1   2
Ім'я файлу: Курсова Бургер.docx
Розширення: docx
Розмір: 175кб.
Дата: 31.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
200270.docx
6.doc
Види люмінесцентних ламп.ppt
Виявлення, ремонт та заміна несправного електрообладнання.pptx
Т.3.Судження.ppt
4004638.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО

БІЗНЕСУ І КОНСАЛТИНГУ
КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Туроперейтинг»

на тему: «Розробка рекреаційного туру в курортній дестинації України (на прикладі Львівської області)

Студентки ІІ курсу

Групи ТУР-2

Спеціальності 242 «Туризм»

Бургер Андріана Миколаївна

Керівник_________________________

_________________________________

Кількість балів:___________________

Оцінка: __________________________

Члени комісії ____________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)


м. Київ, 2023р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗРОБКИ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТУРІВ. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТУРИСТИЧНИХ ПРОДУКТІВ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ. АНАЛІЗ РИНКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ…………………………………………...5

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ…….16

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ………………………………………………………….16

2.2. ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ПОБУДОВИ МАРШРУТУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ………………………..17

2.3 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ПРОГРАМУ ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИ ПРОВАДЖЕНІ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ …………………………………………………………18

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЗАПРОПОНОВАНОГОРЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ……………………………………………………………………………21

3.1. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, НА БАЗІ ЯКОГО БУДЕ ОРГАНІЗОВАНО РЕКРЕАЦІЙНИЙ ТУР…………………….21

3.2 РОЗРОБКА СИСТЕМИ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ……26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………28

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..29

ВСТУП
Впродовж останньої чверті ХХ століття туризм став однією з провідних галузей світової економіки. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, довкілля та людей набуває таких масштабів, що ми можемо говорити про «туристичну революцію». Україна посідає одне з провідних місць в Європі за кількістю об’єктів історико-культурної спадщини, які викликають значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів. Щороку нашу країну відвідують приблизно 20 мільйонів туристів, насамперед, зі Східної та Західної Європи, США та Японії.

Актуальність теми. Сучасна індустрія туризму - одна з найприбутковіших та найперспективніших щодо темпів зростання галузей світового господарства. Туризм впливає на економічний розвиток не лише на національному рівні, а й зумовлює зміни в розвитку певного регіону (області) країни, видозмінюючи їх інфраструктуру, споживчий ринок, інші галузі підприємницької діяльності, навіть сьогодні - в умовах світової фінансової кризи. Туризм є однією з найбільших і динамічних галузей економіки. Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристської індустрії. Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, а й в'їзного та виїзного туризму. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно- історичними пам'ятками світового рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається. Одним з найперспективніших регіонів для розвитку туризму є Українські Карпати. З урахуванням наявних в Карпатському регіоні природного, економічного, наукового і технічного потенціалу, а також його історичних і географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, щоб на основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових і інтелектуальних ресурсів створити ефективну

туристичну систему, яка забезпечить матеріальний добробут населення і екологічну безпеку Карпатського краю.

Предметом курсової роботи є туристично - рекреаційний потенціал Львівської області для організації туризму, його особливості та специфіка.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступає туристично- рекреаційний потенціал Львівської області.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні сучасного стану туристично-рекреаційної галузі Львівської області.

Теоретичною та методологічною основою роботи є наукові напрацювання вітчизняних вчених, які мають відношення до галузі туризму, періодична література, підручники та монографії, ресурси Інтернету тощо.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Науково-теоретичні основи організації та розробки рекреаційних турів. Загальні теоретичні підходи до розробки та організації окремих видів туристичних продуктів рекреаційного туру. Аналіз ринку рекреаційного туризму у Львівській області.
Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи фізичних та духовних сил, що були витрачені людиною; рекреація включає в себе різні види діяльності під час дозвілля, що мають на меті відновлення сил і задовольняють широке коло особистих і соціальних потреб та запитів.

За Н.Чир Рекреаційні умови визначають як компоненти і властивості навколишнього природного середовища, що сприяють рекреаційній діяльності, але при цьому не є її матеріальною основою (естетичні особливості, різномаїття ландшафтів, кількість сонячних днів протягом року, тривалість снігового покриву в горах і т.д.).

Аналіз рекреаційних умов в розрізі їх компонентів дає змогу виявити сприятливі або несприятливі умови клімату, рельєфу, грунтовий покрив, геологічну будову, внутрішні води та моря, флору та фауну. Географічність рекреаційних природних умов проявляється в просторово-територіальному розміщенні та поєднанні цих ресурсів. Рекреаційні умови також можуть вагомо впливати на розвиток чи навпаки, регрес рекреації і туризму. У сфері рекреації до стану природних умов, якості довкілля висувають набагато жорсткіші вимоги, ніж до інших сфер економічної діяльності.

Рекреаційні ресурси - це такі об'єкти, явища і процеси, що використовуються або можуть використовуватись для розвитку рекреації та туризму. Можуть бути як природного, так і антропогенного походження. Природні рекреаційні ресурси - це природні територіальні комплекси, а також окремі складові природного середовища і їх компоненти, що мають сприятливі для рекреації якісні і кількісні параметри та слугують або мають всі передумови, щоб бути

матеріальною основою в організації рекреації та туризму. До таких ресурсів відносяться лікувальні компоненти (термальні та мінеральні води, пелоїди, озокерити), цілі природні комплекси, що мають лікувальні та оздоровчі властивості (аквакомплекси, ліси, сприятливі кліматичні місцевості).

Основною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що вони здатні відновлювати та розвивати духовні та фізичні сили людини. Ці ресурси можна використовувати як прямо, так і опосередковано, за допомогою них надавати різноманітні послуги рекреаційно-туристського спрямування.

Враховуючи все вищезазначене, підсумовуємо, що принципова відмінність між рекреаційними умовами та ресурсами у тому, що умови розглядаються як сукупність властивостей, які полегшують або ускладнюють (чи взагалі роблять неможливим) розвиток рекреації , а ресурси беруть безпосередню участь у задоволенні рекреаційних потреб.

Виділяють дві основні групи рекреаційних ресурсів: природні та історико- культурні.

До природних рекреаційних ресурсів відносяться природні та природно- антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, що мають такі властивості та характерні риси, які дозволяють організовувати сезонну чи цілорічну рекреаційну діяльність. Серед природних рекреаційних ресурсів виокремлюють такі як: бальнеологічні, кліматичні, флоро-фауністичні, ландшафтні, орографічні та інші ресурси. У свою чергу кожен із цих видів має свої підвиди, наприклад в межах бальнеологічних ресурсів виділяють мінеральні води різної мінералізації, температури та інших властивостей, а отже, і різної лікувальної дії.

До історико-культурних ресурсів відносять рекреаційно привабливі історико-культурні, архітектурні, археологічні пам'ятки, музеї, галереї, місця, що пов'язані з життєдіяльністю видатних людей, території, де збереглися яскраві етнічні особливості, сакральні споруди, тощо. Всі ці об'єкти приваблюють туристів для задоволення духовних потреб, а також такі ресурси здатні вдовольнити жагу до знань, зміни обстановки для психофізіологічного відновлення здоров'я.

Матеріально-технічне оснащення рекреації і туризму сучасними основними фондами, все більший економічний вплив у цю сферу, зміни в природному та історико-культурному середовищі,що здійснюються людиную, спонукають до виділення окремої групи соціально-економічних рекреаційних ресурсів. До них відносяться матеріально-технічна база сфери рекреації і туризму, кваліфіковані трудові ресурси, транспортна інфраструктура, тощо, а також різні споруди: аквапарки, басейни, спортзали, стадіони, тенісні корти і т. ін. І частка таких антропогенних рекреаційних ресурсів постійно зростає.

Рис.1.1. Класифікація рекреаційних ресурсів за І.Смалем

Методики дослідження рекреаційних ресурсів - складний і не до кінця вивчений процес. Його складність зумовлена багатьма чинниками, серед яких - брак точних методик, недостатній рівень інформації про стан, якість і кількість рекреаційних ресурсів, невідчутність процесу використання ресурсів, суб'єктивність тощо.

Дослідженнями рекреації займаються науковці з різних галузей знань - географії, біології, екології, економіки, медицини, соціології та психології. Тому існує проблема з визначенням понять, що мають відношення до рекреації. Рекреація є одним з об'єктів дослідження таких наук, як рекреаційна географія, рекреалогія, таі інших.

Багато американських дослідників описують рекреацію як вид дозвіллєвої

діяльності. Дж. Шиверс говорить, що єдине універсальне визначення рекреації

дати просто неможливо і визнає рекреаційну діяльність як «добровільне

проведення вільного часу з метою задоволення або задоволення як засобу

досягнення релаксації або відновлення організму». Шиверс визначає 5 груп концепцій рекреаційної діяльності:

Рекреація як дозвілля: концепція відповідає на питання "коли відбувається рекреація?". Але дозвілля і рекреація це не тотожні поняття. Дозвілля - це вільний час після роботи. А рекреація - це діяльність з відновлення фізичних і духовних сил. Це спосіб збагачення вільного часу, або діяльність, що приносить задоволення і відпочинок.

Рекреація як результат основної мотивації: концепція відповідає на питання: "чому відбувається рекреація?". Вона грунтується на тому, що рекреація є самомотивуючою, тобто відбувається в ім'я себе самої, для отримання задоволення. Під час рекреації необхідно виключити роботу та інші діяльності, що мають на меті отримання прибутку чи підтримання існування. Під час роботи - мотивація зовнішня, а для здійснення рекреаціх необхідна мотивація внутрішнього характеру. Робота - витрата своєї енергії через обов'язок, а рекреація - заради задоволення.

Рекреація як свобода вибору. Всі види рекреації, мають одну спільну рису

— людина займається цим, коли вона сама хоче це робити, і також на свій власний розсуд, обирає цю діяльність. Рекреація - це добровільна участь в будь-якій діяльності, що приносить радість і задоволення, мотивуючи його до активності, відновлення фізичних і духовних сил.

Рекреація як активна діяльність. Відновлення тіла і внутрішнього балансу можливе лише в атмосфері радості і задоволення від активної фізичної діяльності.

Рекреація як чеснота. Ця концепція сприймає рекреацію як корисну і благотворну діяльність, результатом якої є отримання задоволення. Тобто будь- яка дія людини, прийнятна соціумом чи ні, все ж може нести в собі цінності рекреації.

Рекреацію можна розглядати і як бажану та заплановану бездіяльність. Глибше вона розглядається у комплексі з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреації. Також рекреація може розглядатись як ціла система ресурсів чи сервісу. Також не буде помилкою сприйммати рекреацію як вид свідомого задоволення будь-яких бажань і потреб людини під час відпочинку.

Рекреаційна діяльність використовує значні площі територій та ландшафти, у цьому вона конкурує із сільським та лісовим господарством, промисловістю, та іншими видами господарської діяльності, де використовують природні ресурси.

Проблема оцінки територій для рекреаційної діяльності активно досліджується архітекторами, географами, психологами, спеціалістами в галузі туризму та туристичного бізнесу, а також широко обговорюється у фаховій літературі.

Одним із показників ефективності рекреаційного господарства є ступінь використання різноманітних переваг території (ресурси, інфраструктура, управлінські та соціальні переваги та ін.). Все це створює оптимальний об'єм рекреаційних послуг з мінімальними ресурсними витратами. Отже, врахування особливостей певної території є каталізатором, що скорочує тривалість часу, необхідного для створення ефективного рекреаційного господарства, а також зменшує ресурсні витрати. Отже, оцінка регіону - це перший крок до ефективності розвитку рекреації.

У дослідженнях І.М. Яковенка наведено географічні аспекти рекреаційного природокористування, специфіку картографічної методики. Структурі ресурсного потенціалу території присвятили свої роботи О.Г.Топчієв, В.П. Нагірна.

Методику оцінки рекреаційного потенціалу регіону розроблено у дослідженнях таких авторів, як В.П.Руденко, М.Г.Ігнатенко, Л.І.Мухіна, І.Т.Твердохлєбов, Н.С.Мироненко, І.В. Бережна та ін. Вони наголошують на різних методиках оцінки, залежно від виду туризму, на конкретній території. В.П. Руденко та М.Г. Ігнатенко, зокрема, переконані в нагальності бальної оцінки рекреаційних ресурсів у складі рекреаційного потенціалу, що дасть змогу використовувати отримані бали в подальших обчисленнях та методиках.

Т.Коберніченко та М.Сиротюк описали основу методики оцінки рекреаційного потенціалу гірських сільських територій за допомогою головних груп показників, які описують природні умови, соціальний і технічний стан села, культурні й історичні особливості території, її екологічний стан. Рекреаційнаоцінка адаптована окремо для літнього та зимових сезонів відповідно до рекреаційних занять.

В.Л.Погодіна включає в оцінку: природні лікувальні ресурси, естетичність пейзажу, природні об’єкти, сезонний чинник, загальну ємність туристських ресурсів, атрактивність рекреаційних комплексів, сприятливість ресурсів, їх доступність, комфортність та надійність.

У такій кількості підходів і особливостей оцінки території та природних умо ресурсів для рекреації, можна виокремити кілька основних аспектів.

Оцінка виражає відношення «суб’єкта» до «об’єкта» у вигляді класифікації природних умов, ресурсів, геосистем з позиції можливості їх використання, їх соціальної вагомості, та ефективності. Оцінка співвідносна — вона відрізняється від обліку.

Але разом з тим, вимірювання або облік надають необхідну передумову для оцінки.

Методика оцінки території з рекреаційної точки зору повинна включати взаємопов’язане дослідження основних особливостей територіальної організації рекреації та передбачати комплексний аналіз цих особливостей, а також мати підгрунтя системної методології.

Першим кроком дослідження має бути оцінка придатності території для розвитку рекреаційного господарства або окремих його видів з точки зору впливу природних чинників на людський організм. Характеристика її базується на основі вивчення та аналізу праць курортологів, кліматологів, геоморфологів, ландшафтознавців.

Оцінити ступінь придатності природних територій для організації відпочинку допоможе виявлення територіальних відмінностей у забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами. Матеріальним виразом природно- рекреаційного потенціалу є його грошова оцінка. На її основі можна провести ранжування території за рівнем забезпеченості природними рекреаційними ресурсами. Проте це не дасть повного уявлення про їх кількість, якість, розміри, розташування і привабливість, оскільки оцінюється адміністративна область (район) в цілому, а не кожний окремий рекреаційний об'єкт.

Екологічний блок розглядається з точки зору оцінки стану навколишнього середовища регіону, оскільки він є вагомим фактором, що визначає рівень рекреаційної привабливості території, а отже і формування територіальної структури рекреаційного господарства. Для бачення повної картини екологічного стану регіону в рекреаційному контексті, необхідно враховувати фактори не лише техногенного, але й природного характеру, що мають вплив на її формування, адже різні варіанти їх поєднання створюють на певних територіях потенційний екологічний ризик виникнення тих чи інших захворювань.

До важливих методів дослідження такоє належить картографічний. Це систематизація й узагальнення результатів досліджень у вигляді картографічних моделей, карт, картосхем. Адже саме карта відіграє надзвичайно важливу роль у вивченні просторових закономірностей тих чи інших явищ. Карта - важливий підсумок географічних досліджень. Вона в свою чергу необхідна для наукового та практичного відображення явищ, об'єктів, для ілюстрації, а також у навчальних цілях.

Завданням туристичного картографування молоді вчені-географи М. Рутинський і О. Стецюк називають:

характеристика закономірностей і форм просторового розміщення природних й історико-культурних туристичних ресурсів, висвітлення характеру туристичного освоєння території та матеріально-технічної бази;

оцінка стану рівня експлуатації туристичних ресурсів, рівня рекреаційного освоєння та навантаження на територію;

розробка оптимальних варіантів розвитку й удосконалення просторової організації галузі туризму на базі аналізу комплексу природних і соціально- економічних чинників.

Рекреаційні ресурси є матеріальною основою формування туристичної галузі. Вони потребують бережного та ефективного використання, охорони, відновлення та примноження. Історично взаємодія суспільства і природи відбувалась в міру освоєння знань і накопичення досвіду від пасивної охорони об'єктів до раціонального природокористування. Природні рекреаційні ресурси є важливою умовою і матеріальним підгрунтям розвитку рекреаційного господарства, а їх охорона від забруднення і руйнування - одне з найважливіших місій суспільства. Охорона природи надважлива не лише в економічному контексті, але і як чинник захисту здоров'я людини. Ступінь задоволення рекреаційних потреб напряму залежить від якості навколишнього середовища.

  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас