Використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дітей 5-6 років

Використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дітей 5-6 років

Зміст

Введення. 3
1. Вікові особливості дітей 5-6 років. 5
2. Поняття культури поведінки дітей. 11
3. Використання педагогічної оцінки у вихованні дітей 5-6 років. 13
3.1 Поняття оцінки в педагогічній науці. 13
3.2 Використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дітей 5-6 років 15
3.3 Приклад використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дошкільнят. 19
Висновок. 23
Список літератури .. 25

Введення

Дошкільне дитинство - це період активного освоєння навколишнього світу, початкового фактичного формування особистості, розвитку особистісних механізмів поведінки.
Ефективність педагогічного впливу на дитину в цей період залежить від оптимального вибору методів і засобів виховної роботи, яких сьогодні дуже багато. Тим не менш, в кожному з них обов'язково присутній спільний компонент - оцінка.
Велика увага оцінним відносин у своїх роботах приділяли Д.Б. Ельконін, Л.І. Божович, А.І. Липкин, Б.Г. Ананьєв, Я.Л. Коломенський, Т.І. Комісаренко. Як педагогічні, так і психологічні дослідження показали важливість і багатоплановість впливу оціночних впливів на виховання моральних почуттів дитини, розвиток самосвідомості [1].
З ранніх років малюк чує думки й оцінки, висловлювані про нього іншими людьми (батьками, вихователями, дітьми). Думки ці не завжди однакові, а часом дуже суперечливі. Кожна людина, а тим більше дитина, потребує заохочення, яке пробуджує бажання працювати над собою. Якщо йому постійно говорити про його слабкі сторони, у нього взагалі зникне прагнення до самовиховання. Тим часом занадто високу думку про самого себе порушує відносини дошкільника з оточуючими.
Самооцінка дитини, в першу чергу, залежить від дорослих. Тому педагогам потрібно особливу увагу приділяти правильній оцінці його дій і вчинків. Саме дій і вчинків, але ні в якому разі не самої особистості, так як діти, особливо в молодшому дошкільному віці, схильні відносити оцінку своїх вчинків або результатів своєї діяльності на себе в цілому.
Мета роботи - розкрити психолого-методичні можливості використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дітей 5-6 років.
Завдання роботи:
Провести аналіз літератури в рамках теми курсової роботи;
Охарактеризувати вікові особливості дітей 5-6 років;
Розкрити поняття культури поведінки дошкільнят;
Описати психолого-методичні можливості використання педагогічної оцінки у вихованні поведінки дітей 5-6 років.

1. Вікові особливості дітей 5-6 років

Розглядаючи питання педагогічних впливів на дітей, необхідно завжди враховувати їх вікові особливості.
У дітей 5-6 років триває інтенсивне сенсорне розвиток, причому процеси відчуття, сприйняття, уявлення розвинені у дитини даного віку значно краще, ніж мислення. У 5-6 років діти добре розрізняють особливості звуків людської мови і музичних звуків, а також форму, величину і колір предметів. Але, знайомлячись з властивостями предметів, діти не вміють виділити серед них найбільш суттєві, що визначають вигляд предмета і допомагають створити про нього правильне уявлення. Зазвичай вони виділяють ті особливості, які кидаються в очі [2].
Подальший розвиток і вдосконалення сенсорних процесів йде по лінії спеціально організованого обстеження предметів. Діти вчаться вмінням швидко виокремлювати потрібні властивості, орієнтуватися в них, порівнювати і групувати предмети за загальними ознаками, співвідносити їх з сенсорними еталонами і т.д. Сенсорний розвиток відбувається в різних видах діяльності дошкільника.
У цьому віці триває і формування таких особистісних механізмів (А. Н. Леонтьєв), як супідрядність мотивів, прийняття моральних норм, велика довільність поведінки.
Незважаючи на те, що різниця між шестирічним і семирічним дитиною становить всього один рік, саме в цей відрізок часу відбувається подальше, дуже швидке, розвиток особистісного спілкування, закладаються основи логічного мислення, формується внутрішній план дій. Тому необхідна спеціальна організація життя і діяльності шестирічок [3].
Вік, про який йде мова в курсовій роботі, у багатьох описах і класифікаціях відноситься до старшого дошкільного віку. Подивимося на цей період життя дитини з точки зору тих завдань розвитку, які він вирішує сам, як би відносно незалежно від місця його конкретного перебування - дитячий сад це, школа або сім'я. Звернімося ще раз до фактів, які з'явилися на межі цього віку, - це підвищена чутливість дитини до екзистенціальних переживань, окреслення меж Я-концепції через встановлення дистанції з іншими людьми, формування узагальненої концепції іншої людини. Сенситивності, підвищена чутливість дитини до змісту його Я-концепції робить його дуже вразливим до будь-яких впливів інших людей, недарма саме захищене оточення є ресурсом його розвитку [4]. З такою підвищеною чутливістю до впливів інших людей, на думку Г.С. Абрамової, дитина і приходить до середини дитинства. Розширюється його соціальний простір відносин з різними людьми, - окрім сім'ї значущими стають відносини з сусідами і дитячим садом.
Побіжно сказане оцінне зауваження чужої людини в середині дитинства виявляється сильним емоційним впливом. Думаю, що дорослі часто недооцінюють його значення, адже це саме те переживання, яке має істотне значення для освоєння концепції Іншої людини. Даний факт необхідно враховувати педагогам-вихователям у процесі використання педагогічної оцінки в процесі виховання дітей.
Після п'яти років в якості провідної діяльності дитини виступає сюжетно-рольова гра, основним призначенням якої, з точки зору формування суб'єкта діяльності та спілкування, є відтворення і интериоризация найважливіших конвенціональних ролей дорослих даної культури та відпрацювання навичок формального та неформального спілкування.
Конвенціональна роль (від лат. Conventio - угода) - уявлення про запропонованому зразку поведінки, яке очікується і вимагається від людини в даній ситуації, якщо відома соціальна позиція, займана ним у спільній дії.
Основним механізмом розвитку дитини як суб'єкта діяльності та спілкування є наслідування. У дошкільному віці наслідування набуває форми "ідентифікації" [5]. Її змістом стає здійснюване дитиною в сюжетно-рольовій грі моделювання поведінки узагальненого громадського дорослого.
На перших етапах даного вікового періоду переважає розвиток психічних процесів, пов'язаних з придбанням індивідом чуттєвого досвіду - відчуття і сприйняття. Потім все помітніше стають зміни у розвитку вищих психічних процесів: довільної пам'яті, мови, мисленні та ін
Розвиток сприйняття в дошкільному віці протікає у формі процесу розвитку та формування перцептивних дій, від конкретних маніпуляцій з предметами до інтеріоризації (переносу практичних дій у внутрішній план на психічному рівні) [6].
Мова у дитини в цьому віці розвивається особливо бурхливо. До кінця шостого року життя діти зазвичай повністю освоюють фонетику мови, їх активний словник становить 2-3 тисячі слів.
Розвивається наочно-дійове мислення. Уява у своєму розвитку переходить з мимовільного в довільне і починає виконувати дві функції: пізнавально-інтелектуальну і афективно-захисну.
Основним чинником розвитку всіх психічних пізнавальних процесів є гра, яка в процесі розвитку дитини змінюється за змістом від предметно-маніпуляційної до сюжетно-рольової.
Первинне супідрядність мотивів, що виникає на початку дошкільного періоду, розвивається у напрямку формування самого механізму супідрядності і засвоєння дитиною нових, більш високих мотивів діяльності. З'являються домінуючі установки: в одних престижні (егоїстичні), в інших - альтруїстичні, у третіх - спрямовані на досягнення успіху [7].
Відбуваються зміни потреб у спілкуванні протікають в атмосфері докорінної перебудови взаємин дитини з оточуючими людьми. Зародження потреби в автономії, визнанні та повазі виявляється в реакціях негативізму і впертості. Достатнє задоволення цих потреб на цьому етапі сприяє подальшому формуванню у дитини глобального почуття самоповаги - однієї з фундаментальних потреб людини.
Характерною особливістю розглянутого вікового періоду є також поступове зародження істинно мотиваційних форм поведінки, спрямованої на досягнення. При цьому дані різних досліджень показують, що закладений у цьому віці соціальний досвід багато в чому визначає майбутнє такої поведінки. Приблизно у 5-6 років можна говорити також про початок прояву у дітей тендерних і індивідуальних відмінностей в мотивації досягнення.
Паралельно з пізнанням навколишнього світу триває у дитини в ранньому дитинстві пізнання самого себе. У цьому процесі самосвідомість виконує центральну і регулюючу функцію. Дитина усвідомлює свої бажання і дії, які регулюються його особистими нормами (відповідно до його розумінням переданих йому дорослими моральних вимог і правил поведінки). Дитина здатна оцінити себе, усвідомлюючи в тій чи іншій мірі відповідність власних якостей і дій певним очікуванням або вимогам оточуючих. У зв'язку з цим, на цьому етапі розвитку дитини особливо важливо проводити заняття з виховання культури поведінки
Основною умовою для успішного розвитку Я-концепції дитини на цьому етапі особистісного розвитку є, як підкреслював К. Роджерс, задоволення його потреби в позитивному уваги.
Розвиненими особистісними новоутвореннями дитини в дошкільний період є ранні прояви у нього емпатії і самоконтролю, які в свою чергу багато в чому визначають морально-етичну орієнтацію і поведінку дитини на даному етапі його вікового розвитку [8].
На думку деяких дослідників (Матюхіна М.В., Михальчик Т.С., Прокіна Н. Ф) взаємини дітей-шестирічок з дорослими і однолітками ускладнюються. У дослідженнях М.І. Лісіна та її співробітників було встановлено, що з різних видів спілкування дитини з дорослими (ділових, пізнавальних, особистісних) в 6 років переважає - особистісне спілкування. Аналіз мотивів спілкування у шестирічок "показує, що їх потреба в бесідах на особисті теми з дорослими значно більше, ніж у віці 7 - ми років. Розвиток мотивів спілкування забезпечує їм відносно глибоке і багате знання про властивості оточуючих дорослих. Крім того, спілкуючись з дорослими , діти краще пізнають самих себе, так як вони прагнуть отримати оцінку себе та свою діяльність. Саме тому, при вихованні поведінки дітей 5-6 років педагогічна оцінка, оцінка вихователя грає велику роль.
Відповідно до програми виховання в дитячому садку діти цього віку займаються і навчальною діяльністю, в результаті чого вони вчаться розуміти завдання, яке ставить перед ними вихователь, опановують деякими навичками і вміннями її виконання.
Важливим компонентом навчальної діяльності є самооцінка. У шестирічок вона тільки починає розвиватися. Уміння оцінити результати своєї діяльності формується не тільки в навчальній, а й в інших видах діяльності. Це в першу чергу відноситься до ліплення, аплікації, малювання, конструювання. Дитина цього віку здатний порівняти свою роботу з роботою інших, бачить свої удачі і промахи, замислюється, як можна виконати роботу на більш високому рівні, краще [9].

2. Поняття культури поведінки дітей

Перш ніж говорити про використання оцінки педагогом у вихованні поведінки, необхідно розкрити саме поняття.
Отже, культура поведінки - дотримання основних вимог та правил людського гуртожитку, вміння знаходити правильний тон у спілкуванні з оточуючими. Культура поведінки - сукупність форм повсякденної поведінки людини (у праці, в побуті, спілкуванні іншими людьми), в якому знаходять зовнішнє вираження моральні естетичні норми цієї поведінки. Культура поведінки включає: манери спілкування, етикет, вища ступінь відточеності, отшліфованності дії і вчинків людини, досконалість його діяльності в різних сферах життя
Тут, під терміном "культура поведінки" розуміється сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності [10].
Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету, вона тісно пов'язана з моральними почуттями і уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх.
У змісті культури поведінки дошкільнят можна умовно виділити наступні компоненти:
культура діяльності,
культура спілкування,
культурно-гігієнічні навички і звички.
Сутність складових елементів культури поведінки представлена ​​в Таблиці 1 - Компоненти культури поведінки.

Таблиця 1 - Компоненти культури поведінки

Культура діяльності	Культура спілкування	Культурно-гігієнічні навички
проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень. Формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати в нього вміння утримувати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає; звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставитися до книг, речей, іграшок. Важливий показник культури діяльності - природна тяга до цікавих, змістовних занять, уміння цінувати час. У старшому дошкільному віці дитина вчиться регулювати свою діяльність і відпочинок. Це буде добрим підгрунтям для формування у нього навичок ефективної організації праці.	передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм звертання, а також ввічливе поводження в громадських місцях, у побуті; передбачає: вміння не тільки діяти потрібним чином, але і утримуватися від недоречних у даній обстановці дій, слів, жестикуляції культуру мови, тобто наявність достатнього запасу слів, уміння говорити лаконічно, зберігаючи спокійний тон.	важлива складова частина культури поведінки. Необхідність охайності, утримання в чистоті обличчя, тіла, зачіски, одягу, взуття, шкільного приладдя продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин. Діти повинні розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих, про те, що неохайний чоловік, який не вміє стежити за собою, своєю зовнішністю, вчинками, як правило, недбалий в роботі. Культуру їжі часто відносять до гігієнічних навичок, але вона має етичний аспект - адже поведінка за столом базується на повазі до сидячих поруч, а також до тих, хто приготував їжу

3. Використання педагогічної оцінки у вихованні дітей 5-6 років

3.1 Поняття оцінки в педагогічній науці

Результати контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів виражаються в її оцінці. У широкому сенсі слова оцінкою називають характеристику цінності, рівня або значення яких або об'єктів або процесів. Оцінити значить встановити рівень, ступінь чи якість чого-небудь [11]. Стосовно до виховної діяльності оцінка означає встановлення ступеня виконання дитиною правил і норм поведінки.
Оцінка, на думку Ю.К. Бабанського, повинна відповідати таким педагогічним вимогам, як об'єктивність, систематичність, індивідуальний підхід, педагогічний такт і ін
Оцінка повинна бути гласною, досить вмотивованою та переконуючої, правильно співвідноситись із самооцінкою і думкою батьків.
Виховна роль оцінки полягає в усвідомленні дитиною способів удосконалення різних видів діяльності, в тому числі культури поведінки. Правильно встановлена ​​і виражена оцінка поведінки дошкільника 5-6 років служить важливим стимулом формування і розвитку пізнавальних інтересів, позитивних якостей особистості: чесності, працьовитості, активності, самостійності, відповідальності за виконання своїх обов'язків, вміння долати труднощі та ін
Педагогічна оцінка входить у систему методів педагогічного впливу поряд з методами переконання і вправи. Педагогічна оцінка має два різновиди: відкритої педагогічної оцінки і прихованої педагогічної оцінки. До відкритої слід вдаватися рідко, лише у випадку, коли вихованець повністю віддає собі звіт в скоєному. Прихована педагогічна оцінка - найбільш ефективна, так як. Розрахована на суб'єктивну самостійність, вона інтенсивно розвиває цю самостійність [12].

Назовем виды открытой оценки, выстраивая их последовательность по усилению меры воздействия. Положительную станем называть по традиции поощрением, отрицательную оценку – наказанием. Поощрение организуется:
одобрением – предельно лаконичной формой вербального, мимического, пластического характера (например, улыбка, кивок головы или слово ”хорошо”);
похвалой – развернутой формой одобрения, раскрывающей основание оценки (например: ”Молодец Ваня! Помог Леночке собрать игрушки! ”);
материальным предметом, который благодаря материализации создает протяженность оценки и длительность положительных переживаний (например, открытка, игрушка-символ, лакомство);
благодарностью – персональным или коллективным признанием значимости сделанного ребенком;
присвоением звания – признанием его существенных качеств и выражением уверенности в достоинстве личности навсегда.
Наказание организуется аналогично, у него те же виды, меняется лишь оценочный вектор. Перечислим аналогичные виды: неодобрение, замечание, лишение удовольствий, выговор, исключение из системы общения либо из группы.
В современной практике воспитания увеличивается доля скрытой педагогической оценки, имеющей следующее выражение:
“Я – сообщение”, оглашение вслух собственного состояния и переживаний, связанных жизненным явлением (например: ”Мне всегда стыдно, когда я слышу грубые слова от мальчиков! ”);
“Ты – сообщение”, оглашение предполагаемого состояния ребенка в момент содеянного им (например: ”Ты, наверное, очень разозлился и обидет Машу, а теперь тебе, конечно же стыдно?. . ”);
“естественное последствие”, как логически развернутая неизбежность обстоятельств, в которые поставил своим поведением себя ребенок (например: ”Разлил? – Неси тряпку! ” или “Не сделал? Значит, надо сделать! ”);
возложение оценочных полномочий на ребенка (например: ”Коля, что ты нам скажешь? Как расцениваешь свой поступок? ”);
оттянутая во времени оценка (например: ”Я потрясен, поговорим, когда я приду в себя…”) и другие.
Педагогическая оценка является гибким инструментом в арсенале воспитателя. Педагогическая мудрость воспитателя в том и заключается, чтобы ребенок никогда не потерял веры в свои силы, никогда не чувствовал, что у него ничего не получается. Каждая работа должна быть для ученика хотя бы маленьким продвижением вперед[13].

3.2 Использование педагогической оценки в воспитании поведения детей 5-6 лет

Дошкольное детство – это период активного освоения окружающего мира, первоначального фактического формирования личности, развития личностных механизмов поведения. Эффективность педагогического воздействия на ребенка в этот период зависит от оптимального выбора методов и средств воспитательной работы, которых сегодня очень много. Тем не менее, в каждом из них обязательно присутствует общий компонент – оценка.
Категорию оценки можно отнести к методам поощрения и наказания. В нашей практике воспитания наиболее употребляемыми вербальными видами оценок являются:
прямая оценка, выражающаяся в одобрении или порицании либо действия, либо личностных качеств субъекта и адресованная непосредственно к субъекту. Например: "Молодец, ты приложил все старание при выполнении работы, и она получилась замечательной", "Умница, ты была внимательной и поэтому все задания выполнила правильно", "Из-за своей торопливости ты разрушил Ванину постройку и ему стало больно";
косвенная оценка, выражающаяся в одобрении либо в порицании определенных моральных качеств и поступков оцениваемого через непрямое соотношение его с другим лицом. Например: "Некоторые дети ведут себя сейчас, как глупые медвежата из сказки "Два жадных медвежонка"", "Настоящие мужчины не плачут, а молча огорчаются";
опосредованная оценка, выражающаяся в оценивании действий и личностных качеств одного субъекта через прямую оценку другого субъекта, например: "Тебя все будут любить, если ты будешь вежливым, как Инна Алексеевна", "Наша Машенька всегда старается поступать, как добрая сказочная фея";
предвосхищающая оценка, выражающаяся в одобрении предстоящих действий субъекта: "Ты замечательно прочтешь это стихотворение, потому что у тебя звонкий и выразительный голос" или "Я верю, у тебя все получится, если ты будешь внимательным";
отсутствие оценки как фактор отношения к деятельности и личности субъекта[14].
Из приведенных примеров можно выделить две функции педагогической оценки – ориентирующую и стимулирующую.
Оценку как стимул широко применяют все педагоги ("Умница моя, у тебя получится хорошая работа", "Я уверена, ты это знаешь", "Ты вежливая и поэтому не забудешь поблагодарить! " и т.д.).
Ориентирующая функция оценки используется на практике значительно реже, хотя, по мнению педагогов-воспитателей, педагогический эффект ее воздействия гораздо значительнее. Например: "Марина – культурная девочка, потому что она прикрывает рот во время кашля и просит прощения у всех при этом", "Павлик – молодец, он знает, что ножом мы не накладываем пищу на вилку, а только используем его как преграду", "Слава – умница, он вспомнил, что заштриховывать фон легче боковой поверхностью мелка", "Жанна – заботливая девочка, не забыла, что прежде чем одеться самой, нужно помочь одеться малышу". Такие замечания позволяют не только похвалить конкретного ребенка, но и помочь другим детям ориентироваться в правильности своих действий и поступков.
По мнению Козловой С.А. важно пробудить у детей интерес к занятиям. Желанию заниматься способствует наличие трудностей, связанных с содержанием, объемом, способами выполнения задания (Р.С. Буре). У детей нужно воспитывать интерес к преодолению трудностей, поддерживая его положительной оценкой. При этом нельзя ставить отметок как в детском саду[15]. "Отметка представляет собой педагогическую Бабу Ягу, переодетую в Добрую Фею" (Ш.А. Амонашвили).
При развитии ребенка перед воспитателем стоит задача организовать работу таким образом, чтобы обратить результат предыдущей деятельности в эмоциональный стимул, в осознанный мотив для выполнения следующего задания. Постоянная установка педагога на поиск ошибок, а ребенка – на уменьшение возможности их сделать может привести к формированию исполнительского стиля у ребенка и дидактичности у педагога. Это чревато множеством негативных результатов[16]. Кроме этого, замечено, что у авторитарных педагогов и родителей дети более конфликтны, чаще дают друг другу отрицательные оценки.
Согласно данных психологических исследований, касающихся проблемы оценки, для старших дошкольников (5-6 лет) успех является хорошим стимулом для преодоления трудностей в дальнейшем. Наряду с этим на часть детей и неуспех не только не оказывает отрицательного влияния, а напротив, стимулирует их – потерпев неудачу, дошкольники не прекращают деятельности, а с еще большей энергией пытаются преодолеть трудности[17].
В настоящее время особую актуальность приобретают задачи формирования нравственных качеств личности и культуры поведения. Основной способ их решения – помощь детям в усвоении моральных норм, регулирующих поведение. Ребенок овладевает ими под влиянием образцов и правил поведения.
Образцами служат взрослые, их поступки, взаимоотношения. На собственном примере необходимо демонстрировать нравственные качества и их влияние на взаимоотношения ("В нашей группе доброжелательная, спокойная обстановка, потому что мы все вежливы и внимательны друг к другу", "У нас в группе чисто, светло, уютно, потому что наша няня заботливая и трудолюбивая", "У нас много игр, пособий для занятий, потому что наши воспитатели добросовестные, ответственные педагоги", "Инна Алексеевна никогда не кричит и не разговаривает грубо, так как она тактичный и культурный человек" и т.д.).
Понять и оценить качества и поступки людей детям помогает художественная литература и мультфильмы. Слушая сказку или просматривая мультфильм, они обязательно стараются выяснить, кто хороший, а кто плохой. Дошкольники не терпят в этом отношении никакой неопределенности и нередко пытаются с этой точки зрения оценить даже неодушевленные предметы. Эта особенность позволяет формировать их представления о нравственности и оценочные способности, а ребенку – соотносить свои поступки и поступки героя, представлять себя в подобной ситуации.
Опыт педагогов-воспитателей показывает, что важнейшим условием формирования у детей способности к адекватной оценке своих действий является единство в оценке окружающих. Если оценка противоречива, ребенок выбирает для себя любую из них, чаще принимая ту, которая лестна для него или в данный момент чем-то выгодна.
Принимая во внимание важную роль оценки для различных сторон воспитательного процесса, зная механизмы ее воздействия на психику ребенка, ее необходимо целенаправленно использовать для достижения большей эффективности педагогической деятельности.

3.3 Пример использования педагогической оценки в воспитании поведения дошкольников

В журнале "Справочник старшего воспитателя" (№2, 2009 г) приводится методическая разработка по использованию педагогической оценки в воспитании поведения дошкольников.
Педагоги-воспитатели разработали специальные наглядные пособия, позволяющие детям представить себе идеальный образец действия, т.е. его наглядную модель. Эти дидактические пособия выполнены в виде оценочных карт, где схематически изображены последовательности действий и требование к их качеству. Например, в оценочной карте "Умывание" зафиксированы следующие действия: закатывание рукавов, открывание крана и регулирование напора воды, смачивание мыла водой, намыливание рук, споласкивание и отжимание рук, разворачивание полотенца и вытирание рук, содержание в порядке личных принадлежностей (расческа, зубная щетка), мытье рук после посещения туалета.
Таблица 2 – Образец оценочной карты
Их изображения понятны для дошкольников. Кроме этого в карте перечислены имена детей, а для нечитающих воспитанников представлены их индивидуальные значки-картинки. Каждому ребенку в соответствующую графу ставится значок-оценка, свидетельствующий об успехе или неуспехе в освоении им того либо иного действия. Пособие используется для работы с детьми среднего и старшего дошкольного возраста.
Такие карты разработаны для развития навыков культуры еды, самообслуживания, ухода за растениями, трудовых навыков и т.д. Они одновременно являются планом работы педагога и диагностикой сформированности навыков детей. Кроме этого данные пособия помогают повысить самоконтроль и самооценку детей. Решению этой задачи способствуют и другие наши пособия, например "Абажур "Культурный ребенок"", где в качестве опорных сигналов изображены правила культурного поведения. Пособие представляет собой куб на ножке. Так его легко можно повернуть любой из 4 граней, на каждой из которых изображены способы культурного приема пищи:
умение правильно держать ложку;
пользоваться ножом и вилкой;
пользоваться салфеткой.

Каждая картинка снабжена рифмовкой, вызывающей положительный эмоциональный настрой. Абажур "Культурный ребенок" способствует сохранению в группе доброжелательной атмосферы во время приема пищи. Педагог не делает детям замечания, призывая соблюдать то или иное правило культурного поведения за столом, а просто поворачивает абажур перед ребенком нужной гранью, ориентируя на его выполнение. Это побуждает дошкольника соотнести свои действия с изображенными и оценить их. Такие пособия в большей степени являются ориентирующими.

Красиво, чисто, вкусный вид – Вот, что рождает аппетит!
Если так держать, то с ложки Не будут падать капли, крошки! Вот так держат дети ложку – Набирают понемножку!
Усвоению норм поведения способствует наглядное пособие "Хорошо – плохо", где в качестве образца используется изображение различных ситуаций, в которых герои совершают положительные или отрицательные поступки. Цель пособия: качественная оценка поступка, оценочная классификация, соотнесение представляемого и реального.
Для косвенной оценки можно применять наглядные пособия с изображением неправильного действия, которое перечеркнуто красной полосой, что является отрицательной оценкой и одновременно запрещающим знаком, например "Бегать нельзя", "Громкие звуки запрещены" и т.д. Выполнение правил для малышей является игрой, в которой постепенно формируется привычка следовать указанным нормам, а к старшему дошкольному возрасту появляется осознанное их выполнение, основанное на понимании.

Висновок

Оценка – это один из инструментов эффективного педагогического воздействия на дошкольника. Как педагогические, так и психологические исследования показали важность и многоплановость влияния оценочных воздействий на воспитание нравственных чувств ребенка, развитие самосознания.
В работе приводится краткий обзор возрастных особенностей детей 5-6 лет. Возраст, о котором идет речь в самостоятельной работе, во многих описаниях и классификациях относится к старшему дошкольному возрасту. По мнению Г.С. Абрамовой, в этом возрасте для ребенка характерна повышенная чувствительность к воздействиям других людей. Вскользь сказанное оценочное замечание чужого человека в середине детства оказывается сильным эмоциональным воздействием. Данный факт необходимо учитывать педагогам-воспитателям в процессе использования педагогической оценки в процессе воспитания детей.
Кроме того, для детей 5-6 лет характерна высокая мотивация общения: общаясь со взрослыми, дети лучше узнают самих себя, так как они стремятся получить оценку себя и своей деятельности. Именно поэтому, при воспитании поведения детей 5-6 лет педагогическая оценка, оценка воспитателя играет большую роль.
Одним из основных направлений воспитательного воздействия в дошкольном учреждении является, как правило, воспитание культуры поведения. Культура поведения - совокупность форм повседневного поведения человека (в труде, в быту, общении другими людьми), в котором находят внешнее выражение моральные эстетические нормы этого поведения.
Категорию оценки можно отнести к методам поощрения и наказания. В нашей практике воспитания наиболее употребляемыми вербальными видами оценок являются:
прямая оценка;
косвенная оценка;
опосредованная оценка;
предвосхищающая оценка;
отсутствие оценки.
Специалисты выделяют две функции педагогической оценки – ориентирующую и стимулирующую. Оценку как стимул широко применяют все педагоги, ориентирующая функция оценки используется на практике значительно реже, хотя, по мнению педагогов-воспитателей, педагогический эффект ее воздействия гораздо значительнее.
Опыт педагогов-воспитателей показывает, что важнейшим условием формирования у детей способности к адекватной оценке своих действий является единство в оценке окружающих. Если оценка противоречива, ребенок выбирает для себя любую из них, чаще принимая ту, которая лестна для него или в данный момент чем-то выгодна.
Принимая во внимание важную роль оценки для различных сторон воспитательного процесса, зная механизмы ее воздействия на психику ребенка, ее необходимо целенаправленно использовать для достижения большей эффективности педагогической деятельности.

Список літератури

1. Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Вікова та педагогічна психологія: Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів. - М.: Просвещение. - 1984. - 256с.
2. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Учеб. посібник для студ. вузів. - 4-е вид., Стереотип. - М.: Видавничий центр "Академія", 1999. -672 С.
3. Психологія дитинства. Підручник. Под редакцией члена-корреспондента РАО А.А. Реана – СПб.: "прайм-ЕВРО-ЗНАК", 2003. - 368 с.
4. Моральне й трудове виховання дошкільників: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / С.А. Козлова, Н.К. Дедовских, В.Д. Калишенко и др.; Под ред. С.А. Козлової. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002. - С.1-50.
5. Сиротюк А.Л. Обучение детей с учетом психофизиологии: Практическое руководство для учителей и родителей. М.: ТЦ Сфера, 2001. - 128 с.
6. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. – Киев: Радянська школа, 1974 г. - 288 с.
7. Педагогіка. Под редакцией Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение. - 1983.
8. Лисина М.І., Смирнова Р.А. Развитие мотивов общения со взрослыми и сверстниками у дошкольников. - В кн.: Психолого-педагогические вопросы воспитания детей дошкольного возраста/Под ред А.И. Сильвестру. Кишинев, 1981. с.22, 29-30)
9. Едакова И.Б., Кузьмина О.А. Роль педагогической оценки в воспитании ребенка. // Справочник старшего воспитателя. - 2009. - № 2.
10. Харламов І.Ф. Педагогіка: Учеб. посібник для студентів ун-тів і пед. ін-тів. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вищ. шк., 1990. - 576 с.
11. Хорунженио К.М. Педагогічний словник. – М. – 1997. - 288 с.
12. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Учеб. посібник для студ. вузів. - 4-е вид., Стереотип. - М.: Видавничий центр "Академія", 1999. -672 С.
13. Концепция дошкольного воспитания. / / Дошкільне виховання. - М: Просвещение, 1989г № 5. - с.10-23
14. Лобанова Є.А. Дошкільна педагогіка: навчально-методичний посібник / Е.А. Лобанова. – Николаев. - 2005. - 76 с.
15. Боритко Н.М. В пространстве воспитательной деятельности: Монография / Науч. ред. М.К. Сергєєв. – Волгоград: Перемена, 2001. - 181 с.