Стан ринку цінних паперів в Україну
Проголошення Україною політичної та економічної незалежності, відмову від централізованого управління та планування призвели до рішучих змін в структурі національної економіки. Перехід до ринку неможливий без накопичення капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, роздержавлення економіки шляхом приватизації. Ці процеси роблять надзвичайно необхідним створення ринку цінних паперів (РЦБ) і головного його інституту - фондової біржі (ФБ). У цьому напрямку вже зроблені рішучі кроки - з січня 1992 року почала діяти Українська фондова біржа (УФБ), на основі якої недавно організований Український фондовий союз.
Будь РЦБ підрозділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку відбувається розміщення нових випусків цінних паперів (ЦП) і він характерний тим, що покупець платить гроші за ЦБ безпосередньо емітенту. Первинне розміщення ЦБ може відбуватися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів чи через посередника. В Україні такого роду операціями займаються інвестиційні фонди, довірчі (трастові) суспільства і торговці ЦП, зокрема, банки. Папери, придбані інвесторами при емісії, можуть бути перепродані. Такі угоди купівлі-продажу раніше випущених ЦБ здійснюються на вторинному ринку.
Операції з ЦП здійснюються або на ФБ, або на позабіржовому ("вуличному") ринку. До торгів на ФБ, як правило, допускаються досить якісні і високоліквідні ЦБ. Процедура допуску ЦБ на біржу називається лістингом. ФБ висуває жорсткі умови як до своїх членів, так і до емітентів, які хочуть, щоб їх акції продавалися на торгах.
Тому в біржовому обороті продається відносно невелика кількість акцій, що випускаються на Україну. Але багато компаній домагається того, щоб їхні акції котирувалися на біржі тому, що це дає ряд переваг, а саме: - внесення до котирувального бюлетень акцій робить їх більш відомими для широкої публіки і доступнішими для покупки, що підвищує їх привабливість, довіру покупців і т.д. ; - При випуску нових ЦП компанія несе менше витрат, пов'язаних цих розміщенням; - котирування акцій на біржі підвищує авторитет фірми і може привести до підвищення попиту на її продукцію; - компанія має можливість розширити коло своїх акціонерів; - допуск до котирування дозволяє формувати реальні ціни на акції, точніше визначити потенціал компанії і вартість активів.
Основні типи фондових операцій:
касові операції;
термінові угоди;
ф'ючерсні операції;
ф'ючерсний контракт;
опціон;
операції з преміями;
арбітражні операції;
пакетні угоди.
На думку С. В. Сімовьяна, стосовно Україну можна сказати, що у нас, в силу дуже специфічного розвитку, роль ФБ неможливо оцінити, настільки вона незначна. Створена в 1992 р. у м. Києві, УФБ спочатку постаралася монополізувати торгівлю ЦП. Для цього в закон "Про цінні папери і фондову біржу" було внесено положення про те, що інформація про випуск акцій та облігацій підприємств обов'язково повинна бути опублікована в офіційному виданні УФБ. Крім того, на напівофіційному рівні велися розмови про те, що торгівля ЦБ може вестися тільки через УФБ, брокерське місце на якій варто було тоді 1,5 млн. крб.
На ФБ всього світу все більше поширення отримують нові технології торгівлі ЦП автоматизовані системи торгівлі. Така інновація була впроваджена і на УФБ за допомогою французьких фахівців. Створено Центральний депозитарій, в роботі якого використовується програмне забезпечення. Центральний депозитарій забезпечує здійснення угод по ЦП, надає послуги з їх збереження, а також клірингові послуги. До операцій в Центральний депозитарій допускаються ЦП, які офіційно котируються на УФБ або на позабіржовому ринку.
Говорячи про систему електронних торгів на біржі, варто відзначити точку зору вищеназваного С. В. Сімовьяна, який досить критично висловлюється про стан РЦБ в Україну. Він вважає, що використання зарубіжних інформаційних систем в Україні це марна трата грошей і часу, оскільки Українське законодавство у сфері фінансів змінюється практично щодня, і ніяка найдосконаліша імпортна система не в змозі передбачити химерну фантазію наших законодавців. Наприклад, спосіб визначення коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності комерційних банків, а також визначення інших економічних нормативів банківської діяльності кардинально змінювався п'ять разів за період З липня 1993 р. по лютий 1994 р. Тому будь-яка велика організація повинна на цьому етапі мати свій власний штат розробників інформаційних систем, щоб мати можливість встигати за всіма змінами.
Однією з неодмінних умов становлення РЦБ є безпека інвестицій в ЦБ. Інвестори повинні бути впевнені в беззбитковості вкладень, у регулярності і стабільності отримання доходу. Законами України "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про господарські товариства" передбачено низку положень щодо забезпечення безпеки вкладень у ЦП: - встановлення статутного фонду АТ на рівні не менее1250мінімальних зарплат; - заборона випуску акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю АТ ; - необхідність дотримання емітентом інформаційних зобов'язань перед акціонерами і т.д.
Стаття 1Закона "Про цінні папери і фондову біржу" визначає ц е н н и е б у м а г і як "грошові документи (у багатьох країнах, і товаророзпорядчі документи, наприклад, коносаменти - його власник має право розпорядження вантажем і право його отримання ), які свідчать право володіння, або боргові відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Всі ЦП можна розділити на 2 групи - грошові і капітальні ЦП.
Грошові ЦБ оформляють запозичення грошей - це боргові ЦБ. Дохід за цими ЦБ носить разовий характер. Боргові ЦП, як правило, є короткостроковими (з терміном погашення до 1 року). Капітальні ЦП випускаються з метою утворення або збільшення капіталу підприємства, необхідного для розвитку виробництва. Капітальні ЦП поділяються на боргові та пайові ЦП. До пайовою ЦП відносять всі види акцій, а також інвестиційні сертифікати. До боргових ЦП відносять всі види облігацій, заставні депозитні та ощадні сертифікати.
Відповідно до статті 3 Закону "Про ЦБ і ФБ" встановлюється, що в Україну можуть випускатися і звертатися наступні види ЦП:
акції;
облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов'язання республіки;
ощадні сертифікати;
векселя;
приватизаційні папери.
Крім того слід враховувати, що Постанова Верховної Ради про порядок введення в дію вищезгаданого Закону встановлює окремий режим для спеціальних видів ЦП - акцій трудового колективу та акцій підприємств (організацій). Відповідно до цієї постанови з 01.01.1992 р. їх емісія припиняється, а такі ЦП, випущені раніше відповідно до законодавства СРСР, можуть звертатися тільки до 01.01.1997 р.
Але крім перерахованих вище ЦП, слід зазначити, що Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", говорячи про ЦП в іноземній валюті, називає як ЦП, також купони до акціями облігаціями, боргові розписки, акредитиви, банківські накази, чеки, інші фінансові та банківські документи.
В інструментальному складі ЦП в Україну, як правило, переважають акції, тобто превалює пропозиція участі у власності. Але власність ця вельми сумнівної властивості, оскільки акції заводу, наприклад, матеріалізуються у вигляді верстатів, нерухомості і т.п. матеріальних цінностей, то банк по самому законодавством України не може вкладати свій статутний фонд в матеріальні цінності і, отже, в разі невмілого керівництва акціонеру банку, що розорився не залишиться нічого.
Боргові зобов'язання (облігації, банківські векселі) на ринку України практично відсутні і, що особливо важливо, відсутні казначейські зобов'язання республіки.
С. В. Сімовьян вважає, що чиновниками Україні дуже успішно вбивається будь слушна починання. Як, наприклад, це сталося з вексельним обігом. З точки зору законів все було чудово: підтверджено участь Україна в Женевській конвенції про векселі 1933 р., випущена докладна і дуже кваліфікована Інструкції НБУ про вексельний кредит. Все добре, крім маленького указу, в якому говорилося, що товарний вексель повинен бути оформлений винятково на бланках НБУ і сума, зазначена на одному бланку не должнапревосходіть1млн. крб.
Вартість одного бланка 1 тис. крб., Це крім мита, що справляється за операцію з векселем. Отже, щоб провести за допомогою векселя товарну операцію на 500 млн. крб., Необхідно було:
а) заплатити 500 тис. крб. за бланки векселів;
б) оформіть500 бланків по одному мільйону крб. Т. е. поставити 500 раз підпису та печатки;
в) банк повинен був перевірити всі 500 екземплярів і, наприклад, акцептувати їх. Ще 500 підписів і 500 печаток;
г) векселедержатель повинен цю товсту книгу прийняти, перевірити і оприбуткувати у себе кожен бланк.
Ясно, що вексельні операції померли, не встигнувши народиться. А шкода, вексель дуже зручна в багатьох випадках ЦБ, що дозволяє різко знизити оборот готівки, про що так печуться НБУ і Президент України.
ЕМІТЕНТИ
Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, зареєстрованим як юридичної особи, випускати ті чи інші ЦП, а саме:
-Індивідуальним підприємствам;
-Приватним підприємствам;
-Сімейним підприємствам;
-Державним підприємствам;
-Акціонерним товариствам;
-Товариствам з обмеженою відповідальністю;
-Товариствам з додатковою відповідальністю;
-Повним товариствам;
-Командитним товариствам.
У зв'язку з цим, цікаво проаналізувати обліковий склад емітентовна1994 р., щоб подивитися, чию власність пропонувалося купувати, оскільки були виставлені в основному акції.
Легко проглядалися наступні групи:
а) Банки: "Градобанк", АКАБ "України", АКІБ "Інтеллектбанк", "НПК-банк", "УкрСиббанк", МакБіл "Золоті ворота", АКБ "ІНКО".
б) Інвестиційні та фінансові компанії: ФІГ "Сигма", АТ "Перспектива", АТ "КІНТО", АТ "Прато", ІК "Діком", ІФ "Володар", АТ "Гермес-Дніпро", в) Торгово-посередницькі фірми : АТ "Анклав", АТ "Мітаві".
І ні одного виробника! Картина просто приголомшлива, пропонується вкладати гроші для виробництва нових грошей, а от що за ці гроші можна буде придбати абсолютно незрозуміло. У випадку нормальної економіки інвестиції йдуть в першу чергу у виробництво.
Розглянемо причини, по яких у нас цього не відбувається:
Приватизація і корпоратизація в Україні як і раніше в зародковому стані, а тому основна маса виробників знаходяться в стані держбюджетного вмирання;
Гіперінфляція разом зі спадом виробництва роблять ЦП виробничих підприємств неконкурентноспроможними. Жоден виробник не зможе обіцяти інвесторам 300-500% річних, як це роблять банки.
Більш того, існуючі приватні підприємства-виробники з усіх сил прагнуть уникати довгострокових позик, намагаючись обходиться власними коштами, оскільки інфляція "з'їдає" вартість грошей, і беручи, приміром, у січні кредит на півроку для виплати зарплати, неможливо розрахувати скільки потрібно буде виплачувати працівникам у травні. А відсотки по кредиту або дивіденди по акціях виплачувати доведеться;
Чисто психологічний мотив - керівники і власники небагатьох приватних підприємств-виробників оформляють їх у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю або акціонерних товариств закритого типу, боячись втрати контролю за підприємством;
Зважаючи на відсутність розгалуженого ринку ЦП акції підприємств неліквідні. В акціях, як відомо, важливий не дивіденд, важлива ринкова вартість самих акцій. Т. е. при невеликому дивіденді ринкова вартість акцій підприємства може вирости дуже сильно і в цьому випадку власник акцій повинен мати можливість легко продати їх на ринку. У нас такої можливості немає.
З точки зору правових гарантій серед всіх видів ЦП більш надійними є акції та облігації АТ, а також ЦБ, емітентами яких є повні та командитні товариства, оскільки для АТ законодавство встановлює певний режим публічності та регулювання майнових відносин, а також правовий режим повного і командитного товариства передбачає можливість звертати стягнення на майно учасників цих товариств, що служить додатковим забезпеченням емітованих ними ЦП.
Для характеристики столичного ринку ЦП необхідні відомості про обсяги продажів, нормах відсотка (прибутковості) і курсових індексах ЦП (типу індексу Доу-Джонса). Як критерії відбору ЦП для розрахунку їх курсового індексу можна назвати звернення ЦБ в декількох регіонах України і відсутність обмежень на купівлю та продаж у второйполовіне1994 р. Проте навіть такі помірні вимоги до поширеності та ліквідності виявляються занадто жорсткими для ЦП, що знаходяться на позабіржовому ринку ЦП. Фактичним критерієм відбору ЦП (акцій і облігацій) служить наявність як продажу, так і покупки ЦП принаймні в одній фірмі, за умови, що або продаж, або купівля мають місце в декількох регіонах України з жовтня 1994 р.
Для розрахунку курсового індексу вибрано12компаній, що випускають акції (9 компаній) і облігацій (3 компанії): АТ "Меркурійінвест", АТ "слiд", АТ "ПРИВАТНИЙ капітал", АТ "Разноекспорт-інвест", АТ "Олбі-Україна", АТ "Правекс-страхування", АТ "Правексінвест", АТ "Діалог-оптим", АТ "Електрон", ВО "Меркурій" (житлові облігації), ПК "Кінто" і АТ "Разноекспорт" (лотто-облігації).
ДАНІ СТАТИСТИКИ
Міністерство статистики України провело дослідження стану ринку ЦП за дев'ять місяців. За вибірці з шести областей України та м.
Києву було досліджено ринок ЦП за дев'ять місяців 1994 року. Мета вивчення - з'ясування об'ємних, структурних і динамічних показників ринку ЦП: емісії, співвідношення номінальної та фактичної вартості, розміщення, обігу та інвестування ЦБ.
Загальна вартість ЦП в досліджених регіонах на 1.10.94 року становила 5 282,1 млрд. крб. і зросла порівняно з початком року майже в 8 разів. Більше половини загальної вартості становлять акції (52,5%), більше третини - ощадні сертифікати (40,7%). До 1994 року досліджені підприємства, банки та інші комерційні структури всіх форм власності випустили ЦП на суму 665 300 000 000 крб., На протязі і дев'яти місяців 1994 року-на суму 5398600000000 крб. При цьому із загального обсягу ЦП, що існували на початок року та випущених протягом дослідженого періоду (6063 млрд крб.), Тільки 76% були надруковані з всіма необхідними реквізитами ЦП, включаючи захист.
ЦБ, що існували до 1.01.94, були до цього терміну на 80% розміщені покупцями за вартістю, що перевищувала номінальну. Протягом дев'яти місяців 1994 року були розміщені 79% випущених за цей період ЦБ, з перевищенням номінальної вартості на 291 100 000 000 крб., Або на 7%.
При цьому векселі були розміщені повністю і за номінальною вартістю, акції - більш ніж на 79%, з перевищенням номінальної вартості на 251,1 млрд крб. (На 14%), ощадні сертифікати - майже на 78%, з перевищенням номінальної вартості на 4,1 млрд крб. (На 0,2%). Слід зазначити, що за дев'ять місяців 1994 року інших ЦБ було розміщено на 6,1 млрд крб. більше, ніж випущено за цей період, з перевищенням номінальної вартості на 32,9 млрд крб. Тобто додатково розміщувалися ЦП, випущені в попередні періоди.
Майже 79% загального обсягу розміщених ЦП були реалізовані юридичним особам (3796900000000 крб.). З них 60% становили ощадні сертифікати, 39%-акції, близько 1% - векселі. Фізичним особам було реалізовано 21% загального обсягу розміщених ЦП (1013600000000 крб.). У той же час частина акцій та інших ЦП розміщувалися за особисті приватизаційні сертификатыграждансоответственнона62, 2 млрд крб. і на 28,3 млрд крб. Слід зазначити, що з обсягу розміщених на 1.01.94 року фізичним особам акцій та інших ЦП, вартість реалізованих за особисті приватизаційні сертифікати становила 12%, а розміщених протягом дев'яти місяців 1994 року - 9%, що, ймовірно, пояснюється невизначеністю до останнього часу кінцевої вартості, взаємної конвертації і дії приватизаційних паперів. Інвесторам інших країн реалізовано менше 0,4% загальної вартості розміщених ЦП, які повністю складали акції. Фактична вартість продажу на 7% (на 1,3 млрд крб.) Перевищувала номінальну.
Дослідження показали, що емітенти в основному самостійно реалізовували ЦБ, не користуючись послугами фінансових посередників. Через них продано лише 0,3% від загальної вартості розміщених акцій (тільки цей вид ЦП розміщувався через посередників) на суму 6,5 млрд крб., З неї 62% реалізовано юридичним особам, 38% - населенню. Фактична вартість цих акцій була вище номінальної майже на 10% (на 0,6 млрд крб.), При цьому для юридичних осіб - на 6%, для фізичних - на 16%.
Слід зазначити, що 5% акцій з розміщених населенню через фінансових посередників були реалізовані за особисті приватизаційні сертифікати, що становить всього 0,2% загальної вартості акцій, розміщених за особисті приватизаційні сертифікати громадян.
За 9 місяців 1994 року підприємствами-емітентами було виплачено на 872 200 000 000 крб. дивідендів і відсотків, що становить 18% вартості розміщених ними ЦП. Основну частину виплат отримали власники ощадних сертифікатів - 74%, або 642 400 000 000 крб., 23% (202 300 000 000 крб.) - Власники акцій, 3% власники інших ЦБ.
- 11Как показало дослідження, суб'єкти господарської діяльності на начало1994 року володіли ЦП інших емітентів на 62 млрд крб., З них 51% - становили акції, 32% векселя, 16% - ощадні сертифікати, менше 1% припадало на облігації та казначейські зобов'язання. Але на 1.10.94 картина кардинально змінилася. Загальна вартість ЦП інших емітентів зросла до 623 800 000 000 крб., Або в 10 разів. Загалом же, підприємства, які володіли ЦП ін емітентів, отримали протягом 9 місяців 1994 р. 110 100 000 000 крб. дивідендів і відсотків, при чому більше половини цієї суми отримали власники акцій.
Сформовані економічні умови не сприяють вкладенню коштів іноземними інвесторами в українські підприємства. Якщо до 1 січня 1994 нерезидентам було реалізовано ЦП у вигляді акцій на суму 8,5 млрд крб., То на 1 жовтня 1994р. їх вартість становила 14 млрд крб. Нерезиденти, які володіли акціями українських підприємств, отримали за цей період 5600000000 крб. дивідендів.
Розширюється відтік капіталу з метою придбання ЦП суб'єктів госп. діяльності інших країн. Якщо на початок 1994 р. у нерезидентів було куплено акцій на 2,7 млрд крб., То на 1 листопада вартість не резидентських акцій виросла більш ніж в 30 разів. За 9 місяців 1994 р. резиденти України отримали від нерезидентів 1300000000 крб. дивідендів.
На закінчення можна сказати, що істотні зміни РЦБ Україна зазнає в ході приватизації держ. підприємств. На ринку значно зросте кількість різних ЦП, у тому числі акцій посередників. Про ліквідності нових ЦП, які з'являться в процесі приватизації, навряд чи можна буде говорити в найближчі 2-3 роки. Проте РЦБ в Україні існує і розвивається, а значить існує необхідність вивчення цього ринку.