професійні ризики (ризики, пов’язані з професійною діяльністю);
- добровільні ризики (ризики, що стосуються особистого життя, наприклад – заняття альпінізмом, дайвінгом, тощо).
Індивідуальний ризик визначається кваліфікацією індивідума
і готовністюдо дій в надзвичайній ситуації, його захищеністю.
Соціальний ризик (точніше, груповий) – це ризик для групи людей.
Соціальний ризик – це залежність між частотою виникнення подій і числом уражених при цьому людей. Соціальний ризик, на відмінність від
індивідуального, менше залежить від географічного розташування.
5.2. Методичні підходи до визначення ризику.
48
Вчені виділяють наступні основні методичні підходи до визначення ризику:
інженерний – спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірний аналіз безпеки та побудові «дерева» небезпек;
модельний – базується на моделюванні впливу небезпек на людину і на групи людей;
експертний – ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами;
соціологічний – базується на опитуванні населення;
статистичний – грунтується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого.
За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:
N
n
R
=
, де R – ризик за певний період часу; п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті;
комбінований – базується на використанні декількох методів.
Кожний з методів оцінки рівня ризику має свої переваги і недоліки, що обумовлює умови і можливості його застосування у практиці.
5.3. Критерії оцінки рівня ризику.
Критеріями оцінки рівня ризику є:
- неприпустимий, або надмірний - характеризується винятково високим рівнем, що у більшості випадків приводить до негативних наслідків;
- небажаний, або гранично допустимий – це максимальний ризик, що не повинний перевищуватися, незалежно від очікуваного результату;
- припустимий з перевіркою, або прийнятний ризик - це такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), з огляду на техніко- економічні і соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Він поєднує технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і є визначеним компромісом між рівнем безпеки і можливостями його досягнення. Суть концепції прийнятного ризику полягає в бажанні створити настільки незначні небезпеки, які у даний момент може сприйняти суспільство;
- припустимий без перевірки, або знехтуваний - ризик має настільки низький рівень, що він знаходиться в межах припустимих відхилень природного рівня.
Основою для встановлення критеріїв оцінки ризику слугувало поєднання методик визначення серйозності і ймовірності небезпеки, яке представлено у таблиці 5.1.
Таблиця 5.1.
Матриця оцінки ризику (матриці ризиків небезпеки)
Частота, з якою відбувається подія
Категорія небезпеки
49
І
Катастрофічна
ІІ
Критична
III
Гранична
IV
Незначна
(А) Часто
1А
2А
3А
4А
(В) Вірогідно
1В
2В
3В
4В
(С) Час від часу
1С
2С
3С
4С
(D) Віддалено
1D
2D
3D
4D
(Е) Неймовірно
1Е
2Е
3Е
4Е
Індекс ризику небезпеки
1А;1В;1С;2А;2В;3А
Неприпустимий ( надмірний )
1D;2С;2D;3В;3С
Небажаний ( гранично допустимий )
ІЕ;2Е;3D;3Е;4А;4В
Припустимий з перевіркою ( прийнятний )
4С;4D;4Е
Припустимий без перевірки ( знехтуваний )
5.4. Прийоми попереднього аналізу небезпек.
Першою спробою виявити елементи устаткування, технічної системи та окремої події, що можуть привести до виникнення небезпек, є попередній
аналіз небезпек (ПАН). Це аналіз загальних груп небезпек, які присутні у системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. Основною метою ПАН є виявлення в загальних рисах потенційних небезпек у будь-якій системі. Для здійснення ПАН потрібно зробити наступні кроки:
перший – вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, використаних джерел енергії, робочих середовищ, застосованих матеріалів;
другий – встановлюють їх небезпечні та шкідливі властивості;
третій – визначають закони, стандарти та правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес;
четвертий – перевіряють технічну документацію на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки, встановленим для цього об'єкта;
п’ятий – складають перелік ідентифікованих джерел небезпек (системи, підсистеми, компоненти) та чинників, які спричиняють шкоду, можливих потенційно небезпечних ситуацій.
При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухо- і пожежонебезпечних та токсичних речовин. Після виявленні джерел небезпеки
їх розглядають окремо і досліджують більш детально за допомогою інших методів аналізу. Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповісти під час проведення ПАН. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи.
Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет, списків і таблиць. Детальний аналіз можливих подій здійснюється на другому етапі - при виявленні послідовності небезпечних ситуацій.
Оцінка надзвичайно складних або деталізованих систем проводиться
50 методом аналіза дерева помилок (АДП). Використовують дедуктивний логічний метод (від загального до часткового). Він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.
При побудові основного дерева помилок (рис. 6.2) використовують спеціальні символи, які забезпечують фахівця ілюстрованим зображенням події
(рис. 6.3) та її взаємодії з іншими подіями на дереві. Спеціальна форма символів дає наочність і полегшує побудову дерева помилок.
Виконання АДП можливе лише після детального вивчення робочих функцій усіх компонентів системи. Враховується вплив на систему людського фактора. Можливі «відмови оператора» також вводять у склад дерева. Оскільки дерево помилок показує статичний характер подій, то для аналізу розвитку подій у часі потрібно побудувати кілька дерев помилок.
Найбільш розповсюджений тип подій, на який накладені додаткові характеристики (головна або сприятлива подія)
Основна (вихідна) подія, забезпечена достатніми даними
Рис. 5.3. Позначення базисних (основних) подій
В Україні для оцінки ризику та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки була розроблена «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки». Вона включає аналіз небезпеки та умов виникнення аварій, оцінку ризику виникнення аварій, аналіз умов і оцінку ймовірності розвитку аварій, оцінку ймовірності наслідків аварій.
В даній методиці пропонується застосування окремих методів, таких як:
– дерево «відмов»;
Головна подія
Сприятлива подія
Сприятлива подія
Сприятлива подія
Сприятлива подія
Сприятлива подія
Основна подія
Основна подія
Нерозвинута подія
Нерозвинута подія
Рис 5.2. Концепція дерева помилок
51
– аналіз видів і наслідків відмов;
– обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об’єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;
– «що буде, якщо»?;
– «перевірочний лист»;
– аналіз експлуатаційної небезпеки (HAZOP-аналіз Hazard and Operability
Study );
– експертні оцінки імовірності виникнення події.
На підставі аналізу можливих відхилень виявляють небезпечні події, які
ініціюють виникнення та розвиток аварій. Для оцінки ризику (імовірності) виникнення аварій кожної події виконується оцінка імовірності реалізації її протягом одного року. Якщо імовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.
Теми рефератів
1. Проблеми безпеки складних систем.
2. Ризиковий баланс та оцінка ризику.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення ризику та видам класифікацій ризику.
2. Як визначають ризик при управлінні?
3. Дайте характеристику методам визначення ризику.
4. Які існують критерії оцінки рівня ризику.
5. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
6. Охарактеризуйте прийоми попереднього аналізу небезпек.
Література: 3, 9, 14, 26.
ЛЕКЦІЯ 6. Управління ризиком.
План лекції
6.1. Управління ризиками.
6.2. Запобігання надзвичайних ситуацій.
6.3. Моніторинг надзвичайних ситуацій на підприємствах, порядок його проведення та чинники оцінки.
6.4. Алгоритм прийняття управлінських рішень по забезпеченню безпеки підприємства.
Питання для самостійної роботи
6.5. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.
6.6. Методи прогнозування масштабів НС.
52
6.1. Управління ризиками.
Успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Модель процесу управління ризиками може виглядати, як показано на рис. 6.1.
Управління ризиками
Планування управління
Ідентифікація ризиків
Якісна оцінка Кількісна оцінка
Заходи реагування на ризики
Моніторинг і контроль
Рис. .1. Модель процесу управління ризиками
Управління ризиком передбачає проведення різних заходів з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.
Принципи зменшення ризику законодавчі орієнтуючі управлінські технічні організаційні
Законодавчі – закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.
Орієнтуючі – основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.
Технічні – спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.
Управлінські – плановість, контроль, підбір кадрів, відповідальність.
Організаційні – принципи, за допомогою яких реалізується науково- обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.
Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням
53 уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.
Прогноз – результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.
Передбачення – припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.
Здатність передбачити хід подій – невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування.
Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей, сприяє уникненню типових небезпек.
Планування управління ризиками має на меті виробити план управління ризиками нещасних випадків для умов конкретного підприємства
(виробництва). Він має відображати роздроблені керівництвом виробничої структури підходи до реалізації ідеї ідентифікації ризиків, способу проведення кількісної оцінки ризиків, вибору заходів організаційно-технічного плану для реагування на ризики з метою їх мінімізації.
Складова частина системи управління ризиками зводиться до їх кількісної оцінки.
Ідентифікація ризиків нещасних випадків – етап керування чи процедура, що полягає в систематичному виявленні загрозливих для здоров’я людини потенційних небезпек (ризиків) виробничого середовищачи умов їх виникнення, властивих певному виду діяльності, а також визначенню характеристик цих ризиків. Ідентифікація ризиків проводиться регулярно відповідно до плану управління ризиками протягом усього часу його реалізації.
Оцінку ризику тих або інших подій можна робити тільки за наявності достатньої кількості статистичних даних. У противному випадку дані не будуть точними, оскільки тут ідеться про так звані «рідкісні явища», до яких класичний підхід імовірності не є застосовним. Так, наприклад, до
Чорнобильської аварії ризик загибелі в результаті аварії на атомній електростанції оцінювався в 2×10
–10
на рік. За останніми даними в Україні ризик загибелі в результаті аварії в середньому по галузях оцінюється в 2×10
–4
на рік.
Дії по реалізації ідеї реагування складаються із заходів організаційно- технічного плану, спрямованих на зниження рівня ризиків нещасного випадку:
- за можливості – повне усунення ризику;
- запобігання доступу працівників до джерела ризику;
- організація роботи таким чином, щоб знизити вплив ризику
(небезпечного фактора);
- використання засобів індивідуального захисту.
54
Моніторинг ризику на підприємстві передбачає проведення щоденних спостережень за небезпечними чинниками ризику. Більш детально це питання буде розглянуто у пункті 7.3. нашої лекції.
6.2. Запобігання надзвичайних ситуацій.
Запобігти прояву НС можна завдяки загальнодержавним, відомчим і територіальним заходам організаційно-економічного характеру (превентивні заходи): декларування промислової безпеки об'єктів і ліцензування діяльності небезпечних виробничих об'єктів.
Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання НС, а також забезпечення готовності до локалізації та ліквідації їх наслідків.
Одним з основних завдань декларування є покладання на підприємця обов'язків щодо здійснення комплексу робіт з оцінки небезпеки експлуатованих ним об'єктів з урахуванням запроваджених заходів щодо запобігання виникнення і розвитку аварій.
Розробка декларацій промислової безпеки передбачає:
- всебічну оцінку ризику аварій і пов'язані з нею загрози;
- аналіз достатності запроваджених заходів щодо запобігання, забез- печення готовності організації до експлуатації небезпечного виробничого об'єкта у відповідності вимогам промислової безпеки, а також до локалізації і ліквідації наслідків аварії на небезпечному об'єкті;
- розробку заходів, спрямованих на зниження масштабів наслідків аварій і розміру збитків, завданих у разі аварії;
- розробка декларації промислової безпеки об'єктів підвищеної небезпеки обов'язкова для підприємств, на яких одержують, використовують, переробляють, утворюють, зберігають, транспортують та знищують небезпечні речовини.
Декларації промислової безпеки розробляють у складі проектної документації на будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, консервацію і ліквідацію небезпечного виробництва. Вона затверджується керівником організації, яка експлуатує об'єкт підвищеної небезпеки. Керівник цієї організації несе відповідальність за повноту і достовірність відомостей, які містяться у декларації.
Ліцензування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки є складовою частиною соціально-економічного механізму забезпечення безпеки населення і захисту навколишнього середовища від аварій та катастроф.
Ліцензія – це спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності з обов'язковим додержанням ліцензійних вимог та умов, виданий органом що ліцензує для юридичної або фізичної особи (ліцензіат).
Суб’єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, що мають намір розпочати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки, надсилають до державної адміністрації, виконавчих органів
55 селищної або міської рад заяву на отримання дозволу на експлуатацію об’єкту підвищеної небезпеки, до якої додаються:
– декларація безпеки;
– договір обов’язкового страхування відповідальності шкоди, яка може бути заподіяна аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки;
– план локалізації і ліквідації аварій на об’єкті підвищеної небезпеки;
– копія дозволу на будівництво і/або реконструкцію об’єкту підвищеної небезпеки;
– висновки передбачених законом державних та, в разі наявності, громадських експертиз;
– копію рішення відповідної ради про надання згоди на розміщення об’єкту підвищеної небезпеки на території села, селища, міста (у разі коли місце знаходження об’єкту є така територія).
Відповідна державна адміністрація, виконавчі органи розглядають заяву, погоджують з територіальними органами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади і надсилають суб’єкту господарської діяльності письмовий дозвіл на експлуатацію об’єкту підвищеної небезпеки або обґрунтовану відмову з переліком додаткових заходів, які він повинен виконати для отримання дозволу (ліцензії). Копія дозволу на експлуатацію об’єкту підвищеної небезпеки надсилається також спеціально уповноваженим органам виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.
Як засвідчує практика, ліцензування експлуатації об'єктів і робіт підвищеної небезпеки сприяє більш якісному навчанню інженерно-технічного персоналу і робітників, зайнятих експлуатацією потенційно небезпечних виробництв і об'єктів, підвищенню відповідальності за стан безпеки юридичних осіб та індивідуальних підприємців, а також підвищенню ефективності нагляду
і контролю за безпекою виробничої діяльності потенційно небезпечних об'єктів.
Ліцензування діяльності в комплексі із заходами з декларування безпеки і страхування відповідальності за завдану шкоду під час експлуатації небезпечного об'єкту сприяє запобіганню аварій і катастроф техногенного, біологічного та соціального характеру, зменшенню їх масштабів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 16