Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.
Виробниче середовище – найбільш небезпечне для людини, саме на виробництві на неї діють підвищені рівні шуму, вібрації; гостріше проявляються психофізіологічні фактори (стрес, втома); в повітрі робочої зони часто знаходяться токсичні речовини. На виробництві людина більше взаємодіє з машинами та механізмами, що є потенційно небезпечними. Проводячи третину свого життя, чи майже половину активного часу на виробництві, необхідно дбати про забезпечення безпечних та прийнятних умов праці, що є
11 завданням охорони праці.
1.4. Класифікація небезпечних і шкідливих факторів (НШФ)
НЕБЕЗПЕКА – негативна властивість матерії, що провокує її самознищення. Це ситуація й умова в навколишнім середовищі, що призводять до мимовільного виділення енергії в процесі свого розвитку, яка заподіює фізичний і моральний збиток людині.
Для точного визначення виду небезпеки використовують поняття факторів:
- вражаючий фактор приводить до миттєвого знищення живого організму;
- небезпечний фактор той, дія якого може привести до втрати життєдіяльності, до травми за умови недотримання вимог безпеки;
- шкідливийфактор приводить до зниження життєдіяльності протягом усього циклу.
За видом небезпеки фактори класифікують на виробничі, фактори навколишнього середовища і надзвичайні ситуації (НС).
За ГОСТ 12.0.003-74
*
фактори класифікують на:
1.Фізичні (шум, вібрація, радіація, пил, освітленість, електрострум, частини машин, що рухаються тощо);
2. Хімічні (луги, кислоти, миючі засоби тощо);
3.Біологічні (мікроорганізми, макроорганізми – домашні тварини, велика рогата худоба, миші, пацюки);
4.Психофізіологічні (монотонність праці, підвищена напруженість, стреси, хоча помірний стрес навіть корисний).
За характером дії НШФ поділяються на активні і пасивні.
Активні НШФ – такі, котрі впливають на людину за рахунок власної енергії – електрострум, частини машин, що рухаються .
Пасивні НШФ - такі, котрі впливають за рахунок власної енергії людини
(задирки на держаку лопати, люк відкритий).
Активні і пасивні НШФ, як правило, діють одночасно. В цьому разі вони мають назву комбінованих факторів небезпеки.
1.5. Основні положення теорії ризику
Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД. З ним часто пов'язують уявлення про можливі чи загрожуючи події. Тому існує різне розуміння терміна "ризик" і в нього іноді вкладають зміст, який дуже відрізняється один від одного. Однак загальним у всіх цих уявленнях є те, що ризик містить якусь невпевненість – відбудеться ця небажана подія і виникне цей неблагополучний стан, чи ні. Основні поняття ризику за формулюванням сучасних фахівців такі:
1. Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й
існуванні, небезпеки, які пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.
12
2. Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.
3. Ризик – частота реалізації небезпеки.
Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії і практики БЖД є останнє.
Багатомірність поняття ризику сприяло появленню великої кількості його класифікацій, а саме:
- за видами ризиків: виправданий (мотивований) або невиправданий
(немотивований);
-
за джерелами ризику: техногенний, природний;
- за видами джерел ризику: внутрішній ризик (пов'язаний з функціонуванням підприємства); зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить функціонування підприємства); людський чинник
(ризик пов’язаний з помилками людини);
- за характером нанесеного збитку: економічний, екологічний, соціальний;
- за розміром збитку: припустимий , граничний (критичний ), катастрофічний;
- за рівнем небезпеки: безумовно прийнятий, прийнятий , неприйнятий;
- за часом впливу: короткостроковий , середньостроковий, довгостроковий;
- за кількістю осіб, які зазнали шкоди: індивідуальний, колективний;
- за частотою впливу: разовий, періодичний, постійний;
- за рівнем впливу: локальний, глобальний;
- за сприйняттям людьми: добровільний, примусовий;
- за іншими факторами.
Найбільший інтерес в межах безпеки життєдіяльності становлять чинники техногенні і природні. Техногенний екологічний ризик виникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водосховищ та іншого. Отже, причинами аварій є
інтенсивність технологічних процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідходність технологій, слабке обладнання очисними, утилізаційними пристроями. Природний екологічний ризик пов'язаний з
імовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.
В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою
(властивості надр, наявність чи відсутність порушень та інше), рельєфу
(наприклад, посилення ризику забруднення в котловинах), ландшафтів (ступінь
їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних природних об'єктів. Для подальшого урозуміння значення поняття ризику сформулюємо постулат – «Діяльність і бездіяльність небезпечні. Досягнення нульового ризику – утопія». Утопія полягає у тому, що підвищення рівня захисту від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Вимоги досягнення нульового ризику можуть повернутися до людей соціальною трагедією за сценаріями погіршення матеріального стану. Тому сучасна всесвітня спільнота людей вимушена була прийняти концепцію «прийнятного ризику», яка сполучає в собі технічні,
13 економічні, соціальні і політичні аспекти та є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням. Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1.
Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини у промислово- розвинутих країнах(R – кількість смертельних випадків, люд
-1
·рік
-1
)
Джерела
Принципи
Середнє значення
Внутрішнє середовище організму
Генетичні
і соматичні захворювання, старіння
R
cep
= (0,6…1)·10
-2
Природне середовище
існування
Нещасні випадки від стихійних лих (землетруси, урагани, повені та ін.)
R
cep
= 1·10
-6
; повені 4·10
-5
; землетруси 3·10
-5
; грози 6·10
-7
урагани 1·10
-3
Техносфера
Нещасні випадки в побуті, на транспорті, захворювання від забруднення оточуючого середовища
R
cep
= 1·10
-3
Професійна діяльність
Професійні хвороби, нещасні випадки на виробництві (під час професійної діяльності)
Професійна діяльність: безпечна R
cep
< 10
-4
відносно безпечна R
cep
= 10
-4
…10
-3
небезпечна R
cep
= 10
-3
…10
-2
особливо небезпечна R
cep
> 10
-2
Соціальне середовище
Самогубства, каліцтва, злочинні дії, військові дії, тощо
R
cep
=(0,5…1,5)·10
-4
На рис. 1.2 наведено спрощений варіант визначення прийнятного
(допустимого ризику). При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну
і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено вважати в межах 10
-7
-10
-6
(смертельних випадків люд
-1
·рік
-1
), а величина 10
-6
є максимально прийнятим індивідуальним ризиком. Реальний рівень ризиків у промислово-розвинутих країнах наведено у табл.1.2.
14
Ризик обчислюється за формулою:
N
n
R
=
, де R – ризик за певний період часу; п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті.
Теми рефератів
1. Джерела небезпеки в Україні.
2. Життя як вища форма існування матерії в роботах великих вчених світу.
3. Найбільші техногенні катастрофи у світі.
Питання для самоконтролю
1. Характеристика та аналіз основних понять в безпеці життєдіяльності.
2. В чому полягає сутність безпеки життєдіяльності людини ?
3. Небезпечні і шкідливі фактори.
4. Людина як елемент системи "людина – життєве середовище".
5. Поняття та оцінка ризику.
6. Концепція прийнятого (допустимого) ризику.
Література: 15, 28, 29, 30.
ЛЕКЦІЯ 2. Природні небезпечні процеси і явища
та їх загрози.
План лекції
Витрати, грн.
Рис.1.2. - Визначення прийнятного ризику
15 2.1. Класифікація небезпечних природних процесів
і явищ.
2.2. Характеристика геологічних та гідрологічних природних загроз.
2.3. Характеристика метеорологічних процесів і явищ.
2.4. Пожежі у природних екосистемах: види, правила безпеки та заходи боротьби.
2.5. Біологічні небезпеки.
Питання для самостійної роботи
2.6. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб.
2.7. Основні інфекційні захворювання тварин і рослин.
2.1. Класифікація небезпечних природних процесів і явищ.
Природними НС вважаються геологічні, метеорологічні, гідрологічні НС, а також пожежі та масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин. До них призводять різні стіхійні лиха.
Стихійні лиха - це природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків
За оцінками експертів, щорічні збитки внаслідок стихійних лих у світі становлять біля 30 млрд. доларів. Найбільші збитки на планеті Земля з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони
(20%), на третьому і четвертому місцях (по 15%) – землетруси і посухи.
Серед небезпечних природних процесів і явищ в Україні найчастіше трапляються:
- геологічні небезпечні явища: землетруси, карсти, зсуви, обвали та осипи, просідання земної поверхні різного походження, ерозія ґрунту;
- гідрологічно-небезпечні явища: повені, підвищення рівня ґрунтових вод, підтоплення, вітрові нагони;
- метеорологічні небезпечні явища: сильні вітри, урагани, смерчі, шквали, зливи, сильні снігопади, спека, мороз, сильний град, ожеледь;
- природні пожежі: лісова, степова, ландшафтна, торф’яна;
- масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.
Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мірою посилює їх негативний вплив. Їх можна поділити на прості (сильний вітер, зсув або землетрус) та складні, з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та гідросферних процесів у поєднанні з техногенними. Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви) можуть виникнути в результаті дій людини, але наслідки їх завжди є результатом дії сил природи.
Критичні параметри стихійних явищ, можливих на території Одеської області:
- землетруси - 7-8 балів за 12-бальною шкалою;
- вітер з швидкістю до 30 м/с і більше:
16
- мороз - до -30 о
С;
- спека - до +40 о
С;
- зливи (кількість опадів до 30 мм за 6 год. і менше);
- снігові замети (кількість опадів до 20 мм за 6 год. і менше);
- сніг з дощем (кількість опадів до 50 мм за 12 год. і менше);
- град діаметром 20мм;
- ожеледиця (до 20 мм);
- налипання мокрого снігу (до 35 мм);
- шквали – вітер з дощем на суші (до 30 м/с);
- шторм - вітер на морі (20м/с і більше).
2.2. Характеристика геологічних та гідрологічних
природних загроз
Геологічними небезпечними явищами на території Україні є землетруси
(на південному заході і півдні), зсуви, обвали, ерозія грунту.
У сейсмічному плані найбільш небезпечними регіонами в Україні є
Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та Автономна
Республіка Крим. Південно-західна частина України (Одеська область) підпадає під безпосередній вплив зони Вранча та потенційно може бути віднесена до 8 бальної зони. Сейсмічно небезпечною територією можна вважати і Буковину, де землетруси силою 5 - 6 балів повторюються через кожні
5-7 років. Вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря.
Землетруси — сейсмічні явища, що виникають у результаті раптових зсувів і розривів у земній корі або верхній частині мантії, які передаються на великі відстані у вигляді різких коливань, що призводять до руйнування будинків, споруд, пожеж і людських жертв. Серед всіх стихійних лих за даними
ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за результатами економічної шкоди та кількістю загиблих. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми, а 1000 з них завдає значних збитків. Вони часто супроводжуються підземними поштовхами і коливаннями земної поверхні, появою тріщин, зсувів у ґрунті, грязьових потоків, сніжних лавин, цунамі тощо.
Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу.
Це джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром.Причиною землетрусів є зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів: повздовжні, поперечні та хвилі, що переміщуються по поверхні землі.
Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені,
пов'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси. Тектонічні землетруси
17 виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі.
Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від виверження вулкану. Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірських виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Наприклад, під забудовами м. Одеси є розгалужена мережа катакомб, тому спостерігаються обвали будівель, доріг тощо.
Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда землетрусу – це енергія, яка виділяється при землетрусі у вигляді сейсмічних хвиль.Її фіксують за допомогою спеціальних приладів - сейсмографів і проводять складні розрахунки та визначають бали за допомогою шкали Ч.Ріхтера (відомий американський геолог), який першим запропонував її у 1935 році (табл. 2.1). Шкала Ріхтера містить умовні одиниці від 1 до 9,5.
Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту.
Один бал вказує на слабкий підземний поштовх. Кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус у 10 разів сильніший за 8 –бальний і у 100 разів – ніж 7 бальний.
Існує також міжнародна сейсмічна 12 бальна шкала МSК-64, яка характеризує
інтенсивність сейсмічної дії (використовують її для розрахунків у будівництві на сейсмічно небезпечних територіях на теренахбувшого СРСР). Вона характеризує силу землетрусу за сприйняттям його людиною, характером руйнування будівель та змінами у природньому середовищі. У країнах
Євросоюзу використовують «Європейську макросейсмічну шкалу» (ЕМS-98) - покращений варіант шкали МSК-64.
Для прогнозування землетрусівв Україні створено національну мережу сейсмічних спостережень до складу якої входить 34 сейсмічні і геофізичні станції, 19 з яких оснащені сучасною цифровою апаратурою, а станція "Київ" входить до складу Глобальної сейсмічної мережі. Найдавнішою є сейсмічна станція "Львів", яку засновано у 1899 році.
Таблиця 2.1.
Схематизована сейсмічна шкала
Бал
Ріхте- ра
МSK-
64
Загальна ха- рактеристика
Зовнішні ефекти
1 1
Непомітний
Коливання ґрунту реєструються тільки приладами, людьми не відчуваються
2
Дуже слабкий
Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах будівлі
2 3
Слабкий
Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються
3 4
Помірний
Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки
4 5
Досить сильний
Вночі люди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель
5 6
Сильний
Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі
18 меблі, падає посуд
6 7
Дуже сильний
У будинках заявляються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будинки руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали.
8
Руйнівний
Руйнування і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини у грунті. Гірські обвали.
7 9
Спустошу- вальний
Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах до 1м шириною, великі зсуви та обвали
10
Нищівний
Руйнування будівель та пам’ятників. Тріщини в
ґрунтах завширшки 10 см. Зсуви, гірські обвали
8 11
Катастрофа
Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальні переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень грунтових вод.
9 12
Велика катастрофа
Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16