Ім'я файлу: Осн.Кер.Практична 1-6.docx
Розширення: docx
Розмір: 1385кб.
Дата: 17.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота 2.pdf
Використання прийменників у діловому мовленні.pptx
кейси (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 1385кб.
Дата: 17.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота 2.pdf
Використання прийменників у діловому мовленні.pptx
кейси (2).docx
Практичне заняття 1
Тема: Органи керування , контрольно-вимірювальні прилади тракторів
1.1 Загальна будова сільськогосподарських тракторів
Розміщення основних частин, їх механізмів і деталей гусеничного трактора ДТ-75М
1 – двигун; 2 – важелі керування; 3 – кабіна; 4 – бак для палива;
5 – гідравлічна навісна система; 6 – причіпний пристрій;
7 – ведуче колесо (зірочка); 8 – планетарний механізм;
9 – кінцева передача; 10 – коробка передач; 11 – з’єднувальний вал;
12 – рама; 13 – зчеплення; 14 – передня каретка підвіски з опорними катками;
15 – гусеничний ланцюг; 16 – напрямне колесо.
Розміщення основних частин, їх механизмів і деталей колісного універсально-просапного трактора МТЗ-801 – кероване колесо; 2 – передній міст; 3 – гідропідсилювач рульового керування;
4 – водяний радіатор; 5 – глушник; 6 – двигун; 7 – повітроочисник; 8 – рульове . колесо; 9 – кабіна; 10 – сидіння; 11 – задня фара; 12 – акумуляторна батарея;
13 – основний силовий цилиндр гідравлічної навісної системи; 14 – механізм навіски; 15 – задній вал відбору потужності; 16 – причіпний пристрій; 17 – ведуче колесо; 18 – кінцева передача; 19 – диференціал; 20 – головна передача;
21 – коробка передач; 22 – зчеплення.
1.2 Органи керування с.г. тракторів (для самостійного опрацювання)
В кабіні органи керування і контрольно - вимірювальні прилади розміщені в чітко - визначеному порядку, що забезпечує швидкість, точність і зручність користування ними під час керування тракторним агрегатом.
Правильна посадка тракториста на робочому місці зберігає на довго його роботоздатність.
Під час роботи на тракторі необхідно спиратись на спинку сидіння середньою частиною спини. Не можна сидіти в зігнутому положенні, оскільки це викликає швидке стомлювання; не рекомендується спиратися на спинку сидіння плечима, оскільки таке вільне положення послабляє м’язи і відволікає увагу водія. Рульове колесо необхідно тримати двома руками без зайвого напруження.
Для вимкнення муфти зчеплення педаль натискають лівою ногою середньою частиною стопи. Не можна натискати педаль носком або каблуком через те, що нога може зісковзнути з опорної поверхні педалі.
Після використання педалі зчеплення ногу ставлять на підлогу кабіни.
Правою ногою натискають педаль подачі палива, а у випадку гальмування – педаль гальма. Натиск педалей і їх відпускання повинні бути плавними.
Послідовність вивчення органів керуванння трактора:
- ознайомлення з розміщенням і призначенням педалей і важелів
керування трактором;
- розглянути щиток контрольно–вимірювальних приладів, вияснити
призначення і порядок зчитування показів приладів;
- навчитись правильно сидіти на робочому місці тракториста в кабіні.
- потренуватись в прийомах використання педалей і важелів керування.
- вивчити правила безпеки роботи в кабіні трактора.
- виконати операції щоденного технічного догляду.
- виконати запуск тракторного дизеля і прослухати роботу його механізмів на різних режимах.
- перевірити дію гідросистеми, приводного шківа, вала відбору потужності і приладів електрообладнання.
- виконання контрольних вправ згідно вказівок навчального майстра.
Під час ознайомлення з обладнанням кабіни трактора необхідно звернути увагу на призначення приладів контролю, порівняти зусилля, що прикладають до педалей муфти зчеплення, подачі палива гальма і важеля коробки передач, визначивши граничні їх положення в робочому стані.
При вивченні розміщення контрольно - вимірювальних приладів необхідно вияснити правила зчитування показів з їх відповідних шкал, вміти правильно визначити ціну поділки кожного приладу. Займаючи робоче місце в кабіні трактора, перевіряють чи зручно користуватися педалями і важелями, в разі необхідності відрегулювати сидіння за своїм зростом.
Для запобігання травмування тракториста під час роботи в кабіні трактора необхідно дотримуватись наступних правил техніки безпеки: витерти підлогу, щоб не допустити ковзання ніг, правильно натискати ногами на педалі, не допускати різких рухів, використовуючи важелі з запобіжними фіксаторами, слідкувати за тим, щоб не защемити долоні рук, вивчити непроглядні з кабіни зони трактора.
Вправи водія, пов’язані з використанням важелів і педалей виконують при непрацюючому двигуні в такій послідовності:
а) використовують педалі і важелі при запуску двигуна;
б) використовують педалі і важелі при рушанні трактора з місця;
в) зміна швидкості руху трактора за допомогою важеля керування подачі палива;
г) використання важелів і педалей при плавному і крутому поворотах трактора направо і наліво;
д) використовують педалі і важелі при гальмуванні трактора гальмами й двигуном;
е) установка важеля перемикання передач для роботи на передачах переднього і заднього ходу.
Для перевірки робочого обладнання на прикладі трактора МТЗ-80(82) слід включити в роботу незалежний вал відбору потужності важелем 26 керування, що знаходиться в кабіні трактора; перемкнути вал відбору потужності з незалежного приводу на синхронний за допомогою поводка 36 (див. рис 1.3) при вимкненій муфті зчеплення, перевірити дію роздільно – агрегатної гідравлічної системи з використанням гідрозбільшувача зчіпної ваги (піднімання знаряддя, опускання, нейтральне положення, плаваюче положення).
Перевірити дію сигналу, приладів освітлення і зарядний струм акумулятора.
В кінці заняття виконуються контрольні вправи на робочому місці.
Перевіряються посадка тракториста, прийоми правильного користування педалями і важелями керування.
Схема перемикання передач для тракторів МТЗ- 80(82) і Т-150
Вільний і повний хід педалі муфти зчеплення
Практичне заняття №2
Тема: Підготовка до роботи трактора
2 Щозмінне технічне обслуговування трактора
Від того, як підготовлений трактор до роботи, значною мірою залежить продуктивність машинно – тракторного агрегату, якість роботи і безпека тракториста під час її виконання.
Щозмінне технічне обслуговування (ЩТО) є обов’язковим для виконання перед початком роботи і проводиться за однотипною для всіх тракторів технологією. Перелік операцій, що входять до нього, наведений у таблиці.
Кут обертання рульового колеса в градусах в кожний бік до повного виключення гідромуфти.
В системі гідропідтискних муфт коробки передач.
2.2. Заправка систем і агрегатів (для самостійного опрацювання)
Рідинну систему охолодження двигунів заповнюють водою або антифризом.
Воду потрібно заливати чисту і м'яку (дощова, річкова), тому що жорстка (збагачена солями) зумовлює утворення накипу в елементах системи. Пом'якшити її можна кип'ятінням або додаванням 6—7 г на 10 л каустичної соди з наступним фільтруванням крізь щільну тканину. Для пом'якшення застосовують також антинакипін, який додають з розрахунку 20—З0 мг на 10 л води. Антинакипін протягом 1—2 місяців повністю очищає систему охолодження від накипу.
Воду в системі охолодження треба міняти якомога рідше.
Якщо в систему необхідно долити воду, відкривати кришку радіатора гарячого двигуна слід обережно, щоб не ошпарити руки і обличчя.
При низьких температурах навколишнього середовища (+5 °С і нижче) воду потрібно зливати, оскільки, замерзаючи, вона збільшується в об'ємі на 10 % і створює тиск в системі охолодження, що руйнує елементи останньої. Для повного витікання кришку заливної горловини треба знімати. Воду рекомендується збирати в чистий посуд і використовувати повторно.
У холодну пору року бажано застосовувати етиленгліколеві суміші ”Антифриз-40”, “Антифриз-65”, температура замерзання яких становить відповідно -40 і -65 °С.
З огляду на підвищене розширення від нагрівання антифризу треба заливати 95 % відносно об'єму води. Перевіряють рівень охолодної рідини в системі після прогрівання двигуна. Антифриз потрібно оберігати від потрапляння нафтопродуктів, оскільки це призводить до піноутворення. Він отруйний (харчова отрута), проте для органів дихання і шкіри безпечний.
Системи живлення тракторів заправляють дизельним паливом (літнім, зимовим) для основних двигунів і сумішшю з 15 частин (за об'ємом) бензину А-80 та однієї частини моторного масла для пускових.
Використовувати етильований бензин в системах живлення пускових двигунів можна тільки у випадках крайньої необхідності, додержуючись таких правил безпеки: краплі бензину, що потрапили на шкіру змивати водою з милом; при потраплянні крапель або пари бензину в очі треба промити їх водою і негайно звернутися за медичною допомогою; не приймати їжу під час роботи з етильованим бензином, а перед їжею обов'язково вимити обличчя і руки водою з милом.
Заправляти бачок пускового двигуна потрібно старанно змішаною паливною сумішшю в строго вказаній пропорції. Така сувора вимога зумовлена тим, що суміш бензину і масла після попадання в циліндр двигуна є робочим тілом (згоряє), а також змащує деталі. Від надмірної кількості масла в суміші пусковий двигун може не запускатись або працювати не на повну потужність, з надмірним виділенням синього диму. Недостатня кількість масла може зумовити заклинювання поршня в циліндрі.
Для заповнення паливного бачка пускового двигуна використовують чистий, спеціально призначений для цього посуд з фільтром. Не допускається заливати окремо бензин і масло.
Після тривалої стоянки тракторів перед ввімкненням пускового двигуна потрібно злити паливо в посуд, змішати і знову залити.
Літній сорт палива застосовують при температурі не нижче 0 °С. При нижчих температурах (до -30 °С) стандартом передбачено використання зимового палива.
Паливний бак основного двигуна слід заправляти чистим дизельним паливом без механічних домішок, води і масла. Механічні домішки призводять до швидкої втрати пропускної здатності фільтрувальних елементів фільтра тонкої очистки, а проходження нефільтрованого палива до плунжерних пар і розпилювачів виводить їх з ладу. Наявність масла в дизельному паливі також знижує пропускну здатність фільтрувальних елементів. Особливо шкідливе потрапляння в паливо води, оскільки вона призводить до корозії деталей паливної апаратури виходу її з ладу, а взимку - ще й до утворення льодових пробок, які порушують (або зовсім припиняють) подачу палива.Механічні домішки в паливі можна виявити в чистому скляному посуді зовнішнім оглядом або фільтрацією через чисту білу тканину. Наявність води визначають так: паливо наливають у чистий сухий скляний посуд: без води воно прозоре, з водою каламутне, після відстоювання каламуть опускається на дно.
Паливні баки тракторів потрібно заправляти з колонок, а в польових умовах механізованими агрегатами з паливними фільтрами. Забороняється палити та користуватися відкритим вогнем біля паливних місткостей. Чистку вентиляційних отворів виконувати в кришках, знятих з баків.
Щоб в паливну систему двигуна не потрапляли повітря і бруд не можна повністю витрачати паливо з баків. Заправляти агрегати і системи маслом та змащувати вузли тракторів консистентним мастилом потрібно згідно з встановленою періодичністю і рекомендованими сортами.
Для перевірки наявності в маслі води і механічних домішок треба взяти півсклянки масла і півтори бензину добре змішати і відстояти близько 1 год. Якщо якість масла висока, на стінках і днищі не буде домішок та води. Наявність води можна встановити нагріванням масла: якщо воно не піниться, нагріваючись до температури кипіння води, то води немає. Добре видно механічні домішки, якщо капнути кілька крапель масла на скло.
Масло можна заливати (залежно від розмірів і розміщення маслоприймального отвору) відром з носиком, шприцом або нагнітачем. Консистентне мастило подають до рухомих частин за допомогою важільно-плунжерного нагнітача, який може створити тиск до 30 МПа.
Кількість масла, що заливається, визначають масломірними лінійками або за контрольними отворами (вікнами).
Різними способами визначають і кількість мастила, яке необхідно подати до підшипників: у відкриті підшипники його подають до появи із зазорів, у закриті - за числом ходів важеля нагнітача. Якщо мастило не проходить до підшипника внаслідок забивання каналів, їх можна прочистити гідропробивачем. Роблять це так: викручують маслянку і на її місце загвинчують штуцер гідропробивача, потім заповнюють мастилом його внутрішню порожнину за допомогою ковпачкової маслянки і загвинчують нагнітальний гвинт у корпус. Гідропробивач може створити тиск мастила до 80-100 МПа.
Працюючи в умовах низьких температур, мащення при ЩТО трактора слід виконувати одразу по закінченні роботи, поки деталі не охололи. В такому разі мастило легше надходить до місць мащення і в зазори між деталями.
В холодну пору року забороняється підігрівати двигун і масло відкритим вогнем, використовувати для відкривання пробок та люків молоток, зубило тощо.
Відомо, що всі нафтопродукти в тій чи іншій мірі отруйні. Потрібно додати, що присадки до моторних масел і трансмісійних мастил можуть містити шкідливі елементи: сірку, фосфор, свинець, цинк тощо. Це вимагає особливої обережності.
2.3. Перевірка та регулювання гальм колісних тракторів
Справний стан гальм є однією з найважливіших умов безпечного виконання тракторних (особливо транспортних) робіт. Вони повинні забезпечувати безвідказну зупинку трактора і одночасність гальмування лівого і правого коліс.
Дію гальм перевіряють на ходу. Довжина гальмового шляху під час руху трактора по сухій асфальтованій дорозі з початковою швидкістю
5,5 м/с повинна відповідати даним таблиці 2.5.
У тракторах Т-150К перевіряють хід штоків гальмових камер. Для цього запускають двигун і доводять тиск у пневмосистемі до робочого, тобто 0,6-0,76 МПа. Натискуючи педаль гальма, лінійкою визначають хід штоків гальмових камер, що не повинен перевищувати 35 мм. Для зменшення ходу штока обертають лише валик черв'яка, не порушуючи положення ексцентричних опорних пальців і довжини штока камери.
Після регулювання величина ходу штоків повинна становити 15-20 мм, бути однаковою для правого і лівого коліс, барабани мають вільно обертатись, не торкаючись колодок.
Коли хід штоків гальмових камер відрегульовано, перевіряють і в разі необхідності регулюють вільний хід педалі, що має бути 10-25 мм.
Центральне (стоянкове) гальмо перевіряють, встановивши трактор на схилі 20-25°. При переміщенні важеля керування гальмом на 3-4 зубці сектора вгору трактор повинен надійно фіксуватися на місці. Щоб відрегулювати гальмо, необхідно перенести важіль у нижнє положення і створити зазор між барабаном та накладками стрічки в межах 1,5-2 мм (по всьому колу).
2.4. Зміна ширини колії та дорожнього просвіту колісних тракторів
Різноманітність сільськогосподарських робіт, різна ширина міжрядь просапних культур обумовлюють необхідність змінювати ширину колії та просвіт. Збільшення ширини колії потрібно також для забезпечення поперечної стійкості тракторів під час роботи з певними начіпними машинами, а також на транспортних роботах.
Залежно від дорожнього просвіту. Залежно від типорозміру шин.
Колісні універсально-просапні трактори, а також Т-150К мають в ходовій частині пристрої для зміни ширини колії (табл. 2.7).
Колію передніх і задніх коліс трактора Т-150К змінюють їх перестановкою на шпильках колісних редукторів, при цьому ліві та праві колеса міняють місцями.
На тракторах МТЗ-80, МТЗ-80Л, ЮМЗ-6Л, ЮМЗ-6М колію передніх коліс можна змінювати з інтервалом 100 мм (при несиметричному встановленні коліс через 50 мм).
Ширину колії тракторів ЮМЗ-6Л, ЮМЗ-бМ встановлюють у такій послідовності.
Піднявши домкратом ліве колесо, послаблюють кріплення стяжних гвинтів розрізного кінця переднього моста, розшплінтовують та виймають стопорний штифт і переміщують кулак моста на потрібну ширину колії (до збігання отворів під стопор у трубі моста і в кулаці). Встановивши стопорний штифт, загвинчують стяжні гвинти.
Відповідно змінюють і довжину поперечної рульової тяги.
Опустивши ліве і піднявши праве колесо, виконують такі ж операції.
Щоб встановити колію 1560 мм і більше, трубу поперечної тяги замінюють на довшу. Трубу штовхальної рульової тяги також подовжують. Для одержання колії 1860 мм, крім перерахованих операцій, необхідно додатково переставити колеса опуклим боком дисків всередину.
Ширину колії передніх коліс тракторів МТЗ-80 і МТЗ-80Л регулюють майже так само, як ЮМЗ. Відмінність полягає в тому, що штовхальної тяги в рульовому приводі цих тракторів немає, а довжину лівої та правої поперечних тяг треба змінювати симетрично; при встановленні колії 1400 мм і більше труби рульових тяг треба подовжити.
На тракторах МТЗ і ЮМЗ ширина задніх коліс регулюється безступінчасто переміщенням їх по півосях. У тракторах МТЗ для переміщення коліс застосовують черв'ячний механізм, у ЮМЗ колеса на півосях кріпляться за допомогою конусних розрізних втулок. Для одержання колії понад 1600 м, необхідно переставити колеса так, щоб опуклий бік диска був спрямований всередину.
Ширину колії передніх коліс тракторів Т-40М регулюють в межах 1260—1815 мм залежно від дорожнього просвіту. Послідовність регулювання така, як для тракторів, описаних вище.
Для зміни ширини колії задніх коліс переставляють ободи на дисках коліс і самі диски.
Слід пам'ятати, що піддомкрачувати трактори потрібно лише надійними домкратами і в позначених місцях. Після підняття під раму трактора чи інші базові елементи треба підставити раніше підготовлені підкладки та упори, які б виключали можливість падіння і перекочування трактора. Забороняється використовувати для підставок цеглу, камені, деталі машин тощо.
Модуль 1
1 2 3 4 5 6