Презентация з навчальної дисципліни "логіка" старший викладач

Ім'я файлу: Т.3.Судження.ppt
Розширення: ppt
Розмір: 487кб.
Дата: 17.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
200270.docx
6.doc
Види люмінесцентних ламп.ppt
Виявлення, ремонт та заміна несправного електрообладнання.pptx
Курсова Бургер.docx
4004638.doc

Лекційна презентация

з навчальної дисципліни
“ЛОГІКА”
старший викладач
кафедри філософії та політології
Головіна О.В.

Тема № 3

Судження
як форма мислення

МЕТА: розглянути наступну форму мислення – судження, ознайомити слухачів з типами відношень між простими атрибутивними судженнями; за допомогою “логічного квадрата” продемонструвати логічний перехід до нового знання.
Література:
Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків–Київ, 2008;
Конверський А.Є. Логіка. – К., 2002;
Логіка: Практикум: Навч. посіб. / І.В.Хоменко. – К., 2002;
Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2005;
Хоменко І.В. Логіка для юристів. - К., 2001.

План

Загальна характеристика суджень.
Типологія простих атрибутивних суджень.
Розподіленість термінів у простому атрибутивному судженні.
Відношення між простими атрибутивними судженнями і логічний квадрат
Складне судження.
Класифікація складних суджень.
Знаки логічних сполучників.

Судження – форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно предметів і явищ, їх властивостей, зв’язків і відношень і яка має здатність виражати істину або хибу.
Н.І.Кондаков

Між поняттям і судженням існує тісний взаємозв'язок - ще Аристотель наголошував, що судження є, власне, розгорнутою формою поняття, а поняття - згорнутою формою судження. Попри дисткутабельність питання про історичну первинність виникнення цих форм мислення, зрозуміло, що вони не можуть існувати окремо.
Судження є більш складною за поняття формою мислення, у ній стверджується або заперечується існування предмета як такого, наявність або відсутність у предмета певної ознаки або відношення між предметами.

Судження

Вірно відбиває дійсність

Невірно відбиває дійсність

Істинне

Хибне

Квантор судження

Суб’єкт судження

Відображає предмет думки

Зв’язка судження

Предикат
судження

Відображає ознаку предмета

Відношенняпредмета і властивості

Відображає розподіленість суб’єкта

Поділ суджень

За складом суб’єкта
і предиката

За кількістю предметів і явищ

За якістю предметів і явищ

За мірою істотності властивості

За зв’язками між предметами і властивостями

За якістю

Стверджувальні

Заперечні

Стверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність певної ознаки у певного предмета (чи множини предметів)
Заперечне судження – судження, в якому констатується відсутність певної ознаки в предметах, які мисляться в суб’єкті судження

За кількістю

Загальні

Часткові

Одиничні

Загальностверджувальне судження (А)– судження, в якому констатується наявність певної ознаки у кожного предмета, який мислиться в суб’єкті судження. Наприклад: “Всі ссавці мають відчуття”. Оскільки в одиничних судженнях йдеться про “всі” предмети, які в ньому мисляться, то вони нагадують загальні.(Формула “Всі S є P”)
Загальнозаперечне судження (Е) – судження, в якому констатується відсутність ознаки у кожного предмета, який мислиться в суб’єкті цього судження.Наприклад: “Жодна комаха не має свідомості”. (Формула “Жодне S не є P”)
Частковостверджувальне судження (І)– судження, в якому констатується наявність певної ознаки в частини предметів, які мисляться в його суб’єктів. Наприклад: “Більшість металів тоне у воді”. Частковостверджувальне судження є частковим за кількість і стверджувальним за якістю. (Формула “Деякі S є P”)
Частковозаперечне судження (О)– судження, в якому констатується відсутність ознаки в певної частини предметів, які мисляться в його (судження) суб’єкті. Наприклад: “Деякі метали не тонуть у воді”. Частковозаперечне судження є частковим за кількістю і заперечним за якістю. (Формула “Деякі S не є P”)

Вид судження	Суб’єкт S	Предикат P
A	Розподілений	Нерозподілений(як правило)
I	Нерозподілений(як правило)	Нерозподілений(як правило)
E	Розподілений	Розподілений
O	Нерозподілений(як правило)	Розподілений

Відношення обсягів суб’єкта і предиката

Завжди	Як правило	Буває

P

S

S=P

P

S

S

P

S

P

S

P

S

P

ЛОГІЧНИЙ КВАДРАТ – штучна наочна схема, яка, апелюючи до уяви людини, полегшує їй запам’ятання характеру відношень між судженнями типу A,E,I,O, в яких ідеться про одне й те саме, у той же час і в тому ж відношенні.

