Ім'я файлу: KL10917.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1212кб.
Дата: 14.09.2020
скачати

19 загальний об'єм каменепаду не перевищує десятків кубічних метрів. Каміння переміщується стрибками зі швидкістю 150-200 км на годину. Удар каменю діаметром 10 см і більше смертельний для людини. Найбільші каменепади виникають у результаті сильних злив. Каменепади найнебезпечніші на автомобільних дорогах, розміщених в крутосхилих ущелинах. Обвали грунту відрізняються від каменепадів більшим об'ємом і кучністю. Це змінює характер його руху. До руху залучається повітря, тіло обвалу набуває обтічної форми і проходить велику відстань. Швидкість такого обвалу може досягати 300 км на годину. Обвали льодовиків виникають головно від землетрусів. Потік, зумовлений обвалом, можна віднести до лавин або зсувів чи селів.
Ерозія грунту (лат. erosio – роз’їдання) – це різноманітні процеси руйнування грунту і переміщення продуктів руйнування водою і вітром.
За походженням ерозію поділяють на:
- геологічна (природна) - є природним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. У природі існувала завжди як нормальний геологічний процес. Швидкість її була приблизно такою самою, як
і процесу ґрунтоутворення. Відбувається дуже повільно, не завдає великої шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо.
-
прискорена (руйнівна) - є результатом діяльності людей: некваліфіковане ведення землеробства, лісового господарства, будівництва промислових споруд і комплексів, прокладання доріг тощо. Результатом є порушення цілісності поверхні ґрунту, її дернового захисту, виникають борозни, канави, а за ними і яри. Руйнування відбувається швидко.
Гідрологічними небезпечними явищами в Україні є повені у басейнах річок, а також вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів, де трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря.
Повені – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб і гребель. Весняну повінь внаслідок танення снігу і льоду на річках називають водопілля, а повінь дощового характеру (літо-осінь), високе, але нетривале підняття рівня води у річці –
паводок.
Наслідки повеней: затоплення значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель; ушкодження автомобільних шляхів і залізниць; руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем; загибель свійських тварин та знищення врожаю сільгоспкультур; вимивання родючого шару ґрунту; псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив; загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води; загибель людей.
На значній території України річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому на рік тут буває 6-7 повеней, які формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, призводять до масових руйнувань та загибелі людей.

20
Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб, що ставить високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою
прогнозуються. Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів для зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.
Інженерно-технічний захист від повеней:
- будівництво об’єктів за межами високих рівнів можливого затоплення;
- використання перших поверхів житлових будинків за адміністративним призначенням;
- регулювання паводкового процесу за допомогою інженерних систем водосховищ;
- розміщення елементів інфраструктури з врахуванням можливих затоплень;
- зміцнення берегів річок дамбами, насипами, іншими інженерними конструкціями;
- забезпечення стійкості функціонування мостів, електромереж, комунікацій;
- перевірка стану захисних гідротехнічних споруд.
2.3. Характеристика метеорологічних процесів і явищ
Вітри – це так звані «прилади-змішувачі», що забезпечують переміщення та поєднання різних видів повітря над поверхнею земної кулі. Таким чином, вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним.
Англійський військовий моряк, гідрограф, контр-адмирал Френсіс Бофорт ще у 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 2.2), яка використовується і до цього часу. Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас. Точніше виміряти середню швидкість вітру можна користуючись анемометром.
Таблиця 2.2.
Шкала вітрів (за Бофортом)
Бал Швидкість вітру, м/с
Вітер
Ознаки дії вітру
0 0-0,5
Штиль
Дим із димарів піднімається вертикально, листя на деревах не ворухнеться
1 0,6-1,7
Тихий
Дим із димарів піднімається вертикально, листя на деревах не ворухнеться
2 1,8-3,3
Легкий
Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчиняється обличчям
3 3,4-5,2
Слабкий
Вітер гойдає тонкі гілля дерев
4 5,3-7,4
Помірний
Вітер здіймає куряву, гійдаються гілля середньої товщини

21
Бал Швидкість вітру, м/с
Вітер
Ознаки дії вітру
5 7,5-9,8
Чималий
Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з’являються хвилі з гребенями
6 9,9-12,4
Сильний
Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7 12,5-15,2
Дуже сильний
Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8 15,3-18,2
Надзвичайно сильний
Вітер ламає товсті стовбури
9 18,3-21,5
Сильний шквал
(шторм )
Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10 21,6-25,1
Буря
Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
11 25,2-29,0
Сильна буря
Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони
Буря – це сильний вітер, який супроводжується руйнуванням на суші.
Швидкість вітру сягає 16-27 м/с (60-100 км/год). Тривалість його дії від декількох годин до декількох діб.
Урагани- це вітри, швидкість яких перевищує 32 м/сек (150 км/год). Вони виникають внаслідок нерівномірного нагрівання атмосферного повітря на різних широтах та висотах і різниці тиску в різних шарах атмосфери. Пролітаючи над землею з величезною швидкістю, ураган спричиняє спустошення: ламає дерева, руйнує будівлі та інші споруди. Ураганамитакож називають тропічні циклони
(атмосферні віхри великого діаметру), що виникають в Тихому океані. А на
Далекому Сході і в районі Індійського океану їх вже називають тайфунами. На морі ураган створює хвилі (шторм), які перешкоджають судноводінню, а іноді призводить до загибелі суден. Штормові і ураганні вітри спричинюють: руйнування будинків і споруд, загибель людей під їх завалами; виведення з ладу комунікацій, аварії та пожежі; порушення роботи транспорту; утворення завалів перекинутими конструкціями і вирваними з корінням деревами; знищення посівних площ і матеріальних цінностей; травми різної важкості.
Смерчі — сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1 000 м), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с та переміщуються з швидкістю до 450 км/год. Смерч має вигляд стовпа (іноді з вигнутою віссю обертання) з ямоподібними розширеннями зверху і знизу. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі, втягуючи із землі пил, воду і різні предмети. Існують смерчі недовго, від декількох секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків кілометрів. Виникають при зіткненні великих повітряних мас різної температури і вологості. Смерч спричиняє пожежі, нищення будівель, руйнування технічних об'єктів. В Україні смерчі трапляються в Азовському та
Чорному морях.

22
На відміну від бур і ураганів, смерч рухається вузькою смугою. Тому є можливість уникнути зустрічі з ним. Треба лише визначити напрям і швидкість руху смерчу і втікати в протилежний бік.
У випадку потрапляння в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за будь-який нерухомий, закріплений на землі предмет, закрити обличчя і особливо очі будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба завчасно позбутися.
Коли сильні вітри супроводжуються грозами, вони стають більш небезпечними, додається ще один уражальний чинник – блискавка. Вона володіє значною руйнівною енергією (це високо енергетичний електричний розряд), влучаючи в окремі об'єкти, викликає пожежі, вибухи, руйнування будівель. Найбільш небезпечні є будинки в сільській місцевості, що не мають блискавковідводів, а також природне середовище. Найчастіше блискавка влучає у високі поодинокі предмети – опори ЛЕП, димові труби, дерева, високі споруди, гори. В лісі блискавкою найчастіше уражаються дуби, сосни, ялини, рідше береза, клен.
Правила безпеки під час блискавиці:
- не ховатись під поодинокими предметами, не стояти в повен зріст, не лягати на землю, краще присісти;
- негайно позбутись всіх металевих предметів, відключити мобільні телефони;
- не торкатися металевих предметів (огорож, стовпів, металевих будівельних конструкцій);
- якщо предмети навколо вас гудуть (дзвенять), це небезпечно, перейдіть в
інше місце;
- під час грози не ходіть босоніж, не купайтесь, не плавайте на човні.
Сильні снігопади і заметілі – це інтенсивне випадання снігу більше 20 мм за півдоби (визначається шаром талої води), що призводить до погіршення видимості та припинення руху транспорту.
По території України в середньому снігових опадів – 20–30 мм, інколи до
70, а в Карпатах буває до 100 мм.
Снігові замети утворюються під час інтенсивного випадання снігу при буранах, заметілях. При низових заметілях багато снігу нагромаджується в населених пунктах, на території тваринницьких ферм. Снігом заносяться залізничні й автомобільні шляхи. Порушується нормальне життя населених пунктів. У багатьох районах через великі замети може тимчасово припинитися доставка продуктів харчування і кормів.
Великі снігопади один раз на три роки спостерігаються в Черкаській,
Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях і в Криму, а один раз на п'ять років у
Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській, Рівненській,
Тернопільській, Миколаївській, Одеській і Запорізькій областях.
Сильні ожеледі – це шар щільного прозорого або матового льоду діаметром більше 20 мм, що наростає на дротах, земній поверхні, деревах, будівлях, предметах і техніці внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману. Виникнення такої стихії пов'язане з надходженням південних циклонів,

23 частіше при температурі трохи нижче 0°С. Вона триває більше 12 годин, інколи до 2–3 діб. Найчастіше буває у грудні – січні, але можлива з листопада до березня.
Сильні ожеледі частіше бувають на Волині, Подільській височині, в горах
Криму і на Донецькому кряжі.
Град – це частинки льоду, різні за розмірами, формою, структурно неоднорідні, випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року. Град завдає великих збитків сільському господарству, особливо від червня до середини вересня, у Криму, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій,
Луганській, Сумській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській і Одеській областях, на Волині, Поділлі й Приазов'ї.
Сильний дощ – опади більше 50 мм на рівнинній території і 30 мм у гірських районах, тривалістю до 12 годин. Такі дощі (зливи) в Україні бувають щорічно на значній території, але частіше в горах Криму і Карпат.
Сильна спека – підвищення температури до + 35 °С і вище. Це явище характерне для степової зони і особливо небезпечне для сільського господарства.
2.4. Пожежі у природних екосистемах: види, правила безпеки
та заходи боротьби
Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.
Основними видами пожеж в природних екосистемах є ландшафтні пожежі – лісові та степові, причинами їх виникнення є природні явища (посухи, блискавки), самозаймання сухої рослинності і торфу. Близько 90% пожеж виникає з вини людини.
Лісові пожежі поділяються на низові (0,3-16 м/хв), верхові (8-25 м/хв) та підземні (0,1-0,5 м/хв). Підземні пожежі характеризуються великою кількістю диму, утворенням пустот, горінням навіть взимку під шаром ґрунту.
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості. Горить суха, пожухла трава, посіви, кущі. Швидкість розповсюдження степових пожеж може досягати 20-30 км/год і більше в залежності від швидкості вітру.
У звязку з глобальними змінами клімату, температура влітку у тіні на більшій частині території України збільшується до 40°С. Тому кожний рік в
Україні спостерігаються як степові, так і лісові пожежі.
Пожежі наносять значні збитки не тільки матеріальним цінностям, а і
ґрунту. На ньому вигорає родючий шар, а у гірських районах розвиваються ерозійні процеси.
Правила безпеки під час пожежі:
- остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;
- найбільш безпечним місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;
- долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру,

24 плазуючи або пригинаючись до землі;
- для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.
Гасіння пожеж:
Основними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю вогню; засипання його землею; заливання водою або хімічними засобами пожежогасіння; створення мінералізованих протипожежних смуг; пуск зустрічного вогню. Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові.
Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома способами.
Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10м від
її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно другого – влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою мали незначний успіх.
2.5. Біологічні небезпеки
До біологічних небезпек відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми – збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).
Отруйні рослини – це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отруту, яка викликає отруєння тварин і людей. Людям відомо більше 10 тис. видів таких рослин.
Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
Отруйні рослини, що містять алкалоїди, вражають центральну нервову систему. У них збудлива або гнітюча дія, негативно впливаюча на роботу серця, шлунка, нирок і печінки. До них належать: блекота чорна, дурман звичайний, беладонна звичайна, сімейство макових, аконіт джунгарський.
Отруйні рослини, що містять серцеві глікозиди, викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно діють на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. Це – конвалія травнева, всі види наперстянок, вовче лико (вовча ягода), морська цибуля, а з кімнатних - олеандр.
Отруйні рослини, що містять органічні кислоти, при попаданні у шлунок викликають ураження шлунково-кишкового тракту й одночасно діють на центральну нервову і серцево-судинну системи. Прикладом є вороняче око.
Рослини, що містять ефірні масла,викликають ураження шкіри і слизових оболонок, а при проковтуванні – ураження шлунково-кишкового тракту. В цю групу входять представники рослин сімейства лютикових
(жовтець їдкий, жовтець отруйний, жовтець повзучий), зонтичних (вех отруйний, цикута отруйна, болиголов, борщовик) та чистотіл.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
- отруйні (бузина трав’яниста, конвалія, плющ, сімейство лютикових);
- дуже отруйні (олеандр, ракитник, всі види наперстянок, пасльону, азалії
(рододендрону) тощо);

25
- смертельно отруйні (блекота чорна, беладона, дурман, болиголов, цикута, вовче лико, всi види аконiту).
До отруйних рослин також відносяться деякі види грибів. З отруйних грибів найбільш відомі поганки (чия отрута майже миттєво викликає задуху, судоми, білу гарячку) і мухомори. Крім того, є багато отруйних грибів, що маскуються: несправжні лисички, неправдиві опеньки, двійники боровиків - жовчні та сатанинські гриби, несправжні валуї і т.п. Деякі їстівні гриби
(зморшкові, молочна трава, деякі сироїжки) при неправильному приготуванні також викликають небезпечне отруєння організму.
При отруєнні будь-якими рослинами спостерігається прихований період.
Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати