Ім'я файлу: 21 тема ФАРМА.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 10.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Японія.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 10.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Японія.docx
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ ЗГОРТАННЯ КРОВІ
Система гемокоагуляції, або зсідання (згортання) крові, виконує дуже важливу роль: вона попереджує крововтрату при травмах. При порушенні цілісності кровоносних судин негайно спрацьовує процес утворення тромбу. Він починається із спазму судини і агрегації тромбоцитів у місці пошкодження. З'єднуючись між собою, тромбоцити утворюють тромбоцитарну “пробку”. Природним фактором, який викликає спазм судин і агрегацію тромбоцитів, є тромбоксан А2. Процес згортання крові, кінцевим результатам якого є утворення кров’яного згустка, - це каскад послідовних ферментативних реакцій, які забезпечуються специфічними факторами згортання. До них належать:
фактор І (фібріноген), фактор ІІ (протромбін), фактор ІІІ (тканинний тромбопластин),
фактор IV (іони кальцію), фактор V (проакцелерин), фактор VI (акцелераторглобулін)
фактор VII (проконвертин), фактор VІІІ (антигемофільний глобулін А, фактор Віллебранда),
фактор ІХ (антигемофільний глобулін В, фактор Кристмаса), фактор Х (фактор Стюарта-Провера),
фактор ХІ (фактор Розенталя, або плазмовий попередник тромбопластину),
фактор ХІІ (фактор Хегемана) і фактор ХІІІ (фібринстабілізуючий фактор).
Крім системи зсідання крові, в організмі функціонує біологічна система, яка, навпаки, перешкоджає тромбоутворенню:
простациклін, який попереджує агрегацію прикріплення тромбоцитів і таким чином не допускає появи внутрішньосудинних тромбів. Він пригнічує також адгезію (прикріплення) тромбоцитів до ендотелію судин, сприяє зменшенню вмісту Са2+ в тромбоцитах.
простагландин Е1, гепарин, аденозинмонофосфат, метилксантини, антагоністи серотоніну.
фібринолітична система, яка забезпечує розчинення тих тромбів, які утворилися.
Виділяють дві основні групи лікарських препаратів, що впливають на процеси зсідання крові. Це:
препарати, що сприяють цьому процесу (коагулянти або гемостатики),
препарати, що гальмують зсідання крові (антикоагулянти, антиагреганти).
засоби, що впливають на фібриноліз.
Лікарські речовини, які використовуються для зміни процесу зсідання крові, можуть діяти на різних етапах, це: а) агрегація тромбоцитів; б) утворення фібринового згустку; в) фібриноліз; та стимуляція кровотворення.
ЗАСОБИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗГОРТАННЮ КРОВІ (КОАГУЛЯНТИ)
До цієї групи лікарських препаратів належать ті засоби, які є натуральними факторами згортання крові (Са2+, тромбiн, фібриноген), і ті, які сприяють утворенню деяких iз них (вiкасол, етамзилат, ряд засобiв рослинного походження).
ВІКАСОЛ – синтетичний аналог вітаміну К. Застосовується перорально і в їн’єкціях. Він стимулює утворення в печінці факторів коагуляції, як протромбін, про конвертин. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: при всіх тих заворюваннях, які супроводжуються зменшенням вмісту протромбіну в крові (гіпопротромбінемією) і кровоточистю: жовтяниці, гострі гепатити, виразкова хвороба шлунка і ДПК, променева хвороба, геморагічні стани в недоношених дітей, маткові кровотечі, туберкульоз легень, септичні захворювання з геморагічними проявами, паренхіматозні кровотечі, кровотечі після поранення або хірургічного втручання, гемороїдальні кровотечі, при гіпопротромбінемії і кровотечах, зумовлених передозуванням неодикумарину, феніліну й інших антикоагулянтiв непрямої дії. ПРОФІЛАКТИЧНО: при підготовці хворих до хірургічної операції. Вiкасол може кумулювати, тому денна доза його не повинна перевищува ти 1-2 таблетки або 1-1,5 мл 1 % розчину в/м, не більше 3 4 днів. При необхідності повторні введення препарату можливi пiсля 4-ден ної перерви і проведення проби на швидкість згортання крові. ПРОТИПОКАЗИ: при підвищеній гемокоагуляції і тромбоемболії.
КАЛЬЦІЮ ХЛОРИД – сприяє згортанню крові при гіпокальціємії. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: при легеневих, ШК, носових, маткових кровотечах, як антидот при отруєнні солями магнію ( параліч дихання при в/в введенні магнію сульфату). Інколи його вводять перед оперативним втручанням. Призначають пiсля їди по 1 столовiй чи десертній ложці 10 % розчину 2-3 рази на день або повільно у вену по 5 10 мл 10 % розчину. Розчини кальцію хлориду не можна вводити підшкipy, в/м, бо вони викликають значне подразнення і некроз тканин!!! ПРОТИПОКАЗИ: схильність до тромбозів, атеросклероз, гіперкальціємія.
ТРОМБІН – натуральний компонент гемокоагуляційної системи, який утворюється із протромбіну при ферментативній активації його тромбопластином. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: тільки місцево для зупинки кровотечі з дрібних судин, паренхіматозних органів (при операції на печінці, мозку, нирках). Для цього в ампулу з тромбіном вводять стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду кімнатної температури. Цим розчином просякають стерильний марлевий тампон, який прикладають до рани. що кровоточить. НЕ МОЖНА вводити парентерально, тому що він викликає утворення тромбів у судинах.
ФІБРИНОГЕН – натуральний білковий компонент крові, який перетворюється у фібрин під впливом тромбіну, чим завершує тромбоутворення. Розчин фібриногену готують еx tempore на водi для ін'єкцiй, яку підігрівають до 25-35 °С. Вводять його у вену краплинно через систему для вливання з фільтром. Така система додається до кожного флакона з фібриногеном. На одну iн'єкцiю використовується 2-4 г. препарату ВИКОРИСТОВУЮТЬ: при гіпо- і афібриногенемії, особливо при масивних кровотечах у зв’язку з передчасним відшаруванням плаценти, пологами на фоні гіпо- і афібриногенемії. ПРОТИПОКАЗИ: при тромбозі будь якої етіології, підвищеній гемо коагуляції, інфаркті міокарда.
ЕТАМЗИЛАТ ( дицинон) – є ефективним ангіопротектором і гемостатичним засобом. Він здатен збільшувати утворення мукополісахаридiв великої молекулярної маси в стінках капілярів, нормалізувати їх проникнiсть при патологічних процесах, покращувати мікроциркуляцію. Як гемостатик він активує процес утворення тромбопластину, фактору III згорта льної системи крові, нормалізує адгезію тромбоцитів. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для профілактики і зупинки капілярних кровотеч при діабетичних ангіопатіях, оперативних втручаннях, в екстремальних випадках при кишкових і легеневих кровотечах і геморагічних діатезах, метро- і менорагіях. Водять у вену , м’яз, під кон’юктиву, ретробульбарно, перорально. Гемостатична дія етамзилату при в/в введеннi настає через 5-15 хв і продовжується більш ніж 4-6 год. З профілактичною метою його вводять в/в або в/м за 1 год до операції. ПРОТИПОКАЗИ: при кровотечах, викликаних антикоагулянтами, тромбози, емболії.
Кровоспинну дію проявляють 1 деякі препарати з рослин, передусім з кропиви дводомної, лагохiлусу п'янкого, калини звичайної, гірчака перцевого, арнiки гірської. Зокрема, листя кропиви, зібране і висушене під час цвiтiння, застосовується у вигляді настою при легеневих, ниркових, маткових і кишкових кровотечах. Настій готують із розрахунку 1 столова ложка листя на 200 мл окропу. Призначають його по 1 столовій ложці 4-6 разів на день. Із надземної частини лагохлусу п'янкого готують настій (1:10 або 1:20) i на стойку. Настій застосовують усередину по 1-2 столові ложки 3-6 разів на день, а настойку - по 25-30 крапель 2-3 рази на день, зокрема для зменшення кровотечі при геморагічному діатезi, гемороїдальних, носових та інших кровотечах. Траву гірчака перцевого, як і кору калини, використовують у виглядi екстракту (по 30-40 крапель 3-4 рази на день) переважно при маткових кровотечах. Квіти арнiки використовують у вигляді настойки. Деякі з цих препаратів застосовують мiсцево. Так, свіжовиготовленим настоєм (1:10) iз квiтiв i листя лагохiлусу п'янкого змочують марлеві серветки і накладають їх на поверхню, що кровоточить, на 2-5 хв.
АНТИАГРЕГАНТИ
Антиагреганти - це препарати, які гальмують початковий процес тромбоутворення, тобто агрегацію (наближення i склеювання тромбоцитів між собою) I адгезію (прикріплення тромбоцитів до поверхні стінки судин). Пригнічують ці процеси кислота ацетилсаліцилова, дипiридамол, тиклопiдин (тиклiд).
КИСЛОТА АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВА – має аналгезивну, протизапальну, жарознижуючу дію, має властивість гальмувати агрегацію і зменшувати адгезію тромбоцитів. Цей вплив кислоти ацетилсаліцилової на початкову фазу тромбоутворення проявляється в невеликих дозах - 0,08-0,3 г один раз на день або через день протягом тривалого часу. В цих дозах препарат порушує синтез тромбоксану А шляхом ацетилювання циклооксигенази. При збільшеннi дози кислота ацетилсаліцилова починає гальмувати утворення в ендотеліальних клітинах судин простацикліну агента, який попереджує агрегацію тромбоцитів. У зв'язку з цим, антиагрегантна дія препарату зменшується. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для попередження появи післяопераційних тромбів, при наявності тромбофлебітів, тромбозу судин сітківки, порушення мозкового кровообігу, для профілактики тромбоемболічних ускладнень при стенокардії й інфаркті міокарда.
ДИПІРИДАМОЛ (куранти) – проявляє антиагреганту дію, гальмує агрегацію тромбоцитів і перешкоджає утворенню тромбів у судинах. Як антиагрегантний засіб використовують по 1 таблетці 3 рази на день. ВИКОРИСТОВУЮЄТЬСЯ: для попередження післяопераційних тромбозів, при інфаркті міокарда, порушеннях мозкового кровообігу. Препарат не проявляє ульцерогенну дію. ПОБІЧНА ДІЯ: почервоніння обличчя, тахікардія, алергічна висипка. ПРОТИПОКАЗИ: атеросклероз вінцевих артерій. Антиагрегатну дію проявляє теофілін, теобромін, еуфілін, тому що вони пригнічують фосфодіестеразу.
АНТИКОАГУЛЯНТИ
Антикоагулянти - це лікарські препарати, які перешкоджають утворенню ниток фібрину, тому вони запобігають появі тромбів. Крім того, вони припиняють ріст вже наявних тромбів, а також сприяють дії на них фібринолітичних факторів. Головним компонентом системи крові, яка попереджує її згортання, є гепарин.
Гепарин - це натуральний компонент крові. Отримують його iз слизової оболонки кишок свиней та легень великої рогатої худоби. В організмі синтезується опасистими клітинами. Лікарський препарат - це неоднорідна сумiш мукополісахаридних ланцюгів у сполуці з бiлком. Як натуральний компонент крові (кофактор антитромбіну III) гепарин э активним антикоагулянтним засобом. Його ефект зумовлений прямим впливом на систему згортання крові. Гепарин стримує агрегацію тромбоцитів через взаємодію з антитромбіном III. Він є натуральним інгібітором факторів згортання крові родини сироваткових протеаз, зокрема, фактора Ха (Стю арта-Провера), тромбіну (Па), а також факторів IХа (Крiстмаса), XIa (Pозенталя), XIIa (Хагемана). Після введення гепарину у вену пригнічення згортання крові настає негайно і ця дія продовжується 4-5 год, а при підшкірному введенні - відповідно через 40-60 хв і триває 8-12 год. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для профілактики і лікування тромбоемболічних захворювань і їх ускладнень, для попередження тромбоутворення при оперативних втручаннях, при гострому інфаркті міокарда, для пiдтримання рідкого стану крові в апаратах штучного кровообігу й для гемодiалiзу. Протизапальна дiя, яка здiйснюється через пригнічення хемотаксису нейтрофілів, пригнічення активності мієлопероксидази, лізосомальних протеаз, вiльних радикалів, пригнічення функції Т-лімфоцитів і факторів комплементу. Антимітогенний і антипроліферативний впливи на гладенькі м'язи судин, зниження в'язкостi плазми, стимуляція ангіогенезу. ПОБІЧНА ДІЯ: кровотечі, особливо у літніх жінок і при нирковій недостатності, у зв'язку з передозуванням, гематурія, гемартрози, кровотечі в ШКТ, алергічні реакцiї: у вигляді кропив'янки, утрудненого дихання, набряку слизової оболонки носа, імунна тромбоцитопенія через утворення антитіл до F -рецепторів тромбоцитів. Це може призводити до внутрішньосудинного згортання крові з появою артеріальних і венозних тромбів. Вони погано піддаються лікуванню. При підшкірному і в/м введенні можуть виникати гематоми, тому такі введення не рекомендують. Тривале використання гепарину (більш 1 мiс.) може ускладнюватись розвитком остеопорозу і переломами кісток, особливо у хворих похилого і старечого віку. ПРОТИПОКАЗИ:: при захворюваннях, які супроводжуються зниженням згортання крові і підвищеною проникністю судин, виразковій хворобі шлунка і ДПК, гемороїдальних і маткових кровотечах, відразу після проведених хірургічних операцій, при гемофілії, внутрішньочерепному крововиливі, активному туберкульозі, тяжких захворюваннях печінки і нирок тощо. При передозуванні гепарину необхідно ввести внутрішньовенно його антагоніст протаміну сульфат до 5 мл 1 % розчину дуже повільно під контролем проби на швидкість згортання крові. Він взаємодіє із гепарином з утворенням неактивного стабільного комплексу. На кожні 100 од гепарину. які слід нейтралізувати, необхідно ввести 1 мг протаміну сульфату.
НИЗЬКОМОЛЕКУЛЯРНІ ГЕПАРИНИ (дальтепарин-натрій, еноксапарин-натрiй, надропарин-кальцій, ревiпарин-натрій), як і нефракційний гепарин, характеризуються високою антиагрегантною і антикоагулянтною активністю. Вони збільшують гальмівну дію антитромбіну III на фактор Ха, який необхідний для перетворення протромбіну в тромбін та не інгібують тромбін. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для профілактики і для лікування тромбоемболічних захворювань і ускладнень. Низькомолекулярні гепарини менш токсичні. Вони лише в незначній кількості зв'язуються з білками на поверхні тромбоцитів і з їх 4-м факто ром, що значно зменшує ризик тромбоцитопенії. Для профілактики геморагічних ускладнень. Рідко викликають остеопороз. Для попередження згортання крові при її консервації використовуються розчини натрію гідро цитрату. Цей препарат зв'язує Са**, тому запобігає перетворенню протромбіну в тромбін.
До антикоагулянтів непрямої дії належать неодикумарин, синкумар, фенiлiн та ін. Вони є антагоністами вітаміну К, тому гальмують синтез у печiнцi деяких факторів коагуляції, зокрема протромбіну, проконвертину, антигемофiльного глобуліну В (фактора Крістмаса) і фактора Стюарта-Провера. Зокрема, дія неодикумарину досягає максимального рівня лише через 12-30 год, синкумару і феніліну - через 24 48 год. Продовжується вона близько 3-4 діб. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для профілактики і лікування тромбозів і тромбоемболій, тромбоемболічних ускладнень інфаркту міокарда тощо. Оскільки ці препарати мають властивість кумулювати, лiкування ними проводиться під обов'язковим контролем рiвня протромбіну в кровi iз визначенням протромбінового індексу. Останній не повинен бути нижчим 40-50 %. Періодично роблять аналіз сечі. Поява в ній свіжих еритроцитів свідчить про необхідність припинення прийому препаратів. Антагоністом непрямих антикоагулянтів є вiкасол. Протипоказаннями є захворювання, які супроводжуються низьким рівнем згортання крові, підвищеною проникністю судин, а також захворювання печінки, наявність виразок шлунка і кишечника, вагітність.
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФІБРИНОЛІЗ
Фібринолiз це процес ферментативного розщеплення фібрину кров'яного згустка, що призводить до руйнування тромбу. Завдяки фібринолiтичній системі кровi вiдбувається постійне розчинення внутрішньосудинних тромбів, які можуть утворюватись на стінках кровоносних судин під впливом факторів, які активують згортальну систему крові. Фібринолiз здійснюється в два етапи. По-перше, це утворення з неактивного проферменту плазміногену (профібринолізину) плазміну (фібринолiзи ну) і, по-друге, розщеплення фібринолiзином фібрину кров'яного згустка до пептидних продуктів протеолiзу, тобто до розчинення тромбу. До засобів, які впливають на фібринолiз, належать препарати, які мають властивість руйнувати нитки фібрину і сприяють розчиненню свіжих тромбів, так звані фібринолітичні (тромболітичні)засоби. Існують також препарати, які гальмують фібринолiз - антифібринолiтичні засоби. До фібринолітичних засобів належать фібринолiзин, стрептокіназа i альтеплаза.
ФІБРИНОЛІЗИН - препарат, який отримують із профібринолізину плазми крові людей при його ферментативній активації трипсином. Цей препарат має властивість розчиняти нитки фібрину свіжих тромбів, що утворилися в кровоносних судинах . ВИКОРИСТОВУЮТЬ при тромбоемболії легеневої і периферичних артерій, судин мозку, свіжому інфаркті міокарда, гострому тромбофлебiтi, загостренні хронічного тромбофлебіту. Вводять фібринолiзин обов'язково в поєднанні з гепарином. Вводять цю суміш препаратів зі швидкістю 10-15 крапель/хв (при добрiй переносимості 15-20 крапель/хв). ПОБІЧНА ДІЯ: реакції на білок, зокрема гіперемія обличчя, біль по ходу вени, в яку вводили цей препарат, бiль за грудиною і в животі, озноб, підвищення температури тіла, кропив'янка тощо. ПРОТИПОКАЗИ: при геморагічних діатезах, кровотечах, відкритих ранах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нефриті, гострій формі туберкульозу, променевій хворобі.
СТРЕПТОЛІАЗА (стрептокіназа) - ферментний препарат, який отримують iз культури гемолітичного стрептокока групи С. Механізм фібринолітичної дії цього ферменту полягає в здатності його взаємодіяти з профібринолiзином плазми крові з утворенням комплексу. Він стимулює перехід профібринолiзину в фібринолiзин як у самому тромбі, так і в плазмі крові. Стрептоліаза ефективна лише при наявності свіжих тромбів (до 2 діб). Антикоагулянти пiдсилюють протизгортальну дію стрептолiази, тому перед початком лікування цим препаратом необхідно нейтралізувати дію гепарину протаміну сульфатом, а непрямих антикоагулянтів вікасолом, якщо вони застосовувались. Вводять стрептоліазу лише парентерально внутрішньовенно і внутрішньоартеріально краплинно. ВИКОРИСТОВУЮТЬ за тими ж показання ми, що й фібринолiзин. Діє сильніше і більш тривало. ПОБІЧНА ДІЯ: значна алергiзуюча активність. При її передозуваннi як антагоніст використовують кислоту амінокапронову. ПРОТИПОКАЗИ: при алергії, вагітності (I триместр), геморагічному діатезі, гострій кровотечі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, порушеннi мозкового кровообігу, кавернозному туберкульозі, артерiальнiй гіпертензії тощо.
АЛЬТЕПЛАЗА (актилізе) - препарат, який отримують із культури клітин людей. Діючою речовиною його є тканинний активатор плазміногену - фермент, який здатний перетворювати плазмiноген в плазмін. Має короткий період напіввиведення (4,5 хв) i не має антигенних властивостей. Тому її можна вводити в організм повторно. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: як тромболітичний засіб в перші 12 год від появи ознак інфаркту міокарда, а також при гострій масивній тромбоемболії легеневої артерії. Вводять її у вену. Отриманий розчин вводять хворим на інфаркт в три прийоми: спочатку 10 мл у са протягом 1-2 хв, потім краплинно 50 мл протягом 30 хв; решту (40 мл) протягом 60 хв. При гострій емболії легеневої артерії вводять спочатку 10 мл у вену у вигляді болюса, потім 90 мл краплинно 2 год. ПОБІЧНА ДІЯ: геморагічні ускладнення. У медичній практиці як фібринолітичні засоби використовують також стрептодеказу (стрептокіназу пролонгованої дії), урокіназу та ін.
До антифібринолітичних засобів належать кислота амінокапронова, контрикал, амбен.
Кислота амінокапронова - синтетичний засіб, що пригнічує фібринолiз. Блокуючи активатори профібринолізину і частково пригнічуючи дію фібринолiзину, вона проявляє кровоспинну дію при кровотечах, пов'язаних з підвищенням фібринолізу. ВИКОРИСТОВУЮТЬ: для зупинки кровотеч при хірургічних втручаннях і тих захворюваннях, при яких підвищується фібринолiтична активність крові, після операцiй на легенях, простаті, підшлунковій і щитоподiбнiй залозах, при передчасному відшаруваннi плаценти, тривалій затримці в матці мертвого плода захворюваннях печінки і підшлункової залози тощо. Вводять препарат у вену або всередину по 2-5 г 3-5 разів на день. У вену вводять дуже повільн бо може викликати колапс. Кислота амінокапронова має протиалергічні властивості, пригнічує утворення антитіл, а також стимулює функцію печінки. ПОБІЧНА ДІЯ: запаморочення, нудоту, пронос, катаральне запалення верхніх дихальних шляхів, внутрішньосудинний тромбоз. ПРОТИПОКАЗИ: схильнiсть до тромбозу й емболії, порушення функції нирок, вагітність.