатів стрибуну необхідно розвинути максимально можливу початкову швидкість вильоту тіла і спрямувати її під вигідним кутом до горизонту. Для цього потрібно володіти досконалою технікою стрибка.
Техніка легкоатлетичних стрибків - це штучно створені людиною найбільш раціональні способи подолання простору за допомогою акцентованої фази польоту. Стрибок з розбігу – цілісна дія, але для зручності аналізу техніки в ньому виділяють таки частини: розбіг, відштовхування, політ, приземлення.
В горизонтальних стрибках техніка виконання елементів, деталей в деяких фазах однакова. Тому визначення окремих технічних термінів, які використовуються в обох видах стрибків, виноситься в загальний розділ.
Брус – дерев’яна опора з якої відбувається відштовхування у горизонтальних стрибках.
Відштовхування – головна пружновибухова дія, яка починається від моменту поставлення стопи поштовхової ноги на опору і закінчується моментом відриву від опори.
Групування – технічний елемент польотної фази стрибка, суть якого полягає в наближенні ЦМ нижніх кінцівок до ЗЦМТ з метою утворення сприятливих умов для ефективного і далекого приземлення; групування починається з моменту, коли ЗЦМТ стрибуна досягає тієї висоти, що була в момент закінчення відштовхування, тобто, не раніше перехрещення хорди з траєкторією польоту. Групування здійснюється першочерговим високим підніманням колін вперед – вгору при вільно опущених донизу гомілках та малим нахилом тулуба вперед. Типовою помилкою є початок групування з нахилу тулуба вперед.

21
„Підсід“ – технічний елемент системи рухів бігового кроку, який утворюється на передостанньому кроці і виявляється у деякому знижені положення ЗЦМТ; його величина визначається за кутом в колінному суглобі в момент вертикалі і залежить від індивідуальних силових можливостей та рухової самонастанови стрибуна. Величина кута коливається в межах 105 –136

Поставлення поштовхової ноги – технічний елемент в горизонтальних стрибках, який здійснюється біговим кроком з руховою настановою на динамічний перекат через всю стопу починаючи з п’ятки.
Всі інші настанови (з передньої частини стопи, з п’ятки, ударом або упором) спотворюють природність руху і не дозволяють реалізувати потенційні можливості стрибуна.
Приземлення - заключна фаза стрибка, яка триває від моменту торкання стрибуном опори і до моменту повної зупинки руху тіла.
Рівновага у відштовхуванні – здатність стрибуна створити під час відштовхування стійке положення тіла за рахунок правильного розташування ЗЦМТ та ланок тіла в просторі.
Розбіг у горизонтальних стрибках - штучно створений спосіб переміщення стрибуна у вигляді бігу, під час якого свідомо реалізується настанова на акцентований „загрібний” рух і пружне поставлення махової ноги на опору, що утворює найкращі умови і можливості для ефективного відштовхування. Розбіг у стрибках дещо відрізняється від спринтерського бігу, в якому акцентується увага на активні махові рухи (зведення стегон).
Розбіг з місця - один із способів виконання початку розбігу.
Розбіг з підходу – спосіб виконання початку розбігу за рахунок додаткових прискорених кроків ходьби.
Розбіг з підбіганням - спосіб виконання початку розбігу за допомогою додаткових бігових кроків до позначки основного розбігу.
Розбіг з рівномірним прискоренням – один із типових варіантів набору швидкості, де вона поступово збільшується з особливим нарощуванням на останніх шести кроках розбігу.
Розбіг за інерцією - типовий варіант управління швидкістю бігу, який характеризується швидким прискоренням на початку розбігу, підтриманням швидкості за інерцією в середині і активним нарощуванням швидкості наприкінці розбігу.
Розбіг темповий – типовий варіант набору швидкості, який характеризується швидким, активним початком розбігу і темповим просуванням до самої планки по всій довжині розбігу.
Спосіб стрибка – визначається за положенням тіла стрибуна в польоті під час виконання горизонтальних або вертикальних стрибків.
Спроба – виконання учасником змагань залікової вправи.

22
Стрибок - спосіб подолання відстані за рахунок акцентованої фази польоту.
3 . 1 С т р и б о к у д о в ж и н у
Стрибок у довжину з розбігу – швидкісно-силовий вид легкої атлетики, який характеризується найвищою горизонтальною швидкістю розбігу серед всіх стрибків і найбільш тривалою фазою польоту.
„Адаптувати розбіг“ – професійний вислів, який розкривається у виборі стрибуном способу поведінки під час підготовки до розбігу , коли він не звертаючи уваги на точність попадання на брусок пристосовує свої дії до конкретного особистого психофізичного стану і умов діяльності. В результаті можлива повна реалізація потенціалу стрибуна, але часто виникає проблема пов’язана з точністю попадання на брусок.
„Адаптуватися до розбігу“ – професійний вислів, який розкривається у виборі стрибуном способу поведінки під час підготовки до розбігу, коли він зосереджує увагу на точності попадання на брусок і підпорядковує свої дії до границь розбігу, незалежно від особистого психофізичного стану і умов діяльності; в результаті виникає напруження, втрачається вільність і плавність в діях під час розбігу, повна реалізація потенціалу спортсмена під питанням.
Акцентований рух маховою ногою – елемент техніки відштовхування, який починається ще до поставлення поштовхової ноги на брусок. Починається з випереджального руху таза вгору збоку махової ноги з сильно підтягнутою під сідницю стопою. Правильне виконання технічного елемента сприяє швидкому відриву від опори стопи поштовхової ноги, що в свою чергу забезпечує швидкість відштовхування
(а не швидке поставлення поштовхової ноги на місце відштовхування).
„Вбігання” у відштовхування – один із прийомів виконання кроків перед відштовхуванням, коли увагу стрибуна концентровано на продовженні активних бігових рухів і миттєвому перекаті з п’ятки через всю стопу в момент відштовхування від бруска.
„Відчуття пружності опори і власних ніг” - спеціалізоване відчуття, яке виникає у стрибуна шляхом певної побудови уявлення і самих дій через настанову на пружне торкання ногами доріжки
“захоплюючим“ рухом, який забезпечить правильне виконання відштовхування.
Вильот „у кроці” – базовий елемент техніки стрибуна, сутність якого розкривається у висококоординованій взаємодії елементів відштовхування і маху та врівноваженого злету у положенні широкого кроку. При цьому махова нога зігнута в колінному суглобі виноситься

23 вперед з носком “взятим на себе“, а поштовхова напівзігнута залишається позаду.
„Вихід таза” на поштовхову ногу – образна назва особливо важливої деталі техніки відштовхування, яка починається розгинанням поштовхової ноги від кульшового суглоба ще до зіткнення її з бруском і продовжується в опорній фазі. Створюється ця деталь техніки завдяки швидкому випереджальному проходу таза вперед на брус. ”Вихід“ на поштовхову ногу кульшовою частиною завжди супроводжується утворенням відчуття пружності і своєчасності відштовхування.
Заступ - торкання спортсменом будь-якою частиною тіла ґрунту або обладнання за обмежником або наступання на нього.
„Звільненість” розбігу - означає відсутність фіксації уваги на місце відштовхування в процесі розбігу та її концентрації на відчуттєві моменти ритму бігу з метою досягнення невимушеного, плавного і швидкого розбігу.
„Зв’язка“ – образна назва найскладнішої фази стрибка –сполучення двох останніх кроків розбігу і відштовхування, ключа до оволодіння стрибком у довжину.
„Кидок“ у політ – образна назва елементу техніки відштовхування, який створюється в останньому кроці, коли горизонтальна швидкість розбігу переводиться у вертикальну і вся увага стрибуна концентрується на “кидку” тіла в політ. Він виконується за рахунок довгого маху ногою, руху плечового пояса і грудей вперед-вгору, підйому підборіддя, енергійного маху рук та швидкого розгинання поштовхової ноги.
Коефіцієнт використання швидкості в розбігу – показник, за яким оцінюється техніка виконання розбігу. Коефіцієнт (К) дорівнює діленому від показників швидкості (V m/c) на останніх 10-ти метрах розбігу на показники швидкості (V m/c) пробігання 10 м з ходу. Показники коефіцієнта 0,9 і вище вважаються добрими.
Коефіцієнт технічної майстерності - показник, за яким оцінюється рівень технічної підготовленості стрибуна. Коефіцієнт (К) дорівнює діленому від показників результату (R – в метрах) стрибка у довжину на показники максимальної швидкості (V - в м/c) розбігу перед відштовхуванням. Результат стрибка у довжину вимірюється від місця відштовхування. У чоловіків (К) 0,81 і більше - це відмінно, 0,79 – 0,80 - добре, 0,77 – 0,78 - задовільно, нижче 0,77 – незадовільно; у жінок (К) 0,76
і більше – відмінно, 0,74 –0,75 – добре, 0,72-0,73 – задовільно, нижче 0,72
– незадовільно.
Кут амортизації - кут в колінному суглобі в момент найбільшого згинання опорної ноги в фазі опори.
Кут відштовхування - кут, створений віссю ноги та горизонталлю в момент відриву поштовхової ноги від опори (дорівнює 70 – 75

).

24
Кут поставлення поштовхової ноги – кут, створений віссю ноги і горизонталлю (пряма проведена через основу кістки стегна і точку дотику стопою опори).
Критерій ритму розбігу – є прискорення темпу бігу на останніх шести кроках розбігу без значної зміни їх довжини.
Перекат на стопі поштовхової ноги – деталь техніки відштовхування, яка починається з моменту дотику опори зовнішнім боком п’ятки, перекат на зовнішньому боці стопи, продовжується переходом на всю стопу і завершується виходом на її передню частину.
Від бистроти виконання цієї деталі техніки безпосередньо залежить швидкість відштовхування.
Політ – безопорна фаза стрибка, яка триває від моменту відриву поштовхової ноги від опори і до моменту зустрічі тіла стрибуна з опорою.
Під час фази польоту стрибун прагне як найраціональніше змінити положення тіла і окремих його ланок у просторі відносно ЗЦМТ з метою якісної підготовки до далекого приземлення.
Поставлення стопи на брус – важлива деталь техніки поставлення поштовхової ноги на брус, при виконанні якої стрибун прагне поставити стопу з п’ятки зі стрімким (динамічним) перекатом через зовнішній бік стопи на носок, забезпечуючи швидке відштовхування.
Приземлення глибоким присіданням – варіант техніки приземлення, в якому стрибун після торкання стопами піску робить глибоке присідання на широко поставлені ноги з одночасним рухом руками вперед.
Приземлення з виведенням таза вперед – варіант техніки приземлення, в якому стрибун після торкання стопами піску м’яко згинає ноги в колінних суглобах, таз низько проходить понад піском вперед, тулуб випрямляється. Наступним активним рухом стрибун ніби
“висмикує” ноги із піску, звільняючи місце для прокату по своїх слідах через таз і спину, руки виносяться вперед – в сторони.
Приземлення з падінням на бік - варіант техніки приземлення, в якому стрибун з моменту торкання піску повернутими у бік стопами прагне після глибокого присідання вивести через опору повернуті на сторону таз і тулуб, завершуючи цей рух падінням на бік.
Приземлення з відкиданням на спину – типова технічна помилка, що виникає в фазі приземлення; причиною помилки є відхилення плеч в фазі відштовхування або польоту, сильне прогинання тулуба назад.
Приземлення з закручуванням вперед – типова технічна помилка, причиною якої є сильне посилання плечей вперед, пасивне виконання руху маховою ногою, поспішність у виконанні технічних елементів в польоті.

25
Приземлення із звалюванням на бік – типова технічна помилка, причиною якої є несиметрична робота рук і ніг в польоті.
Спосіб „зігнувши ноги” – один із способів збереження рівноваги тіла в польоті, який здійснюється таким чином: після злету “у кроці“ стрибун підтягує поштовхову ногу до зігнутої махової, наближає коліна зігнутих ніг до грудей, не дуже нахиляючи тулуб вперед, а руки опускає вперед-вниз.
Спосіб „ножиці” - один із способів збереження рівноваги тіла в польоті, який виконується таким чином: після злету у широкому “кроці“ стрибун опускає махову ногу і відводить її назад, таз подається вперед, тулуб нахиляється назад. Поштовхова нога виноситься вперед продовжуючи бігові рухи в повітрі. Руки в фазі польоту піднімаються вгору і круговими рухами в різні сторони підтримують рівновагу. За час польоту стрибун здійснює 2,5 – 3,5 бігових кроків.
Спосіб „прогнувшись” – один із способів збереження рівноваги тіла в польоті, який здійснюється таким чином: після злету “у кроці“ махова нога, розгинаючись, опускається вниз – назад і підводиться до поштовхової, таз подається вперед, а плечі трохи відхиляються назад.
Стрибун прогинається у грудній і поперековій ділянках хребта і швидко відводить напівзігнуті руки в сторони-назад або назад-вгору і в сторони.
Спосіб комбінований – один із способів збереження рівноваги тіла в польоті, в якому сполучаються рухи 2,5 кроків “бігу в повітрі“ з положенням “прогнувшись”. Здійснюється це таким чином: після злету у широкому “кроці” махова нога опускається вниз-назад, поштовхова сильно зігнута виноситься вперед . Руки опускаються вниз і відводяться назад, тулуб прогинається у грудній частині. До кінця другого кроку стрибун випрямляє поштовхову ногу, приєднуючи до неї махову, руки ж одночасно продовжують рух вперед.
Схід з махової ноги – технічний елемент передпоштовхового кроку, суть якого розкривається в активному проході вперед жорсткої системи тулуб – таз через зігнуту (до 105-135

) махову ногу при значному зниженні ЗЦМТ. Мета – створити сприятливі умови для збільшення шляху прикладання зусиль до опори і використання реакції опори для горизонтального просування тіла стрибуна вперед. Це дозволяє напряму впливати на дальність стрибка.
3 . 2 П о т р і й н и й с т р и б о к
В історії розвитку потрійного стрибка існувало декілька варіантів техніки його виконання: ірландський - ”скок - скок – стрибок“, грецький
– “крок – крок – стрибок“ і шотландський – “скок – крок – стрибок“.

26
Останній варіант і був затверджений Міжнародною федерацією легкої атлетики у 1908 році.
Потрійний стрибок – швидкісно – силова легкоатлетична вправа, яка складається із трьох послідовно виконаних за правилами змагань стрибків з розбігу з метою подолання найбільшої відстані. В потрійному стрибку після першого відштовхування (як правило сильнішою ногою) в польоті відбувається зміна положення ніг („скок”), друге відштовхування виконується тією ж самою ногою, з переходом в політ “у кроці” („крок”), а потім, відштовхуючись іншою ногою в третій раз, виконується
„стрибок” з приземленням на дві ноги в яму з піском.
Дальність потрійного стрибка залежить від горизонтальної швидкості розбігу, як найменшій втраті її в моменти відштовхування, пружній і потужній амортизації в опорних фазах, стрімкого просування в скоку, кроці і стрибку.
Довжина кожного із цих стрибків залежить від кута вильоту ЗЦМТ стрибуна і висоти траєкторії в польотних фазах.
„Захоплення” доріжки – деталь техніки в системі “загрібаючого“ руху, під час якого, після попереднього замаху зігнутою маховою ногою, вперед виноситься вже повністю розігнута нога приблизно на 40 – 50 см від проекції ЗЦМТ стрибуна та активним рухом донизу-назад ставиться на опору. Стрибун таким чином ніби підтягує до себе опору, від чого бистріше проходить вперед через поштовхову ногу.
„Кенгуру” - образна назва стрибків на двох ногах з просуванням вперед приблизно на один метр з акцентом на роботу стопи.
„Крок” - назва другого стрибка в потрійному, який виконується таким чином: після проходження вертикалі махова нога з прискоренням проходить поза опорну ногу вперед-догори сприяючи відштовхуванню.
Потім стрибун завершуючи відштовхування прагне в положенні “кроку“ пролетіти, якнайдалі. В середині польотної фази виконує замах стегном і рух гомілкою, як під час “скоку“. Далі стрибун енергійно опускає загрібним рухом вниз-назад махову ногу і ставить її на всю стопу. Мах руками виконується одночасно або по чергово
Приземлення - див. способи приземлення як у стрибках у довжину.
„Скок” - назва першого стрибка у потрійному, який виконується таким чином: після відштовхування і злету “у кроці“ стрибун в польоті виносить вперед зігнуту в коліні поштовхову ногу, а махову опускає донизу і відводить назад. Потім поштовхова нога швидко біговим рухом опускається вниз і „загрібним” рухом під себе активно і пружно ставиться на п’ятку зі швидким переходом на всю стопу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати