Зміст вступ актуальність теми

Ім'я файлу:
Розширення: docx
Розмір: 63кб.
Дата: 21.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
38153.docx
галичина.docx

Бізнес-кейс.doc
Завдання до індивід роботи №1.docx

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України та її органах

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, як незалежна держава, з моменту свого заснування неухильно просувається у напрямку створення основи громадянського суспільства. Про це свідчить ратифікація в червні 1996 року нової демократичної Конституції України, перша стаття якої визначає основний шлях розвитку нашої країни. Це становлення правової, автономної, демократичної держави, в якій особистість, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність, безпека мають найбільший пріоритет і суспільне значення.

Для реалізації цих напрямів державної політики необхідно вивчати та аналізувати діяльність і взаємодію всіх органів влади, починаючи з Верховної Ради України, єдиного законодавчого органу України. Це пов’язано з тим, що законодавчий процес має бути вдосконалений, перш ніж буде встановлено верховенство права.

На даний момент невизначеним є ставлення законодавців загалом і окремих законодавців не лише серед простих людей, а й серед адвокатів, науковців, професіоналів. Як наслідок, при здійсненні соціальних та законодавчих змін найважливіші теми будуть винесені на всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Метою курсової роботи є розглянути діяльність народних депутатів України у Верховній Раді України та її органах.

Депутатські повноваження здійснюються на всіх рівнях залежно від особливостей їх правового становища та структури їх роботи, що виділяє народних депутатів як окремих носіїв повноважень. Об’єкт дослідження: діяльність депутатів України у Верховній Раді України.

Предметом дослідження є права, обов’язаки та гарантії народних депутатів. На даному етапі еволюції нашого суспільства важливо оцінити та переосмислити умови діяльності депутатського корпусу, щоб привести їх у відповідність до сучасних стандартів. Досягнення гармонії у взаємовідносинах суспільства і держави, встановлення верховенства права - визначають актуальність і доцільність курсової роботи, метою якої є вивчення правового статусу депутатів, організація їх роботи, з'ясування їх впливу на реформування вищої освіти. механізм державної влади та соціальної стабілізації - економічні, політичні та правові процеси в Україні.

РОЗДІЛ 1.Права народних депутатів України у Верховній Раді України та її органах

Народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Він здійснює свої повноваження на постійній основі.При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі. Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1 - 4, 6 статті 4 цього Закону. Давайте розглянемо статтю 10, яка вказує на загальні положення:

1. Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано. Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос. Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.

2. Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.

3. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.

4. При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.

5. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

6. Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах. Давайте розглянемо статтю 11, щодо прав народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України : Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має право у порядку, передбаченому законом про Регламент Верховної Ради України: 1) обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; 2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; 3) пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; 4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; 5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них; 6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні; 7) виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування; 8) висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; 9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад; 10) порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України; 11) порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України; 12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій; 13) передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України. Народні депутати попередніх скликань, крім тих, повноваження яких припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо них або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата, мають право бути присутніми на відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях. Давайте розглянемо статтю 12, яка про право законодавчої ініціативи народного депутата України: 1. Народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України: 1) законопроекту;

2) проекту постанови;

3) іншої законодавчої пропозиції.

2. Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх розгляду визначаються законом про Регламент Верховної Ради України.

Давайте розглянемо статтю 13, яка про право народних депутатів України об'єднуватися в депутатські фракції: 1. Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські фракції та депутатські групи.

2. Депутатські фракції (групи) утворюються, реєструються, діють, а також припиняють свою діяльність відповідно до закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України.

3. Організація роботи депутатських фракцій (груп) регулюється законами та прийнятим відповідно до них Положенням про депутатську фракцію (групу).

4. Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи).

5. Народний депутат має право вільно вийти зі складу депутатської фракції (групи).

6. Народний депутат може не входити до жодної зареєстрованої депутатської фракції чи депутатської групи.

7. Народний депутат як член депутатської фракції (групи) має право:

1) обирати та бути обраним до керівних органів депутатської фракції (групи);

2) брати участь у затвердженні Положення про депутатську фракцію (групу);

3) пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою);

4) вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій;

5) брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).
8. Діяльність народного депутата у депутатській фракції (групі) визначається цим Законом, законом про Регламент Верховної Ради України та Положенням про депутатську фракцію (групу).

Давайте розглянемо статтю 14, яка про права народного депутата України в органах Верховної Ради України: 1. Народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний одночасно членом одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії. 2. Народний депутат, який не входить до складу депутатських фракцій (груп), може бути обраний членом одного комітету Верховної Ради України за власним бажанням та бути одночасно членом тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії. При цьому Верховна Рада України забезпечує пропорційне обрання народних депутатів до складу відповідних комітетів. 3. Порядок здійснення повноважень народних депутатів в органах Верховної Ради України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

4. Народний депутат, який є членом комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, має право:

1) вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії будь-якого питання, що належить до їх компетенції, а також брати участь в обговоренні питань, що вносяться на розгляд комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії. Кожна внесена народним депутатом пропозиція на його вимогу має бути проголосована на засіданні відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України;
2) народний депутат має право отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій допомогу, необхідну для роботи у складі тимчасових спеціальних чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України;
3) викласти свою окрему думку як додаток до рішення комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України.

Давайте розглянемо статтю 16, яка про право народного депутата України на депутатське звернення: 1. Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. 2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. 3. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення. 4. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян.

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Обов’язки народних депутатів України у Верховній Раді України

Народний депутат України є представником українського народу у Верховній Раді України, який обирається відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» і наділений ним правом виконувати повноваження, надані Конституцією та законодавством України. Постійно користується своїми повноваженнями народний депутат.

У здійсненні своїх функцій народний депутат повинен керуватися Конституцією України, законодавством України та загальновизнаними моральними нормами.

Держава забезпечує народному депутату необхідні умови для виконання своїх депутатських функцій.

Крім дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону, звання народного депутата з порядковим номером Верховної Ради України зберігається довічно.

Повноваження народного депутата починаються з моменту додавання присяги з особистим підписом під її текстом після присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України.

Народний депутат не може брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, виконувати інші депутатські функції, якщо не поставив під її текстом присягу з особистим підписом. Депутатський мандат втрачається, якщо присяга не складена та не підписана.

Повноваження народного депутата припиняються з початком першого засідання Верховної Ради України наступного скликання.

Народний депутат не має статусу:

1) бути членом Кабінету Міністрів України – ключового органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат або одночасно працювати на державній службі;
3) бути міським головою міста, хутора, громади;

4) брати участь у будь-якій оплачуваній роботі, крім депутатської, виключати викладацьку, наукову та творчу діяльність, медичну практику у вільний від виконання обов'язків народного депутата;

5) брати участь у якості експерта в органах досудового розслідування, прокуратури, судах, а також брати участь в адвокатській діяльності;

6) бути членом правління, правління чи ради прибуткової фірми, установи чи організації.

Інші умови та обмеження, встановлені законом, народний депутат має виконувати.

Повноваження народного депутата припиняються достроково у випадках:

1) особиста письмова заява про звільнення;

2) накладення на нього обвинувального вироку;

3) визнання судом його недієздатним або зникнення;

4) втрата громадянства або виїзд на постійне місце проживання за межі України;

5) Загибель;

6) Порушення частини першої статті 3 цього Закону.

Нардеп підтримує постійний зв'язок з виборцями відповідно до закону. Народні депутати, обрані в одномандатних округах, зобов’язані підтримувати зв’язок зі своїми виборцями. Народні обранці, обрані у багатомандатних загальнодержавних виборчих округах, спілкуються з виборцями України через особисте представництво, яке встановлюється депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до законодавства.

Відповідно до закону, народний депутат розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, вживає заходів щодо реалізації їхніх пропозицій та вимог законодавства, а також інформує про виборчі збори. ними та через ЗМІ. Як уповноважений народний депутат у Верховній Раді України, він несе відповідальність за свою депутатську діяльність перед українським народом.

У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальноприйнятих моральних норм; завжди зберігати власну гідність; поважати честь і гідність інших народних депутатів, посадових осіб, громадян; і утримуватися від дій, заяв і дій, які загрожують йому, виборцям, Верховній Раді України та державі.

Використання депутатського мандата народним депутатом з порушенням загальноприйнятих моральних норм, прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів суспільства і держави є неконституційним.

Народний депутат не повинен експлуатувати свою делегатську посаду з особистих, особливо корисливих, міркувань. Народний депутат зобов'язаний: 1) дбати про добробут України та добробут українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

2) виконувати вимоги Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України та складати присягу народного депутата України.

3) особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;

5) виконує доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу якої його обрано;

6) повідомляти щодо ризиків у його діяльності;

7) дотримуватись трудової дисципліни та норм депутатської етики;

8) у складі депутатської фракції (групи): виконувати вимоги Положення про депутатську фракцію (групу); виконує функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, Закону про Регламент Верховної Ради України, інших законів України; представляти депутатську фракцію (групу).

10) достроково повідомляти голів Верховної Ради України або її органів про неможливість їх участі на засіданні Верховної Ради України або її органів;

11) постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби та запити населення, а в разі потреби інформувати Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходів щодо їх врахування в роботі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства,

12) оцінює звернення виборців відповідно до стандартів та в порядку, встановлених Законом України «Про звернення громадян».

Усі ідеї, заяви та скарги, які надійшли до народного депутата, мають бути розглянуті, узагальнені та, за потреби, надіслані до Верховної Ради України та її органів, органів державної влади та місцевого самоврядування.

У разі потреби народний депутат направляє пропозиції, заяви, скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, установам, організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян або вирішення винесених ними питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян органи та посадові особи зобов’язані інформувати громадянина, від якого надійшло звернення, а також народного депутата у строки, встановлені Законом України «Про громадян». «Звернення»;

13) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною

У разі залучення до розгляду пропозицій, заяв, скарг, а також до прийому громадян посадових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій народний депутат повідомляє їх про час та місце проведення прийому, а також приблизне коло питань, що розглядаються на прийомі, не пізніше ніж за три дні до прийому; 15) здійснювати, безпосередньо або за участю інших,

Висновок до розділу 2

РОЗДІЛ 3.ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ОРГАНАХ

Якщо особа вільно обирає право на працю над позитивним правом бути обраним народом до представницького органу, законодавець не має права ввести норму про те, що акт про призначення народного депутата України на посаду несумісну з депутатом. Повноваження припиняється негайно після закінчення двадцяти календарних днів з дня його опублікування, якщо народний депутат України не припинив свої повноваження в порядку р. Це порушує право особи на вільний вибір. (абзац другий підпункту 6.3.2 підпункту 6.3 мотивувальної частини пункту 6). Рішення Конституційного Суду України про конституційність Закону України «Про особливості звільнення осіб, які поєднують повноваження з іншою діяльністю» та конституційне подання 89 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої. статті 90 Конституції України, статті 5 Закону України. Спосіб і причини дострокового припинення повноважень народного депутата України мають бути визначені лише на законодавчому рівні. (друге речення підпункту 6.1 мотивувальної частини пункту 6) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про конституційність положень частин 5 і 6 статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України», ч. 4 ст.61 Регламенту Верховної Ради України, ч.6 ст.81, ч.6 ст.83 Конституції України, ч.4 ст.61 Регламенту Верховної Ради України/2008 р.п./ 2008 р/2008 р/ Конституційний Суд України констатує, що положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо особистого голосування на засіданнях Верховної Ради України є юридичною необхідністю, тобто безумовною, категоричною потребою для народного депутата України. Порушення цього критерію спотворює природу представницької демократії. Правомірною можна вважати спробу довести відповідальність народного депутата України за порушення вимог частини третьої статті 84 Конституції України. <…> . Автоматична втрата мандата (без рішення Верховної Ради України) народним депутатом України (дострокове припинення повноважень народного депутата України) на підставі встановлення судом лише факту будь-якого «неособистого голосування» - незалежно від характеру дії, в якій стався такий факт, без встановлення характеру особистої участі народного депутата України та без урахування того, що будь-яке втручання в права людини, навіть якщо воно мотивоване виправданою метою, завжди призведе до усунення чи обмеження прав і свобод людини.(абзаци 6-8 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини) Висновок Конституційного Суду України (Великої Палати) на конституційне звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту закону про внесення змін до статті 81 Конституції України (щодо додаткових підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України). народний депутат України) та 158 Конституції України від 24 грудня 2019 року № 9-в/2019. Конституційний Суд України вважає, що запропонована вимога пропуску однієї третини пленарних засідань Верховної Ради України та/або засідань Комітету Верховної Ради України, до складу якого вона входить, під час однієї чергової сесії є несумісною з бажаний результат. Крім того, визначення поняття «без поважних причин», використане в законопроекті, має оціночний характер, який не відповідає стандартам ясності, однозначності та передбачуваності, необхідним для правової визначеності, яка є складовою верховенства права. Без юридичної чіткості на конституційному рівні цей принцип може бути дискреційним (а за деяких обставин і свавільним) запровадженням законодавчою більшістю на свою користь і на шкоду меншості на рівні звичайного законодавства. Як спосіб підтримання депутатської дисципліни концепція пропорційності вимагає, залежно від обставин, застосовувати більш легкі дисциплінарні наслідки, а не передбачене законопроектом стягнення у вигляді дострокового припинення повноважень народного депутата України. З огляду на зазначені правові підстави, запропонована зміна не відповідає критеріям частини першої статті 157 Конституції України. (абзац четвертий підпункту 3.8 Мотивуючої частини пункту 3)

Висновок Конституційного Суду України (Великої Палати) на конституційний запит Верховної Ради України щодо надання висновку щодо відповідності проекту закону про внесення змін до статті 81 Конституції України (щодо додаткових підстав для дострокового припинення повноваженнями народного депутата України) та 158 Конституції України від 24 грудня 2019 р. № 9-в/2019. Недоторканність посадових осіб є більшою мірою гарантії, ніж недоторканність, гарантована всім особам, що стосується ідеї рівності прав і свобод громадян, а також їх рівності перед законом (ст. 24 Конституції України). У результаті, якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (пункт перша статті 92 Конституції України), потім гарантії вищого рівня для депутатів, суддів та інших. посадових осіб), оскільки допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом. Конституція України не передбачає такого імунітету для персоналу Рахункової палати. (параграфи чотирнадцятий-шістнадцятий мотивуючої частини пункту 1) Рішення Конституційного Суду України у справі конституційного звернення Президента України про законність (конституційність) Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» (Рахункова палата) від 23 грудня 1997 р. № 7-/ 1997 рік. Посада народного депутата України регулюється Конституцією та законодавством країни. Депутатська недоторканність є важливою конституційною гарантією, яка має певну мету: вона забезпечує безперебійну та успішну розстріл народного депутата України. Це не особиста привілей, а скоріше питання публічного права. Народні обранці в Україні не несуть юридичної відповідальності за результати голосування чи висловлювання в парламенті та його органах, крім відповідальності за образу чи наклеп, згідно з правилами частини другої статті 80 Конституції України. Це означає, що народний депутат України не може бути притягнутий до юридичної відповідальності за цю діяльність навіть після припинення його повноважень. Депутатська недоторканність також включає особливий процес притягнення до кримінальної відповідальності, позбавлення волі чи арешту українських народних депутатів. <…> (Параграфи перший-третій мотиваційної частини, пункт 4). У зв’язку з труднощами конституційного подання України Міністерством внутрішніх справ, положення частини третьої статті 80 Конституції України слід тлумачити таким чином: 1.1. Кримінальна відповідальність починається з моменту набрання вироком суду законної сили. 1.2. Стадія обвинувачення у кримінальному переслідуванні починається з моменту обвинувачення особи у злочині. 1.3. Відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України згода Верховної Ради на притягнення до відповідальності народного депутата України має бути отримана до пред’явлення йому обвинувачення у злочині. 1.4. Народний депутат України має депутатську недоторканність з моменту визнання його обраним рішенням відповідного виборчого органу до моменту припинення його повноважень. Якщо громадянина України обвинувачують у скоєнні злочину та/або заарештовують до обрання народним депутатом України, щодо такого депутата за згодою Верховної Ради України може бути розпочато подальше кримінальне провадження для притягнення його до кримінальної відповідальності та/або позбавлення волі. (Частина 1 операції) Рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа депутатської недоторканності) від 27 жовтня 1999 р. № 9 -rp / 1999. Положення Статуту не забороняють встановлення або скасування Конституції України щодо недоторканності народних депутатів, Президента України та суддів, а лише виходять з того, що їх імунітет стосується національної юрисдикції і не може бути перешкодою для осіб, які вчинили злочини. згідно зі Статутом. (абзац перший підпункту 2.2 мотивувальної частини пункту 2) Висновок Конституційного Суду України щодо конституційного подання Президента України про надання висновку щодо відповідності Римського статуту Міжнародного кримінального суду Конституції України (справа про Римський статут) від 11 липня 2001 р. № 3-в. / 2001. Недоторканність певного виду посадових осіб не є привілеєм; це пов'язано з виконанням ними життєво важливих державних обов'язків, а тому, відповідно до Конституції України та міжнародно-правових зобов'язань України, не може розглядатися як гарантія їхньої безкарності. Недоторканність народних обранців України, Президента України, суддів створює лише унікальні обставини для притягнення їх до суду. (п. 2.2.2 п. 2 мотивувальної частини) Висновок Конституційного Суду України щодо конституційного подання Президента України про надання висновку щодо відповідності Римського статуту Міжнародного кримінального суду Конституції України (справа про Римський статут) від 11 липня 2001 р. № 3-в. / 2001. Депутатська недоторканність є складовою авторитету народного депутата України, а не суб'єктивним правом чи особистим привілеєм. Громадянин отримує депутатську недоторканність лише у разі його обрання народним депутатом України та втрати її одночасно із припиненням повноважень Верховної Ради України відповідного скликання або у разі дострокового припинення повноважень народного депутата України. Україна. (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої та третьої статті 17, частини другої ст. 27 Закону України «Про статус народних депутатів України» (10 квітня 2003 р.) № 7-рп/2003. Таким чином, положення частини першої статті 80 Конституції України, яка гарантує депутатську недоторканність, та відповідне положення частини першої статті 27 Закону про статус слід тлумачити як депутатську недоторканність як елемент статусу депутата. Народний депутат України. Конституція України позбавляє народного депутата України повноважень та передбачає його звільнення від юридичної відповідальності у випадках, визначених Конституцією України, а також особливий порядок притягнення народного депутата України до відповідальності, його затримання, арешт та інші заходи, що обмежують його особисті права і свободи. абзац третій пункту 5 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої та четвертої статті 80 Конституція України, частини перша, друга, третя, четверта статті 27 Закону України конституційне подання Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, третьої статті 27 Закону України Частину 3 статті 80 Конституції України та частину 1 статті 27 Закону України «Про статус народного депутата під вартою» слід тлумачити так, що затримання як тимчасовий запобіжний кримінальний процес і як адміністративна процедура може застосовуватися у України на підставах та в порядку, визначених Конституцією та законами України. (параграф восьмий абзацу шостого надихаючого розділу) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням 56 народних депутатів про офіційне тлумачення положень частин першої та третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої та третьої. статті 27 Закону України. Конституційне подання МВС України від 26 червня 2003 р. № 12-рп/2003 про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України щодо затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності). Таким чином, положення частини другої статті 27 Закону про статус щодо затримання народного депутата України в контексті частини третьої статті 80 Конституції України слід тлумачити як затримання або арешт народного депутата України. народний депутат України, депутат до кримінальної відповідальності. (абзац одинадцятий пункту шостої мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої та третьої статті 80 Конституції України. , частина перша статті 26, частини перша, друга, третя, третя статті 27 Закону України конституційне подання Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення Конституційний Суд України приходить до висновку, що частина перша статті 80 Основного Закону України закріплює загальне положення про забезпечення депутатської недоторканності. У частинах другій (депутатська недоторканність) і третьій (депутатська недоторканність) цієї статті визначено межі недоторканності народних депутатів України. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України (про гарантування недоторканності окремим посадовим особам) ст.157. та 158 Конституції України 108 Конституції України) від 1 квітня 2010 р. No 1-в / 2010р. Пропонований законопроект має на меті вилучити з частини другої статті 80 Конституції України фразу «крім відповідальності за образу чи наклеп», яка по суті звільняє народних депутатів України від юридичної відповідальності за висловлювання, зроблені в парламенті чи його органах, які містять образу чи наклеп. Таким чином, вилучення положення «крім відповідальності за образу чи наклеп» із частини другої статті 80 Конституції України, запропоноване законопроектом, обмежить наявні права громадян на повагу до своєї гідності, судовий захист на спростування недостовірних фактів. відомості про себе або членів їх сім'ї, а також про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої інформації (частина перша статті 28, частина четверта статті 32 Конституції України).

(абзаци другий і третій підпункту 4.2 пункту 4) Висновок Конституційного Суду України у справі Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України (щодо гарантування недоторканності окремим посадовим особам) статтям 157 та 158 Конституції України. Конституція України (Про гарантування недоторканності окремим посадовим особам) від 1 квітня 2010 р. № 1-в/2010. Частина 3 статті 80 Конституції України передбачає депутатську недоторканність, згідно з якою народні обранці в Україні не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, ув'язнені чи заарештовані без згоди Верховної Ради України. У другій частині цієї статті визначено, що народні обранці України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування чи слова, зроблені в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, тобто депутатську компенсацію. (абзаци другий і третій пункту третього мотиваційного розділу) Рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 20 грудня 2017 року. No 2-р / 2017. Конституційний Суд України зазначає, що суть депутатської індемнітету в Україні полягає у захисті народного депутата України від переслідування за виступи та голосування під час виконання ним своїх повноважень у парламенті, а також у забезпеченні його права відстоювати свою позицію під час розгляду будь-яких питань у Верховній Раді. Верховна Рада або її органи. Таким чином, Конституція України визнає та захищає право на депутатське відшкодування, і, як наслідок, створює додаткові гарантії недоторканності народного представника України порівняно з особистою (абзаци четвертий, п’ятий пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 20 грудня 2017 року. No 2-р / 2017. Характер депутатського відшкодування є довічним, що виключає можливість майбутнього покарання народного депутата України навіть у разі припинення його повноважень. (Перше речення абзацу сьомого мотивувального розділу) Рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 20 грудня 2017 року. No 2-р / 2017. Конституційний Суд України наголошує, що депутатська компенсація в Україні не є абсолютною, оскільки друга половина статті 80 Конституції України передбачає обов’язок народного депутата України за образу чи наклеп. Проте Основний Закон України не обмежує права голосу народного депутата України у Верховній Раді та її комітетах. Тобто, народний депутат України має абсолютну свободу вільно голосувати у Верховній Раді України та її органах і не може нести юридичну відповідальність за результати голосування. (абзац 8 пункту 3 надихаючого розділу) Рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 7 частини другої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» від 20 грудня 2017 року. No 2-р / 2017.

Висновок до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. із наступними змінами та доповненнями.

3. Регламент Верховної Ради України.

4. Постанова Центральної виборчої комісії №234 «Про уточнення порядку видачі тимчасового посвідчення народного депутата України» // Голос України. - від 28 квітня 1998 року

5. Березюк О. Вибори народних депутатів України: стан законодавства та шляхи його вдосконалення. Закон України № 5-6 1995 р. 28

6. Коментар до Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996р.

7. Конституційне право України. \ Ред. В. Ф. Погорілка. – К., «Наукова думка». - 1999.

8. Конституційне право. \ Ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., «Людина», – 1996.

9. Кручок В. Депутатська недоторканність. Юридичний вісник України. № 45 від 11-17 листопада 1999 року.

10. Манчуленко Г., Філіпчук В. Народний депутат України: конституційно-правовий статус // Віче. - № 1. - 1998. - С. 3-11

11. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К .: «Вентурі», 1995. – 238 с.

12. Мікулін В. П. Особливості залучення депутатів як відповідачів. / Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. Уряд України. До Президента, законодавчої, виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції науково-практичних працівників. — К., 1997, Т.VII, - С. 292.

13. Муравін А. Депутатський імунітет та кримінально-процесуальне право // Юридичний вісник. - 1997. - № 1. - С. 102-104

14. Онопенко В. Депутатська недоторканність: за і проти. // Голос України, 1999. - № 47.

15. Основи конституційного права України. на замовлення Копєйчикова В.В. – К., «Юринком» 1997.

16. Петровський В. Депутат і політика.// Нар. –1992 -№ 1

17. Полешко А. Депутатська недоторканність: український та європейський досвід. // Закон України № 4 1999.

18. Слива А.Я. Депутатський запит (Посібник для студентів народних вузів). - М .: «Знання», 1988. - 68 с.

19. Сташків Б. І. Конституційне право України. Підручник. – Чепнігів : РВВ, 1999. – 246 с.

20. Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі. // Віче. - 1995. - № 7. - С. 13-18

21. Хавронюк М. Подвійні стандарти недоторканності. // Юридичний вісник України. - 1998. - 9-15 лип.
22. Юридичний енциклопедичний словник. – М.: «Радянська енциклопедія», 1997.

23.Сташків Б. І. Конституційне право України. Підручник. – Чепнігів : РВВ, 1999. – 166-с.

24.Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К .: «Вентурі», 1995. – 238 с.

25.Конституційне право України. \ Ред. В. Ф. Погорілка. – К., «Наукова думка». - 1999.

26.Постанова Центральної виборчої комісії №234 «Про уточнення порядку видачі тимчасового посвідчення народного депутата України» // Голос України. - 1998 від 28 квітня 1998 року

27.Петровський В. Депутат і політика.// Нар. - 1992. - № 1

28.Конституційне право. \ Ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., «Людина», – 1996.

29.Конституційне право України. // Ред. В. Ф. Погорілко. – К., Наукова думка, 1999, с.-467

30.Конституційне право. \ Ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., «Людина», – 1996.

31.п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону «Про статус народного депутата України».

32.п. 1 ст. 4.2.1; п. 1 ст. 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України.

33.Слива А.Я. Депутатський запит (Посібник для студентів народних вузів). - М .: «Знання», 1998.

34.ст. 26 Закону «Про статус народного депутата України».

1 Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К .: «Вентурі», 1995. – 238 с.

35.ст. 25 Закону «Про статус народного депутата України».

36.Коментар до Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996р.

37.Конституційне право України. \ Ред. В. Ф. Погорілка. – К., «Наукова думка». - 1999.

38.Коментар до Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996р.

39.Конституційне право. \ Ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., «Людина», – 1996.

скачати