Ім'я файлу: Курсова робота _julies4_.docx
Розширення: docx
Розмір: 232кб.
Дата: 05.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
БД_Лабораторна_робота1_(Барбак) .docx
відповіді.docx
Електропостачання на підприємстві.doc
есе ек.історія Іщенко.docx
Розширення: docx
Розмір: 232кб.
Дата: 05.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
БД_Лабораторна_робота1_(Барбак) .docx
відповіді.docx
Електропостачання на підприємстві.doc
есе ек.історія Іщенко.docx
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Факультет економіки
Кафедра менеджменту та туристичного бізнесу
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Менеджменті адміністрування: менеджмент»
на тему «ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ТА ВПЛИВ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА НА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ОРГАНІЗАЦІЇ»
Студента (ки) _____ курсу групи ВМ-ХХ-ХХ
спеціальності 073 Менеджмент
_____________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник ___________________________ _____________________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Кількість балів ________
Національна шкала ________
Оцінка ECTS ________
Члени комісії :
___________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Дніпро, 2021 р.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА 1
1.1 Поняття організаційної діяльності та її особливості 2
1.2 Стилі керівництва, їх сутність та характеристика 3
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА В ОРГАНІЗАЦІЇ 4
2.1 Передумови формування стилю управління 5
2.2 Критерії оцінки стиля управління 6
РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА НА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ОРГАНІЗАЦІЇ 5
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Вивчення стилю лідерства за останні роки стало важливим напрямком у процесі оптимізації людської діяльності, а також інтегративного вивчення особистості. Стиль керівництва багато в чому визначає результати діяльності організації. Є багато прикладів того, як лідер, який очолює відсталу команду і вибирає правильний стиль керівництва, може змінити ситуацію і пробудити творчий потенціал і енергію співробітника. І навпаки при іншому стилі керівництва можна зруйнувати ефективно працюючий до того колектив.
Знання стилю керівництва дозволяє вирішити проблему професійної придатності адміністративного резерву. Керівнику важко виробити стиль діяльності, який міг би задовольнити всіх членів команди. Сприйняття людиною причин і моделей поведінки може радикально змінити його ставлення до виробничої ситуації. Розуміючи різні можливі причини і методи управління, маючи чітке і в той же час гнучке бачення проблеми, лідер стає більш вільним, а його діяльність - більш успішною. Однак, незалежно від його стилю, справжній лідер має здатність мотивувати інших до найвищих досягнень, незалежно від того, що він робить або говорить. Це також дає їм свободу і можливість для подальшого зростання. Кожен керівник на керівній посаді виконує службові обов'язки у своєму власному стилі роботи.
Питання організації управління на підприємстві перебуває в колі наукових інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких Афонін О., Балабанова Л., Беляцький М., Виноградський М., Герчикова І., Завадський Й., Крамаренко В., Крушельницька О., Михайлова Л., Хміль Ф., Шегда О., Шекшня С. та ін.
Мета курсової роботи - розглянути вплив стилів керівництва на результати діяльності організації, а також особливості прояву влади і впливу керівника.
Відповідно до мети, були сформульовані завдання роботи:
розкрити поняття організації діяльності керівника, визначити основні критерії оцінювання стилю його діяльності;
розкрити поняття стилю керівництва, визначити їх види, дати детальну характеристику, ґрунтуючись на теоріях різних наукових діячів;
зробити аналіз впливу стилю керівництва на результати роботи у різних сферах діяльності.
Предмет дослідження в цій роботі - процес здійснення керівництва організацією в залежності від стилю керівника.
Об'єктом дослідження є стилі керівництва, орієнтовані на підвищення економічної ефективності суб’єкта господарювання.
Методи дослідження. Робота основана на взаємодії спостереження та теорії. Відбувався збір та аналіз даних про стилі керівництва та теорії лідерства. У роботі був сформульований загальнотеоретичний підхід до пояснення цих даних.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
1.1 Поняття організаційної діяльності та її особливості
Лідер є важливою частиною команди, як особливий тип співробітника. Команда досягне своєї мети тільки в тому випадку, якщо всі будуть працювати в дусі співпраці і взаєморозуміння. Але якщо лідер не зможе правильно організувати роботу, то всі зусилля інших членів команди будуть марні.
Мета лідера - розробити напрямок розвитку і правильно організувати роботу.
Лідер, як згадувалося раніше, є особливим співробітником в організації, тому у нього є кілька особливостей, що відрізняють його від інших членів команди.
Можна виділити наступні особливості:
1. Керівники беруть активну участь в організації виробництва, але не безпосередньо у створенні значної вартості;
2. Робота керівника в основному розумова;
3. Нелімітованість роботи керівника;
4. Збільшення нервово-психічних зусиль керівника, пов'язаних з управлінням людиною та прийняттям відповідальних рішень;
5. Робота керівника не представляється для кількісного обліку;
6. Необхідність прийняття великої кількості рішень за короткий проміжок часу [9].
Якщо співробітник протягом робочої зміни в основному виконує кілька операцій, то керівник в робочий день виконує різні операції.
Робота керівника, як правило, чітко не завершена. При організації роботи керівника необхідно враховувати всі перераховані вище особливості, розглядати їх всі разом і пов'язувати один з одним. Основні напрями, які будуть розглянуті в цьому розділі, є важливими складовими в організації роботи менеджера.
Слід також зазначити, що всі рекомендації носять рекомендаційний характер і важливо враховувати фактичні умови, в яких працює менеджер. У процесі організації роботи менеджера не варто доходити до абсурду - робота менеджера дуже специфічна і унікальна. При організації роботи необхідно враховувати всі нюанси і тісні взаємозв'язки всіх обсягів.
Слід пам'ятати, що робота керівника не тільки визначається об'єктивно, а й носить ініціативний, творчий характер. У зв'язку з цим можна сказати, що принципи і правила організації керівника вимагають творчого мислення для визначення ступеня їх застосовності з урахуванням складної виробничої ситуації. У цьому випадку принципи і правила служать лише відправною точкою для роботи керівника з удосконалення індивідуальних стилів роботи, навичок і способів організації роботи.
У цей період 40-60% робочого часу менеджерів витрачається на такі види діяльності, які можуть виконувати менш кваліфіковані фахівці. Багато часу втрачається на пошук необхідної інформації, даних і документів. Це вказує на необхідність більш широкого використання в практиці автоматизації повсякденних операцій, управління комп'ютерами та організаційним обладнанням.
Комплексна автоматизація управлінських завдань повинна здійснюватися на основі впровадження сучасних інформаційних технологій. Це підвищує ступінь автоматизації всіх інформаційних процесів і організацій [5, 387].
Якщо розглядати робоче місце менеджера, то можна сказати, що це його робочий кабінет, в якому він проводить більшу частину роботи. Те, як працює менеджер, також залежить від того, який це буде офіс. Зрозуміло, що чим краще робоче місце пристосоване для виконання функцій менеджера, тим більш продуктивною і ефективною буде робота менеджера.
Внутрішній об'єм і форма кабінету. У залежності від рангу менеджера прийнятна площа буде від 20 до 50 м2 і висота кабінету мінімум 3,5 м. Форма кабінету також має велике значення, так як робочий кабінет менеджера не просто місце де він безпосередньо працює, але і, як правило, місце проведення планерок, зборів, нарад. З огляду на це, найбільш розумною є є прямокутна форма кабінету зі співвідношенням сторін 1:2. Необхідно пам'ятати про раціональне планування та розстановку меблів.
Колірне оформлення кабінету виглядає наступним чином: тон не повинен бути різким і м'яким. Рекомендується вибирати колір зі світлих тонів (світло-зелений, жовтий, бежевий) світлі тони не тільки зменшать втому, але і допоможуть збільшити обсяг кабінету. Також важливо, щоб усі поверхні були матовими, оскільки глянцеві поверхні шкідливі для здоров’я [5, 280].
Також дуже важливо, щоб адміністратори використовували вихідні та вхідні документи для правильної організації своєї роботи.
Вихідний документ є своєрідною візитною карткою організації. У результаті всі документи і всі повідомлення повинні бути відредаговані і написані правильно. Друк вихідного документа в основному виконується секретарем. Завдання менеджера - складати документи (менеджер повинен складати тільки ті документи, які не можуть бути складені іншими). Комп'ютер дуже корисний в процесі редагування документів, ділових листів і т. д. Для цього достатньо помістити в пам'ять комп'ютера зразки ділових листів, документів і внести невеликі зміни.
Складніше справа з вхідними документами. У залежності від розміру організації зростає кількість кореспонденції, і самому менеджеру просто немислимо переглядати всю кореспонденцію. Допомога повинна надаватися секретарем або спеціальним підрозділом. У його обов'язки входить реєстрація вхідних повідомлень, сортування за призначенням, відбір документів з повноваженнями, адресованими адміністратору або безпосередньо йому, сортування повідомлень за ступенем серйозності. Найбільш раціональним і прийнятним є сортування, що дозволяє менеджеру відразу оцінити ступінь важливості.
Для цього можна, наприклад, розкладати кореспонденцію в спеціальні кольорові папки. На столі у менеджера повинен бути спеціальний лоток для паперу з кількома відділеннями, які можуть здійснювати зв'язок відповідно до важливості, виконавців і іншого.
Слід пам'ятати про такий важливий засіб ефективності управлінської роботи, оперативного ділового спілкування, як телефон. При неправильному користуванні ним саме телефон стає джерелом втрат робочого часу. Технологія використання телефону полягає в максимізації функціональності, що надається телефоном, заощаджуючи час на телефонні розмови. Тривалість ділових телефонних розмов повинна бути як можна мінімальною, з використанням максимального обсягу інформації.
Щоб звести до мінімуму розмову по телефону, вам потрібно ретельно спланувати, зробити простий огляд, вибрати необхідні матеріали, обдумати розмову і записати основні проблеми, які ви намагаєтеся з'ясувати. Те ж саме стосується і питань, які можуть виникнути під час розмови.
Необхідно відзначити, що всі дзвінки повинні проходити через секретаря. Секретар переводить телефон на один або інший пристрій і перемикається на менеджера, якщо дзвінки призначені для нього. Це економить час менеджера [5, 280].
Стислість викладу і максимальна інформативність є також основними вимогами при проведенні нарад та конференцій.
Сплановані й організовані певним чином наради допомагають зменшити втрати часу і підвищити якість вироблюваних рішень. При підготовці до наради необхідно:
1. Чітко і ясно визначте тему зустрічі та її мету;
2. Визначити: Чи можна вирішити кілька питань за 1 засідання;
3. Ретельно скласти порядок денний і вибрати найбільш відповідний набір питань;
4. Заздалегідь ознайомте учасників з фактами, які можуть обговорюватися в ході засідання;
5. Надсилати запрошення учасникам як умога швидше;
6. Вибрати конференц-зал з кімнатною температурою (офіс керівництва або спеціальне приміщення);
7. Учасникам наради виробити можливі рішення по запропонованим питанням.
Планування, підготовка і проведення співбесіди займають менше часу, ніж звичайна розмова.
Для ефективності ділової бесіди необхідно запрошувати тільки тих, хто безпосередньо потрібен під час обговорення питань. При проведенні нарад необхідно враховувати, що дуже велика кількість учасників позначиться на ході наради [5, 283].
Менеджер повинен ретельно планувати робочий день. Для цього найкраще підходять графіки роботи. При такому розкладі ви повинні негайно виділити певний час протягом дня для виконання повторюваних дій. Є достатньо часу, щоб підготуватися до непередбачених подій. Дотримання графіка не є суворо обов'язковим, але допомагає раціонально планувати робочий час. Адміністратор повинен постійно стежити за тим, як виконується заплановане завдання, аналізувати використання робочого часу, щоб побачити, чи не було воно втрачено з тієї ж причини. В результаті менеджер краще зрозуміє себе і в майбутньому зможе зосередитися на вирішенні найбільш важливих завдань, щоб він міг не тільки виконувати свою роботу, але і досягати високих результатів.
Етап 1
Формування
Етап 2
Штурм
Етап 3 Нормування
Етап 4 виконання
Етап 5 розпуск
Сприяння у роботі
Побудова команди
Створення робочих умов
Підготовка
Рис 1. Основні етапи розвитку команди
1.2 Стилі керівництва, їх сутність та характеристика
Починаючи з 30-х рр. минулого століття, в менеджменті і соціальній психології ведеться вивчення феномена стилів керівництва. Накопичено великий емпіричний матеріал, побудовано безліч теоретичних моделей, що розрізняють стиль керівництва з різних причин.
Переважна частина наведених визначень «стилю керівництва» зводиться до сукупності характерних для менеджера прийомів і способів вирішення задач управління, тобто стиль керівництва розглядають як систему постійно застосовуваних методів керівництва [14, с.388]. Первинно поняття «стиль» (лат. stilus, грец. stylos) розглядалося як паличка для письма, а пізніше використовувалося у значенні «почерк». Звідси можна вважати, що стиль керівництва - це своєрідний «почерк» в діях керівника.
Вперше він був розглянутий К. Левіним в «Експериментальних підходах до вивчення автократії і демократії» (1938) [6]. На думку Дідковської Л.Г , стиль керівництва - це відносно стійка система методів, прийомів і форм практичної діяльності керівника [5].
А.Гаврилишина вважає, що стиль керівництва - це прояв певних особистісних якостей керівника у відносинах з підлеглими, вирішенні виробничих та інших завдань. [4] Пушкар Р.М. зазначає що стиль керівництва - спосіб нормальних відносин між лідером і його підлеглими, ступінь зусиль, які він докладає, щоб вплинути на них, щоб спонукати їх до досягнення цілей організації; Ступінь делегування повноважень, тип влади, яку він використовує, і його ставлення до виробничих завдань і відносин всередині команди [10].
Тому стиль керівництва - (від латинськ. stylus -стрижень для письма) сукупність принципів, норм, методів і прийомів, які впливають на підлеглих для ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення цілей. Спосіб, спосіб роботи, спосіб поведінки. Стиль роботи застосовний як до керівника, так і до підлеглих або виконавців. Кожен має свій стиль роботи, має природне чуття стилю [19].
У наукових дослідженнях зафіксовано певні зв'язки між стилем, типом керівника, ефективністю діяльності організації та її культурою управління.
Загалом вони зводяться до таких положень:
Стиль відображає усталений спосіб роботи певного типу лідера. Це тісно пов'язано з його мисленням, прийняттям рішень, спілкуванням та іншими психологічними характеристиками;
Стиль не є суттєвою якістю, але може бути сформований, скоординований і розвинений у процесі діяльності та змін. Ви також можете навчити своєму стилю лідерства;
Стиль керівництва визначається культурними цінностями, організаційними традиціями;
Фактори зовнішнього середовища (соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні тощо) впливають на формування стилю керівництва.
Стиль керівництва має об'єктивну і суб'єктивну основу. Це залежить від моральних норм, соціально-економічних і політичних факторів, сформованої системи відносин і особистісних особливостей лідера.
Таблиця 4.2.
Типологія стилів керівництва
З урахуванням суб'єктивного та об'єктивного співвідношення в процесі управління був сформований наступний підхід до аналізу стилю керівництва: Орієнтація на структуру особистісних і ділових якостей лідера. Він заснований на тому факті, що кожен лідер є індивідуальністю, що унікально поєднує в собі структурні елементи особистих і ділових якостей.
Залежно від поєднання компонентів окреслюються такі структури:
а) «керівник-політичний лідер», «спеціаліст», «організатор», «наставник», «товариш», які гармонійно поєднуються в ідеальній системі управління;
б) поєднання в процесі управління авторитарного, колегіального і ліберального стилів керівництва.
Вважається, що для досягнення управлінського ефекту лідер повинен застосовувати відповідний ситуації стиль. Зосередитися на об'єктивних факторах в управлінні. Виходячи з цього, існують ділові, корпоративні та офісні стилі. Схильність сповідувати певний стиль лідерства обумовлена психологічними якостями особистості, умовами професійного розвитку лідера тощо.
Однак її не слід вважати абсолютною, оскільки з часом керівник під впливом різних факторів може освоїти принципово нову культуру взаємодії з підлеглими.
Стиль управління - це 2-й важливий фактор, який слідує за мотивацією до виконання певних видів діяльності. Спосіб управління відіграє велику мотиваційну роль.
Поряд з іншими мотиваціями, це сильно впливає на ставлення і поведінку співробітників і, в кінцевому рахунку, на ефективність управління. На практиці можна розрізняти потенційний стиль управління і фактичний стиль управління [6, с. 89].
Потенційний стиль управління - це сукупність методів і прийомів, які, на його думку повинні використовуватися для найбільш ефективної ролі керівника.
Фактичний стиль управління - це система методів і прийомів для впливу на підлеглих, які фактично використовуються у зв'язку з поставленою метою, а також умови, при яких бажання і цілі доходять до їх реалізації. Це свого роду компроміс між стилем і потенційним втручанням, на якому менеджер встановлює методи впливу на співробітників у реальних умовах володіння.
Більшість класифікацій стилів керівництва в якості основи приймають дві базових моделі управління: автократичний стиль (директиви, завдання), демократичний стиль (взаємодія, участь). Якщо проаналізувати різні погляди на стиль, які висувалися в різний час різними експертами в області менеджменту, то в більшості випадків це одне і те ж, але протиріччя цих термінів можна легко підтвердити. Найбільша увага приділяється автократичному, демократичному, ліберальному і змішаному стилям керівництва [20].
Автократичний стиль характеризується тенденцією до лідерства однієї людини в роздутій формі, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням проблем більшості, свідомим обмеженням контактів з підлеглими. Авторитарний стиль управління полягає в тому, що лідер володіє достатньою владою, нав'язує волю своїм підлеглим, вирішує всі проблеми поодинці і не враховує думки експертів, які використовують впливові методи управління.
Цей стиль характеризується концентрацією вищих сил у руках лідера, постійним втручанням у поведінку лідера нижчого рівня, нав'язуванням великої кількості правил, які суворо регламентовані.
Співробітники відносяться до нав'язаних керівником рішень в основному байдуже або негативно, з радістю сприймають його помилки, знаходячи в них свою правоту.
В результаті в організації створюється поганий морально-психологічний клімат, підстави для конфліктів. Авторитарний стиль найчастіше використовується для керування простими видами діяльності, орієнтованими на кількісні результати [12].
Демократичний стиль керівництва спрямований на надання незалежності підлеглим відповідно до їх кваліфікації та виконуваних функцій, участь у таких заходах, як постановка цілей, оцінка ефективності, підготовка, прийняття рішень, створення необхідних передумов для роботи, справедлива оцінка зусиль, повага людей і занепокоєння про них.
Ліберальний стиль відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.
Змішаний стиль керівництва фактично виступає в ролі консультанта, забезпечуючи реалізацію ідей підлеглих і висловлюючи їхні погляди і судження тільки тоді, коли про це просять.
Такий підхід заохочує співробітників до творчого самовираження, але може бути шкідливим, якщо команда переслідує цілі, які не відповідають цілям організації.
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА В ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1 Передумови формування стилю управління