Протилежні (контрарні)

Підконтрарні

Відношення підпорядкування

Відношення підпорядкування

A

E

O

СУПЕРЕЧНІ

І

Містить кілька роздільних понять про предмети чи класи предметів

Містить не більше двох понять

Складні

Судження
за складом суб’єкта і предиката

Прості

Складне судження

Складним судженням називається таке судження, яке складається з кількох простих суджень. Так, судження “Крадіжка – це злочин” є простим судженням, у ньому наявний один суб’єкт ( “крадіжка”) і один предикат (“злочин”). Судження ж “Вирок суду має бути законним і обгрунтованим” – це судження, утворене з двох простих: “Вирок має бути законним”, і “Вирок має бути обгрунтованим”.

Класифікація складних суджень

Види складних суджень

Сполучні, або кон’юнктивні

Умовні, або імплікативні

Рівносильні, або еквівалентні

Розділові, або диз’юнктивні

Розділові (диз’юнктивні) судження

Розділовим судженням називається таке судження, в якому предмету приписується (або заперечується) яка-небудь одна з декількох альтернативних ознак, що перелічуються в даному судженні.
Різновидом розділового судження є таке судження, в якому предикат приписується (або заперечується) одному з декількох суб'єктів. Формула такого судження
Або S1 або S2, або S3 є Р.

Диз'юнкція

Диз'юнкція – це логічна операція, яка полягає у з'єднанні двох і більше висловлювань за допомогою сполучників: "чи", "або", "чи те ... чи те" і т.ін.
Слід пам'ятати, що судження диз'юнктивного характеру виключають один одного, тому в одному судженні завжди закладена можливість заперечувати інші судження, що входять структурними елементами до складу загального диз'юнктивного судження. Наприклад: "Когерентні хвилі при їх додаванні або підсилюють, або послабляють одна одну"; "Коагуляція – це укрупнення часток у дисперсних системах, що веде до випадання з колоїдного розчину пластівчастого осаду або гелю".
Диз'юнкція позначається так:
S=АVВ,

Як для кон'юнктивних, так і для диз'юнктивних суджень характерна чинність закону комутативності; яка виражається такою формулою:
(А V В) ≡ (В V А), де знак "V" означає "чи", а знак "≡" рівнозначність, еквівалентність. Цей закон дозволяє переставляти висловлювання, що стоять поруч, і зв'язані союзом V "чи". Наприклад, студентка Деревянко О. міркує так: "У цю сесію я здам на "відмінно" фізику чи хімію". Це судження після комутації буде виглядати так: "У цю сесію я здам на "відмінно" хімію чи фізику", і, природно, воно буде еквівалентним першому судженню. Судячи з міркування студентки, вона поставила перед собою скромне завдання – здати один і тільки один іспит на "відмінно". А буде це фізика чи хімія, не має значення. Їй просто треба перекрити "задовільно" з математики, щоб був загальний бал "добре", а отже, буде і стипендія.

Істинність диз'юнктивного судження

Істинність строгої диз'юнкції

Єднальні (кон'юнктиві) судження

Кон'юнктивним (єднальним) судженням називається таке судження, яке складається з двох і більше простих суджень, пов'язаних між собою логічним сполучником "і" або відповідними йому за змістом і вираженими сполучниками: "а", "але", "так", "хоча", "зате", "однак", та ін. У логіці всі ці сполучники прийнято заміняти одним із символічних знаків – "А" або "&".
Формула судження має вигляд
SєіP1,і Р2, і Р3
У логіці висловлювань
S = А В, де А і В – змінні, а символічний знак кон’юнкції означає сполучник "і" або еквівалентну йому логічну зв'язку. Наприклад: "Для одержання солей можна використовувати реакцію взаємодії металів з кислотами,але можна й реакцію взаємодії основ з кислотами, хоча можна використовувати реакцію солей між собою".

Істинність кон'юнктивног судження

Складні судження поділяють на :

Умовні

Безумовні

Умовні (імплікативні) судження – це судження в якому відображається залежність того чи іншого явища від тих чи інших обставин.

Безумовні (еквівалентні) – поділяються на єднальні, розділові, поділяючі та множинні.

Умовні судження

Умовним судженням називається таке судження, в якому приналежність властивостей певному предмета або явищу стверджується (або заперечується) за певних умов.
Приклад умовного судження: "Якщо при накладенні силових полів вони взаємодіють, то це діє принцип суперпозиції", "Якщо хвилі інтерферують, то вони когерентні", “Якщо технічне обслуговування об’єкта не передбачається нормативно-технічною документацією, то він вважається необслуговуваним”. Істинність доведень у таких судженнях обумовлюється якою-небудь причиною, яка є присутньою в цьому ж судженні.
Загальна формула умовного судження має такий вигляд:
Якщо S є Р, то S1 є Р1.

Умовні судження часто зустрічаються у звичайній мові й в науці тоді, коли доводиться що-небудь стверджувати або заперечувати не в безумовній формі, а залежно від яких-небудь конкретних ситуаційних обставин. Тому й існують різні форми умовних суджень:
1. Якщо S є Р, то S1 є Р1. Наприклад: "Якщо гідрид амфотерний, то він при дисоціації утворює одночасно Н і ОН".
2. Якщо S не є Р, то S1 не є Р1. Наприклад: "Якщо в розтоплені сталь або чавун не увести кремній і не збільшити їхню температуру, то графітація не буде ефективною".
3. Якщо S є Р, то S1 не є Р1 Наприклад: "Якщо через провідник пропустити електричний струм, то його хімічний склад не зміниться".
4. Якщо S не є Р, то S1 є Р1. Наприклад: "Якщо людина постійно не загартовує свій організм, то здоров'я в неї буде кволим".

У математичній логіці умовне судження називається імплікативним і позначається формулою,А―› В
де буквою А позначається антецедент (від лат. Аntecedent - попередній). Це –перший член імплікації, йому передує слово "якщо". Буквою В позначається консеквент (від лат. Consequent – слідувати за, йти після). Це – головний член імплікації; він вводиться до структури складного висловлювання за допомогою слова "то". Знак→ указує на те, що між А і В існує імплікація.

Істинність імплікативних суджень

Судження еквівалентності

Судження еквівалентності (від лат. Аequivalens рівносильний, рівноцінний) - це складне судження, яке є істинним тоді і тільки тоді, коли судження, що входять до нього, або істинні, або хибні. Наприклад: "Якщо і тільки якщо трикутник рівносторонній (А), то він є і рівнокутним (В)". Це судження є еквівалентним.
Еквівалентність записується такою формулою:
A ≡ В.
Для запису відношення еквівалентності використовують також і позначення
А↔ В
де А і В - вхідні судження, а знак позначає еквівалентність, тобто рівнозначність, рівноцінність вхідних суджень.
Можна сказати і по-іншому, що еквіваленція – це логічна операція, яка дозволяє з двох висловлювань А і В одержати нове висловлювання А ≡ В.

Істинність еквівалентних суджень

Перелічені знаки — знаки пропозиційних змінних, логічних сполучників і технічні знаки — становлять собою алфавіт логіки висловлювань, або пропозиційної логіки.

л — кон'юнкція (приблизно відповідає граматичному сполучнику «і»);
v — нестрога (слабка) диз'юнкція (відповідає граматичному сполучнику «або»);
у — строга (сильна) диз'юнкція (відповідає... — «або.., або...»);
—»— імплікація (відповідає... — «якщо..., то...»);
<-> — еквіваленція (відповідає... — «якщо і тільки якщо...»;
Технічні знаки:
( — ліва дужка;
) — права дужка;
, — кома.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас