Використання облікової інформації при розслідуванні злочинів св

Підприємства усіх форм власності мають право проводити в податковому обліку щорічну індексацію вартості основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

де:
I, а також відображаються в інших регістрах аналітичного і синтетичного обліку. Починаючи з наступного місяця після проведення індексації, амортизаційні відрахування по основних фондах повинні 1фоізводігься від проіндексованої балансової залишкової вартості у відповідності з діючими нормами амортизації та затвердженими поправочними коефіцієнтами до них.
У ході підготовчих робіт до приватизації необхідно провести повну інвентаризацію основних фондів. У інвентаризаційних описах призводять повна назва та призначення кожного об'єкту, інвентарні номери, технічні та експлуатаційні характеристики. Ревізор вибірково повинен перевірити фактичну наявність цих коштів. Особливо звертається увага на наявність недіючого і зайвого устаткування.
Оцінка неврахованих об'єктів, виявлених при інвентаризації, повинна проводитися відповідно до реальної вартості їх відтворення в сучасних умовах, а знос визначається по дійсному технічному стану. Відомості про їх експертної оцінки і знос оформляються відповідними рахунками.
Всі об'єкти основних фондів повинні бути закріплені за матеріально відповідальними особами. Тому перевіряючий повинен вивчити, чи правильно відображаються в обліку операції зі списання ті основних засобів, виявлених у процесі інвентаризації, чи правильно визначена сума збитку і повністю чи вона віднесена на конкретних матеріально відповідальних осіб.
Повністю зношені основні засоби, непридатні до експлуатації, включаються до окремого інвентаризаційного опису та списуються відповідно до встановленого порядку з обов'язковим оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей, отриманих в результаті ліквідації таких об'єктів.
При перевірці операцій з вибуття основних засобів необхідно встановити, чи існує на підприємстві постійно діюча комісія, затверджена керівництвом для визначення непридатності і неможливості використання окремих об'єктів і неефективності подальшого їх ремонту. Ця комісія повинна оформляти документи на вибуття основних коштів, а для автотранспортних засобів форма 03-4. Ревізор повинен дослідити точність визначення сум нарахованого по цих об'єктах зносу і результатів від продажу або ліквідації, а також правильність відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.
Реалізацію інвентарних об'єктів основних виробничих фондів відображають такими записами:
- За дебетом рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» і кредиту рахунку 742 «Дохід від реалізації необоротних активів» на договірну вартість продажу об'єкта;
- За дебетом рахунка 742 «Дохід від реалізації необоротних активів» і кредиту рахунка 641 «Розрахунки за податками» на суму податкових зобов'язань з ПДВ;
- За дебетом рахунка 131 «Знос основних засобів» і кредиту рахунку 10 «Основні засоби» - на суму зносу;
- За дебетом рахунка 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів» і кредиту рахунку 10 «Основні засоби» - на суму залишкової вартості об'єкта;
- За дебетом рахунка 742 «Дохід від реалізації необоротних активів» і кредиту рахунку 793 «Результат іншої звичайної діяльності» - на суму фінансового результату від продажу об'єкта;
- За дебетом рахунка 793 «Результат іншої звичайної діяльності" і кредитом рахунку 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів» - на суму залишкової вартості, списаної на фінансові результати;
за дебетом рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредитом рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» - на суму оплати за об'єкт.
Ліквідація основних засобів також по-різному відображається в податковому та бухгалтерському обліку. Порядок списання вартості ліквідованих об'єктів у податковому обліку визначається податковим законодавством, а в бухгалтерському обліку списання здійснюється з урахуванням обраної підприємством облікової політики.
Ліквідація основних засобів відображається за дебетом рахунка 131 «Знос основних засобів» і кредиту рахунку 10 «Основні засоби» на суму зносу основних засобів. Одночасно на залишкову вартість основних засобів робиться запис за дебетом рахунка 976 «Списання необоротних активів» і кредиту рахунку 10 «Основні засоби» і нараховується ПДВ дебет рахунку 976 «Списання необоротних активів», кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками».
Витрати з ліквідації основних виробничих фондів і вартість отриманих від їх ліквідації товарно-матеріальних цінностей включаються відповідно до валових витрат і валових доходів в податковому обліку і відображаються як інші доходи від звичайної діяльності. При цьому в бухгалтерському обліку роблять записи:
- За дебетом рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 28 «Товари» та кредитом рахунка 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» на суму оприбуткованих матеріалів, запчастин та інших ресурсів, що залишилися після ліквідації основних засобів;
- За дебетом рахунка 976 «Списання необоротних активів» і кредиту рахунків 131 «Знос основних засобів», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки зі страхування», 20 «Виробничі запаси» на суму витрат при проведенні робіт з ліквідації основних засобів .
Особливо слід звернути увагу на реальність оприбуткування придатних для використання деталей і матеріалів, отриманих від ліквідації об'єктів основних засобів. Невідображення в бухгалтерському обліку операцій з оприбуткування матеріалів, вузлів і деталей після ліквідації основних засобів дозволяє в подальшому проводити заміну нових об'єктів основних засобів застарілими, які були списані за актами, оформленим з порушеннями діючих нормативних документів, але не знищені. Необхідно також звернути увагу на продаж основних засобів приватним особам і перевірити, чи не були при цьому незаконно занижені піни, наприклад, внаслідок неправильної індексації об'єктів.
Контроль основних засобів в орендних колективах має деякі особливості. В першу чергу слід перевірити договір оренди основних засобів, де повинні бути вказані терміни оренди, розмір орендної плати, яка сторона здійснює ремонт основних засобів тощо, а також записи на позабалансовому рахунку орендованих основних засобів.
Наприклад, підприємство «А» отримало згідно з договором в оперативну оренду виробниче обладнання від фірми «В» на суму 400 тис. грн. Однак на підприємстві «А» це обладнання було відображено на балансовому рахунку 10 «Основні засоби» з відповідним збільшенням власного капіталу по рахунку 42 «Додатковий капітал», хоча згідно з принципом автономності ці кошти повинні враховуватися на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи»
Надалі дані такого балансу були використані підприємством «А» для отримання кредиту в банку «Альфа». В якості забезпечення кредиту виступали нібито наявні на підприємстві і показані в 1 розділі активу балансу кошти в сумі 400 тис. грн.
Надалі обладнання було повернуто фірмі «В», кредит був конвертований у тверду валюту і переведений на рахунок підприємства «F» у офшорну зону в якості передоплати за поставку товарів. Проте потім підприємство «F» було визнано банкрутом, кредит не був повернутий. Керівник підприємства «А» виїхав на постійне місце проживання за кордон. Таким образам неправильне відображення отриманого обладнання в балансі стало однією з причин отримання незабезпеченого кредиту.
При здійсненні перевірки у орендодавців ревізор повинен з'ясувати, чи не здані чи в оренду основні засоби, необхідні перевіряється підприємству для виконання власної виробничої програми; за якими ставками встановлена ​​орендна плата за здані в оренду основні засоби та відшкодовує вона суми нарахованої амортизації; чи своєчасно і повно вноситься орендна плата; чи здійснюється своєчасно поточний і капітальний ремонт переданих в оренду основних засобів: своєчасно і в доброму технічному стані повертаються об'єкти.
При перевірці правильності встановлення ставки орендної плати звертається увага на те, що вона повинна покривати витрати по амортизації і ремонту основних засобів і забезпечувати отримання прибутку підприємству.
З метою здійснення розкрадань основних коштів та ухилення від оподаткування можуть використовуватися самі витончені способи маскування інформації е використанням основних засобів.
Наприклад, приватне підприємство «Іванов» отримало від гр Іванова І.І. основні кошти на суму 100 тис. грн. Це обладнання підприємство відобразило на позабалансовому рахунку, хоча відповідно до договору воно передавалося у власність ПП «Іванов» й мало відображатися в балансі підприємства. Відображення самого устаткування на позабалансовому рахунку дозволяло підприємству уникати застосування до нього такого виду санкцій як податкова застава.
Обладнання використовувалось у виробничому процесі ПП «Іванов», проте амортизація на нього не нараховувалась. Основний обсяг випущеної продукції передавався гр. Іванової А. А в якості орендної плати за надане в оренду приміщення в оцінці за виробничою собівартістю. Оцінка за виробничої собівартості в результаті недонарахування амортизації була в 2 рази нижче за звичайні ціни, які повинні застосовуватися при розрахунках з пов'язаними особами. Річний розмір орендної плати склав 50 тис. грн.
Таким чином обсяг реалізації 411 «Іванов» в цьому випадку був занижений на 50 тис. грн., А сума донарахованого ПДВ склала 10 тис. грн.
До основних способів вчинення розкрадань основних засобів можна віднести наступні.
1. Розкрадання, приховувані шляхом складання підроблених актів на списання основних засобів.
Суть порушення полягає в тому, що під виглядом застарілих і непридатних до експлуатації об'єктів списуються і розкрадаються нові або цілком придатні до експлуатації, а на підприємстві залишаються ті, які підлягають насправді списанню. Для цього в актах на списання спотворюються дати придбання списуються об'єктів. Можуть також проводитися спотворення в інвентарних картках.
Для виявлення таких порушень аналізуються дані наступних документів: «Акт приймання-передачі основних засобів». «Інвентарна картка обліку основних засобів» і «Акт списання основних засобів» за кожним 'списаного об'єкта. Крім того, необхідно розглянути документи на оприбуткування придатних для використання деталей і матеріалів, отриманих від ліквідації об'єктів основних засобів. Невідображення в обліку операцій з оприбуткування матеріалів, вузлів і деталей після ліквідації основних засобів дозволяє в подальшому проводити замін нових об'єктів основних засобів застарілими.
2. Непроведення індексації основних засобів або індексування їх вартості за заниженими коефіцієнтами.
У разі проведення індексації основних засобів їх вартість у грошовому вираженні збільшується. Якщо продаж об'єкта здійснюється без індексації, підприємство втрачає частину свого доходу.
Виявлення такого роду порушень здійснюється в результаті перевірки наявності на підприємстві Відомості індексації балансової вартості основних фондів та їх зносу на кожну дату офіційної індексації та звірення індексів переоцінки у відомості з офіційно встановленими індексами. Одночасно перевіряється інформація по операціях, пов'язаних з продажем основних засобів, приватизацією підприємств, які здійснювалися напередодні проведення індексації.
Наприклад, харківське СПК не проіндексувала вартість приватизованого майна. Різниця між залишковою вартістю майна і індексованої вартістю составілa 32,3 млн. грн. Це призвело до того, що майно перейшло у володіння трудового колективу не шляхом викупу тієї частини майна, яке належить державі, а фактично безкоштовно.
За фактом зловживання службовим становищем керівництвом фабрики прокуратурою Харківської області було порушено кримінальну справу.
2. Дослідження операцій з обліку виробничих запасів
У підвищенні ефективності роботи підприємств важливу роль відіграє раціональне та ефективне використання матеріальних ресурсів, які є основою виробничої діяльності. Предмети праці, призначені для обробки, переробки, або для господарських потреб, що належать підприємству, становлять матеріально-виробничі запаси. До них відносяться сировина, матеріали, паливо, запасні частини, тара, будівельні матеріали, товари, малоцінні і швидкозношувані предмети.
Характерною особливістю виробничих запасів є те, що вони повністю споживаються у кожному циклі виробництва, і тому для кожного нового виробничого процесу їх необхідно замінювати новими.
Для обліку матеріальних цінностей використовуються такі активні рахунки:
20 - «Виробничі запаси» за субрахунками: 201 - «Сировина і матеріали»;
202 - «Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби»;
203 - «Паливо»;
204 - «Тара і тарні матеріали»; 205 - «Будівельні матеріали»;
206 - «Матеріали, передані в переробку»; 207 - «Запасні частини»,
208 - «Матеріали сільськогосподарського призначення;
209 - «Інші матеріали»;
22 - «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 28 - «Товари».
Малі підприємства можуть враховувати всі цінності на рахунку 20 «Виробничі запаси».
Важливою умовою правильної організації обліку та контролю за збереженням і використанням матеріалів є належне оформлення їх надходження, зберігання та відпуску.
Основним джерелом надходження матеріальних ресурсів на підприємство є постачальники. Матеріальні цінності, що надходять від постачальників, супроводжуються Рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та іншими документами, в яких вказується найменування і кількість вантажу, постачальник і порядок оплати. Отримання матеріалів безпосередньо у постачальників або у транспортної організації проводиться матеріально відповідальною особою, на якого в бухгалтерії виписується Доручення. Підпис особи, якій 'доручено одержання цінностей, завіряється керівником та головним бухгалтером підприємства. Видані довіреності повинні реєструватися в спеціальному Журналі реєстрації довіреностей і видаватися під розписку матеріально відповідальним особам. Слід мати на увазі, що нова довіреність може бути видана особі лише після того, як воно відзвітувало у виконанні доручення за раніше виданої довіреності. В даний час довіреності належать до документів суворої звітності та обліковуються на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку».
Супровідні документи постачальників реєструються в спеціальному журналі, де кожного первинного документа присвоюється порядковий номер. Причому у всіх документах вказується сума податку на додану вартість, яка у вартість матеріалу не входить, а записується окремим рядком.
Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряються на відповідність їх якості, кількості, асортименту даним, зазначеним у супровідних документах. Якщо розбіжностей не виявлено, то матеріали приймаються на склад, а їх прихід оформляється або безпосередньо на підставі документів постачальників, або шляхом виписки прибуткових ордерів типової форми. У випадках, коли спостерігаються розбіжності між даними супровідних документів і фактичним станом вантажу за кількістю та якістю, а також для оформлення труться, які надійшли без супровідних документів, складається Акт прийому матеріалів.
Облік розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей ведеться на активно-пасивному рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Комбінованим регістром для обліку розрахунків з постачальниками є журнал 3, в якому ведеться синтетичний облік за кредитом рахунка 63. і відомість 3.3 до нього, в якій ведеться аналітичний облік по кожному прибуткового і платіжним документом. Записи у відомості 3.3 відображаються в міру визнання зобов'язань на підставі первинних документів.
Синтетичний облік матеріальних цінностей ведеться за і \ фактичної собівартості, яка складається із закупівельної ціни і транспортно-заготівельних витрат, які включають в себе витрати з транспортування, націнки, комісійні та митні збори, витрати зі страхування, а також втрати матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку.
При надходженні матеріалів на підприємство від постачальників, на їх фактичну собівартість без ПДВ, дебетуються рахунки 20 «Виробничі запаси», 22 «мбш, 28« Товари »і кредитується рахунок 63« Розрахунки з постачальниками і підрядчиками ». На суму вказаного в супровідних документах ПДВ дебетується рахунок 641 «Розрахунки за податками» і кредитується рахунок 63.
Якщо при прийомі цінностей за прийнятим до оплати рахунку постачальника буде виявлена ​​недостача з його вини або вини транспортної ор1ані-зації, то рахунки матеріальних цінностей дебетуються тільки на суму фактично прийнятих матеріалів, а на суму недостач дебетується рахунок 374 «Розрахунки за претензіями». Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» в цьому випадку кредитується на всю суму, зазначену в супровідних документах, незалежно від нестачі.
Прийняті на відповідальне зберігання матеріали, від оплати яких пред1фіягіе відмовилося, обліковуються на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».
На матеріальні цінності, що надійшли від підзвітних осіб, складаються прибуткові ордери, а на рахунках, прикладених до авансового звіту, проставляється відмітка завідуючим складом із посиланням на номер прибуткового ордера. При цьому дебетуються рахунки обліку матеріальних цінностей і кредитується рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На складі комірником кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, який повторюється у всіх первинних документах, що відображають рух цього матеріалу.
Складський облік матеріалів ведеться в картках складського обліку матеріалів або книгах. У цих регістрах записи робляться за кожним прибутковим або видатковим документом, і після кожної операції виводиться залишок даного виду матеріалів. Первинні документи здаються в бухгалтерію для подальшого обліку і зберігання згідно складаються реєстрів.
Видача матеріальних цінностей зі складу проводиться матеріально відповідальними особами за документами, оформленими належним чином. Внутрішній відпуск матеріалів оформляється Лімітно-збірними картами. Накладними-вимогами на відпуск матеріалів.
Лімітно-забірні карти застосовуються при систематичному споживанні виробничими підрозділами певних матеріалів. У такій карті вказується кількість даного матеріалу, що підлягає відпуску зі складу в цех протягом місяця. Один примірник карти передається в цех, інший на склад, де зберігаються матеріали. При отриманні матеріалів в межах ліміту майстер цеху розписується в Лімітно-забірної карті, що знаходиться на складі, а комірник - у примірнику, що знаходяться в цеху, підтверджуючи факт відпустки матеріалів. У кінці місяця всі примірники Лімітно-забірних карт передаються в бухгалтерію для їх обробки і складання облікових записів.
У разі перевитрати ліміту складається особлива вимога на відпуск матеріалу, яке підписується головним інженером або директором, і виписується накладна складу.
При відпуску матеріалів у виробництво дебетуються рахунки обліку витрат на виробництво: 23 «Виробництво». 91 «Загальновиробничі витрати» або рахунок 80 «Матеріальні витрати» і кредитуються рахунки обліку матеріальних цінностей.
Стороннім організаціям відпустку матеріалів оформляється наказами, рахунками-фактурами і товарно-транспортними накладними. Видача матеріалів при цьому здійснюється безпосередньо представникам покупця на підставі належним чином оформлених довіреностей на право отримання цінностей і відображається в обліку як реалізація товарів.
У бухгалтерії підприємства облік матеріальних цінностей ведеться в накопичувальних відомостях по кожному виду матеріалів, і групі, в яку входять предмети з терміном служби менш одною року або менше одного операційного циклу незалежно від вартості. У цю трупу включаються інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг і т.п.
Для обліку перерахованих вище предметів застосовується синтетичний рахунок 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».
Об'єкти даної групи не слід плутати з малоцінними необоротними матеріальними активами. До групи малоцінних необоротних матеріальних активів входять предмети, строк корисного використання яких перевищує один рік або один операційний цикл. Такі об'єкти відносяться до необоротних активів, вони підлягають амортизації і обліковуються на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Їх знос відображається на рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів». Норми нарахування зносу встановлюються підприємствами самостійно.
На відміну від матеріалів, МШП в процесі виробництва споживаються поступово, тому необхідно вести облік їх наявності в місцях експлуатації. З метою контролю за рух МШП в процесі їх використання, правильністю та своєчасністю їх списання Міністерство статистики України своїм наказом № 145 від 22.05.1996 р. затвердило перелік типових форм первинних документів з обліку МШП.
Так, наприклад, списання морально застарілих, зношених непридатних до експлуатації МШП здійснюється за Актом на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів; списання та обмін непридатних до експлуатації інструментів проводиться за Актом на списання інструментів та їх обміну на придатні: на кожного працівника, який отримав під розписку МШП , оформляється Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Необхідними умовами забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей є правильна організація складського господарства та контрольно-пропускної системи, а також кадрового забезпечення служб матеріально-технічного забезпечення підприємства.
У ході перевірки необхідно вивчити матеріали, які є у відділі кадрів з питань підбору, прийому, переміщення та звільнення матеріально відповідальних осіб. За даними трудових книжок та особових листків потрібно встановити, чи не призначаються на ці посади особи, що мають судимості за корисливі злочини, чи узгоджувалося їх призначення та переміщення з головним бухгалтером підприємства.
Далі слід перевірити:
а) чи укладені письмові договори з цими особами про повну матеріальну відповідальність;
б) чи визначено коло посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск матеріалів зі складу, а також видавати дозвіл на вивезення матеріальних цінностей з підприємства;
в) чи дотримується встановлений порядок видачі довіреностей;
г) чи надаються щорічні відпустки матеріально відповідальним особам з передачею цінностей особам, які їх заміняють.
На початку ревізії товарно-матеріальних цінностей перевіряється стан складських приміщень, оснащення місць зберігання вагами, мірною тарою та іншими вимірювальними приладами. Склади повинні бути обладнані стелажами, полицями та іншими пристосуваннями для зберігання матеріалів. Слід також перевірити стан охорони підприємства і дотримання пропускного режиму.
Як показує практика, основними причинами нестач і розкрадань товарно-матеріальних цінностей є:
- Відсутність у ряді виробництв технічно обгрунтованих норм витрат сировини і матеріалів;
- Списання матеріалів на виробництво за завищеними нормами або заміна дорогої сировини більш дешевим;
- Невиправдано високі норми природної втрати і виробничих втрат, приймання та відпуск матеріалів без зважування, обміру, перерахунку і технічних випробувань їх якості;
- Недостатня відповідальність посадових осіб за своєчасне і правильне складання первинної документації на витрату матеріалів і нечітка організація оперативного обліку руху деталей, вузлів і напівфабрикатів у виробництві і недостатня їх збереження;
- Незадовільний стан бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю.
За результатами перевірок розробляється система заходів щодо ліквідації причин і умов, що породжують марнотратство, безгосподарність та зловживання. Велику роль у запобіганні втрат і розкрадань матеріалів грає точність визначення ваги і якості при вступі, зберіганні і відпуску матеріалів. Тому в ході перевірки необхідно зазначити випадки, коли матеріали відпускаються у виробництво без зважувань і вимірів, перерахунку або без технічного випробування якості.
Важливим фактором підвищення ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції є нормування витрат матеріалів. Тому в необхідних випадках для визначення дійсного витрати матеріалів під час проведення ревізії проводяться контрольні запуски матеріалів у виробництво. За їх результатами складається акт, який крім ревізора підписують відповідні спеціалісти та експерти. Ці дані можуть бути використані для відновлення обліку по витраті матеріалів. Отримані дані повинні бути звірити з фактичними даними про витрату окремих груп матеріалів, визначено результати, а у матеріально відповідальних осіб повинні бути зібрані пояснення з цього питання.
Однією з передумов контролю за витратою матеріалів є встановлення суворого порядку лімітування їх видачі. Ліміти повинні встановлюватися на основі науково обгрунтованих норм витрат, обсягу виробничої програми та з урахуванням залишків невикористаних матеріалів на початок планованого періоду. Для аналізу та узагальнення відхилень витрат матеріалів від встановлених норм на підприємствах з серійним і масовим типом виробництва повинна існувати класифікація причин перевитрати й економії сировини і матеріалів.
Важливим елементом перевірки запасів матеріальних ресурсів є вивчення матеріалів проведених на підприємстві контрольних перевірок та інвентаризацій. Порядок їх проведення та оформлення результатів докладно описаний у підрозділі 1.3.
Розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю матеріальних засобів, які встановлені при інвентаризації, повинні регулюватися підприємством у такому порядку:
1. Матеріальні цінності та інше майно, яке виявилося в надлишку, підлягають оприбуткуванню і відображенню в обліку як інші доходи. При цьому дебетуються рахунки обліку матеріальних запасів і кредитується рахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності», що в результаті збільшує прибуток підприємства як об'єкт оподаткування.
2. Загальна сума виявлених нестач з кредиту рахунків уче1а матеріальних запасів спочатку ставиться на дебет-рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», а потім розподіляється відповідно до рішень інвентаризаційної комісії.
2.1. Нестачі в межах норм природних втрат списуються, за рішенням керівника підприємства, на рахунки витрат виробництва або витрат на збут, тобто дебетуються рахунки і кредитується рахунок 947.
2.2. Понаднормові втрати і недостачі матеріальних цінностей у тих випадках, по яких винні особи не встановлені, або якщо за позовом про стягнення збитків з винних осіб судом відмовлено, відносяться на збитки. При цьому дебетується рахунок 791 «Результати основної діяльності» та кредитується рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
2.3. Сума, що залишилася нестач понад норми природного убутку, а також втрати матеріальних цінностей відносяться на конкретних винен них осіб.
Сума збитку, який повинен бути відшкодований, розраховується відповідно до Порядку визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96г. Згідно цьому} 'документом розмір збитків від недостач матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Міністерство статистики, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за спеціальною формулою.
Розрахований за цією формулою розмір збитку відноситься на дебет рахунка 375 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків»; на суму нестач за обліковими цінами кредитується рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», а різниця між вартістю відсутніх матеріальних цінностей, віднесених на винних осіб за обліковими цінами і вартістю розрахованого збитку, відноситься на кредит рахунку 641 «Розрахунки але податками». Надалі суми, які обліковуються на цьому рахунку, тобто різниця між вартістю недостачі за обліковими цінами і обчисленої сумою збитку, повністю підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. У міру погашення заборгованості по нестачах кредитується рахунок 375 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» і дебетуються рахунки 301 «Каса в національній валюті» або 661 «Розрахунки по заробітній платі».
Для підприємства важливо правильно відобразити результати інвентаризації в обліку щоб уникнути штрафних санкцій з боку контролюючих органів.
Наприклад, при проведенні інвентаризації на підприємстві «А», яке займається торгівлею нафтопродуктами і має у своєму складі нафтобазу і 10 автозаправних станцій, було встановлено наступне.
1. Недостача газу для заправки автомобілів на нафтобазі за ціною 1 грн. / Л в кількості 400 000 7 на суму 400000 грн.
2. Надлишки бензину А-95 в кількості 400000л за ціною 2 грн. / Л на суму 800000 грн. на АЗС. Рішенням інвентаризаційної комісії ці надлишки та недостачі були зараховані як пересортиця, і ніяких штрафних санкцій до матеріально відповідальних осіб і заходів з відшкодування шкоди підприємством не було зроблено.
Відповідно до діючої інструкції про порядок проведення інвентаризації залік надлишків і недостач за пересортицею допускається за умови, що ці надлишки та нестачі виявлені в однієї й тієї ж матеріально відповідальної особи. Відповідно до Правил організації торгівлі нафтопродуктами, торгівлю бензином на кожній з АЗС повинно здійснювати окреме матеріально відповідальна особа, тому надлишки на АЗС не можуть бути зараховані в покриття нестачі за нафтобазі.
Таким чином, матеріально відповідальна особа нафтобази зобов'язана відшкодувати виявлену нестачу; на АЗС надлишки виявленого бензину повинні бути оприбутковані, відображені у складі інших доходів від операційної діяльності в бухгалтерському обліку, а в податковому обліку ці надлишки повинні були б бути відображені у складі валових доходів. У результаті неправильного відображення результатів інвентаризації підприємство занизило оподатковуваний дохід у сумі виявлених надлишків на АЗС. а також не перерахувало до бюджету різницю між виявленої сумою нестачі на нафтобазі в облікових цінах і розмірам розрахованого збитку.
При підготовці справ про кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду слідчий повинен зібрати такі матеріали:
- Дані бухгалтерського обліку та інші документи про наявність та розмір прямою дійсної шкоди: матеріали інвентаризації, акти ревізії і у парні документи, акти та інші документи про недостачу, псування, втрату, знищення майна, укладення бюро товарних експертиз, довідки та інші документи про вартість майна, а також про суми, витрачені на відновлення майна, задоволення претензій третіх осіб і т.п. Якщо для з'ясування питання про розмір шкоди, обставин її заподіяння є потреба провести бухгалтерську чи іншу експертизу, слідчий повинен призначити її з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі,
- Докази навмисного порушення обов'язків працівником за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і завданими збитками, часу його виявлення, пояснення працівника акти і доповідні записки посадових осіб, матеріали службових перевірок, накази за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних осіб або експертів про допущені порушення і причини ушерб, документи про коло трудових обов'язків працівника;
- Інші докази, що мають значення дня визначення виду матеріальної відповідальності і розміру сум, які підлягають стягненню: договори про повну індивідуальну або колективну матеріальну відповідальність, довіреності чи інші разові документи на отримання працівником під звіт матеріальних цінностей, дані про заподіяння працівником шкоди, розрахунки розподілу шкоди між членами бригади, довідки про тарифну ставку працівника при бригадою матеріальної відповідальності або його заробіток за два останні календарні місяці, що передували даті виявлення шкоди, дані про умови праці та зберіганні матеріальних цінностей, доповідні записки працівника з цих питань.
При цьому слід мати на увазі, що у випадках, коли передбачено обов'язкове документальне оформлення, свідчення свідків не можуть братися до уваги.
До основних способів вчинення розкрадань товарно-матеріальних цінностей відносяться наступні.
1. Виконання безтоварних операцій.
Суть цього способу розкрадання полягає в тому, що фіктивними чи підробленими документами оформляються реально не виконані операції з матеріальними цінностями з дотриманням діючих правил оформлення бухгалтерських документів. Безтоварні операції можуть бути частково або повністю фіктивними, проте всі вони спрямовані на розкрадання матеріалів шляхом привласнення грошових коштів. Труднощі їх виявлення в тому, що фіктивні документи знаходяться в масі аналогічних достовірних документів і нічим від них не відрізняються. Як показує аналіз результатів контрольно-ревізійної роботи, найбільш поширеними варіантами безтоварних операцій є: