Ім'я файлу: metod5.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 798кб.
Дата: 04.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
стаття в часопис.docx
8485.doc
питання до екз..pdf
71394.doc
Документ Microsoft Office Word.docx

27
„Стрибок” - назва третього стрибка у потрійному, який виконується наступним чином: після відштовхування в польоті стрибун набуває положення “кроку“ і виконує стрибок у довжину способом “зігнувши ноги“, “прогнувшись” або “ножиці”. Приземлення виконується так, як при стрибку в довжину з розбігу.
Стиль стрибка „активізований” - назва стилю, для якого характерним є збільшення активності при поставленні ноги на опору перед відштовхуванням. Вже в польотній фазі, згинаючи махову ногу і підіймаючи коліно, починають готуватися до відштовхування за рахунок наступного стрімкого випрямлення ноги на зустріч доріжці. Це призводить до значного збільшення “кроку”. Співвідношення частин стрибка таке: 39-29-32 %.
Стиль стрибка „біговий” - стиль, який характеризується різнойменною роботою рук, швидким просуванням по стрибку; нога ставиться на опору біговим рухом, тулуб нахилено трохи вперед і головним вважається збереження швидкості до третього відштовхування.
Співвідношення частин стрибка таке: 35-29-36 %.
Стиль стрибка „вертикальний” - сучасний стиль, який характеризується відсутністю “замаху” стегном, сильним підтягуванням гомілки до стегна в польотній фазі і опусканням махової ноги на опору по вертикалі зверху-вниз назустріч доріжці. Співвідношення частин стрибка більш рівномірне: 35-31-34 %.
Стиль стрибка „гарматне ядро” - образна назва способу
індивідуальної підготовки і виконання відштовхування, під час яких відбуваються різки перепади траєкторій польоту. Стрибун намагається
“відштовхнутися з ударом“, що викликає різке скорочення м’язів згиначів.
Стиль стрибка „гусінь” - образна назва способу індивідуальної підготовки до відштовхування, під час якого стрибун після пасивного падіння на поштовхову ногу “проповзає” вперед на пружно - зігнутій нозі у “крок“.
Стиль стрибка „загрібаючий” - розроблений на основі вдосконалення
“ударного”
і
“пом’якшеного” стилів, який характеризується відносно високим “замахом” стегна махової ноги з наступним випрямленням ноги у колінному суглобі і активним поставленням загрібаючим рухом прямої ноги на опору у відштовхуваннях. Співвідношення частин стрибка таке: 37-30-33 %.
Стиль стрибка „катапульта” - образна назва способу
індивідуальної підготовки і виконання відштовхування, яке пов’язане з утворенням натяжіння махової ноги (“заряджаючи її“), яка широко і тривало розганяється. Таким чином утворюється балістичний ефект катапультуючого проштовхування тіла стрибуна вперед.

28
Стиль стрибка „метелик” - образна назва способу індивідуальної підготовки і виконання відштовхування, коли стрибун на останньому кроці розбігу “вбігає у скок“ з невисоким замахом стегна та зовсім коротким загрібним рухом поштовхової ноги з м’яким торканням- відскоком легко переводить себе “у крок”.
Стиль стрибка „пасивний” - застарілий спосіб виконання потрійного стрибка, для якого було характерним застосування відносно далекого “скачку“ по високій траєкторії з пасивним приземленням на виставлену ногу у другому відштовхуванні, що призводило до зменшення другого стрибка – “кроку“. “Крок“ був пасивним зв’язуючим елементом потрійного стрибка між “скоком“ і “стрибком“. Співвідношення між частинами стрибка було таке: 41-22-37 %.
Стиль стрибка „пом’якшений” - стиль, який характеризується поставленням ноги на відштовхування без великого попереднього
“замаху” стегном, більш м’яко, по дотичній до доріжки. Це дає можливість підтримувати швидкість просування і робити відносно далекий “стрибок”. Співвідношення частин стрибка таке: 38-29-33 %.
Стиль стрибка „рикошет” - образна назва способу підготовки і відштовхування, який пов’язаний з характерним реактивним відштовхуванням і малими кутами вильоту в кожному із трьох стрибків.
Цей спосіб дозволяє використати накопичений потенціал енергії пружної деформації нервово - м’язового апарату стрибуна.
Стиль стрибка „ударний” - стиль, який характеризується далеким
„скоком”, високим підйомом коліна при „замаху” стегном перед поставленням ноги на відштовхування. Нога ставиться „ударно“ більше зверху-вниз, що забезпечує дуже активне поставлення ноги на опору. При цьому здійснюються одночасні махові рухи двома руками в другому і третьому відштовхуваннях, що суттєво збільшує їх потужність.
Співвідношення частин стрибка таке: 38-31-31 %.
Структура „загрібаючого” руху – система взаємозв’язаних рухів і дій, яка складається з певних елементів: високий замах стегном і потім гомілкою, широкий рух прямою пружною ногою за проекцію ЗЦМТ стрибуна, “захоплення“ доріжки з акцентом на перекаті з п’ятки.
3 . 3 С т р и б о к у в и с о т у
Стрибок у висоту з розбігу – швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка сполучає в собі структуру циклічних і ациклічних рухів, за допомогою яких спортсмен долає вертикальні перешкоди з метою досягнення високих спортивних результатів.
Біг “накатом“ - спосіб підтримання швидкості на розбігу за рахунок активного широкого бігу зі значним використанням інерційних сил.

29
Передпоштовховий крок - останній крок розбігу, який виконується на всій стопі або з торканням опори п’ятою з миттєвим переходом на передню частину стопи.
Передпоштовхові кроки - останні 3-5 бігових кроків розбігу особливість яких проявляється в ритмі бігу. Вони характеризуються способом поставлення ноги і стопи на опору, характером роботи рук, сполученням визначеної довжини кроків, динамікою швидкості і темпу кроків, рівнем агресивності та настановою на відштовхування, що разом в значній мірі впливає на результативність стрибка.
Політ - акцентована безопорна фаза стрибка, в якій застосовують такі способи переходу через планку як “переступання“, “хвиля“,
“перекат“, “перекидний“, “фосбюрі-флоп“.
Початкова висота - висота, яку встановлює суддівська колегія перед початком змагання.
„Перекат” - спосіб переходу через планку збоку лежачи у горизонтальному положенні боком, спиною до неї або нирком, одночасно підтягуючи при цьому зігнуту поштовхову ногу до тулуба з наступним приземленням на поштовхову ногу і руку.
„Перекидний” – спосіб переходу через планку збоку, тулуб у горизонтальному положенні обличчям до неї і обертаючись навколо планки з послідовним перенесенням ланок тіла. Приземлення здійснюється на однойменну маховій нозі руку з наступним перекатом через плече на спину.
„Переступання” – спосіб переходу планки збоку у положенні
„сидячи верхи” з послідовним перенесенням випрямлених махової і поштовхової ніг з наступним приземленням на махову ногу.
Розбіг в стрибках у висоту – елемент техніки стрибка, який виконується у формі штучно створеного бігу, який відрізняється від звичайного бігу більш широким, підкреслено далеким виносом ніг вперед, як по прямій, так і по дузі. Поставлення ноги на опору здійснюється на передню частину обов’язково пружної стопи, що забезпечує високу динаміку взаємодії стрибуна з опорою.
Стійки для стрибків у висоту - пристосування, яке застосовується в легкій атлетиці для підтримання планки на належній висоті.
„Фосбюрі-флоп” - сучасний спосіб переходу планки у положенні спиною до неї. В польоті спортсмен обертається навколо поздовжньої і поперечної вісей, повертається спиною до планки і, досягши найвищої точки, проходить над планкою, прогинаючись у попереку, послідовно переносить ланки тіла. Приземлення здійснюється на верхню частину спини або плечі з наступним перекидом через голову.
„Хвиля” – спосіб переходу планки під прямим кутом у положенні
„лежачи на боці” поперек планки з винесеною вперед маховою ногою і

30 нахиленим тулубом до поштовхової ноги. З наступним перенесенням поштовхової ноги за планку таз подається вперед, тулуб випрямляється і спортсмен приземлюється на поштовхову ногу, повернувшись грудьми або боком до планки.
Техніка стрибка у висоту з розбігу – складна система організованих рухів, яка вміщує в собі структуру циклічних рухів у фазі розбігу і ациклічних рухів у фазах поштовху та польоту.
Трьохкроковий ритм - спосіб виконання останніх трьох кроків розбігу, під час яких темп кроків збільшується на 1-1,2 кр/сек в порівнянні з четвертим (від місця відштовхування).
3 . 4 С т р и б о к з ж е р д и н о ю
Стрибок з жердиною - складна легкоатлетична вправа, в якій біг і стрибок поєднуються з виконанням рухів на рухомій опорі й наступним доланням планки. Техніку стрибка з жердиною умовно поділяють на такі частини: тримання жердини, розбіг, вхід у вис, вис, перехід із вису в упор, перехід через планку, приземлення.
„Відвал” тіла – технічний елемент, який виконується після входу у вис за рахунок качу тіла вперед і одночасного маху поштовхової ноги вперед. В наступний момент стрибун “перевертається“ назад, піднімаючи коліна до рівня хвату руками.
„Віджимання” – заключна фаза опорної частини стрибка, в якій стрибун після виходу в упор виштовхує себе зігнутою правою рукою, допомагаючи при цьому махом зігнутої лівої руки.
Відліт дугою - модифікований спосіб переходу планки, при якому стрибун активно відводить плечовий пояс і голову від планки, руки при цьому рухаються вгору – назад. Такі дії стрибуна набагато зменшують ймовірність збиття планки верхньою частиною тіла.
Відштовхування – складна технічна дія, під час якої стрибун поєднує одночасне відштовхування опорною ногою і мах вільною ногою зі стрімким просуванням тазом і грудьми вперед з метою швидшого переходу у вис на жердині.
„Викатування” жердини – уміння стрибуна під час вису зігнути верхню частину жердини так, щоб ліва рука опинилася вище рівня правої, а жердина прийняла вигляд колеса, що котиться вперед. Основна увага при цьому приділяється просуванню вперед у системі “стрибун-жердина“, а не підйому догори.
Вис - фаза стрибка, яка починається з моменту відокремлення від доріжки і триває до моменту початку піднімання ніг. Стрибун перебуває у вільному вису на жердині.

31
Групування - технічний елемент, при виконанні якого стрибун приймає положення вису зігнувшись на горизонтально розташованому верхньому кінці жердини з точкою обертання тіла в осі плеч.
Жердина - легкоатлетичний прилад для подолання високо встановленої планки.
Несення жердини – спосіб утримання жердини під час розбігу, яку тримають під кутом близьким до 90

, права (верхня) рука знаходиться у стегна, а ліва (нижня) на рівні грудей.
Опорна фаза стрибка – фаза стрибка, яка триває від моменту відриву від ґрунту і до моменту відштовхування від жердини.
Підготовка до приземлення - фаза стрибка, під час якої стрибун прагне виконати групування таким чином: піднімає “в кут“ ноги, руки притискає до стегон, підборіддя до грудей і продовжуючи обертання, поступово перевертається на спину.
Перевід жердини - спосіб виштовхування жердини на останніх двох кроках розбігу в ящик для упору.
Період махової дії – проміжок часу від моменту відокремлення від доріжки і до моменту найбільшого групування на жердині. Умовно поділяється на дві фази: вис-замах та змах на жердині.
Період силової дії – проміжок часу від моменту групування і до моменту, коли стрибун відпускає жердину правою рукою та відлітає від неї. Період складається з таких фаз: розгинання тіла, переходу в упор з поворотом і віджимання на жердині.
Перехід в упор з поворотом - технічна дія під час виконання якої стрибун прагне розігнути тіло в колінних і кульшових суглобах вздовж вісі жердини, підтягнутися на руках з одночасним поворотом тулуба навколо вертикальної вісі з виходом у стійку.
Перехід планки дугою - природній спосіб переходу планки, в якому стрибун використовуючи інерцію підйому, коротким рухом закидає ноги за планку, компенсаторно підкидаючи таз. Тіло приймає дугоподібну форму, обертаючись навколо планки.
Поворот - спіралеподібний рух тіла стрибуна, який спрямовується догори вздовж осі жердини.
Поставлення жердини в упор – ключова технічна дія, яка відтворюється стрибуном на переході від розбігу до відштовхування і потребує одночасного поставлення поштовхової ноги на опору, нижнього кінця жердини на дно ящика для упору та винесення верхнього кінця жердини догори прямо над головою.
Приземлення - остання фаза стрибка, в якій стрибун остаточно гасить швидкість польоту торканням спиною поролонової подушки з наступним перекидом на лопатки.

32
„Складний ніж” - образна назва застарілого способу переходу через планку, при застосуванні якого стрибун обертається навколо планки у сильно зігнутому положенні і при цьому ЗЦМ тіла може проходити нижче рівня планки.
Тримання жердини – спосіб розташування жердини в руках, де ліва рука тримає жердину хватом зверху-спереду, а права хватом знизу-позаду.
Відстань між ними утримується у 50 – 60 см або 70-110 см з наступним зведенням рук під час поставлення жердини в ящик для упору.
РОЗДІЛ 4
Л е г к о а т л е т и ч н і м е т а н н я
Легкоатлетичні метання - група видів легкої атлетики, в основі об’єднання якої лежить фактор переміщення у просторі і часі легкоатлетичних приладів, до яких відносять малий м’яч, гранату, ядро, спис, диск, молот.
Граната - спортивний прилад для метань масою 300, 500,700 гр.
Диск - спортивний прилад плоскої сочевицеподібної форми масою
0,5 – 2 кг, який метають із круга діаметром 2,5 м з бетонним покриттям, огородженого спеціальною запобіжною сіткою, у розмічений сектор 40

Для метання застосовують дерев’яні, металеві, гумові диски.
Кут атаки – кут між площиною приладу і напрямом зустрічного потоку повітря. Якщо повітря набігає на нижню поверхню приладу (диска, списа), кут атаки додатковий, якщо на верхню, - від’ємний.
Круг для метань – місце, з якого штовхають ядро, метають диск, молот.
Метання - спосіб переміщення інертної маси в просторі і часі.
Молот – спортивний прилад, який складається з металевого ядра кулястої форми вагою 3-7,257 кг, ручки, з’єднувальної стальної дротини
(1175-1215 мм). Метають молот з круга діаметром 213,5 см з бетонним покриттям, огородженого спеціальною запобіжною сіткою, у розмічений сектор поля (40

). Повна вага молота 7,260 кг, в змаганнях допустима вага
7,265-7,285 кг.
Ось штовхання – уявна пряма, яка розділяє коло, сегмент, сектор на дві половини - праву і ліву, якщо дивитися із кола у бік штовхання.
Ритм метань - чередування поз метальника у часі або співвідношення відрізків часу, витраченого на виконання рухових прийомів.
Розбіг у метаннях - під розбігом розуміють біг, стрибок або обертання (повороти) з приладом.
Спис - спортивний прилад циліндричної форми, виготовлений на дерев’яній або металевій основі, з визначеною за правилами змагань

33 відповідною довжиною і масою: для чоловіків – 260-270 см і 800 г, а для жінок – 220-230см і 600 г. Спис складається з трьох частин: корпуса, наконечника, місця хвату. Метають спис на дальність з місця або з довільного розбігу у розмічений сектор поля (29

).
Техніка легкоатлетичних метань - штучно створені людиною раціональні способи переміщення легкоатлетичних приладів у просторі і часі з метою визначення її можливостей.
Сегмент для штовхання ядра – дерев’яний брус, вигнутий по формі сегменту з внутрішнім радіусом 106,75 см який встановлюється в середині передньої частини круга для штовхання ядра.
Сектор для метань – площина поля, в межах якої дозволяється за правилами змагань приземлення приладу.
Тримання приладу - спосіб розташування спортивного приладу в руці метальника.
Фунт - англо-американська міра ваги, яка дорівнює 453,6 г (16 унцій).
Унція - англо-американська міра ваги, яка дорівнює 28,35 г.
„Хвиля” у метаннях – хвилеподібний рух приладу під час поворотів метальника.
Ядро - спортивний прилад кулеподібної форми виготовлений із цільнолитого чавуна, латуні або іншого металу не м’якше латуні, масою від 3 кг до 7,257 кг, в діаметрі 110-130 мм (для чол.) і 95-110 мм (для жін.).
Ядро штовхають на дальність у сектор 40

з круга діаметром 213,5 см, у передній частині якого міцно закріплений сегмент висотою 10 см .
4 . 1 Ш т о в х а н н я я д р а
Штовхання ядра - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується однією рукою від плеча з місця, зі скачка, з повороту на обмеженому просторі (коло діаметром – 213,5 см). При штовханні ядра оптимальний кут вильоту дорівнює 38-41

, швидкість вильоту ядра досягає 13-14 м/сек. Технічні дії штовхальника ядра за ознакою рухових завдань поділяються так: 1) замах (вихідне положення, групування); 2) розгін (одноопорний, безопорний); 3) поштовх (“захоплення” або “взяття на себе“, виштовхування).
Вихідне положення – найбільш раціональне і відносно нерухоме положення штовхальника з ядром на плечі (у шиї) перед початком замаху, яке він приймає на задній частині круга, спиною до напрямку штовхання ядра.
Виштовхування - технічний елемент фази штовхання ядра, який починається зі “швунгу” тазом, ривкового руху лівої руки у бік штовхання
і поступово-обертального руху вперед правого плеча з ядром.

34
Завершується поворотом голови з просування вперед-догори правої частини обличчя разом зі швидким розгинанням правої руки, яка надає ядру найвищу швидкість вильоту та напрямок.
Групування - положення штовхальника ядра після замаху перед розгоном, яке характеризується зібрано-зарядженим положенням, низьким розташуванням ланок тіла, яке сприяє ефективному виконанню розгону.
„Замах” – фаза підготовки у штовханні ядра, яка включає в себе всі попередні дії спортсмена від вихідного положення до початку переміщення ядра у бік штовхання.
„Замах динамічний” - ускладнений варіант замаху, під час виконання якого штовхальник після фіксації стійки на правій нозі відступає назад на відставлену ліву ногу, а потім, відштовхуючись нею, переносить вагу тіла на праву. Одночасно з цим нахиляється вперед піднімаючи ліву ногу або зразу підводить стопу лівої ноги до правої.
Таким чином, звичне групування перед розгоном на правій нозі відбувається після попереднього „розкачування” системи “метальник- ядро”.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати