Ім'я файлу: metod5.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 798кб.
Дата: 04.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
стаття в часопис.docx
8485.doc
питання до екз..pdf
71394.doc
Документ Microsoft Office Word.docx

13
Модельні характеристики стартового розгону – параметри технічних дій спринтера на стартовому розгоні, які відображені в просторових, часових і динамічних показниках.
„Набігання” - образна назва способу виконання бігу з прискоренням, спрямованого на відпрацювання уміння плавно переходити по ходу бігу з нижчого рівня швидкості на вищий без зайвого напруження.
„Набір“ швидкості бігу - один із способів розгону тіла бігуна, що містить в собі психологічну установу на виконання активного просування вперед за рахунок акцентування уваги на елементах відштовхування поштовховою ногою.
Оптимальна стартова поза – це визначене емпіричним шляхом або науково обґрунтоване індивідуально – вигідне розташування ланок тіла бігуна на старті, яке дозволяє йому вибухово вийти із стану спокою і невимушено “увійти” в біг на високій швидкості.
„Педалювання” – образна назва спеціально – підвідної вправи, де бігові рухи ногами виконуються в положенні лежачи на спині.
„Перебор стопами” – образна назва технічного прийому, суть якого полягає в тому, що бігун під час переміщення по дистанції свідомо застосовує акцентоване “доштовхування” стопою у кожному кроці (вслід просуваючомуся вперед тілу). Таким чином досягається більша активність на опорі. Хльосткість і завершеність рухів будуть ознаками правильного виконання відштовхування в бігу.
„Перекат на стопі” – технічний елемент опорного періоду, вірне виконання якого дозволяє провести повноцінне включення в дію всієї стопи від п’ятки до площини пальців. У бігуна виникає відчуття поступового, плавного, завершеного включення стопи.
Переміщення кутове - кут повороту тіла або окремого сегменту тіла
(виміряється в градусах).
Переміщення лінійне - відстань по прямій між кінцевим і початковим положенням тіла (виміряється в одиницях довжини).
Період опори – структурна одиниця організації рухів, коли одна нога знаходиться на опорі, а інша переноситься. Під час опори розрізняють фази передньої і задньої опори. В періоді опори виділяють фази амортизації і відштовхування.
Період польоту – структурна одиниця організації рухів у циклі, коли відбувається перенос лівої та правої ноги (не дотикаються до опори).
Підсід - наближення ЗЦМТ до площини опори при поступальній роботі м’язів опорної ноги.
Подвійний крок – найбільша загальна форма структурної організації рухів у циклі, яка має відносно завершений характер і складається з чотирьох періодів: періоду опори на лівій нозі, періоду польоту, періоду польоту на правій нозі, періоду польоту.

14
Поза пружності в бігу - це таке S –подібне положення тіла бігуна, що виникає під час опори в момент вертикалі. Основні ознаки пружності пози бігуна – “кругла” спина, зігнуті в суглобах ноги, п’ятки на 2–3 см відірвані від опори, маса тіла перенесена на передню частину стопи.
„Посадка стопи” – елемент техніки бігу, суть якого полягає в раціональному поставленні стопи на опору, а саме: перший дотик поверхні опори здійснюється зовнішньою частиною стопи з високо піднятими ненапруженими пальцями з наступним перекатом на всю стопу.
Почерговий винос стегна – СБВ, при виконанні якої відтворюються структурні елементи бігового кроку – “підхват-складання” гомілки і швидкий винос стегна поштовхової ноги вперед-догори. Вправа виконується почергово кожною ногою через 3–5 бігових кроків повільного бігу.
Прискорення – міра бистроти нарощування або зниження величини швидкості або зміни напрямку.
Ритмовий критерій бігу (активність бігу = t польоту / t опори) – відображує рівень концентрації корисних зусиль бігуна і характеризує його силову підготовленість .
Середньовик – бігун, в основі спортивної спеціалізації якого є біг на середні дистанції.
Складові техніки бігу - організація структурних елементів техніки бігу, які визначають специфічність рухів і впливають на його ефективність. А саме: положення тулуба, рук, голови, напрямок погляду,
“посадка” стопи, амортизація і відштовхування поштовхової ноги, розгін і гальмування поштовхової та махової ноги.
Спеціальні бігові вправи (СБВ) – вправи, при виконанні яких за руховими параметрами відтворюються елементи бігового кроку.
Спринтер – бігун, в основі спортивної спеціалізації якого є біг на короткі дистанції.
Стаєр - бігун на довгі дистанції.
Старт – місце початку різних змагань з ходьби та бігу або вихідне положення атлета перед початком руху.
Старт груповий – спортсмени приймають старт групами, забігами, заходами по декілька осіб одночасно в залежності від числа доріжок та умов змагань.
Старт загальний - всі учасники починають змагання одночасно.
Стартові колодки, станки - пристосування для упору і відштовхування при старті в бігу на короткі дистанції.
Стартове прискорення – специфічна форма швидкісних вправ, основною ознакою яких є нарощування швидкості з місця і до оптимально можливої.

15
Стартовий розгін - рухові дії бігуна на початку дистанції під час яких досягається оптимальна швидкість, яка потрібна для переміщення по дистанції.
Стрибки в кроці – спеціальна стрибкова вправа, в якій відтворюється координаційна взаємодія махової і поштовхової ноги, відштовхування та поставлення стопи на опору.
Під час виконання гомілка махової ноги паралельна поштовховій нозі, стопа ставиться на пружню передню частину ближче до проекції центру ваги тіла. Руки рухаються як при бігу, тулуб значно нахилений вперед (20 –30

), а може бути близький до вертикалі.
Структурно – функціональна модель стартового розбігу - модель, в якій відображені провідні технічні параметри, що характеризують динаміку нарощування швидкості в бігових кроках стартового розгону, їх взаємодію і внесок у зміни швидкості.
Схема аналізу техніки бігу – типова понятійна структура за допомогою якої здійснюється біомеханічний аналіз техніки бігу.
Траса – обраний, виміряний, підготовлений та обладнаний маршрут для тренувань і змагань.
Туфлі легкоатлетичні – взуття з шипами на підошві, яке покращує зчеплення з опорою і надає змогу атлету відштовхнутися під більш гострим кутом до опори.
Фази амортизації і відштовхування – структурні елементи періоду опори, поділені між собою моментом вертикалі.
Фази прискореного і уповільненого переносу ноги –структурні елементи періоду польоту, які характеризуються відповідно поступовим підвищенням і поступовим зниженням швидкості переносу ніг.
Фартлек (із шведської – гра швидкостей) - перемінний метод розвитку спеціальної витривалості у бігунів на середні та довгі дистанції, що включає в себе великий об’єм бігу з різною швидкістю в природних умовах.
Фінішний утвір - уявна лінія або вертикальна площина, яка проходить через два орієнтира.
Фут - англо-американська одиниця довжини, яка дорівнює 30,48 см.
Ярд -англо-американська міра довжини, яка дорівнює 91,44 см.
2 . 2 Е с т а ф е т н и й б і г
Естафетний біг – командний вид легкоатлетичної програми, в якому кожен учасник пробігає згідно правил змагань визначену частину дистанції і передає естафетну паличку іншому до тих пір, поки останній учасник не перетне лінію фінішу.

16
В естафетному бігу етапи можуть складатися з однакових коротких або середніх дистанцій, або із змішаних. За умовами змагань естафети можуть бути зустрічними, по біговій доріжці стадіону, вулицями. До програм великих змагань, як правило, входить естафетний біг 4х100 м і 4х
400 м. Найбільш складною вважається естафета 4х100 м тому, що бігунам
2,3,4–го етапів необхідно провести прийом – передачу естафетної палички на максимальній швидкості в обмеженій двадцятиметровій зоні.
Практично передача естафетної палички повинна відбутися в той момент, коли швидкість двох бігунів зрівняються.
Естафетна паличка – за правилами змагань це гладка пуста трубка круглого перетину, яка виготовляється з дерева, металу або синтетичних матеріалів. Її довжина 28 – 30 см, по колу – 12 -13 см , вагою не менше 50 г і яскравого забарвлення.
Зона розбігу – розмічена та обмежена 10-ти метрова частина бігової доріжки, де учасникам 2,3,4-го етапів за правилами змагань дозволено починати розбіг, але заборонено приймати естафетну паличку.
Зона передачі – розмічена та обмежена 20-ти метрова частина бігової доріжки, де бігунам дозволяється за правилами змагань здійснити передачу естафетної палички. Найкращою за виконанням вважається передача, яка відбулася на 16-18-му метрі зони передачі.
Контрольна позначка (або лінія допуску) – позначка на біговій доріжці, яку визначають практичним шляхом і під час змагань
індивідуально наносять на доріжку лейкопластиром на відстані приблизно
6-12 – ти метрів від лінії зони розбігу з метою найкращої взаємодії між учасниками при передачі естафетної палички.
Передача палички зверху – найбільш ефективний спосіб передачі, під час якого знімається проблема обмеженого простору при передачі палички. Передача здійснюється рухом руки зверху – вниз по діагоналі у розкриту доверху долоню випрямленої руки, яка відведена на рівень плеча назад-догори. Передача має переваги за рахунок більш “вільного простору”, тобто, більш розтягнутої передачі.
Передача палички знизу – один із поширених способів передачі, але при цьому можливе виникнення проблеми вільного місця для прийняття палички. Передача здійснюється рухом руки знизу – вперед у розкриту донизу долоню випрямленої руки, яка відведена назад.
В обох способах естафетна паличка передається в такий послідовності: із правої руки в ліву, в праву, в ліву.
Передача палички з перекладанням – старий, мало ефективний спосіб передачі під час якої бігуну приходиться здійснювати ще й перекладання палички на ходу із руки в руку.
Недоліком цього способу вважається порушення ритму бігу і втрата часу .

17
2 . 3 Б і г з п е р е ш к о д а м и
Біг з перешкодами має два різновиди: 1) бар’єрний біг, який проводиться на біговій доріжці на дистанціях від 50 м до 400 м з однотиповими перешкодами, які розташовуються рівномірно по дистанції
(де кожен спортсмен переміщується по окремій доріжці); 2) біг на 1500 м,
2000 м, 3000м з перешкодами (стипль-чез), який проводиться на біговій доріжці з міцно встановленими (не перекидаються) бар’єрами і ямою з водою, що облаштовується в одному із секторів стадіону.
Біг з бар’єрами проводиться на дистанціях 100 м (жін.), 110 м
(чол.), і 400 м (жін. і чол.). В закритих приміщеннях проводять змагання з бар’єрного бігу на дистанціях 50 – 60 м, а також на класичних 100 м, 110 м. На класичних дистанціях за правилами змагань встановлюється 10 бар’єрів відповідної висоти, а саме: у жінок в бігу на 100 м висота бар’єрів дорівнює 84 см, міжбар’єрна відстань – 8,50 м; на 400 м висота бар’єрів
76,2 см, міжбар’єрна відстань 35 м. У чоловіків в бігу на 110 м висота бар’єрів – 106,7 см, міжбар’єрна відстань 9,14 м; на 400 м – висота бар’єрів 91,4 см, міжбар’єрна відстань 35 м.
Біг з перешкодами („стипль-чез”) - один із складних видів легкої атлетики, який вимагає від бігунів не тільки витривалості, а й вміння долати встановлені на дистанції перешкоди і яму з водою в умовах наростаючої втоми. Змагання з бігу з перешкодами проводяться на дистанціях 500, 2000, 3000 м. Класичною дистанцією вважається 3 000 м з перешкодами. В 2005 році на Чемпіонаті світу з легкої атлетики було вперше розіграно медалі на дистанції 3000 м з перешкодами серед жінок.
На кожному колі дистанції встановлюють 5 неперекидних бар’єрів
(висотою 91,4 см у чол., 76,2 см у жін.), з яких один розташований перед ямою з водою (розміри ями: 366х366 см, глибина біля бар’єра 70 см). Вага цих бар’єрів дорівнює 80 –100 кг. Бігуни впродовж дистанції долають ці перешкоди 35 раз. Їх можна долати бар’єрним кроком або способом
“наступаючи” зверху.
„Атака” бар’єра – образна назва основної спеціальної вправи бар’єриста (СБВ), яка спрямована на відпрацювання взаємодії махової і поштовхової ноги під час входу на бар’єр.
Бар’єр - штучно створена перешкода L – подібної форми.
Бар’єрист - бігун, спеціалізацією якого є біг з бар’єрами.
Біг з бар’єрами – швидкісно – силова легкоатлетична дисципліна, яка характеризується великою і максимальною потужністю, дещо подовженою безопорною фазою при доланні бар’єрів та поєднує в собі такі дистанції, як: 50, 60, 100, 110, 300, 400 м.

18
Бар’єрний крок - структурний технічний елемент під яким розуміють почерговий перенос при переході бар’єра прямої махової ноги та поштовхової ноги, яка зігнута і відведена в сторону.
Біговий стиль – індивідуальний характер виконання рухів притаманний бар’єристам, що мають оптимальне сполучення росту, швидкості, гнучкості, а при атаці бар’єра плавно збільшують нахил тулуба
і проносять повністю розігнуту махову ногу понад планкою бар’єра .
Біг по дистанції – частина дистанції починаючи з 2 – 3-го і до останнього бар’єра в бігу на 50, 60, 100, 110 м, а на 400 м від 1-го і до 10- го бар’єра.
Вхід на бар’єр (“атака” бар’єра) – фаза підготовки до виконання кроку на бар’єр, яка починається з моменту відштовхування і закінчується моментом максимального розгинання гомілки махової ноги з досягненням п’ятою рівня планки бар’єра.
Критерій ефективності техніки бар’єриста –це міжчасова різниця в подоланні бар’єрної і гладкої дистанції, а також час виконання окремих фаз рухів і руху в цілому.
„Кроковий” рух - форма виконання бар’єрного кроку, яка за руховою структурою схожа на переступання (перебігання).
Крос - біг по пересіченій місцевостіз подоланням природних перешкод (канав, чагарнику тощо).
Маховий стиль – індивідуальний характер виконання рухів притаманний високим і швидким бар’єристам, які із-за близького підходу до місця відштовхування на бар’єр змушені максимально активізувати дію махової ноги при подоланні бар’єра за рахунок різкого нахилу тулуба вперед.
Перенос махової ноги – основна СБВ, яка спрямована на оволодіння технікою переносу махової ноги при подоланні бар’єра.
Перенос поштовхової ноги – основна СБВ, яка спрямована на оволодіння технікою переносу поштовхової ноги при подоланні бар’єра.
Подолання бар’єра – технічна дія до складу якої входять такі елементи, як: відштовхування, вхід на бар’єр (“атака”), перехід бар’єра, схід з бар’єра (приземлення).
Поштовховий стиль – індивідуальний характер виконання рухів притаманний бар’єристам низького росту, швидким і стрибучим, які основний акцент роблять на енергійному відштовхуванні на бар’єр.
Махова нога при цьому розгинається в фазі “атаки” і утримується в такому положенні доти, поки гомілка не мине планку бар’єра.
Приземлення – важлива фаза подолання бар’єра, яка починається з першого контакту стопи махової ноги з опорою за бар’єром і закінчується моментом відриву стопи поштовхової ноги від опори.

19
Ритм бар’єрного бігу – закономірне чередування рухів бар’єриста з визначеною тривалістю і зусиллями в бігу по всій дистанції.
Ритм міжбар’єрного бігу – це співвідношення кінематичних і динамічних параметрів бігових рухів в міжбар’єрному просторі.
Ритм подолання бар’єра – це співвідношення кінематичних і динамічних параметрів подолання бар’єра (відштовхування, вхід на бар’єр, перехід, схід з бар’єра).
Стартовий розбіг – частина дистанції в бар’єрному бігу на 50, 60,
100, 110 м, яка дорівнює відстані до 2-3-го бар’єра на якій бар’єрист вирішує завдання виходу на швидкість, близьку до дистанційної; в бігу на
400 м – відстань від старту до 1-го бар’єра.
„Стипль-чез”(див. „біг з перешкодами”) – біг на 3000 м з перешкодами, які в кількості 5-ти неперекидних бар’єрів вагою 80–100 кг
(висотою 76,2 см – жін., 91,4 см –чол.) встановлені на кожному колі дистанції, з них один поставлений перед ямою з водою (розміри ями:
366х366 см, глибина біля бар’єра – 70 см).
Схід з бар’єра – СБВ, яка спрямована на оволодіння технікою переносу махової ноги і поставленням стопи махової ноги на опору за бар’єром.
Техніка бар’єрного бігу - раціональний спосіб подолання перешкод
і міжбар’єрного простору з метою реалізації психофізичного потенціалу спортсмена в умовах напруженої спортивної конкуренції.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати