Учасники ринку цінних паперів Професійна діяльність на ринку цінних паперів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

УЧАСНИКИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1 Емітенти та інвестори
Учасники ринку цінних паперів - це фізичні та юридичні особи, що вступають у певні економічні відносини з приводу обігу цінних паперів. До них відносяться не тільки фізичні особи та організації, які продають або купують цінні папери, а й ті, які обслуговують їх обіг і розрахунки по них.
У залежності від ролі і функціонального призначення учасників ринку цінних паперів можна розділити на наступні основні групи: емітенти; інвестори; фондові посередники; організації, які обслуговують ринок цінних паперів; державні органи регулювання та контролю; саморегульовані організації.
Як емітентів виступають юридичні особи та органи державного управління, що випускають в обіг цінні папери. Інвесторами можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, які набувають цінні папери з різними цілями, головними з яких є отримання доходу, управління акціонерним товариством і т.д.
Фондові посередники забезпечують зв'язок між емітентами та інвесторами на ринку цінних паперів. Найбільш відомими посередниками є брокери і дилери. Організації, що обслуговують ринок цінних паперів, - це організації, що виконують всі інші функції на ринку цінних паперів, крім функцій купівлі-продажу цих цінних паперів. До них в числі інших відносяться фондові біржі або небіржові організатори ринку, депозитарії, клірингові центри, розрахункові палати, реєстратори, інформаційні органи чи організації.
До державних органів регулювання та контролю ринку цінних паперів в Республіці Білорусь відносяться: вищі органи управління (Президент, Уряд), міністерства і відомства (Міністерство фінансів Республіки Білорусь і Міністерство економіки Республіки Білорусь, Департамент з цінних паперів при Міністерстві фінансів Республіки Білорусь), Національний банк Республіки Білорусь.
Саморегулівні організації - об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, які беруть на себе частину регулюючих та інших функцій на фондовому ринку. У Республіці Білорусь такою є Білоруська асоціація учасників ринку цінних паперів.
Емітенти представляють тих учасників фондового ринку, які зацікавлені в залученні інвестиційних коштів. Можливими способами цього залучення є пряме кредитування, облігаційна позика, емісія акцій, а також випуск інших цінних паперів.
Емітентами цінних паперів можуть бути державні органи, органи місцевого управління, а також юридичні особи з будь-якою формою власності, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати зобов'язання, що випливають з умов їх випуску.
Випуск цінних паперів емітентами з метою залучення вільних грошових ресурсів необхідний не тільки самим емітентам, але і власникам цих ресурсів для їх інвестування в цінні папери та отримання доходу за ним. Емітенти споживають інвестиційні ресурси, використовуючи їх для реалізації конкретних інвестиційних проектів, реалізація яких приносить прибуток. Певна частка прибутку повертається інвесторам або у вигляді процентних виплат по облігаціях, або в дивідендах по акціях, або у вигляді зростання курсової вартості випущених цінних паперів.
Відомо, що вартість запозичення безпосередньо залежить від фінансового становища самого емітента, його кредитоспроможності, платоспроможності, рейтингу, іміджу, і т.д. Створення позитивного іміджу емітента на фондовому ринку припускає рішення наступних питань:
• створення ліквідного ринку цінних паперів емітента;
• проходження процедури лістингу цінних паперів емітента на біржі для підвищення інвестиційної привабливості емітента в очах потенційних інвесторів;
• підвищення капіталізації компанії;
організація та проведення регулярної роботи емітента з акціонерами, професійними учасниками та інвесторами фондового ринку.
Класифікація емітентів може бути проведена за різними ознаками, найбільш істотними з яких є наступні:
• види емітентів як форми державно-правового утворення (держава, органи муніципальної влади і господарюючі суб'єкти);
• організаційно-правова форма емітентів (акціонерні товариства, унітарні підприємства та ін);
• напрями професійної діяльності емітентів;
• національна приналежність емітентів (резиденти, нерезиденти);
політика, що проводиться емітентами на фондовому ринку (активна, розрахована на залучення стратегічних інвесторів, розпорошення капіталу, на вітчизняний капітал, іноземний капітал тощо);
інвестиційна привабливість емітентів.
На західних фондових ринках інвестиційна привабливість емітентів класифікується по інвестиційній привабливості випущених ними цінних паперів, що виглядає в такий спосіб.
"Блакитні фішки" - цінні папери потужних компаній, що володіють високою кредитоспроможністю і мають стабільне положення на ринку.
"Акції другого ешелону" - цінні папери молодих, але досить великих компаній. Вони володіють властивостями "блакитних фішок", але користуються меншою довірою в інвесторів.
"Центрові" - цінні папери емітентів, які займають лідируючі позиції в галузі і впливають на курсову вартість акцій інших емітентів групи. До таких цінних паперів відносяться акції.
"Оборонні акції" - цінні папери великих компаній, що виплачують високі дивіденди і мають такі інвестиційні якості, які навіть при падаючому ринку не допускають негативної різниці цін продажу і купівлі.
Перераховані вище типи акцій на західному фондовому ринку відрізняються стабільними ринковими цінами і дивідендними виплатами.
"Цвях програми" - цінні папери, що володіють високою ліквідністю. При операціях з ними можна отримати високий дохід навіть від невеликого коливання цін.
"Преміальні акції" - цінні папери, що є лідерами зі зростання курсової вартості і мають максимальну різницю цін продажу і купівлі.
"Чарівні акції" - цінні папери молодих компаній, близькі по прибутковості до "преміальним акціях", курсова вартість яких швидко підвищується в ціні.
"Циклічні акції" - цінні папери, дохід за якими змінюється синхронно з діловою активністю емітента.
"Сплячі акції" - цінні папери емітентів, що мають великий потенціал зростання, проте ще не завоювали ринок.
"Дуті акції" - переоцінені цінні папери.
"Спекулятивні акції" - цінні папери емітентів, які нещодавно з'явилися на ринку і не мають ділової репутації та історії. Динаміку котирувань і передбачувані дивідендні виплати за такими цінними паперами дуже важко прогнозувати.
"Неактивні акції" - неліквідні і нецікаві з точки зору інвестора цінні папери. На російському фондовому ринку такі цінні папери іноді називають "бадилля" [11, с. 35].
У Республіці Білорусь найбільш розвиненим сегментом ринку цінних паперів є ринок державних цінних паперів, які випускаються за дорученням Ради Міністрів Міністерством фінансів Республіки Білорусь. Національний банк Республіки Білорусь є емітентом короткострокових облігацій, що випускаються з метою вилучення з обігу надлишкової грошової маси. Для фінансування житлового будівництва законодавством передбачена емісія облігацій місцевих виконавчих і розпорядчих органів. Наймасовішим емітентом є суб'єкти господарювання, які можуть випускати акції (акціонерні товариства), облігації, векселі.
Станом на 01.01.2006 р. в Республіці Білорусь зареєстровано 4636 акціонерних товариств, з них 1818 є відкритими, 2818 - закритими акціонерними товариствами.
Юридичні чи фізичні особи, які набувають цінні папери від свого імені і за свій рахунок, називаються інвесторами. Як правило, прийнято розрізняти індивідуальних та інституційних інвесторів.
Інституційні інвестори - організації, у яких вільні грошові кошти для інвестування в цінні папери утворюються в силу характеру їх діяльності. До них можна віднести всі види інвестиційних фондів, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиції, здійснювані трастовими підрозділами банків. Можна зустріти також визначення інституційних інвесторів як фінансових посередників, які випускають і продають власні фінансові зобов'язання, а на отримані таким чином кошти набувають фінансові активи інших компаній.
На відміну від інституційних індивідуальні інвестори - це юридичні та фізичні особи, які використовують для купівлі цінних паперів власні кошти, які володіють портфелями цінних паперів, всі доходи від яких належать їм самим.
Всі інвестори, формуючи свій інвестиційний портфель, переслідують досягнення наступних цілей:
• надійність вкладень, тобто невразливість інвестицій від потрясінь на фінансовому ринку і стабільність одержання доходу;
• дохідність вкладень, тобто отримання поточного доходу на вкладений капітал;
• зростання вкладень, тобто приріст вкладених коштів за рахунок зростання курсової вартості цінних паперів;
• ліквідність вкладень, тобто можливість швидко і без втрат перетворити їх у гроші.
Жодна з цінних паперів не може в рівній мірі відповідати вимогам інвестора до надійності, прибутковості, зростання вкладення, ліквідності, отже, необхідно знайти компроміс між ними. Такий компроміс досягається диверсифікацією - розподілом інвестиційного капіталу між різними цінними паперами.
Інвестор створює збалансований портфель цінних паперів, тобто таке їх поєднання, яке відповідає уявленню інвестора про оптимальному поєднанні інвестиційних характеристик цінних паперів.
За ступенем ризику виділяють типи портфелів цінних паперів від низькоризикованих консервативного, націленого в першу чергу на надійність вкладень, до високоризикованої агресивного, націленого на високу прибутковість на шкоду надійності.
В інвестора крім стандартних можуть бути і специфічні цілі інвестування, наприклад, забезпечення доступу до будь-яких видів ресурсів, досягнення повного контролю над підприємством і т.д. У цьому випадку їх можна розділити на стратегічні і портфельні.
Стратегічний інвестор передбачає отримати власність, заволодівши контролем над акціонерним товариством, і розраховує отримувати дохід від використання цієї власності, який буде перевищувати дохід від простого володіння акціями.
Портфельний інвестор планує отримати тільки дохід від належних йому цінних паперів.
2 Брокерська і ділерська діяльність
Брокерська діяльність - посередницька діяльність професійного учасника по здійсненню операцій з цінними паперами за дорученням і за рахунок клієнта в якості повіреного або комісіонера.
Відповідно до білоруського законодавства брокер має право проводити розміщення цінних паперів емітента, здійснювати операції з усіма видами цінних паперів, виконувати функції оператора рахунки "депо", надавати послуги з оформлення договорів і реєстрації угод з цінними паперами, проводити аналіз і робити прогноз кон'юнктури ринку цінних паперів. Брокеру також надано право надавати консультаційні послуги з питань випуску, розміщення та обігу цінних паперів, надавати послуги з інформаційного забезпечення учасників ринку, давати рекомендації з оцінки цінних паперів [3].
З метою виконання договорів доручення або комісії брокер може укладати угоди з третіми особами як на біржовому ринку (тільки за договором комісії), так і на позабіржовому ринку. Не передбачені договором з клієнтом дії здійснюються брокером за свій рахунок. Після розірвання договору доручення або комісії брокер повинен повернути клієнту у встановлений договором термін раніше отримані від нього кошти і (або) цінні папери.
Брокер зобов'язаний зберігати комерційну таємницю про всі угоди, скоєних на підставі договору доручення або комісії, а також зберігати в таємниці відомості про таких угодах. Ці угоди повинні укладатися брокером на найбільш вигідних для клієнта умовах. У разі виникнення конфлікту інтересів (одержання вигоди клієнтом тягне зворотний ефект для професійного учасника або навпаки), у тому числі пов'язаного із здійсненням брокером дилерської діяльності, брокер зобов'язаний негайно повідомляти клієнта про виникнення такого конфлікту інтересів і робити всі необхідні заходи для його вирішення на користь клієнта . До обов'язків брокера відноситься також доведення до відома клієнта всієї передбаченої договором інформації, пов'язаної із здійсненням доручень клієнта та виконанням клієнтом зобов'язань по чиненим в його інтересах операціях з цінними паперами.
Цінні папери клієнта, отримані в результаті операцій на біржовому ринку і надійшли на рахунок "депо" брокера, повинні бути перераховані ним на рахунок "депо" клієнта не пізніше наступного робочого дня.
Не допускається використання брокером цінних паперів клієнта в період їхнього перебування у нього без відповідного розпорядження клієнта, крім випадків, спеціально обумовлених у договорі доручення або комісії.
Брокер має право самостійно, без розпорядження клієнта отримати винагороду, що належить за договором доручення або комісії, з надійшли в його розпорядження грошових коштів клієнта.
У разі анулювання ліцензії брокера останній зобов'язаний у термін не пізніше п'яти робочих днів з моменту анулювання перерахувати клієнтові грошові кошти і передати цінні папери, отримані за виконаним угодам. Він також повинен повернути грошові кошти та цінні папери, отримані для здійснення угод, якщо вони не були здійснені на момент анулювання ліцензії, повернути клієнту довіреність. Якщо дії ліцензії припинені, то брокер зобов'язаний виконати аналогічні дії на вимогу клієнта в такий же термін з моменту призупинення.
Дилерська діяльність - комерційна діяльність професійного учасника по здійсненню операцій з цінними паперами від свого імені і за свій рахунок з правом одночасної купівлі та продажу цінних паперів, в тому числі на умовах публічного оголошення.
Дилер має право здійснювати операції з усіма видами цінних паперів, надавати консультаційні послуги з питань випуску, розміщення та обігу цінних паперів, давати рекомендації з їх оцінкою, проводити аналіз і робити прогноз кон'юнктури фондового ринку. Тільки дилер має право на одночасне публічне оголошення фіксованих цін купівлі та продажу цінних паперів, яке може бути зроблено в котирувальної автоматизованої системи біржі або в засобах масової інформації.
Дилер зобов'язаний на вимогу контрагента до здійснення операції ознайомити його з ліцензією на здійснення професійної діяльності по цінних паперах, здійснювати операції з цінними паперами на умовах публічного оголошення протягом встановленого терміну їх дії.
Операції з фінансовими активами, визнаними цінними паперами або їх похідними, не переслідують мети отримання доходу, у тому числі доходу у вигляді дивідендів, до дилерської діяльності не відносяться.
3 Депозитарна діяльність
У Республіці Білорусь Законом "Про цінні папери і фондових біржах" [8] емітентам надано право випуску цінних паперів у вигляді віддрукованих на папері бланків або у формі записів на рахунках. Оскільки в умовах високої інфляції і періодично проводяться деномінацій грошової одиниці випуск цінних паперів на паперовому носії вимагає значних фінансових витрат, то в даний час практично всі акції та облігації, в тому числі державні, випускаються у вигляді записів на рахунках. Це вимагає відповідного рівня організації зберігання, обліку та розрахунків по цінних паперах, тобто депозитарної діяльності.
У 1995 р . з метою здійснення централізованого обліку та зберігання корпоративних цінних паперів було створено закрите акціонерне товариство "Республіканський центральний депозитарій цінних паперів". Однак процес звівся до перереєстрації акцій у реєстрах власників іменних цінних паперів, які вели численні реєстроутримувачі, а в деяких випадках і самі емітенти.
Ринок державних цінних паперів, становлення якого в республіці почалося в 1994 р ., З'явився каталізатором для створення в країні відповідних умов для розвитку депозитарної системи. У початковій стадії розвитку цього ринку обіг облігацій відбувалося на позабіржовому ринку, розрахунки за укладеними на позабіржовому ринку операцій купівлі-продажу цінних паперів здійснювалися контрагентами самостійно: грошові кошти переводилися з банку покупця через національну платіжну систему в банк продавця, а цінні папери - з депозитарію продавця в депозитарій покупця. Така схема здійснення розрахунків, як і у випадку з корпоративними цінними паперами, породжувала різні розрахункові ризики для учасників угод.
З метою здійснення централізованого обліку та зберігання державних цінних паперів і цінних паперів Національного банку Республіки Білорусь на початку 1998 р . був створений Центральний депозитарій Національного банку Республіки Білорусь. З цього моменту почала функціонувати дворівнева депозитарна система, що складається з Центрального депозитарію та мережі уповноважених депозитаріїв і забезпечує облік і здійснення міждепозитарного перекладів цінних паперів через Центральний депозитарій.
Важливим кроком на шляху розвитку інфраструктури фондового ринку є прийняття Закону Республіки Білорусь "Про депозитарну діяльність та центральному депозитарії цінних паперів в Республіці Білорусь" [7], відповідно до якого депозитарна діяльність - це надання відповідно до законодавства послуг з обліку прав на цінні папери , зберігання цінних паперів і (або) розрахунками за операціями з цінними паперами, що перебувають на обслуговуванні в депозитарії. Предметом депозитарної діяльності є надання депозитарієм послуг з обліку прав на цінні папери, щодо яких відповідно до законодавства дозволено здійснення депозитарної діяльності, шляхом ведення системи записів про депоненту і про цінні папери, що забезпечує фіксацію прав депонента на цінні папери; зберігання документарних цінних паперів.
В рамках основних обмежень прав депозитарію встановлено, що депозитарій не має права:
• передавати без спеціального доручення депонента прийняті на облік цінні папери в управління третім особам;
• забезпечувати виконання власних зобов'язань або зобов'язань третіх осіб прийнятими на облік цінними паперами депонента, в тому числі передавати їх в заставу;
• здійснювати на ринку цінних паперів професійну діяльність (крім депозитарної діяльності) з цінними паперами, реєстри власників яких він веде;
мати у власності цінні папери, що надають право на управління акціонерним товариством або мають можливість надати таке право;
• вимагати від депонента включення в депозитарний договір умов, що обмежують право власності депонента і суперечать законодавству Республіки Білорусь.
Депозитарій здійснює обслуговування емітентів на підставі договору на депозитарне обслуговування, за яким депозитарій зобов'язується за винагороду здійснювати депозитарне обслуговування емітента, у тому числі формувати реєстр власників цінних паперів емітента на певну дату, відкривати власникам цінних паперів емітента рахунки "депо" для обліку прав на цінні папери емітента. Цей договір може бути розірваний як за угодою сторін, так і за ініціативою однієї із його сторін.
В умовах становлення депозитарної системи Республіки Білорусь і в цілому її ринку цінних паперів важливим є порядок заміни депозитарію у випадках розірвання договору на депозитарне обслуговування емітента, ліквідації депозитарію або анулювання ліцензії на депозитарну діяльність. Цей порядок встановлено Інструкцією про порядок проведення заміни депозитарію, затвердженої постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Республіки Білорусь від 05.11.2002 р. № 22 / П. [4].
Договір з новим депозитарієм емітент повинен укласти не пізніше дати, визначеної як дата припинення договору з колишнім депозитарієм. Це стосується випадку розірвання відносин з ініціативи депозитарію або емітента. Якщо ж розірвання пов'язано з ліквідацією депозитарію або припиненням дії його ліцензії, то договір з новим депозитарієм емітент укладає не пізніше одного місяця після отримання відповідного повідомлення про розірвання колишнього договору.
При розірванні договору ініціатор цього розірвання повинен письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за шістдесят днів до передбачуваної дати розірвання договору.
Станом на момент закінчення операційного дня на дату припинення дії договору депозитарій, з яким розривається договір, складає список власників цінних паперів. У цей список включаються власники цінних паперів емітента, яким відкриті накопичувальні рахунки "депо", а також емітент, якщо на його рахунку "депо" є емітовані ним цінні папери. У списку вказуються номери балансових рахунків, на яких відбивалися папери в синтетичному депозитарному обліку на момент складання списку.
Депозитарій емітента, договір з яким розривається, передає новому депозитарію емітента список власників цінних паперів у строк, не пізніше десяти календарних днів з дати розірвання договору, а первинні документи - не пізніше двадцяти днів.
У день передачі вказаного списку депозитарій, з яким розривається договір, передає в центральний депозитарій доручення "депо" на переказ цінних паперів, зазначених у списку.
Новий депозитарій емітента в день переведення на його кореспондентський рахунок "депо" цінних паперів, зазначених у списку їх власників, зараховує їх на накопичувальний рахунок "депо" і протягом п'ятнадцяти днів переводить їх на відповідні рахунки у відповідності зі списком.
Депозитарій зобов'язаний письмово повідомити депонентів та емітентів, з якими укладені договори, про їх розірвання протягом десяти календарних днів з дати прийняття рішення про ліквідацію або з дати припинення дії його ліцензії.
При цьому в повідомленні вказується дата, до настання якої депоненти можуть перевести свої цінні папери на рахунок "депо", відкритий в іншому депозитарії. Якщо депоненти не перевели свої цінні папери в інший депозитарій, то вони включаються в список власників цінних паперів для переведення цінних паперів в депозитарій емітента.
У Законі "Про депозитарну діяльність та центральному депозитарії цінних паперів в Республіці Білорусь" [7] закріплено, що депозитарна система Республіки Білорусь є дворівневою і включає в себе центральний депозитарій і депозитарії, які встановили кореспондентські відносини з центральним депозитарієм. Визначено основне завдання депозитарної системи - забезпечення централізованого зберігання цінних паперів, зареєстрованих у встановленому законодавством Республіки Білорусь порядку і дозволених до обігу на території республіки, та облік прав на ці цінні папери.
Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону виконання функцій центрального депозитарію покладається на організацію, яка визначається Президентом Республіки Білорусь. Указом Президента "Про вдосконалення системи державного регулювання ринку цінних паперів" від 20.07.1998 р. № 366 визначено, що функції центрального депозитарію цінних паперів покладаються: по державних цінних паперів та цінних паперів Національного банку - на Національний банк; з інших цінних паперів - на державне підприємство "Республіканський центральний депозитарій цінних паперів".
До функцій центрального депозитарію належать такі:
• прийом на зберігання випусків цінних паперів, що пройшли державну реєстрацію, і присвоєння кожному випуску ідентифікаційного коду;
• зберігання глобальних сертифікатів, рішень про випуск цінних паперів;
• здійснення контролю за загальною кількістю цінних паперів кожного випуску, що зберігається в центральному депозитарії і що знаходиться на обліку в депозитарній системі;
• ведення кореспондентських рахунків "депо" депозитаріїв;
• ведення єдиних довідників і каталогів депозитарної системи;
• регулювання функціонування депозитарної системи; '
• забезпечення розрахунків за операціями з цінними паперами між депонентами різних депозитаріїв шляхом переказу цінних паперів за кореспондентськими рахунками "депо" депозитаріїв;
• забезпечення взаємодії між депозитаріями;
• забезпечення безпеки і надійності функціонування депозитарної системи;
• здійснення контролю за діяльністю депозитаріїв;
• забезпечення обліку цінних паперів, що вивозяться за межі Республіки Білорусь, і цінних паперів емітентів-нерезидентів, що ввозяться на територію Республіки Білорусь;
• розробка методологічної бази депозитарної діяльності в Республіці Білорусь за погодженням з уповноваженим органом;
• надання консультаційної та методологічної допомоги з організації депозитарної діяльності.
Законодавством можуть бути передбачені випадки виконання центральним депозитарію функцій депозитарію.
У рамках виконання основного завдання депозитарної системи функціями Центрального депозитарію Національного банку Республіки Білорусь щодо державних цінних паперів і цінних паперів Національного банку є: зберігання цінних паперів і переведення їх у ході звернення, а також списання при їх погашенні; контроль за загальною кількістю цінних паперів кожного випуску; розробка методологічної бази депозитарної діяльності з цінних паперів за погодженням з Комітетом з цінних паперів при Раді Міністрів Республіки Білорусь; визначення уповноважених депозитаріїв та ін
Уповноваженими депозитаріями по державних цінних паперів є депозитарії комерційних банків, що задовольняють певним умовам. За час існування цього інституту кількість уповноважених депозитаріїв не перевищувало двадцяти.
Уповноваженим депозитарієм може бути білоруський банк, що має ліцензію на здійснення професійної та біржової діяльності з цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність, видане Комітетом з цінних паперів при Раді Міністрів Республіки Білорусь. Статус уповноваженого депозитарію присвоюється банку Національним банком Республіки Білорусь за погодженням з Міністерством фінансів Республіки Білорусь шляхом укладення договору на виконання функцій уповноваженого депозитарію.
Для отримання статусу уповноваженого депозитарію банк повинен подати до Національної банк Республіки Білорусь наступні документи:
• заяву про присвоєння статусу уповноваженого депозитарію;
• останній річний бухгалтерський баланс. Якщо банк діє менше року, то представляється бухгалтерський баланс на останню звітну дату;
• нотаріально завірену копію виданого Комітетом з цінних паперів спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення професійної та біржової діяльності з цінних паперів, що включає депозитарну діяльність;
• копію локального нормативного правового акту банку, що регламентує здійснення ним депозитарної діяльності.
Обов'язковою умовою для отримання статусу уповноваженого депозитарію є наявність у банку програмного забезпечення, що дозволяє отримувати та передавати електронні документи по каналах електронного зв'язку. Тому в пакеті документів, що надаються має бути і опис функцій програмного забезпечення для здійснення депозитарної діяльності.
Національний банк Республіки Білорусь має право відмовити банку в наданні статусу уповноваженого депозитарію в разі наявності у банку протягом трьох місяців, що передують даті подачі заяви про присвоєння статусу уповноваженого депозитарію, порушень законодавства Республіки Білорусь, що регулює ринок цінних паперів, а також наявності збитків за рік. Крім того, відмова може послідувати і при недотриманні банком нормативів ліквідності, нормативів достатності капіталу, мінімального розміру власного капіталу для діючого банку.
У процесі своєї діяльності уповноважений депозитарій зобов'язаний дотримуватися вимог законодавства, що регулює ринок цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність з цінних паперів, нормативи мінімального розміру власного капіталу, ліквідності, достатності капіталу. Особлива увага приділяється дотриманню депозитарієм встановлених строків перерахування власникам цінних паперів грошових коштів, що відповідають вартості погашаються цінних паперів та / або доходу за ним.
Уповноважені депозитарії здійснюють розрахунки за операціями з цінними паперами, що враховуються на рахунках "депо" депонентів, відображення у депозитарному обліку інших операцій, здійснюваних з цінними паперами в період їх обігу та в разі накладення арешту, звернення в доход держави.
При виявленні протягом часу дії договору на виконання функцій уповноваженого депозитарію будь-яких порушень обов'язків уповноваженого депозитарію Національний банк і Міністерство фінансів Республіки Білорусь розглядають питання про позбавлення банку статусу уповноваженого депозитарію. Якщо таке рішення приймається, Національний банк Республіки Білорусь в односторонньому порядку розриває з банком договір на виконання функцій уповноваженого депозитарію або відмовляється від продовження дії такого договору, якщо термін його дії закінчується. Банк і фондова біржа повідомляються про це не пізніше, ніж за 15 робочих днів до дати позбавлення банку статусу уповноваженого депозитарію.
Протягом 15 робочих днів до дати позбавлення банку статусу уповноваженого депозитарію за даними уповноваженим депозитарієм зберігається право на виконання таких операцій:
• погашення цінних паперів депонентів і / або виплата доходу;
• блокування цінних паперів для торгів на фондовій біржі для виконання зобов'язань за зворотного продажу цінних паперів за угодами РЕПО (на підставі даних, що подаються фондовою біржею);
• розблокування належать депонентам депозитарію цінних паперів, заблокованих для торгів на фондовій біржі;
• переведення цінних паперів депонентів на їх рахунки "депо" в інші уповноважені депозитарії або Центральний депозитарій Національного банку Республіки Білорусь.
Уповноважений депозитарій зобов'язаний проінформувати своїх депонентів про обмеження операцій і необхідність відкриття рахунків "депо" в інших уповноважених депозитаріях не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення від Національного банку Республіки Білорусь.
Не пізніше дванадцятого числа кожного місяця уповноважений депозитарій представляє в Національний банк Республіки Білорусь баланс "депо" з цінних паперів, складений за станом на перше число звітного місяця. Крім того, уповноважений депозитарій зобов'язаний подавати звітність за формою і в строки, встановлені законодавством Республіки Білорусь, а також інформацію, що стосується депозитарної діяльності, за запитами Національного банку Республіки Білорусь, Міністерства фінансів, Комітету з цінних паперів.
Крім того, з огляду на те, що тільки банки є уповноваженими депозитаріями на ринку державних цінних паперів і цінних паперів Національного банку Республіки Білорусь, для них властиві й інші особливості. По-перше, банки є найбільшими депозитаріями Республіки Білорусь. По-друге, багато юридичні особи, що працюють на ринку цінних паперів, вважають за краще відкривати рахунки "депо" у банках, які здійснюють і їх розрахунково-касове обслуговування, оскільки це знижує витрати з ведення даних рахунків. По-третє, заставні операції в основному проходять через депозитарії банків, так як тільки банки можуть видавати кредити під заставу цінних паперів. По-четверте, всі розрахунки на вторинному ринку по операціях з цінними паперами здійснюються через банки та уповноважені депозитарії. По-п'яте, через депозитарій АСБ "Беларусбанк" здійснюється розміщення та погашення компенсаційних облігацій для фізичних осіб. По-шосте, як правило, нерезиденти, які працюють на ринку державних облігацій Республіки Білорусь, воліють відкривати рахунки "депо" у банках, так як з цим пов'язані грошові розрахунки і конвертація іноземної валюти. По-сьоме, банки мають більше можливостей щодо створення системи обслуговування депонентів, особливо пов'язаних із зберіганням цінних паперів, випущених на паперовому носії, оскільки вони мають спеціальні сховища і ліцензію Національного банку Республіки Білорусь на здійснення зберігання цінностей.
Відмінною особливістю облікової системи нашої республіки є функціонування двох незалежних дворівневих депозитарних систем, що обслуговують різні види цінних паперів. При цьому дані системи включають в себе в якості центральних депозитаріїв дві різні організації, а в ролі депозитаріїв другого рівня - банківські та небанківські депозитарії, причому банківські депозитарії беруть участь одночасно у двох депозитарних системах. Як вже згадувалося, функції центрального депозитарію по корпоративних цінних паперів покладено на державне підприємство "Республіканський центральний депозитарій цінних паперів".
Станом на кінець 2005 р ., РУП "РЦДЦБ" були встановлені кореспондентські відносини з сорока сім'ю депозитаріями другого рівня, з яких шістнадцять є структурними підрозділами комерційних банків, а інші тридцять один - небанківськими організаціями. Аналіз структури депозитаріїв другого рівня за 2003-2005 рр.. показав, що їх загальна кількість налічувала п'ятдесят, і тенденція збільшення практично відсутня. Більш того, найближчим часом їх кількість може зменшитися у зв'язку з введенням нових вимог фінансової достатності, якими встановлено мінімальний розмір власного капіталу в 100 тис. євро.
Із загальної кількості що беруть участь у депозитарній системі професійних учасників ринку цінних паперів тільки три здійснюють виключно депозитарний вид діяльності (УП "А-ДЕП", ЗАТ "Гомельський регіональний депозитарний центр" і ЗАТ "Інзелью Депо"). Всі інші поєднують депозитарну діяльність з брокерської і дилерської видами діяльності. Існує ряд депозитаріїв, створених акціонерними товариствами.
Станом на початок 2006 р ., На централізованому зберіганні в депозитарній системі республіки знаходилося 503 400 000 000 акцій і 111 350 облігацій суб'єктів господарювання.
У депозитарній системі республіки обслуговуються близько 2,9 тис. емітентів, з яких понад 1,8 тис. - відкриті акціонерні товариства.
Із зареєстрованих у республіці 2,8 тис. закритих акціонерних товариств у депозитарній системі обслуговуються трохи більше однієї тисячі. Діючі в даний час нормативні документи дозволяють закритим акціонерним товариствам з кількістю п'ятдесят і менш акціонерів здійснювати ведення реєстру акціонерів самостійно, за умови наявності у своєму штаті співробітника, який має кваліфікаційний атестат Комітету з цінних паперів.
У небанківських депозитаріях обслуговуються більше 1,6 тис. емітентів цінних паперів, відкрито майже 720 тис. рахунків "депо" на ім'я власників цінних паперів, переважна більшість з них (близько 700 тис. накопичувальні) є громадянами Республіки Білорусь, які отримали акції в процесі приватизації (у банківських депозитаріях - 527 тис. рахунків "депо").
Всього депозитаріях другого рівня обслуговується понад 1,2 млн рахунків "депо" власників, з яких 90% відкриті для обліку акцій, придбаних громадянами Республіки Білорусь в держави в процесі чекової та грошової приватизації. Власникам даних акцій у депозитарній системі відкриті накопичувальні рахунки "депо", оплата за обслуговування яких здійснюється емітентами.
РУП "РЦДЦБ" обслуговує рахунок "депо", відкритий на ім'я Міністерства економіки Республіки Білорусь для обліку прав на цінні папери, що перебувають у республіканській власності. Станом на кінець 2005 р ., На даному рахунку "депо" числилося 390 400 000 000 акцій, що складає майже 78% від загальної кількості цінних паперів, облік прав на які здійснюється у депозитарній системі Республіки Білорусь.
4 Довірче управління цінними паперами
Законом Республіки Білорусь "Про цінні папери і фондових біржах" [8] визначено, що довірча (трастова) діяльність з цінними паперами - діяльність з управління цінними паперами, що належать конкретній особі на праві власності, здійснюється іншою особою шляхом передачі йому власником на певний термін цих паперів у володіння й довірче управління. Особа, якій цінні папери передані у володіння та довірче управління, діє за винагороду від свого імені в інтересах власника цінних паперів або вказаних ним осіб.
За договором довірчого управління цінними паперами одна сторона (вверітель) передає іншій стороні (управителеві) на певний термін цінні папери в довірче управління, а управитель зобов'язується за винагороду здійснювати управління цими цінними паперами в інтересах вверітеля або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Вверітель - юридична або фізична особа, яка є власником цінних паперів.
Вигодонабувачем не може бути фізична особа, якщо вверітелем є юридична особа або індивідуальний підприємець.
Довірчий керуючий - комерційна організація, що здійснює довірче управління цінними паперами. Управителем не може бути унітарне підприємство.
Керуючий здійснює довірче управління цінними паперами особисто або доручає управління іншій особі - заступникові. Однак передача управління заступнику можлива тільки в наступних випадках:
1) керуючий уповноважений на це договором;
2) керуючий отримав на це згоду вверітеля в письмовій формі;
3) керуючий змушений до цього в силу обставин для забезпечення інтересів вверітеля або вигодонабувача та не має при цьому можливості отримати вказівку вверітеля в розумний термін.
Керуючим (заступником) можуть бути тільки професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють інші ліцензовані види професійної діяльності на ринку цінних паперів не менше трьох років і отримали ліцензію на право здійснення довірчої діяльності. Банки отримують ліцензію на право здійснення довірчої діяльності з цінними паперами за погодженням з Національним банком Республіки Білорусь.
Управитель не може бути одночасно і вигодонабувачем за одним і тим самим договором довірчого управління цінними паперами.
Об'єктами довірчого управління можуть бути наступні цінні папери:
• акції акціонерних товариств, у тому числі акції, що перебувають на момент укладання договору про довірче управління у державній власності;
• облігації комерційних організацій, в тому числі облігації, що знаходяться на момент укладання договору про довірче управління у державній власності;
• цінні папери (акції, облігації) іноземних емітентів за умови, що вони ввезені на територію Республіки Білорусь з дотриманням вимог законодавства.
Векселі, чеки, депозитні і ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред'явника, коносаменти не можуть бути об'єктами довірчого управління [9].
У довірче управління не можуть бути передані також цінні папери, емітовані керуючим.
Довірче управління цінними паперами може здійснюватися в таких формах:
• повне довірче управління - керуючий здійснює юридичні і фактичні дії з розташованими в довірчому управлінні цінними паперами самостійно в межах договору довірчого управління цінними паперами з подальшим обов'язковим повідомленням вверітеля про кожного скоєному дії;
• довірче управління за погодженням - кожна операція з довірчого управління здійснюється керуючим після письмового узгодження своїх дій з вверітелем або з іншою особою, передбаченим у договорі розпорядженням;
• довірче управління за наказом - кожна операція з довірчого управління здійснюється керівником на підставі розпорядження виключно за вказівкою вверітеля.
Підставою для здійснення довірчого управління цінними паперами є договір довірчого управління, який укладається у письмовій формі і набуває чинності з моменту передачі цінних паперів у довірче управління. Тривалість терміну, на який може бути укладений договір, не може перевищувати п'яти років.
Передача цінних паперів у довірче управління не тягне переходу права власності управителя на них. Загальна вартість цінних паперів, які приймаються в довірче управління, на момент укладання договорів не повинна перевищувати вартості чистих активів (власного капіталу) керуючого.
Керуючий зобов'язаний діяти в інтересах вигодонабувача, не допускаючи змішування особистих інтересів з інтересами вигодонабувача. Якщо керуючий особисто зацікавлений в угоді, яку він передбачає здійснити, а також у всіх інших випадках, коли його інтереси вступають в протиріччя з інтересами вигодонабувача, керуючий зобов'язаний повідомити вверітеля і вигодонабувача на дії [9].
У випадку, коли вверітель або вигодонабувач не повідомили керуючому про наявні заперечення у десяти-днев-ний термін, керуючий приймає рішення на власний розсуд.
Керуючий визнається мають особисту зацікавленість у наступних випадках:
• є власником більше 50% статутного фонду емітента, чиї цінні папери знаходяться в управлінні;
• є юридичною особою, майно якого повністю або частково утворено емітентом, чиї цінні папери знаходяться в управлінні;
• може витягти іншу вигоду з управління, крім винагороди, передбаченого договором.
Керуючий також визнається мають особисту зацікавленість, якщо посадові особи органів управління і дирекції керуючого перебувають у родинних відносинах з посадовими особами органів управління і дирекції емітента, чиї цінні папери знаходяться в управлінні, або у трудових відносинах з юридичними і фізичними особами-вверітелямі.
У процесі виконання ним своїх обов'язків керівник не має права відчужувати перебувають у його управлінні цінні папери у свою власність, у власність своїх вверітелей. Він також не може укладати угоди, в яких одночасно виступає в якості брокера на стороні іншої особи, обмінювати перебувають у його управлінні цінні папери на цінні папери, що перебувають у своїй власності, у власності своїх вверітелей. Заборонено й відчуження що в його управлінні цінних паперів за договорами, які передбачають відстрочку або розстрочку платежу більш ніж на 30 календарних днів. Управитель не може закладати перебувають у його управлінні цінні папери для забезпечення виконання своїх власних зобов'язань [9].
Грошові кошти, одержувані в результаті довірчого управління, можуть бути використані лише на придбання цінних паперів, якщо це передбачено договором, або повернуті з довірчого управління.
Важливо також відзначити, що цінні папери, передані в довірче управління, відокремлюються від інших цінних паперів вверітеля, а також від цінних паперів керуючого, відображаються в управителя на окремому балансі і по них ведеться самостійний облік.
При припиненні договору керуючий передає вверітелю (вигодонабувачу, якщо це передбачено договором) об'єкти довірчого управління протягом п'яти робочих днів з моменту припинення дії договору.
5 Інвестиційний фонд
З економічної точки зору інвестиційний фонд - це механізм акумулювання грошових коштів фізичних і юридичних осіб в єдиний грошовий пул і подальшого професійного управління цими коштами.
Інвестиційний фонд забезпечує своїм інвесторам ряд переваг, основними з яких є наступні.
Зниження ризику інвестування. Діяльність на фінансових ринках пов'язана з ймовірними втратами як інвестованих грошових коштів, так і доходів по них. Вкладення в інвестиційний фонд не усувають ризик, але істотно знижують його, в першу чергу за рахунок диверсифікації активів фонду. Інвестиційний портфель самого фонду формується з багатьох видів цінних паперів і банківських депозитів, що мають різну прибутковість і ступінь ризику. Таким чином, ризик для всіх інвесторів інвестиційного фонду усереднюється і знижується в порівнянні з ризиком індивідуальних інвестицій.
Зниження витрат на управління інвестиціями. Інвестиційний фонд в якості великого інвестора дає можливість знизити витрати на управління інвестиційним портфелем за двома напрямками. По-перше, виступаючи оптовим покупцем, інвестиційний фонд може отримати суттєві пільги в ціні в порівнянні з дрібним роздрібним покупцем, як і на будь-якому іншому ринку. По-друге, інвестиційний фонд знижує операційні та накладні витрати в розрахунку на одиницю інвестування.
Професійне управління активами інвестиційних фондів. Діяльність на фінансовому ринку вимагає спеціальних знань і професійної підготовки, якими володіє далеко не кожен інвестор. Для ефективного інвестування необхідна оперативна інформація про фінансові активи, професійних учасників ринку цінних паперів, про стан та тенденції ринку. Окрім ухвалення правильного професійного рішення необхідно також вчасно реалізувати це рішення на практиці, а такими можливостями в комплексі не володіє навіть великий інвестор. У цьому випадку і виникає необхідність у допомозі професіоналів фінансового ринку.
Підвищена надійність вкладень в інвестиційні фонди. Оскільки діяльність інвестиційних фондів зачіпає інтереси великої кількості дрібних вкладників, самі інвестиційні фонди суворо контролюються державою. У багатьох країнах з розвиненими фінансовими ринками інвестиційні фонди функціонують у відповідності зі спеціальними законами. Права інвесторів захищені юридично і фактично ефективно працюючими механізмами контролю за інвестиційними фондами.
Висока ліквідність інвестицій в інвестиційні фонди. Ліквідність вкладень на розвинених фінансових ринках забезпечується тим, що інвестор за своїм бажанням може продати акції інвестиційного фонду в будь-який момент або на вторинному ринку - на фондовій біржі, або зажадавши викупу цих акцій самим інвестиційним фондом. Забігаючи трохи наперед, доречно зазначити, що білоруським законодавством передбачено обов'язковий викуп акцій інвестиційним фондом у своїх акціонерів.
Податкові пільги. У багатьох країнах інвестиції в інвестиційні фонди забезпечують більш пільгове оподаткування інвесторів як юридичних, так і фізичних осіб, в порівнянні з індивідуальними інвестиціями.
Однак справедливо буде вказати, що вкладення в інвестиційний фонд хоча й знижують ризик інвестування, але повністю не усувають його. У кінцевому підсумку ризик лягає на самого інвестора, що приймає рішення, як саме розпорядитися своїми коштами: розмістити їх у банк, самостійно купувати ті чи інші цінні папери, вкласти в інвестиційний фонд або зберігати їх у вигляді готівки. А якщо вибір робиться на користь інвестиційного фонду, то інвестор сам вирішує, який саме фонд вибрати. Слід також мати на увазі, що інвестор повинен здійснювати оплату послуг з управління активами фонду, депозитарного обслуговування, послуг аудитора фонду і т.д. Проте в добре працюють фондах частка перерахованих витрат низька і значно перекривається підвищеними доходами для інвесторів від інвестицій в цей фонд.
У Республіці Білорусь створення і функціонування інвестиційних фондів встановлено Положенням про порядок діяльності інвестиційних фондів, затвердженим постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Республіки Білорусь від 10.01.2002 р. № 01 / П [10].
Відповідно до цього Положення діяльність інвестиційного фонду - випуск акцій з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на банківські рахунки, вклади та депозити, при якому всі ризики, пов'язані з такими вкладеннями, в повному обсязі відносяться на рахунок акціонерів цього фонду і реалізуються ними за рахунок зміни поточної ціни акцій фонду.
Інвестиційний фонд створюється у формі відкритого акціонерного товариства. Фірмове найменування інвестиційного фонду повинно містити найменування суспільства і слова "інвестиційний фонд".
При установі інвестиційного фонду частка грошових внесків повинна бути не менше 500 тис. євро, а під час другої і наступних емісіях акції фонду повинні оплачуватися тільки грошовими коштами. За підсумками кожного фінансового року фінансові активи інвестиційного фонду (грошові кошти і державні цінні папери) повинні складати не менше 500 тис. євро. Фонд повинен постійно забезпечувати виконання зобов'язань перед кредиторами і по платежах до бюджету відповідно до законодавства.
Інвестиційний фонд здійснює випуск тільки простих іменних акцій і не має права проводити закриту підписку на акції, випускати облігації, гарантувати розміри дивідендів по простих акціях. Крім того, фонд не може направляти більше 10% свого капіталу на придбання цінних паперів одного емітента, а також набувати більше 25% цінних паперів одного емітента.
У разі пред'явлення акціонером у письмовій формі вимоги про викуп належних йому акцій інвестиційного фонду останній зобов'язаний викупити акції власної емісії за грошові кошти.
Порядок визначення викупної ціни акцій інвестиційного фонду встановлюється його статутом. Основою для визначення ціни повинна бути балансова вартість акцій, що розраховується як відношення вартості чистих активів (власного капіталу) до кількості акцій, що перебувають в обігу.
Відчуження належать інвестиційному фонду акцій інших емітентів може здійснюватися тільки через фондову біржу або на інших організованих торгах (аукціони, конкурси) з урахуванням вимог законодавства про цінні папери.

ЛІТЕРАТУРА
1. Гусєва ІЛ. Практикум з ринку цінних паперів. М.: МАУП, 2000.
2. Інструкція про порядок діяльності уповноважених депозитаріїв: Утв. постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 28.12.2005 р., № 184 / / Національний, реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2006. № 35, 8 / 13901.
3. Інструкція про порядок здійснення професійної діяльності по цінних паперах: Утв. постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Респ. Білорусь від 02.03.2006 р., № 03 / П / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2006. № 43, 8 / 14121.
4. Інструкція про порядок проведення заміни депозитарію: Утв. постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Респ. Білорусь від 05.11.2002 р., № 22 / П / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2002. № 136, 8 / 8820.
5. Інструкція про порядок здійснення операцій з цінними паперами на території Республіки Білорусь: Утв. постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Респ. Білорусь від 02.03.2006 р., № 03 / П / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2006. № 43, 8 / 14121.
6. Малюгін В.І. Ринок цінних паперів: кількісні методи аналізу: Навчальний посібник. Мн.: БДУ, 2001.
7. Про депозитарної діяльності та центральному депозитарії цінних паперів в Республіці Білорусь: Закон Респ. Білорусь від 09.07.1999 р. / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 1999. № 56, 2 / 61.
8. Про цінні папери і фондових біржах: Закон Респ. Білорусь від 12.03.1992 р. / / Ведамасщ Вярхоунага Савета Респ. Білорусь. 1992. № 11. Ст. 194.
9. Положення про довірче управління цінними паперами: Утв. постановою Комітету з цінних паперів Респ. Білорусь від 12.06.2000 р. № 10 / П / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2000. № 79, 8 / 3786.
10. Положенням про порядок діяльності інвестиційних фондів: Утв. постановою Комітету з цінних паперів при Раді Міністрів Респ. Білорусь від 10.01.2002 р. № 01 / П / / Національний реєстр правових актів Респ. Білорусь. 2002. № 37,8 / 7886.
11. Ринок цінних паперів: Підручник / За ред. В.А. Галанова, А.І. Басова. М.: Фінанси і статистика, 1998.
12. Ринок цінних паперів: Учеб. посібник / За заг. ред. Є.М. Шелег. Мн.: БГЕУ, 2000.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат
103.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Професійна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів
Класифікація видів цінних паперів видаються і обертаються на ринку цінних паперів в Республіці Білорусь
Особливості випуску та обігу цінних паперів банків. Державне регулювання ринку цінних паперів
Учасники ринку цінних паперів 2
Учасники ринку цінних паперів
Професійні учасники ринку цінних паперів
Професійні учасники ринку цінних паперів 2
Професійні учасники ринку цінних паперів Пермського краю
Інвестиційна діяльність банку на ринку цінних паперів
© Усі права захищені
написати до нас