Вплив музики та музичних творів на емоційну сферу підлітків

2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..………...3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ У
ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ…………………………………………..…….. 5 1.1. Психофізіологічні основи сприйняття музики………………..………………5 1.2. Вплив музики на особистість підлітка…………………………………..….. 10
Висновки до першого розділу……………………………………………………..13
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ МУЗИКИ І МУЗИЧНИХ ТВОРІВ НА ЕМОЦІЙНУ СФЕРУ
ПІДЛІТКІВ……………………………………………………………………….…14 2.1. Емоційна стійкість як складова моральної сфери особистості……………..14 2.2. Соціально-психологічні особливості моделювання емоцій підлітків через музику…………………………………………………………………………….....18
Висновки до другого розділу……………………………………….……………..25
ВИСНОВКИ………………………………………………………..………...….....27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….…………………………….………29

3
ВСТУП
Актуальність дослідження. В останні роки інтерес до проблем емоцій і
почуттів, як фундаментальній сфері психічного розвитку людини, значно виріс.
Ймовірно, це пов'язано з великими змінами в житті всього суспільства, зі
змінами в науках, що досліджують і вивчають людину. Ці науки активно відкривають закриті раніше проблеми: внутрішнього світу, свідомості, волі,
духовності, творчості та інше. Однак варто підкреслити, що ці базисні категорії,
до яких сьогодні активно звертаються психологи, педагоги, ще не отримали глибокого розкриття в самій психологічній науці. Останнім часом вони стають предметом серйозних теоретичних обговорень (В.П. Зінченко, В.І. Слободчиков та інші.)
Сьогодні варто уважніше ставитися до емоційної сфери особистості –
фактор численних емоційних порушень (або розладів) у поведінці підлітків та молоді, що проявляються у вигляді різних симптомів, які не є складовими клінічних форм захворювань. Ці порушення проявляються у вигляді нестійкого настрою, а саме збудливий або депресивний настрій, у вигляді особливостей характеру або темпераменту, у вигляді деяких соціально неприйнятних потягів і
залежностей. Емоційні порушення у підлітків, згідно результатів звернень до психологічної консультації, можуть бути різного ступеня важкості. Вони свідчать про захворювання, а можуть мати не патологічні форми, являючи собою серйозні проблеми для виховання. Точна діагностика цих симптомів,
корекція та прогноз розвитку особистості підлітка з такими симптомами мають величезне значення для психічного здоров'я дитини, а також для життя всієї її
родини.
Сьогодні музика посідає одне з центральних місць в системі художніх
інтересів та естетичних цінностей підлітків. Результат процесу музичного виховання й навчання, у свою чергу сприяє всебічному розвитку особистості, її
естетичному, розумовому, моральному вдосконаленні. Варто підкреслити, що теорія й методика музичного виховання розглядають відсоток музичного

4
розвитку з позицій педагогіки і психології спираючись на теоретичні основи естетики. Отже, основами є положення, що визначають сутність музичного мистецтва і його роль в житті суспільства. Дослідженням цієї теми займалися:
Ботович Л.І., Запорожець О.В., Емконін Д.Б., Кононов О.Л.. [5; 8; 11;14]
Об'єкт дослідження: емоційна сфера підлітків.
Предмет дослідження: психологічні особливості впливу музики та музичних творів на емоційну сферу.
Мета: вивчити вплив музики і музичних творів на емоційну сферу підлітків.
Завдання:
1. Дослідити психофізіологічні основи сприйняття музики.
2. Розкрити вплив музики на особистість підлітка.
3. Проаналізувати емоційну стійкість як складову моральної сфери особистості.
4. Визначити соціально-психологічні особливості моделювання емоцій підлітків через музику.
Практичне значення: наведене може бути використано педагогами в навчально-виховному процес для формування позитивного емоційного настрою учнів, практичними психологами при наданні психологічної допомоги старшокласникам та при підготовці
музикантів,
шкільних вчителів,
психологів-музикотерапевтів.
Структура роботи: курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ У
ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1. Психофізіологічні основи сприйняття музики
Серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної
людини, і молоді зокрема, музика займає одне з провідних місць. Оскільки відомо, що з самого початку виникнення людської спільноти музика була знаряддям пізнання і змінення життя. Існування музичного твору цілком пов’язане з його суспільним буттям. Специфіка його міститься в діалектичній
єдності суспільного та індивідуального, пов’язаного із світоглядом, потребами,
інтересами композитора, виконавця і слухача.
Особливе значення музики, як засобу впливу на свідомість, було відоме з прадавніх часів. Музика розглядається як магічний засіб впливу на психіку при первісному ладі. Так, відомі спроби тлумачення об’єктивних можливостей впливу музики на психіку людини у стародавньому Китаї, Єгипті, Індії та інших країнах.
Загальновідомою
є
роль культової
музики у
формуванні
містико-теологічних поглядів середньовіччя та інших культурно-історичних періодів [6, с.56].
І.Кант висунув теорію, про відсутність об’єктивних основ у музиці, а саме про відсутність елементів схожості у процесі сприймання у різних слухачів при слуханні одних і тих самих музичних творів. Науці відомі точки зору, коли надавалася перевага впливовості музичного твору, насамперед, на емоційну сферу людини, її почуття. І майже повністю не приділялася увага музиці, як засобу впливу на інтелектуальну сферу людини. Проте відомі дослідження
Піфагора, Лейбніца, які прагнули обґрунтувати об’єктивні закономірності
музики. Так, надавалося певного перебільшеного значення саме формі
музичного твору, і при цьому не зважалося на його сенс і зміст.
Р.Шуман, М.Римський-Корсаков надавали основного значення музиці як засобу комунікації, підкреслювали її семантичну специфіку та інші особливості

6
музичного мовлення. Ідеалістичне тлумачення музично-психологічних поглядів відображено у працях А.Шопенгауера та інших філософів.
У вітчизняній психологічній науці значне місце займають праці
Б.Теплова, який тлумачить сприймання музичного твору як складний процес, у якому в єдності представлені емоційний та інтелектуальний бік. Роботи сучасних дослідників щодо сприймання музики свідчать про визнання його як складного процесу, де у єдності представлено зміст музичного матеріалу з особливостями особистості. Ця єдність і зумовлює явище музичного переживання з усіма специфічними і характерологічними особливостями.
Специфіка музичної творчості обумовлена інтонаційною сутністю музичного мистецтва та явищем музичного «часу-простору». Де явище
інтонації пов’язує в єдність музичну творчість, виконавство і слухання. При цьому структура художнього часу-простору складається у взаємодії «реального часу-простору (як матеріальної основи виникнення творчого замислу і її
реалізації), концептуального часу-простору образного світу, який відображає
реальні форми існування світу та перцептуального часу-простору сприймання і
переживання» [6, с.57].
Інтонаційно-образна природа музики зумовлює як особливий характер її
слухового сприйняття, так і специфіку шляхів пізнання її змісту за допомогою
інтонаційно-образного осмислення музичної
форми як процесу.
Загальновизнаними є положення про те, що сприймання музики не є
пасивно-споглядальним процесом, в якому результат залежить лише від особливостей слухача. Не підтвердилася думка й про те, що психіка майже віддзеркалює сенс і форму музичного твору. В цілому сприймання музики вважають складним процесом, в якому у специфічній єдності виступає
емоційно-інтелектуальна сфера. При цьому великого значення набуває музична
7 підготовка, попереднє знання музичного твору. Знання музичного твору змінює характер музичного переживання. При цьому виникає адекватне осмислення, на початку більш великих, а потім і менших складових музичного

7
твору. Це сприяє більш інтенсивній аналітико синтетичній діяльності. А це, в свою чергу, підсилює і поглиблює саме переживання музики. Слід підкреслити,
що перцептуальний час-простір слухача містить в собі реальний (як фактор реалізації творчого задуму в комунікативному акті), концептуальний (текстовий,
який складається безпосередньо в
процесі
звучання-виконання)
та концептуально позатекстовий час-простір, який співвідноситься із уже складеним у реципієнта уявленням і відчуттям часу-простору.
У слухацькому сприйнятті інтонація виступає в якості вихідного моменту,
тобто здійснюється зворотний рух від музично-смислових одиниць композитора до формування цілісної семантично наповненої єдності. У свідомості людини актуалізується інтонаційна система у відповідності до накопиченого музичного досвіду. Тут йдеться не лише про встановлення можливих образно-асоціативних зв’язків, які відповідають тому чи іншому комплексу, а, насамперед, про виявлення семантики (що виникає в результаті взаємодії цих моделей в конкретному музичному творі). В процесі слухацького сприйняття відбувається формування художнього образу,
породженого сприйнятим музичним матеріалом, створюється інтонаційний фонд (завдяки музичній пам’яті), на основі якого відбувається осмислення інтонаційних моделей у розгортанні
музичного цілого. Художнє, власне музичне мислення в звукових образах виконує функцію соціально комунікативного ядра, яке з’єднує у систему створення і засвоєння музичних цінностей.
Останні дані наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського
Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які
розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з'ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвинена, а ніж права. Власне, це є
підтвердженням того, що заняття музикою позитивно впливають на
інтелектуальний розвиток дитини [6, с.58-59].

8
Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія
Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у
Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у СРСР. На цей момент вже були відомі
результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та
Мілтона Еріксона, котрі з'ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий "альфа-стан" - оптимальний для навчання та запам'ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі
доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка
інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні
під час сну. Відкриття стало основою нового, супер прискореного методу навчання: інформація, наразі - фрази іноземною мовою - подавалась з
інтервалом у чотири секунди на тлі музики бароко (з темпо ритмом 60 ударів за хвилину). Результати засвідчили засвоєння учнями від 60 до 500 іноземних слів за урок. Ці дані були підтверджені експериментами фахівців Університету штату Айова: на тлі звучання музичних творів доби бароко учасники експерименту засвідчили незаперечне підвищення здатності запам'ятовувати (на
26 відсотків більше), і відповідно прискорення навчання (до 24 відсотків). В
останні роки у США справжнім бестселером стала книга Ш. Острандер і Лінн
Скроудер "Супернавчання", написана ще 1979 року, в якій йдеться про сучасні
новаторські методи навчання, що супроводжується звучанням музики бароко
(додаються рекомендовані зразки, підібрані за методикою Г. Лозанова) [1, с.59].
На початку 1980-х рр. вийшла у світ книга професора Гарвардського університету Говарда Гарднера "Кадри мозку", яка спричинила справжній переворот у традиційних поглядах на людський інтелект в аспекті впливу на нього музики. В ній, зокрема, стверджується, що поряд із лінгвістичним,

9
логіко-математичним,
просторовим,
органо-кінестетичним параметрами
інтелекту існує ще міжособистісний, суто особистісний і музичний. Автор наводить приголомшуючі результати досліджень, які доводять, що немовлята здатні налаштовуватись на мелодичний контур і гучність материнських пісень, а в чотири місяці вже демонструють спроможність розрізняти ритмічні
структури. Було з'ясовано, що діти здатні до сприйняття цих 10 музичних елементів набагато відкритіше і з більшою готовністю, ніж на базові елементи мови. Їх легше "втягти" у гру звуків, щоб розкрити їхні творчі можливості.
Аналізуючи традиційну музичну освіту в Африці, Г. Гарднер обрав за об'єкт дослідження одну з общин у Нігерії. Коли дитині виповнюється лише тиждень від народження, її вже вводять у сферу музики і танців, батьки виготовляють для неї маленькі барабанчики. По досягненню 2- х років, діти об'єднуються у групи, де вивчають співи, танок і гру на різних музичних інструментах. У п'ять років вони вже знають понад сто пісень, грають на кількох ударних
інструментах і виконують десятки складних танцювальних рухів. У книзі Д.
Келінбелла "Ведення до музичного мозку" переконливо доводиться, що чим більше стимулювати дитину через музику, танок і мистецтво, тим інтелігентною людиною з віком вона стане.
Музика вносить позитивну релаксаційну атмосферу під час уроків з різних дисциплін, дає можливість провести учбову "інтеграцію", яка є
запорукою розвитку стійкої, довготривалої пам'яті. Вона є основою того, що пом'якшує промислові й транспортні шуми сучасних мегаполісів, тому з успіхом може використовуватись для зниження збудження в період екзаменів, а також сприяє підвищенню рівня знань. Уроки музики та співу, гри на музичних
інструментах сприяють прискоренню навичок читання у школярів, разюче пришвидшують процес засвоєння іноземних мов і допомагають успішному загальному навчанню. Дослідниками було помічено, що музика стимулює прояв творчих здібностей у дітей, підвищує самооцінку у школярів, чуттєві і моторні
навички, поліпшує психомоторний розвиток.

10
Таким чином, можна стверджувати, що створюючи музичні твори, людина здійснює естетичне освоєння дійсності. Надаючи перевагу тим чи іншим творам, люди формують і виявляють в опосередкованому вигляді ціннісне ставлення до світу. Таким чином, суперечка про музику є, власне кажучи,
суперечкою про систему людських цінностей у самому широкому сенсі [6,
с.60-61].
1.2. Вплив музики на особистість підлітка.
В різні часи молодь захоплювалася різною музикою. До того ж дуже різнорідні і музичні інтереси молоді одного покоління. Але є, очевидно, і
чимало загального у сприйнятті музики тією ж молоддю. «Аудиторія на рок концертах слухає музику за іншими законами сприйняття, емоційно по-іншому.
Розвиток відбувається, скоріше, за законами емоційного впливу на слухача, ніж за законами розвитку і створення закінченої музичної форми. Це музика молодіжна, її стиль має на меті сильний емоційний вплив» [8, с.39].
Справедливо відзначали деякі філософи: те, що створювалося людством протягом століть і тисячоріч, повинно бути передано дорослими й засвоєне молодими протягом півтора десятків років. Процес культурної наступності має
двосторонній характер: молоде покоління повинне докладати зусиль для оволодіння культурним багатством суспільства, старші — ділитися своїм досвідом, знаннями, духовним багатством. Одне з найважливіших завдань культури полягає в тому, щоб з’єднати зусилля різних поколінь у спільній діяльності, спрямований на здійснення культурної наступності.
Важливою особливістю молодіжної музики стала апеляція її виражальних засобів до біологічних і психічних механізмів і потенцій, специфічних для юного організму. Особливий психофізичний і емоційний вплив цієї музики досягається завдяки імпульсивності, динаміці, форсованій голосності, саме те,
що викликало діаметрально протилежну реакцію старшого покоління.

11
Молодіжній музиці притаманні, з одного боку - комплекс властивостей,
що чітко окреслює сферу її впливу за біологічними і психічними характеристиками слухачів. З іншого — ця музика репрезентувала достатньо матеріальних і символічних предметів, що складали основу об’єднання молоді
на ґрунті її споживання. З третього — існували психосоціальні настанови і
чинники, що забезпечували підвищений потяг до неї підлітків. І крім того, такій музиці характерні особливі художні властивості, які згуртовують й організовують аудиторію [8, с.40-41].
Використання мистецтва з метою виховання молодого покоління має
тисячолітню історію. Музика є основним засобом у системі естетичного виховання Аристотеля, який зупинявся на виявленні музичних ладів, ритмів.
мелодій та вказував що музичні інструменти, мелодії та ритми, впливають на ті
чи інші сфери емоційного сприймання. Експериментальні дослідження свідчать що і сьогодні музична творчість у корекційному плані має позитивне значення.
Музика, впливаючи на пристрасті людини, може прискорити чи уповільнити пульс. Музика, спів можуть вгамувати біль, відволікати, схиляти до сну, надавати естетичне задоволення, нормалізувати дихання та кровообіг,
знімати втому та повертати бадьорість. Корекція емоційних відхилень, страхів,
неконтрольованої поведінки, комунікативних ускладнень і сприяє загальному розкріпленню дитини [15, с.39-40].
Сучасні психологи виділяють чотири основні напрямки корекційної дії
музикотерапії: емоційна активізація у ході вербальної психотерапії; розвиток навичок міжособистого спілкування, комунікативних функцій та здібностей;
регуляторні впливи на психовегетативні процеси, підвищення естетичних потреб.
Про наявність психологічних механізмів у музиці свідчать:
– катарсис-емоційна розрядка, регулювання емоційним станом;
– поліпшення усвідомлення власних переживань;
– конфронтація з життєвими проблемами;

12
– підвищення соціальної активності;
– набуття нових засобів емоційної експресії;
– формування нових життєвих установок.
Існує музика різна: є якісна, а є така, яку неможливо допускати в ефіри радіостанцій і телебачення без загрози суспільної деформації; є музика, яка може підняти настрій, стимулювати до будь-якої позитивної соціальної
діяльності, проте є й агресивна. Існують непоодинокі випадки, коли після виступу рок-музикантів (зокрема важкий рок) саме підлітки здійснювали руйнівні дії по відношенню до суспільства. Саме тому з боку суспільства повинен здійснюватися контроль над музичним продуктом, який пропонується слухачеві, бо від цього залежить не тільки естетичне визначення, а й соціальні
цінності молоді [15, с.41-42].
Особливо сильним є вплив музики у підлітковому віці. Перехід від дитинства до дорослості є найважчим і складним. Це час, коли формуються норми і засоби спілкування, загальнолюдські цінності добра, справедливості, 14
краси, розуму, і це приміряється до взаємовідносин з однолітками, дорослими та до самого себе. Підліток намагається пізнати себе, самовиразитися та самоствердитися. У цей „важкий” період він „шукає себе”, своє місце в цьому світі, соціумі, формує свої цінності. Музика ж допомагає йому в цей період розвитку: вона супроводжує підлітка у всіх його щоденних заняттях, виконуючи багато різних функцій; вона дозволяє пережити і виразити свої емоції, які не можна передати словами, що дуже необхідно в цьому віці. За допомогою музики підліток абстрагується від соціуму, поринаючи у свій світ і забуваючи про реальний. Музика дає змогу бути наодинці у спокої та гармонії, повністю у своїх роздумах, про що свідчать багаточисельні підлітки у навушниках в наших містах.
Часто можна помітити, що підлітки слухають сучасну музику подібну за легкістю сприйняття, за емоційним та інтелектуальним навантаженням. Це можна розглянути у декількох аспектах. По-перше, існує гостра проблема, яка

13
проявляється у спрямованості підлітка „бути таким, як усі”, по-друге, це проблема музичної моди, і, по-третє, це може вказувати на те, що певну музику нав’язують. Тому музика для підлітків виконує декілька функцій: вона може бути як соціальний протест – засіб заявити про себе, а може бути засобом формування соціально-естетичних ідеалів нового покоління [21, с.21-22].
У сучасній вітчизняній культурі для підлітків не так багато поля для діяльності, що сприяє їхній самореалізації. Тому субкультура підлітків, зокрема
їхня музична культура, є засобом об’єднання нового покоління і заявки про себе в суспільстві. У цей період душею підлітка володіють високі думки, тому обов’язково треба спрямовувати діяльність підлітків у позитивне русло на благо соціуму, оскільки ігнорування, байдужість до їх інтересів спрямовує підлітків не на блага, а навпаки, адже збагачення життя завдяки змісту різних діяльностей дає матеріал для побудови життєвих цілей, а прикладом цьому може бути тільки дорослий, який своїми діями виховує в них соціальну активність, відповідальність та соціальну творчість. Сучасний підліток –
людина з кипучою енергією, ініціативністю, з оптимістичним сприйняттям життя, яка прагне бути суспільно корисною. Необхідно виховувати соціально здорових особистостей, які б сприяли розвитку суспільства, використовуючи потенційні можливості всіх видів мистецтв і, зокрема, сучасної музики [18, с.5].