ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
УНІВЕРСИТЕТ «КРОК»
Коледж економіки, права та інформаційних технологій
Циклова комісія з економіки та підприємництва
Курсова робота
на тему:
«Модель AD-AS та її практичне застосування»
Здобувача 2 курсу групи MA19k/1 Науковий керівник:
к.е.н., доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки
Ткаченко Владислав Вадимович
Троц Ірина Вікторівна 1
(прізвище, ім'я та по батькові) (прізвище, ім'я та по батькові)
_____________________
(Резолюція "До захисту")
___________________ _______________ _______________
(підпис студента) (Дата) (Підпис)
м. Київ - 2021 рік
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи сукупного попиту……………………….5
1.1 Сукупний попит: сутність та складові………………………………..5
1.2 Крива сукупного попиту……………………………………………….7
1.3 Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупного попиту...8
РОЗДІЛ 2. Характеристики сукупної пропозиції……………………12
2.1 Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції…………………12
2.2 Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупної пропозиції………………………………………………………………………….20
РОЗДІЛ 3. Модель сукупного попиту і сукупної пропозиції ……….21
3.1 Рівновага сукупного попиту і пропозиції і Зміст та характеристика моделі AD-AS …………………………………………………………………21
3.3 Моделювання сукупного попиту і сукупної пропозиції в економіці України………………………………………………………………………….25
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….31
ВСТУП
Головною метою в ринковій економіці є досягнення рівноваги сукупно попиту і сукупної пропозиції. Для розкриття макроекономічних закономірностей необхідно, перш за все, розглянути категорії сукупного попиту AD та сукупної пропозиції AS. Всі зміни в економіці країни можна, так чи інакше, пояснити змінами в рівнях AD і AS.
Головним завданням дослідження ставимо розгляд сукупного попиту, сукупної пропозиції та взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозиції в ринковій економіці.
Для досягнення макроекономічної рівноваги в моделі «AS-AD» існує кілька теорій: класична і кейнсіанська.
Особливості класичної теорії полягають в тому, що пропозиція визначає попит, тобто реальні ціни на ресурси задають величину цін і визначають попит, а ринок в свою чергу є саморегулюючої системою. Цінові параметри є еластичними - можуть як збільшуватися, так і зменшуватися.
Кейнсіанськатеорія бачить ринок як систему, не що регулюється автоматично, яка до того ж вимагає втручання держави. Попит визначає пропозицію, іншими словами споживчі та інвестиційні потреби покупця стимулюють зростання виробництва. А що стосується цінових параметрів, то вони далеко не еластичні, але мають до того ж підвищувальну тенденцію.
В умовах кризи найефективнішою буде економічна політика, заснована на кейнсіанській теорії, тому що стимулювання сукупного попиту збільшить споживчі витрати, що в свою чергу збільшить доходи підприємств, а, отже, і інвестиції. Збільшення сукупного попиту стимулюватиме зростання виробництва, іншими словами, підвищувати сукупну пропозицію, тим самим приводячи економіку країни в норму.
Для забезпечення рівномірного розвитку всіх галузей господарства країни необхідно рівність певних макроекономічних величин: сукупного попиту і сукупної пропозиції, інвестицій і заощаджень, а також сукупних витрат і національного доходу.
Рівність сукупного попиту і пропозиції, тобто попиту і пропозиції на всіх ринках країни, має на увазі відсутність дефіциту і надлишку в рамках всієї національної економіки. Така ситуація означає, що ресурси використовуються щонайкраще. Представники деяких напрямків в економічній теорії Дж. Кейнс допускають можливість встановлення макроекономічної рівноваги в країні, якщо використовуються в повному обсязі ресурси. Цілком припустима ситуація рівноваги при існуючій безробіття. Важливо відзначити, що найкращим чином будуть використовуватися саме зайняті у виробництві ресурси.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СУКУПНОГО ПОПИТУ
Сукупний попит: сутність та складові
Сукупний попит (AD) – це обсяг продукції, який споживачі національних товарів готові придбати в даний момент часу за певними цінами.
Але існує трохи видозмінена інтерпретація цього визначення:
Сукупний попит – це шкала, яка графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину обсягу продукції - різну кількість товарів і послуг, які покупці бажають придбати за кожен можливий рівень цін (інші умови залишаються незмінними).
Сукупний попит має дві форми: натурально-речову і вартісну. Натурально-речова форма сукупного попиту відображає суспільну потребу населення, фірм, держави в товарах і послугах. Його структура може бути представлена: по-перше, певними видами продуктів і послуг невиробничого споживання, які задовольняють особисті та інші невиробничі потреби; по-друге, сукупністю всіх способів виробництва і виробничих послуг (наукові розробки, спрямовані на удосконалення технологій; обслуговує виробництво інформація; зв'язок і т.д.).
Кількісний вміст сукупного попиту може бути визначено сумою витрат на вітчизняні товари і послуги, які плануються для кожного з рівнів сукупного доходу [7].
Основними покупцями товарів і послуг, які виробляє держава, є домогосподарства і фірми, зарубіжні покупці, уряд. Тому існує чотири основні складових сукупного попиту:
1. Споживання – сума витрат домогосподарств на різні товари і послуги (С).
2. Інвестиції – витрати фірм на купівлю устаткування, виробничих будівель і витрати домогосподарств на купівлю житла (I).
3. Державні витрати – уряд на різних його рівнях купує певні товари і послуги – трактора і автомобілі, оплачує роботу суддів, викладачів державних установ освіти і т.п. (G).
4. Чистий експорт дорівнює різниці між вартістю експорту та імпорту товарів і послуг (К-М). Інакше кажучи, чистий експорт - це різниця між витратами іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт) і витратами резидентів на іноземні товари і послуги (імпорт) [5, с. 42].
Позначивши сукупний попит AD (з англ. Aggregate demand), його можна записати так:
AD = С + І + G + (K - M) (1.1)
C – Споживання
I – Інвестиції
G – державні витрати
K – експорт
M – імпорт
Як нам вже відомо, вітчизняні покупці - домогосподарства, фірми та держава - купують як вітчизняні товари і послуги
(З + І + G)о, так і імпортні (С + І + G)i. Звідси слідує що
AD = (С + І + G)про + (С + І + G)i + (K - M). (1.2)
Оскільки (С + І + G)i є імпортом країни (М), то сукупний попит дорівнює:
AD = (С + І + G)про + K, (1.3)
де (С + І + G)про - внутрішній попит;
К - зовнішній попит [3, с. 143].
Проаналізувавши формули можна зробити висновок, що сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Сукупний попит має грошову форму. Зрозуміло, що чим нижче рівень цін у вітчизняній економіці, тим більший обсяг реального продукту захочуть придбати покупці (за інших рівних умов). І чим вище рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує зворотна залежність.
Крива сукупного попиту
Розглянемо цю залежність реальний рівень цін і реальний ВВП графічно.
Реальний ВВП
Реальний рівень цін
Рис. 1.1 Крива сукупного попиту [3, с. 67].
Відкладемо по горизонтальній осі реальний обсяг національного продукту, а по вертикальній – рівень цін. Крива сукупного попиту, як показано на рис. 1.1, як і крива попиту на окремий товар, має увігнутість «прагне» до початку координат. Падаюча траєкторія кривої попиту для індивідуального блага пояснюється ефектами доходу і заміщення.
Однак форму кривої сукупного попиту не можна пояснити не ефектом доходу (коли зі зниженням ціни на окреме благо, грошовий дохід дає можливість придбати більшу його кількість при цьому не відмовляючись від інших благ), ні ефектом заміщення (коли зі зниженням ціни на певне благо у покупця з'являється стимул купувати це дешевше благо замість тих, які зараз відносно дорогі) [3, с. 67].
Оскільки сукупний попит має грошову форму, тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений, насамперед, загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:
М . V = Р . Y
М – кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки,
V – швидкість обігу грошей;
Р – рівень цін;
Y – реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход) [6, с. 89].
1.3 Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупного попиту
У макроекономіці нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів:
1. Ефект багатства (майна). З підвищенням цін зменшується купівельна спроможність споживачів з фіксованими доходами, тобто падає сукупний попит, іншими словами при високому рівні цін реальні купівельну спроможність, накопичених фінансових коштів, що знаходяться у населення, зменшується. У цьому випадку населення в цілому стане біднішою, і тому слід очікувати, що воно в цілому скоротить свої покупки.
Припустимо, що ціни збільшилися на 10% і в той же час на 10% збільшилися потокові доходи. На перший погляд може здатися, що сукупний попит зовсім не змінився. Але насправді це не так. Збільшення цін означає, що купівельна спроможність майна, яке існує в грошовій формі, зменшується; відбувається, так би мовити, ерозія купівельної спроможності накопичених фінансових активів. На ефекті багатства зробив акцент Артур Пігу, тому цей ефект також називають ефектом Пігу.
2. Ефект відсоткової ставки. Рівень цін істотно впливає на величину попиту на гроші. При низькому рівні цін домогосподарствам не потрібно багато грошей на придбання того чи іншого товару або послуги. Тому у них з'являються надлишки грошей, які можна вкласти в банк, або купити на них активи, які приносять дохід т.п. У будь-якому випадку, коли домогосподарства перетворюють свої гроші в активи, які приносять відсоток, це в свою чергу призводить до зниження процентної ставки. При більш низьких процентних ставках фірми збільшують обсяг інвестицій, а домогосподарства купують більше товарів тривалого користування. Отже: низький рівень цін зменшує процентні ставки, тим самим збільшуючи рівень витрат на інвестиційні блага і розширює сукупний попит. Інакше, ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при підвищенні цін, процентні ставки підвищуються. Це веде до того, що споживач скорочує попит на споживання товару, скорочуються також інвестиції з-за дорожнечі кредиту. На ефекті процентної ставки наполіг Джон Мейнард Кейнс, тому його також називають ефектом Кейнса.
3. Ефект імпортних закупівель (ефект обмінного курсу). Якщо в країні має зростання цін і держава змушена з тих чи інших причин закуповувати імпортні товари, які до того ж є і більш дешевими, то це призводить до зменшення сукупного попиту на товари вітчизняного виробництва.
4. Досить багато економістів вважає, що найважливішим (і навіть єдиним) фактором «падаючої» траєкторії кривої AD є ефект пропозиції грошей. Цей ефект означає, що збільшення цін при колишньому номінальну кількість грошей супроводжується зменшенням реального попиту на товари і послуги [3, стор. 152-155].
Зміни в рівні цін призводять до наступних змін в реальному обсязі національного виробництва: підвищення рівня цін, за інших рівних умов, призведе до зменшення попиту на реальний обсяг виробництва, і навпаки, зменшення рівня цін викличе збільшення обсягу виробництва. Однак якщо одне або кілька «інших умов» змінюються, то зміщується вся крива сукупного попиту. Ці «інші умови» називаються неціновими факторами сукупного попиту.
1. Зміни в споживчих витратах домогосподарств (С)
а) рівень доходів
б) очікування споживачів (ажіотаж)
в) кількість споживачів на ринку
г) заборгованість споживачів
д) податки і субсидії споживачів
2. Зміни в інвестиційних витратах (G) в тому числі:
а) рівень процентних ставок
б) очікувані прибутки від інвестицій
в) податки і дотації підприємців
г) кількість підприємців на ринку
д) рівень технологій
е) наявність (відсутність) запасів і надлишкових потужностей
3. Зміни в державних витратах в тому числі:
а) соціальні та споживчі витрати
б) інвестиційні витрати
4. Зміна витрат на зовнішньоекономічну діяльність:
а) відмінність рівня життя в різних країнах
б) валютні курси
Наприклад, зростання добробуту і зниження особистих податків викличе збільшення споживчих витрат і, як наслідок, збільшення сукупного попиту. Очікування підвищення темпів інфляції призведе до таких же наслідків, споживачі намагатимуться купити товари тепер, а не після підвищення цін, викликаних інфляцією [3, с. 98-99].
Якщо у споживачів утворився високий рівень заборгованості, що виникла в результаті колишніх закупівель в кредит, то в наступний період буде спостерігатися скорочення витрат, щоб виплатити наявні борги. Наслідком всього цього буде скорочення споживчих витрат.
Зменшення процентних ставок, можливості більш ефективного використання кредиту, великі інвестиції і очікування великих прибутків, впровадження нових технологій, відсутність надлишкових виробничих потужностей – всі ці фактори призводять до збільшення інвестиційних витрат і збільшення сукупного попиту.
Зростання державних закупівель національного продукту при певному, незмінному рівні цін веде до зростання сукупного попиту до тих пір, поки податкові збори і процентні ставки будуть залишатися незмінними.
Національних дохід країни ввозять товари має великий вплив на попит імпортованих товарів.
Якщо цей дохід скорочується, то і скорочується попит на імпортера продукцію, оскільки у країни скорочуються можливості придбання закордонного товару.
До аналогічного результату приведе збільшення курсу національної валюти до іноземних валют, так як подібна зміна курсу еквівалентно подорожчання продукції країни ввозять товари із зовні, теж можна сказати і про наслідки скорочення попиту на товари імпортного виробництва при девальвації місцевої валюти по відношенню до валюти країни-експортера товарів [7, с. 43].
Реальний ВВП
рівень цін
Глибокий і всебічний аналіз перерахованих вище факторів в їх вплив на зміну сукупного попиту дає можливість цілеспрямовано коригувати економічну політику як на галузевому, так і на державному рівні.
Рис. 1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
Збільшення сукупного попиту переміщує криву AD вправо, в положення AD1, Яке показано на рис. 1.2. Це означає, що при певному рівні цін бажаний обсяг товарів і послуг зросте. І навпаки, зменшення сукупного попиту переміщує криву вліво в положення AD2. Це показує, що покупці купують менший обсяг національного продукту. Отже, коли змінюється один або декілька нецінових фактора сукупного попиту, крива AD переміщується. [2, с. 40-43]
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКИ СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
2.1 Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
Сукупна пропозиція - це рівень реального ВВП в даний момент часу при певному рівні цін [3, с. 157].
Два періоду особливих для поведінки виробників:
1. Короткостроковий – період, протягом якого продавці не встигають змінити величини витрат, цін і т.д.
а) AS в короткостроковому періоді практично не реагує на зміну цін.
рівень об’єм виробництва
рівень цін
Рис. 2.1 AS в короткостроковому періоді практично не реагує на зміну цін [,3 с.103].
рівень цін
а) AS в короткостроковому періоді при зростанні цін, але незмінних цінах на ресурси крива AS має висхідний характер.
рівень об’єм виробництва
Рис. 2.2 AS в короткостроковому періоді при зростанні цін на ресурси [,3 с.103].
б) AS в короткостроковому періоді
2. Довгостроковий – період, протягом якого можливі зміни витрат і цін
Національна економіка може відреагувати на зміни в сукупному попиті, як збільшенням обсягу реального продукту, так і зміною рівня цін. Характер зв'язку між рівнем цін і обсягом реального національного продукту залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція.
У макроекономіці ведеться довга дискусія з приводу форми кривої сукупної пропозиції, яку ми позначимо AS (з англ. Aggregate supply). Зараз більшість економістів стають, що ця форма залежить від того, який проміжок часу характеризується - короткостроковий чи довгостроковий. Згідно з цим поглядом, в короткостроковому періоді взаємодія між сукупним попитом і сукупною пропозицією визначає обсяг національного продукту, рівень зайнятості, ступінь навантаження виробничих потужностей, а також індукує інфляційні імпульси. У короткостроковому періоді крива AS має висхідну траєкторію [3, с. 103-104].
У довгостроковому періоді обсяг виробництва товарів і послуг в національній економіці залежить від обсягу капіталу і кількості праці та від наявності виробничої функції. Інакше кажучи, в цьому періоді величина економічних ресурсів у національній економіці, а також рівень технологій визначатимуть обсяг національного продукту, і цей обсяг не залежатиме від рівня цін. Тому крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді є вертикальною рис. 2.3. Різниця між сукупною пропозицією в короткостроковому і
рівень цін
рівень об’єм виробництва
довгостроковому періодах дуже істотна для макроекономічного аналізу.
Рис. 2.3 Крива довгострокового сукупної пропозиції та її переміщення[3, с. 125].
Вертикальна крива довгострокового сукупної пропозиції є проявом принципу класичної дихотомії, згідно з якою реальні змінні не залежать від номінальних змінних. Обсяг продукції (реальна змінна) не залежить від рівня цін (номінальна змінна). Відразу може виникнути питання: чому крива пропозиції конкретних товарів і послуг є висхідною, якщо крива довгострокового сукупної пропозиції вертикальна? Причина в тому, сто пропозицію конкретних товарів і послуг залежить від відносних цін. Якщо відносна ціна блага збільшується, то продуценти розширюють його випуск, перемішуючи ресурси з виробництва інших товарів і послуг. І навпаки, загальний обсяг виробництва товарів і послуг в національній економіці обмежений кількістю капіталу, праці та рівнем технологій [3, с. 125].
Крива довгострокового сукупної пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем виробництва. Цей рівень досягається при повній зайнятості. Тому всі фактори, які змінюють природний рівень виробництва, будуть переміщати криву довгострокового сукупної пропозиції вправо або вліво. Ці фактори можна розділити на дві групи. По-перше, це економічні процеси або засоби економічної політики, які змінюють обсяг виробництва по тій самій природного нормі безробіття. По-друге, це економічні процеси або кошти державної політики, які змінюють природну норму безробіття.
Природний рівень виробництва в довгостроковому періоді залежить від кількості економічних ресурсів і ефективності їх застосування. Збільшення пропозиції ресурсів, а також збільшення сукупної продуктивності факторів внаслідок науково-технічного прогресу збільшують природний рівень виробництва. І навпаки, зменшення пропозиції економічних ресурсів знижує цей рівень.
У національній економіці постійно відбуваються зміни в кількості і якості ресурсів, які пов'язані з багатьма факторами. Якщо, наприклад, взяти землю як ресурс, то, з одного боку, нові технологічні, технічні винаходи і вдосконалення дають можливість перетворити те, що раніше було «вторинну сировину», в цінові фактори виробництва, наприклад, розширити земельні угіддя внаслідок зрошення або меліорації. Збільшення пропозиції земельних ресурсів буде збільшувати обсяг національного виробництва, і крива довгострокового сукупної пропозиції буде переміщатися вправо. Одночасно земельні ресурси можуть зменшуватися, наприклад, внаслідок втрати родючого шару грунту з-за інтенсивне землеробство.
Збільшення обсягу капіталу, яким володіє національна економіка, розширює обсяг національного продукту, а значить і сукупної пропозиції в довгостроковому періоді. Засоби економічної політики, які підвищують рівні заощадження та інвестування, будуть підвищувати капіталоозброяність і будуть переміщати криву довгострокового сукупної пропозиції вправо [5, с. 255].
Вагомий вплив на динаміку природного рівня виробництва в довгостроковому періоді здійснює такий ресурс, як праця. Збільшення кількості трудових ресурсів збільшує обсяг національного продукту і переміщує криву довгострокового сукупної пропозиції вправо. Значні людські втрати у Другій світовій війні вагомо зменшили довоєнну чисельність трудових ресурсів в більшості країнах.
У другій половині XX ст. підвищення ефективності виробництва (зростання продуктивності роботи, зменшення енерго- і матеріалоємності продукції) є основним фактором, який визначає збільшення природного обсягу виробництва, тобто сукупної пропозиції в довгостроковому періоді. Підвищення ефективності виробництва означає, що крива довгострокового сукупної пропозиції переміщається вправо [5, с. 259-263].
Заходи державної політики або економічного процесу, які змінюють природний рівень безробіття, також впливають на природний обсяг виробництва. Наприклад, якщо в розвиненій ринковій економіці законодавчий орган збільшує мінімальну заробітну плату, то природний рівень безробіття збільшиться і національна економіка буде виробляти менший обсяг товарів і послуг при будь-якому рівні цін. Тому крива довгострокового сукупної пропозиції переміститься вліво [5, с. 263].
Рис. 2.4 Крива короткостроковогї сукупної пропозиції (AS) [5, с. 277].
Як уже згадувалося, крива короткострокового сукупного пропозиції є висхідною (Рис. 2.4). Додатковий нахил економісти пояснюють зміною витрат на одиницю продукції, коли реальний національний продукт збільшується. Витрати виробництва на одиницю продукції визначають як відношення загальних витрат на використані фактори виробництва до обсягу продукції.
Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді складається з трьох відрізків:
Кейнсіанський (горизонтальний) відрізок означає, що економіка відчуває спад виробництва; тут неможливо стимулювання виробництва за рахунок зростання цін. (Характерний для фаз кризи і депресії в економіці). На цьому відрізку фактичний обсяг виробництва менше природного. Залучення у виробництво ще невикористовуваних ресурсів – як матеріальних, так і трудових – не генерує значного тиску в напрямі зростання цін [5, с 277- 280].
Проміжний (висхідний) відрізок означає, що перехід від депресивної економіки до зростаючої відбувається за рахунок зростання цін (характерний для фази підйому або пожвавлення). Національна економіка містить незліченну кількість ринків продуктів і ринків ресурсів, а повна зайнятість не досягається одночасно в різних секторах і галузях. Одні галузі можуть потрапити на нестачу кваліфікованих робітників, тоді як в інших ще може існувати значне безробіття і т.п. З розширенням виробництва і наближенням до повного використання своїх потужностей деякі фірми змушені утримувати старе обладнання, і також недостатньо кваліфікованих працівників. Внаслідок цих та інших обставин витрати на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишалося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію.
Класичний (вертикальний) відрізок означає, що в економіці досягнута повна зайнятість і відповідно повний обсяг виробництва; зростання рівня цін не може забезпечити збільшення пропозиції товарів і послуг (характерний для фази піка або максимального виробництва при повній зайнятості і повному використанні потужності). Після досягнення обсягу ВВП при повній зайнятості далі збільшення цін на протязі деякого часу може забезпечувати приріст реального обсягу продукту. Реальний ВВП, як відомо, може перевищувати його природний рівень. Однак економіка досягає своєї абсолютно максимальної потужності, і далі збільшення обсягу національного продукту є вже неможливим[5, с. 280-282].
Вертикальний відрізок кривої сукупної пропозиції називають класичним, так як він відображає концепцію класиків ринкової економіки, згідно з якою ринковий механізм сам по собі здатний приводити в рівновагу ціни і ресурси, попит і пропозиція. Цей погляд марксисти недаремно називають вульгарним, т. Е. Спрощеним, так як він спирається на очевидну, але разом з тим поверхневу залежність обсягів попиту і пропозиції від ринкових цін, з якої зовсім не випливає, що зрослий грошовий попит може бути покритий шляхом зростання цін, а скорочення попиту викликає зниження цін на ресурси і споживчі товари до рівноважного рівня. Гіпотетично в короткочасному періоді стан повного використання економічних ресурсів дійсно може наступити і на практиці це іноді має місце. Але в довгостроковому періоді в кінцевому рахунку завжди знаходяться рішення, що дозволяють створити нове виробництво, як за рахунок освоєння нових природних ресурсів і залучення робочої сили з-за кордону, так і за рахунок впровадження нових техніки, технології, організації та управління виробництвом [8].
Аналіз форми кривої короткострокового сукупного пропозиції показує, що реальний обсяг національного продукту збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спочатку кейнсіанський, проміжний, а потім класичний відрізки кривої сукупної пропозиції зліва направо (Рис. 2.4).
2.2 Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупної пропозиції
На сукупну пропозицію впливають не лише цінові фактори, які зумовлюють рух по кривій А8, але і нецінові чинники (рис 2.5), які переміщують криву вліво (з положення А8 в положення А8^ при зменшенні сукупної пропозиції або вправо (з положення А8 у А82) при збільшенні сукупної пропозиції.
Рис. 2.5 вплив не цінових факторів [7, с. 40].
Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових чинників
До нецінових чинників AS відносяться:
1. Зміни цін на внутрішні ресурси.
2. Зміни цін на імпортні ресурси.
3. Зміни у продуктивності праці.
4. Зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).
Наприклад: якщо за інших незмінних умов зростуть ціни на ресурси, або збільшаться ставки оподаткування прибутків підприємств, сукупна пропозиція скоротиться, що спричинить переміщення кривої вліво. Зростання продуктивності праці та здешевлення ресурсів, які імпортуються в країну, спричинять зворотний ефект — сукупна пропозиція збільшиться і крива AS переміститься вправо.
Основними ціновими факторами сукупної пропозиції визначаються: а) зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання; б) введення додаткових витрат у ціни. Зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання, серед яких: індивідуальні середні витрати (виникнення "вузьких місць" при забезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом; зростання середніх витрат внаслідок зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів за збільшення інтенсивності праці й використання обладнання; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації тощо); структурні зміни та природні умови (структурні диспропорції на ринку ресурсів, підвищення цін на відносно дефіцитні ресурси і фактори виробництва, розширення випуску на менш ефективних підприємствах, збільшення масштабів перерозподілу ресурсів, використання дорогих природних ресурсів тощо); зовнішньоекономічні фактори (імпортні тарифи, податки та квоти на товари, що є ресурсами виробництва, плата за перевищення експортних та внутрішніх квот на реалізацію, антидемпінгові включення в ціни вітчизняних експортерів тощо); інституційні фактори (ставки непрямих податків на виробництво та імпорт, прогресивні ставки рентних платежів за використання природних ресурсів, екологічні нормативи та санкції тощо) [13, с. 154].
РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЬ СУКУПНОГО ПОПИТУ І СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
3.1 Рівновага сукупного попиту і пропозиції
В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Загальна ринкова рівновага досягається в результаті подолання незбалансованості окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною й ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники зростання ВВП, НД та інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв’язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми [14, с. 194].
Різкі зміни сукупного попиту і пропозиції – шоки – призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Шоки з боку попиту можуть виникати, наприклад, унаслідок різкої зміни пропозиції грошей або швидкості їхнього обертання, різких коливань інвестиційного попиту і т.д. Шоки пропозиції можуть бути пов'язані з різкими стрибками цін на ресурси (цінові шоки, наприклад нафтовий шок), із стихійними лихами, що призводять економіку до втрати частини ресурсів і можливого зменшення потенціалу, посиленням активності Марія Скрипниченко 112 профспілок, зміною в законодавстві і, наприклад, пов'язаним з цим значним зростанням витрат на охорону навколишнього середовища тощо. За допомогою моделі AD–AS можна оцінити вплив шоків на економіку, а також наслідки стабілізаційної політики держави, спрямованої на пом'якшення коливань, викликаних шоками, і відновлення рівноважного обсягу виробництва і зайнятості на попередньому (базовому) рівні [14, с. 198].
Наприклад, негативний шок пропозиції (зростання цін на нафту) викликає зростання загального рівня цін (короткострокова крива сукупної пропозиції зрушується вверх від SRAS1 до SRAS2) і падіння обсягу випуску (точка В) (рис. 3.1).
Рис 3.1 Шок пропозиції, дохід і випуск в моделі AD–AS [14, с. 198].
Якщо уряд і Центральний банк не роблять ніяких кроків, то економіка буде пристосовуватися до нової ситуації. За рівня виробництва і зайнятості нижче потенційного (точка В) ціни почнуть поступово знижуватися, а рівень зайнятості і випуску повернеться до старого стану. Це відіб'ється на графіку оберненим рухом уздовж старої кривої AD1 із точки В в точку А. Однак такий процес пристосування може виявитися дуже тривалим, а затяжний спад в економіці супроводжуватиметься соціальними конфліктами.
Центральний банк може нейтралізувати спад, збільшивши пропозицію грошей (зсув вправо кривої AD від AD1 до AD2), але наслідком цього стане фіксація цін на більш високому рівні, що встановився в результаті шоку (точка С). Аналогічний результат досягається збільшенням державних витрат. Таким чином, економічна політика держави зіштовхується з відомою дилемою: тривалий спад і безробіття або зростання цін за збереження рівня зайнятості й випуску.
У літературі зустрічаються й інші уявлення моделі AD–AS. Якщо необхідно акцентувати увагу не на тимчасовому аспекті аналізу, а на близькості економіки до потенціалу, використовують вигнуту форму кривої AS, де поєднуються її кейнсіанський і класичний відрізки. Іноді використовується "усереднений" варіант, коли крива AS має позитивний нахил, що зручно, наприклад, для ілюстрації "інфляційної спіралі" і розмежування в ній інфляції попиту й інфляції витрат (рис. 3.2) [14, с. 209].
Наприклад, в економіці, близькій до повної зайнятості, зростання сукупного попиту, викликане збільшенням пропозиції грошей (AD1 → AD2), не тільки примножить на якийсь час обсяг випуску, але за певних обставин може призвести до інфляції попиту, рівень цін підніметься до P2. На цьому тлі в умовах майже повного використання наявних ресурсів ціни на них почнуть зростати, що збільшить витрати і викличе зниження сукупної пропозиції (зсув кривої AS від AS1 до AS2). Рух уздовж кривої AD2 від точки В до точки С відбиває інфляцію витрат, рівень цін зросте до Р3, а рівень випуску повертається до вихідного стану (рух уздовж AD2 означає також падіння розміру сукупного попиту на тлі зростання цін). Повторення спроб монетарного впливу на сукупний попит призведе до аналогічного результату і ще більше підніме рівень цін. Довгострокова стійка рівновага встановиться на рівні потенційного випуску Y* [14, с. 210].
Рис. 3.2. Інфляційна спіраль [14, с. 210].
Модель AD–AS (із певним ступенем умовності) може бути використана для інтерпретації й аналізу процесів, що відбуваються в економіці України й інших країн. Достатньо чітко проявилося в перехідній економіці України явище гістерезису – втрати частини виробничого потенціалу внаслідок того, що падіння виробництва виявилося достатньо стійким і довгостроковим.
У моделі AD–AS подібні зміни сукупної пропозиції можна відбити графічно зсувом LRAS вліво від старого рівня потенційного випуску.
Короткострокова крива AS, якщо припустити її позитивний нахил, виявиться зліва від LRAS і також зміщатиметься вгору під впливом, наприклад, цінових шоків, таких як зростання цін на паливно-енергетичні ресурси. Все це матиме як наслідок подальше зниження обсягу випуску і зростання цін, але тепер уже як результат інфляції витрат [14, с. 212].
Тривалий депресивний стан економіки призвів до зниження реальних доходів основної маси населення, що послужило причиною наступного падіння сукупного попиту. У цьому ж напрямі вплинуло й зниження інвестиційної активності в економіці, що скоротило Марія Скрипниченко 114 інвестиційну складову сукупного попиту. Графічно це ілюструється зсувом вліво кривої AD, що ще більше посилює спад, принаймні, у короткостроковому періоді, хоча й декілька знижує рівень цін або уповільнює інфляцію (якщо ціни нееластичні у бік зниження) [14, с. 213].
Таким чином, модель AD–AS може бути використана як для ілюстрації, так і для оцінки перспектив подій у перехідних економіках в усіх випадках, коли сукупний попит і пропозиція починають працювати відповідно до закономірностей виникаючого ринкового механізму.
3.3 Моделювання сукупного попиту і сукупної пропозиції в економіці України
В умовах трансформації економіки України особливого значення набуває підвищення ефективності економічної політики та управлінських рішень, які приймаються на мaкрорівні і безпосередньо визначають мотивацію поведінки економічних агентів. Модель AD–AS (сукупний попит – сукупна пропозиція) належить саме до того кола економіко-математичних методів, які дають можливість варіантно оцінити напрями економічної політики держави і запропонувати ефективний сценарій економічного розвитку.
Модифікована модель AD–AS, яка побудована та реалізована для економіки України, зорієнтована на оцінку перспектив економічного зростання при одночасному ітераційному наближенні до збереження головних макроекономічних пропорцій. Реально взаємодія блоків моделі проявляється у побудові та узгодженні основних показників платіжного й монетарного балансів, Системи національних рахунків та балансу державного бюджету України [16, с. 143].
Модель розроблена на основі сполучення кейнсіанського та класичного підходів, що найбільш широко використовуються при побудові макроекономічних моделей з метою пошуку можливостей регулювання економічного розвитку. На рис. 3.3 показана схема структурних макроекономічних взаємозалежностей визначальних блоків реального сектора економіки України. Основу моделі становить система виробництва, яка представлена, з одного боку, блоком агрегованої пропозиції продукції, а з іншого – блоком агрегованого попиту. Зовнішнім середовищем щодо визначеної системи виступають сектори споживання доходів населення, кредитно-грошовий, державних фінансів, які безпосередньо впливають на її розвиток за умов ринкової економіки [16, с. 144].
Рис. 3.3 . Структура моделі AD–AS прогнозування реального сектора економіки [16, с. 143].
Система виробництва відіграє найважливішу роль у моделі реального сектора для визначення загального факторного доходу. Вплив блоку пропозиції на рівень виробництва припускає дослідження на базі класичного підходу. При цьому блок агрегованого попиту дає змогу визначити складові змінні ВВП за допомогою головних компонентів агрегованого попиту на основі кейнсіанського підходу. Різниця показників ВВП, що розраховуються у представлених блоках, показує рівень дисбалансу попиту й пропозиції як у базових цінах 2005 р., так і в цінах поточного періоду. Через відповідні розрахунки, що виконуються в блоках пропозиції та агрегованого попиту, визначається обсяг ВВП, який через зворотний зв'язок безпосередньо впливає на розвиток інших секторальних моделей. Дезагрегація показників реального сектора залежно від мети дослідження може бути здійснена як у розрізі основних видів економічної діяльності (сільське господарство, промисловість, будівництво, послуги), так і за ключовими виробничими комплексами (паливноенергетичний, машинобудівний, будівельних матеріалів тощо) [16, с. 144].
У блоці агрегованої пропозиції формується виробнича функція й факторні змінні, які визначаються за допомогою внутрішніх витрат виробництва, зовнішнього попиту та рівня цін відповідного періоду. Включення зовнішнього попиту (блок зовнішньої торгівлі) у розрахунки цього блоку доцільно для оцінки розвитку тих секторів виробництва, які мають експортне значення. Складові виробничої функції (виробничі фонди й зайнятість) визначаються відповідно до класичної економічної теорії. Виробничі фонди формуються як сума їх лагового значення та чистих інвестицій, що відповідають приросту основних фондів у поточному періоді. Змінна зайнятості залежить від обсягів виробничих фондів і ВВП, враховує вплив розміру середньої заробітної плати, який у свою чергу залежить від рівня зайнятості та індексу цін на споживчі товари й послуги.
Блок агрегованого попиту визначає обсяг ВВП як суму споживчих витрат, валових інвестицій, державних витрат та чистого експорту. Ендогенні змінні цього блоку тісно пов'язані з моделями кредитно-грошового сектора і державних фінансів. У блоці агрегованого попиту формуються обсяги споживання та інвестицій приватного й державного секторів, від яких безпосередньо залежать змінні блоку виробництва продукції. Для розвитку цих змінних у блоках реального сектора враховується також вплив запасів, накопичених на початок періоду прогнозування [16, с. 144-145].
Виділені в моделі агрегати тісно пов'язані з ціновими індексами: дефлятором ВВП, динамікою цін на інвестиції, споживчі товари і послуги, а також експорт та імпорт. Цінові показники впливають на змінні блоку пропозиції за допомогою індексів цін експорту, ВВП, світового ВВП і на змінні блоку агрегованого попиту через індекси цін імпорту, експорту, ВВП, інвестицій, індексу споживчих цін.
Блок зовнішньої торгівлі формує значення експорту та імпорту, які підвладні впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, що приймають у системі макромоделей різні форми. Частина з них відбивається у відповідних цінових змінних, а інші – у формі витрат блоку агрегованого попиту та обсягів валової продукції галузі. Даний блок пов'язаний із системою виробництва через показники експорту-імпорту товарів і послуг.
Модель грошово-кредитного сектора, як і інші моделі зовнішнього середовища, підвладна впливу ВВП і у свою чергу впливає на зміни у блоці пропозицій (виробництва) й агрегованого попиту за допомогою пропозиції грошей (грошовий агрегат М2) і відсоткової ставки.
Наведена модель реального сектора разом з іншими може використовуватися як для середньо, так і довгострокового прогнозування розвитку економіки в цілому та її агрегованих галузей. У моделях закладені можливості імітаційного прогнозування економіки за формалізованим описом моделі, а також альтернативними сценаріями розвитку макроекономічної ситуації, кожен з яких характеризується відповідним набором екзогенних та ендогенних змінних.
Високий ступінь агрегації моделі обумовлений відсутністю необхідних статистичних даних або неможливістю показати їх у порівнянних цінах. Брак необхідної статистичної інформації пов'язаний також з офіційним відходом від статистики балансу народного господарства й переходом на статистику національних розрахунків, що змінює методологію розрахунків і впливає на точність оцінки часових рядів ретроспективного періоду як у базових цінах, так і в цінах поточного періоду [16, с. 145-152].
Модель економіки України складається із стохастичних регресійних рівнянь і тотожностей та належить, згідно з критеріями класифікації економіко-математичних моделей, до нелінійної, агрегованої, змішаної (що містить одночасові блоки), імітаційно-стохастичної, прикладної, в реальних і номінальних величинах та приростах змінних моделі.
Реалізація моделі забезпечує єдину технологію розв’язування системи моделей, яка складається з формування інформаційної бази, структурного аналізу взаємозв'язків вхідних змінних і розв‘язку моделі, а також виводу результатів її розв‘язку за вихідними змінними.
Для аналізу ретроспективного періоду і виявлення основних тенденцій його розвитку, а також взаємозв`язку показників, що характеризують ці тенденції, необхідним етапом дослідження є розробка інформаційного забезпечення моделі. Робота з підготовки інформаційного забезпечення передбачає збір, обробку і систематизацію статистичних показників щодо формування бази даних, яка використовується на різних етапах роботи з моделлю: генерація рівнянь, розв‘язок моделі, аналіз отриманих результатів.
Модель реального сектора містить базові макроекономічні тотожності, на основі яких формуються складові ВВП за різними методами обрахування. Виробнича функція (сума валового внутрішнього продукту та імпорту) у блоці пропозиції залежить від основних фондів, зайнятості та імпорту товарів, послуг і лагових змінних. У блоці також наводяться функції зайнятості та основних фондів.
Валовий внутрішній продукт у блоці агрегованого попиту визначається за методом кінцевого використання і відповідно формуються обсяги кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, сектора загального державного управління, валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів та експорту товарів і послуг. Обидва виділених у моделі блоки тісно пов’язані зі змінними грошово-кредитного, зовнішньоекономічного секторів, фінансів і споживання[16, с. 157].
ВИСНОВКИ
Дивлячись на категорії сукупного попиту на АД і сукупну пропозицію АS, а також їх взаємодію, ми приходимо до висновку, що сукупний попит і сукупна пропозиція відіграють важливу роль на національному ринку, адже їх зміна допомагає досягти макроекономічної рівноваги між ціновими рівнями і національним виробництвом.
1. Для забезпечення нормального розвитку економіки країни необхідна макроекономічна рівновага.
2 Загальна макроекономічна рівновага досягається тоді, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.
3. Модель рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції по-різному інтерпретується представниками класичного і неокласичних напрямків, що відбивається на поділі сукупної кривої пропозиції на три сегменти:
-горизонтальний (кейнсіанський);
-вертикальний (класичний);
-проміжні.
4. Обсяг сукупного попиту та сукупної пропозиції можуть змінюватися, що призводить до зміни кривих. Причому зміщення кривої попиту викликано зміною кількості покупців, а зміщенням кривої пропозиції – зміною виробничих витрат
У першому розділі курсової роботи досліджено теоретичні основи сукупного попиту, зокрема, розкрито сутність сукупного попиту, визначено його відмінність від індивідуального попиту; проаналізовано модель сукупного попиту та його визначено його структуру.
У другому розділі курсової роботи деталізовано характеристики різних видів попиту, зокрема, досліджено споживчий попит, інвестиційний попит, а також попит держави та закордону.
У третьому розділі курсової роботи предметно розглянуто ключові фактори впливу на сукупний попит, визначено цінові та нецінові фактори впливу, досліджено зміни в споживчих витратах, інвестиційних витратах, державних витратах та у витратах на чистий експорт.
Список літератури
1.Василін О.Ю. В17 Макроекономіка: Освіта. C. Центр освітньої лератури, 2005. 442 с.
2.Базилєв Н. І. Макроекономіка / Н.І. Базильов - Мінськ: Сучасна школа, 2007
3.Лемешевський І.M. Макроекономіка (Ек. Теорія. Частина 3): Освіта. Посібник для студентів економічних спеціальностей університетів / І.M. Лемешевського. Мінськ: ТОВ «ФУА Інформ», 2004
4.Солонінько К.С. С.С.: Макроекономіка: підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. -Київ: 2002 - 320 с.
5.С. Панчишин. Макроекономіка - К.:Лібе, 2002. 460 с.
6.І.В. Новікова. Єс. теорія: підручник / І.В. Новікова, Г.А. Примаченок, В.А. Воробйов / І.В. Новікова-Мн.: БГЕУ, 2006-543 с.
7. http://www.dinai.com/2007-gb/
8. http://www.glavred.info/archive/2007/04/02/115623-2.html
9. http://www.newnauka.narod.ru/
10. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст : пер. з англ. – К. : Основи, 1998.
11. Савченко А.Г. Макроекономіка : підручник. – К. : Либідь, 1999.
12. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка : пер. з англ. – К. : Основи, 2005
13. Кириленко В.В. Економіка : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.]. – Тернопіль : Економічна думка, 2002.
14. Мікроекономіка і макроекономіка : підручник / за заг. ред. С.Будаговської. – К. : Основи, 1998.
15. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів : навч. посіб. – Вінниця : ВДТУ, 2000.
16.Скрипниченко М.І. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку. – К. : Фенікс, 2004.