ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ФАКУЛЬТЕТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ,
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ОСВІТИ
ВИПУСКНА РОБОТА
НА ТЕМУ:
МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ПЛАВАННЯСПОСОБОМ КРОЛЬ НА ГРУДЯХ
Виконавець:
Слухач курсів підвищення кваліфікації
БАЛИЧЕВА ОКСАНА БОГДАНІВНА
Львів - 2015
Зміст
Вступ_________________________________________________________
Розділ I. Вивчення техніки плавання способом кроль на грудях__________3
1.1.Аналіз техніки плавання способом кроль на грудях________________
1.2.Навчально - методичні основи початкового навчання плаванню_____
1.3. Ознайомлення з водним середовищем__________________________
1.4.Основні засоби навчання техніці плавання кролем на грудях________
1.5. Послідовність вивчення техніки плавання кролем на грудях_________
1.6. Використання ігор для вивчення техніки плавання способом кроль на грудях___________________________________________________________
Розділ II. Характерні помилки у техніці плавання способом кроль на грудях та методи їх усунення_________________________________________________
Висновки_________________________________________________________
Використана література___________________________________________
Вступ
Важко уявити собі людину, яка б сумнівалася у важливості навчанню населення, а особливо дітей і підлітків, плаванню. Навчити людину плавати – означає прищепити їй життєво необхідну навичку. Плавання є одним із ефективних засобів гармонійного фізичного розвитку людини, зміцнення її здоров’я. Регулярні заняття плаванням допомагають стати спритним, витривалим, сильним, загартовують організм, приносять бадьорість. Достатньо згадати про специфічні особливості плавання, щоб уявити цінність впливу фізичних вправ у воді на людський організм. Одна з них полягає в тому, що людина виконує рухи у незвичному для себе середовищі – воді, властивості якої (теплоємність, теплопровідність, в’язкість, щільність) визначають характер впливу на організм. Так, навіть просте занурення у воду викликає зміни теплорегуляційних процесів, що сприяє загартуванню організму, активується обмін речовин в організмі. Подразнюючи рецептори тіла, вода викликає стимулюючий вплив на центральну нервову систему.
Регулярні заняття плаванням – найкраще тренування дихальної системи. Плавання покращує вентиляцію легенів, зміцнює навичку глибокого і ритмічного дихання. При плаванні створюються особливі умови для діяльності серцево – судинної системи.
Напівневагомий стан тіла у воді розвантажує опорно – руховий апарат від статичного навантаження і сприяє правильному процесу фізичного формування людини. Виникають умови для корегування постави, відновлення рухових функцій, втрачених внаслідок травм і для запобігання їх наслідків. На думку З. П. Фірсова [18] плавання вважається найкращими “ліками “ проти неспання і інших супутників різноманітних нервових захворювань. Дуже в’ялих людей плавання бадьорить, а палких, дратівливих – заспокоює.
Особливо велике значення має плавання як засіб активного відпочинку для людей розумової праці. Вчені довели, що навіть нетривале, 5 – хвилинне плавання в декілька разів підвищує сприйняття органів чуття, в першу чергу таких, як зір і слух. Різко підвищується після плавання і увага. Ось чому багато знаменитих письменників, вчених полюбляли купатися і плавати, знаходячи в цих заняттях додаткові джерела сил і енергії [18].
Однак і цим роль плавання в повсякденному житті людини не вичерпується. Важко переоцінити прикладне значення плавання. Вміння вільно триматися і пересуватися у воді – найбільш ефективна гарантія запобігання нещасних випадків на воді. За даними ЮНЕСКО, щорічно в світі з кожного мільйона мешканців нашої планети топиться до 100 – 120 людей [1], більшість із них діти. Основна причина нещасних випадків – невміння плавати. Для багатьох людей (моряків, рибалок) плавання тісно пов’язане з їх трудовою діяльністю. Вміння плавати є обов’язковим для всіх військовослужбовців.
Оздоровче, прикладне і спортивне значення плавання і визначає його місце в системі фізичного виховання.
Незважаючи на величезне значення плавання, у нас в країні ще велика кількість людей не вміє плавати, особливо велике це число серед дітей і підлітків.
Мета цієї роботи – допомогти оволодіти технікою найшвидшого спортивного способу плавання, правильно організувати навчання з плавання в басейні, таборі, на відкритому водоймищі, а також вибрати найбільш раціональні методи навчання.
Розділ I. Вивчення техніки плавання способом кроль на грудях.
Аналіз техніки плавання способом кроль на грудях
Для того, щоб навчити дітей плавати тим чи іншим способом, викладачу чи тренеру необхідно самому досконало володіти технікою даного способу плавання, а також мати теоретичні знання в цій галузі. Тому, для більш повного уявлення про спосіб плавання кролем на грудях, розглянемо його техніку. Тим більше, що кроль вважається основою початкового навчання в підготовці плавця, незалежно від його спеціалізації.
Отже, ось як описує техніку плавання кролем на грудях В.Н.Платонов [18 ].
Положення тіла:
Повністю витягнуте тіло розміщується на поверхні води, утворюючи з нею, якомога менший кут атаки, який за Ю. А. Семеновим [17] складає 8*. Таз розміщений дещо нижче, щоб ноги були на глибині, необхідній для виконання ефективної роботи. Голова припіднята і знаходиться в середньому положенні, очі розміщенні під водою і дивляться вперед, рівень води знаходиться між бровами і лінією волосся.
Правильне положення голови є дуже важливим, оскільки воно впливає на положення всього тіла. Груди і живіт повинні утворювати горизонтальну поверхню, щоб опір був по можливості мінімальним. Таз опущений у воду настільки, щоб при роботі ніг, стопи не виходили з води.
Робота рук:
Робота рук складається з двох частин: підготовчих рухів над водою і рухів під водою, які просувають плавця вперед. Характерним для роботи рук над водою, є те, що після виходу з води рука максимально швидко переноситься вперед у вихідне положення. Цей рух може мати декілька варіантів в залежності від способу його виконання. Рука в плавців на короткі дистанції лише трохи згинається в ліктьовому суглобі, внаслідок чого кисть при переміщенні вперед описує довшу дугу. У плавців на середні і довгі дистанції ця дуга коротша, оскільки рука згинається в ліктьовому суглобі більше і кисть знаходиться ближче до плечей, які утворюють центр рухів. Пронос руки вперед виконується близько до поверхні води, оскільки надто високий її підйом викликає небажаний поворот тулуба.
Робота рук, яка виконується під водою, поділяється на фази: зачеплення, підтягування, відштовхування, вихід з води. Коли рука в кінці шляху досягне води по повздовжній осі, яка проходить через голову, вона витягується вперед долонею вниз, знаходячись в цьому положенні до того моменту, поки плавець не отримає опори, тобто не відчує тиск води на долоню. Це – момент зачеплення води, тут починається підтягування, яке плавно переходить у відштовхування. Підтягування виконується вздовж осі тіла таким чином, що після його початку рука все більше згинається в ліктьовому суглобі. Максимальне згинання досягається в той момент, коли підтягування переходить у відштовхування, при цьому рука поступово випрямляється в ліктьовому суглобі. Фаза відштовхування закінчується сильним рухом кисті біля плеча.
Робота ніг:
Робота ніг починається від кульшового суглобу, продовжується гомілкою і закінчується хльостовим ударом стопи.
Під час руху вниз нога незначно згинається в колінному суглобі, однак в кінці руху швидко випрямляється, що призводить до удару. При виконанні цього руху стопа повністю витягнута і є ніби продовженням гомілки. Завдяки цьому в найнижчому положенні вона утворює мінімальну поверхню опору рухові. Коли нога, яка знаходиться в крайній верхній точці, починає рух вниз, стопа в гомілковостопному суглобі повертається всередину, завдяки чому тисне на воду більшою поверхнею і робить рух більш ефективним.
Рух вверх ноги, яка знаходиться в крайній нижній точці і повністю випрямлена, починається від стегна. Під час руху нога поступово згинається в колінному суглобі. Стопа досягає крайньої верхньої точки безпосередньо біля поверхні води.
Необхідною умовою ефективної роботи ніг є правильна постановка стоп і повне розслаблення ніг в гомілковостопному суглобі.
Робота ніг виконується у вертикальній площині, яка є паралельною повздовжній осі тіла. Ноги, які рухаються вверх і вниз через однакові проміжки часу, віддаляються одна від одної на відстань 40 – 60 см.
Координація рухів рук:
Нормальне дихання забезпечується правильною координацією роботи обох рук; координація роботи сприяє плавному ковзанню тіла. Співвідношення роботи обох рук визначається тим, що робота рук над водою виконується швидше, ніж під водою. Внаслідок цього рука, яка проноситься вперед над водою, повертається у вихідне положення раніше, ніж рука, яка виконує гребок під водою, закінчить свій рух. Виникаючу таким чином нерівномірність розподілу часу плавець усуває тим, що рука, яка знаходиться у вихідному положенні, вичікує деякий час, починаючи рух дещо пізніше. Тривалість витримки визначається дистанцією і швидкістю проливання.
В той момент коли рука, яка знаходиться у воді, починає гребок, друга рука, яка проноситься вперед над водою, доходить приблизно до лінії плечей. Рука, яка рухається вперед досягає води в той момент, коли рука під водою, дуже енергійно виконуючи гребок, дійде до лінії плечей. Відразу ж після цього гребок переходить у відштовхування. Впродовж фази відштовхування рука, яка вичікує дає ковзаю чому тілу хорошу опору. Рука, яка витягнута вперед вздовж осі, яка проходить через голову, готуючись в цей момент до гребка вичікує до того моменту, поки друга рука, яка рухається вперед після виходу з води, досягне приблизно лінії плечей.
Координація рухів рук і ніг:
Правильне співвідношення темпу рухів рук і ніг при плаванні кролем відноситься як 1: 6. Це означає, що на один цикл роботи рук виконується шість ударів ногами.
Основною умовою правильної координації рухів рук і ніг є відсутність мертвих точок, які можливі між рухами. Рівномірне ковзання тіла забезпечується правильною координацією рухів рук і ніг.
Дихання:
Загальноприйнятним вважається спосіб дихання, при якому впродовж одного повного циклу рухів руками плавець виконує одне дихання. Голова повертається в сторону, коли рука, під яку виконується вдих, закінчує фазу відштовхування, а друга рука вичікує у витягнутому положенні, знаходячись на осі, яка проходить через голову, даючи цим опору і забезпечуючи рівновагу тіла під час дихання.
Короткий і швидкий вдих закінчується в той момент, коли рука, яка проноситься вперед досягає рівня плечей. В цей час голова швидким рухом повертається обличчям вниз таким чином, щоб до входу руки, яка проноситься, обличчя вже було у воді.
Видих виконується протягом довшого проміжку часу. Його початок – це початок гребка, закінчується він до моменту повороту голови в сторону для вдиху. Видих починається повільно і закінчується безпосередньо перед поворотом голови енергійним видиханням залишку повітря. Правильний видих має велике значення, адже при неповному видиху в легенях плавця не залишається достатньо місця для прийому нової порції повітря.
При правильній постановці голови для дихання достатньо лише повороту голови, а отже тулуб і плечі не повинні виходити з описаного правильного положення.
Найпоширеніший спосіб дихання – це вдих через рот і видих одночасно через ніс і рот.
Із способів виконання дихання на особливу увагу заслуговує так зване потрійне дихання, при якому плавець виконує вдих на кожний третій гребок рукою.
Отже, знання учнями техніки плавання окремого способу забезпечить ефективність його засвоєння та вдосконалення.
Навчально – методичні основи початкового навчання плаванню.
Тепер, коли ми ознайомилися з технікою плавання способом кроль на грудях, можна безпосередньо перейти до вивчення техніки даного способу. Велике значення в даному випадку має мета, з якою проводиться навчання, місце проведення (басейн, пляж, озеро). Навчання може бути масовим, наприклад якщо це є дитячий табір, мета якого навчити дітей плавати, як необхідної життєвої навички, а може бути і обмежена група дітей, мета яких – досконало оволодіти технікою плавання кролем на грудях для досягнення високих результатів і участі у змаганнях. Велике значення має і вік дітей ( контингент учнів), а також наявність певного рівня майстерності. Адже в одній групі можуть опинитися діти, які зовсім не ознайомлені з водним середовищем, діти, які вміють триматися на воді, або й в деякій мірі володіють одним із спортивних способів плавання. В залежності від усіх цих умов і потрібно організовувати навчання.
В навчально – виховному процесі можна умовно виділити два основних етапи – етап початкового навчання і етап вдосконалення. Етап початкового навчання характеризується тим, що учні ще не володіють навичками в рухах, які вивчаються; це і визначає підбір вправ і методику їх викладання.
Навчання планується з врахуванням підготовленості, статі, віку учнів, строків і умов занять, мети навчально – тренувального процесу з даним контингентом початківців.
Основними методами передачі знань учням і керування їх діяльністю є:
а) метод слова
б) метод демонстрації (показу)
в) метод безпосереднього впливу ( безпосередньої допомоги)
г) метод вправи [13].
Основною формою занять з початківцями є групове навчання з індивідуальним підходом до кожного учня. Комплектуючи групу, викладач повинен чітко уявити собі мету і задачі її подальшої підготовки, а також контингент учнів, їх стать, вік, фізичний розвиток, індивідуальні особливості, ступінь оволодіння навичками і умови, в яких будуть проводитись заняття. Якщо в групу набрані діти різної підготовленості, віку і фізичного розвитку, тоді викладач повинен розбити її на підгрупи і проводити з ними заняття по різних навчальних планах.
Сформувавши групи, необхідно намагатися, щоб склад її зберігся незмінним протягом всього періоду навчання і щоб постійно з нею працював один викладач.
Процес навчання повинен бути організованим, адже неорганізоване навчання є не ефективним. Найбільш раціональною є поурочна форма навчання плавання, при умові, що кожний урок органічно пов’язаний з попереднім і наступним.
На кожному уроці вирішуються загальні і часткові завдання. Часткові завдання визначають засоби, кількість повторення вправ і методику проведення уроку.
Урок з плавання умовно поділяють на три частини: підготовчу, основну і заключну.
Підготовча частина уроку з початківцями проводиться, як правило, на суші, а з більш підготовленими плавцями – на суші і у воді. За часом вона складає 25 – 30% уроку і передбачає організацію учнів, шикування, розподіл, пояснення завдань уроку, відводиться час на повторення матеріалу, який вивчався на попередньому уроці. При цьому звертається увага на загальні і індивідуальні помилки, які були допущені на минулому уроці. Новий матеріал починають з демонстрації вправ (як на воді, так і на суші). Викладач одночасно пояснює і звертає увагу на особливості виконання. Учні спочатку виконують вправи на суші. Крім підготовчих і імітаційних вправ в першій частині уроку широко використовуються вправи, які сприяють розвитку спеціальних навичок, а також вправи для загального фізичного розвитку.
Якщо до кінця підготовчої частини учні вже знаходяться у воді, то вони виконують вправи типу розминання, підгототовлюючи організм до вправ в основній частині уроку.
Основна частина уроку складає 55 – 60% уроку і передбачає вирішення основних його завдань, проводиться у воді або на суші і у воді. В цій частині вивчають підготовчі вправи, які допомагають засвоїти водне середовище, техніку способу плавання, техніку дихання.
Вправи в основній частині уроку виконуються у відповідній послідовності. Спочатку, як правило, повторюють вправи, які були вивчені на попередньому уроці. Потім учні вивчають нові вправи, після чого відводиться час на вдосконалення даної вправи.
Заключна частина уроку, складає 10 – 15% уроку, проводиться частково у воді, частково на суші. В цій частині передбачається повернення організму у відносно спокійний стан і підготовка його до подальшої діяльності. Досягається це поступовим зниженням навантаження. Вправи, які врівноважують дихання і розслабляють м’язи, виконуються у повільному темпі спочатку у воді, а потім на суші. Закінчується заключна частина шикуванням і підведенням підсумків уроку. Викладач дає індивідуально вправи для самостійних занять вдома.
Час перебування у воді залежить не тільки від складу групи, її загальної і спеціальної підготовленості, але й від умов заняття, місця їх проведення, температури води, яка повинна бути не нижчою +18 - +19 * С [3], і температури повітря, яка повинна бути вищою від температури води на 4 – 5* С [1].
На перших 3 – 5-ти заняттях час перебування у воді може бути обмежений – 20 – 30 хвилин.
При трьох заняттях в тиждень достатньо 15 – 18 уроків, щоб навчити триматися на воді і плавати полегшеним способом. Якщо ж заняття проводяться раз в тиждень, необхідно 25 – 30 уроків.
Таким чином, правильна побудова навчально – тренувального процесу з плавання забезпечує ефективність навчання, швидке засвоєння учнями відповідних вправ.
Ознайомлення з водним середовищем
Більшість авторів [1,2,4,6,,9,10,11,12,13,18,19] дотримуються думки, що першим етапом навчання плаванню є етап освоєння незвичного для людини водного середовища.
Люди, які не вміють плавати, попадаючи у воду почувають себе в ній невпевнено: вони бояться зробити будь – який рух, лягти на воду, зануритись з головою, відкрити під водою очі і т. д. [7].
Початкове навчання передбачає оволодіння підготовчими вправами для освоєння з водою і полегшеними способами плавання. Навчання початківців починається з обов’язкового виконання всіх підготовчих вправ для освоєння з водою. Головне їх значення – ознайомлення учнів з властивостями води, формування навичок правильного горизонтального положення тіла у воді і видихів у воду.
Підготовчі вправи для освоєння з водою включають сім груп вправ [1,2,6,8,10,11,13,18,19]:
Елементарні рухи рук і ніг;
Пересування по дну;
Занурення і відкривання очей під водою;
Вправи для дихання;
Спливання;
Лежання;
Ковзання.
Ці вправи можна виконувати самостійно, в парах, групами, а також під час різноманітних ігор. Наводимо типові вправи з цієї групи [4,9,12,13].
1 2 3