Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Навчально-науковий інститут права
Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки
Сиротенко Тетяна Сергіївна
Курсова робота
з дисципліни «Інформаційне право»
на тему: «Інформація з обмеженим доступом»
| Ⅳ курс, група Ю-52 Науковий керівник: к.ю.н., викладач кафедри АГПФЕБ Іваненко Д.Д. |
Робота подана Робота допущена Робота захищена з
на кафедру до захисту оцінкою_____________ «___»____2019р. _______________ «___»___________2019 р
Науковий керівник Голова комісії:
«___»______2019 р. __________________
( П.І.Б.)
Члени комісії:
__________________
( П.І.Б.)
__________________
( П.І.Б.)
Суми 2019
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….…..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ЯК СТАДІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Правові засади та принципи судового розгляду адміністративного спору ………..5
Учасники судового процесу їх права, обов’язки та відповідальність
РОЗДІЛ 2. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА СТАДІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА……………………………………………………...14
2.1. Поняття, процесуальні строки та етапи судового розгляду справи ……………........…...14
2.2. З’ясування обставин справи та дослідження доказів у процесі розгляду справи по суті……………..……………….…19
2.3. Судові дебати та ухвалення рішення як кінцевий етап судового розгляду справи …………………………………………………………….23
РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У СФЕРІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИ ДОСТУПОМ….………………………………………………………………….…..26
ВИСНОВКИ…………………………………………………..…….…...….....33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….…...…......35
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Правовий механізм захисту прав, свобод, та інтересів суспільства виступає основоположним, напрямком діяльності держави. Адже, порушення останніх, може відбуватися в різних сферах суспільного життя, а наявність дієвого механізму їх захисту характеризує державу як правову. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах цивільного, конституційного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства України.
Право на судовий захист, не може бути обмежене навіть в умовах воєнного чи надзвичайного часу. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (Конституція). Такі справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства, так як з однієї сторони виступає орган державної влади або уповноважений суб’єкт, а ж іншої член суспільства, інтерес до порядку розгляду таких спорів не втрачає актуальності.
Судовий розгляд адміністративної справи, виступає одним з найголовніших стадій адміністративного судочинства, адже саме на цій стадії здійснюється вирішення справи по суті, тобто встановлення істини. Тому, дослідження даної теми викликає інтерес та є актуальним з правової точки зору.
Ступінь наукової розробки теми дослідження. Різноманітні аспекти права щодо правового регулювання порядку судового розгляду адміністративної справи розглядалися у наукових працях таких вчених як, А.Селіванов, О.Бандурка, М.Тищенко, В.Перепелюк. та інших.
Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є визначення особливостей судового розгляду адміністративної справи, характеристика етапів судового розгляду та дослідження прав, обов’язків та відповідальності учасників судового процесу.
З урахуванням поставленої мети було сформульовано такі основні завдання курсової роботи:
- дослідити нормативно-правову базу, якою регулюється процес судового розгляду справи;
- дати визначення поняттю «судовий розгляд справи»;
- дослідити етапи судового розгляду справи;
- визначити суб’єктів, які приймають участь у судовому розгляді справи, охарактеризувати їх права обов’язки та відповідальність;
- дослідити міжнародний досвід регулювання суспільних відносин що виникають у сфері інформації з обмеженим доступом;
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі судового розгляду адміністративної прави.
Предметом дослідженняє правові питання щодо порядку судового розгляду справи, визначенні суб’єктів які приймають участь у такому розгляді, їх правове становище.
Методи дослідження. У ході дослідження правових аспектів судового розгляду справи використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (метод системного аналізу, формально-логічний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).
Структура курсової роботи: дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 39 сторінок. Використано 36 джерел.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ЯК СТАДІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
. Правові засади та принципи судового розгляду адміністративного спору
Темою нашого дослідження є судовий розгляд адміністративних справ судами України. Для з’ясування сутності та призначення даного процесу, а також для повного розуміння даного предмету дослідження насамперед потрібно з’ясувати: що таке адміністративне судочинство, навіщо воно потрібно та яка головна мета а також завдання даного процесу.
Ми часто чуємо, або навіть стикаємося в повсякденному житті, що наші права чи знайомих людей порушуються таким особливим суб’єктом як державою а саме уповноваженими органами чи посадовими особами що уособлюють державу та здійснюють свої функції від її імені , або ж ми навпаки виступаємо правопорушниками у правовідносинах із державою. Саме адміністративне судочинство розглядує судові справи у сфері публічно-правових правовідносин, захищаючи нас від неправомірних дій органів публічної влади. Однак, також і людина може порушувати права як іншої людини так і суспільства в цілому, у діяннях людей також може міститися склад адміністративного правопорушення, за вчинення таких діянь потрібно також нести адміністративну відповідальність.
Адміністративне судочинство - полягає саме в діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому законодавством.
Окремі автори поняття адміністративного процесу пов’язують винятково з діяльністю адміністративних судів з приводу розгляду ними публічно-правових спорів. Гончарук
Законодавство про адміністративне судочинство – це система взаємопов’язаних і взаємодіючих окремих джерел судового адміністративного процесуального права, а саме: міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кодексу адміністративного судочинства України, законів України, що містять адміністративно-процесуальні правові норми. Таким чином, джерелами судового адміністративного процесуального права є Конституція України, законодавство про адміністративне судочинство, підзаконні нормативно-правові акти. Ці джерела за їх природою можна охарактеризувати (класифікувати) як нормативно-юридичні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Статтею 19 КАСУ визначено перелік спорів публічно-правового характеру розгляд яких підпадає під юрисдикцію адміністративним судів, зокрема це:
- спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності;
- у справах за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;
- спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб. А також в інших випадках, всього в даній статті передбачено 15 пунктів.
До нормативно-правових актів у яких містяться норми щодо порядку судового розгляду адміністративної справи, можна віднести:
- Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР [8], виступає як джерело будь-якої галузі права має найвищу юридичну силу та містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, даним кодексом визначено перелік діянь які містять склад адміністративних правопорушень, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність.
- Основним нормативно-правовим актом відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство є Кодекс адміністративного судочинства України (надалі -КАСУ), який було прийнято 6 липня 2005 року, однак неодноразово законодавчий акт змінювався, шляхом внесення поправок, останньою редакцією яка діє на сьогодні є від 28 квітня 2020 року. Даний кодекс, визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Постанова Пленум Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 р., у якій визначено значимість та сутність судового рішення в адміністративному судочинстві, а також регулювання здійснюється іншими.
На сьогоднішній день, законодавчо в Україні не закріплено місце судового прецедентна в системі джерел права. Однак, розглядати судовий прецедент з позиції ролі судів у формуванні права та її основних проблем: вплив рішень вищих судів з конкретних справ; вплив постанов Пленумів Верховного суду України і вищих спеціалізованих судів; значення рішень Конституційного Суду України; значення і вплив рішень Європейського Суду на правову систему України.
Принципи адміністративного судочинства визначено ч. 3 ст. 2 КАСУ, до них можна віднести, наступні:
- верховенство права;
- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
- змагальність сторін, даний принцип досконало розглянемо в наступному розділі нашої роботи.
- обов’язковість судового рішення, безперечно кожне судове рішення повинно виконуватися, адже це основна мета судового розгляду справи, вирішити її та поновити порушені права або інтереси;
- забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та касаційне оскарження, тобто можливість довести свою правоту, у разі допущення помилок при вирішенні справи;
- розумність строків розгляду справи судом, визначення термінів судового розгляду справи, надає можливість не затягувати з’ясування істини, а також інші принципи визначені законодавством.
Законодавець також визначився, що для гарантування неупередженого розгляду і вирішення справи в адміністративному судочинстві передбачено інститут відводу (самовідводу) суддів. Підстави ж для відводу, у тому числі самовідводу судді слід поділяти на безумовні – які чітко визначені законом, й оцінні – які вимагають оцінки. Копетюк
1.2 Учасники судового процесу їх права, обов’язки та відповідальність
Безперечно спір виникає між двома суб’єктами, а тому дослідження учасників судового процесу, їх правовий статус є надзвичайно важливим при дослідженні сутності судового розгляду адміністративної справи. Варто наголосити на тому, що учасниками виступають не тільки сторони спору та їх представники, а також багато осіб які залучаються для вирішенні справи по суті, ними виступають судовий секретар, свідки, перекладачі, експерти, та інші учасники судового розгляду, які визначені Кодексом адміністративного судочинства.
Дослідимо правове становище певних учасників судового розгляду справи, які на наш погляд виступають центральними фігурами під час здійснення центральної стадії адміністративного судочинства.
Сторони в адміністративному процесі - це позивач та відповідач між якими виникає спір.
Треті особи як суб’єкти адміністративних процесуальних правовідносин посідають особливе місце серед суб’єктів адміністративних процесуальних правовідносин, оскільки законодавство зараховує їх до складу основних учасників адміністративного процесу. http://www.vjhr.sk/archive/2016_3/24.pdf ПЧЕЛІН Вони вступають до судового розгляду справ для захисту свої прав та законних інтересів. Тресті сторони можуть заявляти свої позовні вимоги, або ні. Також, вони виступають на стороні або позивача або відповідача.
Вище перелічені учасники справи мають загальні права та обов’язки, визначені ст. 47 КАСУ. До прав відноситься: ознайомлюватися з матеріалами справи та робити копії; подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами а також робити копії; оскаржувати судові рішення та користуватися іншими правами. До обов’язків можна навести наступне: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази; з’являтися в судове засідання за викликом суду; виконувати процесуальні дії.
Однак, варто зазначити, що окремими статтями КАСУ визначено права та обов’язки, які адресовані конкретному учаснику справи. Наприклад, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Щодо обов’язків, то позивач зобов’язаний надавати докази, що підтверджують порушення його прав, тим часом відповідач не має обов’язку надави докази, що становлять його у невигідне становище. Так само, додаткові права та обв’язки мають треті сторони.
Представники можуть залучатися у судове засідання, як за бажанням учасників судового розгляду так і в обов’язковому порядку. Представники залучаються з метою представлення прав та законних інтересів сторін спору, або третіх осіб. Обов’язкове представництво, виникає у випадку законного, наприклад, законні представники представляють інтереси малолітніх або неповнолітніх осіб, осіб з обмеженою дієздатністю.
Відповідно до ст. 60 КАСУ, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки.
До інших учасників судового процесу, крім учасників справи та їх представників, відповідно до ст. 61 КАСУ відносяться, помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст.
Секретар судового засідання вирішує організаційні питання, в процесі вирішення судової справи, її судового розгляду, наприклад, здійснює судові виклики і повідомлення, забезпечує ведення протоколу судового засідання та інші дії.
Судовий розпорядник забезпечує належний стан зали судового засідання, слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання а також, здійснює інші дії.
Свідок - особа якій відомі обставини, що належить з’ясувати у справі. Свідок, який з’явився на вимогу суду, не має права відмовитися від давання показань, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів
Також, варто наголосити, що свідок, в судовому засіданні промовляє присягу, у якій зобов’язується говорити тільки правду. За дачу неправдивих показань, свідки можуть нести юридичну відповідальність.
Експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи. Для складання експертного висновку, експерт має право ознайомлюватися з матеріалами справи, бути присутнім при вчиненні процесуальних дій. До експерта також може застосовуватись юридична відповідальність, за надання неправдивого експертного висновку.
Спеціалістом виступає особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій.
Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Щодо, спільної відповідальності то всі учасники справи несуть юридичну відповідальність за неявку до суду, у разі їх виклику, у випадку якщо така неявка не підтверджується відповідними документами.
Отже, учасників судового розгляду справи ми розглянули, окрім сторін справи, третіх осіб та їх представників до судового розгляду справи може залучатися велике коло інших осіб, які тим чи іншим чином допомагають вирішити справу по суті.
РОЗДІЛ 2. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА СТАДІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
2.1. Поняття, процесуальні строки та етапи судового розгляду справи
Як і будь-яка форма судочинства, адміністративне судочинство має стадії розгляду судової справи, зокрема виділяють обов’язкові та факультативні стадії адміністративного процесу.
Отже, стадіями адміністративного процесу є:
1) порушення адміністративної справи в адміністративному суді (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі);
2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду (підготовче провадження);
3) судовий розгляд адміністративної справи, темою нашого дослідження є саме ця стадія, тому всю увагу звернемо саме на неї.
До необов'язкових (факультативних) стадій адміністративного процесу належать:
4) апеляційне оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції (апеляційне провадження).
5) касаційне оскарження рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції.
6) провадження за винятковими обставинами.
7) провадження за нововиявленими обставинами.
8) виконавче провадження (виконання судових рішень в адміністративних справах). КАЙДАШЕВ
Центральною стадією адміністративного судочинства виступає саме судовий розгляд адміністративної справи та винесення судового рішення, адже саме на цій стадії здійснює дослідження матеріалів справи а найголовніше вирішується публічно-правовий спір по суті. Судове засідання виступає процесуальною формою розгляду справи.
Під судовим розглядом справи визначається - процес від час якого уповноважений орган державної влади, а саме суд регулює спір і виносить рішення.
Етапами розгляду адміністративної справи по суті виступають:
1) підготовка та відкриття судового засідання;
2) розгляд справи по суті;
3) судові дебати;
4) винесення і оголошення судового рішення.
Адміністративний спір може розглядатися в порядку загального позовного провадження або спрощено, кожний конкретний вид має свої особливості, отже під час дослідження нашої теми будемо порівнювати ці два види.
Для зрозумілості вияснено, що являє собою спрощене та загальне позовне провадження. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 КАСУ, спрощене призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У той час загальне призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Також, Кодексом адміністративно судочинства чітко визначено які справи можуть розглядатися за допомогою спрощеного позовного провадження, які розглядаються виключно шляхом загального, тобто законодавець чітко визначив який вид провадження застосовується при вирішенні справ.
Кодексом адміністративного судочинства конкретно визначено процесуальні строки протягом яких суд повинен розглянути справу по суті. Статтею 193 КАСУ передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Також даною статтею передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом 30 днів.
Законодавець, чітко визначив терміни розгляду справи, для того, щоб не відбувалося навмисне затягування розгляду справи по суті. Звичайно в даному питанні повинна бути дисципліна, інакше не зрозуміло скільки могла б розглядатися одна справа, може й місяцями, роками. Тому дане питання чітко врегульовано на законодавчому рівні.
Звичайно, виникають і такі ситуації коли провадження у справі на стадії її розгляду потрібно зупини на певний час, наприклад знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, - до повернення з відрядження; , але такі випадки також чітко регламентовані в законодавстві, а саме п. 1-6 ч. 1та п. 1-3 ч. 2 статті 236 КАСУ.
Строки розгляду справи розглянули, переходимо до іншого питання саме процесу та етапів розгляду судової справи. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Насамперед судовий розгляд справи розпочинається з підготовки до судового засідання. Надалі по тексту охарактеризуємо відповідний етап.
Під час розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу у присутності сторін між якими наявним спір. Отже, виникає обов’язок суду до початку вирішення справи по суті, повідомити учасників спору про місце, час та дату судового засідання. Проте, законодавством передбачено можливість розгляду справи без одного з учасників справи або ж обох, у такому випадку учасник справи подає клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо, таке клопотання подає обидва учасники то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до КАСУ розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відбувається без повідомлення сторін про час та дату розгляду. Однак, варто зазначити, що за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Письмове провадження це нова інституція. Законодавець визначає письмове провадження як розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (п. 10 ч. 1 ст. 3 КАСУ).
https://dl.sumdu.edu.ua/textbooks/87511/453589/index.html СУМДУ
Законодавством також передбачено можливість розгляду справи в режимі відеоконференції, такий вид розгляду справи може бути корисним коли учасники справи знаходяться в різних містах, проте зараз це є дуже актуальним адже весь світ бореться з пандемією COVID-19, тому такий вид розгляду справи є досить актуальним та необхідним в умовах сьогодення.
Наступний етап – це відкриття розгляду справи по суті. Цей етап починається з доповіді головуючого у судовому засіданні чи судді доповідача про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує:
- чи підтримує позивач свої вимоги;
- чи визнає їх відповідач;
-чи не бажають сторони укласти мирову угоду. МИРОНЮК 119-120
http://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/3887/1/%d0%9d%d0%b0%d0%b2%d1%87%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b9%20%d0%bf%d0%be%d1%81%d1%96%d0%b1%d0%bd%d0%b8%d0%ba_%d0%9c%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%bd%d1%8e%d0%ba%20%d0%a0.%d0%92..pdf
У разі відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову або примирення сторін під час судового розгляду, суд постановляє відповідні ухвали чи приймає відповідні постанови (ст. 136 КАСУ);
Якщо позивач, подавши письмову заяву, змінює позовні вимоги, суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судовому засіданні та надає відповідачу строк для підготовки до справи у зв’язку зі зміною позовних вимог (ст. 137 КАСУ).
Потім свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливості ознайомлення з ходом судового засідання. Суд встановлює осіб які прибули на судове засідання, роз’яснює права та обов’язки, розглядає заяви та клопотання сторін. Потім розпочинається етап з’ясування обставин справи та дослідження доказів.
2.2. З’ясування обставин справи та дослідження доказів у процесі розгляду справи по суті
1 2 3