Ім'я файлу: Реферат_Калинина_11 гр_Менеджмент_2 курс.docx
Розширення: docx
Розмір: 158кб.
Дата: 19.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Радиактивность.docx
Римское право3тема (1).docx
Есе Король Лір.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет менеджменту, обліку та інформаційних технологій

Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
з дисципліни: «Загальна економічна теорія»

На тему: «Потреби та економічні ресурси»
Виконавець:

ІІ курс, 11 група,

факультет ЦЗФН

Калініна О.С.

____________(підпис)
Викладач:

Чередниченко Г.А.

____________(підпис)

Одеса ОНЕУ 2020

ЗМІСТ

  1. Економічні потреби…………………………………………………………3

  2. Потреби і споживчі блага……………………………………………...........6

  3. Корисність споживчих благ. Закон спадної граничної корисності…….7

  4. Фактори (ресурси) виробництва, їх характеристика……………………..11

ВИСНОВОКИ………………………………………………………………….15

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....16

  1. Економічні потреби


Потреби— це об'єктивні умови існування людей. Вони означають необхідність у певних речах і бажання володіти ними. Людські потреби надто різноманітні, оскільки людська особистість дуже багатогранна. З одного боку, людина виступає як біологічна істота і для її функціонування об'єктивно необхідними є продукти харчування, одяг, житло. Такі потреби називають фізичними потребами. З іншого боку, людина — це соціальна істота, тому багато її потреб визначаються необхідністю спілкуватися, брати участь в управлінні, мати певний рівень освіти, культури, прагненням виділитися з-поміж інших людей, самореалізуватись.

Потреби виникають разом із виникненням самої людини, і в процесі розвитку людського суспільства можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, відповідно до зміни умов виробництва споживчих благ, удосконалення техніки і технології, зміни поглядів людей на споживання, моди, соціального стану, грошових доходів та ін.

Фізичні потреби можуть бути незмінними за своєю кількістю, як наприклад, потреби в їжі обмежені необхідною кількістю кілокалорій, але при цьому змінюються якісно: поліпшується структура харчування, споживаються корисніші, дорожчі, багатші вітамінами чи вишукані продукти. Такі фізичні потреби, як одяг, житло, побутові прилади тощо, змінюються надто часто, одні з них застарівають і взагалі більше не використовуються, інші постійно вдосконалюються, якісно змінюються.

Потреби неможливо повністю задовольнити, вони зростають швидше, ніж умови для їх задоволення. Безмежність потреб породжує людська фантазія, вони виникають під впливом розвитку науки, техніки, соціальних відносин.

Сучасна наука розглядає людські потреби як складну ієрархічну систему, в яку входять потреби як біологічного, так і соціального характеру. Широко відома „піраміда потреб" американського вченого Маслоу, в яку потреби вписуються за їх важливістю і чисельністю тих, хто їх потребує (див. Рис 1.1.).

Рис. 1.1. Ієрархія потреб за Маслоу

 

Потреби можна розглядати з різних точок зору   залежно від мети економічного аналізу, тому існує їх класифікація за низкою критеріїв:

  1. за роллю у відтворенні людини: матеріальні, духовні і соціальні;

  2. з точки зору рівня їх розвитку: елементарні, пов'язані з людиною як продуктом природи, та вищі, що характеризують людину як продукт суспільних відносин; за цим же критерієм розрізняють базові та потреби зумовлені розвитком цивілізації;

  3. за суб'єктами реалізації: особисті, колективні та суспільні потреби, які також можуть мати споживчий або виробничий характер;

  4. щодо   можливостей   задоволення:   дійсні,   реалізація   яких можлива в даний період, і перспективні, які можуть бути реалізовані в майбутньому.

Прагнення задовольнити потреби лежить в основі економічної діяльності  різних  господарських  суб'єктів.   Так  виникають  їх економічні інтереси.

Економічні інтереси- це діяльність різних господарських суб 'єктів, спрямована на реалізацію їх економічних потреб. їх можна характеризувати як усвідомлену або спрямовану потребу, прагнення досягти певного результату. Сама потреба не означає, що її можна задовольнити, - економічний інтерес спрямовує діяльність людини на задоволення цієї потреби. Наприклад, потреба в підвищенні добробуту   певного   робітника   формує   економічний інтерес  - підвищення заробітної плати.

Економічні інтереси формуються як рівні окремих робітників, так і на рівні колективу певного підприємства, на рівні суспільства в цілому. Кожний із економічних суб'єктів, намагаючись реалізувати свої власні потреби та інтереси,' вимушений вступати в економічні відносини з іншими суб'єктами, надавати їм послуги чи виробляти певні товари, сплачувати податки, заробітну плату тощо. Економічні взаємовідносини між ними складаються так, що для реалізації власних інтересів кожний повинен створювати умови для реалізації інтересів інших. Ці взаємозв'язки складаються у певний тип економічних відносин, що регулюється господарським законодавством.


  1. Потреби і споживчі блага.


Засобом задоволення тих чи інших потреб виступають споживчіблага. Це товари та послуги індивідуального або виробничого призначення, що використовуються для задоволення економічних потреб як окремих людей, так і різних господарських суб'єктів.

Споживчі блага класифікують за різними ознаками, їх поділяють на: особисті (споживаються індивідуально) та суспільні (неподільні, безоплатні, споживаються спільно); довгострокового і негайного використання; взаємозамінні (субститути) і взаємодоповнюючі (комплементи); дійсні і перспективні. 

Товаримають матеріально-речову форму і застосовуються як для особистого споживання (одяг, продукти харчування, меблі, автомобілі і т.д.), так і для потреб виробництва (будівлі, споруди, техніка, технологія, сировина, матеріали, паливо і т.д.). 

Послуги - це нематеріальний вид діяльності, який задовольняє певні потреби споживачів. Послуга корисна як діяльність, вона споживається в момент її виробництва. У процесі її надання не створюється новий продукт, а змінюється якість уже існуючого. Послуги не можуть транспортуватись або накопичуватись. Вони розрізняються за сферами надання (медичні,-культурні, освітні, інформаційні, туристичні тощо) та за призначенням (особисті або комерційні).



  1. Корисність споживчих благ. Закон спадної граничної корисності


Здатність споживчих благ задовольняти потреби людей називають корисністю.Термін „корисність" використовується для позначення того задоволення, яке отримують люди від споживання товарів або послуг.

Походження цього терміна пов'язано з науковими працями ексцентричного англійського філософа і соціолога Джеремі Бентама (1748-1832рр.). Він вважав такі звичайні і прості слова, як "задоволення" або "щастя", занадто маловиразними для того, щоб надати цьому терміну максимального блаженства. З часом термін "корисність" втратив містичне забарвлення, проте економісти продовжують його використовувати, якщо мають на увазі мету, яку переслідують споживачі при здійсненні вибору серед товарів і послуг.

Корисність - поняття суб'єктивне, тому практично не піддається точному кількісному виміру. За одиницю корисності приймають умовні одиниці - ютіли (від англ. utility - корисність). Корисність можна визначити як суб'єктивну (індивідуальну) цінність, яку споживач приписує певному продукту. Це пов'язано з тим, що кожна людина має свою структуру споживання, притаманну тільки їй. Наприклад, для людей зі 100%-ним зором корисність окулярів практично нульова, як і цигарки для тих, хто не палить.

Представники маржиналізму Джевонс, Менгер і Вальрас вважали, що корисність має кількісний вимір і є функцією від загальної кількості спожитих благ, розрізняли граничну і загальну корисність.

де U -корисність; х,у -споживчі блага.

Гранична корисність (МU) - це зміна загальної корисності набору споживчих при зміні певного блага на одиницю.

Загальна корисність (ТU) - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду, то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.
Таблиця 3.1

Загальна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності

№ стакана
MU (ют.)
TU (ют.)

1
20
20

2
18
38 (20+18)

3
15
53 (20+18+15)

4
5
58 (20+18+15+5)

5
0
58 (20+18+15+5+0)


А тепер за даними таблиці побудуємо графіки, які будуть відображати TU та MU:


Рисунок 3.1 – Загальна корисність (TU)


Рисунок 3.2 – Гранична корисність (MU)
Проаналізуємо отримані графіки:

- Із збільшенням споживання блага на кожну наступну одиницю загальна корисність блага TU зростає, в той час , як гранична корисність MU зменшується.

- Із збільшенням споживання на кожну наступну одиницю зменшується приріст TU, графік стає пологішим.

- При значенні Q, де величина TU досягає максимуму, значення MU =0 ют.

У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага.

Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення.

Зважаючи на те, що у поведінці споживача існують альтернативи (вибір з двох або більшої кількості благ) і обмеження (бюджет), Госсен сформулював правило максимізації корисності, яке відоме як другий закон Госсена. Закон визначає, як у домогосподарстві відбувається найбільш сприятливий розподіл усієї суми витрат за видами споживання. Наприклад, якщо при витраченні додаткової грошової одиниці на купівлю хліба корисність буде більшою, ніж при купівлі м'яса за цю ж грошову одиницю, то вигідніше купувати хліб. Але тільки якщо корисність останньої гривні, витраченої на хліб, така ж, як і корисність останньої гривні, витраченої на м'ясо, тоді сукупна корисність максимальна. Отже, сукупна корисність для домогосподарства максимізується в тому випадку, якщо корисність останньої витраченої грошової одиниці однакова за величиною для всіх видів призначення.



  1. Фактори (ресурси) виробництва, їх характеристика. Плата за ресурси. Обмеженість економічних ресурсів


Під економічними ресурсами, або факторами виробництва розуміють усі природні, людські та виготовлені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

До них відносяться:

  • Земля;

  • сировинні ресурси;

  • техніка і технологія;

  • людські здібності тощо.

Економісти різних часів по-різному підходили до характеристики факторів виробництва та їх структури. Класична політекономія виділяла три фактори виробництва: - праця, земля, капітал. її представник Сей Ж.Б. стверджував, що всі ці три фактори однаковою мірою беруть участь у створеннівартості продукту івважавсправедливимрозподілятидоходипропорційновкладуфакторів у продукт.

Представник австрійської школи Е.Бем-Баверк виділяв два фактори виробництва: природу і працю, а капітал вважав проміжним продуктом, створеним їх взаємодією.

К.Маркс основну увагу відводив праці як єдиному фактору, здатному створювати вартість.

На початку XX ст. англійський економіст А.Маршалл поруч з названими трьома факторами почав виділяти четвертий — діяльність з організації виробництва, яка приносить дохід керуючому виробництвом.

Таким чином, у сучасній економічній науці виділяють чотири фактори виробництва: праця, земля, капітал, підприємництво. Економічне тлумачення цих понять дещо відрізняється від загальноприйнятого їх розуміння, тому слід дати їм визначення як факторам виробництва.

Праця — це сукупність фізичних і духовних здібностей людей, які вони застосовують при виробництві тих чи інших благ.

Цей фактор характеризується такими показниками: загальна чисельність працездатного населення, чисельність зайнятих у різних сферах економічної діяльності, рівень освіти, кваліфікації робочої сили, продуктивність праці тощо.

Поняття земля як фактор виробництва охоплює не лише земельні ділянки як сільськогосподарські угіддя чи ділянки під будівництво, а й усі природні ресурси, які застосовуються у виробничому процесі: родовища корисних копалин, водоймища, ліси, природну сировину тощо.

Капітал, або інвестиційні ресурси - це всі засоби виробництва, вироблені людиною. Це поняття охоплює будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання, інструменти, напівфабрикати, складські приміщення, транспортні засоби, тобто всі засоби виробництва, що застосовуються для виробництва товарів і доведення їх до споживача. Процес виробництва та нагромадження цих засобів називається інвестуванням. У загальноекономічному розумінні поняття „капітал" охоплює не лише засоби виробництва, але й гроші, покладені в банк, цінні папери (акції та облігації, коштовності тощо). Як економічний ресурс воно означає лише реальний капітал, той, що безпосередньо бере участь у процесі виробництва.

Особливе значення для сучасного виробництва має специфічний економічний ресурс, який називається підприємницькою діяльністю.

Підприємець має кілька функцій, які роблять його діяльність винятково важливою:

  1. він бере на себе ініціативу поєднання всіх інших ресурсів у єдиний виробничий процес, виступає каталізатором і рушійною силою виробництва; 

  2. бере  на себе  відповідальність  приймати  основні  рішення, визначає курс діяльності підприємства;

  3. він новатор, постійно турбується про оновлення і вдосконалення виробництва;

  4. він - людина, яка йде на ризик, ризикуючи не лише своїм часом, працею та діловою репутацією, але й вкладеним капіталом, як власним, так і своїх компаньйонів.

Посилення ролі підприємницької діяльності у виробництві в сучасний період пов'язане зі зміною умов виробництва та підвищенням складності умов управлінської діяльності під впливом ряду факторів. Головним з них є те, що в сучасній економіці підприємство виступає як відкрита система, на яку впливають умови зовнішнього середовища (політична ситуація в країні, зміни в господарському законодавстві, економічна політика, умови конкуренції, науково-технічні зміни тощо). Сучасна фірма розглядається не лише як економічна, а й як соціальна структура. Це змушує керівників переходити від виробничого раціоналізму до пошуку успіху в зовнішньому середовищі, в налагодженні сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, в знаходженні нестандартних рішень. Від управлінців вимагається вміння орієнтуватися в ситуації, швидко приймати правильні рішення. Бо в іншому випадку навіть добре налагоджене підприємство не зможе втриматись у конкурентній боротьбі. Тоді всі капіталовкладення будуть марними, а підприємство збанкрутує.

Отже, ми розглянули чотири види економічних ресурсів, які можна розділити на матеріальні ресурси (земля і капітал) та людські (праця і підприємництво). Важко визначити, які з них важливіші. Кожний виконує свої важливі функції у виробництві, без яких цей процес виробництва неможливий. Крім того, важливо зазначити, що всі ці фактори виробництва комусь належать, і їх власники повинні отримати доходи від використання цих. факторів у процесі виробництва. Власник праці розраховує на дохід у вигляді заробітної плати, власник капіталу — на дохід у вигляді процента на вкладений капітал, власник земельних ресурсів — на ренту, а підприємець — на дохід у вигляді прибутку .

Ресурси бувають обмеженими і необмеженими.

Обмежені ресурси - це всі види економічних ресурсів, які в результаті використання втрачають свої якісні та кількісні характеристики.

Властивості обмежених ресурсів включають: - взаємозамінність - заміна одного, більш обмеженого ресурсу іншим, менш обмеженим; - взаємодоповнюваність - доповнення одного ресурсу іншим, більш обмеженого - менш обмеженим; - ефективність - прагнення до максимального виходу продукту виробництва при мінімальних витратах.

Необмежених ресурсів на сьогоднішній день людству відомо мало. До них відносяться сонячна енергія, енергія вітру, води, землі. Лише в поодиноких випадках людина навчилася витягувати економічну вигоду, використовуючи ці ресурси. Існує ще один вид необмеженого ресурсу, який закладений в самій людині. Це його психічна енергія. Але і він вивчений вкрай мало. Відомо лише те, що людина використовує не більше 10% можливостей своєї психіки.
ВИСНОВОКИ

Людські потреби надто різноманітні, оскільки людська особистість дуже багатогранна. З одного боку, людина виступає як біологічна істота і для її функціонування об'єктивно необхідними є продукти харчування, одяг, житло. З іншого боку, людина — це соціальна істота, тому багато її потреб визначаються необхідністю спілкуватися, брати участь в управлінні, мати певний рівень освіти, культури, прагненням виділитися з-поміж інших людей, самореалізуватись.

Потреби неможливо повністю задовольнити, вони зростають швидше, ніж умови для їх задоволення. Безмежність потреб породжує людська фантазія, вони виникають під впливом розвитку науки, техніки, соціальних відносин.

Отже, є чотири види економічних ресурсів, які можна розділити на матеріальні ресурси (земля і капітал) та людські (праця і підприємництво). Важко визначити, які з них важливіші. Кожний виконує свої важливі функції у виробництві, без яких цей процес виробництва неможливий. Крім того, важливо зазначити, що всі ці фактори виробництва комусь належать, і їх власники повинні отримати доходи від використання цих. факторів у процесі виробництва. Власник праці розраховує на дохід у вигляді заробітної плати, власник капіталу — на дохід у вигляді процента на вкладений капітал, власник земельних ресурсів — на ренту, а підприємець — на дохід у вигляді прибутку .

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Ананьин О. Карл Маркс и его «Капитал»: из девятнадцатого в двадцать первый век // Вопросы экономики. – 2007. – №9.

  2. Бузгалин А., Колганов А. «Капитал» в ХХІ веке: pro et contra //Вопросы экономики. – 2007. – №9.

  3. Афанасьев В. Великое открытие Карла Маркса: Методологическая роль учения о двойственном характере труда. – М.: Мысль,1980.


  4. Економічна теорія: політична економія: Навчальний посібник / За заг. ред. М. І. Звєрякова. – Одеса: Атлант, 2014. – 338 с.

  5. Методичні вказівки до проведення семінарських занять та самостійної роботи з дисципліни «Загальна економічна теорія» для студентів І курсу всіх форм навчання (програма 180 годин) /Укл. Г. А. Чередниченко. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2017 р. – 64 с.

  6. Методичні вказівки з дисципліни «Загальна економічна теорія» для студентів І курсу всіх форм навчання (програма 180 годин) /Укл. Г. А. Чередниченко. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2017 р. – 67 с.

  7. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С. В. Мочерного. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993.


  8. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. Підручник / За ред. Г. М. Климка, В. П. Нестеренка. – К.: Вища школа, 1994.

  9. Основи економічної теорії. Мікроекономіка. Макроекономіка / За ред. А. К. Покритана, М. І. Збарського. – Одеса, 1999.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас