1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Ім'я файлу: KL10917.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1212кб.
Дата: 14.09.2020
скачати
Нікотиноманія. Нікотин, який міститься у тютюнових листках, на відміну від інших алкалоїдів, не має жодних лікувальних властивостей, проте, як і інші алкалоїди, породжує пристрасний потяг до повторного вживання.
Великі дози нікотину призводять до пригнічення діяльності нервової системи, навіть до її паралічу та зупинки дихання і серця. Малі дози нікотину діють збудливо на центральну нервову систему, посилюють секреторну функцію слинних залоз, прискорюють дихання і підвищують кров'яний тиск.
Під впливом нікотину виникають зміни в кровоносних судинах головного мозку. Втрачається їх еластичність, стінки насичуються холестерином і різними солями (вапнування), внаслідок чого погіршується кровопостачання головного мозку, що також негативно впливає на розумову діяльність. Вітамін С руйнується під дією тютюнової отрути, а його дефіцит призводить до погіршення пам'яті і підвищення втоми. Насамперед куріння ушкоджує легені: це одна з головних причин емфіземи і раку легень (85% випадків). Курці часто хворіють і раком гортані, стравоходу, ротової порожнини, сечового міхура, нирок, підшлункової залози. В останні роки жінки частіше гинуть від раку легень, ніж від раку молочної залози. При «пасивному курінні» (перебуванні в дуже задимленому приміщенні) люди за 1 годину вдихають стільки нікотину й оксиду вуглецю, скільки вони могли б одержати, якби самі викурили одну цигарку. Виявилося також, що дружини чоловіків, що курять, частіше хворіють на рак легень, ніж дружини тих, що не курять. Такої ж небезпеки піддаються діти.
Психічна та фізична залежність від нікотину розвивається значно швидше, ніж від алкоголю. Але, на відміну від алкоголізму та наркоманії, нікотиноманія не призводить до деградації особистості. Цей факт робить паління цигарок заразною хворобою, яка руйнує здоров'я людини.
Соціальна небезпека може перерости у конфлікт. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів.
Джерело конфлікту – соціальна нерівність.
Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними.
Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).
4.3. Соціально-політичні небезпеки, їх види та особливості.
Соціально-політичні небезпеки виникають при соціально-політичних конфліктах.
Існує дві форми перебігу конфліктів:
- відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба;
- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння немає, але точиться невидима боротьба.

42
Поняття «соціально-політичний» конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами – війни, партизанські рухи.
Люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво стають суб’єктами соціально-політичного конфлікту. Такий спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли: зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив та територію з боку індивіда, групи, держави
(міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть також виступати окремі люди, групи, що організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.
Часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром може започаткувати новий конфлікт, якщо відбудеться загострення у відносинах. Це спостерігається на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії, Югославії, Чечні тощо.
Війна – це збройна боротьба між державами і їх коаліціями або соціальними, етнічними та іншими спільнотами. У переносному розумінні слова – останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Наслідки війни - велика кількість жертв через політичні причини. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941–1945 рр.) загинуло близько 55 млн. чоловік. Було повністю знищено 1 710 міст та 70 тисяч селищ.
Окрім загибелі людей і великих руйнувань, під час військових дій наносяться величезні збитки навколишньому середовищу.
У ХХ столітті військові дії проводились досить активно. За приблизними даними, тільки після закінчення другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів чоловік (В’єтнам, Афганістан, Ірак,
Кувейт, Руанда, Югославія, Чечня та ряд інших «малих» війн).
Вчені підрахували, що за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Кількість загиблих різко зростала внаслідок розвитку засобів знищення людей та розширення масштабів військових дій. Війни на планеті забрали вже понад чотири мільярди людських життів.
Потенційна небезпека для людства та природного середовища - ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Херосими та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, будівель. Було вбито 273 тисячі чоловік та 195 тисяч чоловік потрапило під смертельне радіоактивне опромінення.
Тероризм. До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань, тобто тероризм. Тероризм (від латинського terror
– страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування

43 найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають
інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризтичні дії – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення
інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах. Тероризм може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.
Терористичні акти класифікують наступним чином:
- напад на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
- захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
- захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація
– звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу);
- насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
- викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);
- політичні вбивства один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби (вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
- вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей ).
Проблема тероризму в Україні - це «кримінальний тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території
України. Але важко провести чітку межу між кримінальним тероризмом і звичайним бандитизмом. Вважається, що терористичні акти здійснюються проти співробітників правоохоронних органів. І кількість подібних діянь у нас в країні за останні роки зростає.
Україна стає перевалочною базою для політичних терористів з різних країн світу. Зокрема, у нас намагаються влаштуватися представники східних організацій «Хезболлах», «Абу-Нидаль», «Хамаз» і «Брати-мусульмани».
Зростання терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії,
Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо запобігання тероризму. У грудні 1972 року був створений Спеціальний Комітет

44 з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав.
На початку 1995 року Генеральна Асамблея ООН одноголосно прийняла
Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але складність, багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми. Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійнішим і безпечнішим.
Актуально знати, як треба поводитись, опинившись у стані заручника.
Найважливіше для заручника – це залишитися живим, і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще – це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в сторону терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик).
У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, у крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок – зняти косметику, прикраси (зокрема сережки).
Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх
уникнення. Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Число зареєстрованих у світі злочинів у середньому збільшується на 5 % щороку. Але останнім часом особливо швидко росте частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та
інших негативних чинників збільшується кількість осіб, схильних до скоєння злочинів.
Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.
Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу. Більш серйозним засобом самооборони є пістолет. Тому для придбання, збереження і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров’я може володіти указаним засобом самооборони.
4.4. Психологічна надійність людини та її роль
у забезпеченні безпеки
У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти – фізіологічний
і психологічний.
Людський організм – це сукупність тілесних і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання тощо. Головну роль у функціонуванні організму людини, як складної біоенергетичної системи

45 відіграє нервова система, яка пов’язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції.
Властивістю нервової системи людини є психіка. Психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку. Кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи (психологічний чинник). Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.
Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів. Порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.
Психіка людини проявляється в таких психічних явищах як:
- психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля);
- психічні стани – тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес);
- психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, характер, досвід, інтелект).
Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.
Внутрішні психологічні чинники – це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.
Зовнішні психологічні чинники – це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.
Основними психологічними особливостями людини з точки зору БЖД є пам’ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.
Останні десятиліття зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофункціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей.
Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.
Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:
- недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);
- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);
- дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

46
- підвищена емоційність;
- відсутність мотивації до трудової діяльності.
Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:
- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);
- необережність;
- втома (фізіологічна і психологічна);
- емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси)
Одноманітність при фізичній роботі і мала рухливість при розумовій викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення ряду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо.
Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну.
Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.
Теми рефератів
1. Економічний тероризм.
2. Причини демографічних проблем в Україні.
3. Психіка людини і безпека життєдіяльності.
Питання для самоконтролю
1. Перелічте глобальні проблеми людства.
2. Види соціально-політичних конфліктів та їх характеристика.
3. Охарактеризуйте соціальні небезпеки, їх класифікацію та характер прояву в Україні і світі.
4. Які фізіологічні та психологічні властивості притаманні людині?
5. Перелічте та охарактеризуйте психофізіологічні чинники потенційної небезпеки для людини.
6. Небезпеки загальної інформатизації суспільства.
Література: 9, 14, 26, 27.
ЛЕКЦІЯ 5. Ризик, оцінка ризику, попереднього аналізу небезпек.
План лекції
5.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки. Індивідуальний і груповий ризик.
5.2. Методичні підходи до визначення ризику.
5.3. Критерії оцінки рівня ризику.
5.4. Прийоми попереднього аналізу небезпек.
Питання для самостійної роботи

47 5.5. Розподіл підприємств за ступенем ризику господарської діяльності.
5.6. Задачі забезпечення безпеки за критеріями ризику.
5.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки.
Індивідуальний і груповий ризик.
Ризик завжди є супутником будь-якої людської діяльності. Прихована
(потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм.
Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД.
Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки будь-якого обєкту, системи, технології, проету, діяльності тощо з урахуванням внеску кожного фактора. Існує длекілька тлумачень розуміння терміна "ризик".
Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії
і практики БЖД є визначення, що ризик – це частота реалізації небезпеки.
Класифікація ризиків залежно від основної причини виникнення
ризику:
природні ризики (стихійні лиха – повені, бурі, посухи, тощо);
техногенні ризики (реалізуються від технічних систем);
соціальні ризики (небезпеки у соціальній сфері – наприклад тероризм);
екологічні ризики (забруднення довкілля, екологічні катастрофи, тощо).
При аналізі ризику і управлінні безпекою розрізняють індивідуальний і соціальний ризик.
Індивідуальний ризик – це ризик, якому піддається індивідуум (одна людина) в результаті дії досліджуваних чинників небезпеки. При визначенні
індивідуального ризику необхідно враховувати термін часу перебування в «зоні ризику» і постійне місце проживання індивідуума.
Значення індивідуального ризику поділено на 3 категорії:
- побутові ризики (ризики, яким піддається кожен житель країни незалежно від професії і способу життя);
-
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати

© Усі права захищені
написати до нас