1   2   3   4
Ім'я файлу: Практичні Організац корекц доп особам із сенсо поруш 23_.doc
Розширення: doc
Розмір: 266кб.
Дата: 25.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Спадкові практичне завдання 3.doc



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА

Факультет педагогічної і мистецької освіти

Кафедра спеціальної та інклюзивної освіти

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ

З дисципліни
«ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНОЇ ДОМОГИ ОСОБАМ із сенсорними порушеннями»

Виконала: Кудлай Яна

Група: СО-65 (заочне)

Полтава – 2023
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

І ЧАСТИНА. Теоретичне обговорення питань:

Тема 1:

  1. Будова вуха людини та його коротка фізіологічна характеристика.

Вухо – складний та багатофункціональний орган слуху людини, що вловлює звукову інформацію, перетворює й підсилює її та передає до мозку у вигляді електричних імпульсів. Цей орган парний та працює синхронно. Анатомія вуха досить складна й тонка, вона складається з безлічі функціональних елементів, кожен з яких відіграє важливу роль.

Слухові функції

  • Інформаційна – перш за все слух людини передає нам сигнали про те, що відбувається у навколишньому середовищі, допомагає сприймати мову та фонові звуки

  • Орієнтаційна – разом із зором, слух відповідає за нашу орієнтацію на місцевості, визначає джерело звуку, його напрямок та віддаленість

  • Активаційна – слухова система людини стимулює кору головного мозку, що відповідає за сприйняття звукової інформації

  • Комунікативна – повноцінне спілкування неможливе без здатності чути співрозмовників, вухо сприймає мову, декодує її та передає до відповідних мозкових центрів

  • Соціальна – чим краще працює слухова система, тим ширше можливості підтримувати контакт з суспільством

  • Емоційна – люди з нормальним слухом цього не помічають але варто його втратити, як дефіцит сприйняття виводить людину з психологічної рівноваги, це призводить до дратівливості, закритості, відчуття безпорадності, стресу


Будова вушної раковини

У видимій частині органу розташовується вушна раковина. Вона сформована з еластичної хрящової тканини, яка обтягнута тонкою шкірою з невеликим прошарком жиру. Вона досить тендітна й легко може піддатися деформації.

Людський орган слуху складається з трьох ключових вузлів:

  • Зовнішнє вухо – усе та ж видима нашому оку раковина й слуховий прохід

  • Середнє вухо – це невелика порожнина, у якій розташовується барабанна перетинка, Євстахієва труба та слухові кісточки

  • Внутрішнє вухо – включає равлика, що відповідає за перетворення акустичних хвиль на електричні сигнали, а також систему лабіринтів

  • Інші елементи – сполучні тканини та нервові закінчення.

Будова вуха зовні

Значна частка зовнішнього вуха утворена вушною раковиною. Її анатомія досить складна і багатогранна:

  • Завиток

  • Протизавиток

  • Ніжки завитка

  • Козелок

  • Протикозелок

  • Горбок Дарвіна

  • Тура

  • Порожнина та чаша раковини

  • Мочка

Також до зовнішнього вуха відносять слуховий прохід. Він становить близько 2,5-2,6 см в довжину, але форма його вигнута. У цьому каналі розташовані сірчані залози, що виділяють спеціальну секрецію, яка захищає вухо від бактерій та підтримує необхідний рівень вологості. Закінчується зовнішнє вухо барабанною перетинкою, яка виступає таким собі бар’єром між ним та середнім вухом. Вона рухлива, і її коливання вирівнюють тиск між зовнішньою та внутрішньою зонами органу слуху.

Функції зовнішнього вуха:

  • Уловлювання та прийом акустичних хвиль

  • Спрямовування звукової хвилі всередину

  • Передача звуків до середнього вуха

Середнє вухо

Усередині скроневої кістки черепа розташовується середнє вухо людини. Воно починається відразу ж за барабанною перетинкою та призначене для посилення звукових сигналів, що надходять.

Середнє вухо складається з:

  • Барабанної порожнини – простір об’ємом приблизно 1 см3 у районі скроневої кістки, наповнений повітрям. У верхній частині порожнини є соскоподібний відросток, що відкриває вхід у так звану печеру – повітряносну клітку.

  • Євстахієвої труби – канал діаметром до 2 мм, що займає близько 3,5 см у довжину. Поєднує барабанну порожнину з носоглоткою, забезпечуючи їх повітрообмін.

  • Слухових кісточок – сполучний ланцюжок елементів, що відповідають за посилення та передачу звукової хвилі:

    • Молоточок – округла кісточка, що йде від барабанної перетинки

    • Ковадло – овальне тіло з відростками, що з’єднуються з молоточком

    • Стремено – кільцеподібне тіло, що виходить у овальне вікно у напрямку до внутрішнього вуха.

Середнє вухо виконує ряд важливих функцій:

  • Проводить звукову хвилю

  • Підсилює коливання і передає далі

  • Захищає чутливу внутрішню частину вуха від акустичних подразнень

Внутрішнє вухо

Найскладніша частина слухової системи людини, яку не дарма прозвали лабіринтом. Саме тут знаходяться аналізатори слуху та рівноваги, що відповідають не тільки за звукосприйняття, але й за орієнтацію тіла у просторі та координацію рухів.

Слухова частина внутрішнього вуха складається з наступних елементів:

  • Переддень – порожнина у центральній частині лабіринту, що відкриває вхід до равлику

  • Равлик вуха – кісткове утворення спіральної форми, що представляє собою комплекс різних структур, з вигляду орган дійсно нагадує равликову раковину, завдяки чому й отримав свою назву, ключовими елементами равлику є:

    • Кортієв орган, який відповідає за сприйняття слуху

    • Лімфатична рідина, коливання якої трансформують механічні звукові хвилі на електричні сигнали, готуючи їх таким чином для передачі до центрів головного мозку

    • Волоскові клітини, що вловлюють коливання та передають їх корі головного мозку

  • Напівкружні канали – відповідають за роботу вестибулярного апарату

Функції внутрішнього вуха:

  • Сприйняття звукової інформації

  • Перетворення акустичного сигналу в електричний

  • Локалізація звуку, координація рухів, орієнтація в просторі

Крім цього до будови вуха включаються слухові провідні шляхи. Це пучок нервових волокон, що відповідають за трансфер електричних імпульсів від равлику до мозкової кори. Сигнал передається приблизно за 10 мілісекунд.



  1. Вікові особливості органу слуху.

Завитковий орган функціонує від дня народження. У новонароджених спостерігається відносна глухота, яка пов’язана з особливостями будови їхнього вуха. У дітей до одного року зовнішній слуховий хід складається з хрящової тканини, і тільки у наступні роки основа зовнішнього слухового ходу костеніє. Барабанна перетинка товща, ніж у дорослого, і розташована майже горизонтально. Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. Поступово ця рідина розсмоктується, і замість неї із носоглотки через євстахієву трубу проникає повітря. Слухова труба у дітей ширша і коротша, ніж у дорослих, що створює особливі умови для попадання мікробів, слизу і рідини під час зригування, блювання, нежиті в порожнину середнього вуха, чим і спричиняє запалення (отит). Цілком виразним слух у дітей стає на кінець 2-го початок 3-го місяця. На другому місяці життя дитина диференціює якісно різні звуки, в 3 – 4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4 – 5 місяців звуки стають умовнорефлекторними подразниками. До 1 – 2 років діти диференціюють майже всі звуки. У дорослої людини поріг чутливості дорівнює 10 – 12 дБ, у дітей 6 – 9 років 17 – 24 дБ, у 10 – 12 років — 14 – 19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку. Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі.


  1. Два види слухової недостатності: туговухість (приглухуватість) і глухоту.

Приглухуватість та глухота заважають людям повноцінно розчути звуки. Чим більше ступінь приглухуватості, тим менший діапазон здатна розчути людина, а при глухоті ця здатність втрачається повністю. Пацієнти з діагнозом «приглухуватість» зазвичай чують звуки певних частот, на великій гучності. Вона може бути одно- або двосторонньою, при цьому ступінь ураження слуху на кожному вусі буває різною. Взагалі, діагностика та методи терапії аналогічні як для приглухуватості, так і для глухоти, тому обидва цих захворювання об’єднані у загальну групу.

Слухові розлади можуть бути обумовлені проблемами звукопровідного або ж звукосприймаючого апарату. У першому випадку мова йде про ураження зовнішнього та середнього вуха, у другому – внутрішнього, а також мозкових центрів. Часом зустрічаються патології обох цих апаратів.

Щоб розібратися у природі розладів слуху, слід зрозуміти, як влаштована ця система. Слуховий аналізатор крім вуха включає слуховий нерв та відповідні центри у корі головного мозку. Зовнішнє й середнє вухо сприймає звуки, внутрішнє – кодує для подальшої передачі мозку, де відбувається розпізнавання та аналіз акустичної інформації. Вона надходить у вигляді нервових імпульсів, які потім порівнюються із закладеними до нашої пам’яті «програмами». Це свого роду комп’ютер, але більш складний та багатогранний, природний. І якщо хоч один з елементів дає збій, в людини виникають проблеми зі слухом.

За сприйняття звуків відповідають елементи зовнішнього та середнього вуха. Акустична хвиля проходить крізь барабанну перетинку, потім по слуховим кісточкам передається до равлика внутрішнього вуха, де їй належить пройти трансформацію. Саме тут відбувається генерація електричних імпульсів, які далі за допомогою нервових волокон надходять до мозкових центрів. Залежно від локалізації уражень слухової системи, їх підрозділяють на патології звукопровідного, або ж звукосприймального апарату.

Види приглухуватості та глухоти

Дані захворювання класифікують залежно від різних параметрів. Виділяють наступні види приглухуватості (як і глухоти):

  • Вроджена – у більшості випадків спровокована несприятливим перебігом вагітності або спадковими факторами, часто розвивається внаслідок перенесених матір’ю інфекційних хвороб, діагностується у дитинстві ЛОР-лікарем, або ж невропатологом або сурдологом.

  • Набута – розвивається протягом життя під впливом несприятливих факторів (гучних звуків, хвороб, травм), також може бути пов’язана з віковими змінами, підрозділяється на 2 групи:

    • Рання – проявляється у віці до 5 років

    • Пізня – виникає після 5 років

Не менш поширеним явищем вважається раптова глухота, при якій слух знижується стрімко. Цей процес може займати кілька днів, а часом і кілька годин. Загалом з цією проблемою стикається кожна з 5 тисяч осіб на планеті віком від 30 до 60 років. При цьому частіше зустрічається глухота на одне вухо, ніж двостороння.

Діагностуючи слухові розлади, важливо спочатку визначити локалізацію ураження, а потім виявити ступінь втрати слуху.

Ступені приглухуватості (глухоти)

Залежно від ступеня ураження слухового аналізатора, людина здатна розпізнавати звуки певних частот та гучності. Всього їх 5:

  • Приглухуватість 1 ступеню – легке порушення, при якому поріг сприйняття звуків підвищується до 20-40 дБ, звичайна мова чується з відстані 4-6 метрів, а шепіт – з 1-3 м

  • Приглухуватість 2 ступеню – поріг зсувається до 41-55 дБ, здатність чути звуки середньої гучності доступна на відстані не більше 4 м, а шепіт – на дистанції до 1 м

  • Приглухуватість 3 ступеню – сприйняття звуків тихіше 56-70 дБ стає недоступним, шепіт не чутний, звичайна мова сприймається тільки на близькій відстані (до 1 м)

  • Приглухуватість 4 ступеню – важкий розлад слуху, що робить неможливим чутність звуків гучністю менше 71-90 дБ та розпізнання мови навіть на малих дистанціях

  • Приглухуватість 5 ступеню – поріг сприйняття зсувається до 90 дБ, пацієнт здатний почути лише гучний крик

Найчастіше люди звертаються за лікарською допомогою на тому етапі, коли в них спостерігається приглухуватість 3-4 ступеню. Оптимальним рішенням для них стають слухові апарати підвищеної потужності. Підбирати їх необхідно з урахуванням індивідуальних потреб майбутнього користувача. При цьому виконується тонке налаштування за допомогою комп’ютерного обладнання.

Нейросенсорна приглухуватість

Коли у роботі звукосприймального апарату людини виникають відхилення, розвивається сенсорна приглухуватість. Вона пов’язана з ураженням слухового нерву, яке зазвичай супроводжується шумом у вухах поряд з падінням слуху. Найчастіше це відбувається внаслідок вікових змін, коли відмирають волоскові клітини внутрішнього вуха. У цьому випадку нейросенсорна туговухість не підлягає лікуванню, оскільки ураження незворотні.

Розвиток цього захворювання відбувається у 3 стадії:

  • Гостра – погіршення слуху розвивається стрімко, у середньому за 4 тижні

  • Підгостра – формується у період 1-3 місяці

  • Хронічна – спостерігається після 3-го місяця падіння слуху

Нерідко різке падіння слуху обумовлено інтоксикацією промисловими шкідливими речовинами, ототоксичними лікарським препаратами або алкоголем. У цьому випадку як правило розвивається двостороння сенсоневральна туговухість.
Тема 2:

  1. Синдромальні форми вроджених порушень слуху - синдром Ушера, синдром Ваарденбурга, їх коротка клінічна характеристика


Синдромальні форми вроджених порушень слуху – це захворювання, які супроводжуються не тільки глухотою, але й іншими симптомами, що можуть включати порушення зору, інтелектуальні відхилення, епілепсію та інші. Ці захворювання зазвичай мають генетичний походження та можуть бути успадковані від батьків.

Синдром Ушера (англ. Ascher's syndrome; синоніми — синдром Лаффер-Ашера англ. Ascher's syndrome, 3-й синдром Фокса англ. Fuchs’ syndrome III) — клінічний синдром, який полягає у поєднанні у пацієнта блефарохалазіону, подвійної верхньої губи та нетоксичного зоба (тобто без тиреотоксикозу). Станом на 1998 рік було описано близько 100 випадків синдрому.

Залежно від форми захворювання розрізняють три типи синдрому Ушера:

  1. При першому типі дитина народжується вже глухою, рано починає втрачати зір і спостерігаються порушення вестибулярних функцій, через які дитина починає ходити дуже пізно.

  2. При другому типі синдрому Ушера – приглухуватість присутня, але згодом слух не погіршується, а зір починає падати після 10-20 років. Вестибулярні функції не страждають, дитина фізично розвивається нормально.

  3. При третьому типі в 11-13 років з’являються ознаки захворювання, що протікає з погіршенням слуху та зору, в 50% приєднуються вестибулярні порушення.

Пігментний ретиніт при хворобі Ушера характеризується поступовим погіршенням зору. Швидкість цього процесу дуже індивідуальна. Спочатку виникає так звана “куряча сліпота” – зниження зору в сутінках. Далі втрачається периферичний зір, він стає тунельним, людина бачить тільки у вузькому просторі перед собою. Центральний зір довгі роки не страждає, потім знижується. Синдром Ушера можна запідозрити у разі поєднання приглухуватості з порушенням зору.

Лікування Синдрому Ушера

На сьогоднішній день лікування синдрому Ушера не існує. Основні заходи спрямовані на уповільнення погіршення зору та слуху. Втіхою може служити той факт, що ця патологія зустрічається вкрай рідко, але тим не менше заслуговує на увагу. Якщо в сім’ї, в роду, були випадки глухоти у родичів, то при укладанні шлюбу варто пройти консультацію в медико-генетичному центрі, де з великою часткою ймовірності буде розрахована можливість народження здорової дитини. За найменшої підозри на те, що дитина погано бачить у сутінках або має обмеження периферичного поля зору, необхідно звернутися до офтальмолога.

Синдром Ваарденбурга - є дивна хвороба генетичного походження, який, за оцінками, страждає один з кожних сорока тисяч людей і який класифікується як неврокристопатії, порушення, що виникають внаслідок змін у розвитку нервового гребеня..

Це захворювання характеризується наявністю зміни в морфології обличчя, підкреслюючи наявність dystopia cantorum або зміщення сторони внутрішнього осередку ока, проблеми пігментації як на рівні шкіри, так і на очах, що робить їх чіткими (не рідкість для очей мати характерну інтенсивну синю або з'являється гетерохромія, а частина волосся біла) і певний рівень втрати слуху або навіть вроджена глухота. Це не рідкість для проблем із зором, хоча це не є одним з найважливіших симптомів для діагностики.

Вони також можуть з'являтися Інші афекції пов'язані з травною системою, рухом або навіть інтелектуальним потенціалом. Також волосся можуть з'являтися з сивим волоссям або навіть з білими пасмами, а також світлими плямами на шкірі. Незважаючи на це, цей синдром характеризується високою гетерогенністю, що володіє різними типами симптоматичної презентації.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас