1   2   3   4
Ім'я файлу: Курсова - МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 77кб.
Дата: 11.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Курсова- Конституційно-правова відповідальність.docx
Курсова - КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.docx
Курсова - СТАТУТ ГРОМАДИ.docx
ВІТАЄМО ВЕСНУ КОНСПЕКТ.docx
Tsenyova 1-23-14 - eui - Z.docx
5.2. Заняття Українська сорочка. Малювання.docx

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Курсова робота

на тему:

«МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА»


Виконав: курсант ______ навчального взводу, рядовий поліції ___________
Науковий керівник: доцент кафедри загально-правових дисциплін,

кандидат політичних наук

_________________
Кривий Ріг

2021

Курсова робота: 36 сторінок, 24 джерела.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з конституційними основами місцевого самоврядування в Україні.

Предметом дослідження є конституційні основи місцевого самоврядування в Україні.

Метою курсової роботи полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні конституційних основ місцевого самоврядування в Україні, удосконаленні вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування з урахуванням позитивного досвіду конституційного регулювання та правозастосовних практик реалізації права.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– визначити поняття, зміст і сутність категорії «конституційні основи місцевого самоврядування», а також її співвідношення з категорією «модель місцевого самоврядування»;

– сформувати спеціальну методологію дослідження конституційних основ місцевого самоврядування в Україні;

– узагальнити і систематизувати здобутки дослідження основ місцевого самоврядування в українській науці конституційного права;

– систематизувати основні стандарти місцевого самоврядування, закріплені в Європейській хартії місцевого самоврядування та інших міжнародних угодах і документах, як базис конституційних основ місцевого самоврядування для України;

– виявити особливості конституційно-правового регулювання основ місцевого самоврядування в Україні;

– оцінити ефективність конституційної системи органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб в Україні, визначити перспективи її модернізації;

– визначити стан і перспективи розвитку системи конституційних форм реалізації місцевої демократії в Україні;

– визначити сучасні тенденції децентралізації місцевого самоврядування та утвердження ОТГ в Україні;

– розробити й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення конституційних основ місцевого самоврядування України.

Методологічну основу курсової роботи становили сучасні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний.

Ключові слова: конституційні засади, самоврядування, публічна влада.

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………..……………………...…….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ….……………………………………………………………...8

1.1. Конституційні засади місцевого самоврядування як об’єкт правових досліджень………………………………………………………………………..8

1.2. Методологічні основи дослідження конституційних основ місцевого самоврядування…………………………………………………………….…..14

Висновки до розділу 1………………………………………………………………..17

РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ…………………………..……………………………………18

2.1. Типологія конституційних основ місцевого самоврядування та критерії реалізації…………………………………………………………………...……18

2.2. Конституційні засади регулювання основ місцевого самоврядування………20

Висновки до розділу 2……………………………………………………………...…22

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ…………………………………………….…24

3.1.Територіальна організація публічної влади в України та напрями її вдосконалення……………………………………………………………………..24

3.2. Конституційні форми реалізації діяльності органів місцевого самоврядування в Україні в умовах децентралізації……………………………………………26

Висновки до розділу 3……………………………………………………………...…31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..……….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………...…..36

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження присвячене актуальній проблемі сучасного розвитку місцевого самоврядування в Україні, при цьому особлива увага приділяється впливу конституційних основ місцевого самоврядування на реформування місцевого самоврядування в Україні. Сьогодні питання реформування місцевого самоврядування в Україні набуває все більшого значення у зв’язку з тривалою конституційною реформою, інтеграцією з Європейським Союзом, оскільки воно вимагає нового розуміння і необхідності врахування досвіду конституційного розвитку держав-учасниць ЄС.

Адже наявність повноцінного місцевого самоврядування з досконалим громадянським суспільством є запорукою та утвердженням правової та демократичної держави в Україні з притаманним їй верховенством конституції та забезпеченням найвищої соціальної цінності людини.

У XXI ст. потенціал і перспективи держав світу вимірюються різними показниками та індексами – людським капіталом, станом дотримання основоположних прав людини, рівнем верховенства права та демократії, економічним розвитком, потенціалом природних ресурсів, рівнем свободи ведення бізнесу та ін. Не менш важливим чинником успішності держав, на наш погляд, є й досконалість конституційних основ місцевого самоврядування. Адже, передбачені конституціями і законами моделі публічної влади, за умови успішної практики їх розвитку та функціонування, а також захисту інтересів, прав і свобод жителів місцевих (територіальних) громад, створюють конструктивну конкуренцію центральній владі на місцях, а іноді й ефективно замінюють її.

Завершення реформи місцевого самоврядування та територіальної організації публічної влади на засадах децентралізації, наближення вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування до кращих моделей місцевого самоврядування є магістральним напрямом розвитку конституціоналізму та реформування організації та функціонування публічної влади в Україні.

Очевидно, що успіхи реформування місцевого самоврядування та територіальної організації публічної влади в Україні в період 2015–2019 років ґрунтується не лише на партнерстві та технічній допомозі ЄС, а й на цінностях і принципах місцевого самоврядування, втілених в відповідних доктринах і конституційних актах держав, які входять до складу Євросоюзу. Саме ці цінності та принципи і складають, на наш погляд, першооснову загальноєвропейських основ місцевого самоврядування.

Окрім цього, вагомим аргументом щодо актуальності теми є недостатня кількість комплексних теоретичних досліджень юридичної природи, засад та функціонування конституційних основ місцевого самоврядування в Україні, та фрагментарність висвітлення її в публікаціях, серед яких переважають окремі статті у збірниках наукових праць і періодичних виданнях.

Дану проблему досліджували такі вітчизняні вчені-правознавці у галузі конституційного та муніципального права, як О. Батанов, В. Борденюк, Б. Калиновський, В. Кравченко, Л. Кривенко, І. Куян, В. Лемак, П. Любченко, О. Лотюк, В. Нестерович, Р. Максакова, О. Марцеляк, Н. Мішина, О. Мурашин, Н. Нижник, М. Орзіх, Г. Падалко, В. Погорілко, М. Пухтинський, С. Різник, М. Савчин, А. Селіванов, В. Серьогін, С. Серьогіна, О. Скрипнюк, І. Сліденко, О. Совгиря, М. Ставнійчук, Ю. Тодика, В. Федоренко, О. Фрицький, О. Щербанюк, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, А. Янчук та ін.

Отже, комплексна розробка демократичних основ місцевого самоврядування, місцева демократія та конституційні форми їх реалізації в Україні, функціонування та розвиток конституційних основ місцевого самоврядування в Україні, а також вплив конституційних основ місцевого самоврядування в державах-учасницях ЄС на реформування місцевого самоврядування в Україні сприймається як своєчасна та необхідна.

Зазначені обставини й зумовили вибір об’єкта та предмета дисертаційного дослідження.

Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні конституційних основ місцевого самоврядування в Україні, удосконаленні вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування з урахуванням позитивного досвіду конституційного регулювання та правозастосовних практик реалізації права.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– визначити поняття, зміст і сутність категорії «конституційні основи місцевого самоврядування», а також її співвідношення з категорією «модель місцевого самоврядування»;

– сформувати спеціальну методологію дослідження конституційних основ місцевого самоврядування в Україні;

– узагальнити і систематизувати здобутки дослідження основ місцевого самоврядування в українській науці конституційного права;

– систематизувати основні стандарти місцевого самоврядування, закріплені в Європейській хартії місцевого самоврядування та інших міжнародних угодах і документах, як базис конституційних основ місцевого самоврядування для України;

– виявити особливості конституційно-правового регулювання основ місцевого самоврядування в Україні;

– оцінити ефективність конституційної системи органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб в Україні, визначити перспективи її модернізації;

– визначити стан і перспективи розвитку системи конституційних форм реалізації місцевої демократії в Україні;

– визначити сучасні тенденції децентралізації місцевого самоврядування та утвердження ОТГ в Україні;

– розробити й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення конституційних основ місцевого самоврядування України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з конституційними основами місцевого самоврядування в Україні.

Предметом дослідження є конституційні основи місцевого самоврядування в Україні.

Методи дослідження. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні використано систему принципів і підходів, що побудована на філософсько-світоглядних, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методах у поєднанні з теоретичними положеннями, пізнавальними принципами та науковими парадигмами.

Загальна спрямованість дослідження визначається на філософсько- світоглядному рівні методології, яку утворює система методів, законів і категорій. Зокрема застосовано діалектичний метод пізнання, який включає класичні закони діалектики. До загальнонаукових методів пізнання, які застосовувалися у роботі, належать такі: системний – для виявлення критеріїв і здійснення типології конституційних основ місцевого самоврядування в Україні; функціональний – для дослідження органів місцевого самоврядування в Україні; історичний – для дослідження ґенези конституційних основ місцевого самоврядування в Україні.

Ключовими ж методами цього дослідження стали компаративний (порівняльно-правовий) метод, який дозволив співставити і порівняти конституційні основи місцевого самоврядування України, виявити їх схожість та відмінності, а також метод конституційно-правового моделювання, який дозволив сформувати перспективні конституційні основи місцевого самоврядування для України, на основі виявлення та узагальнення позитивного теоретико-методологічного, правотворчого досвіду утвердження ефективних конституційних основ місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
1.1. Конституційні засади місцевого самоврядування як об’єкт правових досліджень
Місцеве самоврядування є важливим та неодмінним атрибутом будь-якого сучасного демократичного суспільства. Місцевому самоврядуванню належить вагома роль у реалізації одного з головних завдань сьогодення – об’єднання в єдине ціле інтересів держави, суспільства й особистості. Головний зміст, сутність місцевого самоврядування полягає в тому, щоб на рівні кожної окремо взятої особистості здійснювати гармонізацію прав і свобод людини й громадянина з інтересами держави й суспільства. Саме такий напрямок місцевого самоврядування відповідає ідеям сучасної демократичної правової соціальної держави, вища цінність якої – людина, її права й свободи.

Місцеве самоврядування – найважливіший елемент організації публічної влади. Його специфіка полягає у подвійній природі: політичній і громадській. З одного боку, органи самоврядування інтегровані в єдину систему управління країною. Місцеве самоврядування має діючий на основі законів й інших нормативних актів апарат, воно може самостійно формувати бюджет, установлювати й збирати податки. З іншого боку, місцеве самоврядування є важливим елементом громадянського суспільства, формою політичної самоорганізації місцевих співтовариств. Розглядаючи інститут місцевого самоврядування не тільки як владний, але і як громадський, варто мати на увазі, що в цьому випадку об’єкт і суб’єкт управління збігаються. Самоврядування ґрунтується на принципах свободи, рівності й особистої участі в управлінні. Самоврядування традиційно розглядається альтернативою державному управлінню [1, с. 11].

Місцеве самоврядування набагато ближче до ідеалу самоуправління, ніж держава, воно може існувати тільки при опорі на суспільство, виступаючи при цьому базовим рівнем демократії. Взаємодія з населенням у органів місцевого самоврядування більш тісна, ніж у державних органів, оскільки самоврядні структури займаються повсякденними потребами жителів, і, безумовно, місцеве самоврядування є самим «масовим» рівнем влади. І якщо демократія зміцнюється на місцевому рівні, це стимулює її посилення й на інших щаблях влади.

Разом з тим слід визнати, що за поточну ефективність діяльності муніципальних органів пряму відповідальність має нести держава, яка, декларуючи правові, економічні та організаційні гарантії, повинна створювати належне підґрунтя для відповідального і незалежного функціонування місцевого самоврядування. У цьому зв’язку винятково важливе значення набуває формування такої державної політики щодо підтримки розвитку місцевого самоврядування, яка розглядала б його ширше, ніж просто систему місцевої влади. Необхідно розвивати і підтримувати місцеве самоврядування як стратегічний довгостроковий інструмент створення стійкого громадянського суспільства, для формування громадянської ініціативи та досягнення суспільного договору. Ставлення до місцевого самоврядування як до чогось другорядного означає повне нерозуміння його суспільного значення, яке полягає в необхідності будувати місцеву владу як владу, найбільш наближену до людей [2, с. 78].

Принагідно слід зазначити, що на відміну від інших форм соціальної влади, у місцевому самоврядуванні суб’єкт і об’єкт владного впливу значною мірою збігаються: влада територіального колективу спрямовується на самого себе з метою підвищення рівня власної організованості й самостійного вирішення наявних проблем місцевого значення. Відповідно, місцеве самоврядування об’єктивно передбачає високий рівень самоусвідомлення й самодисципліни управляючого суб’єкта, коли він має покладатися тільки на власні сили, вміння, ентузіазм і цілеспрямованість.

На сьогодні всі дослідники сходяться на тому, що соціальна влада має бути відповідно структурована. Відповідно, питання про сутність місцевого самоврядування як різновиду соціальної влади нерозривно пов’язане з питанням про її структурно-функціональну організацію. У даному аспекті місцеве самоврядування виступає як особлива організація публічної влади. Теза про те, що місцева (муніципальна влада) поряд із державною владою є складовою частиною єдиної публічної влади стала у сучасній літературі з проблем муніципального права майже аксіоматичною.

Місцеве самоврядування як різновид публічної влади володіє низкою специфічних рис, які, з одного боку, поєднують його з державною владою, а з іншого – відрізняють від інших форм соціальної влади:

1) спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій;

2) інституційний характер, тобто функціонування через відповідні публічні інститути (органи публічної влади);

3) легітимність;

4) відособленість апарату, що здійснює цю владу, від населення;

5) об’єднання підвладних за територіальною ознакою;

6) загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;

7) безперервність функціонування;

8) універсальність, тобто спрямованість на вирішення усіх справ суспільного значення на відповідній території;

9) функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій, правозастосовчій, контрольній та інтерпретаційній);

10) обов’язковість владних рішень для всіх суб’єктів на відповідній території;

11) право встановлювати і стягувати загальнообов’язкові податки і збори з населення; самостійне формування бюджету;

12) можливість використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень [3, с.73].

Стосовно сутності та змісту категорії «місцеве самоврядування» слід зазначити, що вона має безліч сенсів і значень. Утім, їх можна ідентифікувати скоріше як такі, що доповнюють один одного, ніж як суперечливі. Хоча вітчизняні та зарубіжні вчені висловлюють і чимало контраверсійних поглядів. Зокрема, із приводу наведеного заслуговує на увагу думка С. Серьогіної, яка стверджує, що «самоврядування є там, де місцеві справи протиставляються загальнодержавним. Самоврядування передбачає не тільки розмежування компетенції центральної і місцевої влади, не лише самостійність останніх, але й взаємну їх незалежність; воно визнає відмінність самих джерел влади для тих й інших: перші здійснюють владу за власним правом або отримують свою владу від народу; другі отримують її від місцевої спільноти (громади)» [4, с. 193].

Дійсно, місцеве самоврядування уособлює дуалістичну модель прав: людина має право на місцеве самоврядування, зокрема право на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування, право на місцевий референдум та ін., а територіальна громада відповідно до Конституції України наділена правом безпосередньо або через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення.

Таким чином, «конституційні основи місцевого самоврядування» – це історично сформована та відтворена у конституційній теорії, правотворчій і правозастосовній практиці система зразків і цінностей, які визначають конституційні засади територіальної, публічно-владної та фінансово-матеріальної основи організації та функціонування місцевого самоврядування в конкретно взятій державі чи в групі держав.

Категорія «конституційні основи місцевого самоврядування» є спорідненою, але не тотожною до категорії «конституційна модель місцевого самоврядування». Перша із них втілює ідеї, цінності та принципи місцевого самоврядування, закладені в Конституції, а друга визначає їх параметри (територіальну організацію місцевого самоврядування, місцеву демократію та методи і механізми її реалізації, систему органів місцевого самоврядування тощо) і практику реалізації в конкретно взятій державі.

Таким чином, можна погодитися з В. Федоренком, що «місцеве самоврядування – це визначене Конституцією та законами України право територіальної громади самостійно, включаючи об’єднані територіальні громади, під свою відповідальність, безпосередньо або через утворювані територіальною

громадою органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення» [5, с. 576].

Зміст цієї категорії розкривається в сутнісних ознаках, або ж властивостях місцевого самоврядування.

До основних ознак місцевого самоврядування можна віднести наступні:

– Місцеве самоврядування виступає специфічною формою публічної влади в механізмі управління суспільством і державою – вона не є складовою частиною механізму державної влади.

– Місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення – предмети відання, перелік яких закріплюється законодавством.

– Первинним суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада.

– Самостійність місцевого самоврядування: організаційна і матеріально- фінансова відокремленість, самостійне вирішення місцевих справ у рамках компетенції, закріпленої законодавством, самостійна відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, ми можемо виділити також ознаки конституційних основ місцевого самоврядування:

• наявність теоретико-методологічної основи місцевого самоврядування та територіальної організації публічної влади на місцях, втіленої в конституційних концепціях і теоріях, а також у загальнодержавних стратегіях і програмах розвитку та реформування місцевого самоврядування;

• тяглість і усталеність успішних історичних традицій організації місцевого самоврядування та територіальної організації публічної влади на місцях, позитивно закріплених у історичних джерелах права (Магдебурзьке право тощо);

• системне закріплення територіальної, публічно-владної та фінансово- матеріальної основи організації та функціонування місцевого самоврядування в конституціях та законах, інших актах чинного законодавства, зокрема, в статутах територіальних громад;

  • узгодженість конституційних основ місцевого самоврядування з глобальними і регіональними міжнародними договорами і документами, які визначають міжнародні стандарти у сфері місцевого самоврядування та локальної демократії.

• владоспроможність територіальної громади та наявність достатніх організаційних, кадрових, фінансових, матеріально-технічних і інших ресурсів для забезпечення ефективного функціонування публічної влади на місцях, а також для співпраці таких громад;

• децентралізація та субсидіарність, як основоположні принципи територіальної організації публічної влади на місцях та побудови відносин між центральною владою та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

• розвинена система локальної демократії, репрезентована місцевими виборами і референдумами, місцевими ініціативими, партисипаторними бюджетами і іншими формами локальної демократії, прийнятними і ефективними для забезпечення доступу до влади жителів громад;

• існування дієвих механізмів захисту прав і свобод людини та гарантування культурного і іншого розвитку національних меншин на місцевому рівні;

• паритетне партнерство між органами та посадовими особами місцевого самоврядування й інститутами громадянського суспільства (органи самоорганізації населення, громадські організації, локальні ЗМІ) та ін.

Отже, проблеми теорії та практики конституційних основ місцевого самоврядування є традиційним предметом уваги багатьох українських учених- конституціоналістів, а також зарубіжних науковців.


  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас