1   2   3
Ім'я файлу: Курсова - СТАТУТ ГРОМАДИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 91кб.
Дата: 11.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Курсова- Конституційно-правова відповідальність.docx
Курсова - КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.docx
Курсова - МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ.docx
ВІТАЄМО ВЕСНУ КОНСПЕКТ.docx
Tsenyova 1-23-14 - eui - Z.docx
5.2. Заняття Українська сорочка. Малювання.docx

4

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Курсова робота

на тему:

«СТАТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК ДЖЕРЕЛО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ»


Виконав: курсант ______ навчального взводу, рядовий поліції ___________
Науковий керівник: доцент кафедри загально-правових дисциплін,

кандидат політичних наук

_________________
Кривий Ріг

2021

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ……………………….……8

1.1. Поняття та юридичні властивості статуту територіальної громади………...….8

1.2. Місце статуту територіальної громади в системі локальних джерел конституційного права………………………………………………………..12

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНИЙ ЗМІСТ, ФУНКЦІЇ ТА КОНСТИТУЦІЙНО- ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ………………………………………………………………………….….18

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….……..26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..29

Курсова робота: 31 сторінка, 24 джерела.

Об’єктом є теоретичні та прикладні проблеми системи джерел конституційного права України.

Предметом дослідження є теоретичні основи статуту територіальної громади як джерела конституційного права та практичні проблеми розробки та прийняття статутів територіальних громад, стан та динаміка муніципального статутного регулювання місцевого самоврядування в Україні.

Мета дослідження. У даній роботи передбачається проаналізувати концептуальні проблеми теорії і практики статутної нормотворчості в Україні, дослідити позитивний зарубіжний досвід у цій сфері та на основі цього зробити відповідні теоретичні узагальнення, зокрема сформулювати визначення поняття статуту територіальної громади, показати місце статуту територіальної громади у системі джерел конституційного права, розкрити його функції, дослідити актуальні проблеми структури і змісту статуту територіальної громади, проаналізувати специфіку його норм та форм їх реалізації, а також внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про місцеве самоврядування.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

  • дослідити юридичні властивості статутів територіальних громад як джерел конституційного права, які розкривають його юридичну природу, та на основі цього сформулювати визначення поняття статутів територіальних громад;

  • визначити місце та показати значення статутів територіальних громад серед інших локальних джерел конституційного права України;

  • проаналізувати коло питань місцевого значення, які складають предмет муніципального статутного регулювання, визначити межі статутного регулювання та його співвідношення із законодавчим регулюванням місцевого самоврядування, виявити проблеми, які виникають у цій сфері;

  • дослідити проблеми нормативного змісту, структури та проаналізувати основні функції статутів територіальних громад як джерел конституційного права;

  • проаналізувати основні проблеми реалізації статутів територіальних громад.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні і спеціальні методи наукового пізнання, принципи і підходи у відношенні визначення поняття статуту територіальної громади, його сутності, змісту і форми, місця в системі джерел конституційного права України

Ключові слова: система права, конституційно-правова норма, територіальна громада, статут.

ВСТУП
Актуальність теми. Конституційне визнання місцевого самоврядування та прийняття Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” сприяло зміцненню правового статусу територіальних громад, визначивши їх первинними суб’єктами місцевого самоврядування та основними носіями його функцій і повноважень.

Важливою нормативною умовою функціонування територіальної громади та органів і посадових осіб місцевого самоврядування є правові акти, прийняті в системі місцевого самоврядування, насамперед та у першу чергу, статути територіальних громад.

Чинне законодавство України про місцеве самоврядування закріплює, що з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах законодавства може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста (частина перша ст. 19 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”). Законом уперше в законотворчій практиці в Україні передбачалося врегулювання окремих суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення місцевого самоврядування не тільки законами, а й статутами територіальних громад. Така правова регламентація створила певні правові умови для розвитку муніципального статутного права як складової частини процесу становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Орієнтація на прийняття статутів територіальної громади як своєрідних «комунальних конституцій» найоптимальніше відповідає ідеям децентралізації, субсидіарності та самоорганізації населення за місцем проживання, розмаїття й свободи вибору жителями напрямів і видів локальної діяльності щодо вирішення питань місцевого значення. Статути територіальних громад відтворюють та адаптують до місцевих умов численні законоположення, впорядковують їх у логічному викладенні, супроводжують необхідними коментарями, сприяють виникненню у населення правильних та досить повних уявлень про структуру та роботу механізму місцевого самоврядування тощо.

Водночас, слід констатувати вкрай повільний розвиток статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні в сучасній Україні, низькій якісний рівень статутів територіальних громад, що, значною мірою, обумовлено відсутністю фундаментальних наукових розробок з цієї проблематики.

Серед актуальних проблем теорії статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні в Україні можна виділити зокрема питання щодо визначення поняття статуту територіальної громади, розуміння його місця та ролі у системі джерел конституційного права, дослідження функцій статуту територіальної громади та механізму їх реалізації, проблеми щодо структури та змісту статуту територіальної громади, дослідження особливостей його норм та форм їх реалізації (дотримання, виконання, використання, застосування) тощо.

Важливим науковим джерелом теорії муніципального статутного права в Україні виступають праці зарубіжних дослідників. Так, аналіз окремих аспектів статутного регулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування у сучасній зарубіжній науці проводився у працях С.А. Авак’яна, А.А. Акмалової, С.В. Арбузова, І.В. Бабічева, Г.В. Барабашева, М.С. Бондаря, Т.М. Бялкіної, В.І. Васильєва, І.В. Видріна, А.Р. Єрьоміна, Ю.Д. Казанчева, М.О. Краснова, А.М. Костюкова, О.В. Кудрякова, О.О. Кутафіна, Т.С. Масловської, В.С. Мокрого, Л.О. Нудненко, І.І. Овчинникова, М.Л. Пєшина, М.В. Постового, О.А. Сергєєва, В.І. Фадєєва, С.І. Чащиної, О.І. Черкасова, К.С. Шугриної та ін.

Але, незважаючи на наявність праць цих та інших вчених, слід констатувати, що фундаментальних досліджень на рівні монографічних або дисертаційних праць, присвячених проблемі статутів територіальних громад як джерел конституційного права немає, що обумовлює актуальність проблеми та вибір теми цього дослідження.

Мета дослідження. У даній роботи передбачається проаналізувати концептуальні проблеми теорії і практики статутної нормотворчості в Україні, дослідити позитивний зарубіжний досвід у цій сфері та на основі цього зробити відповідні теоретичні узагальнення, зокрема сформулювати визначення поняття статуту територіальної громади, показати місце статуту територіальної громади у системі джерел конституційного права, розкрити його функції, дослідити актуальні проблеми структури і змісту статуту територіальної громади, проаналізувати специфіку його норм та форм їх реалізації, а також внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про місцеве самоврядування.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

  • дослідити юридичні властивості статутів територіальних громад як джерел конституційного права, які розкривають його юридичну природу, та на основі цього сформулювати визначення поняття статутів територіальних громад;

  • визначити місце та показати значення статутів територіальних громад серед інших локальних джерел конституційного права України;

  • проаналізувати коло питань місцевого значення, які складають предмет муніципального статутного регулювання, визначити межі статутного регулювання та його співвідношення із законодавчим регулюванням місцевого самоврядування, виявити проблеми, які виникають у цій сфері;

  • дослідити проблеми нормативного змісту, структури та проаналізувати основні функції статутів територіальних громад як джерел конституційного права;

  • проаналізувати основні проблеми реалізації статутів територіальних громад.

Об’єктом є теоретичні та прикладні проблеми системи джерел конституційного права України.

Предметом дослідження є теоретичні основи статуту територіальної громади як джерела конституційного права та практичні проблеми розробки та прийняття статутів територіальних громад, стан та динаміка муніципального статутного регулювання місцевого самоврядування в Україні.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні і спеціальні методи наукового пізнання, принципи і підходи у відношенні визначення поняття статуту територіальної громади, його сутності, змісту і форми, місця в системі джерел конституційного права України. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувалися філософські, загальнонаукові і спеціальні методи, що забезпечують єдність теоретико-правового, конституційно- правового, гносеологічного, аксіологічного, телеологічного та функціонального аналізу статутів територіальних громад.


РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ


    1. Поняття та юридичні властивості статуту територіальної громади



Конституційне визнання місцевого самоврядування та прийняття Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» сприяло зміцненню правового статусу територіальних громад, визначивши їх як первинний суб’єкт місцевого самоврядування та основний носій його функцій і повноважень.

Важливою нормативною умовою функціонування територіальної громади та органів і посадових осіб місцевого самоврядування є правові акти, прийняті в системі місцевого самоврядування, насамперед, статути територіальних громад. Адже саме орієнтація на прийняття статутів територіальної громади як своєрідних «міні-конституцій» або «малих конституцій» територіальних громад, найоптимальніше відповідає ідеям субсидіарності та самоорганізації населення за місцем проживання, розмаїття й свободи вибору жителями напрямів і видів локальної діяльності щодо вирішення питань місцевого значення [1, с. 53].

Саме статути територіальних громад краще за все виражають “демократичне начало самоорганізації та саморегулювання в рамках закону та виходять з визнання територіальних (місцевих) спільностей населення суб’єктами політичних відносин владарювання», найбільш оптимально та гнучко «відтворюючи норми законів та адаптуючи їх до місцевих умов», подають норми законодавства в „упорядкованому вигляді, полегшуючи роботу муніципальних структур та формуючи у населення більш чітке уявлення про сенс та характер місцевого самоврядування”. У цьому контексті варто погодитись з директором Інституту місцевої демократії В.П. Рубцовим, на думку якого статут – це один з найважливіших інструментів залучення громади і головне в ньому не тільки норми, а, насамперед, „процес активізації громади” [2, с. 145].

Про колосальну роль муніципального статутного регулювання у процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування свідчить і позитивний зарубіжний досвід. Так, в основі німецької державної доктрини місцевого самоврядування знаходиться принцип „п’яти суверенітетів громад”, серед яких: фінансовий, організаційний, кадровий суверенітети, суверенітет просторового планування та статутний суверенітет, який полягає у праві приймати акти громад, які мають загальнообов’язкову юридичну силу [3, с. 320].

Слід зазначити, що питання щодо правової природи статутів територіальних громад, їх юридичних властивостей, місця та ролі у системі джерел конституційного права, функцій статутного регулювання у місцевому самоврядуванні, характеру та видів норм, що містяться у статутах територіальних громад є одними з найменш розроблених у вітчизняній конституційно-правовій науці.

Насамперед, слід зазначити, що у сучасній конституційно-правовій науці практично немає досліджень у яких би робився ґрунтовний понятійний аналіз статутів територіальних громад. Так, наприклад, у більшості з відомих нам фундаментальних юридичних словниках або енциклопедичних юридичних виданнях дане поняття взагалі не розкривається чи іноді лише згадується у загальних статтях, присвячених категорії „статут”[4, с. 320], або ті визначення, які наводяться у них, не дають оптимального визначення цьому поняттю, лише поверхово окреслюючи характерні риси статутів територіальних громад [5, с. 849]. Мало уваги цим питанням приділяється й відповідних підручниках та інших навчальних виданнях з питань муніципального права та місцевого самоврядування.

Цікавою є позиція В.В. Таболіна, на думку якого статут міста є актом вищої юридичної сили у системі муніципальних правових актів, який має пряму дію та застосовується на всій території муніципального утворення [6, с. 54].

У даному визначенні автор акцентує увагу на таких ознаках цих документів як юридична сила, місце серед інших локальних актів самоорганізації та територія, на яку розповсюджується їх нормативний вплив.

Відсутність комплексних теоретичних розробок щодо визначення поняття, розкриття юридичних ознак, предмету, правової природи статуту територіальної громади та їх норм, методології та методики їх розробки і прийняття, на жаль, супроводжується законодавчою невизначеністю щодо змісту, структури, місця та ролі цих нормативно-правових актів серед актів місцевого самоврядування.

Так, чинне законодавство України про місцеве самоврядування закріплює, що з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах законодавства може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста (частина перша ст. 19 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”). Крім того, даним Законом віднесено до предмета статуту такі питання, як регламентація проведення загальних зборів громадян за місцем проживання, громадських слухань, порядок внесення місцевих ініціатив, прийняття та оприлюднення рішень представницьких органів місцевого самоврядування щодо них. По суті, статут територіальної громади – це документ нормативно процедурного характеру, якій містить правове обґрунтування, норми та правила взаємодії між органами місцевого самоврядування, політичними та громадськими об’єднаннями, членами територіальних громад та має сприяти процесу формування територіальної спільноти із людей, об’єднаних спільним проживанням та необхідністю вирішення спільних питань [7, с. 612].

Зокрема, статут певною мірою сприятиме процесу формування територіальної громади (комунізації), тобто спільноти (а не просто математичної сукупності, як це фактично є сьогодні) людей – жителів населеного пункту, об’єднаних спільними інтересами та необхідністю вирішення спільних питань. Ця проблема сьогодні набуває першочергового значення, і її розв’язання великою мірою визначатиме перспективи становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні, перехід від декларування до реального втілення в життя децентралізованої демократичної системи територіальної організації влади, засади якої визначені Конституцією та законами України.

Варто відзначити й те, що статут територіальної громади має бути достатньо стабільним, тобто не змінюватися упродовж тривалого часу, що значною мірою сприяло б стабільності соціальних взаємодій на території. Це має забезпечуватися відповідною процедурою внесення доповнень і поправок, зафіксованою в тексті статуту. Важливою вимогою до статуту є й наявність у ньому механізмів реалізації його положень і норм, а також положень і норм законодавства України. В статуті повинні міститися чіткі норми прямої дії. Також статут має бути гарантом влади. Оскільки відомо, що зміни під час виборів персонального складу місцевої влади часто приводять до ревізії усього того, що робилося минулою „командою”, внаслідок чого часто відбувається корінна ломка курсу місцевої політики, що нерідко досить негативно відображається на жителях.

Так, наприклад, у ст. 82 проекту Статуту територіальної громади міста Києва, розробленого вченими Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, передбачалося, що „Статут територіальної громади міста Києва є постійно діючим нормативно-правовим актом територіальної громади міста Києва і не підлягає перезатвердженню та перереєстрації у разі переобрання чи оновлення, в порядку передбаченому Конституцією України та законодавством України, складу Київської міської ради. У випадку внесення змін та доповнень до Конституції України та законодавства України, які матимуть суттєвий вплив на межі та обсяг юрисдикції територіальної громади міста Києва, до Статуту територіальної громади міста Києва можуть вноситися відповідні зміни і доповнення. У випадку, якщо будь-яке положення Статуту територіальної громади міста Києва втрачає юридичну силу внаслідок прийняття законів України або внесення змін чи доповнень до чинного законодавства, це не впливає на інші положення цього Статуту. Статут територіальної громади міста Києва не може бути змінений, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав територіальної громади міста Києва” [8, с. 506].

Отже, статут територіальної громади – це комплексний документ, який, за умови його прийняття, є ефективним інструментом контролю за діяльністю усіх муніципальних структур, який захищатиме місцевих жителів від свавілля місцевих чиновників, інформуватиме населення про відповідальність певних посадових осіб, створюватиме легальні умови для формування і впровадження додаткових прав та свобод членів територіальних громад, виходячи з того, що конституційні права не є вичерпними. Тільки такий підхід забезпечить ефективний розвиток і функціонування місцевого самоврядування в Україні.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас