Ім'я файлу: Агротехнологiчне-обгрунтування-157959.docx
Розширення: docx
Розмір: 181кб.
Дата: 25.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Курсова_Грибівництво.docx
Розширення: docx
Розмір: 181кб.
Дата: 25.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Курсова_Грибівництво.docx
РОЗДІЛ 8
Технологія вирощування виду
8.1. Інокуляція субстрату міцелієм
Після пастеризації субстрат шаром 20 см наповнюють у ящики чи поліетиленові мішки або розміщують ярусами на стелажах. Інокуляцію субстрату виконують міцелієм, вирощеним на зерні пшениці або напівперепрілому компості. Міцелій, що зберігався у холодильній камері, попередньо прогрівають при кімнатній температурі протягом доби, з наступним подрібненням. До інокуляції міцелію приступають, коли температура субстрату після пастеризації буде становити 25-27 °С. Норма висіву зернового міцелію - 5-7 кг на 1 т субстрату (на 1 м2 поверхні вносять 500 г зернового, або 600 г компостного міцелію). Основну масу міцелію (80 %) перемішують з субстратом на глибину 12-15 см, а решту (20%) рівномірно розсипають зверху на компост і поверхню злегка ущільнюють. Міцелій висівають вручну або використовують для цього спеціальну сівалку з електроприводом. Після посіву міцелію поверхню субстрату накривають газетним папером і зволожують. Температуру субстрату утримують на рівні 25-27°С, температуру повітря 22-25°С, а вологість повітря – 90-95%. Під час інкубації міцелію свіже повітря до приміщення не подають, відбувається лише рециркуляція повітря. Добре приготовлений субстрат на 14-20 день повністю пронизується білими гіфами шампіньйона, після чого папір знімають.
8.2. Розрахунок річної потреби у посівному міцелії
Норма інокуляції для печериці – 0,5% від маси компосту. Під час засівання 1 камери вирощування використовується 200 кг посівного міцелію.
Протягом річного циклу вирощування в 12-ти камерах проходить 48 засівань міцелієм компосту (розділ 6.3). Відповідно річна потреба у посівному міцелії становить:
8.3. Вегетативна стадія розвитку міцелію
Печериця при вирощуванні проходить дві фази свого розвитку:
вегетативну - розвиток грибниці в компості і покривній суміші;
генеративну - утворення і ріст плодових тіл.
Технологічний «перехід» між фазами називають шоком, який, по суті, є зміною, з певною швидкістю, умов навколишнього середовища (кліматичних умов).
Зростання зав'язі і плодових тіл вимагає транспортування до них розчинених у воді елементів харчування з компосту через клітини грибниці. Основним механізмом такого надходження харчування є випаровування води з поверхні зав'язі і плодових тіл. Забезпечити цей процес можна, створивши необхідні мікрокліматичні умови в приміщенні для вирощування - необхідну відносну вологість повітря, його рух, різницю між температурами компосту і повітря. Ці умови підтримують випаровування води з поверхні зав'язі і плодових тіл, тим самим прискорюючи їх зростання. Протягом усього періоду розвитку міцелію і зростання грибів утворюються тепло, вуглекислий газ і водяна пара, які необхідно видаляти з приміщення для підтримання потрібного мікроклімату.
Вимоги печериці до кліматичних умов залежать від фази його розвитку. Найкраще розвиток печериці в вегетативній фазі відбувається при температурі 25 ° С і слабшає як зі зростанням, так і зі зниженням температури. При температурах 32 і 6 ° С ріст зупиняється, а при 36 ° С - грибниця починає гинути. Тому температура повітря в цій фазі вирощування повинна забезпечувати потрібну температуру в компості. Вегетативна фаза розвитку печериці вимагає високого вмісту вуглекислого газу (вище 3000 ppm) і високої відносної вологості навколишнього повітря (до 97%). Для вегетативного росту печериці повинна бути забезпечена висока вологість живильного середовища і покривної суміші (вологість компосту - від 60-65%, вологість покривної суміші - 70-75%). Шок є зміною умов вегетативної фази розвитку на умови, що забезпечують генеративну фазу розвитку печериці. [9]
8.4. Покривні суміші: приготування нанесення
Покривна суміш - важлива складова частина шампіньйонного субстрату. Без нанесення шару покривного матеріалу на поверхню субстрату плодові тіла формуються слабо, а частіше зовсім не формуються. Покривна суміш грає важливу роль в плодоутворенні та плодоношенні печериці:
регулює концентрацію вуглекислого газу в субстраті і повітрі культиваційного приміщення в процесі тепло- і газообміну. Шар покривного матеріалу затримує виділення СО2, цим сприяє вегетативному росту міцелію;
регулює параметри мікроклімату в блоках;
володіючи певною вологоємністю, служить джерелом резерву води, необхідної для розвитку плодових тіл і випаровування;
захищає субстрат від зайвих втрат води.
Матеріали для покривної суміші. До складу покривної суміші входить торф, пісок, глина, дернова земля, перегній. Така суміш здатна утримувати 80-90% вологи. Часто кислотність торфу коливається в межах 4,2-4,5% і для доведення рН до рівня 7,4-7,6 додають крейду (Са СО3). В якості покривної суміші застосовують також суміш низинного або перехідного торфу з меленим вапняком у співвідношенні 9:1...7:3 залежно від кислотності торфу. Можна використати суміш низинного торфу, польового суглинкового ґрунту та меленого вапняку у співвідношенні 5:4:1 або суміш чорноземного ґрунту з додаванням піску у співвідношенні 9:1 або 8:2 (вапняк додають коли рН ґрунту нижче 7,2). Структурний дерновий грунт можна використовувати без добавок.
Приготування покривної суміші та її компоненти. Насипання покривної суміші на компост, який обростає міцелієм гриба є необхідним заходом, без якого неможливе утворення і ріст плодових тіл. Шар покривної суміші захищає субстрат від висихання, утримуючи запас води необхідний для формування плодових тіл, регулює концентрацію вуглекислого газу в субстраті та мікрокліматичні умови. Покривна суміш повинна бути вільною від збудників хвороб і шкідників. Дезінфекцію проводять, використовуючи водяну пару низького тиску, що є екологічно чистим і надійним способом. Пропарювання триває 3 години при температурі повітря 70оС, або протягом 5-6 годин при температурі 60-65оС. Насипання покривної суміші (гобтування) поверх субстрату, який повністю опанований міцелієм гриба, є важливим елементом технології вирощування шампіньйонів. Покривну землю насипають на 12-14 день після інокуляції субстрату, що забезпечує одержання високого врожаю. Товщина шару покривної суміші 3,5-5 см, температура суміші 22-25°С, вологість 70-73%, рН 7,3-7,5. Наносити покривну землю необхідно рівномірно по всій поверхні компосту. Протягом перших 3-4 днів після насипання її необхідно зволожувати періодичними поливами до 80-85% НВ і такий рівень підтримувати до початку плодоношення. Для покращення структури шару, зниження концентрації вуглекислого газу, створення сприятливих умов для ґрунтової мікрофлори та підвищення загального урожаю грибів проводять через 10 днів після гобтіровки рихлення землі. [10]
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11